Середовище проживання людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Надання першої долікарської допомоги

Тема 8: Раціональні умови життєдіяльності людини

1. Праця - основна умова людського існування, є фізичною потребою людини і (при правильній організації) засобом зміцнення здоров'я.

Працездатність людини характеризується фазністю протягом робочого дня. Крива працездатності має три фази: втягування в роботу, стійка працездатність і спад працездатності.

Рис. 7

В процесі інтенсивної та тривалої роботи можуть виникнути умови, коли і ступінь фізіологічних та психічних реакцій буде свідчити про те, що пройде певну межу, за якою відбувається зниження працездатності, розвиток вираженої втоми, виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а відновний період після роботи збільшується. В організмі людини можуть порушитись відповідні психофізіологічні процеси

У профілактиці втоми та перевтоми важливе місце займає організація фізіологічно обґрунтованого розпорядку робочого дня, правильного режиму праці та відпочинку.

В організації правильного раціонального відпочинку в умовах виробництва необхідно, щоб протягом короткочасних перерв між роботою працездатність відновлювалась до попереднього рівня, для цього має значення не лише тривалість відпочинку, а й його характер, форма. Найбільш ефективним є відпочинок, пов'язаний з активним діяльним станом, з переключенням фізіологічного навантаження з одних органів та нервових центрів на інші.

Найважливішим засобом, що усуває втому і сприяє відновленню сил та працездатності є сон. Як правило, для відпочинку дорослої людини добова тривалість сну повинна становити 7-8 годин.

2. Здоров'я людини, її працездатність, активне розумове та фізичне довголіття значною мірою залежить від правильного та повноцінного харчування. Саме через їжу (харчування) людина поповнює свої енергетичні ресурси, а організм одержує різноманітні речовини необхідні для нормального функціонування його систем та органів. Вся різноманітність продуктів, які споживає людина зводиться до двох джерел їх надходження - рослинного та тваринного.

Харчування повинно бути організоване таким чином, щоб воно забезпечувало нормальний розвиток та злагоджену роботу всього організму Для цього раціон харчування за кількісними та якісними показниками необхідно збалансувати відповідно до потреб людини. В свою чергу фізіологічні потреби організму залежать від різноманітних чинників (умов), більшість з яких постійно змінюється.

З харчами організм отримує необхідні для життєдіяльності білки, жири, вуглеводи, а також біологічно активні речовини - вітаміни та мінеральні солі. Кількість енергії, що виділяється при засвоєнні того чи іншого харчового продукту, називається енергетичною цінністю, чи калорійністю цього продукту. Прийнято, що енергетична цінність 1 г білків, жирів і вуглеводів з урахуванням їх засвоюваності складає відповідно 4, 9 та 4 ккал. Потреба в різних харчових продуктах та енергії залежить від статі, віку та інтенсивності праці.

Важливе значення має правильний режим харчування. Найбільш раціональним вважається 4-разове харчування, оскільки при цьому створюється рівномірне навантаження на шлунково-кишковий тракт. Приймання їжі в один і той же час виробляє рефлекс на виділення в установлений час шлункового соку. Добовий раціон харчування розподіляється залежно від розпорядку дня та звички, що склалася. Найбільш доцільним режимом харчування є такий розподіл: сніданок-25%; обід-35%; підвечірок-15%; вечеря-25%. Останнє приймання їжі повинно бути не менше ніж за 2 години до сну.

3. Надзвичайно великий вплив на здоров'я та працездатність людини мають емоції, тобто її душевні переживання. Вони бувають позитивні і негативні,

В перенапруженому, перевтомленому організмі проходить бурхлива витрата резервів, порушується регулювання обміну речовин, не повністю виділяються продукти розпаду, які нагромаджуються і отруюють організм.

Позитивні емоції - позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо); негативні емоції - негативна оцінка (гнів, страх, огида, жах тощо). Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, нестачі відомостей чи вмінь. Виникненню їх сприяють висока відповідальність за людей, хворобливий стан і втома,

Стенічні емоції - емоції, які підвищують життєдіяльність (радість).

Астенічні емоції - почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта (журба).

Емоційні реакції - короткочасні реакції на певний об'єкт, подію, ситуацію.

Емоційні стани - більш статичні, довготривалі. Це ефект від дії сильної емоційної реакції. Емоційний стан, який виникає внаслідок дії певної емоційної реакції, може стати ставленням людини до різноманітних явищ дійсності. Вони різні за силою та інтенсивністю впливу на людину. Емоції це власне емоційні реакції середньої сили, які добре контролюються свідомістю.

Воля - це здатність людини управляти своїми діями і вчинками. Вона виражається у високому самовладанні в небезпечних ситуаціях, умінні подолати перешкоди, які виникли на шляху досягнення мети, здатності підкоряти свої бажання вимогам обов'язку, вмінні долати почуття невпевненості, сумнівів і страху.

Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість тощо.

Дисциплінованість - підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, сумлінне виконання своїх обов'язків. Це якість, що забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі і правил співжиття, це готовність докласти всіх зусиль та енергії для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання; це завершення розпочатих справ, виховання навичок належної поведінки; уміння спланувати свої дії, організовано діяти за прийнятим планом.

Самовладання - вміння за будь-яких умов управляти своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Це основа сміливості, подолання страху в критичній ситуації.

Рішучість - здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Наполегливість - здатність довго і цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення.

Терпіння - активне і цілеспрямоване подолання труднощів. Від наполегливості слід відрізняти впертість.

Впертість - це необґрунтована настирливість, коли при виконанні вольової дії людина не зважає на думку інших людей, на нові обставини, які вимагають нових рішень. Волю можна розвивати і виховувати.

Психомоторні процеси.

Психомоторні процеси пов'язані з діями людини і психічними явищами, що їх супроводжують. Дія - це елемент діяльності для досягнення конкретної мети.

Дії бувають руховими (моторними), пізнавальними (гностичний) і соціально-комунікативними. Останні характеризуються передачею повідомлень, розпоряджень, встановленням контактів і взаємодій між людьми за допомогою мови і жестів.

Безпека життєдіяльності людини частіше за все зв'язана з руховими діями, як найбільш травматогенними.

В кожній руховій дії мають місце у взаємозв'язку механічна (енергетична), фізіологічна та психічна сторони.

Механічні характеристики руху визначаються структурою, траєкторією, яку здійснюють органи руху в просторі, швидкістю, теплом, зусиллям.

Рухи повинні бути найбільш простими. Прийнято розділяти рухи на 5 класів в порядку збільшення частин тіла, що приймають участь в моторному процесі:

1. Рух пальців;

2. Рух пальців і руки;.

3. Рух пальців, руки,

4. Плечей, передпліччя,

5. Всього тіла.

Принципи безперервності, плавності, ритмічності рухів розглянуті раніше, в зв'язку з проблемою стомлення.

Найбільш складним і разом з тим найбільш типовим психомоторним процесом в діяльності людини є сенсомоторна координація рухових дій, при яких динамічне не тільки сенсорне поле, але і сама реалізація рухового акту (праця водія, крановика і т.п.)Будь яка дія включає сенсорний акт

4. До шкідливих звичок, в першу чергу, належать куріння, вживання алкоголю, наркотиків та інших шкідливих (токсичних) речовин.

Алкоголь. Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Вживання спиртного призводить до серйозних порушень фізіологічних та психічних функцій організму людини. Саме тому алкоголь є частою причиною нещасних випадків, зверх, конфліктних ситуацій. Встановлено, що після вживання алкоголю можливість нещасного випадку зростає до 80%, а через 8 годин після моменту вживання - до 60%.Тому працівник, схильний до зловживання спиртним - це потенційний порушник правил безпеки-Враховуючи вище сказане, відносно до постанови Кабінету Міністрів України №1238 від 06.11.1997р. до робіт, які характеризуються підвищеною небезпекою допускаються працівники, які за результатами обов'язкового наркологічного огляду визнані придатними для виконання таких робіт. Статистика свідчить, що із загального числа нещасних випадків зі смертельними наслідками, які сталися за останні 5 років на дорогах України приблизно 25% виникли з вини водіїв, що знаходились у стані сп'яніння, близько 30% - від неправильних дій нетверезих пішоходів.



Рис. 8

Наркотики. Наркотики виявляють стимулюючу або заспокійливу дію на центральну нервову систему, а також викликають спотворення світосприймання та галюцинації. При вживанні наркотичних засобів в значній кількості виникає, так звана, наркотична залежність. Розрізняють психічну та фізичну наркотичну залежність. Психічна залежність полягає в тому, що окремі люди знаходять дію наркотичної речовини настільки бажаною і очікуваною, що це викликає в них потребу приймати наркотик постійно чи періодично з тим, щоб пережити ще раз сприятливий психологічний ефект. Фізична залежність полягає в тому, що в результаті більш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовини і організм уже не здатний обходитись без нього. В такому випадку припинення вживання наркотиків призводить до сильних больових відчуттів, настає так звана "ломка".

Враховуючи дешевизну та більшу доступність окремих шкідливих речовин, зокрема летких розчинників, в деяких "бідніших" країнах набула поширення токсикоманія, особливо серед підлітків. Вдихання парів таких хімічних речовин викликає приглушення свідомості, сильні галюцинації. Токсикоманія може призвести до незворотних патологічних змін в організмі людини, а в окремих випадках - і до смерті.

Рис. 9

Куріння. Статистика засвідчує, що в світі щороку від хвороб, спричинених курінням, вмирає 1,5 млн. людей.

Курці щорічно викурюють в атмосферу 720т синильної кислоти, 384000т аміаку, 108000т нікотину, 600000т дьогтю і понад 550000т чадного газу та інші складові тютюнового диму.

Шкідлива дія тютюну посилюється тим, що в результаті його сухої перегонки (куріння) утворюється ціла низка речовин: нікотин, синильна кислота, сірководень, аміак, оксид вуглецю, нітроз'єднання, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тютюновий дьоготь та ін. Нині відомо більше 4200 речовин, що входять до складу тютюнового диму. Багато з них є канцерогенними (від латинського слова "канцер" - рак) і сприяють утворенню злоякісних пухлин. Серед вчених домінує думка про те, що найбільш канцерогенну дію чинять оксид миш'яку та радіоактивний полоній-210, які виявлені в тютюновому димі.

Підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок про те, що здоровий спосіб життя - це усвідомлене в своїй необхідності постійне виконання відповідних гігієнічних правил та норм, що спрямовані на збереження і зміцнення індивідуального та громадського здоров'я основи високої і тривалої працездатності, активного довголіття, оптимістичного світосприйняття і особистого щастя.

Формування здорового способу життя повинно розглядатись як важливий аспект всього процесу виховання - воно повинно починатися з раннього дитинства і пронизувати всі рівні системи освіти.

Тема 9: Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

1. Незадовільний стан повітряного середовища у столиці України Києві та й у всіх інших населених пунктах (за винятком невеликих територій віддалених від промислових центрів)

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я людей. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм при диханні може виявитися токсичною.

Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні, які надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, які утворюються шляхом перетворення первинних.

Основними забруднювачами повітря є: атмосферний пил, оксид вуглецю СО, оксиди азоту, діоксид сірки, вуглеводні (пари бензину), альдегіди, сполуки свинцю та інші.

Основними джерелами забруднення атмосфери є транспорт, енергетичні системи, промисловість.

З промислових об'єктів, які забруднюють повітря, лише 30% були оснащені очисними спорудами й устаткуваннями. А найбільшим забруднювачем міського повітря є автотранспорт (40% забруднень),

Джерелами забруднення атмосфери є:

Викиди автотранспорту. В світі більше 400 млн. приватних автомашин. В повітря за рік викидається 400 млн. тон оксиду вуглецю, 80 млн. тон вуглеводню, 40 млн. тон окису азоту.

ТЕЦ, ТЕС, котельні. Виробництво електроенергії супроводжується виділенням великої кількості тепла (парниковий ефект), атмосфера забруднюється частками попелу, шлаку. Середня ТЕС викидає в повітря щоденно 33т сірчаного ангідриду, який перетворюється в 50т сірчаної кислоти і 230т попелу, з яких 40-50т. викидається в повітря радіусом до 5км.

Чорна металургія - виробка 1 тони чавуну супроводжується викидами:

Шлаку 4,5 кг

Сірчаного газу 2,7 кг,

Марганцю 0,5 кг.

В невеликих кількостях миш'як, фосфор, пари ртуті, свинець, смоли.

Кольорова металургія супроводжується викидами пилу, газу, миш'яку, 20-30 кг фтору у повітрі утворюється при виробництві 1 т алюмінію.

Вугільна промисловість. Трапляються випадки самозапалювання териконів, при горінні вугілля утворюються смоляні речовини.

Нафтопереробна, нафтовидобувна і хімічно-переробна промисловість є джерелом вуглеводню і різних шкідливих газів.

Промисловість будівельних матеріалів - викиди цементу, пилу.

Хімічна промисловість - викиди оксиду вуглецю, оксиду азоту, сірчаного ангідриду, аміаку, пилу, органічних речовин, сірковуглеводню, хлористих з'єднань, фтористих з'єднань.

Джерела забруднення повітря в сільському господарстві:

Тваринницькі ферми - аміак, сірководень.

Комплекси по виробництву м'яса - аміак, сірководень.

Склади, протравленні гербіцидом поля, де вони вносяться.

Наслідки забруднення атмосфери:

Парниковий ефект - глобальне потепління клімату.

Утворення озонових дір.

Зменшення прозорості атмосфери, збільшення хмарності.

Смог.

Кислотні дощі.

Корозія металевих конструкцій.

Порушення фото захисту рослин.

Вплив забруднення атмосфери на людину:

Зниження загального імунітету та підвищення вразливості до інфекцій.

Підвищення дитячої захворюваності.

Поширення хронічних захворювань: бронхіту, рахіту.

Підвищення кількості алергічних захворювань.

"Помолодіння" хвороб.

2. Забруднення водного басейну України

У результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів відбуваються значні кількісні й якісні зміни в гідросфері. Кількісні зміни полягають у тому, що в певних районах змінюються кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс, режим рік тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і озер є не лише джерелом водопостачання, а й тими басейнами, куди скидають промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки.

Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ.

Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням вмісту у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок.

Фізичне забруднення пов'язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками.

Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин.

Проблема стічних вод.

В Україні, яка займає одне з останніх місць за показником забезпечення по-верхневим стоком води на людину, щорічно скидається у водойми понад 2,5 млрд. кубометрів забруднених стоків. Майже половина з них надходить від комунального господарства міст і містечок, а 28% - від підприємств чорної металургії. В середньому щороку у водойми України потрапляє 5 млн. тонн солей, 5 тис. тонн нафтопродуктів, 7,8 тис. тонн фосфору, 130 тис. тонн органічних забруднень, 1,4 тис. тонн синтетичних поверхневоактивних речовин. Внаслідок цього багато рік дуже забруднені (Дніпро, Десна, Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг)

Поряд з цим усі природні водойми здатні до часткового самоочищення.

Самоочищення - це розбавлення стічних вод, випадання в осади твердих забруднювачів, хімічні, й інші природні процеси, що призводять до видалення з водойми забруднювачів і сприяють поверненню води до її первісного стану.

Наслідки забруднення гідросфери.

Зменшення кількості чистої прісної води.

Порушення життєдіяльності живих організмів водойм.

Вимирання окремих видів організмів.

Порушення ланцюгів живлення в біогеоценозах.

Вплив забруднення гідросфери на людину:

Поширення інфекційних захворювань.

Споживання небезпечних для здоров'я речовин разом з питною водою, рибою, морепродуктами.

Збільшення фінансових витрат на очистку вод.

Проблема екологічно безпечного для здоров'я людей відпочинку біля водоймищ.

3. Забруднення та охорона ґрунтів України.

Ґрунти - природні утворення, які характеризуються родючістю - здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою й повітрям.

Дуже значних збитків господарству завдає ерозія ґрунтів. Вітрова і водна ерозії повністю знищують або значно зменшують вміст у них азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів - усього, від чого залежить родючість.

Однією з найбільших бід після ерозії ґрунтів є, мабуть, їх засолення, основна причина якого неправильне зрошення. Ерозія й засолення ґрунтів призводять до опустелювання земель.

Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових навчань, випробувань, внаслідок аварій та катастроф. Ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.

Тверді відходи машинобудівних виробництв містять амортизаційний лом, стружку та тирсу металів, деревини, пластмас, шлаки, золу, шлам, пил. Найбільш небезпечними є підприємства кольорової та чорної металургії, основними забруднювачами яких є нікель, свинець, бензапірен, ртуть тощо. Викиди сміттєспалювальних заводів викидають тетраетилсвинець, ртуть, діоксини, бензапірен тощо. Викиди теплоелектростанцій містять бензапірен, сполуки ванадію, радіонукліди, кислоти та інші токсичні речовини.

В сільському господарстві основним забруднювачем довкілля, окрім добрив, є пестициди, яких щорічно вноситься в ґрунти до 1750 тис. центнерів.

Залежно від того, як планується використовувати порушені землі, розрізняють такі види технічної рекультивації:

сільськогосподарська (підготовка земель до використання як сільськогосподарських угідь);

лісогосподарська (підготовка земель під лісопосадки);

будівельна (підготовка земель до промислового й цивільного будівництва);

водогосподарська (підготовка до створення на них водойм, зокрема для розведення риби);

рекреаційна (підготовка земель під об'єкти відпочинку);

санітарно-гігієнічна (консервація порушених земель, якщо їх рекультивація з іншою метою з якихось причин недоцільна).

Наслідки забруднення та руйнування літосфери:

зменшення території, що вкрита рослинністю,

зменшення площу лісів,

зниження родючості грунтів та опустелювання,

погіршення умов росту та розвитку рослинного світу,

міграція небезпечних речовин в гідросферу,

накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення,

Вплив забруднення літосфери на людину:

споживання забруднених харчових продуктів,

збільшення алергічних хвороб,

непрямі наслідки через вплив на біо-, гідро-, та атмосферу.

4. Охорона фауни. Заповідна справа

Вирішення проблеми покрашення екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу - фауни. Біомаса тварин становить лише 2% усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика

Руйнування людиною місць мешкання тварин (біотопів), як і рослин, стає надто небезпечним. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах.

У 1981 р. в Україні було прийнято Закон "Про охорону й використання тваринного світу", який передбачає збереження середовища мешкання тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних робіт.

З метою контролю за рідкісними й вимираючими видами тварин в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі:

по-перше, виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства до похилого віку всіма можливими сучасними засобами;

по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках;

по-третє - допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епідемії і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків.

Величезного значення для збереження флори і фауни має заповідна справа.

Заповідники - це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми: повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам'ятки природи та культури.

Створення заповідника - це вилучення певної території чи об'єкта в природі із сфери звичайної господарської діяльності з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафту.

Створення біосферних заповідників з метою спостереження, вивчення й контролю за станом і антропогенними змінами природного середовища в межах планети (екологічного моніторингу) почалося в 70-ті роки XX ст. за ініціативою ЮНЕСКО, ЮНЕП і МСОП. Їх основними завданням стало виконання державного або глобального екологічного моніторингу, прогнозування техногенного впливу на біосферу, порівняльні багаторічні екологічні дослідження, міжнародне співробітництво в області контролю, охорони й забезпечення генофонду біосфери.

5. Вторинні явища забруднення довкілля

Наймасштабнішого впливу на життєдіяльність людини мають такі вторинні явища забруднення довкілля як парниковий ефект, збільшення озонових дир та кислотні дощі.

Парниковий ефект.

Нині Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це спричинено швидким збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу. В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але загримує тепло розігрітої Сонцем поверхні Землі. Це викликає розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту.

Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньої річної температури Землі на 2,5°С викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати негативні наслідки.

Парниковий ефект змінить такі критично важливі перемінні величини, як, опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок.

Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими - коротшими й теплішими, а літо - тривалішим і жаркішим.

Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту.

Перший - значне збільшення посушливість в середніх широтах, тобто в основних зернових районах (Україна, чорноземна зона Росії, Кубань, «зернові» штати США).

Клімат тут стане напівпустельним, і врожаї зерна різко скоротяться.

Другий - це підйом рівня Світового океану на 2-3 м за рахунок танення полярних льодових шапок.

Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей, міст, портів тощо. Наприклад, така густонаселена (150 млн чоловік) держава, як Бангладеш, майже повністю буде затоплена.

Кліматичні зміни можуть відбуватися не лише завдяки впливу людства на склад атмосфери, а й внаслідок зміни ним типу поверхні Землі, зменшення кількості лісів, що призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім того, людство ще й безпосередньо підігріває атмосферу Землі за рахунок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу тощо, а також роботи АЕС (виділяється понад 3*1014 МДж тепла щорічно).

Озонова діра в атмосфері.

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільше енергію, є фізіологічно активним - діє на живу матерію. Ці промені можуть викликати фізіологічні зміни в організмах, призводити до розриву молекул білків, мутацій, переважно несприятливих.

Від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця Землю захищає озоновий шар атмосфери.

На висоті 20-50 км повітря містить підвищену кількість озону, тобто кисню, молекула якого складається з трьох атомів. Деяка кількість його утворюється під час грози,

Спостереження метеорологів, які працюють на Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над цим материком почав зменшуватися.

В ньому виникла пульсуюча діра, вміст озону в якій менший від звичайного на 40-50%.

Встановлено підвищення УФ - фону в країнах розташованих у Південній півкулі ближче до Антарктиди, переш за все у Новій Зеландії.

Медики цієї країни констатують збільшення захворювань, зумовлених підвищеним УФ- фоном, таких, як рак шкіри й катаракта очей.

Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, які вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень.

Кислотні дощі.

Окиси сірки й азоту, що потрапляють у атмосферу внаслідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сірчаної й азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі мають шкідливу дію на фактори навколишнього середовища:

врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3-8% внаслідок ушкодження листя кислотами

кислі опади спричинюють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає дегідратацію фауни та флори;

деградують і гинуть ліси (особливо вразливі виявилися кедр, бук і тис)

отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (в першу чергу цінні види -лосось, форель тощо) і численні види комах, що призводить до щезання птахів і тварин, які ними живляться;

зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і сель;

різко прискорюється руйнування пам'ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком

вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричинює захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо.

Взимку поблизу ТЕС, металургійних заводів інколи випадає також кислотний сніг. Він є ще більш шкідливим, ніж кислотний дощ.

Тема 10: Природні небезпеки

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. За, причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Тектонічні стихійні лиха.

Виверження вулканів

Вулкан викидає гази, рідкі і тверді речовини з високою температу-рою. Це часто стає причиною руйнації будівель і загибелі людей. Лава й інші розпечені речовини, які викидаються, стікають схилами гори і випалюють усе, що зустрічають на своєму шляху, приносячи незліченні жертви і вражаючі уяву матеріальні збитки. У 20 сторіччі у всьому світі від вивержень вулканів загинуло 40 тис. людей.

Сьогодні на земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, які після більш-менш тривалої перерви, можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тектонічних плит.

Виверження можна передбачити: перед виверженням відбуваються землетруси зі зміною температури і хімічного складу води і пари гейзерів, виникає підземний стугін і деформація ґрунту.

Єдиним захистом від вулканів є загальна евакуація, тому населення повинно обов'язково бути знайоме з планом евакуації і беззастережно підпорядковуватися владі в разі потреби.

Землетруси

Землетрус - це сильне коливання земної кори, викликане тектонічними причинами. Гіпоцентр - місце у літосфері, де зсуваються гірські породи. Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Коливання земної кори передаються сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають. Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку; магнітуда; інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 балів. Інтенсивність - це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд. Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

Таблиця визначення сили землетрусу за шкалами Меркаллі і Ріхтера

ШКАЛА МЕРКАЛЛІ	ШКАЛА РІХТЕРА
	Не відчувається людьми
	Відчувається людьми на верхніх поверхах будинків	2
	Відчувається в будинках: підвішені предмети гойдаються	2,5-3
	Рухаються двері і вікна, дзенькотить скло	3,5
	Відчувається зовні; з'являється рябизна на поверхні рідини	4-4,5
	Відчувається усіма: втрата рівноваги людьми, що йдуть, розбивається скло, розтріскується штукатурка, дзвонять дзвони	5
	Людині важко встояти на ногах, ламаються меблі, починають руйнуватися низькоякісні будівлі	5,5-6
	Часткова руйнація будівель, падіння труб, карнизів, пам'ятників, поява тріщин у землі	6-6,5
	Загальна паніка, серйозні руйнації будівель, розриви трубопроводів під землею, значні тріщини в землі	7
	Руйнація більшої частини будівель, великі оповзні, колії незначно відхиляються	7,5-8
	Колії сильно відхиляються, підземні трубопроводи виходять цілком із ладу	8-8,5
	Майже повна руйнація будівель, рух великих мас скельних порід, різноманітні предмети літають у повітрі	9

У світі реєструється майже 150 тис. земле-трусів на рік, із яких майже 1000 мають руйнівну силу.

Попередженням про землетрус може служити поведінка тварин у години, що передують сейсмічному катаклізму: тварини виявляють занепокоєння, якщо їх закрити, стають збудженими і хочуть вийти.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:

Зберігайте спокій.

Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце (отвори капітальних внутрішніх стін, кути, утворені ними, під балками каркасу, під несучим колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом). Найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, уникайте ліфтів чи сходів.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатися в машині до припинення поштовхів.

Опинившись у завалі слід не панікувати, при необхідності надати першу допомогу собі, а також тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком).

Топологічні стихійні лиха.

Повені.

За даними ЮНЕСКО, від повеней у 20 ст. загинуло 9 млн. осіб. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактом, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Найбільш катастрофічних наслідків на території України мала повінь у липні 2008 року на території західних областей: Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Вінницька і Закарпатська. Це найсильніша повінь на території України за останні 200 років, наслідки руйнувань вимірюються мільярдами гривень, зруйновано сотні житлових будинків, частково знищено урожай, постраждало майно та домашні тварини, присутні людські жертви (близько 40 осіб). Повінь викликала інші стихійні лиха, такі як зсуви грунтів.

Загальними є такі наслідки повеней:

затоплення шаром води значної площі землі;

ушкодження та руйнування будівель та споруд;

ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

вимивання родючого шару ґрунту;

псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

загроза інфекційних захворювань(епідемії);

погіршення якості питної води;

загибель людей.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:

отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в безпечне місце - на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);

якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхні (горища), дахи будівель;

для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);

постаратися зібрати усе, що може знадобитись: плавзасоби, рятува-льне коло, мотузки, східці, сигнальні засоби;

стрибати у воду тільки в останній момент, коли немає більше надії на порятунок;

коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу;

рятувати людей, відсічених стихією від інших, надавати першу допомогу постраждалим.

Зсуви.

Зсуви - це катастрофічні порушення рівноваги в заляганні гірських порід на схилах. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. Зсуви залежать від багатьох причин:

геологічної будови (наявності шарів глин, по яких відбувається сковзання),

гідрогеологічних умов (зволоження порід, що лежать вище водотривкого шару),

порушення рівноваги схилу під дією ерозії,

необачне втручання людини (підрізання схилу дорогою тощо).

За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Об'єм порід, які зміщується при зсувах, перебуває в межах в декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на Правобережжі Дніпра, на Чорноморському Узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські будівлі, створюють небезпеку при добування корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання - відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу, фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини.

Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили щеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу. Шлях лавини позначається вибоїнами, поваленими деревами. Сніг з уламками гірських порід, що скочуються з гір, зупиняється лише в нижній частині схилу або в долині.

Великі лавини виникають на схилах 25-65° через перевантаження схилу після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, в наслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Сила удару лавини варіюється від 5 до 50 т на квадратний метр (наприклад, удар у 3 т на метр викликає руйнацію дерев'яних будівель, а 10 т на метр вириває з коренем дерева). Швидкість руху лавин може коливатися від 25 до 75 м за секунду.

Причини сходження снігових лавин:

1. Перенапруження снігового покрову.

2. Різкий порив вітру.

3. Звукова хвиля.

4. Різка зміна метеорологічних умов.

Розрізняють три типи лавин:

із снігу, яких щойно випав (утворюються під час і після снігопаду);

пов'язана з ламкими шарами сніжного покриву,

виникає через танення снігу.

Існує пасивний та активний захист від лавин.

При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити.

При активному захист проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Правила поведінки, при потраплянні під лавину:

* рухайте руками і ногами, імітуючи плавання, для того щоб залишитися на поверхні;

* захистіть ніс і рот, щоб не задихнутися;

* коли ви закінчили пересуватися, спробуйте звільнити прос-тір перед носом і грудьми;

* не панікуйте, вірте, що допомога прийде;

* заощаджуйте сили, щоб не так швидко витрачати кисень;

* переборіть бажання заснути.

Селі.

Виникають селі у басейнах невеликих гірських річок в наслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

"Сель" (сайль) - слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік - це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

грязьові (суміш води з фунтом при незначній концентрації каміння);

грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння);

водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням).

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні:

будівництво гребель;

каскаду запруд для руйнації селевого потоку,

стінок для закріплення відкосів.

На території України сельонебезпечними є долини річок Стрия, Черемошу у Карпатах, їх перегороджують греблями і водосховищами - сельоуловлювачами, що поглинатимуть сельовий матеріал і регулюватимуть стік.

Правила поведінки при селях:

у випадку попередження про селевий потік, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;

надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;

у місцях підвищеної небезпеки пересуватися з дуже уважно;

дізнатися про існування спеціальних планів щодо захисту людей, для того, щоб бути готовим брати участь у їхньому виконанні.



3. Метеорологічні стихійні лиха.

Вітри - це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали	Вітер	Швидкість вітру, м/с	Ознаки дії вітру
0	Штиль	0- 0,5	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
1	Тихий	0,5- 1,7	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
2	Легкий	1,7-3,3	Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям
3	Слабкий	3,3 - 5,2	Вітер гойдає тонкі гілки дерев
4	Помірний	5.2- 7,4	Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини
5	Чималий	7,5 - 9,8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребнями
6	Сильний	9,8 - 12,4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7	Дуже сильний	12,4 - 15,2	Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8	Надзвичайно сильний	15.2 - 18,2	Вітер ламає товсті стовбури
9	Шторм	18.2 - 21,5	Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10	Сильний шторм	21,5 - 25,1	Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
11	Жорстокий шторм	25,1-29,0	Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Шквалом називається раптове посилення вітру з різкою зміною напряму. Шквальний вітер нагадує собою удар.

Буря - це злива, яка супроводжується сильним вітром (понад 15 м/с) шквального характеру, що може легко викликати паводок у ріці, повінь або сель. Можуть бути також затоплені підземні поверхи, підвали і гаражі, на завданий вели-кий збиток обігрівальним і електроустановкам. На суші під час бурі вітер у своєму нижньому приземному шарі, внаслідок тертя об земну поверхню, звичайно стає нерівномірним і за швидкістю, і за напрямом, в ньому з'являються дрібні вихори і окремі струмені. При цьому пориви вітру перевищують його силу у 1,5-2 рази.

Смерч являє собою вертикальний стовп, що крутиться у повітрі, зароджується під грозовою хмарою і піднімає із землі усе, що зустрічає на своєму шляху. Смерчі утворюються тоді, коли стискаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх - холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, що міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Своєю силою він вириває з землі дерева, бетонні опори, телеграфні стовпи, зриває з будинків дах і разом із дахом всмо-ктує в себе предмети, меблі, пересуває автомобілі, створює серед лю-дей паніку. Запобіжних заходів майже не існує. Смерчі трапляються і в Україні - над акваторіями Чорного та Азовського морів.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це - ураган. Ураганами також називають тропічні циклони в Тихому океані, поблизу узбережжя Центральної Америки.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити вікна, двері;

з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до лінії електропередач тощо.

Пожежі.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягала 20-30 км/год.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше - у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%).

Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, ко-ли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року і в пожежо-небезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміт-тя; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Низова пожежа найчастіше вини-кає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5 - 2 м, швидкість розповсюджен-ня звичайно не перевищує 0,3 - 1 км/год, температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 °С.

Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в без-вітряну погоду може досягати 3-4 км/год, у вітряну - 25-30 км/год і більше. Темпера-тура в зоні вогню підвищується до 1100 °С.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту,

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних - відбувається заболоченість лісових земель.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є;

засипання вогню землею;

заливання водою (хімікатами);

створення мінералізованих протипожежних смуг,

пуск зустрічного вогню.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий грунт;

небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10м;

перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

в дуже задимленому приміщення треба плазувати;

для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

виходити з зони пожежі треба проти вітру;

при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати краї пожежі, за допомогою лопат засипати його грунтом.

Тема 11: Техногенні небезпеки

1. Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об'єктах, радіаційно небезпечних об'єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах, а також гідродинамічно небезпечних об'єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації антропогенного характеру (техногенні) виникають в результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до великих матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Розрізняють окремо аварії та катастрофи.

Катастрофа - стрибкоподібна зміна властивостей об'єкту - загальний термін для визначення значної природної надзвичайної ситуації та антропогенної аварії.

Аварія - вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання тощо.

За розмірами та завданою шкодою аварії поділяють на: легкі, середні, важкі, особливо важкі.

Види аварій та катастроф:

транспортні,

пожежі і вибухи,

руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,

руйнування з викидом радіоактивних речовин,

руйнування з викидом отруйних речовин.

2. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний - 26%, річковий і морський - 14%.

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортного засобів або підчас їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій - порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів.