Середовище проживання людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Надання першої долікарської допомоги

Причини забруднення повітря приміщень:

Забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах.

Невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів.

Аерозолі.

Очисники, які містять хлор або аміак.

Лакові та воскові покриття підлог.

Зволожувачі повітря.

Розпилювачі від комах (інсектициди).

Дим від цигарок.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

Ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

Замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і

поставивши на 1 -2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщеннях (холодильники, туалет) поставити відкриту коробку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни.

Замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

Робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

Обладнати кухню витяжною шафою;

Не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

3. Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 мли осіб.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях, способи очищення забруднених вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А.

Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчать високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які "дарує" нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді "срібній", через те що срібло вбиває мікроорганізми.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів роздачі артезіанської води.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

4. Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти.

За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.

Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін "шумова хвороба" .Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація Джерелами вібрації в міста є: *рейковий транспорт, * автомобільний транспорт, * будівельна техніка, * промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від джерела на відстань до 100м.Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50 - 70 м.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії.

Тема 17: Надзвичайні ситуації мирного часу

1. Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя та діяльності людини в результаті аварії, катастрофи, стихійного лиха, епідемії тощо.

Аварія - це порушення нормальної роботи певного механізму або процесу, що призводить до пошкодження обладнання, будівель, споруд, викликає значні матеріальні збитки, створює загрозу життю та здоров'ю людини.

Катастрофа - це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.

Надзвичайні ситуації бувають природного і антропогенного характеру.

Аварії поділяють по шкалі теоретичних збитків.

1. Мала технічна аварія-до 105 $.

2. "Рядова" технічна аварія- до 106 $.

3. Крупна технічна аварія до 107 $.

4. Крупна техногенна або природна катастрофа (аварія)- до 109 $.

5. Локальна соціально-політична катастрофа з екологічними наслідками-до 1012$.

6. Крупна природна катастрофа (землетрус) - до 1012$

7. Крупномаштабна природно-антропогенна катастрофа (Аральське море) - до 5* 1012 $.

8. Величезна техногенна катастрофа ( Чорнобильська АЕС)- до 5* 1012 $ ( "Три Майл Айленд" США)- до 2*1011 $.

9. Величезна соціально-політична катастрофа з глобальними наслідками (світова війна)- до 1017$.

10. Глобальна катастрофа з порушенням умов життя на Землі - збитки ««{економічно бездумно).

В розрахунках людське життя економічно вимірюється в 2*106 $, що у 1,5 раза нижче практики високорозвинутих країн.

Найчастіше аварії трапляються на:

транспорті (автомобільний, залізничний. Повітряний),

енергетичних об'єктах (ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС).

об'єктах вугільної промисловості, -в сховищах і складських приміщеннях,

на підприємствах, які використовують вибухові і отруйні речовини.

Загальні аварії часто виникають внаслідок пожежі, вибуху, поломки механізму, терористичного акту тощо.

Людський фактор є основним серед причин виникнення аварій:

порушення правил експлуатації обладнання машин і механізмів,

недотримання трудової і технологічної дисципліни,

недотримання Т.Б.

відсутність належного нагляду за станом обладнання, машин і механізмів,

порушення технології виробництва,

через стихійні лиха.

2. Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, яке діє з великою руйнівною силою, порушує нормальну життєдіяльність населення, руйнує будівлі та споруди, знищує матеріальні цінності, призводить до загибелі людей, тварин і рослин. Найбільш характерними природними стихійними лихами є:

Землетрус - сильне коливання і переміщення ділянок земної кори у вигляді короткотривалих (5-10 сек.) поштовхів, які виникають внаслідок порушення рівноваги у глибині земної кори.

Бувають вулканічні і моретруси. Сила коливань вимірюється за шкалою Ріхтера від 1 до 12 балів.

1920р.-провінція Ганьсу (Китай) -180.000 осіб загинуло.

1976р.-Тань-Шань (Китай) -240.000 осіб загинуло.

1988р.-Спітак (Вірменія) «150.000 осіб загинуло.

Відомий ефект передачі енергії на відстані.

Повінь - затоплення значної частини суходолу внаслідок підйому рівня води у водоймах через:

бурхливе таїння снігу, льодовиків або випадання рясних опадів.

вітрові нагони води з моря в гирла річок.

прорив загороджувальних споруд водою (дамб).

Зсуви - це переміщення великої маси ґрунту по схилам гір і річок. Основною причиною виникнення є надлишкове насичення підгрунтовими водами глинистих порід до текучого стану.

Селевий потік (сель) - це стрімкий рух з гір води з домішками піску, каміння, мулу і переміщують комки масою до 20т.

Пожежі - це стихійне поширення вогню, який вийшов з під контролю людини.

Трапляються на торф'яниках в степах і лісах. Пожежі бувають верхні, низові і підземні.

верхні пожежі рухаються по вершинам дерев з швидкістю 8км/год, під час сильного вітру до 25 км/год.

низові горіння трави, листя і т.д.

підземні - горіння торф'яників.

Снігові замети - виникають внаслідок сильних снігопадів і завірюх. Через них може припинитись рух автотранспорту, ускладнюється зв'язок, порушується життя селищ та міст.

3. В залежності від виду та розміру аварії чи стихійного явища можливі різні види сповіщення. Так при повені, сповіщення може бути заздалегідь через систему цивільної оборони та метеорологічної служби по узгодженню з органами місцевої влади та Міністерства по надзвичайним ситуаціям. Сповіщення по таким ситуаціям проводиться через радіо, телебачення та газети.

На основі цієї інформації підприємства та установи відповідні служби і підрозділи міста і області проводять організаційні та технічні заходи по уникненню або зменшенню негативного впливу надзвичайної ситуації.

Надзвичайні ситуації створюються за короткий час (пожежі, вибухи, зсуви),тому важливо своєчасне оповіщення населення про надзвичайну ситуацію, яке проводиться по радіо, телебаченню, а підприємства та організації відповідного району міста, селища додатково по телефону.

На багатьох підприємствах та установах застосовується гучномовна система сповіщення персоналу від диспетчера до відповідних робочих місць чи окремих приміщень. Для двостороннього зв'язку між окремими підрозділами підприємства чи об'єкта використовується як телефонний зв'язок так і різні види технологічного зв'язку (гучномовний, світловий, звуковий, кодовий).



Тема 18: Укриття населення в захисних спорудах

1. Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій і стихійних лих, а також від вражаючої дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження.

Захисні споруди розділяють:

а) За призначенням:

для захисту населення,

для розміщення органів управління (КП, ПУ,вузла зв'язку - ВЗ),

для медичних закладів.

б) За місцем знаходження:

вбудовані;

відокремлені;

у метрополітені;

у гірських виробках

в) За терміном будівництва:

зведені завчасно;

швидко зведені;

г) За захисними властивостями:

найпростіші укриття;

протирадіаційні укриття;

сховища.

2. У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею в 1,2-2 рази і частково захищає від світлового випромінювання і проникаючої радіації.

Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання-повністю, від ударної хвилі-у 1,5-3 рази, проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання-у 200-300 разів, надійно захищає від осколкових і кулькових бомб і запалювальних засобів.

Відкрита щілина - зигзагоподібна траншея з кількох прямих ділянок довжиною до 15м. Стінки щілини укріпляють дошками, очеретом, жердинами та іншим матеріалом. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами.

Влаштовують шар гідроізоляції з толі, руберойду, плівки, утрамбованої глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60см. У перекритій щілині роблять вхід з одніс? або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Нормальна місткість щілини 10-15чол.

3. Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ відносять спеціально побудовані споруди і будівлі господарського призначення (погреби, підвали, овочесховища) пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послабляють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.

У ГГРУ розрахованому на 50чол. і більше повинно бути не менше двох виходів розміром 80* 180см. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, замуровують тріщини і щілини, роблять ґрунтову підсипку ззовні біля стін.

Укриття провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний канали.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бочки з водою з розрахунку 3-4 літра на одну людину на добу, В туалеті - виносна тара або вигрібна яма. Освітлення від електромережі або переносними електричними ліхтарями. В укритті встановлюють лавки для відпочинку і стелажі для продуктів харчування.

4. Сховище є найбільш надійно захисна споруда, яка захищає від усіх уражальних чинників:

високих температур шкідливих газів;

радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин;

обвалів і уламків споруд і будівель;

засобів масового ураження;

стихійних лих.

Сховище обладнується комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими.

За місткістю розрізняють: - малі сховища 150-300 чол.; середнє 300-600чол.; великі понад 600чол.

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ).

ФВУ очищує зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

Система водопостачання забезпечує людей водою від водопровідної мережі, передбачається аварійне джерело води. Влаштовується система каналізації. Освітлення сховище від електромережі, в аварійних випадках - від автономної електростанції або акумуляторів.

Запас продуктів робиться з розрахунку тіп на 2 доби для кожної людини у сховищі. В сховищі знаходяться прилади дозиметричного контролю (ДП-5); прилади хімічної розвідки (ВПХР); засоби індивідуального захисту (ЦП-7; ЗЗК); індивідуальні засоби медичного захисту (ІП-2); засоби гасіння пожеж; шансовнй інструмент і т. д.

Тема 19: Засоби індивідуального захисту

1. а). Найпростіші засоби захисту органів дихання - проти пилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Проти пилова тканинна маска складається з двох частин з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації -ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи( 30-35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її" край має бути нарівні очей, а нижній заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім!, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

б). Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ПІБ-1 ("Пелюсток").

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаскн виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і поліетиленом є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга - на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаса щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаси щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

в). Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі. У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ДЦФ-2Д ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62у і фільтрувапьно-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають. У середині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є проти аерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У- шолом маска, виготовлення з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапану коробку, яка має один клапан вдиху, два видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦП-5 має шолом-маску ШМ-ббМУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й основного складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки.

Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ПДФ-Ш- для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. До комплекту протигазів входить: фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К, лицьова частина МД-4, коробка з плівками, що не запотівають, і сумка.

г). Ізолюючі протигази Ш-46, Ш-4, Ш-5 забезпечують захист органів дихання, очей і шкіри від будь-яких СДОР, незалежно від властивостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де зовсім немає кисню у повітрі. У протигазі Ш-46М або Ш-5 можна виконувати неважку роботу під водою на глибині до 7 м. Принцип роботи ізолюючих протигазів ґрунтується на виділенні кисню з хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихаються людиною. Ізолюючий протигаз складається з лицьової частини. Регенеративного патрона, дихального мішка і сумки. Оскільки цей протигаз забезпечує повну ізоляцію органів дихання від навколишнього середовища, то час перебування в ньому залежить від запасу кисню в регенеративному патроні і характеру виконуваної роботи: при важких фізичних навантаженнях - протягом 45 хвилин, при середніх - 70 хвилин, а при легких або в стані відносного спокою - 3 год.

2. а). Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростіші засоби захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з гумової тканини або грубого сукна Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 години, влітку - до 30 хвилин).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі - пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 години, влітку - до 20 хвилин; ватянка - до 2 годин. Для захисту ніг потрібно гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплинорідкі ОР до 3-6 годин. На руки треба надягати гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики. Гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати.

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250 - 300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60 - 70 °С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хвилин до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

б). Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на фільтруючі. Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалові - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ. До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи, і гумові рукавиці.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска -тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58), що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника. Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.



Тема 20: Аварії на енергетичних об'єктах

1. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, транспортування на хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й захоронення радіоактивних відходів

Забруднення починається ще на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. В наслідок добування уранової руди залишаються величезні відвали пустих порід, переважно піску й дрібного щебеню, які є слаборадіоактивними. Кількість відвальних порід перевищує 90% добутої з землі маси порід.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди. Наприкінці цієї стадії ядерного енергетичного циклу виготовляються спеціальні паливні елементи - твели (тепловиділяючі елементи).

Протягом п'яти років роботи лише одного такого реактора на АЕС накопичується близько 300т відпрацьованих, надзвичайно небезпечних високорадіоактивних твелів.

Проблема полягає не лише в тривалому зберіганні радіоактивних відходів, які накопичуються в результаті роботи АЕС. Самі АЕС через 25-30 років стають настільки радіоактивними, що їх потрібно демонтувати або консервувати (на сотні років).

За ЗО років існування АЕС сталися три великі ядерні катастрофи 1957 р. в У Індскелі (Великобританія) мала місце аварія реактора з викидом радіоактивних продуктів поділу .В 1979 р. на АЕС "Трі майл айленд" у СІЛА стався вибух і витекла велика кількість радіоактивної води. і, нарешті, в 1986 р. прогриміла на весь світ катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу надійшло близько 450 типів радіонуклідів. З них основну кількість становили короткоживучий ізотоп йоду-131 (80 - 90% радіоактивності в перші дні аварії) .Поступово радіоактивність знижувалася, короткоживучі ізотопи розпалися, але залишилися цезій-137 і стронцій-90.

У Чорнобиля є основна відмінність від усіх відомих світу ядерних вибухів: з реактора винесло так звані "гарячі частки" - найдрібніші; розміром в долю мікрометрів частки ядерного палива. В радіусі 40 км навколо ЧАЕС вони лягли щільністю до 100.000 на квадратний метр. Виникло забруднення ґрунту на століття. За офіційними даними з 2044 квадратних кілометрів зони відчуження 1856 забруднено радіоактивними цезієм, стронцієм і плутонієм. Сумарна активність їх тільки на поверхні фунту -137.800 Кюрі, крім того 380.000 Кюрі від тимчасових сховищ і захоронень радіоактивних матеріалів. Це, якщо врахувати, що 90,4-96,5% ядерного палива залишилося в реакторі, а до 6% вилетіло з нього під час вибуху.

За офіційними медичними висновками, чорнобильська аварія забрала життя 1800 чоловік-Після дозиметричної паспортизації виявилось, що в Україні до зони обов'язкового відселення відноситься 6447 населених пунктів і близько 800 - до зони добровільного відселення. В екологічну катастрофу втягнуто 4.500.000 громадян України. До Українського національного реєстру постраждалих внесені дані на 432.543 чоловіка, в військово-медичний реєстр ще 36.000 військовослужбовців. Статус ліквідатора аварії мають 177417 чоловік. Чорнобильська аварія привела до забруднення 3.150.000 гектарів найродючіших українських земель, а 250.000 гектарів землі взагалі виведено з обігу.

2. З метою захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, на АЕС України та країн СНД побудовані спеціальні очисні споруди для стічних вод та передбачене повторне використання очищених вод.

Газоповітряні викиди також попередньо очищаються Особливе місце належить ізотопам йоду, які є хімічно високо активними і можуть бути в газоподібному або аерозольному вигляді.

При потужності АЕС більше 440 МВт, тобто для всіх промислових АЕС, станція повинна розташовуватися на відстані не ближче 25 км від міст з населенням більш 300.000 чоловік і не ближче 100 км від міст з населенням більше 1.000.000 чоловік.

Основним способом захисту персоналу і населення від радіоактивних випромінювань слід вважати: від зовнішнього впливу - ізоляцію, а від внутрішнього - виключення умов, при яких можливе попадання радіоактивних речовин в середину організму (разом з повітрям та їжею).Для захисту людей від попадання радіоактивних речовин в органи дихання і на шкіру, слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

При перебуванні в житлових спорудах і будівлях під час аварії на АЕС необхідно застосовувати заходи проти проникнення радіоактивних речовин в приміщення, для чого необхідно припинити провітрювання через вікна, а також зменшити до мінімуму появу людей на вулицях населених пунктів і припинити прогулянку дітей до евакуації в незаражену місцевість.

Евакуація населення з зон, забруднених радіоактивними речовинами, здійснюється в організованому порядку органами виконавчої влади або службою цивільної оборони. Евакуація являє собою організований вивіз або вихід населення з міст і населених пунктів і розташування його в санітарне чистій зоні.

Під час евакуації організують медичне обслуговування, для чого на ЗЕП розгортаються медпункти, на кожний потяг (судно, автоколону) призначають 1-2 працівників з середньою медичною освітою, а в склад пішої колони включають 1-2 медпрацівників і 1-2 сандружинників.

3. Аварії на ТЕС трапляються дуже рідко, вони, як правило, виливають серйозні пошкодження енергоблоків, можуть привести до травматизму обслуговуючого персоналу, в тому числі смертельного, але практично не приводить до травматизму населення.

Окремі випадки аварій з паровими і паропроводами виникали, головним чином, за причинами невиконання вимог виробничих інструкцій і Правил безпеки.

Екологічними наслідками будівництва ГЕС являється відчуження і затоплення значних територій, а також суттєві зміни гідрометеорологічних умов. Полтавщина загубила при утворенні дніпровських водосховищ 76 тис. Га орних і лугів. В Канівському водосховищі 12,5 км3 води, його площа 2250 км2 - це затоплені прекрасні заплавні землі - чорноземи.

Особлива увага приділяється надійності роботи обладнання і споруд у пусковий період, так як робота станції суміщається з будівельними та монтажними роботами. Греблі ГЕС проектуються і будуються як вічні споруди. Для забезпечення їх надійності потрібні безперервні спостереження за напруженим етаном, деформаціями, фільтрацією та ін.

Великі аварії на ГЕС можуть виникнути в результаті стихійного лиха або грубого порушення технологічного процесу. Повені, які можуть бути викликані порушенням режиму роботи гідровузлів, можуть привести до затоплення великих площ.

Евакуація населення, вигін худоби, вивіз техніки, цінного обладнання повинні бути завчасно ретельно сплановані і починатися при загрозі затоплення.

При проектуванні і будівництві підстанції, передбачається ряд захисних протипожежних заходів. При потужності силових трансформаторів 60 МВт і більше, відстань між ними повинна бути не меншою 15м, при меншій відстані встановлюється перегородка з негорючих матеріалів, яка повинна виступати по ширині на 1,0м від габаритів трансформаторів, а по висоті повинна бути не нижче їх виводів. Для випуску масла при пожежі під трансформаторами робиться підсипка з чистого гравію або щебеню, висотою не менше 0,25м над рівнем території, яка виступає на 0,6 - їм за габарити. Гравійна підсипка має огорожу з бетону.



Тема 21: Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Евакуація населення

1. Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою:

порятунку людей та надання допомоги ураженим;

локалізації аварії та усунення пошкоджень;

створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як:

своєчасне створення угрупувань, сил, що залучаються для проведення РіНР;

своєчасне ведення розвідки;

швидкий рух і введення сил в осередок ураження;

безперервне проведення РіНР до їх повного завершення;

тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР;

всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт,

пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

надання першої долікарняної допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів.

2. Знезараження здійснюють у формі дезактивації, дегазації, дезінфекції.

Дезактивація - видалення ЙР/Чз заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитись частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все те з чим безпосередньо стикається людина

Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають ганчіркою змоченою водою або дезактивувальним розчином, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватись господарським милом.

Дегазація - руйнування (нейтралізація) або видалення ОР з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація, як часткова, так і повна, здійснюються трьома способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним.

Хімічний спосіб - полягає у дії на ОР дегазувальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні речовини.

При фізико-хімічному способі ОР видаляються із заражених об'єктів, розчиняючи, випаровуючи або сорбуючи (поглинаючи) їх.

Механічний спосіб - це видалення ОР, що знаходяться на поверхні (напр. знімають зараження. шар фунту, або засипають його фунтом).

Основні способи дегазації одягу і взуття - провітрювання, вимочування у воді, кип'ятіння, прання, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю. Бавовняні і гумові вироби кип'ятять і перуть. Якщо у воду додати соду, пральний порошок або мило, руйнування ОР проходить швидше. Обробку пароповітряно-аміачною сумішшю застосовують для всіх видів виробів одягу, взуття, хутряних виробів і засобів захисту шкіри.

Дезінфекція - знищення хвороботворних мікроорганізмів і руйнування токсинів на місцевості, спорудах, техніці різних предметах. Проводиться двома способами: фізичним і хімічним.

Хімічний спосіб - це застосування дезінфікуючих розчинів, що знищують хвороботворні мікроби і токсини.

При фізичному способі хвороботворні мікроби гинуть під дією високих температур.

Для дезінфекції території, різних об'єктів, предметів домашнього вжитку використовують хлорне вапно, монохлорамінами, дихлорамінами, їдкий натрій у розчинах від 0,2-10%. Приміщення, меблі і речі обробляють 3-5% розчином фенолу; 1-10% водним розчином лізину - взуття, гулові і шкіряні вироби; розчином гашеного вапна будинки, склади, транспорт, туалети, дороги, подвір'я та інші території.

3. Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з міст у заміську зону.

Розосередження - це організоване вивезення з міст у заміську зону робітників та службовців, що продовжують працювати у військовий час або в умовах надзвичайних ситуацій.

Евакуація - вивезення з міст у заміську зону решти населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічних затоплень.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти:

1. вони припиняють свою діяльність;

2. евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону);

3. продовжують працювати на місцях, але за скороченими програмами.

Заміська зона - це територія, розташована поза містом, за межами зони можливих руйнувань.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їх сімей у призначені райони покладаються на начальників ЦО та штаби ЦО підприємств. Розосередження робітників і службовців, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайняте у виробництві - за територіальним принципом (тобто за місцем проживання)..

Щоб евакуація пройшла організовано її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії: заздалегідь визначається склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕЛ), а в сільській місцевості створюються прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

Почувши інформацію про евакуацію, громадяни повинні готуватись до виїзду в заміську зону. Із собою взяти найнеобхідніше: засоби індивідуального захисту, паспорт, військовий квиток, свідоцтва про народження, освіту, шлюб, спеціальність, трудову книжку або пенсійне посвідчення, продукти харчування на 2-3 доби, одяг, взуття, предмети туалету.

Усе зібране скласти у валізу і прикріпити ярлик або бирку, на якому зазначити прізвище, ім'я та по батькові і кінцевий пункт евакуації.

Перед виходом із квартири виключити всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мереж, закрити вікна і кватирки, замкнути двері.



Тема 22: Надання, першої долікарської допомоги. Медичні засоби індивідуального захисту

1. Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це - тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов'язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що загорялося, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, виведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, часткова санітарна обробка. Для першої медичної допомоги використовують табельні і підручні засоби. До табельних засобів належать: перев'язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спеціальні шини для іммобілізації, а також деякі медикаменти: розчин йоду спиртовий 5 процентний, спиртовий розчин зелені брильянтової, нашатирний спирт, аптечка індивідуальна (АІ-2). Як підручні засоби можуть використовуватися: при накладанні пов'язок - чисте простирадло, сорочка, тканина (краще не кольорова); для зупинки кровотечі (замість джгута) - ремінь, пасок, скручена у джгут тканина; при переломах (замість шин) - смужки твердого картону або фанери, дошки, палиці тощо.

2. Рятування потерпілого у більшості випадків залежить від швидкості і правильності надання першої медичної допомоги. Затримка у наданні допомоги може призвести до загибелі потерпілого. Послідовність надання першої допомоги;

1. Усунути дію на організм ушкоджуючи факторів, які загрожують здоров'ю та життю потерпілого, - звільнити від дії електричного струму, винести з отруєної атмосфери, загасити палаючий одяг. Витягти з води і т. ін., оцінити стан потерпілого.

2. Визначити характер та тяжкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій його рятування

3. Виконати необхідні дії з рятування потерпілого у порядку терміновості - відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, мобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку.

4. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря.

5. Викликати швидку медичну допомогу чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Перша медична допомога включає:

1. Тимчасову зупинку кровотечі на 1,5 - 2,0 години за допомогою джгута;

2. Накладання стерильних пов'язок на рани;

3. Фіксацію кінцівок при переломах за допомогою шин;

4. Введення протибольового засобу;

5. Прийом радіозахисного засобу;

6. Проведення штучного дихання.

Дуже важливо, щоб перша медична допомога була надана ураженим якнайшвидше. В осередку ураження її мають надавати санітарні пости. Для цього у кожного працівника є медичні засоби індивідуального захисту (аптечка АІ-2 ПП, стерильний бинт).

3. Перша медична допомога при кровотечах.

Для зупинки кровотечі потрібно притиснути пальцями артерію до кістки вище рани в місцях, найзручніших для цього, потім зверху на одяг накласти джгут, не слід закривати його бинтом. Вказати час накладання джгута Краще це зробити хімічним олівцем на одязі або на шкірі. Перев'язати рану за допомогу перев'язочного пакета Пов'язка захистить рану від додаткових травм і забруднень.

4. Перша медична допомога при травмах.

У разі травматичних пошкоджень кісток і суглобів потрібно накласти шину для забезпечення нерухомості. Шину слід бинтувати так, щоб вона охопила два суміжні суглоби вище і нижче місць переломів. Накласти шину на зламану кінцівку, надати найбільш значну позу, а при вивихах зафіксувати те місце, в якому кінцівка опинилась після травми. У місцях кісткових виступів між тілом і шиною покласти щось м'яке.

5. Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках, для профілактики або послаблення ураження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії. В її гніздах зберігаються такі медичні засоби індивідуального захисту: гніздо 1 - протибольовий засіб для зняття больового шоку; гніздо 2 - засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР; гніздо З протибактеріальний засіб №2; гніздо 4 - радіозахисний засіб №1; гніздо 5 - протибактеріальний засіб №1; гніздо б - радіозахисний засіб №2; гніздо 7 - протибольовий засіб.

6. Індивідуальний протихімічний пакет ШП-8 призначений для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючи розчином і чотири ватно-марлевих тампони. Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ШП-8 тампони щедро змочують розчином. Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки.

7. Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.

Тема 23: Правові, нормативні, технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності

1. Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс управляючих дій по підготовці, прийняттю і реалізації рішень, направлених на забезпечення безпеки людини в сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Управління безпекою життєдіяльності має правовий соціально-економічний, технічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.

1) Правовий аспект полягає у розробці і обов'язковому виконанні законодавчих і нормативних актів, що регулюють соціальні відносини у сфері безпечної життєдіяльності.

2) Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу законів безпеки в усіх сферах діяльності людини, незалежно від форм власності.

Соціально-економічний аспект включає:

Використання економічних методів управління безпекою життєдіяльності;

Відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров'я;

Обов'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування;

Регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;

Органічне поєднання законів безпеки з нормами часу на виконання тих чи інших робіт;

Безплатне подання працівникам спецодягу та засобів захисту;

Пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

3) Технічний аспект полягає в проектуванні і спорудженні будов, комунікацій, впровадження технологій, матеріалів або продуктів, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеки людини.

4) Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за безпекою життєдіяльності в масштабі держави, регіону, підприємства, структурного підрозділу, забезпечення функціонування.

5) Медичний аспект пов'язаний: з комплексною оцінкою впливу усіх факторів довкілля, трудової діяльності на стан здоров'я людини; з гігієнічного регламентацією і державною реєстрацією будь-яких небезпечних факторів, що супроводжують життєдіяльність людини.

6) Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на навколишнє середовище, скороченні виробництва, споживанні та викидів в атмосферу речовин, які створюють локальні геохімічні аномалії в атмосфері міст, у водному середовищі і наземній поверхні.

7) Психологічний аспект, пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяного кожним нещасним випадком, аварією та катастрофою.

8) Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей, взаємини між ними.

Управління безпекою життєдіяльності повинно здійснюватись на етапах проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народногосподарських об'єктів.

2. В декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці - складовій частині безпеки життя людини. В першій конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджується; "Людина, її життя і здоров'я, безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю". Одним з перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян в процесі праці є закон "Про охорону праці" (1992 р.). Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю, який регулює трудові відносини в цілому. Серед законів, які регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини держаних органів, незалежно від видів їх діяльності та форм власності слід виділити:

Закон України "Про пожежну безпеку" (1995 р.);

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994р.);

Закон України "Про дорожній рух" (1995 р.);

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

На основі останнього Закону розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закон України "Про охорону атмосферного повітря", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також кодексів: лісовий, водний, про надра землі та інших.

В Законі "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" проголошення права громадян на забезпеченні для життя і здоров'я продуктів харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут і відпочинок, навколишнє природне середовище та на відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами і громадянами санітарного законодавства.

Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки як невід'ємної частини виробничої та іншої діяльності, охорони життя та здоров'я людини, національного багатства і довкілля.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" та низка пов'язаних з ним інших законів спрямовані на збереження безпечного для людини і природного середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням та іншими порушеннями довкілля.

Нормативні акти з питань безпеки, гігієни праці та охорони навколишнього природного середовища включають правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи.

3. Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління в цілому. Державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Кабінет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

Міністерство охорони здоров'я;

Міністерство з надзвичайних ситуацій;

Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Особлива роль в забезпеченні здоров'я населення, його санітарного епідемічного благополуччя належить Міністерству охорони здоров'я, яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в цій галузі, нагляд і контроль за додержанням санітарного законодавства.

Складового частиною системи державного управління охорони життя в аварійних і надзвичайних ситуаціях є центральний штаб, територіальні та об'єктові підрозділи цивільної оборони, які в мирний час залучаються до організації рятувальних і аварійно-відбудовних робіт в зонах управління

Структура органів управління безпекою життєдіяльності, чисельністю апарату, служб, їх повноваження регулюються законом і спеціальним положенням.