Реферат на тему:

«ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ»

Загальні положення

Пил різного походження, що утворіться внаслідок механічної дії на тверді тіла подрібненням, розмелюванням, розтиранням, при завантажувально-розвантажувальних, вибухових, зварних, земляних та інших роботах, згубно діє на органи дихання, очі і шкіру людини. Пил класифікується за ступенем дисперсності, за речовиною, шкідливістю для організму, вибухонебезпечністю.

За характером дії на організм людини пил поділяється на подразнюючий і токсичний. До подразнюючого належить мінеральний (вугільний, наждаковий, кварцовий тощо), металевий (чавунний, сталевий, цинковий та ін.) і деревний пил.

Проникаючи в легені і лімфатичні залози, він спричинює захворювання - пневмоконіоз, силікоз. Може проявлятися механічна дія пилу у вигляді шкірних гноячкових захворювань і подразнення слизових оболонок очей - кон'юнктивіт.

Токсичний пил (ртуті, миш'яку, свинцю та ін.), розчиняючись у біологічному середовищі, діє як введена в організм отрута і завдає величезної шкоди здоров'ю.

При роботі в приміщеннях з високою запиленістю-потрібно користуватися індивідуальними засобами захисту; респіраторами, спецодягом і протипиловими окулярами [ 6, с. 288-300].

Крім шкідливої дії на організм людини, пил також підвищує зношення обладнання, збільшує брак продукції.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств (СН 245-71) та ГОСГ І2.І.ОО5-88 (Повітря робочої зони) встановлені граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих аерозолів, які не мають згубної дії на організм людини.

Для оцінки запиленості повітряного середовища даного приміщення і встановлення правильних методів боротьби з пилом необхідно знати концентрацію пилу в повітрі (мг/м³), ступінь дисперсності (розміри часток пилу), хімічний склад, розчинність і токсичність, а також їхню форму [ 4, с. 4-6].

Ступінь запиленості повітря можна визначити ваговим, розрахунковим, електричним і фотоелектричним методами. В даних методичних вказівках викладено ваговий спосіб, який дозволяє визначити кількість міліграмів пилу в одному кубічному метрі досліджуваного повітря. Для цього повітря фільтрують через ватяний тампон, закладений у скляну трубку (алонж), або спеціальні фільтри АФА, закладені в патрон-фільтротримач.

Місце для проби повітря вибирають на висоті І,5....1,7 м від підлоги ( на рівні дихання працівника). В кожній зоні беруть дві паралельні проби [ 1, с. 13-223].

Прилади та обладнання:

аспіратор для відбору проб повітря; патрон-фільтротримач; камера з пилом; змішувач з пилом; алонж; пісковий годинник; аерозольні фільтри (АФА); ваги аналітичні (ВА-200); рівноваги до 200 г; пінцет; термометр; барометр; вата.

Порядок виконання роботи

1. Зважити паперовий фільтр АФА, попередньо витягнувши його з пакета, і ватяний (взяти 0,5 г) на аналітичних вагах з точністю до мі лі грама.

2. Паперовий фільтр встановити в патрон фільтротримача, а ватяний - в алонж.

3. Увімкнути аспіратор і ручкою вентиля відрегулювати необхідну об'ємну швидкість відбору проби.

4. Патрон фільтротримача встановити в отвір пилової камери, алонж під'єднати до пилової камери за допомогою пробки з гумовою трубкою.

5. Увімкнути вентилятор змішувальної камери.

6. Увімкнути аспіратор і протягом 5 хв всмоктувати запилене повітря через патрон і алонж, одночасно за пісковим годинником засікти час початку досліду.

7. Через 5 хв вимкнути аспіратор і вентилятор змішувальної камери.

8. Від'єднати від алонжа пробку з гумовою трубкою. Обережно витягнути пінцетом вату і зважити її.

9. Обережно вийняти фільтр з патрона фільтротримача. Паперовий фільтр тримати осадком догори.

10. Зважити фільтр і вату з точністю до міліграма.

11. Відповідними приладами зняти показання барометричного тиску і температури повітря в місцях відбору проби.

12. Привести робоче місце в початковий стан.

13. Підрахувати концентрацію пилу в повітрі і скласти звіт.

Експериментально-дослідницька робота

Робота проводиться на установці, зображеній на рис. І.

Аспіратор в установці має два ротаметри, градуйованих від 0 до 20 л/хв. Вони використовуються для відбору проб повітря на запиленість для дослідницької роботи. Два інші призначені для проведення газових аналізів і градуйовані від 0 до І л/хв.

В чистий і сухий алонж, який являє собою скляну трубку з притертою пробкою, кладуть кружок з металевої сітки, над ним розміщують навіску гігроскопічної вати, в середньому 0,5 г, товщина ватного фільтра 3...4 см. З'єднаний з аспіратором алонж закривають пробкою, з'єднаною шлангом з пиловою камерою.

Для аналізу пилу використовують фільтри АФА (аналітичний фільтр аерозольний), виготовлені з синтетичних волокон. Цей фільтр з нетканого матеріалу, вкладений в захисне кільце з ручкою, виготовлений з двох шарів паперу. Загальна маса фільтра 75 мг, діаметр 70 мм [ 14, с. 157-162 ].

Рис. 1. Схема установки для взяття проби запиленого повітря:

І - аспіратор; 2 - алонж; 3 - з'єднувальні гумові шланги; 4 - патрон-фільтротримач; 5 - пилова камера; 6 - змішувач

Фільтри АФА практично повністю затримують аерозолі будь-якого ступеня дисперсності і мають малий аеродинамічний опір потоку повітря порівняно з фільтрами з вати.

Фільтр АФА зберігається в спеціальному пакеті, який відкривають перед використанням. Зважений фільтр вставляють ручкою у проріз кришки спеціального металевого патрона фільтротримача. Загвинчуванням кільця притискують його до кришки патрона, що має в центрі отвір з штуцером, на який натягнуто гумовий шланг від аспіратора.

Патрон-фільтротримач розміщують на пиловій камері, що імітує виробниче приміщення. До камери підведена гумова трубка, якою надходить запилене повітря від змішувача.

Під час експерименту визначають масу фільтра і вати до і після досліду. Різниця цієї маси і становитиме масу пилу відфільтрованою повітря, об'єм якого визначається за ротаметром аспіратора (л/хк) множенням на час відбору проби (хв).

Концентрація пилу X₁в 1 м³ повітря (мг/м³) визначається за формулою

Р₁ - Р

X = (7)

V₁

де Р₁ , Р - маса фільтра чи вати до Р і після досліду Р₁ мг,

V₁ - об'єм (л) просоченого через фільтри повітря;

визначається за формулою

V₁ = V ·Т (8)

де V- показання поплавця ротаметра аспіратора, об'ємна

швидкість, л/хв;

Т - час досліду, хв.

Об'єм просоченого повітря V₀ , приведеного до нормальних умов (до такого об'єму, який він займав би при температурі 0 °С і тиску 760 мм рт.;:г.). дорівнює:

V₁ ·273 · В

V₀ = (9)

(273 + t) · 760

де В - барометричний тиск в місці відбору проби. мм рт.ст.;

t - температура повітря в місці відбору проби, °С.

Концентрація пилу Х_о в 1 м³ повітря за нормальних умов становитиме:

Р₁ - Р

X₀ = (10)

V₀

Оцінку результатів дослідження провести порівнянням їх з ГДК за СН І245-7І та ГОСТ І2.І.005-88 (див. додаток 3).

Дослідження виконати двічі і вивести середні результати запиленості повітря.

Дані дослідження занести у звіт, дати короткий виклад теоретичної частини та методики вимірювання запиленості повітря, описати прилади, які використовуються, та схему установки.

Результати вимірів зведіть у табл.2. Зробіть висновки результатів дослідження.

Поставте дату і підпис.

Контрольні запитання

1. Які причини забруднення повітряного середовища у виробничих умовах?

2. Назвіть джерела утворення пилу на виробництві.

3. Визначте допустиму концентрацію шкідливих домішок аерозолю в повітрі виробничих приміщень: алюмінію, карборунду, чавуну тощо за СН-245-7І.

4. Як класифікується пил за ступенем дії на організм людини, за дисперсністю, за родом речовини, за вибухонебезпечністю?

5. Як діє пил на організм людини?

6. Які існують засоби індивідуального захисту від пилу?

7. Назвіть методи визначення запиленості.

8. Як визначити ваговий склад пилу в повітрі?

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити біологічну дію пилу на організм людини [ 16, с. 84-87]

2. Запропонувати заходи захисту від пилу [ 16, с. 99].

Додаток 3

Гранично допустимі концентрації аерозолів

(СН 245-71 та ГОСТ 12.1.005-88)

Таблиця 2

Результати досліджень