Лексико-стилістичні особливості творчості Еріка Еммануеля Шміта на прикладі роману "Оскар та Рожева пані"

« - Vous etes perimee ?

- oui.

- Comme un yaourt ?» (p. 13);

В його розмовах часто з'являються герої чарівних казок: «Il est nul, votre Dieu, Mamie-Rose. Aladin, il avait droit a trois v?ux avec la genie de la lampe» (p.21).

В третьому листі, Оскар оголошує, що став пілітком. В цей період, як не дивно, він переживає всі складності і душевні переживання перехідного віку : «J'ai eu plein d'ennuis avec mes copains, avec mes parents et tout ca a cause des filles» (p. 40).

Зрештою він досягає віку зрілого чоловіка і розповідає, що являється тепер одруженим, уточнюючи, що : «on a fait tout ce que font un homme et une femme qui sont maries» (p. 60). З цих пір, Оскар називає Пегі «ma femme» (p. 72, p.73) і отримує всі необхідні почесті від батьків останньої, що відповідає його новому становищу: «Ils m'ont traite avec beaucoup de respect, il m'ont pose une chaise entre eux et j'ai pu veiller ma femme avec mes beaux-parents» (p. 72).

Нарешті, Оскар стає батьком, незважаючи на те, що: «Pour les enfants, Peggy Blue et moi on a decide qu'on verra ca plus tard. En fait, je crois qu'elle n'est pas prete» (p. 61). Він вдається до всиновлення. Спочатку, він всиновлює свого старого ведмедика, після того як його батьки подарували йому нового, що вказує на його, вже далеко не дитячу, силу і зрілість, і демонструє відповідальність дорослої людини. І нарешті він не знаходить кращого способу проявити свою любов до Рожевої мами, ніж удочерити її:

« - je t'aime, Oscar.

- Moi aussi. Qu'est-ce que je peux faire pour vous si vous avez des ennuis ? Est-ce que vous voulez que je vous adopte ?» (p. 70)

Щоб зрозуміти, який складний шлях пройшов Оскар і, як, в процесі, він змінився, достатньо лише прочитати бажання, які висловлював Оскар до Бога в кінці кожного листа.

Як тільки Рожева мама пояснила Оскару, що він може кожного дня висловлювати одне прохання до Бога, вона запропонувала йому ідею, що це прохання може бути: «faveurs pour les autres» (p. 21). Реакція Оскара була миттєвою і прекрасно продемонструвала бажання і подреби хлопчика на той момент: «Un v?u par jour, Mamie-Rose, faut pas deconner, je vais d'abord le garder pour moi !» (p. 21).

Таким чином його перше прохання стосувалося лише його: «j'aimerais te demander un eclairissement : est-ce que je vais guerir ? Tu reponds oui ou non» (p.22). Оскар дуже швидко отримує відповідь на своє запитання. Наступне його бажання теж відноситься лише до нього і спровоковане скоріше цікавістю: «Je serais d'accord pour une petite visite. Une visite en esprit. Je trouve ca tres fort» (p.39).

Кохання змінює хлопчика. Він переживає нові емоції і хвилювання, що виливаються в його найпотаємніше бажання: «je voudrais que Peggy et moi on se marie» (p. 55). Це прохання спрямоване також на Оскара, але він вже не являється єдиним його користувачем - він включає в своє бажання Пегі. Серце хлопчика починає розкриватись для його оточення. Це розкриття безперечно підтверджується в наступних чотирьох листах.

Незважаючи на те, що проходить зовсім мало часу, здається, що Оскар стає старшим на декілька років, так як центром його бажань і прохань стають інші. Перш за все це Пегі, яку він щиро кохає, що проявляється в його наступному бажанні: «fais en sorte que l'operation de Peggy Blue, demain, se passe bien» (p.68), а особливо у поправці до цього прохання, висловлену в постскриптумі: «Fais en sorte que quel que soit le resultat de l'operation, Peggy Blue le prenne bien» (p. 68). Спочатку надаючи значення техніці проведення операції і конкретному результату, він починає розуміти, що це не являється гарантом щастя, Оскар поміщає Пегі та її переживання в центр своїх бажань. «Fais en sorte que je me reconcilie avec Peggy» (p. 76) пише він у наступному листі, перед тим як запитати Бога про подарунок йому на день народження. Це відображає подвійне перетворення Оскара: він відкриває для себе світ, в якому центром не являється він сам, а його близькі, яких він любить, з їх бажаннями і переживаннями; більше того Оскар починає розуміти, що він сам може не тільки просити, але і дарувати.

Зрештою, Оскар цілковито відкривається навколишнім, так як його бажання в сьомому листі стосується його батьків, яких він довгий час ненавидів: «Je voudrais que mes parents restent toujours comme ce soir»
(p.86).

Спершу, Оскар із наївністю дитини шукає визначення «життя» в «Медичному словнику»: «Mamie-Rose, j'ai l'impression que, dans le Dictionnaire medical, il n'y a que des trucs particuliers, des problemes qui peuvent arriver a tel ou tel bonhomme. Mais il n'y a pas les choses qui nous concernent tous : a Vie, la Mort, a Foi, Dieu» (p. 90). Не знайшовши точного визначення і не отримавши пояснення від Рожевої мами, він приходить до висновку: «Il n'y a pas de solution a la vie sinon vivre» (p. 91).

В кінці кінців, а саме після «візиту Бога» до нього, в своєму передостанньому листі, в момент, коли він майже помирає, Оскар розуміє і розкриває нам значення життя: «la vie c'est drole de cadeau. Au depart, on le surestime, ce cadeau : on croit avoir recu la vie eternelle. Apres, on le sous-estime, on le trouve pourri, trop court, on serait presque pret a le jeter. Enfin, on se rend compte que ce n'etait pas un cadeau, mais juste un pret» (p. 97).

Отже, ми бачимо, який складний і корисний шлях пройшов Оскар і як еволюціонувало його бачення і ставлення до світу: від егоцентризму маленького хлопчика до альтруїзму зрілого дорослого чоловіка. Він прожив десять років, особливо не задумуючись над сенсом життя, що властиво для дитини його віку. Але зрештою через свою хворобу, своє нове народження та кардинальну зміну свого світогляду він починає задаватись досить серйозними питаннями про життя і смерть.

РОЗДІЛ 3 ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ «ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ»

3.1. Лексичні особливості дитячого мовлення в романі

Особливості стилю письменника реалізуються на письмі, тобто в мовленні персонажів, в лексиці та синтаксисі твору. «Оскар та Рожева пані» - це яскравий приклад епістолярного роману, особливості якого розглядалися в попередньому розділі. В епістолярному романі, художній образ персонажа є концентрованою формою відображення дійсності в естетичному плані, тобто засобом вираження суб'єктивної модальності тексту. Вивчення категорії художнього образу персонажа в епістолярному романі ґрунтується на детальному аналізі мовлення персонажів у різних комунікативних ситуаціях.

Мовлення персонажа в епістолярному романі відіграє дуже важливу роль: з одного боку, воно виступає засобом розкриття образу героя через самоаналіз персонажа, мотивацію вчинків тощо, з іншого, - як мовний узус персонажа, його індивідуальні мовні навички, що, відповідно, свідчить про рівень його культури, освіти, професії, соціальної приналежності, психіки, характеру. Використання стилістичних засобів у мовленні персонажа зумовлене його статусною поведінкою.

Головним героєм роману є десятирічний хлопчик Оскар, від якого ведеться мова, тобто в творі представлене дитяче мовлення. Листи юного героя побудовані, як розмова з Богом, в них він висловлює свої думки, враження, переживання. Крім цього, Оскар дослівно передає свої розмови з батьками, друзями та Рожевою пані. Особистість героя яскраво відображється на мовному рівні. Про те, що мова ведеться від дитини ми розуміємо не лише з сюжету твору, а й проаналізувавши лексику використану в романі.

Аналіз роману дозволив встановити, що дитяче мовлення не копіюється в літературному творі, а своєрідно відтворюється. Репрезентоване дитяче мовлення відрізняється більш суворішою синтаксичною організацією ніж спонтанне мовлення дітей, що виявляється у відсутності пропусків підметів та присудків: «- Allez -y. Embrassez-moi. Je le dirai pas aux autres. Je veux pas casser votre reputation d'ancienne catcheuse » (p. 35).

Спостерігаються відмінності в лексичній когезії. Якщо для спонтанного мовлення є характерною відсутність синонімічних відносин [23, с.52], то в романі вже відзначається вживання синонімів, які передають підвищену емоційність дитини: «Parce qu'ecrire c'est guirlande, pompon, risette, ruban, et cetera. Ecrire, c'est rien qu'un mensonge qui engolive » (p. 9).

Спостерігаються також відмінності в передачі емоційного стану дітей. Якщо в спонтанному мовленні діти передають свій емоційний стан в основному за допомогою вигуків, та завдяки підвищеній емоційності спостерігаються накладки висловлювань різних мовців, то письменник, крім вище згаданих засобів, використовує інші образні засоби:

епітети: «On l'appelle la Chinoise parce qu'elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que ca la fait ressembler a une Chinoise ». (p. 47)

порівняння: «Je serai muet meme si je trouve etonnant, vu toutes les rides qu'elle a, comme des rayons de soleil autour des yeux, que personne ne s'en soit doute » (p.13).

метафори: «Si tu dis «mourir» dans un hopital, personne n'entend. Tu peux etre sur qu'il va y avoir un trou d'air et que l'on va parler d'autre chose » (p.17).

прислівники зі значенням вищої ступені інтенсивності: «Tu parles, Crane d'?uf ! Les medecins, c'est inusable !» (p. 16).

вищий ступінь порівняння прикметників: «j'ai l'impression que le film passait au ralenti, que l'air devenait plus aerien, la silence plus silencieux…» (p. 45).

Важливе місце у дитячому мовленні відіграє лексичний повтор, який вживається дітьми з різними цілями: при уточненні, при перепитуванні, для привертання уваги, висловлює ємоційний стан, вживається в підтвердження репліки попереднього мовця: «Moi, je ne fais plus plaisir. Depuis ma greffe de moelle osseuse, je sens bien que je ne fais plus plaisir»(p. 11) (уточнення)

«- Tes parents sont la.

- Mes parents ? C'est pas possible.»(p. 23) (перепитування)

«- je veux voir Mamie-Rose.

- Mais ou etais-tu passe, Oscar ? Comment te sens-tu ?

- Je veux voir Mamie-Rose» (p.29) (емоційний стан дитини)

«Et c'est la que j'ai compris que mes parents etaient deux laches. Pire : deux laches qui me prenaient pour un lache ! »(p. 27) (привертання уваги)

«- Tu as raison. Mais le fait que tes parents qui, selon toi, sont des cons…

- Oui. Des vrais cons, Mamie-Rose !»(p. 34) (підтвердження репліки попереднього мовця).

Слід також підкреслити, що особливості репрезентації дитячого мовлення в значній мірі залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Так специфіка репрезентації дитячого мовлення в творах з установкою на гумористичний, ексцентричний ефект полягає у виборі особливих художніх засобів для відтворення дитячого мовлення. “Дитячі” неологізми, гра слів, “дитячі” помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі.

Ми бачимо на прикладі Оскара, як автор застосовує різні стилістичні засоби, залежно від того художнього образу, який він прагне створити в той чи інший момент, в чому й проявляється витонченість індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта. Він уміло і майстерно поєднує гумор, дитячу щирість і наївність в ліричній і трагічній сентиментальній історії. В певні моменти ми відчуваємо жаль та співчуття до Оскара, в інші - його слова викликають щиру посмішку.

Наївність і дитячу щирість автор передає за допомогою гри слів. Оскар порівнює похилий вік Рожевої пані з терміном дії йогурта:

«- Vous etes perimee ?

- Oui.

- Comme un yaourt ?» (p.13).

Для відображення емоційного стану хлопчика, автор часто застосовує гіперболу: «J'avais envie d'embeter la terre entiere» (p.28). Ліричні почуття кохання Оскара, автор передає за допомогою порівняння та метафор, завдяки чому хвороба дівчинки перетворюється на прекрасне диво: «On dirait une fee qui se repose un moment a l'hopital» (p. 42) ; «Elle etait posee sur son lit, on aurait dit Blanche-Neige lorsqu'elle attend le prince, quand ces couillons de nains croient qu'elle est morte» (p. 44).

Автор часто використовує іронію, що викликає в нас співчуття до юного Оскара, який чудово розуміє свій стан: «Faudrait qu'elle apprecie les extraterrestres, et ca, j'en suis pas sur» (p. 42). Стилістичні засоби сприяють створенню образності, зігрівають дитяче мовлення ліризмом.

Таким чином, ми бачимо, що автор у своєму романі не копіює дитяче мовлення, а своєрідно його відтворює, використовуючи різні стилістичні засоби.

3.2. Особливості власних назв в романі

В романі «Оскар і Рожева пані» ми знаходимо дуже багато власних назв, які мають свої особливості і відіграють важливу роль у творі. Перш за все це імена, а точніше прізвиська хворих дітей, що фігурують в романі. Здається, що ці діти існують тільки в своїх хворобах і ми замість опису зовнішності, знаходимо лише опис фізичних проявів хвороб у дітей, на основі чого і формуються прізвиська, які отримують діти. Хоча імена хлопців та дівчат утворюються по різному.

Імена хлопців формуються за допомогою метафор:

Crane d'?uf - Оскар, головний герой роману, отримує це прізвисько через свою лису голову, що в дитячій уяві асоціюється з яйцем: «moi, avec mon crane d'?uf, qui ne ressemble ni a un garcon ni a une fille, mais plutot a un Martien» (p.36);

Pop Corn - піджарені зерна кукурудзи, жирні і підсолоджені, для позначення ожиріння у хлопця: «on n'a pas le droit de donner a manger a Pop Corn vu qu'il est la pour maigrir. Quatre-vingt-dix-huit kilos a neuf ans, pour un metre dix de haut sur un metre dix de large !» (p.24);

Bacon - підпечене м'ясо для позначення значного опіку на шкірі: «En fait il s'appelle pas Bacon, mais Yves, mais nous on l'a appele Bacon parce que ca lui va beaucoup mieux, vu qu'il est un grand brule» (p.16);

Einstein - це прізвисько підкреслює непропорційно велику голову хлопця: «Si on l'appelle Einstein, c'est pas parce qu'il est plus intelligent que les autres mais parce qu'il a la tete qui fait le double de volume. Il parait que c'est de l'eau a l'interieur» (p. 23).

Все по іншому відбувається з дівчатами:

Peggy Blue - Пегі зберегла своє справжнє ім'я, до якого додається прикметник «блакитна», що характеризує колір її шкіри. Це прізвисько зовсім не являється смішним чи дивним, навпаки, в очах Оскара воно оповите меланхолічною, поетичною ніжністю: «Elle a une maladie compliquee, la maladie bleue, un probleme de sang qui devrait aller aux poumons et qui n'y va pas et qui, du coup, rend toute la peau bleutee. Elle attend une operation qui la rendra rose. Moi je trouve que c'est dommage, je la trouve tres belle en bleu, Peggy Blue» (p. 42);

La Chinoise - єдина з дівчат, що не має справжнього імені. Вона відіграла негативну роль в житті Оскара, тому сприймається певним чином безособистісно: «On l'appelle la Chinoise parce qu'elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que ca la fait ressembler a une Chinoise» (p. 46);

Brigitte - використання лише її імені означає незначущість її хвороби: « Brigitte, la trisomique, qui colle toujours tout le monde parce que les trisomiques, c'est normal, c'est affectueux» (p. 75).

Роман «Оскар та Рожева пані» являється зібранням історій спортивних досягнень Рожевої мами: змагань з кетчу. Ці розповіді відіграють дуже важливу роль в житті Оскара і звичайно являються невід'ємною композиційною частиною роману, несучи в собі символічний сенс. Звичайно, перш за все вони розважають хлопчика, змінюють його думки, змушують його мріяти і переносять його в чарівний світ, але насправді вони приносять Оскару значно більшу користь.

Оскар подумки стає частиною світу, в якому немає ні хвороб, ні смерті і він може уявити себе на місці Рожевої мами і стати до бою із набагато сильнішими, ніж він супротивниками: «Moi, ca me fait rever ses combats, parce que j'imagine ma copine comme maintenant sur le ring, une petite vieille en blouse rose un peu branlante en train de foutre la patee a des ogresses en maillot. J'ai l'impression que c'est moi. Je deviens le plus fort. Je me venge» (p.15). Крім цього, розповіді про кетч допомагають Оскару прожити ті останні дні, які йому залишились і змінитись. Завдяки цим вигаданим, але таким зрозумілим для дитячої уяви історіям, Рожева мама передає йому дуже важливі і повчальні послання. Ось чому ці розповіді з'являються в певному визначеному порядку - вони співвідносяться з життєвими ситуаціями, які переживає Оскар.

В історіях Рожевої мами ми знаходимо багато вигаданих імен, які мають символічний сенс в творі:

Sarah Youp La Boum - перший розказаний Рожевою мамою бій, в якому вона постає проти супротивниці, що була прозвана «вужем рингу». З тілом натертим олією, вона завжди вислизала з рук і Рожева мама відчувала себе переможеною в такій безвихідній ситуації, але на допомогу їй прийшли друзі.

Оскар щойно дізнався, що помре, а його батьки не наважились навіть поговорити з ним. Відчуваючи себе нікому не потрібним, він шукає відповіді на свої запитання, але всі хто його оточує уникають щирої розмови і правда, здається, вислизає з рук, як вуж. Метафора, яку в даній ситуації використовує Рожева мама досить красномовна. Оскар також потребує допомоги, і звернення до Бога надало йому необхідної сили. Ця історія - послання надії : «Y a toujours une solution, Oscar, y a toujours un sac de farine quelque part. Tu devrais ecrire a Dieu. Il est plus fort que moi» (p. 31).

Teton Royal - Рожева мама постає проти супротивниці, до якої навіть наблизитись не можливо без відрази. Щоб захистити себе від смороду Рожева мама змушена надягнути шолом-маску, що пахла лавандою і назватись Палачем із Карпантра : «Pour la vaincre, Mamie-Rose avait du improviser une nouvelle tactique : mettre une cagoule, l'impregner de lavande et se faire appeler la Bourrelle de Carpentras. Le catch, elle dit toujours, ca demande aussi des muscles dans la cervelle » (p.41).

В житті Oскара є моменти, які б зламали й найсильніших. Його завданням є навчитись не боятись смерті, а насолоджуватись кожним моментом життя.

Plum Pudding - Рожева мама нагадувала мишку у порівнянні із своєю супротивницею, але вона зуміла перетворити величезну вагу ворога у його ж недолік, завдяки чому і перемогла.

Оскар відчуває себе переможеним у порівнянні з великою масою Поп Корна, який теж домагався прихильності Пегі. Рожева мама повертає хлопчику впевненість у собі. В тому, що стосується зваблення дівчат фізичні дані не такі важливі, як душевні: «Toi, mon petit Oscar, tu as l'ossature legere et tu n'as pas beaucoup de bifteck, c'est certain, mais la seduction, ca ne tient pas qu'a l'os et qu'a viande, ca tient aussi aux qualites de c?ur. Et ca, des qualites de c?ur, tu en as plein» (p. 53).

Плюм Пудінг з'являється в історіях Рожевої мами двічі - ця героїня так боялась смерті, що наблизила її і зруйнувала своє життя, яке могло бути кращим: «Tu vois, elle est morte quand meme, comme tout le monde, mais l'idee de mourir lui a gache la vie» (p. 65). Оскар знає, що має померти, але цей факт не повинен зруйнувати ні ті 9 днів, що йому залишилось прожити, ні саму смерть. Перш за все йому потрібно довіритись життю, а потім навчитись відноситись до смерті, як до таємничої подій, тобто з цікавістю : «En fait, je n'ai pas peur de l'inconnu. C'est juste que ca m'ennuie de perdre ce que je connais» (p. 66).

Les s?urs Giclette - їхньою перевагою була невичерпна енергія. Кетчистка Гіклет, здавалося, володіла безкінечними силами, які постійно відновлювались. Щось на зразок вічної молодості. Але Рожева мама не впала в безнадію, вона зрозуміла, що сестер Гіклет аж троє і вони змінюють одна одну на ринзі: «Tout le monde croyait qu'il n'y avait qu'une Giclette, que c'etait une sauteuse infatigable. Mamie-Rose a decouvert le pot aux roses, a enferme les deux remplacantes aux toilettes en jetant la cle par la fenetre et elle est venue a bout de celle qui restait. C'est astuucieux, le catch, comme sport» (p. 67).

Оскар відчуває, що безсилий в боротьбі з хворобою, але він повинен навчитись боротись із своїми страхами і зрозуміти, що всі люди смертні і немає нікого, хто б був вічно здоровим і молодим.

Послання Рожевої мами стає досить зрозумілим: не можливо уникнути боротьби, що іноді здається не рівною і програною заздалегіть, та не слід опускати руки. Скільки б днів нам не залишилось жити, яким би не був наш супротивник, навіть якщо це сама смерть, не можна втрачати надію, потрібно вірити і знаходити сили в самому собі.

Всі ці історії Рожевої мами - це послання віри в себе, послання надії. Незважаючи на різноманітний зміст, ці алегоричні історії відіграли ключову роль в житті Оскара, направляючи його роздуми та саме життя.

Таким чином, ми бачимо, що численні власні назви, які присутні в романі, відіграють важливу роль, надаючи роману художньої та стилістичної своєрідності.

3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі

Як було вже зазначено вище, роман «Оскар та Рожева пані» - це дитячі листи до Бога. Хоча зважаючи на ствердження хлопчика: «Je previens tout de suite : j'ai horreur d'ecrire» (p. 9), ми можемо розглядати ці листи, як розмову з Богом. Крім цього, в романі ми зустрічаємо багато діалогів, які Оскар дослівно відтворює.

Аналіз роману дозволив знайти ряд синтаксичних, граматичних та лексичних особливостей, що властиві розмовній французькій мові (le francais parle).

Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців [13, с.62].

Сфера використання - усне повсякденне спілкування в побутів, у сім'ї, на виробництві.

Основне призначення - бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків [21, с.167].

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією - їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. Жанри реалізації - бесіда, лист.

З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи - міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення [45, с.98].

В романі «Оскар та Рожева пані» ми знаходимо багато коротких, неповних, еліптичних речень: «Je t'explique»(p. 10); «La preuve ?»(p. 9). Такі ж речення, властиві для розмовного стилю, часто зустрічаються в діалогах роману: «- Elle te l'a dit ?

- Non, lui.

- Du bluff !» (p. 52) ;

«- A sa facon. Pas souvent. Rarement meme » (p. 32).

Для логічного та емоційного виділення в романі, застосовуються формули: c'est…qui, c'est…que, ce qui…c'est, реприза та антисипація: «- C'est vous qui me dites ca, Mamie-Rose ?» (p. 32);

«Elle est ratee, mon operation, Mamie-Rose ? » (p.18);

«comme si on avait peur que, la nuit, les balais, les seaux et les serpieres, ils se barrent» (p. 27).

В розмовній мові спостерігаються певні особливості вживання займенників, яким надається експресивне значення. Для розмовної французької мови властивим є одночасне вживання двох форм одного й того ж займенника, для виділення тої чи іншої особи: «Moi, je ne fais plus plaisir» (p.11).

В романі спостерігається опущення займенника il в безособових конструкція, що є властивим для розмовноо стилю французької мови:

«- Peut-etre que tu les inspires.

- Faut croire» (p. 17).

Особливим є також вживання безособового займенника on, що зазвичай являється нейтральним і нормативним для всіх стилів. Для розмовного стилю цей займенник має експресивне значення, заміняючи будь-який інший займенник (je, tu, nous, vous) :

«- On s'en fout.

- Ce sont de braves gens, Oscar.

- Je m'en fous» (p. 30).

Найчастіше в розмовному мовленні роману використовується демонстративний займенник ca, що є відповідником більш нейтрального cela:

«ca, ca m'a plu. J'ai trouve ca tres fort» (p. 34);

«Ses levres se sont posees sur ma joue et ca m'a fait plaisir, ca me donnait chaud, avec des picotements, ca sentait la poudre et le savon » (p. 35).

На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи - несвідомо(при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо(як певний стилістичний засіб) [12, с.256].

Перш за все, необхідно відзначити, що в романі часто вживаються вигуки, що мають експресивне значення і є типовими для розмовного стилю:

«- Ah, ca y est, vous avez son adresse ?» (p. 62);

«- Hein, Peggy ? Toi et moi, on est copains, non ? » (p. 46).

Також, потрібно відзначити вигуки, чи репрезентовані звуки, які властиві лише для усного розмовного мовлення: «- Ouais. J'ai sommeil»(p. 50);

«- Mouais…Mouais…» (p. 44).

Розмовна мова, зазвичай, є емоційно забарвленою, тому в романі ми знаходимо багато метафор, порівнянь, синонімів:

«- j'ai de plus en plus sommeil. Comme une fringale» (p. 66);

«Nous oublions que la vie est fragile, friable, ephemere» (p. 18);

«Du granit. Une falaise. Une dalle de beton. Rien a faire. Je n'ecoutais meme plus ce qu'on me disait» (p. 29).

Також, знаходимо в романі сталі фразеологічні сполуки, з афективним значенням, що часто вживаються в розмовній мові і побуті:

Gueuler dessus (p. 11);

Tomber sur le bon numero (p. 13);

Devenir dure de la feuille (p. 17);

Bourrage de crane (p. 19);

Piquer des petits roupillons (p. 39);

Faire le guignol (p. 41);

Avoir la bouche comme s'il gobait un ?uf (p. 93);

Крім цього, ми знаходимо в тексті приклади грубої розмовної лексики: «Merde ! le mome, bouge-toi le cul» (p. 14);

«Lassez tomber. Mes parents, ils sont cons» (p. 33);

«Deux tares, je vous dis, Mamie-Rose !» (p. 34);

«Avec deux cretins pareils, qui ont l'intelligence d'un sac-poubelle»(p. 78);

«Du bluff !» (p. 52);

«T'es meme pas capable, minus» (p. 47);

«Je suis si moche que ca ?» (p. 82).

емоційно-експресивної лексики:

«- Alors, c'est du serieux, Oscar, avec Peggy?

- C'est du beton, Mamie-Rose. Je suis super-heureux» (p. 60);

«C'est sur qu'au matin…ca ete de l'opera » (p. 59);

«C'est agreable d'entendre ce genre de chose, ca fait frissonner les poils» (p.43).

експресивні синоніми загальновживаних, нейтральних слів:

les medecins - les toubibs (p. 16);

petit - riquiqui (p.89);

devenir sourd - devenir dure de la feuille (p.17).

Отже, в даному романі автор відтворює розмовне мовлення, про що свідчать використання ним брутальної, простонародної лексики, фразеологічних конструкцій, експресивної та афективної лексики, а токож синтаксичні та граматичні особливості роману.

ВИСНОВКИ

Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи.

Перш за все, ми визначили поняття стилю, що являється одним з ключових як в літературі так і в лінгвістиці. Таким чином, стиль літературної мови - це різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль - це власне слова на власному місці [28, с.84].

У науці про літературу найпоширенішим є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого облич-чя» окремого письменника. Стиль письменника - це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, про-блеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.

Саме своєрідність індивідуального стилю Еріка Емануеля Шміта і стала предметом нашого дослідження. Перш за все ми визначили, що на формування неповторного індивідуального стилю письменника вплинули ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.

Безумовно величезний вплив на творчість та формування стилю письменника мали факти його життєвого досвіду, під впливом яких формувалась особистість митця. Вивчення музики, навчання та робота в сфері філософії, звернення до Бога та вивчення релігій, все це безсумнівно знаходить відображення в його твогах. На прикладах його романів ми бачимо, що головними героями в них найчастіше стають відомі історичні особистості (Гітлер, Понтій Пілат, Ісус), а висвітлює він філософські, актуальні і важливі проблеми, що завжди турбували суспільство: відношення людини і Бога, смерть, сенс життя.

На нашу думку, яскравим прикладом неповторного індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта став його роман «Оскар і Рожева пані», що є частиною «Циклу незримого», присвяченого світовим релігіям. Проблематика твору дуже складна і піднімає найактуальніші сьогодні питання, хоча автор із властивою йому майстерністю розкриває серйозні і філософські проблеми на основі життєвої трагедії десятирічного хлопчика, від якого і ведеться мова в романі. Тобто питання про віру, сенс життя і ставлення до Бога звучать із вуст дитини.

Як було зазначено вище, одним із стилетвірних чинників являється обраний автором жанр твору. Ерік Еммануель Шміт не дарма надав перевагу епістолярному роману, що являється ще однією особливістю його стилю. В результаті нашого дослідження ми дійшли висновку, що епістолярне мовлення є міжстильовим жанром, який характеризується змішуванням стилістично різнорідних елементів, оформлених за певними структурно-композиційними моделями, у яких відбився процес становлення й розвитку усного мовлення, публіцистичного й офіційно-ділового стилю, частково наукового й художнього.

Стиль характеризується як художня закономірність, що породжується функціонуванням носіїв стилю у взаємодії між собою, в контексті твору. Носіями стилю виступають елементи форми художнього твору: від фабули і сюжету, композиції, які перетворюють тематику твору, формуючи її з життєвого та уявного матеріалу, до мовних виразових форм, з їх лексико-синтаксичними структурами, інтонаційно-звуковими особливостями.

Роман «Оскар та Рожева пані» представляє собою роман у листах, написаних від імені десятирічного хлопчика Оскара. Листуванню властивий певний комплекс мовних і мовленнєвих засобів та стандартизованих формул. Також ми розглянули структурно-композиційні особливості роману, що зумовлені вимогами обраного автором жанру.

Стилістичні та жанрові особливості відображаються на письмі, тобто в мовленні роману. В романі, як зазначалось вище, спостерігається переплетення різних функціональних стилів: розмовного та художнього стилів, епістолярного мовлення. Все це знаходить своє відображення в лексиці роману: ми знаходимо синтаксичні особливості розмовного мовлення, приклади грубої, брутальної простонародної лексики, мовлення роману афективне і емоційне, що підкреслюється вживанням синонімів, метафор, фразеологічних конструкцій, разом з тим ми знаходимо стандартизовані лексичні сполуки і формули, властиві епістолярному мовленню.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, ми зробили висновок, що незважаючи на те, що Ерік Еммануель Шміт являється молодим автором, його стиль та манера письма досить витончені і майстерні. Його неповторний індивідуальний стиль представляє цікавий матеріал для дослідження в літературному та лінгвістичному плані.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров// Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - 2-е изд.- М.: Искусство, 1986.- 445с.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика.- М.: Прогресс, 1974.- 448с.

3. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили.- М.: Высшая школа, 1967.- 375с.

4. Булаховський Л.А Стилістичні засоби мови// Лекції з основ мовознавства.- Харків, 1931.

5. Вашків Л. Епістолярна літературна критика: становище, функції в літературному процесі. - Тернопіль: Поліграфіст, 1998. - 134 с.

6. Виноградов В. О теории художественной речи. - М., 1971.

7. Виноградов В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. - М., 1963.

8. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - Л.:Либідь, 2001. - 344 c.

9. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка.- М.: Просвещение, 1965.- 408 с.

10. Гіндін 1989 - Гиндин С.И. Биография в структуре писем и эпистолярного поведения // Язык и личность. - М.: Наука, 1989. - 230 c.

11. Григорян А. Художественный стиль и структура образа. - Ереван, 1974.

12. Долинин К.А. Стилистика французского языка.- Ленинград: Просвещение, 1978.- 343с.

13. Дудик П.С. Стилістика української мови. К., 2005 - с. 97.

14. Индивидуально-художественный стиль и его исследование. - К.- Одесса, 1980.

15. Кожина М.Н. Стилистика русского языка.- М.: Просвещение, 1983.- 223с.

16. Комарова 1990 - Комарова С.И. Функционирование перифразы в эпистолярном стиле вт. п. ХVІІІ века: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Днепропетр. гос. ун-т. - Днепропетровск, 1990. - 17 с.

17. Кухар- Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. - К., 1985.

18. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. - К.: "Радянська школа", 1965. - 360 c.

19. Лосев А.Ф. Материалы для построения современной теории художественного стиля // Контекст-1975: литературно-теоретические исследования. - М., 1977. - 224 c.

20. Літературознавчий словник-довідник: За ред. Гром'яка Р., Коваліва Ю. - К., 1997.

21. Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. - К.: Вища шк., 2003. - 462 с.

22. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови/ Відп. ред. В.М. Русанівський.- К.: Наукова думка, 1977.- 237 с.

23. Моісеєнко О.Ю. До питання про контекст культури та його взаємодію з мовою // Лінгво-методичні спекти викладання іноземних мов: Збірник статей і доповідей Міжвузівської науко - практичної конференції. Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. Прикарпатський університет імені Bасиля Стефаника.- Коломия: Вік, 1997.- 111 c.

24. Наер В.Л. Стиль и текст и стиль текста // Сб.н.тр.МГПИИЯ им. М. Тореза.- М.: МГПИИЯ.- 1986.- 456 c.

25. Наер В.Л. К проблеме жанра в системе функционально-стилистической дифференциации языка // Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации. - М.: МГПИИЯ, 1987. - 347 c.

26. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука, 1980.- 263 с.

27. Панфилов А.К. Лекции по стилистике русского языка.- М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1968.- 80 с.

28. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль.- К.: Наукова думка, 1976.- 288 с.

29. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.- К.: Либідь,1992.- 248 с.

30. Рогоза О.В. Прагматичні особливості епістолярного тексту // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2003. - Том XXXVII. - 253 c.

31. Рогоза О.В. Епістолярний стиль в системі функціональних стилів // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичн. конф. “Динаміка наукових досліджень 2003”. - Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Київ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т. 19: Філологічні науки. - 187 c.

32. Соколов А. Теория стиля. - М., 1968.

33. Специфіка епістолярного жанру як міжстильового явища // Лінгвістика: Зб. наук. пр.: Луганськ: Видавництво ЛНПУ ім. Т.Шевченка “Альма-матер”, 2005. - 248 c.

34. Станіславський К.С. Стилістичні параметри стилів. - К., Наукова думка, 1967 - 173 c.

35. Степанов Г.В. О границах лингвистического и литературоведческого анализа художественного текста// Теория литературных стилей.- М.: Наука, 1982.- 136 c.

36. Стиль автора и стиль перевода/ Новикова М.А., Лебедь О.Н., Лукинова М.Ю. и др.- К.: УМК ВО, 1988.- 81 с.

37. Стиль і час 1983 - Стиль і час: Хрестоматія. - К.: Наукова думка, 1983. - 249 с.

38. Фефелов А.Ф. К типологической характеристике разговорного и книжного вариантов современного французского языка: Автореф. дис. ... к. филол. н. - М., 1978

39. Функциональные типы русской речи/ Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В.- М.: Высшая школа, 1982.- 223 с.

40. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.- К.: Радянська школа,1962.- 495с.

41. Чичерин А. Идеи и стиль. - М., 1968.

42. Ducrot О.et Todorov Т. Dictionnаire еncyclopedique des sciences du langage.- Paris: Seuil, 1972.- 586 p.

43. Frei H. Grammaire des fautes. - Paris, 1929.

44. Guiraud P. Le francais parle. - Paris, 1965.

45. Gougenheim G. Les mots francais dans l'histoire et dans la vie. T. III. - Paris, 1975.

46. MEYER M. Eric-Emmanuel Schmitt ou les identites bouleversees, Paris, Albin Michel, 2004.

47. Pierre C. Dossier pedagogique : Oscar et la dame rose. - Paris, Antigone 2005.

48. Sauvageot A. Analyse du francais parle - Paris, 1972.

49. Vinaу J., Darbelnet J. Stilistique comparee du francais et de l'anglais.-Paris:Didier, 1958.- 332 p.

50. http://www.eric-emmanuel-schmitt.com/

51. http://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89ric-Emmanuel_Schmitt.

52. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.

53. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Allary, Guillaume, « La methode Schmitt », Elle, 29 novembre 2004

2. Bronckart J.P. L'acquisition des discours// Le francais dans le monde. Le discours: enjeux et perspectives.- 1996.- № spec.- P.55- 65.

3. Duplat, Guy, « La folle et riche annee d'Eric-Emmanuel Schmitt », La Libre Belgique, 23 decembre 2003.

4. Ono-Dit-Biot, Christophe, « Les grands sentiments d'Eric-Emmanuel Schmitt », Le Point, 19 aout 2004.

5. Questions de femmes, janvier 2003

6. Schmitt, Eric-Emmanuel. Oscar et la dame rose. Paris: Albin Michel, 2002. 99 p.

7. Temoignage chretien, 6 decembre 2002