Середовище проживання людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Надання першої долікарської допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОЛЕДЖ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

(для самостійного вивчення)

м. Кам'янець-Подільський

2010 рік



Тема 1: Основні поняття і терміни

1. Термін "безпека життєдіяльності" складається з двох термінів "безпека" та "життєдіяльність".

Життєдіяльність - це властивість людини не просто діяти у життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей. Тобто під життєдіяльністю людини розуміють сукупність життєвих функцій, вияви її фізичних та духовних сил.

ДСТУ 2293 - 99 визначено термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Таким чином, безпека життєдіяльності - наука про збереження здоров'я і безпеку людини в навколишньому середовищі, що забезпечує виявлення та ідентифікацію небезпечних і шкідливих факторів, розробку методів та засобів захисту людини шляхом зниження впливу цих факторів до допустимих значень, розробку заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часів.

Людина може бути в безпеці тільки в такому стані життєвого середовища, коли виключене діяння на людину небезпечних і шкідливих факторів.

Небезпечний фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого за певних умов веде до травми чи до іншого життєвого різкого погіршення стану здоров'я.

Під травмою розуміють порушення анатомічної цілісності тканини чи функціональних процесів, що протікають в організмі.

З ненавмисною дією небезпечного фактора пов'язують поняття "нещасний випадок". До нещасних випадків відносять: травми, гострі захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, укуси отруйних змій і комах. Сукупність нещасних випадків називається травматизмом.

Шкідливий фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого на людину за певних умов веде до захворювань або зниження працездатності, тобто негативно впливає на стан здоров'я людини.

До гострих захворювань відносять такі, що виникають в результаті короткочасної дії (в умовах виробництва - не більше однієї робочої зміни) високих концентрацій хімічних речовин або небезпечних рівнів фізичних та біологічних факторів.

Захворювання, які виникають під впливом тривалої дії факторів прийнято відносити до хронічних.

У тому разі, коли захворювання виникло під впливом шкідливих факторів в виробничих умовах, його називають професійним.

2. При розгляданні безпеки життєдіяльності як дисципліни необхідно визначити предмет, основні завдання та мету вивчення.

БЖД вивчає небезпеки, закономірності їх проявлення, способи попередження та захисту від них.

Основні завдання дисципліни:

Ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати величину та ймовірність їх прояву;

Визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

Прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи "Людина - життєве середовище";

Використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

Розробити заходи та застосувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

Запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення прийняти адекватні рішення та виконувати дії спрямовані на їх ліквідацію;

Використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;

Планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі "людина-життєве середовище".

Мета вивчення дисципліни:

Забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій,

Забезпечити знання про можливий вплив небезпек та надзвичайних ситуацій на життя і здоров'я людини.

Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності уміння і навички для їх запобігання виникнення небезпек і надзвичайних ситуацій

Сформувати уміння у навички захисту людей і навколишнього середовища, ліквідації небезпек і надзвичайних ситуацій.

Кінцевою метою вивчення БЖД є забезпечення оптимальних умов життя для кожної людини окремо і суспільства в цілому.

Тема 2: Середовище проживання людини

травматизм надзвичайний ситуація аварія

1. Навколишнє середовище - це сукупність природних, природно-антропогенних і соціальних факторів, які чинять безпосередній вплив на рівень життя населення і економічні показники функціонування народного господарства, на кожну людину окремо.

Природне середовище - це постійна взаємодія і взаємопроникнення чотирьох оболонок землі, а саме:

Атмосфера - зовнішня газова оболонка землі, товщиною приблизно 3000 км; її склад: азот - 78%, кисень - 21 %, вуглекислий газ, озон, водяна пара, інертні та інші гази і домішки - 1%

Літосфера - зовнішня тверда оболонка землі, що включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Земна кора має товщину близько 80 км, складається на 99,5% з кисню, кремнію, водню, алюмінію, залаза, магнію, натрію, кальцію, а інші елементи - 0,5%.

Гідросфера - водяна сфера планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодових покровів, що складає 16 млрд. м3 води і становить 0,25% маси планети.

Біосфера - сфера існування живих організмів, включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня 2 км в літосфері, та до 11 км в гідросфері.

Ноосфера - сфера розуму, буквально "мисляча оболонка" - фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування.

Навколишнє, виробниче і побутове середовище - це середовище проживання людини, яке включає:

1. Природньо-екологічне середовище температура повітря і води, вологість, атмосферний тиск, сила і швидкість вітру, освітлення, хімічний склад повітря і води, радіаційний фон.

2. Екологія і практика адаптація людини до навколишнього середовища (температура повітря +50 С, нестача води, пустелі, гірські райони, забрудненні території і т. д.)

3. Посилення негативного впливу людини на природу і екологію, відходи промисловості і людства: енергетика (АЕС), транспорт, сільське господарство, космічні розробки, добування енергоресурсів і т.д.

4. Охорона навколишнього середовища: законодавчі акти, екологічні служби (поліції), міжнародні угоди, громадські "зелені" організації (GREEN РЕАСЕ) і т.д.

5. Побутові умови проживання людини (погіршуються в теперішній час).

Взаємодія людини з природним середовищем поділяється на наступні періоди:

Перший період від 2 млн, років до 8-4 тис, років тому. Характеризується накопиченням знань про природу, пристосуванням до неї.

Другий період - рабовласницький лад і феодалізм. Період активного використання людиною природних ресурсів.

Третій період (18ст.- перша половина 20ст.) - період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння людини і природи.

Четвертий період (останнє 40-50 років) - розвиток глобальної кризи, парниковий ефект, озонові дари, кислотні дощі, забруднення усіх сфер.

2. Розвиток науково-технічного прогресу, поява нових складних машин, посилення впливу людини на середовище через машини призвело до появи системи "людина-машина-середовище" і пов'язаних з цією системою небезпечних для людини факторів. Включає в себе побутове та виробниче середовище.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність (містить комплекс підприємств, організацій, установ, транспортних засобів, комунікацій тощо)

Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, комунально-побутових організацій і установ.

ЛЮДИНА
Органи чуття	Центральна нервова система	Органи управління
МАШИНА
Засіб відображення інформації	Інформаційні та обчислювальні прилади	Органи управління
СЕРЕДОВИЩЕ
До об'єкту

Приведемо узагальнену модель системи "людина-життєве середовище" та її складові елементи:

Людина - основний елемент даної системи, в якій під терміном "людина" розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Життєве середовище - другий елемент цієї системи, є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення. Складається з трьох компонентів: природного, соціального (соціально-політичного) і техногенного середовищ.

Тема 3: Небезпека і її джерела

1. На здоров'я людини, і її життєдіяльність великий вплив мають небезпеки.

Небезпека - це стан оточуючих умов, за якими на людину діють з певним ступенем імовірності небезпечні та шкідливі фактори.

Небезпечний фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого за певних умов веде до травм чи до іншого різкого погіршення стану здоров'я.

Шкідливий фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого на людину за певних умов веде до захворювання або зниження працездатності, тобто негативно впливає на стан здоров'я.

Небезпечна ситуація - це стан умов за якими є велика імовірність виникнення небажаних наслідків.

Простір, в якому постійно діють або періодично виникають небезпечні та шкідливі виробничі фактори називають небезпечною зоною. Небезпечна зона може бути локальною і розгорнутою.

Умови, за якими створюється можливість впливу на людину шкідливих і небезпечних факторів визначають небезпечну ситуацію (небезпечний момент).

Джерелами небезпеки є:

Природні процеси і явища

Елементи техногенного середовища

Людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки

Ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

Номенклатура небезпек - це перелік назв, термінів, систематизованих за певними ознаками. В номенклатуру небезпек для людини включають весь вплив зовнішнього світу на живі об'єкти, вона налічує понад 150 найменувань і не вважається повною. Наводимо деякі найменування з неї:

1. Алкоголь;

2.Аномальна температура повітря;

3. Аномальний тиск повітря;

4. Аномальна вологість повітря;

5. Аномальне освітлення;

6. Аномальна іонізація;

7. Блискавка;

8. Вибух;

9. Висота;

10. Вібрація;

11. Вогонь;

12. Вогненебезпечні речовини

13. Вода;

14. Втома;

15. Вулкани;

16. Гази.

17.Гіподинамія;

18. Глибина;

19. Гострі предмети;

20. Дим;

21. Дощ;

22. Електричне поле;

23. Електричний струм;

24. Емоційне перевантаження;

25. Захворювання;

26. 3емлетрус;

27. Інфразвук;

28. Клаустрофобія;

29.Кримінальна злочинність;

30.Лавини;

31.Магнітні поля;

32. Макроорганізми;

33. Мікроорганізми;

34. Монотонність;

35. Наркоманія;

36. Ожеледь;

37. Отруйні речовини;

38. Пил;

39. Повінь;

40. Психологічна несумісність;

41. Радіація;

42. Розумове перевантаження;

43. Селі;

44. Снігопад;

45. Спрага;

46. Тайфуни;

47. Токсикоманія;

48. Туман;

49. Ударна хвиля;

50. Ураган;

51. Циклон;

52. Цунамі;

53. Шум.

Небезпеки класифікують за такими ознаками:

За походженням: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані. Згідно офіційних стандартів: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За часом дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні

За локалізацією: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом

За наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки

За збитками, які можуть бути соціальними, технічними, екологічними тощо

За сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо

За структурою: прості і похідні

За характером дії на людину: активні і пасивні

Дещо інша класифікація небезпек наведена на схемі:

Рис. 1

2. Існуюча класифікація небезпечних та шкідливих факторів розроблена для виробничих умов, але вона повністю прийнятна для будь-якої сфери життєдіяльності людини.

Згідно з цією класифікацією небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологічні; психофізіологічні.

Фізичні фактори - це:

Підвищена швидкість руху повітря.

Підвищена запиленість та загазованість повітря.

Недостатня освітленість.

Підвищений або понижений атмосферний тиск.

Конструкції, що руйнуються.

Підвищений рівень статичної електрики та ін.

Хімічні фактори - це:

Хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різних агрегатних станах.

Які різними шляхами проникають в організм.

Через органи дихання.

Через шлунково-кишковий тракт.

Через шкірні покриви та слизові оболонки.

Які за характером дії виділяють такі речовини:

Токсичні.

Наркотичні.

Подразнюючі.

Задушливі.

Сенсибілізуючі.

Канцерогенні.

Мутагенні.

Такі, що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні фактори - це:

Вплив хвороботворних мікроорганізмів (бактерії, віруси, грибки, тощо).

Вплив макроорганізмів і рослин.

Психофізіологічні фактори - це:

Фізичні перевантаження (статичні, динамічні)

Нервово-психічні перевантаження (емоції, монотонність праці, перенапруження).

Перелічені фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на організм людини, розмірами зони дії.

Потенціал - вираз кількісної сторони фактора (рівень шуму; загазованість повітря; сила струму, тощо).

Якість фактора виражає його специфічні особливості, які впливають на організм (дисперсність пилу, рід випромінювання, частотний склад шуму, тощо).

Тема 4: Вражаюча дія ядерної зброї

1. Ядерною називається зброя енергія для уражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу.

Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби, артилерійські снаряди. Вона призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністративних і промислових центрів, різних об'єктів, споруд, техніки.

Ядерну зброю характеризують такі властивості:

Раптовість та значний радіус ураження;

Величезна руйнуюча сила;

Масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

Тяжкий морально - психологічний вплив на людей.

Розпізнають такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний, висотний.

Уражальна дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху, типу ядерного заряду.

2. Уражальні чинники ядерного вибуху - ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація.

Ударна хвиля - це поширення стиснутого повітря в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Уражальна дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску.

Надлишковий тиск - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском.

Основними засобами порятунку від уражальної ударної хвилі є укриття людей у захисних спорудах, використання природних укриттів.

Світлове випромінювання - це потік променевої енергії, що включає фіолетові видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху світлова область (вогняна куля) . Тривалість випромінювання - 10-12 секунд.

Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначає ураження людей, - світловий імпульс. Під його дією у людини виникає опік відкритих та закритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає від прямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітря в ударній хвилі.

Під впливом світлового випромінювання горючі речовини можуть займатися, а негорючі - деформуватися, втрачати міцність та плавитись. Дія світлового імпульсу зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання та зменшують його потужність і вражаючої сили в декілька разів.

Надійним захистом від світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація - це потік у- випромінювання і нейтронів, що випускається із зони і хмари ядерного вибуху. Час проникаючої радіації 15-20 секунд, після чого хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гама-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає землі.

Доза випромінювання - це кількість енергії іонізуючих випромінювань поглинутих одиницею маси. Розрізняють експозиційну, поглинуту, та еквівалентну дозу випромінювання.

Експозиційна доза - доза випромінювання у повітрі.

Впливу радіоактивного зараження може зазнати не тільки район, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивне забрудненій місцевості джерелом радіоактивного забруднення є: продукти поділу ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у грунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду.

Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, зміщуються з частинками грунту, під дією високих вітрів перемішуються на великі відстані, випадають, заражуючи місцевість і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної хмари має форму еліпса і умовно поділяється на чотири зони:

А -помірного,

Б - сильного,

В - небезпечного,

Г - надзвичайно небезпечного зараження.

Табл. 1 - Радіоактивність на кордонах зон зараження

Зона	Доза випромінювання. рад	Рівень радіації. рад/год
А	40	8
Б	400	80
В	1200	240
Г	4000	800

Електромагнітний імпульс (ЕМТ) - це потужне електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху і існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів великої величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку.

Ураження людей визначається в основному іонізуючими діями проникаючої радіації. Проходячи крізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів порушує атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин, окремих органів та системи організму в цілому, що призводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби, яка супроводжується ослабленням організму, розладом шлункового тракту, змінами складу крові, випадання волосся, зменшення стійкості до різних хвороб.

Проникаюча радіація значно послаблюється, проходячи через різні матеріали. Тому надійним захистом від її дії є захисні споруди, а також засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, протирадіаційні медичні препарати.

Уламки поділу, що випадають з хмари вибуху, це суміш близько 80-ти ізотопів 35-х хімічних елементів середньої частини періодичної системи Д.І. Менделєєва. Ці елементи нестабільні і перетворюються в інші при бета-розпаді з викиданням гама-квантів. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються вгору з хмарою вибуху, перемішуються із землею і під дією вітрів переносяться на великі відстані. При переміщені хмари всі ці частки випадають на місцевість.

Потужність дози випромінювання на місцевості залежить від виду та потужності ядерного вибуху і характеру рельєфу місцевості. Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 рад/год. і більше.

Захист людей від променевих уражень на зараженій території полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало доступних доз. Допустимо сумарною дозою опромінення протягом чотирьох діб у воєнний час є 50 рентгенів. На мирний час для населення у разі аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин встановлена доза опромінення 10 рентгенів.

Тема 5: Джерела забруднення навколишнього середовища

1. Навколишнє середовище:

Біосфера - сфера існування живих організмів, включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня 2 км в літосфері, та до 11 км в гідросфері.

Атмосфера складається з таких умовних шарів:

Тропосфера - щільний шар повітря, її висота 10-12км середньої широти, 7-10 км - на полюсах, 16-18 км над екватором. Тут 80% всієї вологості, нестійкість температури, високий тиск. Єдиний шар атмосфери, в якому існує життя.

Стратосфера - 15 - 100 км

Озоновий шар

Тропопауза - перехідний шар

Іоносфера - 100 - 500 км

Мезосфера

Термосфера

Екзосфера.

Біологічний кругообіг - це основа динамічної рівноваги речовин і перетворення енергії. До них відносяться кругообіг води, кисню, вуглеводу, азоту, мінеральних речовин.

Біогеоценоз - це однорідні за топографічними, мікрокліматичними, гідрологічними і біотичними умовами ділянки біосфери.

Складається з таких взаємозв'язаних і взаємозалежних один від одного компонентів:

1) Рослинний компонент.

2) Тваринний компонент.

3) Мікроорганізми.

4) Ґрунт і ґрунтові води.

5) Атмосфера.

2. Джерела забруднення, небезпечні і шкідливі фактори навколишнього середовища.

Забруднення - це поява фізичних, хімічних і біологічних компонентів, або перевищення звичайного середнього багаторічного рівня цих компонентів в атмосфері, води, ґрунти, які не характерні для них.

Джерелами забруднення являються;

1. В атмосфері:

викиди автотранспорту;

ТЕС, ТЕЦ, котельні, бітумні заводи;

чорна металургія;

кольорова металургія;

вугільна промисловість;

нафтодобувна, нафтопереробна промисловість;

промисловість будівельних матеріалів;

хімічна промисловість;

в с/г: тваринницькі ферми і птахоферми.

2. Поверхневі і підземні води :

скид у водойми брудних вод від промисловості і с/г;

стічні води - води після використання їх людиною;

побутові стічні води - туалети, кухні, душеві;

підземні води забруднюються промисловими і комунальними об'єктами:

мікробне забруднення;

хімічне забруднення.

3. В ґрунті:

арідезація ґрунту - зменшення вологи в ґрунті;

ерозія ґрунту :

водна ерозія

вітрова енергія

технічна ерозія - транспорт., шахти і. т. д.

засолення ґрунту - через ґрунтові води з концентр, солі.

3. Джерела енергетичного забруднення.

а) Теплоенергетика - спалюється вугілля, особливо не сортове (великі викиди в повітря сажі, диму);

б) Гідроенергетика - виробка енергії не несе шкоди, але затоплення великої площі родючої землі - Дніпровська ГЕС - до 500 тис. га.

в) Атомна і термоядерна енергетика. 70 країн світу мають АЕС, виробляють на них більше 20% ел. енергії. Дуже небезпечні аварії на АЕС.

г) Сонячні, вітрові, морські течії - великої біди екології не дають, але і використовують тільки там, де це можливо;

д) Магнітне поле землі - утримує електрони і протони, які створюють кругом землі радіаційний пояс;

є) Штучні ЕМП (ел. магнітні поля).

Вплив ЕМС на організм людини;

1) вплив на нервову і ендокринну систему, порушується процес збудження і гальмування кори головного мозку і порушення умовних рефлексів.

2) вплив на репродуктивну функцію: ураження статевих органів, мертво народження, або народження із суттєвими відхиленнями від норми;

3) вплив на серцево-судину систему. Підвищення або пониження частоти пульсу. Зміна тиску приводить до суттєвих захворювань;

4) Вплив на морфологічний склад крові. Знижується кількість лейкоцитів. Білокрів'я.

5) Вплив на обмін речовин. Перерозподіляються життєво-важливі мікроелементи (мідь, цинк, залізо) і зміна їх кількості в окремих організмах і тканинах, особливо печінка, селезінка, кровообіг.

4. Екологічна криза - це часткова або повна зміна повітря, води, ґрунту і всієї біосфери землі. (порушення зв'язку між природним середовищем і людським суспільством з явним погіршенням).

В широкому сенсі слова екологічна криза - фаза розвитку біосфери, котра характеризується якісним оновленням живої речовини (вимиранням одних видів та виникненням інших).

Людська цивілізація пережила ряд криз в передісторії та історії:

Рис. 2

Основними причинами руйнування біосфери та екологічної кризи є:

- демографічний вибух;

- урбанізація населення;

- підвищене використання енергії, промислової продукції та використання транспортних засобів;

- інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;

- екологічно нераціональне господарювання;

- аварії, катастрофи, військові навчання, випробування, війни.

Тема 6: Побутовий і виробничий травматизм

1. Класифікація травматизму

Рис. 3

Найбільш поширеними видами побутового травматизму є:

1. Квартирний травматизм (газ, електроустаткування, гаряча вода і так далі);

2. Дорожній травматизм;

3. Екологічний травматизм (АЕС, забруднення повітря, води);

4. Травматизм від стихійних лих (ожеледь, бурі, смерчі);

5. Кримінальний травматизм.

При побутовому травматизмі відповідальність несе сама людина, або хто заподіяв її шкоди. Виробництво несе відповідальність за травматизм який стався на виробництві.

2. Основні причини травматизму.

Абсолютної небезпеки не існує і ніколи не може бути створено, на протязі життя людину супроводжує дія численних небезпечних факторів як природного, так і техногенного походження на виробництві, в побуті.

Якщо звернутися до конкретних цифр, рівень травматизму в світовій промисловості дуже високий і набагато перевищує людські втрати в численних військових конфліктах, що точаться в різних точках земної кулі. Згідно із статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм.

В Україні за часів перебування у складі колишнього СРСР на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис. осіб. Після набуття Україною незалежності ця цифра зменшилась до 2,5 тис. на рік при загальній кількості травмований 120 тис, але це не є ознаками поліпшення становища, оскільки воно відбувається на фоні падіння обсягів виробництва. Катастрофічним є становище з травматизмом у вугільній промисловості. Неблагополучним є також становище в інших галузях виробництва: агропромисловий комплекс, будівництво, залізниця, невиробнича сфера, Особливу небезпеку становить транспорт. Щорічно в автокатастрофах в Україні гине близько 7 тис, осіб.

У кожному нещасному випадку є дві діючі сторони: об'єктивна - це те промислове обладнання, транспортний засіб, чи природний фактор, що заподіяла людині травму, та суб'єктивна - це сама людина, її відповідні чи невідповідні до ситуації дії, звичка до певних прийомів праці, і нарешті, ставлення до власної безпеки та можливість отримати травму. Багато залежить від самої людини. Аналіз причини нещасних випадків свідчить, що у 42% травм, що сталися, є провина потерпілих, а близько третини постраждалих були у нетверезому стані, В багатьох випадках людина свідомо порушує правила безпеки з метою чи то економії часу та зусиль, чи приймаючи прийоми праці у старших за віком працівників, чи під впливом колективного почуття, якщо з порушенням правил безпеки, чи з зухвальства, чи навіть з метою отримання гострих почуттів. Боротьба з такими мотивами порушення правил безпеки дуже складна.

Дуже високим є травматизм у побуті. Під час будівництва власного життя, транспортних засобів чи різного обладнання людина береться за виконання робіт, до яких не мас професійної підготовки, і зрозуміло, не знайома з програмами їх безпечного виконання. Оскільки отримані при цьому травми кваліфікуються як побутові, компенсації збитків постраждати особі внаслідок втраченої працездатності з фондів підприємства не здійснюється і в офіційній звітності по травматизму вони не реєструються, Для життя в сьогоденних умовах, що характеризуються насиченістю виробництва та побуту різноманітною технікою та транспортними засобами, людині необхідно володіти знаннями тих небезпечних факторів, що супроводжують її під час того чи іншого виду діяльності та засобами запобігання від їх дії.

3. Послiдовнiсть надання першої долiкарської допомоги при травмах

Усунути дію на організм ушкоджуючих факторів.

Визначити характер та важкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій спрямованих на його рятування.

Виконати необхідні дії з рятування потерпілого (відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, знерухоміти ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку)

Викликати швидку медичну допомогу чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря

Тема 7: Структурно-функціональна організація людини

1. Організм - це будь-яке живе тіло (істота або рослина), для нього характерна певна організація структур.

Структурна організація організму є такою:

клітина тканина орган

система органів організм.

Схему фізіологічної організації представляють у такому вигляді:

функціональна одиниця фізіологічна система

функціональна система.

Функціональна одиниця - це клітина або група клітин, здатних виконувати певну функцію. Основною функцією живого організму є обмін речовин і енергії.

Функціональна система - це тимчасова динамічна організація, всі компоненти якої взаємодіють і забезпечують досягнення корисного для організму результату.

2. Аналізатори - це сукупність взаємодіючих утворень периферич-ної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Усі аналізатори мають подібну структуру:

Рис. 4

Властивості аналізаторів:

надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників,

наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі,

чутливості до подразника,

спроможність до адаптації,

спроможність тренування,

спроможність певний час зберігати відчуття після припинення,

дії подразника,

перебування у наступній взаємодії один за одним.

Виділяють такі види аналізаторів: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, дотиковий, руховий.

2. Зоровий аналізатор

Зоровий аналізатор має виняткове значення в житті людини та у її відносинах з навколишнім світом. Через нього людина отримує 90% інформації із зовнішнього середовища. Завдяки зору людина розрізняє форму, розміри, колір предмета, відстань, на котрій він знаходиться.

Зоровий аналізатор складається з ока, зорового нерва та зорового центру, розташованого в потиличній частині кори головного мозку.

Рис. 5 - Будова ока (в розрізі): 1 - рогівка; 2 - передня камера; 3 - кришталик; 4 - райдужна оболонка; 5 - війкове (целіарне) тіло; 6 - склера; 7 - судинна оболонка; 8 - сітківка; 9 - скловидне тіло; 10 - центральна ямка жовтої плями сітківки; 11 - зоровий нерв

Світло, котре проникло в око, впливає на фотохімічну речовину елементів сітківки і розкладає. Продукти розкладу подразнюють нервові закінчення, які містяться в спеціальних рецепторах - паличках та колбочках. Імпульси, які при цьому виникають, надходять по волокнах зорового нерва в нервові клітини зорового центру, і ми можемо бачити колір, форму та величину предметів. Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м'язів, котрі повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації.

Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль довжиною 380-780 мм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольорам, наступні:

380 - 455 мм - фіолетовий;

455 - 470 мм - синій;

470 - 500 мм - блакитний;

500 - 550 мм - зелений;

550-590 мм - жовтий;

590-610 мм - оранжевий;

610-780 мм - червоний.

Слуховий аналізатор.

Слух - це здатність організму сприймати та розрізняти звукові коливання за допомогою слухового аналізатора. Людське вухо здатне сприймати звуки з частотами від 16 до 20 000 Гц.

Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо. Воно поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє.

Рис. 6 - Схема будови вуха: 1 - зовнішній слуховий прохід; 2 - барабанна перетинка; 3 - порожнина середнього вуха; (барабанна порожнина); 4 - молоточок; 5 - наковальня; 6 - стременко; 7 - напівкруглі канали; 8 - равлик; 9 - євстахієва труба

Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика внутрішнього вуха коливання волокон равлика передаються розташованим в них клітинам Корнієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль головного мозку, де виникає відповідна слухова уява.

Нюховий аналізатор.

Нюх - це здатність сприймати запахи. Ця здатність здійснюється через нюховий аналізатор. Рецептором нюхового аналізатора є нервові клітини, розташовані в слизовій оболонці верхнього та частково середнього носових ходів.

Абсолютний поріг нюхових відчуттів у людини вимірюється частками міліграмами на літр повітря.

Приємні запахи сприяють покращенню самопочуття людини, а неприємні можуть пригнічувати, викликаючи негативні реакції. Вони здатні змінювати температуру шкіри, викликати відразу до їжі, підвищувати чутливість нервової системи, викликати пригніченість, дратівливість. Виявлення, що запах бензолу покращує слух, запах толуолу підвищує гостроту зору в сутінках, запах камфори підвищує чутливість очей до зеленого кольору і знижує до червоного.

Смаковий аналізатор.

Смак - це відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинених у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язика. В фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку, згідно з котрою існує чотири елементарні смакові відчуття: солодкого, гіркого, кислого, соленого. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Різні ділянки язика мають різну чутливість до смакових відчуттів.

Абсолютний поріг смакового аналізатора, виражений величинами концентрації розчину, в 10 000 разів вищий, ніж нюхового.

Дотик.

Дотик - складне відчуття, яке виникає при подразненні рецепторів шкіри, зовнішніх слизових оболонок та м'язового суглобового апарату. Зовнішні механічні, температурні, хімічні та інші подразники сприймаються перш за все шкірним аналізатором.

Шкірний аналізатор складається з тактильних, температурних, больових та рухових відчуттів.

Температурна чутливість притаманна організмам, котрі мають постійну температуру тіла, забезпечується терморегуляцією.

Температура шкіри нижча, ніж температура тіла загалом, і на окремих ділянках складає, °С:

чоло - 34-45 °С;

обличчя - 20-25 °С;

живіт - 34 °С;

ноги - 25-27 °С

Середня температура ділянок шкіри, які не вкриті одягом, - 30-32 °С

Больова чутливість. Відчуття болю виникає внаслідок подразнення чутливих нервових закінчень, розташованих в органах та тканинах тіла. Характер больових відчуттів залежить від особливостей органа, котрий зазнав больового впливу та сили цього впливу.

За місцем виникнення розрізняють два види симптоматичного болю:

вісцеральний біль виникає при ураженні патологічним процесом внутрішніх органів. Цей біль характеризується широкою іррадіацією, коли при ураженні внутрішнього органа біль відчувається в іншій частині тіла;

соматичний біль виникає при патологічних процесах в шкірі, кісках, м'язах. Цей вид болю точно локалізований.

Руховий аналізатор.

Рухові реакції, пов'язані з м'язовими скороченнями, є однією з найбільш поширених видів рефлекторних реакцій організму, котрі забезпечують орієнтацію та переміщення тіла в просторі.

Руховий аналізатор забезпечує організм інформацією про положення тіла в просторі, про міру скорочення кожного м'яза, бере безпосередню участь у координації рухів і регулює тонус мязів

Всі рухові реакції за характером м'язових скорочень поділяються на дві категорії: реакції, котрі забезпечують тонус м'язових волокон - тривалі тонічні скорочення; реакції, які забезпечують локальні рухи,

3. Психологічні властивості людини.

До основних психологічних властивостей людини, які забезпечують її психологічну надійність, з точки зору БЖД, належить пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо.

Психічні процеси	Властивості особистості і риси характеру
1 .Пізнавальний (сприйняття, увага, пам'ять, мислення)	1. Спостережливість 2. Зосередженість 3. Неуважність 4. Розсіяність 5. Освіченість 6. Умілість 7. Досвідченість 8. Кмітливість 9. Недбалість 10. Меткість 11 .Самовпевненість 12. Некритичність 13. Забутливість 14. Легковажність
2. Мотиваційні	1 .Цілеспрямованість 2. Ініціативність 3. Рискованість 4. Обережність
3. Емоційні	1. Агресивність 2. Імпульсивність 3. Роздратованість 4.Нетерпеливість 5. Неврівноваженість 6. Емоційна стійкість
4.Вольові	1. Нерішучість 2.Слабовольність 3. Недисциплінованість 4. Песимістичність 5. Самовладання
3. Психомоторні	1. Спритність 2. Метушливість



Пам'ять

Пам'ять - це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.

Пам'ять - це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оперативну та довготривалу пам'ять.

Короткочасна пам'ять зберігає інформацію підчас обмеженого, як правило, невеликого проміжку часу.

Довгочасна пам'ять розрахована на довгий, заздалегідь не окреслений термін збереження інформації.

Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам'ять, тактильну, нюхову, смакову та ін. Усі види пам'яті взаємопов'язані.

Обсяг пам'яті - це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред'явлення.

Точність відтворення - це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.

Забування - це закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування це не втрата знання, а втрата здатності пригадати. Основний засіб проти забування - повторення.

На продуктивність пам'яті впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.

Суб'єктивні причини: природна здатність сприймати та запам'ятовувати інформацію, метод запам'ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму.

Об'єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв'язність, зрозумілість, наочність, римованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.

На запам'ятовування та згадування інформації значно впли-вають емоції.

Мислення.

Мислення - це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити - властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.

Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості певних об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.

Аналіз - мислене розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.

Синтез - мислене об'єднання окремих частин, ознак і властивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами.

Аналіз і синтез - постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування - мислене відокремлення одних ознак і властивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абстрактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і якими оперує; абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рух думки від конкретного до абстрактного і знову до конкретного.

Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи і поняття.

Судження - це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його об'єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.

Умовивід - це форма мислення, в якій з певного одного або кількох суджень, виводиться нове судження.

Поняття формується в процесі мислення, в судженнях і умовиводах і характеризуються певним обсягом і змістом.

Бувають такі різновиди мислення: технічне, наукове, тощо.

Мислення за тих, чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Увага.

Увага - це психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій ділянці (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного проміжку часу.

Увага - це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою уваги є осередок оптимального збудження певної ділянки кори півкуль головного мозку.

Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, доки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

Активна увага свідома увага, яка вимагає вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).

Правила тренування уваги:

Уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;

Зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;

Ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підвищує увагу;

Чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;

Дисциплінованість, рішучість і наполегливість;

Постійні вольові зусилля.

Характер і темперамент.

Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис особистості людини, які виявляються у її вчинках та діях. Існує чотири групи рис характеру людей:

перша група - мужність чи боягузтво, принциповість чи безпринциповість, оптимізм чи песимізм (ставлення людей до суспільних явищ і подій);

друга група - ставлення людини до людей; товариськість чи замкнутість, довірливість чи підозрілість, ввічливість чи грубість, правдивість чи брехливість;

третя група виражає ставлення людини до праці: лінощі чи працездатність, недбальство чи акуратність, безвідповідальність чи сумлінність;

четверта група визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самозакоханість, соромливість чи чванство, самокритичність чи самовпевненість, егоїзм чи альтруїзм.

Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основі лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється через силу, швидкість, напруженість та урівноваженість перебігу психічних процесів індивіда, яскравість та стійкість його емоцій та настроїв.

Флегматичний темперамент є найбільш поміркованим. Почуття оволодівають людиною повільно і повільно розриваються. Флегматик холоднокровний, не поспішає швидко розв'язувати проблеми. Повільний, статечний, солідний, терплячий і наполегливий; не дратується, не скаржиться, але і байдужий до інших; надійний; неохоче втручається в суть проблеми.

Холерик (жовчний темперамент) сильний, енергійний та наполегливий під впливом пристрасті, яка швидко спалахує. У нього безмежне честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітючим впливом пристрасті. Мало міркує і швидко діє; завжди вважає себе правим; важко визнає свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до загибелі власної, або до загибелі інших.

Сангвінік прагне насолоди, почуття легко збуджується, але вони нетривалі. Захоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариський; проте непостійний, на нього не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Легко сердиться і легко кається. Щедрий на обіцянки і легко забуває про обіцяне, Довірливий і легковірний. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває Поблажливий до себе та інших. Легко заспокоюється. Ласкавий, доброзичливий, товариський, нездатний до егоїстичних розрахунків.

Меланхолік схильний сумувати. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають неприємні почуття. Задоволення виявляється рідко, страждання іншого завойовують його симпатії. Він боязкий, нерішучий, недовірливий. Впадає у відчай через перешкоди у житті, позбавляється енергії і стає нездатним подолати труднощі.

Типи темпераментів залежно від основних властивостей нервово-психічних процесів

Типи темпераментів	Властивості нервово-психічних процесів
	сила	рухливість	врівноваженість
Холеричний	+	+	-
Сангвінічний	+	+	+
Флегматичний		-	+
Меланхолічний	-	+	-

Мотиваційні процеси - це усвідомлене спонукання людини до дії для задоволення її матеріальних, духовних, соціальних потреб і досягнення певної мети її матеріальних, духовних, соціальних потреб.

На протязі життя у кожної людини формується певна динамічна система мотивів (мотиваційна сфера), одні із яких стають домінуючими, а інші - підлеглими.

Мотиви діяльності різноманітні. Основними серед них є : вигода, безпека, зручність, задоволення, громадська думка. Більш ефективні мотиви, орієнтовані на досягнення мети.

1) Мотив вигоди в трудовому процесі виражається в прагненні виконати доручене завдання, одержати відповідно затраченій праці винагороду у вигляді зарплати, премії, а також задовольнити інші життєві потреби соціального характеру (престиж, професійна гідність, самозатвердження),

2) Мотив безпеки (самозбереження) зв'язаний з прагненням людини зберегти здоров'я, зберегти себе від нещасного випадку і професійного захворювання, а також від можливих матеріальних і моральних втрат (зменшення зарплати, невиплата премії, дисциплінарного стягнення, адміністративного штрафу, громадського осудження, втрати авторитету, поваги, професійного престижу).

3) Мотив зручності (економії сил і часу) - прагнення вибрати більш легкий спосіб виконання завдання з меншими енергетичними затратами, затратами часу, розумових напружень. Цей мотив може бути причиною використання засобів індивідуального і колективного захисту, порушення правил.

4) Мотив задоволення від праці, її процесу або від окремих операцій від посади. Цей мотив характерний для престижних професій в сфері виробництва і бізнесу. Деякі люди одержують значне задоволення від керування машинами, наладки механізмів, від роботи з ЕОМ.

5) Громадська думка - прагнення бути не гірше інших (мотив "нивіліровки"). Людина не чикає ні заохочення, ні покарання. Оточуючі чекають від людини, щоб вона вела себе так, а не інакше. Цей мотив споріднений стадному інстинкту. Особливо великий вплив справляє громадська думка на нових працівників.

Емоції - це переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, що робить. Тобто до речей і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до праці, до самого себе.

Емоції - спонукальний рефлекторний апарат для задоволення потреб людини, бо вони обслуговують потреби, спонукаючи до необхідних для їх задоволення дій.

Нижчі почуття пов'язані з задоволенням чи незадоволенням тих чи інших фізіологічних потреб. Вищі емоції виникають на базі задоволення духовних потреб. Вони мають яскраво виражений суспільний характер і свідчать про ставлення людини до явищ суспільного життя - моральних, інтелектуальних, естетичних (сприйняття), акт мислення (вибір і прийняття рішення) і руховий акт, який доступний знову для сприйняття.

Стенічні емоції - емоції, що підвищують життєдіяльність; астенічні - почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта.

Емоційні реакції (процеси) - короткочасні реакції на певний об'єкт, подію, ситуацію. Емоційні стани - більш статичні і довготривалі.

Почуття - стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

Настрій - найстійкіший емоційний стан.

Стрес - неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію.

Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на усякі відчуття, які сприймаються органами чуттів. Вони бувають прості і складні

Найпростіший вид сенсомоторної координації - це реакція стеження-удержання в заданому положенні об'єкта, який має тенденцію до безперервних відхилень. Найбільш складна сенсомоторна реакція має місце в багато зв'язкових системах, які управляються групою людей.

Психомоторні процеси включають і так звані ідеомоторні акти - мимовільні, частіше слабкі м'язові рухи, які виникають у людини внаслідок мисленого уявлення того чи іншого руху.

Встановлено, що попередні уявлення дій сприяють кращому їх виконанню, що навики, які розвиваються на основі словесного пояснення відрізняються більш високою якістю, ніж на основі показу,

4. Аналіз статистичних даних та висновки експертів в галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90% травм у побуті та на виробництві відбувається з вини самих потерпілих.

Чинники, що стійко підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Стійко підвищують імовірність наразитись на небезпеку постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають непрацездатності, однак можуть чинити несприятливий вплив на людину з точки зору її безпеки (наприклад, головні болі, серцеві захворювання, цукровий діабет та ін) Серед них основні такі:

вади органів чуття, наприклад, частка втрати зору, слуху.

порушенні зв'язки між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні впливи, що сприймаються її органами чуття.

дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів. Такі порушення часто виникають особливо тонких та складних рухів рук.

неврівноваженість емоційних процесів

пагубна пристрасть до алкоголю, наркотиків

незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї.

Поряд з чинниками, що стійко підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку, існують також чинники, які або проявляються лише в певні періоди трудового процесу, або впливають на поведінку людини протягом короткого часу (кількох годин чи навіть хвилин). Досвідченість суттєво впливає на вміння працівника правильно розподілити увагу. Знаючи процес у всіх деталях, він краще пристосовує свою увагу до вимог роботи, зменшуючи її концентрацію, де це можливо, і тим самим дає своєрідний відпочинок нервовій системі.

Необережність - це чинник, який підвищує імовірність наразити на небезпеку в певний момент часу не лише самого працівника, а й цілий виробничий колектив. Протилежний чинник - обережність.

Досвідченість - із досвідом працівник вчиться правильно розподіляти увагу, менше втомлюється

Втома. З точки зору безпеки життєдіяльності втома є досить значним чинником. Як правило розрізняють фізіологічну та психічну втому.

Емоційні впливи. Напружений психічний стан, спричинений будь-якими емоційними потрясіннями тимчасово підвищує індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Так, після конфліктних ситуацій, сварок, сімейних чвар, у багатьох людей протягом кількох днів відзначається нестриманість, хвилювання, що негативно відбивається на тканинах психічних процесах, таких як увага, мислення, швидкість сенсомоторних реакцій.