Дитяча література

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Структура

Дитяча література - органічна частина всієї художньої літератури: спільність історичного розвитку, творчого методу та ідейної спрямованості, жанрів, основної тематики, художніх засобів літератури для дорослих і дітей.

Своєрідність дитячої літератури і дитячого читання, зумовлена їх виховною функцією і особливостями дітей різного віку.

Письменники, що писали про дітей та для дітей, багато думали про народну освіти. Це знаходило відбиток в їхній творчості. Заклик до знань як великої сили в житті людини брав свій виток в народній педагогіці.

Книги покликані розширити уявлення про світ, познайомити з природою і речами, які постійно оточують дитину. Вони допомагають активно опанувати мову, відчути красу і виразність рідного слова.

О.М. Горький називав дитячу літературу величезною „суверенною державою”. І книги для дітей дошкільного віку - повноправні громадяни цієї держави. Дитяча література як частина загальної літератури є мистецтвом слова. Її особливості визначаються освітньо-виховними завданнями і віком читачів. Основна відмінна риса її - органічне злиття мистецтва з вимогами педагогіки.

Під педагогічними вимогами маються на увазі, зокрема, інтереси пізнавальні можливості і вікові особливості дітей. Вперше про дитячу літературу як мистецтва слова заговорили революційні демократи, вимагаючи „художньої істинності творення”, тобто справді образного і емоційного відображення життя в творах, які адресовані дітям.

Дитяча література повинна орієнтуватися на розвиток естетичної свідомості дитини, на формування її світогляду. Дитяча література - це те, що створено майстрами слова саме спеціально для дітей. Але, звичайно, юні читачі беруть для себе багато із історії літератури. Так виникає ще один термін - „дитяче читання” (тобто коло творів, які читаються дітьми).

В дитячому творі повинно бути органічне злиття педагогічного і естетичного початків, громадянська позиція, широкий зв'язок його з життям. В.Г. Бєлінський накреслив ідеал дитячого письменника, наділяючи його простою і ясною душею, живою фантазією, всебічними знаннями, любов'ю до дітей.

Для дитячих письменників особливо необхідною є гостра пам'ять дитинства: вона допомагає їм враховувати і втілювати в художніх творах ті особливості естетичного відношення до дійсності, які характерні для дитини.

М. Горький звертався до письменників, які створюють твори для дітей. Він підкреслював, що необхідно будувати всю літературну для дітей на принципі, який „відкриває широкі перспективи для образного науково-художнього мислення; цей принцип можна сформулювати так: в людському суспільстві розпалюється боротьба за владу над силами природу, за здоров'я і довголіття трудового людства, за його всесвітню єдність і за вільний, різноманітний, безмежний розвиток його здібностей, талантів. Ось цей принцип і повинен стати основою всієї літератури для дітей і кожної книги, починаючи від книг для молодшого віку”.

2. Специфіка

Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій, що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції, запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного, інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об'єктивованим дорослим сприйняттям життя.

Специфіка дитячої літератури повинна виявлятися не лише в доборі спеціальних „дитячих” тем, а саме в особливостях композиції і мови творів. Сюжет дитячих книг повинен мати чіткий стержень, не дає різних відступів. Для нього характерні, як правило, швидка зміна подій і захоплюючі ситуації. Розкриття характерів персонажів повинні здійснюватися предметно і очевидно, через їхні справи і поступки, адже дитину більш за все приваблюють дії героїв.

3. Особливості оформлення і зміст наповнення

Крім внутрішнього змісту, дитячі книги повинні мати ще й певне зовнішнє оформлення, відповідати необхідним параметрам. Форматування та редагування дитячої літератури передбачає використання набору засобів, завдяки яким книги адаптуються для дитячого сприйняття.

Найперше, що привертає дитини в новій книжці - це її обкладинка. Тому оформлення книги повинно бути яскравим і красивим, містити ілюстрації, які повністю відповідають тематиці конкретного твору. В даному випадку художник-ілюстратору необхідно дотримуватися певного балансу, так як нецікава картинка в тьмяних тонах навряд чи приверне увагу дитини - адже в дитячих книгах розповідається не про алюмінієві вікна, установка яких вимагає безлічі однотипних ілюстрацій. Як правило, в дитячих книгах йдеться про тварин, рослини, інших дітей, яких хлопці хочуть бачити. У той же час надто «перевантажена» зображеннями і візуальною інформацією обкладинка не дасть концентруватися на тому, про що малюк зможе прочитати в книзі.

В залежності від віку дитини в книзі повинно бути дотримано певне співвідношення тексту та ілюстрацій. Так, в книгах для найменших тексту має бути мінімальна кількість - від 3 до 5 рядків, все інше простір на сторінках відводиться зображень,що точно ілюструє текст. Для дітей молодшого шкільного віку в книзі витримується співвідношення приблизно 50% на 50% - дитина вже починає самостійно читати, але при цьому йому цікаві й картинки, які дають можливість не перевантажувати мозок текстовою інформацією. У книгах для дітей середнього шкільного віку, як правило, залишають невелику кількість ілюстрацій - по одній сторінці на кожен десяток друкованого тексту.

Що стосується шрифту, то тут також є відмінності у виданнях, призначених для дітей різного віку. Чим на більш молодший вік дитини розрахована книга, тим більшим повинен бути шрифт. З одного боку, це пов'язано з тим, що діти, які вчаться читати, краще сприймають великі букви і слова, чим менше кількість слів в рядку - тим краще. З іншого ж боку, дане правило обумовлено фізіологічними особливостями - маленьким дітям легше стежити за великими літерами в рядку, вони рідко читають книгу, як годиться, тому сторінка знаходиться далеко від очей і якби там був використаний звичайний шрифт, дитина псувала б зір.

У книгах для дітей редактори намагаються уникати різних переносів, рубрикації. У виданнях для зовсім маленьких взагалі виключені переноси, зміст, рубрикація, нумерація і т.д. Намагаються уникнути цього і в книгах для дітей старшого віку, так як вони рідко можуть встежити за номером глави, запам'ятати зміст з кількома підпунктами і т.д.

Для друку дитячих книг повинен використовуватися тільки високоякісний папір, з хорошою поліграфією, що стане запорукою тривалої служби книги і приємного читання.

4. Аудиторія, цільове призначення

дитячий література книга

За цільовим призначенням дитячі видання можна поділити на художні, пізнавальні і навчальні. При чому, чим молодший читач, тим більше «функцій» акумулює для нього будь-яка книжка. Тобто для наймолодших навіть художня книга буде виступати і як пізнавальна, і як навчальна. А чим старший читач, тим більше розмежовується для нього література і кожна книга набирає власного, цілком конкретного цільового призначення.

Головна риса дитячої літератури - органічне злиття мистецтва і педагогіки. Специфіка дитячої літератури зумовлюється віковими особливостями читачів, адресується дітям певних вікових груп. Педагогіка розрізняє чотири основні вікові етапи в розвитку дітей:

1. дошкільний вік (від 3 до 6-7 років);

2. молодший шкільний (від 6-7 до 11 років);

3. середній шкільний (з 11-12 до 14-15 років);

4. старший шкільний (від 15 до 18 років).

5. Обсяг, формат

У дитячих виданнях корінцеве поле на текстовій сторінці видання повинно бути не менше 13 мм, в ілюстрованих виданнях малого обсягу верхнє, зовнішнє та нижнє поля можуть бути 6 мм кожне. Видання, призначені для тривалого читання, повинні мати ширші поля, кегль шрифту й інтерліньяж, що сприятиме зручності користування і засвоєнню прочитаного.

Особливості внутрішньої структури подекуди вимагають особливого оформлення: наприклад, заголовки розміщуються на широких полях, також на полях нерідко вміщують додаткові відомості, завдання або запитання, зображення, формули. Саме тому деякі наукові, виробничо-практичні, науково-популярні видання, дитяча література можуть бути оформлені за індивідуальним проектом.

Основний текст, залежно від виду видання, може бути розміщений на одній, двох або більше шпальтах. Так, у газетах текст обов'язково розміщується у вигляді шпальт, кількість яких на сторінці залежить від формату. Реферативні журнали повинні бути оформлені у дві шпальти. У підручниках, книжкових виданнях для дітей від 6 до 14 років не допускається розміщення основного тексту трьома і більше шпальтами. На двох шпальтах у дитячих виданнях допускається розміщення:

- основного тексту книжкових видань для підлітків від 15 до 18 років, якщо кегль має розмір не менше 10 пунктів зі збільшенням інтерліньяжу на 1-2 пунктів, а довжина рядка не менше 3 1/2 кв. (63 мм) та відстань між шпальтами не менше 9 мм;

- віршів, якщо відстань між шпальтами буде не менше 9 мм для дітей від 11 до 14 років і не менше 1/3 максимальної довжини рядка шпальти для дітей молодше 10 років;

- тексту науково-популярного видання з відстанню між шпальтами не менше 9 мм для дітей молодше 10 років, ілюстрованого на 35 % сторінки, при довжині рядка не менше 4 кв. (72 мм), а для дітей від 11 до 14 років у ілюстрованих на не менше 30 % виданнях, якщо текст відтворений малоконтрастним шрифтом світлого широкого прямого накреслення вічка місткістю не більше 9,5 знаків, кеглем не менше 10 пунктів зі збільшенням інтерліньяжу не менше 2 пунктів і довжині рядка тексту не менше 4 кв. (72 мм).

У підручниках основний текст, крім віршованого, повинен бути розміщений на одній шпальті. Словники і покажчики можуть розміщуватися на двох шпальтах. На другій шпальті у підручниках для 1-7 класів допускається розміщувати ілюстрації, текстівки, допоміжні та методичні відомості, завдання і питання для перевірки знань. На двох і більше шпальтах можуть бути розміщені математичні стовпчики прикладів, задач, а також перелік слів і словосполучень у лінгвістичних текстах. У підручниках для 8-11 класів, а також у підручниках, що не містять матеріалів для довгого безперервного читання, допускається розміщення основного тексту на двох шпальтах із довжиною рядка в одній шпальті не менше 3 1/2 кв., або 63 мм, і відстанню між шпальтами 1/2 кв., або 9 мм. Допускається відстань 1/4 кв., або 4,5 мм, у додаткових текстах.

Довжина рядка газетної шпальти повинна бути не менше 2 1/4 квадрата, або 40,5 мм, а довжина рядка обкладу - не менше 1 3/4 квадрата, або 31,5 мм. Ширина шпальти журналу може бути від 1 3/4 кв. до 6 1/2 кв., або від 31,5 мм до 117 мм.

Відстань між шпальтами у книжкових виданнях встановлюється не менше 16 пунктів (6 мм), у журналах - 8-12 пунктів або 3-4,5 мм (допускається 6-24 п. або 2,2-9 мм), у газетах допускається проміжок у 12 пунктів. Якщо проміжок між шпальтами вузький (близько 6 п.) рекомендується використання відокремлювальних лінійок, причому проміжок між ними і текстом повинен становити 6 пунктів.

Список використаних джерел

1. Детская литература / Под ред. Е.Е. Зубаревой. - М.: Просвещение, 1989.

2. Противенська О.Г., Мещерякова М.І., Теміз Я.В. Українська література у схемах і таблицях. - Х.: Видавнича група “Академія”, 2000. - 100 с.

3. Ткаченко А.О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. - 2-е вид., випр. і доповн. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. - 448 с.

4. Українська дитяча література / За ред. Л.М. Кіліченко. - К.: Вища шк., 1984.

Размещено на Allbest.ru