Мета: ознайомити учнів з романом У. Самчука "Марія"; розкрити жанрові особливості твору, його будову, художні прийоми відображення дійсності; схарактеризувати образ головної героїні роману; розвивати навички аналізу прозового твору, логічність і самостійність суджень; виховувати почуття національної самосвідомості, патріотизму, гуманізму, моральні почуття.

Методична мета: показати ефективність використання на уроках української літератури мультимедійних засобів навчання у поєднанні із використанням індивідуальних та диференційованих завдань.

Тип уроку: інтегрований урок, урок поглибленого опрацювання тексту.

Обладнання: роман "Марія", портрет У. Самчука, вислови письменника, мультимедійне обладнання, картки, тести.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Україна, рідна ненька наша. Стражденна, змучена, але нескорена наша матінка Україна.

Україна! Одне тільки слово -- і ми входимо у світ сивої, мов жито, історії барвінкової юності, в світ трагедійного епосу і героїчних діянь.

Скільки страждань, мук, горя випало на твою долю, рідна земле. І сьогодні ми перегорнемо ще одну сторінку нашої історії, страшної історії. Чорними літерами назавжди вписані роки 1932--1933 у нашу свідомість.

Учень 1. Пекельні цифри та слова у серце б'ють, неначе молот,

Немов прокляття, ожива, рік 33-ій... Голод.. .Голод...

Учень 2. У люті сталінській, страшній, тінь смерті постала по стінах.

Семи мільйонів (Боже мій!) недолічилась Україна.

Учень 1. В руках, що виростили хліб, не залишилось і зернини.

Ні! Рід наш в горі не осліп -- ти все згадаєш, Україно.

Учень 2. Згадай усе ти, щоб воздать близьким і дальнім людоморам.

Хоч радість легше пам'ятать, та треба пам'ятать і горе.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми і завдань уроку.

План уроку (на комп'ютерній дошці)

1. Роман-спалах "Марія" -- найсенсаційніший з усіх творів У. Самчука.

2. Своєрідність композиції твору. Проблематика.

3. Піднесення образу Марії до рівня символу України.

4. Картини голодомору в романі.

5. Віра письменника в незнищенність українського народу, неминучу перемогу добра над злом.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

Вчитель. Перш ніж ми почнемо працювати над цілісним аналізом роману, давайте ще раз пригадаємо, якою людиною був Улас Самчук і чому його творчість багато десятиліть була невідомою в Україні?

Більш "сильні" учні з класу повідомляють усно, "слабші" -- отримують індивідуальні картки із завданнями, переважно тестовими.

Вчитель. У. Самчука називають одним із найвизначніших письменників сучасності. У своїх романах, повістях, оповіданнях, нарисах він майстерно відобразив нашу багатогранну історію, явив світу багатство і красу українського образного слова [23, с. 84].

Мають рацію ті дослідники творчості Самчука, які вважають художнє мислення письменника епопейним. Так, Степан Пінчук, не вагаючись, називає У. Самчука українським Гомером XX ст. і наголошує на тому, що обидва митці є унікальними у світовій літературі саме тому, що мають у творчій спадщині по два епопейні звершення ("Іліада", "Одіссея" Гомера та "Волинь" і "Ост" Самчука).

У. Самчук був палким патріотом України. Це підтвердили його життя і творчість. Завжди уболівав за майбутнє Вітчизни, хоч сам був далеко від неї.

Роман "Марія" присвячений українському селу, матерям, які загинули від голоду в 1932--1933 рр. Твір став страшним, за своїм трагізмом, обвинуваченням більшовицької системи. Роман написано по гарячих слідах подій. У світі мало знали про голодомор, оскільки офіційна пропаганда його замовчувала. Пройшло довгих майже 75 років, перш ніж увесь світ нарешті визнав, що голодомор 33-го року був геноцидом українського народу [24, с. 6].

І треба було мати неабияку мужність У. Самчуку, щоб у той далекий час піднести свій голос на захист затурканого, замордованого селянства.

Питання для перевірки:

Тести:

Позначте рядок, у якому правильно вказано жанр твору Уласа Самчука "Марія":

а) роман у новелах;

б) соціально-побутовий роман;

в) роман-хроніка;

г) повість.

2. Кому присвячений роман "Марія"?

а) Матерям, що загинули голодною смертю в Україні в 1932--1933 роках .

б) усім матерям.

в) матерям, чиї діти загинули під час голодомору 1932-1933 pp.

г) жінкам, які пережили страшні муки під час "голодних" 1932--1933 рр.

3. "Марія" Уласа Самчука розкриває трагедію голоду в Україні 1932--1933 pp., який історики називають геноцидом. А що означає це слово?

а) голодомор;

б) свідомі дії, спрямовані на повне або часткове винищення національної, етнічної чи расової групи;

в) жертви масового голодування у 1932--33 роках;

г) причини голодомору.

4. Кого автор називає Іродом-Знущателем у таких рядках твору: "Кажуть, що десь народився великий пророк, що веде народ наш з неволі, чорні духи сповістили про цю вістку Ірода-Знущателя, а той морок і голод великий народ наслав. Сто тисяч дітей мусить вмерти"?

а) В. Молотова;

б) П. Постишева;

в) Л. Кагановича;

г) Й. Сталіна.

5. Сталінщина призвела до духовного розтління народу -- створення "нового типу" людини, якій притаманна жорстокість, брехня, зрада. На прикладі кого це показує Улас Самчук у романі "Марія"?

а) Максима;

б) Гната;

в) Корнія;

г) Надії.

6. "Настав початок кінця. Дні Марії скінчилися. Сонце так саме сходило і заходило. Але знаки на сході все більше і більше вказували наближення. Йшов, ступав і перемагав жорстокий дух руїни, і не було йому спину, бо ані Корній, ні Марія, ні сотні, тисячі Корніїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець..."

IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу. Слово вчителя з елементами бесіди.

"Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов'язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для прекрасного", -- писав У. Самчук.

Літописцем свого часу, свого народу назвав Г. Костюк У. Самчука, який із юнацьких літ був відірваної від Батьківщини, опинившись поза межами рідного краю. Та на чужих землях письменник значно глибша і болючіше відчував і переживав трагедії братів і сестер із великої України.

Отже, аналізуючи роман "Марія", нам необхідно оцінити складність і трагізм 1932--1933 рр. в історії України, розкрити вплив цих обставин на формування свідомості У. Самчука як патріота сплюндрованої України (18).

Запитання:

-- Які ж були причини голодомору 1932--1933 рр. в Україні?

-- Розкажіть про наслідки геноциду українського селянства.

Вчитель: Пам'ять болить: то не хмари встають, не тумани,

То не марево плине до віч, то з гробів Катерини й Івани

По Вкраїні ідуть, наче ніч.

Заступають їм гайвори-круки голокостом усіяний шлях,

Йдуть вони, поєднавшись у муках, і несуть діточок на руках.

З тридцять третього року прямують на всесвітній на Праведний Суд,

Переляканий, п'яний, зачумлений більшовицький чорнобиль ведуть.

Іван Сухар

Вчитель. Роман "Марія" У. Самчука -- перший твір в українській літературі про страшні 30-ті роки. Автор акцентує увагу на зображенні руйнації українського народу історичними обставинами, і голодомор 1932--1933 pp. показаний однією з руйнівних сил українського етносу. Усі народи світу відчувають страх перед зникненням хоча б одного родовідного струмочка.

Індивідуальні завдання:

1. Що ж означало для влади тьми цілковите винищення родів?

2. Чому виникла потреба тотального знищення людей, яких уже встигли зробити безмовними рабами?

3. Що має відчувати нація, яка пам'ятає канібалізм?

4. Які почуття виникли у вас після прочитання роману?

5. Які епізоди з твору вас найбільше вразили?

6. Як ви сформулювали тему твору?

Диференційовані завдання:

1. Визначте основні сюжетні лінії твору (1 -- лінія життя Марії; 2 -- лінія любові; 3 -- страждання, голод, смерть; 4 -- життя людей села, їх праця на землі).

2. Який історичний період охоплює цей твір? (1861--1933 pp.).

3. Які думки викликають ці дати? Скільки ж років прожила Марія? ("Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела 26258 днів". Нехитра арифметична операція дає змогу визначити рік народження Марії діленням на 365: вона прожила 72 роки (71 рік 11 місяців), померла у 1933 році. Отже, народилася Марія у 1861-му -- році селянських надій, викликаних реформою про скасування кріпацтва, надій, що завершились голодомором...) [29, с. 19].

Вчитель. Якщо автор вдається до такої конкретики, то це означає, що йдеться про щось більше, аніж просто "типовий образ". Життя Марії охоплює проміжок української історії довжиною в цілу епоху з датами-віхами: 1861--1933. Це, звичайно ж, одразу розширює жанрові рамки повісті й перетворює її у роман. Однак не просто роман, а роман-епопею, роман-хроніку, бо життя головної героїні простежується в чіткій послідовності (часовій). Тому твір і має підзаголовок "Хроніка одного життя".

До того ж роман має своєрідну композицію.

1. Доведіть, у чому ж її своєрідність? ( По-перше, композиція твору має кільцеве обрамлення. Вся історія земного буття Марії поділена на 3 періоди:

1) "Книга про народження Марії" -- про народження жінки, особистості, її формування, змужніння (сирітство, наймитування, кохання, життя з нелюбом, розлучення).

2) "Книга днів Мари" -- там вже інша людина, яка знайшла себе, стала вільною в почуттях і діях (життя з коханим, сім'я, діти, господарство; наближення занепаду, кінця).

3) "Книга про хліб" -- про "початок кінця", винищення українського селянства в 30-х роках, витравлення з нього господаря, власника, годувальника).

2. Скажіть, чому "Книга про народження Марії" триває так довго? Коли Марія остаточно народжується?

Силою творчої уяви автор робить нас, читачів, співучасниками подій, заставляє задуматись над одвічними проблемами, які хвилювали людство на всіх етапах буття.

Проблематика твору (записують у зошити):

-- Добро і зло.

-- Любов до землі, праці.

-- Віра в Бога.

-- Проблема кохання.

-- Справедливість і кара.

-- Батьки і діти.

-- Життя і смерть.

Отже, спробуймо охарактеризувати образ головної героїні (звучить "Ave Maria").

Марія -- ім'я, що із прийняттям християнства стало традиційним в українській культурі. Вживання його в літературі й релігійному фольклорі пов'язане з асоціаціями, які викликає у свідомості читача. Мати Божа. Символізації імені сприяють також народні уявлення, пов'язані з Марією як Матір'ю Божою. Діва Марія у східних слов'ян -- це передусім "мати", "покровителька", "заступниця". Ставлячи жінку-матір у центрі трагічних подій, У. Самчук намагається передати її почуття, її страждання як Берегині роду людського, Берегині народу, що стоїть над прірвою [31].

Роман є суворим описом життя героїні твору протягом усіх днів її існування. Образ Марії підноситься до символу біблійної Діви Марії, Богоматері і многостраждальної України.

Героїня У. Самчука рівна по духу Марусі Богуславці чи Роксолані, тільки доля випала їй звичайна, буденна і складна. Сам автор показує величезний потенціал духовної та фізичної сили героїні, її прагнення жити, радіти всупереч усім труднощам. Та майже паралельно з оптимістичними нотками вже чуються тривожні удари долі, відлуння похоронного дзвону. Навіть маленьку дівчинку звуть не Марусею, Марійкою чи Марічкою, а тільки Марією, іменем, яке перекладається з грецької -- "гірка" [36, с. 199].

Бесіда із учнями (диференціальна форма навчання):

-- Як змінилося життя Марії після смерті батьків?

-- Як жилося Марії в наймах?

-- Порівняйте образ Мартина Заруби з образами куркулів в інших творах українських письменників. Які ваші думки щодо цього? (Це новий тип заможного селянина-господарника в українській літературі. Працелюб, душевно щедра людина).

-- Марія, Корній, Гнат -- що їх єднає? (Любов до землі, праці, бо всі вони втягнені у жорна праці. Вона є змістом, сенсом, культом їхнього життя. Навіть церква з недільними і щоденними вечірніми богослужіннями має для героїв роману меншу вартість і значення).

-- Що відчувають герої твору працюючи? Персонажі ще яких творів українського письменників у праці вбачають найбільше щастя? (О. Кобилянська).

"Земля" -- родина Марійки та Івоніки Федорчуків; М. Коцюбинський. "Fata morgana" -- Маланка Волик).

-- Який зміст вкладає Марія у слова: "Щастя наше в повноті існування"? Що таке для неї "повнота існування"?

-- Як ви гадаєте, можна Марію назвати Спасителькою? Чому? (Так. Марія уберегла Корнія від москальського ледарства, повернула його душу до землі, врятувала господарство, землю від занепаду).

-- Страх гріха тримав мораль народу, який жив великою мудрістю: людина чинить зло, а Бог карає. Порушення релігійних канонів не веде до добра. Доведіть, що поняття гріха і неминучості спокути за нього -- одна з основ буття української людини (на прикладі життя Марії). (Марія зраджує Гната в коханні -- мруть всі діти, народжені від нього; через зраду Гнат підпалює хату Маріїну. Вона була щирою і порядною солянкою, вірила в Бога, у непохитні народні моральні принципи. Усе життя інтуїтивно чекала розплати від долі чи від Бога за знехтуваний церковний шлюб, за поламану долю Гната. Після пожежі Гнат усе більше усвідомлює свій вчинок як злочин. Отож у нього виникла необхідність спокути. А чутлива Маріїна душа вчинила по-християнськи, як учить церква і Біблія, -- не виказала Гната, хоча і здогадувалася десь глибоко в душі, хто це лихо зробив).

-- Які страждання випали на долю Марії-матері? Чому материнське серце втратило спокій? (Бо народила сина ледаря і розбишаку, душа якого не лежала до землі, праці, господарства, народила людину, котра піднімає руку на найсвятіше -- на Бога. Марія усвідомлювала, що виростила страшну людину, котра все руйнує. Вона страждала, бачила, що її син Максим став катом свого народу, що це він, піднявши руку на рідного брата, посіяв ненависть і розбрат, що це він став впроваджувати плани більшовиків, які принесли Україні голод.).

-- А що ж батько? (Батько, який помилував пса, сокирою, як скаженого звіра, вбиває сина-комуніста, сина-відступника, котрий бенкетує з подібними до себе в той час, як його мати помирає з голоду. Але сокирою Корній рубав і соціалізм, і пролетаріат, які винищили рід Перепутьків, знищили мільйони українських родин, господарство, багатьох повиганяли з рідних домівок).

-- Як склалися долі інших дітей родини Перепутьків? (Трагічно. Старший син Демко під час Першої світової війни потрапив у німецький полон і звідти вже не повернувся. А наймолодший, Лаврін, найлюдяніший, був репресований як ворог народу. Надійка ж померла від голоду, збожеволівши. -- цитати).

-- Які образи роману уособлюють зло? (Влада більшовиків, син Максим, голод).

-- Чи потрібна була селянинові більшовицька влада? (Якщо уважно прочитати роман, то з'ясується (і це та велика правда, яку показав автор), щэ селянинові, який у свій час підтримав більшовиків, їхня влада була чужою, ворожою.)

-- Чому саме Максим, син Корнія і Марії, стає заповзятим прихильником нової влади? (Відповідь знаходимо в тексті роману: "Максим, єдиний із сім'ї, не любив землі, не любив і праці. "Зробити якусь капость... О, на це Максим -- чорний майстер". Ще юнаком він знав тільки "вечорниці, гульню та карт" а роботу на своєму полі називав "службою батькові". Залишивши дім, "пішов шукати легкого хліба" до міста і там влаштувався лакеєм. "Виродком вдався, -- скаже Корній про сина. -- Нічого у нього святого". Пізніше повторить слова чоловіка й Марія, назвавши врешті сина ворогом.)

-- Чому ж не протистояв український селянин більшовицькому злу? (Будучи споконвічно пов'язаним із землею, український селянин дбав тільки про можливість мати її. І "щетинився, набирався люті, розправляв пазури" лише тоді, коли під загрозою опинялася основа його буття -- земля. Борючись за землю, за своє право працювати на цій землі, він не розумів, що вільна праця вільної людини можлива лише у власній державі. Про власну і справедливу державу та свої права в ній він не думав. Бо й про Україну не знав. І в цьому його велика трагедія. І таких у селі переважна більшість. Відсутність національної свідомості й гідності в українського селянина -- друга причина перемоги більшовиків. Нарешті, третя: помилки українських політиків від Центральної Ради до Директорії).

У ті роки чесний, працьовитий, добрий, але темний, позбавлений національної свідомості український селянин залишився сам на сам зі злом, яке прийшло на його землю в особі червоних кіннотників з піснею "Ех, Україна, дахлєбородная...", комнезамів, колгоспів.

-- Прокоментуйте картини колективного господарювання більшовиків (цитати: як хліб прів у церкві під час масового голоду, як голодні селяни хоронили хліб, про те, що люди самі винні в тому, що настав голод).

-- Де вперше на сторінках роману з'явилося слово "голод"?

-- Які епізоди відображають гірку і жахливу правду про голодомор? (цитати: як сусід вбиває сусіда за гнилу бараболину, як вмирає немовля від хлібця, зробленого з тирси, як мруть люди, села).

-- Опис села -- це опис царства зла. Отже, зло торжествує, перемагає? Доведіть або заперечте цю думку.

Вчитель. У "Книзі про хліб" зло торжествує, перемагає. Зник рід Корнія, зник рід Марії, і прийшов день останній у хроніці одного життя: "Довго виривалася з життя Марія. Перетинається окремо кожний нерв... Плющаться і грузнуть очі, холонуть засохлі уста, западають груди, серце робить останній удар...".

(Огляд творчих робіт студентів -- схематичне відображення життя Марії (пообразна схема-хроніка "Життя Марії") та "Рушник долі Марії").

-- Рід Марії гине. Чи є роман У. Самчука, на вашу думку, песимістичним? (Ні, бо наприкінці твору Гнат виголошує цінну промову перед односельцями, які ще залишилися живими. Але його промова адресована була не їм, а нам, "прийдучим вікам": "Слово моє не для вас. Слово моє для мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте, ви, сини і дочки великої землі... Затямте, гнані, принижені, затямте, витравлювані голодом, мором!.. Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений самого себе!.. Кажу зам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою!..) [33, с. 25].

У більшості своїх романів У. Самчук підходить до відображення життя з мірою українського вітаїзму. Це цілком окреслена естетична система. Це утвердження торжества життя в його найрізноманітніших проявах, навіть тоді, коли воно конвульсивно вибивається з небуття чи коли воно повисає над прірвою.

-- Ненароджені у тридцять третьому! Прочитайте "Марію"! Чому? Та тому, що наш найсвятіший обов'язок сьогодні -- зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих під червоним прапором, пам'ять про тих, хто недожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

V. Підсумок уроку.

Роман У. Самчука "Марія" -- один із найсильніших в українській романістиці. Справедливо сказав С Пінчук у післямові до вітчизняного видання "Марії", що саме У. Самчук"втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті".

Закінчити урок хочеться словами з доповіді "Україна як постгеноцидна держава, або Як успадковані від СРСР структури блокують будь-які реальні реформи", виголошеної на Міжнародному конгресі україністів (Чернівці, серпень, 2002 p.): "Тільки тоді, коли народ України усвідомить усе багатство спадщини свого минулого, культури, історії, усього, від чого, власне, і постала така держава, як Україна, і такий народ, як українці, тільки тоді Україна спроможна ступити на шлях, від якого вона була відірвана репресіями, голодоморами, безпощадним економічним, політичним, культурним варварством, аналогів якому важко знайти в історії людської цивілізації, але ім'я якому -- геноцид, на шлях нормального існування як європейської країни, Української держави, за яку боролися герої української нації, держави, створеної народом для народу" [35, с. 22].

Загалом, занурюючись у страшні реалії штучного голодомору 1932--1933 pp., письменники не могли оминути проблеми антигуманної сутності всієї тоталітарної системи, що породжує подібні явища, фальшивості проголошуваних нею гасел соціальної рівності, вселюдського братерства, щастя для всіх.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати статтю У. Самчука "Нарід чи чернь?", виписати в зошити найцікавіші думки письменника та вміти їх коментувати.

Як бачимо, використання індивідуальних та диференційованих видів навчання для вивчення твору "Марія" значно покращує сприйняття учнями цього цікавого, Але й досить складного для осмислення, художнього твору.

Розділ ІІІ. Шляхи покращення застосування диференціації навчання на уроках української літератури

Диференціація навчання розпочинається здебільшого на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи (10-11 клас). Українська література (філологічне спрямування) відноситься до наукового профілю диференціації навчання (разом з фізико-математичним, біолого-технічним, біолого-хімічним, історико-суспільствознавчим тощо [8, с. 34].

Загалом, головною ознакою диференціації навчання в навчальних закладах є програми. Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України розробило і запропонувало педагогам близько 60 варіантів навчальних програм для диференціації навчання (українська мова та література отримали відповідно 3 програми).

Безумовно, важливим напрямом диференціації, в тому числі і на уроках літератури, є навчання обдарованих, талановитих дітей і підлітків. Саме вони в недалекому майбутньому забезпечать прогрес країни в науці, виробництві, мистецтві.

Переходячи до вивчення покращення стану диференціації навчання на уроках української літератури, дамо ще визначення поняттю "обдарована дитина". Під цим поняттям в педагогіці розуміють здібність досягати найвищих результатів в інтелектуальній і художній галузях; володіння незвичайними психомоторними і спеціальними здібностями, а також високий рівень розвитку будь-яких здібностей.

Учені виокремлюють три основних типи обдарованості, які слід враховувати у саме у загальноосвітній школі:

1) академічну (яскраво виражена здібність до навчання);

2) інтелектуальну (уміння мислити, аналізувати, зіставляти факти);

3) творчу (нестандартно мислити і бачити світ).

Необхідно зазначити, що підтримка диференціації у навчанні в сучасній України почалася ще з 1991 року. Закон "Про освіту" передбачає створення для розвитку здібностей, обдарувань і таланту профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, а також різних типів навчально-виховних закладів, об'єднань. Найталановитішим дітям держава надає підтримку (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Для дітей, схильних до наукової творчості, створена Мала академія наук України. У 27 її територіальних відділеннях навчається близько 30 тисяч учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ. З ними працюють учені з більш як 35 вищих навчальних закладів освіти та наукових установ НАН України.

Важливим напрямом диференціації освіти є організація навчання дітей, які знаходяться на протилежному, аніж обдаровані діти, полюсі, -- інвалідів і дітей з негативними відхиленнями у розумовому розвиткові. Проблема відображає сумну реальність масового народження дітей з різними патологіями внаслідок спадкових хвороб, алкоголізму і наркоманії батьків.

В Україні є система спеціальних шкіл для дітей з відхиленнями в здоров'ї (лісні школи, спецшколи). Для частини учнів регулярні заняття в них проводяться за звичайними програмами. Решта дітей і підлітків навчаються за полегшеними загальноосвітніми програмами з акцентом на професійну підготовку.

Окремим напрямом диференціації є компенсаційне навчання, тобто додаткові педагогічні зусилля стосовно учнів, що відстають у навчанні, мають слабку підготовку [8, с. 25].

Формою компенсаційного навчання є класи вирівнювання, укомплектовані на базі однієї або кількох початкових шкіл мікрорайону дітьми, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до систематичного навчання у звичайних умовах, а також учнями першого і другого класів, які не встигають з основних предметів. Кількість учнів у цих класах невелика (16-20). У них вирішуються завдання формування навчальної мотивації, успішної адаптації до умов шкільного життя, розвитку соціально-моральних якостей. За допомогою спеціальної методики (не вимагати одночасного виправлення декількох недоліків, хвалити виконавця, а критикувати виконання, порівнювати сьогоднішні успіхи із вчорашніми невдачами, не скупитися на похвалу, виділяти будь-який успіх, ставити гранично конкретні і реальні цілі) діти "вирівнюються" у розвитку і знаннях зі своїми однолітками із звичайних класів і можуть разом з ними успішно продовжувати навчання в середній школі [19, с. 119].

Внутрішня диференціація здійснюється під час уроків. Необхідність у ній тим більша, чим різноріднішим є склад учнів. Навчання тут погоджується з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня всіх школярів. '

Найефективнішою є групова диференціація. У всіх типах загальноосвітніх навчальних закладів учні класів поділяються на групи. У такій групі учень може вільніше висловлювати свої думки, активніше брати участь у розв'язанні навчальних завдань відповідно до своїх інтересів і здібностей. Групи формуються учителем на основі рівня розвитку дітей і побажань самих учнів: учні охоче працюють із однокласниками, які мають схожі інтереси, стиль роботи, з якими пов'язані дружніми стосунками.

Групове навчання в цілому педагогічно виправдане. Проте завжди є небезпека звуження загального кругозору дітей і підлітків, які працюють у групах. Так, при розподілі класу на сильних і слабких зазвичай виникає два варіанти: або більше уваги приділяється слабким, або сильним. Обидва варіанти можуть нанести шкоду тій чи іншій групі учнів.

Індивідуальна самостійна робота на уроках української літератури здійснюється здебільшого за допомогою диференційованих завдань, які враховують особливості індивідуальності учня. З цією метою в школах впроваджується рівнева індивідуалізація навчання, коли учні, навчаючись за однією програмою, мають право і можливість засвоювати її на різних рівнях, але не нижче загальнообов'язкового базового рівня. Як правило, у шкільних навчальних програмах виділяють три рівні складності матеріалу:

1) базовий;

2) середній;

3) високий.

Загалом, індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти, а також на уроках української літератури, організовується з метою створення оптимальних умов для здобуття учнями певного освітнього рівня або повної загальної середньої освіти відповідно до особистісних потреб, індивідуальних здібностей, можливостей, стану здоров'я, розвитку, нахилів, талантів. Як правило, це навчання здійснюється навчальним закладом, у якому учень навчається (навчався), або найближчим за розташуванням до місця його проживання чи лікування іншим навчальним закладом, визначеним місцевим органом управління освітою.

Індивідуальне навчання може проводитися в приміщенні школи, в домашніх умовах, в лікувальному закладі тощо. Воно здійснюється за індивідуальним навчальним планом, що розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей та потреб [11, с. 67].

На підставі індивідуальних навчальних планів розробляються індивідуальні програми з кожного предмета, в яких визначається зміст і обсяг матеріалу, що підлягає вивченню. Учні, які прискорено опанували програмовий матеріал відповідного класу, за їхнім бажанням та за рішенням педагогічної ради можуть бути переведені до наступного класу.

Потрібно зазначити, що на небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з'явилася у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок -- це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять.

Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків, які використовуються під час вивчення української літератури, є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки - "суди", уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо [11, с. 69].

Такі нестандартні уроки, в яких можна чітко побачити диференціацію та індивідуалізацію навчання, більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку -- перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.

Загальновідомо, що на уроках різних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної роботи. Розглянемо їх детальніше.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності на уроці, коли всі учні класу під безпосереднім керівництвом вчителя виконують спільне завдання. При цьому педагог проводить роботу зі всім класом в єдиному темпі. У процесі розповіді, пояснення, показу і події він прагне одночасно впливати на всіх присутніх. Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої колективної праці, стимулювати активність учнів є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчання.

Найчастіше на уроках української літератури її використовують на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умов проблемного, інформаційного і пояснювально-ілюстративного викладу, який супроводжується творчими завданнями різної складності, ця форма дозволяє залучити до активної навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів.

Суттєвим недоліком фронтальної форми навчальної роботи є те, що вона за своєю природою зорієнтована на середніх учнів. На абстрактного середнього учня розраховані обсяг і рівень складності матеріалу, темп роботи. Учні з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможні одержати знання: вони потребують більшої уваги від учителя, і більше часу на виконання завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на сильних учнях. Останніх задовольняє не збільшення кількості завдань, а їх творчий характер, ускладнення змісту. Тому для максимальної ефективності навчальної діяльності учнів на уроці поряд із цією формою використовуються інші форми організації навчальної роботи.

Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці української літератури передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, декламує вірш або твір, пише реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, хрестоматією тощо. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку української літератури, для вирішення різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі [20, с. 43].

Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.

Проте ця форма організації має й недолік: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує групова форма діяльності учнів.

Групова форма організації навчальної діяльності передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними, як свідчать дослідження, є групи чисельністю 4-5 учнів, які мають різну успішність.

При груповій формі роботи при диференціації навчання на уроках літератури, навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, не обмежує їх спілкування, взаємодопомогу і співробітництво, а навпаки, створює можливості для об'єднання зусиль діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групі виконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи.

Контакти й обмін думками в групі істотно стимулюють розвиток мислення учнів, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, поповненню знань, розширенню індивідуального досвіду.

Найбільш ефективною групова форма організації навчання є на етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань. Вона дозволяє учням за короткий час актуалізувати теоретичні знання, оперативно перевірити засвоєння навчального матеріалу кожним членом групи, здійснити систематизацію знань [20, с. 45].

Групова навчальна діяльність учнів може бути:

- однорідною, коли всі групи, на які поділений клас, виконують одне й те саме практичне завдання або аналізують твір;

- диференційованою -- різні групи в класі виконують різні завдання;

- кооперативною -- кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання;

- парною -- навчальна діяльність відбувається в мікрогрупах у складі двох учнів;

- індивідуально-груповою -- коли кожен член групи виконує частину завдання групи.

Успіх роботи в групах на уроках української літератури залежить від уміння вчителя комплектувати групи, організовувати роботу в них, розподіляти свою увагу так, щоб кожна група і кожен її учасник відчували зацікавленість педагога у їх успіху, в нормальних і плідних міжособових взаєминах.

Як ми бачимо, використання диференційованого навчання на уроках української літератури значно покращує роботу учнів. Клас краще запам'ятовує матеріал, при чому в робочому процесі беруть участь всі учні. Кожен отримує посильне для нього завдання і тому здатний його виконати.

Розподіл учнів класу за рівнем знань та підбір для кожного відповідного матеріалу робить процес вивчення літературних творів набагато цікавішим. Безперечно, ця форма навчання повинна ширше використовуватися вчителями, особливо під час вивчення досить складних творів, яким є роман Уласа Самчука "Марія".

Висновки

Використання диференційованих та індивідуальних завдань на уроках літератури в сучасній школі є дуже актуальним процесом. Тому що сьогодні перед вчителем української літератури стоять складні завдання. Як допомогти читачеві-школяру усвідомити необхідність літературної освіти? Як навчити літературі кожного учня, щоб набуті знання і вміння стали для нього особистісно значущими? Як визначити рівень і динаміку літературної підготовки різних учнів? Як навчити розуміти твори різних родів і жанрів у тій мірі, яку можуть забезпечити можливості, здібності, інтереси школяра? Як об'єктивно перевірити те, чого вчили?

Через це навчання за допомогою цих методів повинне практикуватися кожним вчителем. Їх необхідно шукати дієві шляхи вдосконалення шкільної літературної освіти, ефективні способи впливу якісної літератури на особистість школяра. І це можливо тільки при з'єднанні дидактичних принципів особистісно орієнтованого навчання, про який з'явилося багато фундаментальних досліджень в останні роки (І.С. Якиманська, О.А. Бондаревська, С.В. Кульневич тощо), з методикою викладання літератури в школі. Безумовно, що позитивний вплив літератури на особистість учня може сьогодні йти тільки в руслі диференціації та індивідуалізації навчання.

І тому вивчення шкільної практики показує, що від учитель української літератури повинен вести систематичний облік вікових, особистісних, психолого-педагогічних характеристик школярів, розуміння літературознавчих і методичних аспектів диференціації шкільної літературної освіти.

Безумовно, диференціація процесу навчання на уроках української літератури базується на сукупності психолого-педагогічних основ. При цьому важливо враховувати особливості вікового розвитку учнів і психологічних процесів у їхній свідомості, як то:

1) мислення (репродуктивного, творчого);

2) пам'яті (довільної, мимовільної), зокрема впізнавання, пригадування, заучування, відтворення;

3) уваги (здатності зосереджуватися на предметі вивчення);

4) уяви (відтворювання, творчості);

5) волі (здатності досягати поставлені цілі);

6) емоцій і ін.

Нині встановлено (Виготський В.С.), що мислення учня розвивається тоді, коли вчитель визначив для нього таку програму дій, при якій наступні завдання знаходяться "в зоні його найближчого розвитку", а саме навчання "має забігати вперед розвитку". Перехід до нових способів дій у навчальному процесі сприяє розвитку мислення. Тільки спеціальним чином організоване навчання, орієнтоване не на просте відтворення знань, а на їх самостійний пошук в оптимальних для кожного умовах, розвиває мислення і мовлення учнів.

Також ми бачимо, що в процесі диференціації навчання важливу роль відіграє облік особистісних якостей і здібностей дітей. Довгий час школа орієнтувалася на "середнього" учня, вважаючи колективне навчання основним. При цьому враховувалося те, що об'єднувало дітей за певними ознаками. Сьогодні важливіше те, що дітей розрізняє, щоб вчити їх самих знаходити рішення, давати оцінку різним явищам і фактам.

Можна зробити загальний висновок, що диференціація навчальної діяльності на уроках української літератури можлива тільки в контексті розвиваючого і особистісно орієнтованого навчання, коли освітній процес будується на навчальному діалозі учня і вчителя, спільному конструюванні діяльності з урахуванням вибірковості учня до змісту, виду та форми навчального матеріалу, його мотивації, прагнення самостійно використовувати знання в ситуаціях, не заданих навчанням.

Зазначимо ефективність диференціації за темпами та за рівнями засвоєння навчального матеріалу на уроках української літератури:

1. Визначається чітка система цілей навчання.

2. Встановлюється вихідний стан навчальних можливостей учня, виділяються типологічні групи.

3. Конструюється навчальний цикл, створюються програми впливів з урахуванням перехідних станів кожної типологічної групи.

4. Реалізуються заплановані завдання.

З огляду на це, використання диференційованих та індивідуальних завдань при вивченні роману У. Самчука "Марія" допомагає учням краще розібратися в його структурі, жанровій специфіці тощо. Кожен учень отримує змогу вкласти часточку свого, власного в розгляд твору: від "найслабшого" до "найсильнішого" учня. Всі задіяні на уроці, кожен має власне, посильне йому, завдання.

Список використаних джерел та літератури

1. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. -- СПб, 2000. -- 304 с.

2. Волошина Н.Й., Бандура О.М. Шляхи аналізу художніх творів. // Українська література в загальноосвітній школі, 2003. -- №6. -- С. 43--52.

3. Волудько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз. // Педагогіка і психологія, 1997. -- №4. -- С. 9--17.

4. Выготский Л.С. Избранные педагогические исследования. -- М., 2005. -- 296 с.

5. Гаврилов П.Т. Оглядові теми на уроках української літератури в старших класах. -- К., 1998. -- 126 с.

6. Горб О.А. Проблема типології уроків літератури. // Методика викладання філологічних дисциплін, 1997. -- С. 41--46.

7. Гром'як Р. З вірою в майбутнє нації. (До 90-річчя від дня народження українського письменника Уласа Самчука). // Вільне життя, 1995р. -- 21 лютого.

8. Диференціація навчання на всіх етапах уроку. // knowledge.allbest.ru/ pedagogics/2c0b65635a2bc68a5d53b89421206d37_0.html

9. Зайченко І.В. Педагогіка. -- К, 2006. -- 220 с.

10. Жив'юк А. Дерманські береги Уласа Самчука. // Слово і час, 1995.-- №1. -- С. 12--18.

11. Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник. / Упорядник Г.О. Сиротенко. -- Полтава, 2006. -- 124 с.

12. Історія української літератури ХХ ст. -- К., 2004.-- 365 с.

13. Кирилюк В. Спадщина Уласа Самчука в Україні. // Літературна Україна, 1994 р. -- 1 грудня. -- С. 6.

14. Краткая литературная энциклопедия. / ред. Сурков А.А. -- К., 2002. -- 1024 с.

15. Кудряшов Н.И. Взаимосвязь методов обучения на уроках литературы. -- М., 2001. -- 190 с.

16. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка. -- К., 2003. -- 418 с.

17. Куцевол О. Творча сутність професійної діяльності вчителя літератури. // Дивослово, 2006. -- №5. -- С. 30--35.

18. Легенди про Богоматері: "Скорботна мати" Павла Тичини і "Марія" Власа Самчука. //www.litra.org.ua

19. Малафіїк І.В. Дидактика. -- К., 2009. -- 406 c.

20. Методика викладання української літератури. / ред. Богданова О.Ю. -- К., 2006. -- 307 с.

21. Наукові основи методики літератури. / ред. Волошина Н.Й. -- К., 2002. -- 344 с.

22. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. -- К., 2008. -- 248 с.

23. Нитченко Д. Видатний прозаїк Улас Самчук (1905-1987). // Березіль, 1998 р. -- №7--8. -- С. 79--85.

24. Пастушенко О. Роман Уласа Самчука "Марія". До проблем життєвої правди.// Українська мова та література, 1998. -- №5. -- С. 6.

25. Педагогічна енціклопедія. //slovnik.com.ua/?grupa=11

26. Перевіозний А.В. Диференціация шкільної освіти: основні характеристики та структура. // Шкільні технології, 2007. -- №2. -- С. 47--49.

27. Пінчук С. Дві епохи Уласа Самчука. // Вітчизна, 1993. -- №11--12. -- С. 141--146.

28. Самчук Улас. Марія; Куди тече та річка. -- К., 2001. -- 416 с.

29. Самчук У.О. Марія. Хроніка одного життя. -- К., 2000. -- 189 с.

30. Семенюк Г., Ткачук М., Гуляк А. Срібний Птах. Хрестоматія з української літератури для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. -- К., 2005. -- 720 c.

31. Співвідносність образів Матері Божої і героїні твору Уласа Самчука "Марія". //schoolportal.com.ua.

32. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. -- К., 2005. -- 254 с.

33. Твір "Марія" Уласа Самчука -- найсенсаційніший твір та перший художній документ української літератури про голодомор. // schoolportal.com.ua.

34. Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція. -- К., 2002. -- 318 с.

35. Улас Самчук -- український Гомер XX століття. // schoolportal.com.ua.

36. Фенько О. Відгомін архетипу Великої Матері у творчості Уласа Самчука. // Література. Фольклор. Проблеми поетики. -- К., 1997. -- Вип. 3. -- С. 198-202.

37. Ягупов В.В. Педагогіка. -- К., 2002. -- 560 с.

38. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. -- М., 2006. -- 205 с.

Размещено на Allbest.ru