Драматургічна творчість П'єра Карле де Шамблен Маріво

Драматургічна концепція французького митця. Своєрідність теорій та концепцій автора, художні особливості, прийоми та жанрова неоднорідність. Принципи новаторства Маріво-драматурга. Структурні та поетикальні особливості драматичних творів Маріво.

Рубрика Литература
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.04.2015
Размер файла 56,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Ключовим моментом є фінал п'єси, останні дві сцени (X - XI), де , як уже було сказано, слуги, піддані спокусі, перемагають у собі мстивість, пани засуджують допустиме ними зловживання владою і всі персонажі обіймаються і плачуть. Таким чином, в «Острові рабів» виявляються риси «комедії моралі» і «слізливої комедії», дуже популярної в другій половині XVIII століття.

З епохою Просвітництва цю п'єсу Маріво пов'язує і інтерес до експерименту (хоч і не наукового, а морального), досвіду над людьми , який тут виражений театральним прийомом qui pro quo. Якщо цей прийом часто зустрічається в багатьох інших комедіях драматурга («Подвійна мінливість», «Гра любові і випадку»), то його оригінальність в п'єсі «Острів рабів» полягає в тому, що перевдягання акторів пов'язано не з традиційної для комедій Маріво любовною інтригою, а зі свого роду груповою терапією, з примусовою інверсією суспільного становища героїв [12].

Таким чином, у складній і суперечливій п'єсі Маріво «Острів рабів» виражається його уявлення не про ідеальне суспільство, а про шляхи досягнення суспільної гармонії. Не ставлячи під сумнів громадське улаштування, тобто нерівність соціальних умов, Маріво закликає до гуманізації відносин між багатими і бідними, великодушності, доброти, а не до відмови від станових привілеїв. Соціальний експеримент, що становить основний зміст його п'єси, носить не радикальний, політичний, а моральний характер. Він має на меті усвідомлення людьми можливості зміни власного суспільства на принципах загальної рівності і гармонійного розвитку особистості, що надає твору Маріво риси соціальної егалітарної утопії.

Досить цікавою є також п'єса Маріво «Кумушка». Через кілька років після виходу п'ятої частини «Щасливого селянина» Маріво несподівано повернувся до свого роману, вирішивши переробити його на комедію. Так народилася «Кумушка», якій судилося більше двох століть мирно пролежати в архіві, поки рукопис п'єси не був виявлений ??бібліотекарем «Комеді Франсез» Сільвією Шевальє, що повідомила про неї у пресі і потім її опублікувала [13].

Маріво призначав свою одноактну комедію для італійських акторів, і ця п'єса була останньою , яку він написав для свого улюбленого театру. Створена в 1741 році «Кумушка» так і не була зіграна. Це можна пояснити не тільки відходом Маріво від драматургії, але й особливостями п'єси, яка навряд чи могла зацікавити італійських акторів [21]. У комедії немає ні Сільвії, ні Арлекіна (герої, яких можна зустріти майже в усіх п'єсах Маріво), немає витонченого маріводажу, немає тонкої словесної гри і заплутаної любовної інтриги. «Кумушка» ? це дуже весела сатирична комедія з яскраво вираженим побутовим елементом.

П'єса «Кумушка» відрізняється від інших п'єс драматурга реалістично виписаними образами персонажів, зниженою, побутовою обстановкою, характером інтриги, в основі якого лежить не чергова «несподіваність» любові, а досить нечистоплотна справа, нарешті, мовою, яка підкреслює простоту і грубість персонажів, будучи тим самим прекрасним засобом соціальної характеристики.

Дослідивши тему «Драматургія Маріво» я дійшла висновку, що Маріво дійсно був новатором не тільки французької, а й світової драматургії. Саме в цьому, на мій погляд, секрет його популярності.

Маріво приходить у своїх п'єсах до нового розкриття людського характеру. У класичній драмі герой виявляв себе у вчинках і діях, спрямованих на досягнення поставленої мети. Маріво відкрив у драмі нові можливості зображення характеру, які розкриваються не в боротьбі за досягнення мети, а в переживанні суперечностей буття. Пафос дії змінюється пафосом роздумів. Я думаю, що п'єси Маріво будуть ставитися ще багато століть. І завжди глядачеві будуть цікаві образи й характери героїв його п'єс.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження показало, що відкриття Маріво як письменника ще не закінчилося. Його вважали пов'язаним з певною епохою, проте ні його творчість, ні ті, хто зображений на сцені не втратили свою популярність. Говорилося про просту жартівливість: хоча нас відразу вражає його сміливість. Його зводили до однієї формули і до одного сюжету, в той час, як він вводить всі жанри і йде від простого аналізу до соціальної критики. Його вважали нездатним до спадкоємців, в той же час він передвіщає Дідро, Бомарше.

Роль драматургії Маріво в історії літератури важко переоцінити. Парадоксальним чином, загальний вплив маріводажу, як особливого аналізу душевних рухів, на зростаючий творчий інтерес до психологізму в зображенні внутрішнього життя видається більш значним, ніж його безпосередній вплив на драматичне мистецтво наступної епохи [23]. Слід погодитися з тим, що театр Маріво ? унікальне явище у літературі і, можливо, без його творчості постраждав би не тільки репертуар, а й сам французький дух.

Маріво, інтуїтивно, як і багато великих художників, накреслив шляхи, по яких розвивалася драматургія. Слідуючи просвітницькій думці, театр XVIII століття бачив соціальне життя у злагоді з природою в її початкової простоті, зображуючи в буржуазній і «слізній» драмі природні почуття, які беруть гору над соціальними забобонами і умовностями.

Маріво у своїх комедіях показує хитку межу між природним і умовним, що проходить через кожну мить психологічного життя персонажів. Однак драматург не плямує умовність, а «приручає» її, блискуче маніпулюючи словами, створюючи тим самим певну подобу рівноваги між дійсністю і уявленнями про неї, що й вінчає його п'єси.

«Подвійна гра», створена драматургом, представляє найвищу ступінь «театральності»: гра «зовнішня» складається з сварок, перевдягань, веселих витівок слуг, гра «внутрішня» ведеться в потаємних місцях душі, де зароджується любов [12]. Мотив «гри» як основи людських відносин, що прийшов з естетики бароко та «підхоплений» рококо, знаходить яскраве відображення в драматургічній творчості Маріво, змушуючи його героїв користуватися «масками».

Маріво створює сценічну дію особливого роду, в якому розкривається внутрішнє життя персонажів, знаходиться психологічне виправдання найтоншим рухам душі. Йдучи від початкового «сюрпризу» (показує радикальний розрив між персонажем і навколишнім світом, між реальністю і його уявленням) до фінального «визнання», герої проходять етап «випробування» реальності почуттів . При цьому використовується не тільки маскарад зовнішній, але і «психологічна маска» - нещирі почуття і спосіб поведінки, які допомагають не тільки захиститися від «сюрпризів», але й підготовлюють до їхнього сприйняття.

У пошуку «природної» мови Маріво приділяє велику увагу діалогу, який виявляється, за висловом Ф.Делоффра, «тканиною дії» [цит. за 15, ст. 298]. Можливість висловити захопленні почуття героїв є тим "каменем спотикання", навколо якого будується п'єса.

Вплив творчості Маріво на подальші шляхи розвитку драматургії, в першу чергу, національної, досить яскраво відбився у творчості А. де Мюссе.

«Плани п'єс Маріво вельми нескладні; але, як справжній Каліпід свого мистецтва, він уміє пройти їх вузький простір таким дрібним, але в той же час чітким кроком, що в кінці нам здається, ніби ми пройшли з ним довгий шлях», ? писав Лессінг про Маріво [цит. за 19, с. 426]. Істинна майстерність письменника розкриває глядачеві суперечливість емоцій, пережитих людиною за лічені секунди, якщо і не «зупиняючи» ці прекрасні миті, то перетворюючи їх в «довгий шлях» людського серця.

RЙSUMЙ

Le thиme de cette йtude est une dramaturgie de Marivaux. Les њuvres de cet artiste franзais a exercй l'influence considйrable sur le dйveloppement ultйrieur de la littйrature franзaise et europйenne. Ses ouvertures йtaient conditionnйes par l'esprit du temps et la radicalement nouvelle comprйhension de la personne dans le monde. Dans les paradoxes de ses piиces se sont reflйtйs les conflits tragiques de la rйalitй, la bifurcation et la contradiction de la conscience de son йpoque. Marivaux contribuait а la libйration de la dramaturgie franзaise des canons classiques, donnait au thйвtre de l'йlйgance, de la facilitй, du lyrisme dans la construction du sujet, de la licence poйtique dans l'interprйtation du sujet d'amour.

Malheureusement, l'auteur reste peu connu pour les lecteurs et les spectateurs en Ukraine. Il est difficile de surestimer le rфle de la dramaturgie de Marivaux dans l'histoire de la littйrature. Il faut accepter que le thйвtre de Marivo est un phйnomиne unique dans la littйrature, et, probablement, sans ses oeuvres a souffert non seulement le rйpertoire, mais aussi l'esprit franзais.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Агишева Н.Д. Остров театра в безумном мире / Н.Д. Агишева. - М.: Московские новости, 1996. - 24 с.

Андреев Л.Г. История французской литературы / Андреев Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К. - М.: Наука, 1987. - 520 с.

Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М.М. Бахтин. - М.: Художественная литература, 1975. - С. 120-132.

Борев Ю.Б. Эстетика / Ю.Б. Борев. - М.: Советская культура, 1988. - 680 с.

Кагарлицкий Ю.И. Западноевропейский театр эпохи Просвещения в оценке русской и советской критики / Ю.И. Кагарлицкий. - М.: Институт театрального искусства им. А.В. Луначарского, 1976. - С. 194-200.

Лесин В.М. Словник літературознавчих термінів / В.М. Лесин, О.С. Пулинець - Київ: Просвіта, 1971. - Т. 3. - С. 29-56.

Луков В.А. Французская драматургия (предромантизм, романтическое движение) / В.А. Луков. ? М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1984. - 109 с.

Лунц Л.Н. Мариводаж / Л.Н. Лунц. - М.: Московский наблюдатель, 1997. - 860 с.

Мариво П.К. Комедии / Пьер Карле де Шамблен де Мариво. ? М.: Искусство, 1961. - 778 с.

Мариво П.К. Торжество любви / Пьер Карле де Шамблен де Мариво; [пер. з франц. Н. Каринцева и C. Цихоцкий]. ? М.: Искусство, 1957. ? 86 c.

Михайлов А.Д. Комедия первой половины XVIII века / А.Д. Михайлов. - М.: Наука, 1998. - С. 100-104.

Михайлов А.Д. Мариво / А.Д. Михайлов. - М.: Советская энциклопедия, 1967. - С. 263-269.

Михайлов А.Д. Мариво и его театр / А.Д. Михайлов. - М.: Наука, 1961. - 80 с.

Мокульский С.С. Французская драматургия эпохи Просвещения / С.С. Мокульский. ? М.: Искусство, 1957. - 488 с.

Немирович-Данченко В.И. Рождение театра / В.И. Немирович-Данченко. - М.: Искусство, 1989. - 584 с.

Соллертинский И.И. Французский театр XVIII века в переоценке моралистов третьего сословия / И.И. Соллертинский. - Л.: Гос. Инст. истории искусств, 1929. - 192 с.

Тайнен К. На сцене и в кино / К. Тайнен. - М.: Наука, 1968. - С. 430-477.

Таиров А.Я. Записки режиссера. Статьи. Беседы. Речи. Письма / А.Я. Таиров. - М.: Наука, 1970. - С. 79-91.

Шейко В.М. Історія світової літератури / Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. - К.: Кондор, 2006. - 616 c.

Шиллер Ф.П. История западно-европейской литературы нового времени / Ф.П. Шиллер. - М.: Художеств. литература; изд. 2, 1957. - 436 с.

Якубовский А. Мольер и Мариво / А. Якубовский. - М.: Советская культура, 1969. - 32 с.

Fleury J. Marivaux et le marivaudage / J.Fleury. - P.: Plon, 1881 - 416 p.

Larthomas P. Le theatre en France au XVIII siecle / P. Larthomas. - P.: PUF, 1989. - 128 p.

Marivaux P.C. JOD : Journaux et oeuvres diveres / P.C. Marivaux. - P.: Bordas, 1998. - 828 p.

Marivaux P.C. OJ : Oeuvres de jeunesse / P.C. Marivaux. - P.: Gallimard , 1972. - 1405 p.

Marivaux P.C. L'оle des esclaves / P.C. Marivaux. -P.: Gallimard, 1949. - P. 115-147.

Marivaux P.C. La commиre / P.C. Marivaux. -P.: Gallimard, 1949. - P. 184-204.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Закони, теми та головні ідеї творчості Лопе де Вега. Жанрово-композиційна будова драматичних творів письменника. Особливості індивідуального стилю митця. Класифікація драматургічного спадку Лопе де Веги. Участь слуги в інтризі комедій Лопе де Вега.

    курсовая работа [373,8 K], добавлен 07.03.2012

  • Короткий нарис творчого життя американського поета, есеїста. Зміст та тематика творів, художня направленість поезії. Поетичне новаторство митця. Художній світ В. Вітмена, особливості та характерні риси творчого стилю. Вітмен і Україна, переклад творів.

    презентация [7,8 M], добавлен 27.04.2013

  • Короткі відомості про життєвий та творчий шлях Гі де Мопассана - одного із найвизначніших майстрів французького реалізму XIX ст., автора новел і романів, послідовника Бальзака та учня Флобера. Поява перших перекладів його творів українською мовою.

    доклад [25,9 K], добавлен 23.09.2014

  • Францішак Аляхновіч — драматург, даследчык тэатра, рэжысёр, артыст, празаік, паэт, публіцыст, перакладчык, рэдактар беларускіх і польскіх газет. Параўнальны аналіз п'ес, мастацкі пазітывізм драматурга, драматургічна спадчына и народнапазтычная творчасць.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 24.03.2013

  • Особливості творчості Ж. Расіна. Вплив античності на творчість драматурга. Ідейна сутність і філософська поетизація в трагедіях "Федра" та "Іполит". Образ Андромахи в грецькій міфології. Сюжет трагедії Расіна. Поєднання елементів життєвої правди і міфів.

    курсовая работа [36,0 K], добавлен 09.10.2008

  • Короткий нарис життя, фактори особистісного та творчого становлення Остапа Вишні як відомого українського літературного діяча. Аналіз найвідоміших творів даного письменника, їх жанрова своєрідність і тематика. Творчість Вишні до та після засилання.

    презентация [574,9 K], добавлен 20.11.2015

  • Творчість німецького письменника Патріка Зюскінда. Роман Патріка Зюскінда "Парфуми" у контексті постмодерністської літератури. Маргінальність митця у постмодерністському світі П. Зюскінда. Парфуми як iронiчна метафора мистецтва кінця ХХ століття.

    курсовая работа [41,8 K], добавлен 29.09.2012

  • Генезис та естетична природа новелістики Г. Косинки, самобутність індивідуальної манери митця, багатогранність його стилю. Поняття "концепція людини" як літераутроознавча категорія. Художні засоби психологічного аналізу в новелістиці Г. Косинки.

    дипломная работа [86,5 K], добавлен 25.03.2012

  • Характеристика жанру драматичної поеми, його наукове визначення. Літературний аналіз поем, об'єднаних спільною тематикою: "Дума про вчителя", "Соловейко-сольвейг", "Зоря і смерть Пабло Неруди". Особливості художнього аналізу драматичних поем Івана Драча.

    реферат [44,1 K], добавлен 22.10.2011

  • Життя та творчість англо-ірландського поета, драматурга, письменника, есеїста Оскара Уайльда. Класична освіта майбутнього письменника. Формування поглядів на творчість. Ренесансна естетика як взірець у творчих пошуках Уайльда. Успіх та визнання творів.

    презентация [1,0 M], добавлен 16.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.