Кольороназви у творчості Ліни Костенко

Безпосередніми (основними) назвами кольору вважаємо прикметники, які позначають якісь конкретні кольори, чисті: червоний, жовтий, зелений, синій, коричневий, білий та чорний. Нами виявлено 295 кольоропозначень цієї групи у творчості Ліни Костенко Наприклад:

Вже в стільниках стерні немає меду сонця.

І дика груша журиться: одна.

Лиш клаптики червоного суконця

Шляхами лишає сіра далина;

Моя пам'ять плаче над снігами,

Де стоять берези і хрести.

У зимові срібні амальгами

Біле сонце хоче прорости;

А на грибку, під криласом пташок,

З великим пензлем., зелених капцях

Фарбує гном оранжевий дашок;

Тінь чорна стрімко падає униз -

Та білий голуб так злітає вгору.

Проспект пташиний. Сонячний карниз

Вінчає лінії собору [Річка Геракліта, 234].

До групи безпосередніх назв відносимо і відтінкові, змішані кольори: блакитний, рожевий, багряний тощо. Нами виявлено такі кольороназви цього типу у поезі Ліни Костенко (65 мовні одиниці):

І сонний грип в смагардовій куфайці

Дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

У просвіт хмар показує кіно;

Може, десь є лотоси і гінкго,

Тихі ріки і рожева даль -

У краю наляканих фламінго,

Де росте неламаний мигдаль;

Земля вдихне глибинно і жагуче

На вишняках настояний озон.

Мені нестерпно, душно, передгрозно.

Ліловим чадом туманіє без;

А всі були вже трішечки поети,

і розпливались посмішки до вух,

і вечір сипав золоті монети

в його потертий сірий капелюх…;

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,

Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня [Річка Геракліта, 197].

Безпосередні (основні та відтінкові) назви барв займають значне місце у поезії Ліни Костенко, проте вони використовують й опосередковані (непрямі) кольоропозначення. Вони пов'язані перед усім з національністю авторів. Поети перейняли символізацію кольору, яка створювалася народом довгі тисячоліття, і відтворювалася у багатьох художніх творах. Так, поети «Празької школи» широко вживають епітет сонячний, який опосередковано має семантику жовтий, золотий:

Необорима сонячна загладь -

Віки, віки - одна блакитна мить!;

Відгортайте сонячні їм кучері,

Розганяйте хмари на чолі… [Ольжич 1994 : 42].

Непрямими (опосередкованими) назвами кольору вважаємо такі кольоропозначення, які виражені різними частинами мови (крім прикметника) або опосередковано вказують на колір. Так, дієслова синіти, чорніти, біліти та под. вказують на набуття предметом якогось кольору:

Синіє день, як пізні капусти.

Приходив дощ, а потім було зимно.

Біднесенький мій ліс! - він крила опустив.

Нема грибів, хоч би який мізинок;

Чорніли крокв обвуглені трапеції.

А потім повінь позмивала попіл

Моєї дерев'яної Венеції;

Біліють хмари беріз.

То мудра і древня держава -

Вкарбований профілем ліс

В черленого сонця кружала [Річка Геракліта, 175].

Особливістю поезій Ліни Костенко є використання непрямих назв кольорів, семантикою пов'язаних з дорогоцінним металом: срібло - срібний, сріблястий; золото - золотий, злотистий; або з цінним каменем янтарем - янтаревий, янтарний:

Оранжеві, червоні ковпачки.

Здається, вийде гномик в камізельці,

Застебнутий на сріблі гаплички;

Оце і є усі мої права.

Уже й зникало сонце за горбами -

Сад шепотів пошерхлими губами

Якісь прощальні золоті слова;

Находить ніч. Думки у неї хмарні.

Бринить дорога на одній струні.

Нічного міста вафельки янтарні

Тихенько тануть десь удалині;

Після дощів смагардова діброва,

На білій ріні річка говірка.

І смужка сонця тонко пурпурова

далекий обрій пензликом торка [Річка Геракліта, 216];

Існують також кольоросимволи, які позначають загальне кольорове тло будь-яких предметів чи явищ. Це епітети прозорий, ясний, туманний тощо. Вони виявлені й у поезії Ліни Костенко (26 номінація):

А під вікном цвіли у нас троянди.

Не вистачило трішечки доби.

А по дашку прозової веранди

Ходили то дощі, то голуби;

Щасливиця, я маю трохи неба

І дві сосни в туманному вікні.

А вже здавалось, що живого нерва,

Живого нерва не було мені! [Річка Геракліта, 157];

Таким чином, у поезії Ліни Костенко переважають безпосередні назви кольору, хоча поетеса майстерно вплітає у поетичну канву опосередковані кольороназви та кольоросимволи, які позначають загальне кольорове тло.

2.3 Прості та складні кольороназви

За своєю структурою кольороназви, вживані Ліною Костенко, можна поділити на декілька видів: однослівні, двослівні та багатослівні назви кольору. Однослівні назви кольору є простими, двослівні та багатослівні - складними.

Можна сказати, що однослівні назви кольору, в основному ад'єктивні, є найбільш типовими як для творчості Ліни Костенко, так і для творчості інших письменників. Ці кольоропозначення є загальновживаними:

І ті корчі, і те коріння, розмите

повінню з весни,

І золотаве звечоріння в зелених

кучерях сосни;

Сама пішла за очі - аби

Знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,

В полях шукали синього притулку

Вовтузяться в ґрунті гриби.

Цвітуть черемухи млосно.

Дубів золоті герби

Горять під коронами сосен;

От і йде, Шепчучи «засни»,

Біля білої вежі чорне дерево. Спи.

Ми самотні в безмежжі. Хай нам

сняться степи;

Та що тобі пісні цих клятих літ

Долонями сузір святих

Блакитну воду брали із глибин [Річка Геракліта, 31].

Для більш тонкого зображення стану довкілля, який часто є віддзеркаленням емоційного стану ліричного героя, Ліна Костенко створює власні, індивідуально-авторські кольоропозначення.

Серед ад'єктивів власне кольоративної семантики вони вживають складні прикметники, в яких поєднуються назви двох кольорів:

Снігурчик прилетів червоногрудий

Та й сніг клює. Біда його жене.

О, місяць грудень, добрий місяць грудень;

Нема осель. Весела карусель -

Червоно-жовті крісла, як папуги.

На стиках троси кидає у дріж,

Висока даль читається складами;

Близнята-зерна туляться в покоси,

Біжить юрба червонощоких руж,

Сплять солодко черкуси-негритоси,

Біляві яблука і жовта раса груш;

Дніпро, старенький дебаркадер,

Левинно-жовті береги

Лежать, на кігті похиливши зелену

гриву шелюги;

Там повен двір любистку, цвітуть

такі жоржини,

і вишні чорноокі стоять до холодів.

Хитаються патлашки уздовж всії

Стежини,

І стомлений лелека спускається на

Хлів [Річка Геракліта, 213].

Загалом же, проаналізувавши поезію Ліни Костенко, ми дійшли висновку, що вони вдало вводять в тексти загальновживані прості кольороназви (310 одиниць), але не обмежуються цим. Утворюючи складні кольоропозначення (виявлено 25 одиниць) поетеса тим самим урізноманітнює поетику віршів.

Висновки

Колірний простір структурує індивідуально-мистецьку версію світорозуміння Ліни Костенко, репрезунтуючи її поетичний світ у відповідній колірній гамі, увиразнюючи й розвиваючи концептуально навантажені образи. Специфіка мовного барвопису поетеси безпосередньо зумовлена добором колірних номінацій, їх семантичним наповненням у системі художнього цілого.

Особливості організації колірного поля зумовлені головним чином тим, що поетеса цілком свідомо орієнтується на добір і художньо-естетичну актуалізацію кольоропозначень, які належать до народнопоетичної лексики (білий, чорний, червоний, зелений, синій. Сірий, карий, вороний, сивий, сизий) та традиційного словника сучасної української поезії (смагардовий, золотий, блакитний, блакить, синь, багряний, пурпуровий).

Кольороназви, уживані в художньому мовленні Ліни Костенко, є одним із важливих засобів вираження окремих тем і мотивів її поезії. Цікаво, що мова поезій фіксує в змісті своїх одиниць не тільки віддзеркалені реальні ознаки предметів, на разі кольористичні, так і ті кольористичні характеристики, які приписуються предметам авторським мисленням.

Особливого значення набувають колірні номінації для характеристики наскрізних образів поетичного світу, насамперед таких, як небо, сонце, сад, ліс, дерево, вежа, зима, осінь, душа. Повторюваність словообразів і водночас поліфонія художньої тематики, пошуки оригінального естетичного втілення думки є важливими чинниками творення поетичних парадигм із кольоропозначеннями, що в змістовому плані відображають характерні особливості поетичного осягнення світу Ліною Костенко.

У цілому лексико-семантичне поле кольоративів відіграє принципову роль для своєрідного вираження ціннісних світоглядних орієнтирів Ліни Костенко, специфіки її аксіологічних художніх настанов. У цьому зв'язку слід наголосити на важливості кольороназв для творення цілісних образів, розвиток яких здійснюється або в одній, або в різних оцінних площинах.

Приклади переконують, що в поезії Ліни Костенко переважають яскраві та світлі тони. Широке вживання епітетів золотий, білий, чорний, синій, зелений, червоний сприяє психологічній характеристиці внутрішнього світу поетеси.

У поетичній збірці Ліни Костенко виявлено 368 лексеми на позначення кольору. Більшість із них є номінаціями, що позначають конкретну колірну ознаку предмета чи явища об'єктивної дійсності. Найчастіше Ліна Костенко в поезіях використовує такі кольори, як білий, чорний, сірий, синій, зелений, блакитний. Проте, варто відзначити, що у своїй творчості поети використовують й опосередковані кольоропозначення: янтаревий, пурпуровий, сріблястий, бірюза, золотавість тощо.

Лексико-семантична група назв кольорів у поезії Ліни Костенко характеризується різноманітною структурою. Насамперед це велика група простих номінацій та незначна кількість складних. Виявлено, що авторка використовує не тільки прості однослівні назви кольору, але й уживає складні ад'єктиви та вводить кольороназви до складу розгорнутих метафор, завдяки чому яскраво виявляється індивідуальність світосприйняття поетеси.

Досить велика площа лексико-семантичних груп кольору української мови у творчості Ліни Костенко зумовлена універсальністю колірної характеристики як такої. Саме тому кольоропозначення - багатий матеріал для створення живих та яскравих словесних образів. Поетика кольору - явище глибинної структури тексту.

Отже, кількісне наповнення окреслених кольороназв, семантична значущість та функціональна різноманітність їх компонентів засвідчують органічне поєднання традиційного й новаторського в естетичній трансформації кольоративів у поетичному мовленні Ліни Костенко.

Список використаної літератури

1. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В. Стефаника,

2. М. Коцюбинського, М. Хвильового: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / І.М. Бабій. - К., 1997. - 14 с.

3. Барсамов Н.С. Море в русской живописи/ Н.С. Барсамов. - Симферополь: Крым., 1958. - 236 с.

4. Белявская Е.Г. Семантическая структура слова в номинативном и коммуникативном аспектах (когнитивные основания формирования и функционирования семантической структуры слова)/ Е.Г. Белявская. ? М., 1992. ? 345 с.

5. Белянин В.П. Психолингвистика / В.П. Белянин. - М., 2004. - 420 с.

6. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові: [зб. наук. ст. / відп. ред. Бєлова А.Д.]. - К., 2001. - С. 26-30.

7. Войтович В.М. Українська міфологія /В.М. Войтович - К.: Либідь, 2002. - 663 с.

8. Гаврилюк Н.В. Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у творчому доробку неокласиків / Н.В. Гаврилюк // Культура народов Причорноморья. - 2002. ? № 32. - С. 32-39.

9. Гарасевич А. До вершин: Зібрані поезії / А. Гарасевич. - Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. - 126 с.

10. Герасименко И.А. Семантика и особенности функционирования колоратива синий / И.А. Герасименко // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 57-59.

11. Гете И.В. Об искусстве / И.В. Гете. - М., 1975. - 623 с.

12. Губарева Г. Семантичні перетворення кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко / Г. Губарева // Матеріали міжнародної студентської наукової конференції «2001 рік - рік мов: людина, мова, комунікація, культура в світлі нової парадигми знань». - Харків, 2001. - С. 34-35.

13. Губарева Г.А. Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. Наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Г.А. Губарева - Харків, 2002. - 15с.

14. Давиденко К.О. Кольороназви в індивідуально-авторській картині світу Максиміліана Волошина: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філ. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова» / Катерина Олександрівна Давиденко. - Сімферополь, 2007. - 22 с.

15. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник / В.В.Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с.

16. Качаева Л. Прилагательные, обозначающие цвет, в произведениях А.И. Куприна / Л.А. Качаева // Уч. зап. Дальневосточного ун-та. - 1960. - № 113. - С.78-85.

17. Критенко А.П. Семантична структура назв кольорів в українській мові / А.П. Критенко // Мовознавство. ? 1967. - № 4. ? С. 97 - 112.

18. Ковальова Т.В. Лексико-семантичні поля кольоративів в українській поезії початку ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Т.В. Ковальова. ? Харків, 1999. - 14 с.

19. Ковальова Т.В. Психологічна зумовленість колірної гами у поетичному мовленні / Т.В. Ковальова // Лінгвістичні дослідження: Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету імені Г. Сковороди. - Харків, 1997. - С.81-86. ? (вип. 3).

20. Кожевникова Н.А. Словоупотребление в русской поэзии начала ХХ века. - М.: Наука, 1986. - 256 с.

21. Колесникова Л.Л. Символ-кольоратив чорний - образний компонент віршового тексту // Лінгвістика: [зб. наук. праць]. - Луганськ, 2003. - С. 67?71.

22. Критенко А.П. Семантична структура назв кольорів в українській мові : [ славістичний збірник. / відп. ред. Білодід І.К.]. - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. - С. 97-111.

23. Костенко Л.В. Річка Геракліта / Л.В. Костенко // Либідь- К., 2011

24. Лопатин В.В. Коричневый в черноту, синий в лиловость (о языке прозы Ю. Нагибина) / В.В. Лопатин // Русская речь. - 1980. - № 3. - С. 55 -61.

25. Муляр С.П. Колористична семантика в структурі російського художнього тексту (мова поезії 70-80-х рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. філ. наук: 10.02.01 «Українська мова» / С.П. Муляр. - К., 2003. - 15 с.

Размещено на Allbest.ru