Оздоровлення повітряного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Охорона праці»

Тема: «Оздоровлення повітряного середовища»

План

• 1. Дія на організм людини шкідливих газів, пари і пилу
• 2. ГДК шкідливих речовин в повітрі
• 3. Методи визначення шкідливостей в повітрі
• 4. Заходи боротьби із забрудненістю повітря пилом, парами і газами
• 5. Метеоумови на виробництві
• 6. Природна вентиляція, принцип розрахунку
• 7. Механічна вентиляція
• 8. Місцева вентиляція
• 9. Типи вентиляторів
• 10. Способи визначення повітрообміну
• 11. Вибір вентилятора для здійснення повітрообміну
• 12. Засоби індивідуального захисту

• 1. Дія на організм людини шкідливих газів, пари і пилу

Основними шляхами проникнення в організм токсичних речовин з повітря приміщень є дихальні шляхи. При цьому відбувається захворювання крові, різноманітних внутрішніх органів.

Всі шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини підрозділяються на 4 класи (ГОСТ 12.1.007-76):

- надзвичайно небезпечні - ртуть, фосген, озон і ін.;

- високо небезпечні - йод, бензол, марганець, мідь, хлор і ін.;

- помірно небезпечні - сода кальцинована, метиловий спирт і ін.;

- малонебезпечні - ацетон, бензин, аміак, етиловий спирт і ін.

У промисловій санітарії шкідливі речовини прийнято поділяти на хімічні речовини і виробничий пил.

За характером дії на людину хімічні речовини підрозділяються на наступні підгрупи:

- загальнотоксичні, такі, що викликають отруєння всього організму (окис вуглецю, ціаністі поєднання, свинець, ртуть, бензол і ін.);

- подразнюючи, такі, що викликають подразнення дихального тракту і слизистих оболонок (хлор, аміак, озон, ацетон і ін.);

- сенсибілізуючі, діють як алергени (формальдегід, розчинники і лаки);

- канцерогенні, такі, що викликають ракові захворювання (нікель і його поєднання, оксиди хрому, азбест і ін.);

- мутагенні, такі, що призводять до змін спадковій інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини);

- репродуктивні, що впливають на дітородну функцію (ртуть, свинець, марганець, радіоактивні речовини).

2. ГДК шкідливих речовин в повітрі

По ГОСТ 12.1.005-88 встановлені граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин (мг/мі) в повітрі робочої зони виробничих приміщень.

ГДК - це концентрації, які при щоденній (окрім вихідних) 8 годинній роботі або при іншій тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) протягом всього робочого стажу не викликають захворювань або відхилень у стані здоров'я. ГДК шкідливих речовин є вихідною базою при проектуванні нових машин і механізмів, технологічних ліній, промислових споруд і підприємств, при розрахунках вентиляції, кондиціонерів, приладів контролю і систем сигналізації.

3. Методи визначення шкідливостей в повітрі

Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовуються наступні методи: лабораторні, експресні і автоматичні.

Лабораторні методи забезпечують високу точність, але вимагають високої кваліфікації і часу.

4. Заходи боротьби із забрудненістю повітря пилом, парами і газами

Заходи боротьби із забрудненістю повітря повинні вестися в наступних напрямках: видалення шкідливих речовин; поліпшення технологічних процесів; герметизація апаратури; заміна сухих виробництв мокрими; впровадження вентиляції; застосування спецодягу і індивідуальних засобів захисту; санітарно-технічна пропаганда і навчання безпечним методам роботи.

5. Метеоумови на виробництві

Мікроклімат виробничих приміщень нормується залежно від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по тяжкості і періоду року. Основні нормативні документи, в яких наведені норми мікроклімату, - це санітарні норми ДСН 3.3.6.042-99. При нормуванні мікроклімату календарний рік підрозділяється на два періоди:

- холодний період - коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижче +10 С;

- теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення +10 С і вище.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99 класифікація робіт по тяжкості розділяються на наступні категорії: Iа, IIа, IIб, III.

6. Природна вентиляція, принцип розрахунку

Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого, чистого повітря. Вентиляція буває природна, механічна і змішана. Механічна вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною. За місцем дії вентиляція буває загальнообмінна і місцева. Природна вентиляція виробничих приміщень може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції надходження і видалення повітря відбувається через нещільність зовнішніх обгороджувань, через вікна, кватирки, спеціальні отвори (провітрювання). Організована (піддається регулюванню) природна вентиляція виробничих приміщень здійснюється аерацією і дефлекторами.

Природна вентиляція в будівлі відбувається за рахунок різниці щільності повітря зовні і усередині приміщення (рис. 1.). У приміщенні температура вище ніж зовні, а отже щільність повітря усередині приміщення менше щільності зовнішнього повітря . Приймемо площину рівних тисків приблизно на середині висоти приміщення цеху. Умовно приймемо, що тиск на рівні площини рівних тисків і в довколишній атмосфері дорівнює нулю. Тоді вага стовпа повітря заввишки , від центру відкритих отворів до площини рівних тисків рівний , а в довкіллі . Отже, на осі нижніх отворів створюється тиск . На осі верхніх отворів, відповідно .

Рис. 1. Розподіл тиску повітря в приміщенні при природній вентиляції

Таким чином, під впливом різниці тисків в приміщенні виникає повітрообмін з надходженням повітря через нижні отвори і видаленням через ліхтарі.

Загальний тиск носить назву теплового натиску:

(1)

Швидкість руху повітря в отворі визначимо за формулою

. (2)

де - різниця тисків усередині будівлі і поза нею;

- щільність повітря, кг/мі.

Об'єм повітря, що проходить через отвір визначимо за формулою

, м3/ч, (3)

де - площа отвору, м2;

- коефіцієнт витрати, залежить від конструкції стулок, .

Вентиляція за допомогою дефлекторів.

Дефлектори (рис. 2.), це спеціальні насадки, що встановлюються на витяжних повітроводах і використовують енергію вітру. Вони застосовуються для видалення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень невеликого об'єму, а також для місцевої вентиляції.

Рис. 2. Дефлектор

7. Механічна вентиляція

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється вентиляторами і в деяких випадках ежекторами.

Основними частинами механічної вентиляції (рис. 3.) є: повітрозабірна шахта 1, фільтр для очищення повітря від пилу 2, калорифер 3, вентилятор 4, повітроводи 5, припливні і витяжні отвори 6, пиловідділяючий пристрій 7, клапани 8, витяжна шахта 9. При механічній вентиляції повітря підлягає обробці: підігріванню або охолоджуванню, сушці або зволоженню, очищенню від пилу і газів.

Кондиціонування повітря - найсучасніший вигляд вентиляції. Кондиціонер - установка, яка за допомогою автоматичного регулювання може незалежно від зовнішніх умов підтримувати усередині приміщення сувор постійні умови повітряного середовища. Розрізняють два види кондиціонерів: установки повного кондиціонування (озонування, іонізація, дезодорація повітря) і неповного кондиціонування.

8. Місцева вентиляція

Місцева вентиляція служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення. Сюди відносяться повітряні душі, оазиси, завіси, витяжні шафи, витяжні парасольки, всмоктуючи панелі, бортові відсмоктування і ін.

9. Типи вентиляторів

Вентилятори - це повітродувні машини, які служать для переміщення повітря при втратах тиску у вентиляційній мережі не більш 150МПа. За принципом дії вентилятори бувають осьові і відцентрові. Перевага осьових вентиляторів - простота конструкції, можливість економного регулювання продуктивності в широких межах за допомогою повороту лопаток, велика продуктивність. До недоліків слід віднести малу величину тиску, підвищений шум.

Залежно від тиску, що розвивається, відцентрові вентилятори поділяються на наступні групи: низького тиску - до 10 МПа; середнього тиску від 10 до 30 МПа і високого тиску від 30 до 120 МПа.

Залежно від складу переміщуваного повітря вентилятори виготовляють з певних матеріалів і різноманітної конструкції: звичайного виконання, антикорозійного виконання, вибухобезпечні і пилові.

Вентилятори виготовляють різноманітних розмірів, і кожному з вентиляторів відповідає певний номер, що показує величину діаметра робочого колеса в дециметрах.

10. Способи визначення повітрообміну

Згідно вимогам санітарних будівельних норм всі виробничі приміщення повинні вентилюватися. У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного працюючого до 20 м3 необхідно забезпечити подачу свіжого повітря не менше 30 м3/год на одного працюючого, з об'ємом 20 - 40 м3 - не менше 20 м3/год, у приміщеннях без природної вентиляції не менше 60 м3/год на одного працюючого.

Існують наступні методи розрахунку необхідної кількості повітря по домінуючому чиннику: по вологовиділенню; по газовиділенню; по пиловиділенню; по надлишковому теплу; по кратності повітрообміну.

У приміщеннях, в яких повітряне середовище забруднене пилом, шкідливими парами, газами або спостерігається значні тепловиділення, кількість повітря потрібна для забезпечення необхідних параметрів повітряного середовища в робочій зоні, визначається розрахунком, виходячи з умови розбавлення шкідливих виділень до ГДК або видалення надлишків тепла за формулами:

; (4)

; (5)

; (6)

де - надлишкове тепло, Дж;

- щільність припливного повітря, кг/м3;

С - питома теплоємність, Дж/(кг град);

і - температура, відповідно, видаленого і припливного повітря, °С.

- сумарна кількість вологи, що належить видаленню з приміщення, кг/год;

n - коефіцієнт, що враховує розподіл вологи по приміщенню; n = 0,6 - 0,9.

і - вміст вологи, відповідно, видаленому і припливному повітрю, г/кг;

W - кількість шкідливих виділень, г/год;

і - концентрація шкідливостей, відповідно, видаленому і припливному повітрю, г/м3.

Кількість повітря, що видаляється з ливарних цехів визначається по кратності повітрообміну:

, м3/час; (7)

де - кратність повітрообміну;

V - об'єм приміщення, м3.

Кратність повітрообміну m може бути визначена за формулою:

, (8)

де - вміст пилу в видаленому повітрі, мг/м3;

- ГДК пилу, мг/м3.

11. Вибір вентилятора для здійснення повітрообміну

Вихідними даними для підбору вентилятора є продуктивність вентилятора, м3/час, динамічний тиск, що створюється вентилятором, МПа і швидкість руху повітря у повітроводі, м/с. Динамічний тиск визначимо за формулою:

; (9)

де v - швидкість руху повітря, м/с;

с - щільність повітря, кг/м3;

g - прискорення вільного падіння, м/с2.

Маючи продуктивність вентилятора L, динамічний тиск, що створюється вентилятором , за таблицями вибираємо тип вентилятора і його ККД.

Необхідну потужність електродвигуна для привода вентилятора визначимо за формулою:

; (10)

де - ККД вентилятора;

- ККД ремінної передачі.

Усталену потужність електродвигуна визначаємо за формулою:

, (11)

де - коефіцієнт запасу, приймається від 1,1 до 1,5.

12. Засоби індивідуального захисту

Як індивідуальні засоби захисту застосовуються:

- для захисту тіла - спецодяг з льняних, брезентових, шерстяних, гумових тканин, спецвзуття, головні убори, рукавиці;

- для захисту органів дихання - фільтруючі і ізолюючі прилади (респіратори, протигази);

- для захисту органів зору - окуляри, від механічних пошкоджень, від теплових випромінювань при проведенні зварювальних робіт, від кислот і лугів - герметичні окуляри;

- для захисту шкіри обличча, шиї і рук при роботі з їдкими речовинами - мазі і пасти, які бувають гідрофільні (для захисту від жирів, масел, нафтопродуктів) і гідрофобні (для захисту від розчинів кислот, лугів, солей).

Размещено на Allbest.ru