Психологізм творчості Михайла Коцюбинського

Психологізм як метод образно-логічного осягнення соціально-психологічної суті людини в художній творчості. Форми втілення психологізму в українській літературі. Сублімація авторської психології в художні образи. Постать Коцюбинського в рецепції критиків.

Рубрика Литература
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.08.2012
Размер файла 140,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Твір побудований як лірична сповідь автора, який страшенно втомився від жорстокого світу зла. Щодня йому доводиться зустрічатися з типовими для часів реакції явищами: катуванням і розстрілом колишніх учасників повстання, засланням, ув'язненням, поліційним наглядом. Як відомо, М. Коцюбинський працював у статистичному бюро, усі дані про суспільні явища проходили через нього. Чуйне серце письменника не могло спокійно реагувати на факти насильства над людиною, приниження і знущання з неї. М. Коцюбинський спробував хоч на деякий час покинути бездушне «залізне» місто і втекти подалі від нього, де є тільки природа з її величністю і спокоєм.

У музиці «Intermezzo» - це невелика інструментальна п'єса, що у ХVII ст. виконувалася в перерві між актами трагедії або опери. Назва новели в перекладі з італійської означає «перерва». Епізод, описаний у творі, справді мав місце у житті Коцюбинського в 1908 р. Украй виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку як про рятувальну соломинку [34, 112]. Це і було тією перервою, яку потребував письменник.

Досліджуючи листи письменника 1908 року, можна побачити, що утома справді відігравала велику роль у житті М. Коцюбинського. Гнатюку він писав: «Я так запрацювався, так утомився, що не витримую далі і мушу вийти з ради товариства» [62, 86]. До знайомих і друзів він звертався із проханням прийняти його на літній відпочинок. До своєї знайомої О. Аплаксіної М. Коцюбинський писав: «Читаю великую книгу природы, и когда научусь кое-чему, буду писать. С тех пор, как я очутился в полном уединении - чувствую, как я страшно устал душою. Не физическая усталость, а душевная. Не хочется видеть людей, вести разговоры. Хочется сбросить с себя всю волну людской грязи, которая незаметно заливала твоё сердце, хочется очиститься и отдохнуть» [62, 115].

Цей автобіографічний факт і став поштовхом до написання новели. Весь її сюжет - це монолог автора, який шукає душевного відпочинку, заспокійливої гармонії людини і світу. Але ж справа в тому, що подібної мети не можна досягти. Конфлікт між прагненням перерви - «intermezzo» - і реальністю робить новелу напруженою, хвилюючою. Реальність, яка не дає авторові забутися, - це він сам із його громадянським сумлінням, відданістю народові, чиї болі і страждання ні на хвилю не залишають письменника.

Коли ліричний герой вирвався нарешті із залізних обіймів міста, він насолоджується красою степу, лісу. Чарівні пейзажі приваблюють зоровими і слуховими образами. М. Коцюбинський як справжній художник слова дає нам відчути «шовк колосистої хвилі» і тепло літнього вітру, побачити «блакитні річки льону» і «зелений серпанок» ячмінних вусиків. З неба на землю лилася чудова пісня - жайворонкова «симфонія поля». Здавалося б, де ще відпочити письменнику, де набратися сил і натхнення для творчості, як не тут, серед нив і лісів.

Та знову виникають у пам'яті люди - «вороги й друзі, близькі і сторонні». Це ж вони бентежили душу автора, голосно або мовчки благали про допомогу. Враження від природи не викреслюють згадки про людське горе, від якого неможливо сховатися. Нарешті, з'являється єдиний реальний образ - вже не уявний - селянина, який наближає розв'язку конфлікту. Письменник переконується, що його «intermezzo» - примарна мрія втекти від суспільства. Він - митець і громадянин, отже, залишатися осторонь людських проблем не може. Його місце - серед нужденних і скривджених, серед тих, хто потребує чесного й сердечного слова письменника-захисника, письменника-пророка.

У новелі «Intermezzo» герой задається питанням: «А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається?» [30, 55]. Питання належить до кагорти філософських питань, на яке не можна дати єдиної відповіді. Людина живе в соціумі і має спілкуватися з оточенням хоча б у плані ділових відносин. Кожне спілкування - це проникнення у світ іншої людини, де немає чіткої грані початку чужого життя. Людина стає співучасником життя іншої і незалежно від своєї волі в більшій чи меншій мірі змінює подальший його хід, навертаючи на певну думку, оцінку ситуації і певних висновків. Так і герой новели описує свої відчуття: «Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку» [30, 55]. Це говорить і про змішання світів людей, які близько спілкуються, коли з часом настає розуміння одне одного з півслова, що пов'язане з пізнанням психології іншого і мимовільним прогнозуванням реакцій і думок партнера.

Герой новели прагне самотності, розуміючи її неможливість серед людей, заздрить планетам, які мають свої орбіти як недосяжні життєві шляхи. Можливо, таким чином він бажає бути собою справжнім, зліпленим власноруч без участі стрічних людей, жити у якомусь своєму світі за своїми законами, та це життя відлюдника, істоти з далекого континенту, де немає цивілізації.

Він звинувачує людину у втручанні в його життя, ведучи психологічний внутрішній монолог: «Ти не тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш в середину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування» [30, 56]. Завдяки прямій формі втілення психологізму найповніше розкриваються думки героя, адже береться їх глибинна основа, яка в інших проявах була би втілена не повністю. Його думки - думки обуреної, незадоволеної людини. Часто, коли людину бентежать болі, страждання, розпач, то їй потрібно виговоритися, розповісти комусь про них, одночасно оцінивши все наболіле наче збоку і змінивши до нього ставлення. Але в той час мало хто замислюється, як буде слухачу, його, виходить, використовують. Так герой новели прагне відсторонитися від таких ситуацій. Хоча, можна просто не приймати почуте близько до серця, та цю здатність мають не всі. Люди, відкриті душею, - завжди прихисток знедолених і розбитих життям людей, не можуть активно не співпереживати чужій біді.

Герою новели обрид весь світ: «Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять» [30, 56]. Здається, що це пік невдоволення, яке може перерости в якусь жахливу дію.

Утома приводить героя до втечі, він тікає потягом, та і там не знаходить спокою: «А коли все оце сталось, я не почув тиші: її глушили чужі голоси, дрібні, непотрібні слова, слова, як тріски і солома на весняних потоках…» [30, 56]. Взагалі потяги - дуже не тихе місце, це найліпший шанс заговорити з людиною, вилити їй свою душу і більше ніколи не зустрітись. Часто незнайомим людям, які навряд чи мають прямі точки перетину з життям людини, можна повністю довірити свої переживання і бути певним, що вони залишаться в таємниці. Та якщо й ні, то хто знайде тимчасового сусіда, який навряд чи назвав навіть своє ім'я, та й навіщо його шукати, це просто ще одна історія до вічного втручання життя в життя. Отож герой новели «Intermezzo» потрапляє в найбільш несприятливе для його стану місце, та це не надовго: «Врешті ми вдома. Білі стіни будинку вертають мені притомість. Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір - закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу» [30, 56]. Саме вдома в героя панує та атмосфера, яку він створив за своїм смаком, яка йому комфортна, яка самотня. Прикметно, що саме білий колір - колір чистоти, порожнечі заспокоює нашого героя. Його око нічого не дратує, білий - вільний аркуш для нього, для його життя. Усі звуки, які не стосуються людей, йому не заважають. Зозулю він відносить до тиші, мабуть, тому, що тільки в тиші можна її почути, людський гамір би не дав змоги вирізнити з себе це кування, та й чи птаха відчувала б себе вільною для свого слова. Тоді наш герой ближчий до світу природи, аніж людей, бо йому так само хочеться тиші, де б був тільки він.

Десять чорних кімнат, що облягають кімнату героя, - невідомість, яка може таїти у собі те, чого він боїться: «Я знаю, що коли б отак увійти в темні кімнати і чиркнуть сірником, як все скочило б раптом на своє місце - стільці, канапи, вікна і навіть карнизи. Хто знає, може б, око моє встигло зловити образ людей, блідих, невиразних, як з гобеленів, всіх тих, що лишили свої обличчя в дзеркалах, свої голоси по шпарах і закамарках, форми - в м'яких волосяних матрацах меблів, а тіні - по стінах» [30, 57]. Він розуміє світ речей як такий, що живе окремим життям, життям у русі, мабуть, цей світ також заважає герою новели.

Герой твору визнає свою довгоочікувану самотність, та все ж «щось» не дає йому спокою. Він знаходиться у дратівливому стані, стані травмованої душі, коли важко догодити у будь-якому разі. Думки, що переслідують героя твору, нагнітають загальну атмосферу, свідчать про його подавленість, занижчену самооцінку: «Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо»» [30, 57]. Він веде з собою внутрішній діалог: «Ну от! Які дурниці. Ти хотів тиші й безлюддя - і тепер маєш. Хитаєш головою! Не віриш в безлюддя?» [30, 57]. Тож потяг до спілкування є, та лише з самим собою.

У героя немає ні в чому впевненості. Спогади про солдат, страшні картини війни, здається, можуть знову до нього прийти. На все одна реакція - «я утомився». Герой утомився від самого життя, йому все щось нагадує, життєвий досвід не дає спокою: «І всі лишають на душі моїй сліди своїх підошв» [30, 57], та він не може закритися від людей, хоч і кричить: «Тут вхід не вільний» [30, 57]. Герой належить до тієї частини людей, які здатні співпереживати, та сам він проти такої поведінки, тому і виходить конфлікт Я і над-Я [75].

Кардинальну зміну настрою героя провокує ранок і головне - ставлення до нього, до зозулі, до сонця, до неба: «Я зіскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: «Ку-ку… ку-ку… Добридень!.» [30, 58]. Звуки його більше не хвилюють.

Великі білі вівчарки викликають у нього цікавість. Герою хочеться поговорити з ними, дізнавшись їх імена: «Підходжу ближче. Ну, чого ти, собако… як тебе звать?» [30, 58]. Опис героєм собаки нагадує його особистий вчорашній стан: «Рветься й не може вискочить зовсім зубата лють з глибокої пащі і лиш підкида копицею вовни» [30, 58]. Та шкоду, на його думку, собаки здатні завдати набагато меншу, аніж людина: «Ти можеш найбільше, видерти шматок мого тіла або вточити крові з моєї литки… Ах, яка се дрібниця!» [30, 58]. Ця шкода зовнішня, на відміну від людської, коли людина ранить душу, втираючись у довіру, насичуючи тебе своїми думками та мріями, і робить боляче. Виявляється, що собака також не платить добром за добро. Відпустивши її з ланцюга, вона без пам'яті мчиться наосліп і забуває про того, хто дав їй волю.

Афористичні висновки героя новели глибоко психологічні. Собаці він говорить: «Тобі воля дорожча, ніж задоволена злість» [30, 58], але це стосується і самого героя, адже тільки на волі він відчув себе невтомленим, а колишню злість не могло нічого задовольнити. Собаки в автора також мають характер і поведінкою схожі на людей. Оверка письменник характеризує як чистого сангвініка, який кидається на все наосліп: «Трепов солідний, розважний. Він зовсім солідно, обдумано наче перекусить вам горло, і в його сильних ногах, що стануть на груди, буде багато самоповаги» [30, 58].

Звуки, що оселились у голові героя твору, його не дратують, він говорить про них із захопленням: «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна» [30, 59]. Природа лікує, розслаблює і навіть якщо втомлює, то ця втома від справжнього відпочинку. У цю ідилію він не хоче нікого пускати: «…і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього» [30, 59].

Яскраво простежується єдність героя і природи: «Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій, п'ю, як дитина молоко з материних грудей, так само теплих і дорогих» [30, 60], «Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут» [30, 61]. Отже, він - дитина природи. Тільки сонце в людині він і любить - у сміху дитини, в очах коханої. Неочікуваний висновок робить герой оповідання для себе: «Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?» [30, 60]. Десь на підсвідомості в людині закладений потяг до спілкування, і скільки б вона не тікала від нього, буде шукати де-ін-де, хіба що в інших вираженнях. На ниві він усе ж зустрічає людину, звичайного робітника, і сам здивований, що заводить розмову. Він скучив за людиною, хоч і тікав від неї. Слухаючи чоловіка, він повторює: «Говори, говори!.» [30,64], що свідчить про спрагу у спілкуванні.

Зіткнення образів «моя утома» і «сонце» становить ядро образного конфлікту новели. Поступове зникання утоми і все більше проникнення в душу героя того життєстверджувального оптимістичного тепла, яке несе сонце, визначають основну художню структуру новели.

Природа вилікувала героя, він зізнається: «Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них» [30, 63]. Природа внесла спокій у його душу, повернула до повноцінного життя. Спілкуючись із чоловіком, він вибірково сприймає інформацію, автор наводить її так: «Найближча людина готова продати, між людьми як між вовками» [30, 63]. Зробивши для себе такі афористичні висновки, герой вчиться життю і життя вчить його. Недовге лікування природою принесло свої плоди: «Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…» [30, 63].

В «Intermezzo» яскраво простежується захоплення автора природою, її красою, що проявлялося у М. Коцюбинського ще змалечку. Отже, новела «Intermezzo» має автобіографічний характер. Переживання, думки й утома письменника лягли в основу твору. Прикметно, що перед читачем не тільки опис природи, переживання письменника, а ще й певний шар його психічного життя - самосвідомість, що розкриває психологізм новели у відкритій формі.

Отже, «Intermezzo» повністю відповідає вимогам жанру новели: у творі мінімум дійових осіб, конфлікт перенесений у душу ліричного героя, автор фіксує найтонші його переживання і переконує в правильності його остаточного вибору - повернення до міста, до людей. Новела М. Коцюбинського суб'єктивна і водночас високоідейна, бо в ній розв'язується проблема місця справжнього митця-громадянина в суспільстві. Саме таке поєднання найтоншої лірики і значущої ідеї зробило цей твір видатним явищем у жанрі української новели.

Висновки

Отже, формування М. Коцюбинського як письменника відбувалося під впливом багатьох життєвих факторів. Одним із них було тісне спілкування з матір'ю, яка виплекала в нього любов до природи та навчила її глибинному розумінню. Допомагав письменник своїм братам і сестрам, яких у нього було семеро, виховув потім своїх чотирьох дітей, спілкування з якими навчило його розуміти дитячу душу. Робота батька волосним писарем змушувала родину подорожувати, і майбутній письменник мав змогу збирати неоціненні враження про простих селян, які згодом лягли в основу його творів. Зустріч із кобзарем, що вразила Михайла Коцюбинського до глибини душі, стала визначальною у майбутньому зацікавленні збиранням фольклору.

Серед літератури, що вплинула на світогляд письменника, критики М. Потупейко, С. Михида, Я. Поліщук зазначають оповідання Марка Вовчка та Шевченкового «Кобзаря», що були першими в читацькому багажу М. Коцюбинського. Згодом до числа улюблених потрапили Гамсун, Шніцлер, Лі, Ахо, Стрінберг, Метерлінк, Ібсен, Золя як представники зарубіжної літератури та В. Винниченко, В. Самійленко, В. Стефаник з українських письменників, М. Достоєвський та М. Горький із російських. Глибина змалювання людських характерів та психологізм деталей були наявні в багатьох із них, що не тільки сформувало читацький смак письменника, але і його власну манеру письма.

Як зазначив М. Потупейко, М. Коцюбинський був побожною людиною та умів молитися, тому в силу молитви вірять і ним створені герої - Андрій та Маланка із «Fata Morganu», Харитя з однойменного оповідання, Іван та Марічка з «Тіней забутих предків».

О. Аплаксіна згадувала, що Михайла Коцюбинського бувало втомлювали люди, тоді він їхав десь далеко від людської метушні, щоб відновити свої сили [62]. Ситуацію втоми від людей письменник зобразив у творі «Intermezzo». Отож прикметним у творчості М. Коцюбинського було змалювання найбільш тривожних для нього самого проблем. Він писав лише про те, що добре знав. Виняток становить лише історія втрати дитини у «Цвітові яблуні», про яку він відповів О. Аплаксіній, що в своєму житті не втрачав дитини [62]. Життєва роздвоєність особистості, що полягала в нездатності завершити одні зі стосунків: з дружиною Вірою Устимівною чи з Олександрою Аплаксіною, що поклало відбиток на зображення героїв, які знаходяться у вічній ситуації вибору, що нагнітає їх думки і спричинює відповідні психологічні стани.

Імпресіоністична образність письменника стала результатом його захоплення театром, музикою та балетом. Знання суміжних видів мистецтва дало змогу осягнути їх тонкощі та уміти зобразити це за допомогою слова.

Серед форм втілення психологізму О.М. Січкар виділяє пряму, непряму та сумарно означаючу форми. Так, до прямої вона відносить внутрішній монолог та діалог, психологічне авторське зображення, сни, марення, сповідь, «потік свідомості» тощо, до непрямої - жести, рухи, пози, міміку, інтонацію, психологічний портрет, психологічний пейзаж, деталь, інтер'єр та екстер'єр, у сумарно означаючій формі письменник тільки намічає ті процеси, які відбуваються у внутрішньому світі персонажа [65].

Розглянута мала проза письменника вирізняється яскравим психологізмом. Оповідання «Що записано в книгу життя» відтворює психологічну близькість баби і курки, їх споріденість у непотрібності сім'ї і необхідності одна одній. Виправдальні внутрішні монологи бабиного сина глибоко психологічні, вони приховують суть людини і її зв'язку з рідними. Порожнина в душі сина дає змогу відчути потрібність матері в оселі і в його серці. Саме внутрішній діалог сина остаточно дав відповіді на всі питання, ще з більшою силою нагадав герою про гуманізм і повагу.

Оповідання «В дорозі» прикметне застосуванням художньої деталі та психологічного портрету. За допомогою цих прийомів письменник показує еволюцію свого героя, адже він поступово змінює своє ставлення до світу, і світ для нього стає іншим.

В оповіданні «На острові» Михайло Коцюбинський використав психологічну деталь - кімнату, яка уособлює весь внутрішній світ його героя. Речі, що знаходяться у ній, - повсякденне оточення людини. За допомогою цього прийому автор зумів показати шлях осягнення важливого і неважливого в житті, звернути увагу на непомітні, але важливі речі в житті людини.

Оповідання «Сон» розкриває площину підсвідомого, зображуючи сни людини та намагаючись розгадати їх причину. Воно наповнене внутрішніми монологами, в які часто переходять навіть звичні діалоги, щоб глибше розкрити думки людини. Таким чином, автор дозволяє Марті та Антіну переглянути свої стосунки, які стали монотонними. Захоплення Антіна викликала саме незнайомка зі сну, дії якої неочікувані, результати спілкування не можна спрогнозувати. Так автор торкнувся чоловічої психології, а саме прагнення бути завойовником. Тільки коли його дружина стала іншою, непередбачуваною - він звернув на неї увагу. Яскравою психологічною деталлю у творі постає дощ. Її можна розглядати і як оновлення, чистоту, свідчення продовження життя, і початку його з нової сторінки.

У творі «Цвіт яблуні» письменник зобразив події найбільш психологічно. У тексті наявні як зорові (світло), так і слухові деталі (калатало, годинник). Світло лампи - життя дитини, калатало - її серце і час, що відміряє людині життя. Світло постає реакцією на життя і змінюється тричі протягом твору. Сад - те, що пов'язує життя зі смертю. Спогади батька містять гарний час життя зі здоровою дитиною в саду, та сад і вбирає його розпач після втрати дівчинки. Квітки яблуні символізують швидкоплинність життя, адже вони відцвітають найшвидше з усіх плодових дерев. Герой твору також має не одне амплуа: він - батько, митець і людина. Час від часу у ньому борються ці три особи, і від цього залежить, які саме думки його переповнюють. Після втрати доньки батько в ньому помирає, і він оцінює ситуацію як людина, що варто жити далі і цінувати те, що залишилось - свою дружину. Також у ньому залишається і митець, який у свою чергу намагається законсервувати сильні переживання, аби викласти їх у творі.

«Тіні забутих предків» утілюють враження автора від відвідин Карпат і знайомства з гуцулами. Описи природи у творі психологічні, відчутний вплив давніх вірувань, якими він наділив Івана та Марічку. Саме вони і зупиняють молодих людей від можливої небезпеки та охороняють у скрутні хвилини.

У повісті «Дорогою ціною» використано психологічне зображення пейзажів. Вони змінюються в залежності від обставин, у які потрапляють герої. Колористика твору розмаїта та виступає засобом зображення психологізму. Темні сили оживають завдяки багатству використаних відтінків. У повісті більше простих лаконічних речень, що втілюють розгубленість героїв.

Дитячі оповідання письменника розкривають дитячу психологію, яку Михайло Коцюбинський добре знав, адже доглядав своїх братів та сестер, власних дітей та був вчителем. Обрані для аналізу оповідання «Харитя», «Ялинка» та «Маленький грішник» схожі за засобами зображення, але різняться за характерами маленьких героїв. Внутрішні монологи характеризують Харитю як маленьку господиню, якій болить серце за невиконану роботу. У свою героїню автор уклав побожність, яку мав сам та наділяв героїв із «Тіней забутих предків». Поведінка Василька з оповідання «Ялинка» вказує на любов і повагу до батьків на відміну від «Маленького грішника», де Дмитрик більш поважає друзів, аніж рідну матір. Автор зобразив вразливі дитячі душі, які плачуть від зрубаного дерева («Ялинка»), пізно, але розуміють свої помилки («Маленький грішник») та переймаються сімейними питаннями («Харитя»).

Новела «Intermezzo» має автобіографічний характер, адже зображає втому від людей, яку мав і Михайло Коцюбинський свого часу. Засобом втілення психологізму постає внутрішній монолог та діалог героя новели, що відрізняється залежно від його стану. Утома проводить лінію незадоволення всім, із чим зустрічається герой. Природа, що підлікувала нерви, навіває лише гарні емоції. Загалом у творі зображено проблему людини і соціуму, від якого їй не втекти. Людська психологія все ж прагне спілкування та обміну думками.

Михайло Коцюбинський постає тонким психологом у своїх творах. Він знається як на дитячих душах, так і дорослі переживання йому не байдужі. Серед засобів зображення психологізму найчастотнішими є внутрішні монологи та художні деталі, також наявні психологічні портрети, пейзажі та ін.

Список літератури

1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. - 2-е вид., доп. - Львів, 2002. - 630 с.

2. Барт Р. Від твору до тесту / Р. Барт // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. - 2-е вид., доп. - Львів, 2002. - С. 491-495.

3. Білоус Н. До таємниць художнього слова (Вивчаємо новелу М. Коцюбинського «Intermezzo» та вірш Лесі Українки «Як я люблю оці години праці…») / Н. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999. - №3. - С. 19-23.

4. Бобровська Т. «Нестаріючі рум'янці життя…» Спроба сміхоаналізу коди повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» через призму меніпеї / Т. Бобровська // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №6. - С. 36-43.

5. Васильченко С. Оповідання / С. Васильченко. - К., 1988. - 595 с.

6. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова / [авт.-уклад. А.П. Загнітко]. - Донецьк, 2008. - 704 с.

7. Винниченко В. Краса і сила. Повісті і оповідання / В. Винниченко. - К., 1989. - 752 с.

8. Гинзбург Л. О психологической прозе / Л. Гинзбург. - Л., 1977. - 443 с.

9. Гнатюк М. Проблема рецепції художнього твору (концепція І. Франка в світлі сучасних теорій) / М. Гнатюк // Урок української. - 2004. - №4. - С. 24-26.

10. Горболіс Л. Про мораль письменника у «Посланнях» М. Коцюбинського до В. Винниченка / Л. Горболіс // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - №2. - С. 53-57.

11. Горболіс Л. Художнє осмислення сакрального у творах Михайла Коцюбинського «Intermezzo» / Л. Горболіс // Українська література в загальноосвітній школі. - 2006. - №5. - С. 9-11.

12. Горідько Ю. Структурно-стильовий аналіз під час вивчення літератури модернізму в школі (За новелою М. Коцюбинського «Intermezzo») / Ю. Горідько // Українська література в загальноосвітній школі. - 2002. - №2. - С. 17-21.

13. Гребньова В. Світ звуків і барв у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo» / В. Гребньова // Українська мова у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - №2. - С. 46-52.

14. Гурдуз А. Специфіка творчого стилю М. Коцюбинського в контексті західноєвропейського літературного поцесу: норвезька паралель / А. Гурдуз // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003. - №3. - С. 26-33.

15. Гуцало Є. Повісті. Том 2 / Є. Гуцало. - К., 1996. - 461 с.

16. Дем'яненко Л. Синтез мистецтв як засіб вираження імпресіоністичного переживання у новелі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» / Л. Дем'яненко // Українська мова у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2010. - №1. - С. 118-124.

17. Дем'янюк М. Психоаналітична інтерпретація літературного тексту / М. Дем'янюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.ru.edu.ua.

18. Дрозд В. Молохви / В. Дрозд. - К., 1969. - С. 137-201.

19. Есин А. Психологизм русской класической литературы / А. Есин. - М., 1988. - 174 с.

20. Жила С. «Тіні забутих предків»: собор муз / С. Жила // Дивослово. - 2000. - №12. - С. 37-42.

21. Забужко О. Повісті, оповідання / О. Забужко. - К., 2005. - С. 23-34.

22. Зеров М. Пам'яті М. Коцюбинського / М. Зеров. - К., 1996. - 253 с.

23. Іванишин П., Іванишин В. Пізнання літературного твору / П. Іванишин, В. Іванишин. - Дрогобич., 2003. - 243 с.

24. Ільчук К. Палітра кольорів Василя Стефаника та Михайла Коцюбинського. Уроки для 10 класу / К. Ільчук // Українська мова та література. - 2009. - число 47 (639). - С. 17-19.

25. Каневська Л. Психологізм романів Івана Франка середини 80-х - 90-х років: авторефер. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01. «Історія літератури» / Л. Каневська. - К., 2004. - 22 с.

26. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму). - Львів., 2002. - С. 143-144.

27. Клочек Г. Поетика і психологія / Г. Клочек., К. - 1990. - 48 с.

28. Кодак М. Психологізм соціальної прози / М. Кодак. - К., 1980. - 162 с.

29. Коляда І. «…Адже він був людиною і нічого людське не було йому чуже». Кохання в житті Михайла Коцюбинського / І. Коляда // Історія в школі. - 2010. - №5-6. - С. 21-27.

30. Коцюбинський М. Збірка творів / М. Коцюбинський. - Харків., 2008. - 233 с.

31. Коцюбинський М. Твори в трьох томах. Том другий / М. Коцюбинський. - К., 1979. - 290 с.

32. Коцюбинський М. Твори в трьох томах. Том третій / М. Коцюбинський. - К., 1979. - 375 с.

33. Кравченко І. Я не можу розминутися з людиною / І. Кравченко // Українська мова та література - 2009. - число 47. - С. 6-9.

34. Кузнєцов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани / Ю. Кузнєцов, П. Орлик. - К., 1990. - 206 с.

35. Кузнєцов Ю. Художня деталь у творах М.М. Коцюбинського / Ю. Кузнєцов // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - №2. - С. 58-62.

36. Кухта Н. Фольклорна основа казки «Хо» Михайла Коцюбинського / Н. Кухта // Дивослово. - 1996. - №4. - С. 28-31.

37. Леонідова Л. Вивченя творчості Михайла Коцюбинського на засадах етнопедагогіки / Л. Леонідова // Українська мова та література. - 2009. - №1-3. - С. 24-26.

38. Литинська А. Вивчення новели «Intermezzo». 10 клас / Українська мова та література. - 2009. - №47 (639). - С. 10-13.

39. Лілік О. «Самотній на землі, як сонце на небі…»: урок-дослідження імпресіоністичних і екзистенціальних рис у новелі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» / О. Лілік // Українська мова і література в школі. - 2009. - №2. - С. 22-25.

40. Літературознавча енциклопедія у 2-х томах / [авт.-уклад. Ю.І. Ковалів]. - К., 2007. - Т. 2. - 264 с.

41. Лобода Л. Формуючи цілісну національну особистість // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, колегіумах. - 2010. - №5. - С. 20-24.

42. Логвин Г.М. Коцюбинський і імпресіонізм / Г. Логвин // Дивослово. - 1996. - №10. - С. 17-19.

43. Логвин Г. Ще про імпресіонізм у Коцюбинського («На камені», «Fata morgana») / Г. Логвин // Дивослово. - 1999. - №4. - С. 3-5.

44. Логвиненко Н. Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків» / Н. Логвиненко // Дивослово. - 1997. - №1. - С. 57-60.

45. Макаров А. П'ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво. Нариси з психології творчості / А. Макаров. - К., 1990. - 285 с.

46. Мацапура В. Літературний психологізм та його роль у художньому творі. Основні форми і прийоми / В. Мацапура // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. - 2000. - №1. - С. 41-43.

47. Мацевко-Бекерська Л. Наративна конфігурація малої прози Михайла Коцюбинського кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Л. Мацевко-Бекерська // Дивослово. - 2008. - №12. - С. 37-42.

48. Мирний П. Хіба ревуть воли, як ясла повні / П. Мирний. - К., 1968. - 335 с.

49. Михида С. Михайло Коцюбинський у рецепції рідних і близьких: штрихи до психологічного портрета / С. Михида // Українська мова у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - №4. - С. 97-103.

50. Мовчун А. Елементи народознавства в повісті Михайла Коцюбинського «Fata Morgana» / А. Мовчун // Дивослово. - 1996. - №4. - С. 24-25.

51. Молочко С. Симфонія людської душі й природи в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo». Ідея служіння митця народові / С. Молочко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2002. - №3. - С. 18-22.

52. Москаленко О. Храми душі М. Коцюбинського очима художника / О. Москаленко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - №3. - С. 13-17.

53. Нечуй-Левицький І. Князь Єремія Вишневецький / І. Нечуй-Левицький. - К., 1991. - 511 с.

54. Никифорова О. Исследования по психологии художественного творчества / О. Никифорова. - М., 1972. - 155 с.

55. Новікова Л. Імпресіонізм новели Михайла Коцюбинського «Intermezzo» / Л. Новікова // Дивослово. - 2005. - №6. - С. 19-20.

56. Осадча К. Психологізм дитячих оповідань Михайла Коцюбинського (принципи і засоби зображення характерів) / К. Осадча [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://yandex.ua/yandsearch? text=%D0% BE % D1% 81% D0% B0% D0% B4% D1% 87% D0% B0+%D0% BF % D1% 81% D0% B8% D1% 85% D0% BE % D0% BB % D0% B3% D1% 8B % D1% 87% D0% BD % D1% 8B&clid=294352&lr=965.

57. Павличко С. Пристрасть і їжа: особиста драма Михайла Коцюбинського / С. Павличко // Українська мова та література. - 2003. - число 1 (305). - С. 4-11.

58. Підмогильний В. Місто. Роман. Оповідання / В. Підмогильний. - К., 1989. - С. 17-242.

59. Поліщук Я. «Пейзаж людини» від Михайла Коцюбинського / Я. Поліщук // Дивослово. - 2004. - №10. - С. 44-46.

60. Поліщук Я.І ката, і героя він любив… Михайло Коцюбинський: Літературний портрет / Я. Поліщук. - К., 2010. - 304 с.

61. Попович К.М. Коцюбинський у контексті молдавського ареалу / К. Попович // Слово і час. - 1999. - №1. - С. 36-40.

62. Потупейко М. Спогади про Михайла Коцюбинського / М. Потупейко. - К., 1989. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Періодизація творчості Вільяма Шекспіра. Поняття психологізму у літературі. Трагедія "Гамлет" як найяскравіший приклад дослідження психологізму персонажів. Схематизація образної системи трагедії; внутрішній монолог як прийом визначення психологізму.

    реферат [70,5 K], добавлен 28.06.2015

  • Дослідження особливості імпресіонізму як мистецького та, зокрема, літературного напряму. Розвиток імпресіонізму в українській літературі. Аналіз особливості поетики новел М. Коцюбинського пізнього періоду його творчості з точки зору імпресіонізму.

    курсовая работа [49,7 K], добавлен 14.08.2010

  • Дослідження особливостей психологізму в літературі кінця XIX століття, літературознавчих паралелей творчості А. Тесленка з творами інших авторів цієї епохи. Творчі передумови написання творів "Школяр", "Страчене життя", психологічна майстерність автора.

    курсовая работа [42,3 K], добавлен 04.06.2010

  • Життєвий шлях Теннессі Уільямса, значення його творчості в драматургії ХХ ст. Специфіка пластичного театру Теннессі Уільямса, п’єса "Скляний звіринець". Художні засоби створення образів героїв та втілення психологізму в п’єсі "Трамвай "Бажання".

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 21.01.2009

  • Короткий нарис життєвого та творчого шляху великого українського письменника Михайла Коцюбинського, роль матері в розвитку його таланту. Аналіз перших оповідань Коцюбинського, особливості їх стилістичного устрою. Інтернаціональні переконання письменника.

    реферат [20,2 K], добавлен 12.11.2009

  • Вивчення психологічних особливостей літератури XIX століття, який був заснований на народній творчості і містив проблеми життя народу, його мови, історії, культури, національно-визвольної боротьби. Психологізм в оповіданні А. Катренка "Омелько щеня".

    реферат [17,9 K], добавлен 03.01.2011

  • Процес зміни художніх стилів та напрямів в літературі кінця ХІХ-початку ХХ ст. Особливості поєднання реалістичних та імпресіоністичних способів відображення дійсності у повісті М. Коцюбинського "Fata morgana". Критичні відгуки про повість письменника.

    курсовая работа [58,8 K], добавлен 05.03.2014

  • Трактат Івана Франка "Із секретів поетичної творчості". Дослідження музичних і малярських можливостей мистецтва слова. Творчість Ольги Кобилянської як яскравий приклад синтезу мистецтв. Зв’язок з імпресіоністичним живописом в творчості М. Коцюбинського.

    реферат [21,3 K], добавлен 21.12.2010

  • Постать Уласа Самчука в українській літературі, характеристика його творчості літературною критикою. Реалізація теми селянства, звичаї та традиції українського народу. Домінанти змістового рівня творів У. Самчука: проблеми, ідеї, концепція людини.

    курсовая работа [57,6 K], добавлен 16.01.2014

  • Зміст та визначення психологізму як способу зображення персонажів. Біографічні передумови створення дитячих оповідань, різнобарв'я прийомів для змалювання світу ззовні та в душі дитини, авторська світоглядна позиція Франка, автобіографічна суть сюжетів.

    контрольная работа [48,4 K], добавлен 05.11.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.