Вираження жіночих образів мовними засобами у Еріха Марії Ремарка

Своєрідність стилю Е.М. Ремарка, його творчий шлях. Мовні засоби художніх творів, експресивні засоби вираження образу жінки у його творах. Жінки у особистому житті письменника і їх прототипи у жіночих образах романів, використання експресивних засобів.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.09.2012
Размер файла 30,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

6

Размещено на http://www.allbest.ru

Тема

Вираження жіночих образів мовними засобами у Еріха Марії Ремарка

Зміст

ВСТУП

Глава 1. Своєрідність стилю Е.М. Ремарка

1.1 Творчий шлях Е.М. Ремарка

1.2 Мовні засоби художніх творів

Глава 2. Експресивні засоби вираження образу жінки у творах Е.М. Ремарка

2.1 Жінки у особистому житті Еріха Марії Ремарка та їх прототипи у жіночих образах романів

2.2 Використання експресивних засобів у мові художніх творів Е.М. Ремарка

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

ремарк експресивний жіночий образ

Знайомство нашого читача з Ремарком почалося в 1929 році - майже відразу після німецької публікації - у нас був виданий його роман "На Західному фронті без змін". Незабаром вийшло українською мовою і "Повернення". Тоді ж почалася велика слава цього письменника, розгорілися суперечки про нього, і вже виник термін "ремаркізм". Але, мабуть, по-справжньому Еріх Марія Ремарк став знаменитий у нас з другої половини 50-х років, коли одна за одною в російському перекладі стали з'являтися його книги, нові і старі: "Час жити і час помирати", "Три товариша", "Повернення", "Тріумфальна арка", "Чорний обеліск", "Життя в борг", які тоді можна було назвати у нас чи не найпопулярнішими із західних творів.

Книги Ремарка охоплюють кілька десятиліть німецької та світової історії: перша світова війна, період Веймарської республіки, прихід до влади в Німеччині фашистів, друга світова війна і роки після неї. Різні часи, бурхливо змінюються події - але в оповіданні про них є щось спільне: мотиви, коло проблем, світовідчуття, тип улюбленого героя.

Основні романи Ремарка внутрішньо пов'язані між собою. Це як би поточна хроніка єдиної людської долі в трагічну епоху, хроніка багато в чому автобіографічна. Як і його герої, Ремарк пройшов через м'ясорубку першої світової війни, і цей досвід на всю життя визначив ненависть до мілітаризму, що споріднює їх, до жорстокого, безглуздого насильства, презирство до державного устрою, яке породжує і благословляє війни.

Подібно до того, як можна говорити про тип ремарківського героя, існує якийсь улюблений образ героїні, що проходить через багато творів письменника. Це натура пристрасна, ніжна, "беззаконна", здатна безоглядно віддатися стихії почуття, над якою сама не завжди буває владна. Це натура імпульсивна та експресивна, і ці якості передаються у мові героїні спеціальними мовними засобами.

Проблема експресивності як мовного явища на сьогоднішній день знаходиться в центрі уваги сучасної лінгвістики. Тема експресивності багатогранна, вона не може бути вичерпана вже існуючими роботами і вимагає подальшої розробки.

Людська поведінка засноване на емоціях, вони активізують і організують сприйняття, мислення і прагнення людини. Емоції впливають на наші думки і вчинки в повсякденному житті, а деколи і різко змінюють долю людини. Емоції - потужний важіль, який допомагає відкрити завісу над незрозумілим, розширити кругозір, придбати нові навички, вміння, знання. Емоції складають ядро мотиваційної структури людини. Емоції і почуття як особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мотивами, здавна цікавили кращі філософські уми, починаючи з Аристотеля, хоча до цих пір з ряду основних питань вчені не прийшли до єдиної думки.

Актуальність дослідження визначається підвищеним інтересом в лінгвістиці до емоційної сфери людини. Актуальність дослідження визначається також вивченням комунікативного аспекти мови та інтересом до проблем інтерпретації виразно-образотворчих, словотворчих і синтаксичних засобів тексту творів. Крім того, актуальність дослідження полягає в тому, що в роботі робиться спроба застосування порівняльного підходу у вивченні функціональних параметрів тексту з точки зору можливості передачі експресивного індивідуально-авторського стилю у творчості Е.М. Ремарка.

Про актуальність дослідження правомірно говорити також тому, що на сьогоднішній день опис способів і прийомів передачі експресивного потенціалу та художньо-образотворчих функцій лексичних, граматичних і синтаксичних засобів недостатньо вивчений, тому не завжди можна спостерігати чітке розмежування між експресивними і емоційними засобами, а також прийомами їх використання в художньому творі.

Об'єктом дослідження є лінгвістичні засоби передачі експресивності на різних рівнях мови, що дозволяють зберегти експресивність в художніх творах Е.М. Ремарка.

Предмет дослідження є вираження жіночих образів мовними засобами у Еріха Марії Ремарка.

Метою даного дослідження є аналіз мовних засобів, що характеризують образ жінки у творах Е.М. Ремарка.

Згідно з висунутими цілями необхідно рішення наступних завдань:

- розкрити поняття "емоційність" і "експресивність";

- виявити експресивні засоби вираження в текстах Е.М. Ремарка;

- охарактеризувати найбільш уживані експресивні засоби вираження, що характеризують образ жінки у творах Е.М. Ремарка.

Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, літературознавців (Ю.Д. Апресян, І.В. Арнольд, Н.Д. Арутюнова, Н.М. Баженов, Ш. Баллі, М. Блек, М.П. Брандес, А. Вежбицька, В. Вілюнас, В.В. Виноградов, В.Г. Дак, Є.М. Галкіна-Федорук, І.Р. Гальперін, Б.І. Додонов, К.Е. Ізард, М.М. Кожина, Е.М. Меднікова, В.П. Москвін, Е. Ю. Мягкова, Л.Л. Нелюбін, Е.Л. Носенко, В.В. Ощепкова, Г.М. Скляревська).

В якості методів дослідження використані: порівняльний метод, а також такі методи наукового аналізу, як описовий і контекстуальний, метод спостереження, порівняння, узагальнення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Глава 1. Своєрідність стилю Е.М. Ремарка

1.1 Творчий шлях Е.М. Ремарка

До цього часу Е.М. Ремарк продовжує залишатися найпопулярнішим письменником післявоєнної доби. Чим же викликаний такий інтерес до його творчості?

Письменник наповнює свої романи на перший погляд загальновідомими філософськими ідеями про красу, гуманність. Він говорить про те, що людство вже давним-давно знає, але досі не навчилося застосовувати.

Його твори є своєрідними документами свого часу, він навмисно уникає красномовства, химерних слів, воліючи тверезі формулювання та об'єктивність оповідання. Письменник досить стриманий, навіть швидше небагатослівний. У літературній творчості Ремарка відчувається вплив імпресіонізму. Для цього стилю характерні ламаність ліній, гротеск, деформація форм заради створення болючою напруженості твору. Саме всі ці прийоми автор використовує для створення своїх романів, підкреслюючи і підсилюючи трагічність ситуації [3,36].

Еріх Марія Ремарк (Remarque, Remark) народився в родині палітурника. Ще в школі вирішив пов'язати своє життя з мистецтвом. Займався малюванням і музикою, але війна перешкодила його планам.

У 1915, в сімнадцять років, був покликаний на фронт, де був кілька разів поранений. В 1916 році, після того як був комісований, став працювати вчителем [2]. У 1919 Ремарк приїхав в Берлін. Тут він намагався влаштувати своє життя, постійно змінюючи рід занять (спробував стати професійним автогонщиком, працював органістом у церкві, у психіатричній лікарні, писав репортажі для газет і журналів). Відразу після війни, в 1919, опублікував повість "Жінка з молодими очима", а через рік випустив окремою книгою роман "Мансарда снів" [3]. І, хоча в цих творах було все, що будуть пізніше відрізнятися книги Ремарка - простий, нехитрий стиль, точні і сухі описання, дотепні діалоги - вони так і залишилися непоміченими і не змогли виділитися в потоці бульварної літератури, яка заполонила німецькі книжкові крамниці в перші післявоєнні роки [12,58].

Сюжетні колізії цих творів були надто банальними, "неживими", надуманими. Зовсім по-іншому вийшло з третім романом письменника. З 1924 Ремарк подорожував по Європі, співпрацюючи в ганноверській газеті "Ехо континенталь". Повернувшись в Берлін роком пізніше, він отримав місце редактора в газеті "Шпорт їм більд". У 1928 в берлінській газеті "Фоззише цайтунг" почав публікуватися третій роман Ремарка "На Західному фронті без змін", твір частково автобіографічний.

В 1931 році, побоюючись переслідувань з боку націонал-соціалістів, Ремарк змушений залишити Німеччину і переїхати в Швейцарію. Після офіційного приходу Гітлера до влади, роман "На західному фронті без змін" був заборонений як такий "що підриває національний дух і принижує героїку німецького солдата". У 1938 році Ремарка позбавляють німецького громадянства. Він біжить у Францію, звідки мексиканської візі перебирається в Америку. Останнім романом, виданим до початку Другої світової війни став роман "Три товариша".

Після війни, в 1947 році, письменник знову отримує німецьке громадянство. Він повертається в Європу, живе у Швейцарії. Повернувшись в Європу в 1947 році, Ремарк один за іншим видає романи "Іскра життя" (1953), "Час жити і час помирати" (1954) - антивоєнний роман про настання німецької армії на Москву, в якому письменник намагається зобразити долю німця - жертви і співучасника національної катастрофи, породженою фашизмом, "Життя в борг" (1961), "Ніч в Лісабоні" (1962) [3,47].

Найвідоміший з пізніх романів Ремарка - "Чорний обеліск" (1956), якому він знову повертається до проблеми "втраченого покоління", зображуючи безпорадний побут людей, що повернулися з фронтів першої світової війни [4].

У 1954 році Ремарк купив собі будинок поблизу Локарно на Лаго Маджіоре, де провів останні 16 років. Письменник помер 25 вересня 1970 року, через рік вийшов його останній роман "Тіні в раю".

1.2 Мовні засоби художніх творів

Розглядаючи мовні засоби, що використовуються письменниками у своїх творах, треба підкреслити, що їх є доволі багато.

Письменники найчастіше використовують прийом іронії, повторів, створюють ритмічну організацію мови персонажів (наприклад, п'єси А.П. Чехова і М. Метерлінка). Окрім них зустрічаються й інші стилістичні прийоми та засоби.

Жукова О.В. також як і британський лінгвіст Е. Кеннеді говорить про значущість мови: "Слово одночасно починає набувати чільне, найвсеосяжніше значення, особливо порівняно з дією". [Жукова, 2001, с. 12].

Особливості мови героїв визначають їх соціально-психологічні або емоційні відмінності. Важливо не тільки лексичний зміст тексту, але і синтаксичний; наприклад, такі почуття як подив, розгубленість або пасивність героїв можуть бути виражені за допомогою безособових конструкцій, питальних або еліптичних пропозицій. [Шкунаева, 1973, c.37].

Велика увага приділяється ремаркам. Їх мета не тільки передавати дії героїв, але і почуття, настрої; вони дають пояснення біографії героїв.

Письменники часто вводять в мову персонажів різноманітні стилістичні прийоми.

Стилістичні засоби - це обороти мови, які не вносять ніякої додаткової інформації, але змінюють емоційне забарвлення тексту.

Використання стилістичних засобів підпорядковане ідеї автора, змісту самого твору, створення образу героя і його впливу на читача. Мовні засоби дозволяють точно висловити думку, переживання, образ і духовний світ персонажів.

Можна виділити наступні функції використання стилістичних прийомів:

1. Експресивна функція.

2. Характерологічна функція:

- Функція визначення соціального статусу.

- Функція гендерної характеристики персонажа.

Експресивну функцію можна назвати головною функцією використання стилістичних прийомів в тексті. Вона орієнтована на передачу емоційного стану героя, його відношення до предмета мови, оцінки того, що відбувається.

Дані засоби дозволяють передати такі емоції як презирство, гнів, захоплення, заздрість, схвалення, зневага і багато інших. До групи засобів, що виконують експресивну функцію, належить найбільша кількість лексичних засобів (епітети, порівняння, гіпербола, літота, метафора) і широкі можливості даних лексичних засобів.

Як відзначає Лук'янова Н.А., особливе місце в системі емоційних оцінок займають іронія і жарт: вони носять завуальований характер, можуть висловлювати як схвалення, так і несхвалення в прихованому вигляді.

Жарт - жартівливе ставлення мовця до чого-небудь. Іронія - "підступне відношення", прагнення мовця приховати свої почуття, але так, щоб слухаючий здогадався про них. Таким чином, в іронії закладено удавання, розраховане на дешифрування. [Лук'янова, 1986,с.45-47].

Жарт і іронія зазвичай мають негативний зміст і негативне оціночне забарвлення. Використання тих або інших стилістичних прийомів може допомогти автору в описі соціального статусу персонажа. Мова людей соціально детермінована, тому автор, вводячи текст книжкову або розмовну лексику,мовні прийоми описує своїх персонажів з точки зору їх становища в суспільстві, рівня освіти і рівня добробуту.

Функція гендерної характеристики персонажа так само може здійснюватися за допомогою використання стилістичних прийомів. Відомо, що мова чоловіків більш різка, груба, вони завжди кажуть все безпосередньо; тому їх мови більше просторічних слів, жаргону, глузувань, рідше зустрічаються поетичні слова.

Мова жінок більш емоційна; тому багата прикметниками-епітетами, евфемізмами, метафорами, часто зустрічається інверсія.

Гендерну характеристику дають також різні уподобання у використанні частин мови чоловіками і жінками. Жінки частіше використовують прислівники, що визначають прикметники, чоловіки - прислівники, що визначають дієслова; жінки використовують слів категорії стану, чоловіки - категорії місця.

Часто зустрічаються і фонетичні прийоми - використання звуків для створення певного акустичного ефекту і додавання висловом виразності.

Алітерація - повтор приголосного на початку наступних слів або на початку ударних складів. Алітерація часто використовується для передачі емоційного стану,відношення до предмету. На алітераціях побудовано багато прислів'їв та приказок, скоромовок. А також алітерація широко застосовується в назвах і заголовках.

Ассонанс - повтор голосних, часто використовується в односкладових словах. ("За блакитного неба // Проїхав гуркіт грому.")

Ономатопея - слово, яке є звуконаслідуванням, створених на основі фонетичного уподібнення немовним звукокомплексам. Найчастіше ономатопоетичною є лексика, прямо пов'язана з істотами або предметами - джерелами звуку: наприклад, дієслова типу "квакати", "нявкати", "кукурікати", "дзвонити" і похідні від них іменники.

Глава 2. Експресивні засоби вираження образу жінки у творах Е.М. Ремарка

2.1 Жінки у особистому житті Еріха Марії Ремарка та їх прототипи у жіночих образах романів

В особистому житті письменників і поетів завжди є одна особливість - їх улюблені стають ліричними героями творів і часто в книгах виглядають більш досконалими, ніж у житті. [Трубіновська]

Ремарк, рано почав висловлювати свої думки і бажання на папері, створював жіночі образи, прототипи яких насправді не були настільки ідеальними. Але завжди Ремарк продовжував шукати свій ідеал не тільки в книгах, але і в житті. Великий вплив на нього справило знайомство з танцівницею Юттою Цамбона. Ця тендітна, великоока дівчина стала прототипом кількох його героїнь, у тому числі і Патриції Хольман з «Трьох товаришів». Виглядала вона саме так, як «друже Пат» - висока, дуже струнка, а «великі очі надавали тонкому і блідому обличчю виразу пристрасності і сили. Вона була дуже гарна ». І блідість і стрункість, на жаль, були наслідком туберкульозу, від якої страждала Ютта.

Їх любовна історія дещо відрізнялася від взаємин героїв «Трьох товаришів». Замість піднесеного трагічної зв'язку - цілком звичайне прагнення бути поруч.14 жовтня 1925 вони одружилися. Ремарк незабаром після весілля написав в одному з листів: «Це був все-таки дивний крок. Я зайвий раз переконався, що всі письменники брешуть. У моєму вчинку було куди більше просто людського, ніж егоїстичного бажання насолодитися щастям ...Поняття щастя для мене так змінилося з плином років: замість юнацького прагнення втамувати спрагу тощо - тепер радісна готовність кинути виклик безумствам буття. Навіть шлюб, кульмінаційний момент у житті кожного нормального громадянина, не вплинув на цей мій настрій. Поруч зі мною тепер людина, яка, можливо, душі в мені не відчуває, і я постараюся прибрати з його шляху все мерзенне і потворне »...Але, як це часто, буває, мрії розбилися об реальність. Подружжя дуже швидко почали змінювати один одного, що викликало величезну кількість сварок.

Через п'ять років вони вирішили розійтися, але навіть після розлучення не могли розлучитися остаточно, наприклад, як і раніше їздили разом відпочивати. Ютта не хотіла втрачати Еріха, але в той же час викликала у нього роздратування.

Він писав у своєму щоденнику: «Вранці сварка. Чи не з моєї вини. Розпещений дитина, що не звикла поступатися, дуже ранима, часом вередлива. І завжди впевнена у своїй правоті». Але Ремарк все ж завжди ставився галантно до своєї дружини, навіть коли вони остаточно розлучилися, допомагав їй грошима, а в 1938 році навіть знову одружився на Ютті, щоб допомогти вибратися з фашистської Німеччини.

Самою великою любов'ю в житті Ремарка стали його відносини зі знаменитою Марлен Дітріх. Вони познайомилися в 1937 році у Франції. Обидва вже були багато чули один про одного, і роман кінозірки і знаменитого письменника розгорівся миттєво. Ремарк у той час писав «Тріумфальну арку», і головна героїня роману Джоан Маду отримала від Марлен Дітріх багато рис. Ця пристрасть була дуже сильною і дуже трагічною - бо і Марлен і Еріх були дуже складними натурами і, крім того, відрізнялися волелюбністю, завдаючи один одному біль зрадами. Але це була справжня любов.

Листи Ремарка до Марлен Дітріх або Пуми, як називав він її, можна сміливо назвати вершиною любові: «Ніжна моя! Мій ангел з західного вікна, світлий сон! Золото, зеленооке моє! Мій мандрівник, мій маленький мандрівник, мій трудівник, вічно заробляючий гроші! Чи завжди ти тепло одягнений? Піклується чи щось про тебе? Будь ласка, не забувай свої рукавички, а то твої тендітні пальці зовсім замерзнуть ... Улюблена - я не знаю, що з цього вийде, і я анітрохи не хочу знати цього. Не можу собі уявити, що колись я буду любити іншу людину. Я маю на увазі - не так, як тебе, я маю на увазі - нехай навіть маленької любов'ю ».

Однак і цей, названий критиками «найбільший любовний роман XX століття» закінчився. Але Марлен Дітріх незадовго до смерті сказала в одному з інтерв'ю: «Це була найбільша любов мого життя».

В 1951 році, коли письменнику було вже 53 роки, він познайомився ще з однією відомою актрисою - Полетт Годар, колишньою дружиною Чарлі Чапліна, «що випромінювалв життя», рятувала Ремарка від депресії.

Він писав, закінчуючи свій роман «Іскра життя»: «Все нормально. Немає неврастенії. Немає почуття провини. Полетт добре на мене діє». Письменник навіть зважився разом з нею з'їздити до Німеччини, на батьківщину, де не був уже 30 років - до цього йому було надто важко повертатися в місця юності.

І поруч з Полетт він позбавився від мари Марлен Дітріх, яку так і не міг забути. Одного разу він зустрівся з нею і після цього написав у своєму щоденнику: «Прекрасної легенди більше немає. Все скінчено. Стара. Втрачена. Яке жахливе слово».[Трубіновська]

Заради шлюбу з Полетт він, нарешті, офіційно розлучився з Юттою, виплативши їй велику грошову суму і призначивши довічне утримання. У 1958 році Полетт і Еріх одружилися.

Полетт так благотворно діяла на письменника, що він навіть перестав вести свій щоденник, в якому раніше докладно відписував свою самотність і напади депресії. Він плідно працює, читає багато книжок і вірить у краще. Ремарк пише дружині листи, повні ніжності, які підписує: «Твій вічний трубадур, чоловік і шанувальник». Полетт і Еріх багато їздять по світу.

Друга дружина стала справжнім другом Ремарка: в ній не було самозакоханості та нервозності Марлен, вона кохала по-справжньому й не приховувала своїх почуттів. Він пишався її вродою, вона була в захваті від його шедеврів. Життя з Полет змінило письменника: він відчув, що його люблять, а не використовують. Тому роман «Час жити і час помирати» Ремарк присвятив дружині. [електронний ресурс]

Таким чином, в Е.М. Ремарка є улюблені образи головного героя та його подруги, які зустрічаються у всіх його творах. Головною цінністю у романах є кохання, але герої не мають жодного шансу на щастя, тому що перед ними постає жорстока реальність. Це перегукується з особистим життям творця. Драматичні і витончені героїні романів Еріха Марії Ремарк, натхненні непростими стосунками з жінками в особистому житті письменника. Можна також сказати, що завдяки його книгам любов кожної з його жінок залишилась у вічності.

2.2 Використання експресивних засобів у мові художніх творів Е.М. Ремарка

Дослідження експресивності в мові тісно пов'язане з проблемою функції мови. Вивчення мовних функцій вперше було здійснено німецьким мовознавцем Бюлером. Принципи його теорії стали основою концепцій інших лінгвістів.

Експресія - це посилення виразності, збільшення впливу сили сказаного. До засобів формального вираження експресивності відносяться суперсегментні та паралінгвістичні засоби (гучність і тембр голосу, темп мовлення, міміка, жести), які відіграють важливу роль в експресивному впливі на співрозмовника.

Еспресивність - комплексне поняття. Існують наступні компоненти експресивності:

Інтенсивність - кількісну ознаку семантичної насиченості слова або словосполучення.

Такі слова з підсилювальною ознакою, як: abschaulich - огидний, wunderbar - фантастичний, чудовий, fabelhaft - приголомшливий.

З послабшувальною ознакою rotlich - червонуватий, tanzeln - пританцьовувати виділяються на фоні зіставлення з нейтральними словами: gro? - великий, rot - червоний, schwer - важкий, tanzen - танцювати.

Емоційність - властивість мовного знаку виразити факт емоційного переживання суб'єктом явища дійсності. У комунікації емоції можуть виражатися як прамовними засобами (плачем, сміхом, жестами, мімікою), так і мовними - фонетичними, лексичними, словотворчими, фразеологічними та граматичними.

У мові художніх творів Е.М. Ремарка наявна величезна кількість слів, за допомогою яких виражається емотивне відношення до інших людей, фактів. З відчуттям негативного відношення автор називає деяких людей der Schuft - негідник, schamlos - безсоромний, widrig - бридкий, die Missgeburt - виродок.

У звертанні до інших він виражає позитивне ставлення die Freude - радість, lieb - милий, teuer - дорогий.

За допомогою переносного значення багато звичайних слів письменник пересуває у пласт слів або навіть словосполучень, які виражають емотивну функцію ласки, що має місце при звертанні. Das Liebchen - голубка, die liebe Sonne - сонечко моє, der Schatz - скарб.

Нерідко різноманітні почуття (злість, презирство, осуд) виражається за допомогою звичайних слів: der Esel - осел, der Hahn - півень, das Ferkel - свиня, der Waschlappen - ганчірка.

Іменники типу Herrgott! - Господи!; Himmel! - Боже!; Teufel! - Біс! Donnerwette! Alle Achtung! - Хай йому біс! Знімаю капелюх і низько кланяюсь.

За допомогою стійких сполучень Ремарку вдається тонко передати захоплення na und? - ну і що?, емоції незадоволення wenn schon? - ну і що ж? Du mochtest doch mitfahren... ach wo... Адже тобі хочеться поїхати з нами... ще чого.

Ремарк часто добирає такі лексичні компоненти, які допомагають йому створити яскраво позитивний чи негативний образ der Vielfrass - ненажера, das Vieh - худобина, das Gesindel - сволота, ausdruckloss - потворний.

Сприймаючи явище дійсності суб'єкт може виразити свою оцінку, тобто закладену в слові позитивну або негативну характеристику людини, предмета, явища. Позитивну оцінку у Ремарка виражають такі слова: mutig - мужній, weich - ніжний, kuhn - сміливий, негативну: grausam - жорсткий, der Lugner - брехун.

Не менш важливим компонентом є образність, тобто компонент експресивності, що виражається за допомогою образів, які виступають у ролі лінгвістичних засобів у прямому та переносному значенні. Наприклад: «Ihr Haar war braun und hatte im Lampenlicht einen bernsteinfarbenen Schimmer». При світлі люстри її каштанове волосся мерехтіло бурштиновими відблисками.[Кучеренко, стаття]

Необхідно зупинитись на тих мовних засобах, які виконують роль стверджувальних і заперечних. Такі стверджувальні частки, як: ja, doch, jawohl, sicher часто виражається нейтральне підтвердження. Прислівники klar, naturlich, bestimmt звичайно містять компонент, який вказує на ступінь впевненості абсолютного підтвердження.

Контакте поєднання 2 лексем ja, naturlich (так, звичайно) виявляється найбільш експресивною ланкою реалізації значення ствердження.

Вживання заперечення nein - ні у мові романів особливо характерне для діалогічної мови. За допомогою цього заперечення будується негативна відповідь на альтернативне запитання, наприклад: Du glaubst nicht, das er es war? Fragte Morosow. Nein. Aber er sah so aus. - Ти гадаєш, це не він? - Запитав Морозов? - Ні, але такий схожий.

У текстах романів Ремарка досить часто можна зустріти займенники niemand, noch nie, niemals mehr, nirgendswo, nirgendswohin.

«Wo willst du hinfahren? Fragte sie.» «Nirgendwohin. Nur so herum.» - «Куди ти маєш намір їхати? - запитала вона. Нікуди, просто хотілося трохи покататися».

Заперечення nirgendwohin у даній позиції додає висловлюванню героя неабияку експресивність, і тим самим, виражає об'ємну й коротку відповідь на поставлене питання. Таким чином, мова Ремарка має в своєму складі широкий спектр експресивних засобів різних мовних рівнів, які часто виконують роль стверджувальних і заперечних засобів.

Романи Ремарка надзвичайно багаті як метафорами, так і найрізноманітнішими порівняннями: людина порівнюється з твариною, людиною, предметом.

Goldbach blickte ihn an wie ein sterbender Schaferhund - Гольбах подивився на нього очима смертельно пораненої олениці.

Також Ремарк використовує фразеологізми: Hier wird es ohnedies langsam hei?. - Тут, між іншим, теж запахло смаженим. (Небезпека).

Таким чином, можна дійти висновку, що твори Ремарка отримали всесвітнє визнання завдяки простій мові і використанню в них експресивних засобів різних мовних рівнів. У романах Е.М. Ремарка та їх перекладах роль експресивних засобів часто виконують фразеологізми, на базі яких створюються яскраві, хоча і стереотипні образи, фразеологічні синоніми, а також метафори, порівняння, вигуки, що виступають не тільки універсальними мовними засобами вираження соціальної концепції автора, його світосприйняття, цивільної й особистої позиції, але й сприяють формуванню у читача позитивного або негативного відношення до зображуваних подій та персонажів. Найважливішою умовою реалізації іронії у художніх творах Е.М. Ремарка є наявність семантичної двоплановості, яка створюється прямими та переносними значеннями.

Висновки

Еріх Марія Ремарк - один із найвідоміших німецьких письменників XX століття. Його твори є своєрідними документами свого часу, він навмисно уникає красномовства, химерних слів, воліючи тверезі формулювання та об'єктивність оповідання. Письменник досить стриманий, навіть швидше небагатослівний.

У літературній творчості Ремарка відчувається вплив імпресіонізму. Для цього стилю характерні ламаність ліній, гротеск, деформація форм заради створення болючою напруженості твору. Саме всі ці прийоми автор використовує для створення своїх романів, підкреслюючи і підсилюючи трагічність ситуації [3,36].

В Е.М. Ремарка є улюблені образи головного героя та його подруги, які зустрічаються у всіх його творах. Головною цінністю у романах є кохання, але герої не мають жодного шансу на щастя, тому що перед ними постає жорстока реальність. Це перегукується з особистим життям творця. Драматичні і витончені героїні романів Еріха Марії Ремарк, натхненні непростими стосунками з жінками в особистому житті письменника.

Розглядаючи мовні засоби, що використовуються письменниками у своїх творах, треба підкреслити, що їх є доволі багато. Особливості мови героїв визначають їх соціально-психологічні або емоційні відмінності. Важливо не тільки лексичний зміст тексту, але і синтаксичний; наприклад, такі почуття як подив, розгубленість або пасивність героїв можуть бути виражені за допомогою безособових конструкцій, питальних або еліптичних пропозицій. [Шкунаева, 1973, c.37].

Використання стилістичних засобів підпорядковане ідеї автора, змісту самого твору, створення образу героя і його впливу на читача. Мовні засоби дозволяють точно висловити думку, переживання, образ і духовний світ персонажів.

Експресивну функцію можна назвати головною функцією використання стилістичних прийомів в тексті. Вона орієнтована на передачу емоційного стану героя, його відношення до предмета мови, оцінки того, що відбувається.

Сьогодні опис способів і прийомів передачі експресивного потенціалу та художньо-образотворчих функцій лексичних, граматичних і синтаксичних засобів недостатньо вивчений, тому не завжди можна спостерігати чітке розмежування між експресивними і емоційними засобами, а також прийомами їх використання в художньому творі.

Твори Ремарка отримали всесвітнє визнання завдяки простій мові і використанню в них експресивних засобів різних мовних рівнів. У романах Е.М. Ремарка та їх перекладах роль експресивних засобів часто виконують фразеологізми, на базі яких створюються яскраві, хоча і стереотипні образи, фразеологічні синоніми, а також метафори, порівняння, вигуки, що виступають не тільки універсальними мовними засобами вираження соціальної концепції автора, його світосприйняття, цивільної й особистої позиції, але й сприяють формуванню у читача позитивного або негативного відношення до зображуваних подій та персонажів. Найважливішою умовою реалізації іронії у художніх творах Е.М. Ремарка є наявність семантичної двоплановості, яка створюється прямими та переносними значеннями.

Список використаних джерел

1. Еріх Марія Ремарк: у затінку жінок квіток. // Електронний ресурс: http://kuzneclib.in.ua/HTMLS/Osob/remark.htm

2. Кучеренко І.В., Левочко Т.В. Особливості експресивних засобів вираження ствердження і заперечення у романах Е.М. Ремарка.// Електронний ресурс: http://intkonf.org/

3. Світова література і культура: Навчальний посібник для абітурієнтів / За ред. проф. О.В. Мішукова. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2004. - 252с.

4. Трубіновська Наталя. Улюблені жінки Еріка Ремарка. // Електронний ресурс: http://www.chronoton.ru/past/bio/love-Erich-Remark

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Життєвий та творчий шлях Франца Кафки - видатного австрійського письменника, одного із фундаторів модерністської прози. Літературна спадщина автора. Історія написання та зміст романів "Замок" і "Процес"; специфіка жіночих образів у даних творах.

    курсовая работа [55,5 K], добавлен 03.10.2014

  • Біографія, формування та особливості творчості Джейн Остін. Історія написання роману "Аргументи розуму", особливості відображення авторського типу жінки на його прикладі. Характеристика жіночих персонажів та експресивні засоби відображення у романі.

    дипломная работа [118,1 K], добавлен 03.12.2013

  • Дослідження в образах героїнь Джейн Остін становища жінки у Великій Британії доби георгіанства на основі романів авторки "Гордість та упередження" і "Почуття і чуттєвість". Стосунки чоловіка і жінки та проблеми шлюбів, особливості відображення в творах.

    дипломная работа [77,9 K], добавлен 21.06.2014

  • Висвітлення питань проблем навчання і виховання, любові до матері та жінок у творах Тараса Григоровича Шевченка. Розкриття історії обездоленої жінки у поемі "Осика". Аналіз образу знеславленої, нещасної, але вольової жінки Лукії в творі "Відьма".

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 06.09.2013

  • Які жінки зустрічалися на життєвому шляху поета, як вплинули вони на його світогляд. Твори Тараса Шевченка, які присвячені жінкам. Прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря, його сердечні пристрасті і розчарування. Образ Шевченкової ідеальної жінки.

    разработка урока [21,5 M], добавлен 29.03.2014

  • Змалювання персонажа Дон Жуана в багатьох художніх творах як вічного героя-коханця та найвідомішого підкорювача жіночих сердець. Перші згадки про існування реального історичного прототипу героя. Різні інтерпретації образу у творах письменників та поетів.

    творческая работа [16,5 K], добавлен 28.12.2010

  • Характерні ознаки Ренесансу як явища культури і літератури. Життєвий шлях В. Шекспіра та концептуальні засади його творчості на тлі гуманістичного світогляду. Аналіз жіночих образів у сонетах Шекспіра на прикладі геніального творчого доробку поета.

    курсовая работа [37,9 K], добавлен 18.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.