Тематична та жанрова своєрідність поезії руху "Буря і натиск" раннього періоду"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

Кафедра світової літератури та культури імені проф. О. Мішукова

КУРСОВА РОБОТА

із зарубіжної літератури

на тему: "Тематична та жанрова своєрідність поезії руху "Буря і натиск" раннього періоду"

Студентки 4 курсу 491 групи

Нікішенко А. Ю.

Керівник: викл. Уколов Є.Ю.

м. Херсон - 2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Специфіка літературного руху "Буря і натиск" в німецькій літературі 70-80 рр. XVIII ст.

1.1 Естетична і культурна основа руху "Буря і натиск"

1.2 Видатні представники літературного руху "Буря і натиск"

Розділ 2. Тематична та жанрова своєрідність поезії раннього періоду руху "Буря і натиск"

2.1 Головні мотиви в поетичних творах Й.В. Гете в ранній період руху "Буря і натиск"

2.2 Образна та жанрова природа поезії Ф. Шиллера в 70-80 рр. XVIII ст.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Рух "Буря і натиск" представлений плеядою драматургів і поетів, які за сміливістю вияву свого невдоволення тогочасним суспільно-політичним життям не поступалися англійським і французьким просвітникам. Заперечуючи чинний суспільний порядок, критикуючи його, німецькі просвітники переводили питання з політичної у моральну, філософську або естетичну площину 18, с.2. "Буря і натиск" найвиразніше позначився на творчості Й.Г.Гердера, Ф.М.Клінгера, Ф.Мюллера, молодого Й.В.Гете, Г.А.Боргера, молодого Ф.Шиллера, які вважали себе "буремними геніями", "штюрмерами", оновлювачами німецької літератури та культури. Проте цей рух можна охарактеризувати не лише як "визвольний", а і як романтичний. У цей період більшість письменників намагаються створити сприятливе середовище саме для розвитку мрійливості, все більше віддаляючись від реальності. Але така втеча була недовгою, бо все більше і більше реальне життя нагадувало про себе. Буржуазія свавільно зазіхає на права та свободи простих людей прикриваючись ідеями рівності, свободи і братерства, що знаходить відображення у творах письменників та поетів. Рух "Буря і натиск" давав надію людям, допомагав своїми творами мріяти та думати про краще майбутнє, закликав до об'єднання. Хоч і значущих повстань у цей час не відбулося, проте національна свідомість почала відроджуватися, що дало поштовх наступним поколінням втілити мрії у життя та отримати те, на що сподівалися багато попередніх поколінь 15, с.1.

Даному питанню присвячена значна кількість наукових праць. Тураев С. В. у своїй статті "Гердер и движение "Бури и натиска" детально дослідив творчість Гердера та його вплив на письменників даного літературного руху. Миленька К.А. присвятила свою дисертацію темі: "Естетико-мистецтвознавчі ідеї Й.В.Гете раннього періоду", яка головним чином пов'язана з рухом "Буря і натиск". Також це питання є предметом вивчення таких літературознавців як: Перфильева З.Е., Туренко О.С., Ланштейн П., Колодій М.А., Тетерина-Блохин Д.В. Дана тема залишається відкритою для сучасних дослідників і не втрачає своєї актуальності.

У зв'язку з вищесказаним, темою нашого дослідження було обрано: "Тематична та жанрова своєрідність поезії руху "Буря і натиск" раннього періоду".

Мета нашої роботи полягає у дослідженні особливостей тематики та жанрової своєрідності поезії руху "Буря і натиск".

Окреслена мета зумовлює розв'язання наступних завдань:

1. Теоретично дослідити причини виникнення та особливості руху "Буря і натиск" у німецькій літературі XVIII століття.

2. Ознайомитися зі специфікою творчості письменників руху "Буря і натиск" 70-80 рр. XVIII ст.

3. Розглянути поетичні твори Й.В.Гете та Ф.Шиллера, написані в ранній період руху "Буря і натиск", встановити їх основну тематику та направленість.

Об'єкт - вибрані твори Й.В. Гете (цикл "Зазенгеймські пісні", "Травнева пісня", "Побачення і розлука", "Прометей") та Ф.Шиллера ("Дон Карлос", "Валленштейн", "Тріумф любові" та "Ода радості").

Предмет - тематична та жанрова своєрідність поезії руху "Буря і натиск" раннього періоду.

Для розв'язання поставлених завдань нами були використані такі методи дослідження: порівняльний, аналітичний, метод художнього аналізу.

Курсова робота має таку структуру: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

У вступі обґрунтовується актуальність, тема, визначено об'єкт, предмет та мету дослідження, сформовано основні завдання курсової роботи.

У розділі І подана основна характеристика руху "Буря і натиск", визначено причини та особливості його виникнення, розглянуто основних представників даного літературного руху.

У розділі II розглядається образна та жанрова природа поезії Й.В.Гете та Ф.Шиллера, як найяскравіших представників руху.

У висновках підводяться результати проведеного дослідження.

Розділ 1. Специфіка літературного руху "Буря і натиск" в німецькій літературі 70-80 рр. XVIII ст.

1.1 Естетична і культурна основа руху "Буря і натиск"

Кінець XVIII століття в Німеччині відмічений двома знаменними літературними подіями: рухом "Буря і натиск", участь в якому брали Гете, Шиллер, Бюргер, і першими виступами німецьких романтиків. Рух "Буря і натиск" був першим в історії літератури, багато в чому незрілим, таким, що доходив до безглуздостей, але, поза сумнівом, антибуржуазним бунтом юності, що не бажала миритися з соціальною несправедливістю і утилітарною бездуховністю буржуазного ладу, що народжувався. Проблеми, підняті ними, отримали яскраве втілення в романтизмі.

Романтичний рух в Німеччині так само мав свої особливості. У Європі переможно простував новий буржуазний лад з його прагматизмом. Усі обіцянки французьких просвітників про панування після буржуазної революції "царства розуму", "золотого століття" - виявилися обманом. Світлі надії на "свободу, рівність, братерство" не втілилися в життя, буржуазна реальність виявилася злою карикатурою на прекрасні обіцянки. У напівфеодальній Німеччині реакція на європейські події була особливо хвороблива. Рушилися останні надії. Країна знаходилася "в стані допотопної байдужості до усіх загальних і духовних інтересів, в стані соціального дитинства, коли ще немає суспільства, ще немає життя, немає свідомості, немає діяльності". Запанувало відчуття катастрофи, неможливості прийняти реальність, відсутність віри в зміни в найближчому майбутньому, відчай, пристрасне прагнення піти, втекти від утилітарності, бездуховності, нелюдяності буржуазно-феодального світу. Епоха романтизму суперечлива до крайності. Суперечки навколо її оцінок не вщухають і сьогодні, але одне залишається безперечним: епоха подарувала світу блискучу плеяду письменників, художників, музикантів в усіх країнах 10.

Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну назву "Буря і натиск" постав надзвичайно суперечливим та складним явищем. У різних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих поетів із найнесподіванішими для широкою кола суспільства бунтарськими настроями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до нового явища в літературі. Найбільш активні із них відразу ж вдалися до репресивних заходів.

Такі дії не могли не викликати "бурю" народного невдоволення. Внаслідок цього утворилось кілька течій, "шкіл" :

- гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);

- страсбурзька (Гете. Я. Лейпц, Ф.Клінгер. Г.Вангер);

- швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти руїни, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і, звичайно, проти феодального режиму останньої. Незважаючи на глибоку симпатію представників руху до простого народу, вони не вірили у революційні сили останнього, що і становило їхню найголовнішу помилку. Народ, як вони вважали, не здатен відвойовувати своє щастя, бо це повинні були зробити сильні та благородні герої. Виходячи з цього твердження, штюрмери стали прославляти окремих героїчних особистостей, які себе називати "буремними геніями", а всю епоху "часом геніїв". Культ героїчної особистості наклав свій відбиток і на погляди. Штюрмери були переконані: подібно до того як героїчна особистість здатна перетворити суспільство, геніальний поет перетворює мистецтво 19.

У п'єсі Клінгера "Буря і натиск" (1776), що дала назву всьому руху, проголошується ідея бунту швидше заради самого бунту, ніж заради якої-небудь усвідомленої практичної мети. "Давайте шаліти і шуміти, щоб почуття закружляли, як покрівельні флюгери в бурю. У дикому гуркоті знаходив я не раз насолоду, і мені наче ставало легше ", - говорить герой п'єси юнак Вільд. "Знайти забуття в бурі", "Насолоджуватися сум'яттям" - ось первісний зміст бунту молодих штюрмеров 5 .

У творчості штюрмерів сильно і завзято зазвучали голоси на захист подавленої людини. У п'єсі Горенштейна "Дітовбивця" (1985) відтворено долю дівчини, звабленої та жорстоко обманутої розбещеним офіцером. Доведена жебрацтвом, голодом, все загальною зневагою до відчаю, дівчина здійснює злочин і гине на ешафоті. Революційний протест, заклик до свободи, уславлення великих поборників свободи звучали в оді "До свободи" Фріша Штольберга (1775). Занепокоєне дворянство вдалося до вагомих заходів для придушення літературною руху, що, на їх думку, загрожував підвалинам соціального добробуту. Доля поета Крістіана Шубатра ( 1743-1791) була похмурою пересторогою молодим поетом. Шубарт, видавець журналу "Німецька хроніка" в Ульмі, якій різко виступав проти свавілля князів, був зрадницьки заманеній на територію Вюртермберського герцогенства і провів у місцевій в'язниці 10 років.

Кумиром штюрмерів був Жан-Жак Руссо. Французького просвітництва та німецьких поетів об'єднував пафос любові до народу. Разом з тим штюрмерами була сприйнята висунута Руссо недовіра до ідеї прогресу. Вони піддавали осуду цивілізацію та її надбання і натомість оспівували природний стан людини: її почуття, причому протест проти дійсності у штюрмерів, на відміну від французького просвітника, мав відкрито негативний і відразливий характер 2.

Отже, головний ефект літератури "Бурі і натиску" в той історичний період, коли вона створювалася, полягав у її антифеодальном протесті. То була не усвідомлена до кінця, але тим не менш нагальна потреба суспільства змінити економічні, соціальні і політичні порядки в країні. Штюрмери, часом самі того не підозрюючи, висловлювали саме цю потребу суспільства. Рух "Бурі і натиску" іноді називають німецьким варіантом французької буржуазної революції. Його політичне бунтарство є одним з проявів антифеодального просвітництва. Однак різниця між французьким Просвітництвом і німецьким штюрмерством полягає в тому, що у першого була реальна програма дій, досить здорова, досить продумана, тоді як у другого все зводилося до анархічному бунтарства 16.

1.2 Видатні представники літературного руху "Буря та натиск"

"Буря і натиск" (нім. Sturm und Drang) - період в історії німецької літератури (1767 - 1785), пов'язаний із відмовою від культу розуму, притаманного класицизму, на користь яскравої емоційності та опису крайніх проявів індивідуалізму, інтерес до яких характерний для передромантизму. Діячі "Бурі і натиску" високо цінували п'єси Шекспіра, "Оссіанових поем" і "природну" поезію англійського поета Едуарда Юнга. Найвідомішими представниками руху були: Й.Г. Гаман, Й.Г. Гердер, Й.В.Гете, Ф. Шиллер, Я.М.Ленц, Ф.М. Клінгер, Г.Бюргер. Не всі імена учасників руху залишилися в пам'яті німців, не все написане ними переступило за національні кордони Німеччини, багато забулося. Поява на літературній арені Німеччини і поетов-штюрмеров було блискавичним і сліпучим, подібно метеорів на темному небі. У різних містах країни майже одночасно виступили молоді поети з найнесподіванішими для широкої читацької громадськості бунтівними заявами 5.

Й. Г. Гаман - німецький філософ, ідеолог літературного руху "Буря і натиск". Кореспондент Канта і Гердера, Гаман ніколи не викладав систематично своїх думок, і майже всі його твори складаються з дрібних статей, заміток і полемічних витівок під дивними псевдонімами: північного мага, екс-мандарина. На думку Гамана, всі ходячі протилежності між божественним і людським, ідеальним і реальним, духом і природою, розумом і чуттєвістю, природним світлом і одкровенням суть лише твори абстрактного розуму шкільних філософів (між іншим, і Канта, з яким Гаман листувався). "Природознавство і історія суть два стовпи, на яких спочиває істинна релігія. Невіра і марновірство ґрунтуються на поверхневій фізики та поверхневої історії". У вірі Гаман бачив безпосереднє особистий стан душі, яке не підлягає доказам 19.

Г. Бюргер - у літературній діяльності спочатку наслідував поетам рококо. Спираючись на фольклорні традиції, створив новий для німецької літератури жанр серйозної балади, ввівши елементи чудесного, таємничого, ірраціонального. У його баладах діють мерці, привиди, перевертні. Зразком нового типу балади стала "Lenore" ( "Ленора", ( 1773), відома в численних перекладах і наслідування (російський однойменний переклад В. А. Жуковського, два вільних наслідування Жуковського - "Людмила" і знаменита " Світлана ", вільний переклад П. А. Катенін під назвою "Ольга", інші переклади), і близька до неї балада "Der wilde Jger" ("Дикий мисливець", 1786) та інші 4.

Теоретиком штюрмерства став Й. Г.Гердер (1744-1803). За його ініціативи була випущенна брошура "Про німецький дух та мистецтво" (1772), яка містила "Роздуми про стародавню німецьку історію" Юстуса Мерзера і "Про німецьке зодчество" В. Гете. Брошура прозвучала як маніфестація нових поглядів на мистецтво та художню творчість.

Гердер народився у містечку Морунген, "найкрихітнішому в безлюдній країні" (як охарактеризував її сам письменник) 25 серпня 1744 року у сім'ї бідного паламаря лютеранської церкви, водночас дзвонаря, півчою і шкільного вчителя. Тут він закінчив школу і невідомо, як би склалася його доля, коли б не випадок, який у житті Гердера часто відігравав важливу роль. У Морунгені був розквартирований російський полк, і військовий хірург цього полку звернув увагу на кмітливого юнака. Він забрав його з собою до Кенігсберга, міста, де був відомий усій Європі університет. Гердер привертав до себе увагу насамперед незвичайними проповідями, сміливими за змістом, блискучими за формою, вони лише частково нагадували проповіді церковника.

Таким чином, можна з упевненістю підсумувати, що Гердер використовував церковну кафедру у просвітницьких цілях, розкриваючи перед слухачами нове розуміння історії, філософії, моралі та релігії. На той час він уже був автором двох книг, полемізував з ідеями Лессінга тощо. У 1770 році у Страсбурзі він зустрівся із юним Гете, студентом місцевого університету. Дружба між ними триватиме до кінця життя першого.

У збірнику "Про німецький характер та мистецтво" -- маніфест "Бурі і натиску" (1773) Гердер вмістив статтю "Шекспір", у якій порушив проблему невідповідності художнього часу і побутового, астрономічного, і водночас протиставив дві великі, але такі різні драматичні системи: античну та шекспірівську. Штюрмери утверджували поняття народності художньої творчості. Виразником цієї ідеї був Гердер, саме йому належить пальма першості у піднятті ідеї народності на висоту більшої принципової важливості. У цьому його найбільша заслуга перед людською культурою 14.

Цікавість до народної, усної, не зафіксованої на письмі поезії виникла ще до Гердера. Англійський учений-археолог Вуд написав книгу про Гомера ("Досвід оригінального генія Гомера", 1768), учений Персі збирав давньоанглійські балади тощо. Однак, Гердер завів мову про вивчення народної творчості як загального завдання, надавши ідеї народності філософського звучання, створивши "Філософію народності". Гердер звертався до авторитетних імен, які свого часу проявили цікавість до народної творчості. Він спирався на слова Лессінга: "поэты рождаются во всех странах света", "живые чувства не являются привилегией цивилизованных народов". Його приклади збирати та інтерпретувати народні сюжети наслідували інші штюрмери, зокрема Гете, Бюргер. Цікавість до народної поезії прокинулася майже у всіх країнах світу, і основна заслуга в цьому належала саме Гердеру.

Виступаючи проти латинського і французького впливів на німецьку літературу, Гердер вказував німецьким письменникам на пам'ятки стародавньої німецької поезії XVI-ХVII ст., на Лютера, який "розбудив і розкував німецьку мову". Мову німецьких письменників XVI ст. він вважав більш глибинною і за силою - більш національною, ніж сучасна "прикрашена мова", що втратила "готичну велич", присутню в часи Лютера. Цим Гердер спонукав молодого Гете до читання Ганса Сакса і німецької бюргерської літератури XVI ст. Головне джерело оновлення німецької національної літератури він вбачав у народній поезії, якій присвятив статтю „Вибірка з переписки про Оссіяна і пісні стародавніх народів", надруковану в збірнику „Про німецький характер і мистецтво" (1773) 5.

Основою теорії Гердера є поняття "духу нації" (Volkgeist), що виявляється в її етномовних властивостях і унікальному укладу життя. Нація є органічною, природною та самодостатньою спільністю, богоданим породженням. Вона інтегрує в собі минуле й теперішнє та гармонізує індивідуальний і колективний рух розвитку. В нації закладені таємничі сили та містичний нерозривний, невичерпаний зв'язок з Божою сутністю. Саме цей зв'язок імперативно спонукає будь-яку націю до свого соціокультурного вдосконалення, і тому Гердер уважав, що кожна нація живе у світі, який сама і створила, - існує у своїй унікальній онтологічній системі координат. Нація ґрунтується на глибинній колективній трансцендентній ідентифікації - духу нації, що виявляється в її культурі (тих своєрідних визначень про добро та зло, справедливе, що формується історично) 15.

Найвідомішими представниками літературного руху "Буря та натиск", по праву вважають Й.В. Гете та Ф. Шиллера. Саме творчість цих письменників ми детальніше розглянемо далі у нашій роботі.

Розділ 2. Тематична та жанрова своєрідність поезії раннього періоду руху "Буря і натиск"

2.1 Головні мотиви в поетичних творах Й.В.Гете в ранній період руху "Буря і натиск"

Й.В.Гете - найвідоміший представник німецького Просвітництва, поет, прозаїк, мислитель, державний діяч, театральний критик, художник, науковець, дослідник. Він народився у Франкфурті-на-Майні в заможній родині бюргера, доктора права. Батько дав синові дуже добре виховання й освіту. Втім, своїми знаннями майбутній поет завдячував не тільки батькові та вчителям, але й власній наполегливості та винятковій працездатності.

Творчість Ґете стала завершальним етапом не тільки німецького, а й європейського Просвітництва. Ґете зумів поєднати різні ідеї, концепції, напрями Просвітництва і при цьому створив власну художню систему, що вирізняється самобутністю та універсальністю. У його творчості можна знайти риси бароко і рококо, просвітницького класицизму і просвітницького реалізму, сентименталізму і преромантизму. Переймаючись проблемами тогочасної Німеччини, створюючи підґрунтя національної німецької літератури, художник разом з тим писав про людину і світ. Його хвилювали глобальні питання людства, він прагнув пізнати сутність загального буття, природи, мистецтва і відповідно до цього визначити місце й призначення особистості. За словами самого Ґете, "єдине, що нам слід робити, це заглиблюватися в самих себе" 7. "Заглибленню" у світ, природу і душу людини письменник присвятив усе своє життя.

Як і інші просвітителі, Ґете проголосив культ "природної" людини. Він утверджував безмежні можливості особистості, її велику роль в удосконаленні світу, шукав шляхи встановлення суспільної, природної та духовної гармонії, важливої для всіх і кожного. Велику роль у вихованні людства Ґете відводив мистецтву. Ще під час навчання у Страсбурзькому університеті Ґете познайомився з Й. В. Гердером, погляди якого справили на нього великий вплив. Гердер висунув ідею народності мистецтва. Він виступав за відображення життя і духу народу в літературі, за творче опанування традицій фольклору. Ці ідеї знайшли розвиток у творчості Ґете.

Крім цього, Ґете захоплювався філософією Спінози з його пантеїзмом. Під впливом ідей Спінози у Ґете формується уявлення про природу як про всесвітню єдність, що вічно рухається і містить у собі таємничу силу, до якої має наблизитися людина. Природа для Ґете завжди була наріжним каменем його творчості. Природа -- як Бог, як Всесвіт, як сукупність усіх земних і духовних відносин, як приклад гармонії і таємничої сили, як добрий і жорстокий учитель, як сучасність і вічність 9.

На початку 1770-х років Ґете став лідером угруповання молодих письменників "Буря й натиск". Навколо Ґете й Гердера у Страсбурзі формується гурток "буремних геніїв". Поезія Гете внутрішньо пронизана філософією, і не тільки там, де поет прямо переповідає про високі істини, але й там, де він розповідає, наприклад, про якесь інтимне переживання,- він є найглибшим філософом. Дослідники підрахували, що Гете написав понад 1600 віршів. Його твори народжувалися як відгук на безпосередні життєві враження і переживання. Він віддавався цілком, почуттям, пристрасть веліла йому висловити її в поетичних рядках. Разом з тим Гете завжди надзвичайно скромний і коректний у передачі ліричних переживань.

Цикл "Зазенгеймські пісні" (1770--1771) написаний під впливом кохання до Фридеріки Бріон. Тут виразно змальовані порухи душі, піднесені почуття молодого поета. Більшість творів Ґете того часу написані у жанрі філософського гімну, для якого характерні широкі узагальнення, складна ритмічна та синтаксична структура, неримований вільний вірш 7 .

Поезія Гете у цей період вирізняється довірою до життя, його конкретності, розмаїтості, повноти, а також реалістичністю, яка надає творам простоти та природності. Т. Манн писав про лірику Гете: "Яким все це було новим, скільки тут чаруючої свободи, мелодійності і барвистості, як під буряним поривом цих ритмів летіла пудра з раціоналістичних перук". Ці переконання та ідеї втілилися у ліриці. "Травнева пісня" та "Побачення і розлука" - перші приклади якісно нової поезії. "Травнева пісня" (1771) є яскравим свідченням цього. У "Травневій пісні" звучить два мотиви: замилування природою і щасливі любовні переживання. Кохання панує і в природі, і в житті людини. В центрі знаходиться людина, яка розуміє себе частиною природи.

Вірш "Прометей" - це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджуючи, що верховний небожитель - лише породження людських забобонів і страхів. Творчість молодого Ґете відзначається великою емоційністю, увагою до людської особистості, бунтівним пафосом, волелюбністю 13.

2.2 Образна та жанрова природа поезії Ф. Шиллера в 70-80 рр. XVIII ст.

літературний рух шиллер гете

Фрідріх Шиллер увійшов в історію німецької літератури як "спадкоємець" руху "Буря і натиск", проте його творчість не можна вважати відлунням творчості штюрмерів: він чимало засвоїв, але чимало і відкинув з того, що було накопичено поколінням 1770-х років. Таким чином, у його творчості у концентрованому вигляді виразився протест бюргерської молоді проти духовного гніту та поличної тиранії. Заслуги Шиллера в розвитку загальнонаціональної німецької літературної мови винятково великі. Його драматичні, ліричні й інші добутки ставляться, нарівні із творами Лессінга, Ґете й інших представників класичного періоду німецької літератури, до видатних культурних цінностей німецького народу. Подібно тому як Пушкін з'явився творцем сучасної загальнонаціональної російської літературної мови, так Лессінг, Ґете й Шиллер з'явилися творцями загальнонаціональної німецької літературної мови 8.

Варто також зупинитися на питаннях стилю й мови поезії Шиллера в класичний період. Його ліричні вірші й балади, а також "Дон Карлос" і "Валленштейн", з'явилися добутками, у яких оформилися стильові особливості, що випливали із загальних естетичних і художніх позицій Шиллера у веймарскі роки. При характеристиці теорії мистецтва німецького класицизму літературознавцями вказується, що Шиллер висував як обов'язковий закон поезії, і лірики особливо, вимогу "ідеалізації", що стосувалося не тільки змісту добутків, але і їх стилю.

У міру відходу від руху цього напрямку Шиллер різко критикував натуралістичні й індивідуалістичні тенденції цього літературного руху. У процесі цієї критики, що включала й осуд його власних художніх творів, він поступово приходить до твердження закону "ідеалізації" у поезії. Нові погляди Шиллера в цьому питанні досить ясно виявилися в драмі "Дон Карлос", що відносно мови й стилю протиставлялася самим автором у якості "високої трагедії" у віршах його колишнім "міщанським" драмам у прозі. Вимога "ідеалізації" як закону поезії взагалі, і лірики особливо, було сформульовано Шиллером у полемічних статтях "Про вірші Бюргера" і "Захист рецензента" 1791.

Особливо варто вказати на чіткість, з який Шиллер виражає ідейні прагнення своїх героїв. Його мова відрізняється динамікою, енергією, пристрасністю, ліричною проникливістю. Шиллер був чудовим майстром у вираженні духовного життя людини, його думок, почуттів, прагнень. Поетичне мовлення Шиллера характеризується величезним вольовим напором, прагненням перетворити слово в дію. Ці риси мови великого художника позначилися як у його поезії, так особливо в драмі, де мовлення діючих осіб відбивають все багатство мовних засобів, якими володів поет 2.

Ранні вірші Шиллера - найменш значна частина його ліричної спадщини. У цей період Шиллер перебуває під впливом "Бури й натиску", німецького літературного напрямку XVIII століття, що повстало проти дворянського суспільства і його культури. Але якщо в знаменитих юнацьких драмах Шиллера - "Розбійники", "Підступництво й любов" - яскраво відбилися прогресивні сторони цього руху - викриття феодального режиму, дух боротьби й збурювання, то у віршах його, навпроти, позначилися інші риси.

В "Тріумфі любові" (1781) Шиллер говорить про сумну долю міфічних кам'яних людей, кремінні душі яких не відали почуття, і призиває мудрість схилитися перед любов'ю. "Лише любов згідно водить сфери, плани миру дихають їй однієї", - говорить він в "Фантазії до Лаури" (1781).

У його віршах думка завжди переважає над почуттям, міркуючи над різними явищами життя, він черпає аргументи в античній міфології чи ренесансному мистецтві. Оспівуючи прекрасну даму, він величає її Лаурою, не тільки виражаючи тим самим піднесений платонічний лад почуттів, але й заявляючи себе прихильником італійського гуманіста Франческо Петрарки. Обидва поети віддаються роздумам над тим, чому так необхідна любов людині та людству. На думку Шиллера, що він її успадкував від античних мудреців, усі частки величезного розрізненого світу возз'єднує сила любові. Любов дає життя, без неї світ і природа мертві. Пристрасть, що оспівується поетом, до Лаури -- велике благе почуття, тому що воно -- необхідна сполучна частка світобудови 16.

У Карловій академії викладав філософію талановитий педагог і вчений Абель, який став згодом другом Шиллера. На майбутнього поета лекції Абеля справили сильне враження. Професор доводив визначність наперед світової гармонії. Спираючись на вчення німецького філософа і вченого Лейбніца, він прагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприймання, вселити любов до ближнього, наставляв їх на шлях пізнання навколишнього життя. Лекції Абеля не минули для Шиллера марно. Найбільш відчутним є вплив його філософської концепції в одному з найвідоміших творів Шиллера "Ода радості", в основу якого покладено властивий Шиллеру принциповий оптимізм, віру в людяну, переконаність у тому, що люди можуть і повинні зріднитися один з одним. Цей вірш зажив світової слави завдяки тому, що Бетховен завершив 9-у симфонію грандіозним хором на його текст 8.

На думку Шіллера, у Всесвіті найбільшими цінностями є краса, любов і гармонія. Але люди, на жаль, не пам'ятають про це, бо ворогують один із одним, забули про щирість почуттів, втратили вміння радіти, відірвалися від природи. Спочатку митець сподівався, що держава зуміє так організувати життя людини, що поверне їй первісну простоту та сердечність. Але кривавий досвід Французької буржуазної революції розчарував його. За Шіллером, лишився єдиний шлях, яким можна повернути людину до стану первісної гармонії. Це - мистецтво. Поет вважав, що краса доступна не лише митцю. Кожна людина може вдосконалювати своє почуття прекрасного. Здатність відчувати красу відрізняє людину від тварини. Мистецтво виховує цілісну та гармонійну людину. "Краса мусить спрямувати людей на шлях істини" 3, - писав Ф. Шиллер.

Висновки

Проведене дослідження присвячене темі: "Тематична та жанрова своєрідність поезії руху "Буря і натиск" раннього періоду". Нами було теоретично досліджено причини виникнення та особливості руху "Буря і натиск" у німецькій літературі XVIII століття, ми ознайомилися зі специфікою творчості письменників руху "Буря і натиск" раннього періоду. Розглянули поетичні твори Й.В.Гете та Ф.Шіллера, написані в період "Бурі і натиску", встановили їх основну тематику та направленість.

1. "Буря і натиск" (нім. Sturm und Drang) - період в історії німецької літератури (1767 - 1785), пов'язаний із відмовою від культу розуму, притаманного класицизму, на користь яскравої емоційності та опису крайніх проявів індивідуалізму, інтерес до яких характерний для передромантизму. Назва літературного руху походить від назви однойменної драми німецького письменника Фрідріха Максиміліана фон Клінгера. Письменників, що відносили себе до руху "Буря і натиск", називають штюрмерами (від нім. Stьrmer - "бунтар, забіяка"). Головними осередками руху були міста Франкфурт, Страсбург та Геттінген. За належності до певного осередку діячів "Бурі й натиску" ділили на три літературні групи:

· геттінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);

· страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер);

· швабська (Ф.Шіллер., Д. X. Шубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти руїни, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і, звичайно, проти феодального режиму останньої. Рух "Бурі і натиску" іноді називають німецьким варіантом французької буржуазної революції. Штюрмери були переконані: подібно до того як героїчна особистість здатна перетворити суспільство, геніальний поет перетворює мистецтво.

2. Діячі "Бурі і натиску" високо цінували п'єси Шекспіра, "Оссіанових поем" і "природну" поезію англійського поета Едуарда Юнга. Найвідомішими представниками руху були: Й.Г. Гаман, Й.Г. Гердер, Й.В.Гете, Ф. Шиллер, Я.М.Ленц, Ф.М. Клінгер, Г.Бюргер. Теоретиком штюрмерства став Й. Г.Гердер (1744-1803). За його ініціативи була випущенна брошура "Про німецький дух та мистецтво" (1772), яка містила "Роздуми про стародавню німецьку історію" Юстуса Мерзера і "Про німецьке зодчество" В. Гете. Брошура прозвучала як маніфестація нових поглядів на мистецтво та художню творчість. Штюрмери утверджували поняття народності художньої творчості. Виразником цієї ідеї був Гердер, саме йому належить пальма першості у піднятті ідеї народності на висоту більшої принципової важливості. Гердер завів мову про вивчення народної творчості як загального завдання, надавши ідеї народності філософського звучання, створивши "Філософію народності". Основою теорії Гердера є поняття "духу нації" (Volkgeist), що виявляється в її етномовних властивостях і унікальному укладу життя.

3. Творчість Ґете стала завершальним етапом не тільки німецького, а й європейського Просвітництва. Ґете зумів поєднати різні ідеї, концепції, напрями Просвітництва і при цьому створив власну художню систему, що вирізняється самобутністю та універсальністю. Як і інші просвітителі, Ґете проголосив культ "природної" людини. Він утверджував безмежні можливості особистості, її велику роль в удосконаленні світу, шукав шляхи встановлення суспільної, природної та духовної гармонії, важливої для всіх і кожного. Поезія Гете у цей період вирізняється довірою до життя, його конкретності, розмаїтості, повноти, а також реалістичністю, яка надає творам простоти та природності. Ці переконання та ідеї втілилися у ліриці. "Травнева пісня" та "Побачення і розлука" - перші приклади якісно нової поезії.

4. Фрідріх Шиллер увійшов в історію німецької літератури як "спадкоємець" руху "Буря і натиск". Подібно тому як Пушкін з'явився творцем сучасної загальнонаціональної російської літературної мови, так Лессінг, Ґете й Шиллер з'явилися творцями загальнонаціональної німецької літературної мови. Вимога "ідеалізації" як закону поезії взагалі, і лірики особливо, було сформульовано Шиллером у полемічних статтях "Про вірші Бюргера" і "Захист рецензента" 1791. Його мова відрізняється динамікою, енергією, пристрасністю, ліричною проникливістю. Шиллер був чудовим майстром у вираженні духовного життя людини, його думок, почуттів, прагнень. Поетичне мовлення Шиллера характеризується величезним вольовим напором, прагненням перетворити слово в дію. У його віршах думка завжди переважає над почуттям, міркуючи над різними явищами життя, він черпає аргументи в античній міфології чи в ренесансному мистецтві.

Список використаної літератури

1. Аникст А. А. Творческий путь Гете / А.А. Аникст. - М. : Худ. лит-ра, 1986. - 543 с.

2. Артамонов С.Д. История зарубежной литературы XVII-XVIII веков / С.Д.Артамонов. - М. : Просвещение, 1978. - С. 451-483.

3. Вильмонт Н. Достоевский и Шиллер: заметки русского германиста / Н. Вильмонт. - М. : Советский писатель, 1984. - 278 с.

4. Воробьева Н.К. Зарубежная литература XVII-XVIII веков / Н.К. Воробева, Громова Т.В. - М. : "Олимп", 1998. - 832 с.

5. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури 2-ге видання XVII-XVIII ст.: навчальний посібник / Г.Й. Давиденко, М.О. Величко. - К. :Центр учбової літератури, 2009. - 296 с.

6. Конради К.О. Гете: Жизнь и творчество / К.О. Конради. - М. : Радуга, 1987. - Т.1. - 647 с.

7. Колодій М.А. Гетеана у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка / М.А. Колодій // Серія книгознавство. - Львів: Вісник Львів. Ун-ту, 2008. - С. 344-348.

8. Ланштейн П. Жизнь Шиллера / П. Ланштейн. - М. : Радуга, 1984. - 408 с.

9. Миленька К.А. Естетико-мистецтвознавчі ідеї Й.В.Гете раннього періоду / К.А Миленька // Театральне мистецтво. - К. : Вид. центр Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2011. - С. 10-22.

10. Нартыев Н.Н. История зарубежной литературы XVII-XVIII веков: учебно-методическое пособие / Н.Н. Нартыев. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. - 88 с.

11. Перфильева З.Е. Иррациональное в эстетике и драматургии

Г.Э. Лессинга: автореф. дис. на получение науч. степеня канд. филол. наук: спец. 10.02.04 "Зарубежная литература" / Г.Э. Лессинга. - Самара, 2009. - 241 с.

12. Разумовская М.В. Литература XVII-XVIII веков / М.В. Разумовская, Г.В. Синило, С.В. Солодовников: под ред. Я.Н. Засурского. - Минск: Университетское, 1989. - С. 177-180.

13. Свасьян К.А. Иоганн Вольфганг Гете / К.А. Свасьян. - М. : "Мысль", 1989. - 191 с.

14. Сидорченко Л.В. История зарубежной литература XVII в.: учебное пособие для филол. спец. ВУЗов / Л.В. Сидорченко, Е.М. Анепко, А.В.Белобратов: под ред. Л.В. Сидорченко. - М. : Высшая школа, 2001. - 246 с.

15. Тетерина-Блохин Д.В. Готфрід Йоганн Гердер - визначний німецький мислитель (літературна діяльність) / Д.В. Тетерина-Блохин // Українознавство. - К. : Центр учбової літератури, 2006. - №2. - С. 129-138.

16. Тихонова О.В. Методическое пособие по курсу зарубежной литературы XVII-XVIII вв. для иностранных студентов филологических специальностей / О.В. Тихонова. - Воронеж : изд. Воронежского государственного университета, 2002. - 42 с.

17. Тураев С. В. Гердер и движение "Бури и натиска" // История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. - М. : Наука, 1988. - Т. 5. -- 1988. -- С. 213--222. - Режим доступа: http://feb-web.ru/feb/ivl/vl5/vl5-2132.htm.

18. Туренко О.С. Відправні концепти національної держави фундаторів німецького консерватизму (Й.Г.Гердер, І.Ю. Мьозер) / О.С. Туренко, А.Є.Шевченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - №2. - С. 23-29.

19. znaimo.com.ua/Буря_і_натиск.

20. uk.wikipedia.org/wiki/Буря_і_натиск.

Размещено на Allbest.ru