Особливості просторової та суб'єктної організації казкової прози

Також, в основу казки покладено уявлення людей про смерть і потойбічний світ. Ці два явища або по-іншому - циклу, тісно пов'язані один з одним. Обидва ці цикли дають майже всі основні конструктивні елементи казки. Як вже було зазначено вище, чарівна казка ґрунтується на певних міфах. Ще, не можна не помітити, що всі біди і перешкоди, що зустрічаються на шляху героїв, долаються в чарівному розвитку подій, за допомогою помічників-дарувальників, тому у чарівної казки завжди щасливий кінець.

Але ніяк не можна забувати, що фундаментом будь-якої чарівної казки спочатку є міф. На прикладі казок Ш. Перро «Червоний Капелюшок» и М. Єме «Вовк» ми можемо це простежити.

4.2 Зіставлення структури концепту «вовк» у досліджуваних казках

Ми поділили казку М. Еме «Вовк» на макроситуації, для детального пояснювання кожної сюжетної лінії. Відповідно до семантичних ознак, вовк повністю втрачає вовчі ознаки в двох макроситуаціях, набуваючи переважно людських ознак (у мові, вираженні емоцій, поведінці тощо). В єдиній макроситуації „не-вовк знов перетворюється на вовка” відбувається поєднання та актуалізація всіх основних сем „вовчості” (навіть у словнику семи „дитяча гра”, „ненажерливість” та „дикість” включено до різних значень статі „вовк”!). Усі ці трансформації концепту „вовк” примушують читача замислитись: чим є вовк насправді.

Одже, ми зазначили, що концептуальний простір казки М. Еме «Вовк» видбувається через втрату / поповнення концепту «вовк» семантичними ознаками, як наведено у таблиці 1.

Таблица 1

Отже, насамкінець зазначимо, що в казці Марселя Еме “Вовк” поступова втрата концептом “вовк” власних основних семантичних ознак - „дикість”, „м'ясоїдність”, „ненажерливість” - призводить до виникнення комічного ефекту: вовк, що вважає себе не-вовком, потрапив у смішне становище (сема “ненажерність” та інші є обов'язковою семою у ядрі концепту “вовк”). Мораль казки відповідає одній з головних настанов творчості Еме: «як тільки людина віддаляється, за власним бажанням або ні, від своєї природи, вона стає жертвою власної нерозумності» [6, с. 15].

Первісне сприйняття вовка дітьми так само різне, якщо Дельфіна і Марінетті з побоюванням і недовірою поставилися до тварини, здолавши його розпитуваннями, то Червона Капелюшка наївно все розповіла вовку.

Градація в описі персонажів - дівчат та вовка - демонструє якнайширший діапазон мовленнєвих та описових ознак, що сприяють створенню денотативного та концептуального просторів тексту.

Щодо читача, він, у своєму пошуку відповіді на запитання, що ми зформулювали раніше (що таке „вовк” у розумінні М.Еме?), занурюється в смислові паралелі, створені прецедентними текстами: саме він (аж не як не вовк, ані дівчатка - вони нічого не навчаються) має винести певний урок.

Можна говорити про те, що вовк є зовсім не твариною, а збірним образом, і що аж ніяк не поїдання варто боятися.

Ми поєднали розвиток сюжета у якому концепт «вовк» може вести себе по-різному в казці Ш. Перро. Його семи ми виділили як «дикий», «ненаситний», «м'ясоїдний», та «хитрий». Якщо порівнювати перетворення вовка в не-вовка і назад в казках М. Еме і Ш. Перро, то можна відзначити, що в першому випадку, вовк щиро стає добрішим, насолоджуючись спілкуванням з дівчатками, а в другому - це лише гра, вовк чітко слідує своїм планам, без коливань в серці, блискавично перетворюється з не-вовка в вовка, як наведенно у таблиці 2.

Таблиця 2

В казці Ш. Перро «Червоний Капелюшок» вовк виступає у двух ролях. Він може проявляти себе як хитрий або дикий, в залежності від ситуації казки. У нашій свідомості образ вовка наділений здебільш негативними характеристиками (м'ясоїдність, дикість, злість, агрессія), але в казці Ш. Перро вовк також наділенний не характерною рисою, такою як хитрість. Ненаситність і м'ясоїдність керують ним протягом всієї казки, але в момент діалогу з Червоною Капелюшкою в будинку бабусі, ми не бачимо нічого крім хитрості. Хитрість, до речі, є дуже яскравою рисою вовка, що дозволяє йому придумати і здійснити хитромудрий план. Стосовно дикості в казці Ш.Перро, ми спостерегли, що дикість вовка проявляється, коли він постає перед нами вовком, голодним і м'ясоїдним, поїдає бабусю і дівчинку.

Як і у творі М. Еме концепт «вовка» Ш. Перро можна розділити на дві характеристики:

1. вовк звичайний (він не говорить; концепту «вовк» притаманні всі його «традиційні ознаки»: «ненаситність» і «плотолюбність» - тому полює за дівчинкою, «дикість»);

2. вовк, який говорить (концепт «вовк» втрачає характеристику «дикість» - так як він будує план і спілкується з ЧервоноюКапелюшкою). Саме в момент появи плану і почалось його втілення в діалозі з дівчинкою, вовк постає перед читачем не як вовк.

На відміну від казки Еме, в оригінальному тексті Перро відсутній епізод порятунку дівчинки і бабусі, але є мораль, яка привносить якусь подвійність в сам текст казки і образ вовка.

«Червоний Капелюшок» - одна з найпопулярніших казок і не тільки серед казок Шарля Перро, але і серед казок всіх авторів у всьому світі. Ця казка входить у список тих, яку читають одну з перших дитині. Проста і на перший погляд нехитра історія дівчинки в червоній капелюшці, насправді є казкою з глибоким змістом і психологічним підтекстом.

ВИСНОВКИ

Метою даного дослідження був мотив «перетворення» казок М. Еме «Вовк» так Ш. Перро «Червоний Капелюшок». Жодний художній твір не існує без простіру та часу, тому що так чи іначе час і простір завжди присутні. В данному дослідженні ми більш сконцентрувалися на аналізі простору. Спираючись на дослідження М.М. Бахтіна і Ю. Лотмана, ми виявили, що час і простір у художньому творі є концептуально важливими проявами відображуваного автором світу. Організовуючи композицію твору, важливою характеристикою художнього образу є забезпечення цілісного сприйняття відтвореної автором дійсності в конкретному історичному контексті.

Ми звернулися до досліджень одного з найвідоміших фахівців з сказкознавства В.Я. Проппа. В латинській мові, ми бачимо що слово "казка" передається через fabula. Але слово це не специфічно для казки, воно має багато різних значень: розмова, плітка, предмет розмови та ін. У французькій мові найчастіше вживається слово conte, що означає ''розповідь'', raconter - ''розповідати''.

Літературна казка зазначеного періоду розглядається, як авторський твір, представлений у вигляді письмових художніх текстів у прозовій, поетичній або комбінованій формі. Засноване на фольклорних джерелах та / або несе оригінальність її автора, казка - твір фантастичного, чарівного характеру. Казка розповідала про дивовижні пригоди традиційних чи вигаданих автором казкових персонажів, і було орієнтоване як на дорослу, так і на дитячу читацьку аудиторію.

Тема дослідження обумовлена незгасаючим інтересом до казки як жанру, невичерпністю тем, її варіативністю і захопливістю.

У дослідженні ми відтворили особливості суб'єктної та просторової організації казкової прози на матеріалі казок М. Еме та Ш. Перро. Ми дослідили мотив «перетворення» концепту «вовк» в обох казках, як засіб побудови творів, характеристики суб'єктів, їх мовлення і побудови сюжетів.

Зазначимо, що концептуальний простір казок вибудовується через втрату / поповнення концепту «вовк» семантичними ознаками. Ми виявили, що вовк може повністю втрачати вовчі ознаки в обох казках. Різниця полягає тільки від сюжетної лінії та бажань головного персонажу (вовка). Ядро концепту складають конкретно-образні характеристики, які є результатом чуттєвого сприйняття світу, його повсякденного пізнання. До ядра концепту «loup» обов'язково входять такі семи: «дикий», «м'ясоїдний», «ненажерливий» «ненаситний», «хитрий», а також «дитяча гра в вовка».

В дослідженні ми розглянули смислове наповнення, так як у кожній казці воно різне. Смислове наповнення демонструється через відмінності вовка. Тому, розділили казки на епізоди (макроситуації) і проанулізували кожну з них.

Дослідження смислового простору передбачає дослідити денотативний і концептуальний простор тексту, тобто зображений простір (хто, де, коли) і форми його смислової фіксації (концепт). Денотативний простір ми виявили, у вигляді макроситуацій.

Новизна теми полягає у трансформаціях концепту «вовк», які примушують читача замислитись: чим є вовк насправді. Дослідження концептів дозволило провести не просто лінгвістичний, а більше того, філологічний аналіз, що, безсумнівно, веде до глибшого розуміння тексту і позиції автора.

Градація в описі персонажів - вовків та дівчат, з обох казок, демонструє якнайширший діапазон відмінності мовленневих та описових ознак, що сприяють створенню деннотативного та концептуального простору тексту. Ми можемо чітко встанновити відмінність концепту «вовк». Можна говорити про те, що вовк є зовсім не твариною, а збірним образом, і що аж ніяк не поїдання варто боятися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адоньева С.Б. Волшебная сказка в контексте традиционной фольклорной культуры /С.Б. Адоньева // - Л.: ЛГУ, 1989. - 372 с.

2. Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художестенного текста /Л.Г. Бабенко // Теория и практика: Учебник. - 3-изд., испр. - М.: Флинта: Наука, 2005. - 260 с.

3. Бабушкин С.А. Пространство и время литературы: монография / С.А. Бабушкин // - Курск, 1971. - 116 с.

4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин // - М.: Искусство, 1986. - 412 с.

5. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет М.М. Бахтин // - М.: Художественная литература, 1975. - 504 с.

6. Буслаев Ф.И. Преподавание отечественного язика. / Ф.И. Буслаев // - М.: Просвещение, 1992. - 512 с.

7. Воронцова Т. Подлинная история Красной Шапочки / Т. Воронцова // газета «Литература», № 44. - М., 2002. - С. 2-3.

8. Гальперин И.Р. Текст как обьект лингвистических исследований / И.Р. Гальперин // - М.: Наука, 1981. - 139 с.

9. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість / В.М. Гнатюк // - К.: Наукова думка, 1966. - 246 с.

10. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. - Т. 1. / М. Грушевський // - К.: Либідь. 1993. - 392 с.

11. Зуева Т.В. Волшебная сказка / Т.В. Зуева // М.; Прометей, 1993. - 149 с.

12. Караулов Ю.Н. Роль прецендентных текстов в структуре и функционировании языковой личности / Ю.Н. Караулов // Научные традиции и новые направления в преподавание русского языка и литературы. - М.: Наука, 1996. - 263 с.

13. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці / Ф.М. Колесса // - К.: Наукова думка, 1970. - 415 с.

14. Леонова Т.Г. Русская литературная сказка XIX века в ее отношении к народной сказке / Т.Г. Леонов // - Томск, издательство Томского университета, 1982. - 198 с.

15. Липовецкий М.Н. Поэтика литературной сказки / М.Н. Липовецкий // - Свердловск: Издательство, 1992. - 569 с.

16. Лотман Ю.М. Об искусстве / Ю.М. Лотман // Спб.: Искусство - СПБ, 1998. - 285 с.

17. Лунгина Л.З. Сказки народов мира в 10 томах / Л.З. Лунгина // Том 8. Литературные сказки зарубежных писателей: М., издателство «Детская литература». - 375 с.

18. Мелетинский Е.М. Классические формы мифа / Е.М. Мелетинский // - М.: РАН, 1995. - 142 с.

19. Перро Ш.П. Червона Капелюшка/ Ш. Перро // - К.: Гроно, 1997. - 9 с.

20. Пропп В.Я. Морфолонгия «волошебной» сказки. Исторические корни волшебной сказки. / В.Я. Пропп, Е.М. Мелетинского, А.В. Рафаевой // - М.: Лабиринт, 1998. - 512 с.

21. Пропп В.Я. Принципы классификации фольклорных жанров / В.Я. Пропп // Фольклор и действительность: изб. статьи. - М.: Наука, 1976. - С. 3-303.

22. Рафаева А.В. Исследования семантических структур традиционных сюжетов и мотивов / А.В. Рафаева // - М.: Рос. Гум. Ин-т, 1998. - 74 с.

23. Разумовская М.В. О сказке / М.В. Разумовская // - Французская литературная сказка (12-20 вв.). - М.: Радуга, 1983. - С. 5-34.

24. Савостин И.Г. Образ мира и художественное пространство текста / И.Г. Савостин // Целостность художественного произведения. - Донецк, 1977. - С. 24-67.

25. Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецендентных текстов в сознании и дискурсе / Г.Г. Слышкин // М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. - 384 с.

26. Тайлор Э.Б. Первобытная культура / Э.Б. Тайлор // Т. 98 Первобытная культура: Пер. c англ. - М.: Политиздат, 1989. -583 с.

27. Топоров В.Н. Пространство и текст / В.Н. Топоров. // Семантика и структура: статьи. Ред. Цивьян Т.В. - М.: Наука, 1983. - 302 с.

28. Успенский Б.А. Филологические разыскания в области славянских древностей / Б.А. Успенский // М., Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 248 с.

29. Франко І. Вибрані статті про народну творчість / І. Франко // - К., Вид-во АНУРСР, 1955. - 289 с.

30. Шмелева Т.В. Паратекст медийного текста / Т.В. Шмелева // Структурно-семантические параметры единиц языка и речи: Сб. науч. статей Отв. ред. О. М. Чупашева. - Мурманск, 2009. - С.145-149.

31. Dupont J.-L. Marсel Ayme et le merveilleux / J.-L. Dupont // Paris: Debresse, 1970. - 221 p.

32. Ayme Marcel. Le loup / Marcel Ayme // Les contes du chat perche. - P.: Editions Gallimard, 1939. - p.169-187.

33. Perrault Charles La Petite Chaperon Rouge / Charles Perrault // Режим доступа: http://chaperon.rouge.online.fr/perraultfr.htm.

Лексикографічні джерела

34. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. Ред. В.Н. Ярцева. - М.: Большая российская энциклопедия, 2002. - 709 с.

35. Le Petit Robert. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue francaise. - Paris: Dictionnaires Le Robert, 1993. - 2843 р.

Размещено на Allbest.ur