Образ Майстра в романі Володимира Дрозда "Острів у Вічності"

Оцінка стану досліджень творчості В. Дрозда в сучасному літературознавстві. Виявлення і характеристика художньо-стильових особливостей роману В. Дрозда "Острів у вічності". Розкриття образу Майстра в творі як інтерпретації християнських уявлень про душу.

Рубрика Литература
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.06.2012
Размер файла 61,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Герой твору Володимира Дрозда «Острів у вічності» не має ні імені, ні прізвища, він - Майстер. При цьому в спогадах Майстра оживають образи матері, батька, інші біографічні подробиці, які максимально уподібнюють Майстра до автора твору, але водночас складають із автора і його героя ще одну бінарну опозицію. На перший погляд, автор роману «Острів у вічності» цілком ототожнював себе з Майстром; однак роман не перетворився на автобіографічне есе з елементами фантастики, у головного героя твору не з?явилися відомі нам ім?я і прізвище, оскільки Володимир Дрозд чітко визначив дистанцію між наратором і персонажем, хоча безоглядно віддав своєму героєві-двійникові всі заповітні думи, всі потаємні спогади, всі інтимні переживання. Саме ця дистанція, визначена між наратором і персонажем, дозволила авторові роману реалізувати агіографічний принцип моделювання картини світу і людини у світі через створення ідеалізованого іконного образу духовних митарств і пошуків Майстра, безіменного, але унікального носія творчої само усвідомленої енергії, здатної творити мікрокосм незнищенної людської душі [45, c. 20].

Безіменний герой роману Володимира Дрозда «Острів у вічності», попри свою унікальність, уособлює світовідчуття будь-якої сучасної людини, схильної осягати проблему смерті й особистого безсмертя у гносеологічному та етичному аспектах. Низка колізій із життя Майстра дає уявлення і про те, що умоглядно-раціональне вирішення проблеми особистого безсмертя майже завжди апелює і живиться глибинною людською екзистенцією У житті Майстра примара смерті присутня від початку його земної дороги (в романі це образ могили, яка передчасно забирає матір героя, це мотив смерті маленької дівчинки-племінниці Майстра тощо), однак ця примара смерті функціонує як дивний позитивний чинник, що поглиблює сенс людського життя, ушляхетнює його, а в даному контексті витворює з простого селянського парубка творця інтелектуальних цінностей.

Роман Володимира Дрозда підводить читача до розуміння людської особистості як категорії релігійно-духовної, як носія та творця над особистісних цінностей, життя якого визначається не лише боротьбою за самозбереження, а також і прагнення до самозростання та самовизначення.

Майстру з твору М. Булгакова «Майстер і Маргарита» надали довічне проживання в чомусь затишному та позитивному, і аж ніяк не в пеклі. Та й словосполучення «диявол нагородив його пеклом» радше буде сприйматися людьми як іронія, викликаючи неоднозначне ставлення, бо всі звикли, що нагорода - це щось заслужене важкою працею, і має позитивне значення.

Направляючись до «тиші», дарованої в нагороду дияволом, Майстер та Маргарита пересікли міст та річку, яка текла під ним, а далі… Далі Майстру «тишу, спокій» описує Маргарита, наголошуючи, що він має отримувати насолоду від беззвуччя та подивитися на свою вічну домівку, яку йому надали в нагороду. Вона йому повідомляє, що ввечорі до нього приходитимуть та гратимуть, і після цієї гри Майстер буде засинати. Ковпак, який він надягатиме, буде засаленим та вічним, однак Маргарита каже Майстру, що він засинатиме із усмішкою на вустах. Маргарита визнає, що, насолодившись цим, Майстер стане мудрим, проте прогнати її вже не зуміє. Чому? Тому що вона берегтиме його сон. Загалом, виходить досить прийнятна картина. Застосовуючи «білий» піар, Маргариті вдалося ввести в оману як самого Майстра, так і читачів, запевнивши, що Воланд нагородив чимось добрим, і обом героям у «тиші, спокої» буде затишно [13].

Заручившись, Маргарита надалі узяла під особистий контроль процес перетворення цього сну на реальність. І яку ж «тишу» читачі побачили у віщому сні? Місточок виявився корявим, річка під ним - мутною. Такою ж мутною, як і все довкруги - безнадійне, смутне, під похмурим небом ранньої весни. Воланд обіцяв майстру вишні, які у цвіті, але натомість у віщому сні «безрадостные, нищенские, полуголые деревья». Між ними - «бревенчатое зданьице, не то оно - отдельная кухня, не то баня, не то черт знает что». Тобто саме чорт знає, що це. І ось, двері цього «вічного дому» відкриваються, і «появляется он. Довольно далеко, но он отчетливо виден. Оборван он, не разберешь, во что он одет. Волосы всклокочены, небрит. Глаза больные, встревоженные» [13].

Невже Майстр став таким саме від процесу насолоди «тишею»? Що ж тоді таке «тиша» за дияволом? Виходить, що «тиша» за Воландом - це коли все тихо довкруги, але настільки тихо, що «ни дуновения ветерка, ни шевеления облака и ни живой души. Вот адское место для живого человека!», «захлебываясь в неживом воздухе, Маргарита по кочкам побежала к нему и в это время проснулась». І ось це Маргарита наприкінці роману описує Майстру як «беззвуччя», яким йому доведеться насолоджуватися цілу вічність [13].

Декому після прочитання опису такої справжньої диявольської тиші, яка змальовується автором уві сні Маргарити, захочеться резюмувати, що в тихому омуті чорти водяться. І вони, як виявляється в кінці роману, таки дійсно там водяться. Бо хто ж тоді приходитиме до Майстра кожного вечора, гратиме для нього та танцюватиме? Рекламуючи героям свою «тишу», диявол наголошує на тому, що підготував для них найкраще майбутнє.

Для Володимира Дрозда душі його роду й народу - це своєрідне листя землі, яке шелестить на вітрах Часу, і мета письменника - почути ці голоси-шелести, озвучити їх образним словом і передати наступним поколінням. Його уява відроджувала й народжувала великий світ українського буття, котрий зосередився в його рідному краї, там, «де річка Невкля, де луги Сиволозькі і болото Замглай», там, де минуло його дитинство, де ще пам'ятають його прадіда, коваля Семирозума, якому письменник дав ім'я Нестор, а прізвище - Терпило.

Голос легендарного Семирозума він чув іще в дитинстві - долинав цей голос із розповідей односельчан, матері, вселявся в його думки, у його душу й «вимагав» створення, оповідання того, що він, солдат Нестор, із волі самого Бога спостеріг у своєму Краю. Бо наділив його Господь даром чути й розуміти голос землі, голос душі людської, мову рослини, пташини, тварини та правом судити Божим судом людські вчинки.

Багата творча уява В. Дрозда «переселила» ще живого Нестора, прозваного Семирозумом, на небеса, на той Острів вічності, на якому й відбулася його зустріч із Богом. «Зостанешся оком моїм і вухом моїм у краї опісля літ своїх земних, скільки тобі одведено, і будеш ти судом моїм у ділах людських, і йтимеш крізь час і простір, допоки рішишся змінити хоч на йоту щось у вертепі земнім», - так заповів Господь Семирозумові, і той по смерті тіла свого прийняв на душу всі страждання й болі, усі радощі й печалі односельців. Надивився-напереживався Нестор, наповнив по вінця душу кров'ю і стражданням своїх краян і жахнувся від того, як швидко опановується злом людська душа. Розгублений, пригнічений і вражений тим, як шал насильства, жорстокості, кривавої помсти, морального звиродніння охоплює його Край, він вибухає гнівом та образою на Бога, перекладаючи на Господа вину за всі біди і страждання людей Краю. Та Бог терпляче пояснює Несторові-солдату, що шукати винних за трагічні випробування людського роду слід не лише на небесах, а й на землі, бо саме людина разом із Богом творить «усе добро світу і усе зло світу» [4, c. 85].

Творче життя В. Дрозда було підпорядковане творенню власного світу зі світла своєї душі. Згодом він вкладе до уст самого Бога такі заповідні слова: «Є велика таємниця душі людської, і її належиться відкрити самій людині у поті, крові, муках і радощах земних».

Свої думки, переживання, сподівання й відчуття прозаїк змушений був уже в перших своїх новелах та оповіданнях «загортати» у фольклорно-фантастичні шати, майстерно використовуючи засоби поетики усної народної творчості, у фантастичні народні сюжети, творчо застосовувати народний гумор, особливо ефективно чи не найдавніший жанр - небилицю.

Володимир Дрозд - неперевершений майстер творення своєї власної, оригінальної художньої реальності. Володіючи потужною естетичною енергією, письменник завдяки мистецькому використанню фольклорно-фантастичних елементів - небилиці, міфообразів, розгорнутих міфометафор, алегорій, травестії, легенд, сказань, сміху, гумору, іронії, сатири, гротеску, дотепу, жарту - відкрив безмежні можливості для розгортання образно нестримної новаторської поетики національної словесної творчості. Парадоксальність мислення прозаїка зумовлена його природним даром химерно персоніфікувати елементи народної фантастики, «вирощені» на ґрунті історичного буття його Краю і трансформовані завдяки вигадливій фантазії письменника в конкретну українську дійсність.

Отже, В. Дрозд завжди, упродовж усього свого надзвичайно інтенсивного і плідного творчого життя, був особливо чутливий до змін у суспільній атмосфері, майстерно реагуючи на пониження духовної температури в настроях і почуттях його сучасників. Спостерігаючи переродження людини, особливо номенклатурної, унаслідок ідейно-моральної деформації політичної системи, письменник знаходить новаторські художні засоби, оригінальні форми ідейно-естетичного вираження суті й наслідків моральної та духовної.

Твір глибоко впливає не тільки на почуття, але й на розум людини, збагачує його духовно, допомагає їй пізнати самого себе і своє життєве призначення, укріплює його волю у боротьбі за високі людські ідеали, підвищує суспільну активність людей, робить їх морально чистими та благородними.

У процесі художнього відображення дійсності письменник відбирає найбільш значні і характерні життєві явища, аналізує їх сутність і синтезує в образи у світлі свого естетичного ідеалу. Твір виражає ідеї, думки та почуття автора. Характер цих ідей, аспект художнього зображення життя людини в суспільстві залежать від позиції митця. Кожна людина тисячами ниток зв'язана з певним соціальним середовищем. Хоче вона того чи не хоче, усвідомлює вона те, чи не усвідомлює, але її погляди, смаки, ідеї та ідеали так чи інакше визначаються особливостями цього середовища.

Хронологічно останнім (і вже посмертно) вийшов у світ другий том роману В.Дрозда «Листя землі», але за задумом і за реальним втіленням роман «Острів у вічності» був дійсно останнім художнім полотном видатного українського майстра слова, філософа і фантаста, літописця і провидця.

  • 2.2 Художньо-стильові особливості роману «Острів у вічності»
    • Володимир Дрозд 1999 року розпочав свій роман «Острів у вічності» словами: «Життя обірвалось, наче струна скрипки, що він її майстрував, коли ще був дитиною…» [16; с. 23]. Цей текст став на лише кодом до написання твору та його інтерпретації, а й трагічним передбаченням передчасної смерті автора роману. «Острів у вічності» починається в момент смерті Майстра - головного героя твору, вісімдесятилітнього письменника, який свого часу написав роман «Острів у вічності». Майстер помирає, але продовжує жити його Душа, яка дозволила авторові роману зазирнути за найбільшу потаємну завісу буття, завісу смерті. Таким чином, місцем дії в романі є «той світ», де опиняється Майстер: «віко труни над земним життям його опустилося, поїзд живих покотив собі далі і далі, залишивши Майстра на березі вічної ріки часу. Він зійшов із потяга життя живих, вийшов із останнього вагона, із останньої сходинки ступив - пасмом сивого туману, видихом Бога, згустком ніким ніколи не дослідженої, безіменної, небесної, неземної енергії» [16; с. 23].

Філософсько-релігійна інтерпретація життя людини, її душі домінантна в романі В. Дрозда «Острів у Вічності», де земне життя означене як «одна із сходинок душі на духовні вершини»; «прелюдія справжнього життя душі»; душа - гість у тілі, яке необхідне лише для її визрівання й удосконалення - «як дозріває зерня у плодові». «Тільки душа може підняти людину до Бога»; удосконалення людської душі можливе лише через страждання; «лише жива душа здатна рости». Ці й подібні висловлювання репрезентують ідею розвитку особистості і Всесвіту взагалі. Для людини розвиток - це шлях самовдосконалення, для Всесвіту - шлях еволюції; вони перебувають у постійній взаємодії, бо сам Всесвіт визначається письменником як Всесвітня Душа, яка складається з окремих душ.

  • У певному сенсі твір Володимира Дрозда «Острів у Вічності» можна визначити як фанатизм, як витвір уяви, що приводить до здійснення несвідомих бажань. Але в цілому роман написану у жанрі фантастики, оскільки автор свідомо прагнув відтворити нереальний (чи ніким не бачений) потойбічний світ і в його межах змоделювати різна сторони соціального, творчого, родинного, та духовного буття неординарної особистості, письменника, Майстра, літературного цеху, який ціле життя віддав саме такому творчому процесові: творенню нових, досі ніким не звіданих, художніх світів. Автобіографізм роману очевидний і свідомо декларований: у наративі твору він набуває форми то спогаду, то сповіді, то самоцитування, то факсимільного відбиття в картині світу потойбічного картини світу реального , що, зрештою, руйнує кордон між картинами двох світів і розмиває межу самого жанру фантастики [45; с. 16].

Концепція прози В. Дрозда заснована на багатьох складниках, з-поміж яких психологічні аспекти є визначальними. Психологізм сприяє художній реалізації субстанціальних засад, психологічній наповненості моделі людських характерів та їхнього світу [14].

Проза В. Дрозда приваблює глибиною проникнення у внутрішній світ героїв, мовним багатством, розмаїттям стильових засобів, органічним переплетенням голосів автора та персонажів, майстерно виписаними внутрішніми монологами, уявними діалогами. Неповторного забарвлення художньому світові письменника надають плин свідомості, складна асоціативність мислення, гра інтуїції й розуму, алюзійність, тонка іронічність. Художня система В. Дрозда та поетика його творів - оригінальне явище в контексті рідної й світової літератур.

  • Якщо аналіз жанрово-стильових модифікацій прози будь-якого письменника зазвичай випливає з першочергового розмежування на жанрові групи, як то аналіз оповідань, повістей, романів тощо, то проза В. Дрозда потребує іншого підходу. Проаналізувавши особливості прозової спадщини письменника, ми виділили дві великі групи творів, відмінні за своєю спрямованістю, стилістикою, ідейним задумом і засобами художнього вираження психологізму.
    • Твір «Острів у вічності» є філософським твором, де порушуються й піддаються аналізу глибинні рівні людської психіки. Аналіз психологізму твору В. Дрозда довів, що особливості індивідуального стилю митця базуються на полярному підході до засобів психологізації в химерних творах.

В. Дрозд, свідомо чи ні, але надавав перевагу жіночим образам над чоловічими. Він тонко відчував логіку жіночої поведінки, яка для більшості пересічних чоловіків є загадковою. Але при цьому навіть у зображенні самостійних, емансипованих героїнь він у кожній відшукував архетип матері, жінки-берегині. Психологізм є наскрізним у кожному реалістичному творі, він ніби проступає крізь зовнішні акційні нашарування.

Аналіз теорії химерної прози в порівнянні з поетикою «дроздівських» химерних творів підтвердив загальноприйняту серед літературознавців думку про «окрему поличку», на яку варто поставити твори В. Дрозда, що відрізняються за своїм пафосом і засобами втілення авторського задуму. «Химерія» В. Дрозда прагне не вразити й «налякати» реципієнта, а змусити замислитись над вічними загальнолюдськими темами й проблемами. Твори цієї жанрової групи характеризуються більшою мірою не фантасмагоричною карнавальністю, а алегоричністю, сутність якої можна відновити з «нижніх» шарів психіки персонажів, у чому допоміжним виступає психоаналітичний метод, актуальний сьогодні в українському літературознавстві [16].

Химерні твори В. Дрозда, що не були визнані в час написання, а були піддані об'єктивному аналізу лише згодом, з'явились як намагання сказати про заборонене в алегоричній формі. Першопочатково «накипіле» виливалось у малі жанрові форми (оповідання «Сонце», «Білий кінь Шептало»). Згодом - авторський геній використав жанр роману, де вдавалось вповні, а не лише натяками, розкрити важливі тогочасні й сьогоденні проблеми.

  • Химерні твори пізнього творчого періоду В. Дрозда вирізняються заглибленням у трансцендентні виміри. Сугестивність посилюється, містичність набуває нових обертів, еволюціонуючи від міфологічного мислення до норм християнської моралі, персонажі вдаються до втечі від реального існування або взагалі нібито перебувають між двох світів («Острів у вічності»). Відчутним у химерних творах є мотив реінкарнації душі, що посилюється в останній період творчості, виливаючись у власну авторську теорію життя після смерті.

Висновки

В. Дрозд - неперевершений майстер творення своєї власної, оригінальної художньої реальності. Володіючи потужною естетичною енергією, письменник завдяки творчому використанню фольклорно-фантастичних елементів - небилиць, міфообразів, розгорнутих міфометафор, алегорій, травестії, легенд, сказань, сміху, гумору, іронії, сатири, гротеску, дотепу, жарту відкрив безмежні можливості для вигадливого і образно нестримного творення новаторської поетики національної словесної творчості.

Парадоксальність образного мислення В.Дрозда зумовлена його природним даром химерно персоніфікувати елементи народної фантастики, «вирощені» на ґрунті історичного буття його Краю і трансформовані завдяки вигадливій фантазії письменника в конкретну українську дійсність.

Сірий, партикулярно сухий, регламентований, соцреалістичний світ письменника пригнічував, і він прагне своїм нестримним фантазуванням його оживити, розкошуванням сміху, іронії, жарту, бурлеску, гіперболізуванням і так умовно-химерних ситуацій розхитати усталені принципи і засади регламентованого соцреалістичного зображення дійсності. Особливо ефективно розгортав В. Дрозд на сюжетний простір новели чи оповідання парадоксальну «формулу» якогось епізоду чи образу із давніх народних вірувань, зрощував її з якоюсь реальною ситуацією - і з'являвся оригінальний естетичний гібрид. Таке майстерне поєднання давніх народних химерій, небилиць, жартів, кумедних колізій на «шампур» реальності дивувало самого письменника, який і сам вражався і втішався цим химерно-іронічним, бурлескно-асоціативним сплетінням незвичного, фантастичного і звичайного, буденного.

Багатство українського слова, слова народного, живого, яскравого, образного відкрилося у творчості В. Дрозда в дивовижно трансформованій повноті. Письменник щедро дістав із криниць колективного підсвідомого скарби мовної творчості, плоди уяви багатьох поколінь, які витворили ці притчі, легенди, казки, жарти, небилиці, прислів'я, цей дивовижний світ фольклору, фантасмагорій, народної міфотворчості. І зробив це максимально природно, без виразних зусиль, аби ці несподівані, дивовижні «свідчення» історичного буття українського народу органічно поєдналися із сучасністю. Більше того, щоб внаслідок використання та художньої інтерпретації фольклорно-фантастичних образів, сюжетів, мотивів виразнішим постав образ свого часу, світ сучасної людини, яку зсередини роз'їдає непогамовна жага егоцентричного самоствердження будь-якою ціною.

У автора було багато творчих задумів: «Ще маю я що сказати людям, ще душа наповнена, можливо, такою наповненою вона не була досі ніколи. За високим рахунком, мені ще потрібно років двадцять-тридцять літературної праці. Скільки б ще можна було зробити, Господи!» Свою мрію висловив письменник у день свого народження, 25 серпня 1996 року, тоді, коли вже виношував роман «Острів у вічності», головним героєм якого буде вісімдесятилітній письменник, Майстер. Вірніше, його Душа, бо сам Майстер -- автор роману «Острів у вічності», з волі Володимира Дрозда сходить «із потяга живих» і починає жити «згустком ніким ніколи не дослідженої, безіменної, небесної, неземної енергії».

Володимир Дрозд був упевнений, що йому, як і кожній людині, судилося стати крихітною частиною, складного «неосяжного духовного сплаву», який нарощується кожною новою людською душею, кожним індивідуально витвореним духовним світом. Головне для нього як письменника -- творити нову реальність, виплекати плід інтелектуально-художньої творчості як логічний результат інтенсивного духовно-творчого самоздійснення. Це означало для Володимира Дрозда «рости душею», доростати упродовж усіх своїх земних днів «до Бога душею, сповненою страждань і сумнівів» (с.4). Тому так зосереджено і напружено працювала його душа, бо вірив, що тільки в глибинному усамітненні душа здатна піднятися над світом реальності та вийти на високий рівень розмови із самим Богом. Уявляв собі появу на цьому грішному світі нової людини божественним актом, внаслідок якого частка Божого світла, маленький його промінчик оселяється в людській душі. Але як нелегко людині пронести крізь усе своє життя це сяєво Боже, не погасити його в суєті мирського життя, а навпаки, розпалювати цей духовний вогонь постійним самовдосконаленням, нарощуючи духовну енергію задля повернення її після смерті до небесної скарбниці Бога. Про це роздумував Володимир Дрозд в автобіографічному романі «Пришестя», розвиваючи ідею нерозривності, єдності земного і небесного світів, яку, цю органічну єдність, забезпечує людська душа.

Володимир Дрозд, як і герой його роману «Острів у вічності» Майстер, «упродовж усіх своїх днів земних доростав до Бога душею, сповненою страждань і сумнівів». Його душа поволі визрівала до Вічності, ще за життя він змирився з долею, все частіше усамітнювався -- відкривав простір душі для діалогу з Богом, для творчості, бо це було єдиною можливістю вгамувати «божевільну спрагу самовияву, самореалізації». Чи не в нагороду за його творче подвижництво Господь ще за життя письменника обдарував його Островом у вічності: «Ось Острів тобі, поза часом і простором, живи у світі, тобою сотворенім, і твори нові світи...»

Список використаної літератури

1. Андрусів С. Володимир Дрозд / С. Андрусів // Історія української літератури XX ст.: Навчальний посібник / Ред. В. Дончик. - К.: Либідь, 1998: У 2-х кн. - Кн. 2. - С. 322-326.

2. Бабич С. Міфологія мандрів як пошуки оновлення / С.Бабич // Слово і час. - 2001. - № 10. - С.22 - 33.

3. Бадзьо Ю. Літературні декорації та живі парості таланту (оповідання Володимира Дрозда) / Ю.Бадзьо // Слово і час. - 1994. - № 11 - 12. - С. 44 - 53.

4. Галич О. Теорія літератури / О.Галич. - К., 2001. - С. 488.

5. Гиршман М. Проблемы целестного анализа художественной прозы / М.Гиршман. - Донецк, 1973. - С. 46.

6. Давидюк В. Українська міфологічна легенда / В.Давидюк. - Львів, 1992. - С. 176.

7. Дашко Н. Концепція душі в романі В.Дрозда «Листя землі» / Наталя Дашко // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / за ред.. А.В.Козлова]. - Ч.1. - Вип. 24. - К.: Акцент, 2006. - С. 388 - 397.

8. Дашко Н. Проблемно-стильовий поліфонізм роману-епопеї «Листя землі» В.Дрозда: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Дашко Наталія Станіславівна. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 20.

9. Дмитренко М. Українські міфи, демонологія, легенди / М.Дмитренко. - К., 1992. - С. 237.

10. Дончик В.Г. Український радянський роман: Рух ідей і форм / В.Г.Дончик. - К., 1987. - С. 345.

11. Дрозд В.Г. Бог, люди і я: Щоденники різних років із коментарями / В.Дрозд // Київ. - 2003. - № 1 - 6.

12. Дрозд В.Г. «Злий дух» - над Україною? / В.Дрозд // Літературна Україна. - 1996. - 15 серпня. - С.6.

13. Дрозд В. Листя землі: Роман / В. Дрозд. - К.: Український письменник, 1992. - С. 559 .

14. Дрозд В. Мої духовні мандрівки: від Пакуля до Мрина і знову - до Пакуля...(Передмова) / В. Дрозд // Дрозд В. Вибрані твори: У 2 т. - К.: Радянський письменник, 1989. - Т. 1: Оповідання. Романи. - С. 5-32.

15. Дрозд В.Г. Музей живого письменника (повість-шоу). З передм. В.Лисенка / В.Дрозд // Слово і час. - 1993. - № 1, 3.

16. Дрозд В. Острів у Вічності: Роман / В. Дрозд // Березіль. - 2001. - № 11 - 12. - С. 23-154.

17. Дрозд В.Г. Самотній вовк // В.Дрозд. Крик птаха в сутінках: оповідання, повісті. - К., 1982. - С.311.

18. Дрозд В.Г. Сто літ любові. Портрет української родини на тлі епохи / В.Дрозд // Вітчизна. - 2003. - № 7 - 8. - С. 11 - 103; № 9 - 10. - С. 11 - 86.

19. Дрозд В. Три чарівні перлини: Оповідання / В. Дрозд. - К.: Дніпро, 1981. - 335 с.

20. Дрозд В. Усе - про секс: Сучасна проза / В. Дрозд // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2001. - № 3. - С. 13-149.

21. Дудко О. Застосування «чорного» та «білого» піару при творенні образів Ісуса Христа та пекла в романі «Майстр та Маргарита» Михайла Булгакова // [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc.../dudko.pdf

22. Жиленко І. Homo feriens / І.Жиленко // Сучасність. - 1997. - № 9 - 10.

23. Жиленко І. Homo feriens / І.Жиленко // Сучасність. - 1998. - № 9 - 10.

24. Жиленко І. Homo feriens / І.Жиленко // Сучасність. - 1999. - № 1 - 2.

25. Жиленко І. Homo feriens / І.Жиленко // Сучасність. - 2003. - № 11 - 12.

26. Жулинський М. …І буде сотворений майстром світ / М.Жулинський // Слово і час. - 2004. - № 8. - С. 3 - 6.

27. Жулинський М. Мужність і безпорадність совісті / М.Жулинський // Вітчизна. - 1983. - № 5. - С. 193 - 197.

28. Жулинський М. Острів у вічності був обіцяний Майстрові ще на землі (до 70-річчя Володимира Дрозда) / М.Жулинський //Слово і Час. - 2009. - №10. - С. 17 - 23.

29. Карпенко О. Роман-дилогія Володимира Дрозда «Листя землі»: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Карпенко Ольга Анатоліївна. - Харків, 2008. - С. 18.

30. Коваль В. Бачити зорі (Проза Володимира Дрозда) / В.Коваль // Вітчизна. - 1987. - № 4. - С. 153 - 157.

31. Колощук Н. Про поетику Романа В.Дрозда «Листя землі» / Н. Колошук // Літературознавство. Бібліографія. Інформатика. Доповідь III Міжнародного конгресу україністів. - Харків, 1996. - С. 154-156.

32. Кравченко А. «химерний роман» і фольклор / А.Кравченко // Радянське літературознавство. - 1982. 0 №4. - С.57 - 62.

33. Листи Миколи Жулинського до Володимира Дрозда // Слово і час. - 2004. - № 8. - С.6 - 9.

34. Літературознавчий словник-довідник / Р. Громяк, Ю. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

35. Майдаченко П. Поетика умовності у В.Дрозда / П.Майдаченко // Радянське літературознавство. - 1987. - № 2. - С. 15 - 23.

36. Майдаченко П. «Химородність» творів В. Дрозда / П. Майдаченко // Комічне в сучасній українській прозі. - К.: Дніпро, 1991. - С. 38-84.

37. Наєнко М. Історія українського літературознавства / М.Наєнко. - К., 2001. - С.360.

38. Манюх Н. поетика характеротворення у прозі В.Дрозда: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Манюх Наталія Богданівна. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 19.

39. Новікова Г. Українська література другої половини ХХ століття в біблійному інтертексті (на матеріалі творчості В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Новікова Ганна Анатоліївна. - Харків, 2007. - С. 20.

40. Павлишин М. «Чому не шелестить «Листя землі» / Марко Павлишин // Сучасність. - 1995. - № 5. - С. 80 - 99.

41. Покальчук Ю. Крізь призму сучасності / Юрій Покальчук // Вітчизна. - 1968. - № 6. - С.199 - 203.

42. Соболь В. Мандруючи «поверхами самого себе, він душу зберіг для насіння» / В.Соболь // Слово і час. - 2004. - № 8. - С. 9 - 15.

43. Січкар О. «Вовкулака» В.Дрозда в загальнолітературному контексті / О. Січкар // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. - Вип.9: Українська література в загальноєвропейському контексті. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2005. - С. 270-273.

44. Січкар О. Поетика повісті В.Дрозда «Ирій» / О. Січкар // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 22. - Ч. 1. - К.: Акцент, 2005. - С. 441-450.

45. Сулима В. Смерть як життя на Острові у вічності: художнє моделювання світу в романі «Острів у вічності» В.Дрозда / В. Сулима // Слово і час. - 2004. - № 8. - С. 15-22.

46. Січкар О. Історико-біографічна проза В. Дрозда / Вісник Запорізького національного університету. - 2010. - № 2 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/.../290-295.pdf.

47. Січкар О. Жанрово-стильове розмаїття прози В.Дрозда // Вісник Житомирського державного університету імені І. Франка. - Вип. 28. - Житомир: ЖДУ, 2006. // [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://www.ukrlit.ua.

48. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. Підручник / Анатолій Ткаченко. - К., 2003. - С. 448.

49. Харченко А. Іронія як стильовий компонент прози Володимира Дрозда: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Харченко Алла Валентинівна. - Харків, 2008. - С. 19.

50. Яшина Л. Духовний світ Особистості в романі В.Дрозда «Пришестя» // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / за ред.. А.В.Козлова]. - Ч.1. - Вип. 24. - К.: Акцент, 2006. - С. 303 - 310.

51. Яшина Л. Проза Володимира Дрозда: міфопоетичний дискурс: Монографія / Любов Яшина. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 176.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Художній образ, як відображення дійсності. Жанрові особливості роману. Побудова образної системи у творі письменника. Мовне втілення системи образів за допомогою лексичних засобів та численних прийомів. Аналіз та розкриття значення персонажів роману.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 13.05.2014

  • Дитячі мрії Р. Стівенсона - поштовх до написання пригодницьких романів. Художні особливості створення роману "Острів скарбів": відсутність описів природи, розповідь від першої особи. Аналіз творчості Стівенсона як прояву неоромантизму в літературі.

    реферат [26,9 K], добавлен 07.10.2010

  • З`ясування значення поняття художнього образу, засобів втілення його у поетичному творі. Аналіз образу радості в творчості українських поетів. Дослідження даного образу у пейзажній ліриці збірки В. Стуса "Зимові дерева". Особливості розкриття теми.

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 06.05.2015

  • Дослідження особливості образу головної героїні роману Уласа Самчука "Марія". Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Богоматері. Опосередкованість образу. Піднесення події останньої частини роману до рівня трагедійного національного епосу.

    курсовая работа [39,4 K], добавлен 28.11.2010

  • Дослідження поняття "смерть" на основі роману А. Крісті "Таємниця Індіанського острова" як прагнення до самовираження судді Уоргрейва. Патологічні прояви дитинства головного героя роману та їх фатальні наслідки для дев'ятьох запрошених на острів.

    статья [23,7 K], добавлен 18.12.2017

  • Шедевр, який синтезує у собі ідейно-художній досвід американської романтичної прози. Вершина творчості Мелвілла. Головні ознаки роману-епопеї. Драматичні сцени та філософські розділи в романі Германа Меллвіла "Мобі Дік". Образ капітана Ахава у творі.

    эссе [16,4 K], добавлен 19.05.2014

  • Жанрова структура Шекспірових сонетів. Вплив філософських традицій Платона на світогляд і творчість В. Шекспіра. Новаторство Шекспіра як автора сонетів. Філософський сенс і художнє втілення проблеми часу і вічності, смерті і безсмертя в сонетарії.

    дипломная работа [97,9 K], добавлен 03.11.2010

  • Дослідження жанрово-стильової природи роману, модерного характеру твору, що полягає в синтезі стильових ознак та жанрових різновидів в єдиній романній формі. Огляд взаємодії традицій та новаторства у творі. Визначено місце роману в літературному процесі.

    статья [30,7 K], добавлен 07.11.2017

  • Біографія та основні періоди творчості Ч. Діккенса, його творчість в оцінці західного літературознавства. Автобіографічні моменти роману "Життя Девіда Копперфілда", втілення теми дитинства у романі, художні засоби створення образу головного героя.

    курсовая работа [39,1 K], добавлен 21.01.2009

  • Життєвий і творчий шлях Джона Голсуорсі. Висвітлення проблем шлюбу, сім'ї і подружніх стосунків в англійській прозі ХХ ст. на прикладі роману "Власник". Розкриття образу Сомса Форсайта як уособлення власництва через призму сімейних відносин його родини.

    курсовая работа [44,0 K], добавлен 11.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.