Жюль Верн - основоположник жанру наукової фантастики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Сумський державний педагогічний університет

ім. А.С. Макаренка

ІНДЗ із дисципліни "Дитяча література" на тему:

"Жюль Верн - основоположник жанру наукової фантастики"

Перевірила:

К.п.п., доц.

Парфілова Світлана Леонідівна

Підготувала:

Студентка 0012 групи

Биркун Наталія Олексіїна

Суми 2013

План

Вступ

Життєвий шлях письменника

Жюль Верн - основоположник жанру наукової фантастики

Аналіз роману "П'ятнадцятирічний капітан"

Висновок

Вступ

Напевно, немає на світі людини, якому було б невідомо ім'я.

Жюля Верна, що за все своє життя не прочитав би ні однієї з його захоплюючих, повних пригод книг. Жюль Верн створив унікальний світ, без якого зараз неможливо уявити художню літературу. Щоденна робота - з зорі до зорі - була підпорядкована ідеальним розпорядком, що сприяв винятковій продуктивності праці письменника. З ранку до полудня Жюль Верн писав. Післяобідні години він присвячував читанню і перегляду джерел наступного роману, а вечірній час - відпочинку і розмов з давніми друзями. Коло читання Жуля Верна було просто різноманітним і широким. Письменник уважно стежив за новинками мистецького середовища і природничо-наукової літератури, регулярно переглядав з олівцем у руках праці наукових товариств, галузеві журнали, бюлетені дослідних інститутів. Жюль Верн й у пізні роки творчості неухильно просувався вперед - не зупинявся на досягнутому.[2,25]

Життєвий шлях письменника

Жюль Габріель Верн народився 8 лютого 1828 в Нанті, давній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна нащадка сім'ї провансальських юристів, і Софі Верн, уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємиці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників.

Рід Жюля Верна з боку матері походить від шотландського стрільця, який у 1462 році вступив на службу в гвардію Людовика XI і отримав дворянський титул за вірну службу королю. По батьківській лінії Верни були нащадками кельтів, які з давніх-давен мешкали на території Франції.

У сім'ї Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі.

У 8 років Жюль Верн почав навчання спочатку в семінарії Сен-Станіслав, а потім в Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що включала в себе знання грецької та латини, а також риторику, співи та географію. Жюль та його сім'я проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки Луари, де він з братом часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та пригодами.[6,54]

В 1839 році маленький Жюль таємно від батьків влаштувався юнгою на трищоглову шхуну "Коралі", яка вирушала до Індії. На щастя, батько встиг на місцевий "піроскаф" (пароплав), на якому йому вдалося наздогнати шхуну і зняти з неї хлопчика. Тоді Жюль Верн пообіцяв батькові, що надалі буде подорожувати лише в мріях.

П'єр Верн був процвітаючим адвокатом. Після отримання в 1846 році диплому бакалавра, Жюль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в Нанті. У квітні 1847 року він переїхав до Парижу, де повинен був скласти іспити за перший рік навчання.[3,36]

Рідну оселю Верн залишав без жалю, але з розбитим серцем - його кохання не було прийняте кузиною Кароліною Тронсон. У цей час Жюль Верн починає перші літературні спроби - пише численні сонети і навіть невелику віршовану трагедію для театру маріонеток.[5,59]

Склавши іспит на юридичному факультет він у 1847 році повернувся до Нанту. Його все більше приваблював театр, в цей час він створює дві п'єси "Олександр VI" та "Порохова змова", які читає у вузькому колі знайомих. Молодий автор ясно усвідомлював, що театр - це передусім Париж. З великими труднощами Жюль Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в столиці, куди і відбув восени 1848 року.

В Парижі Жюль оселився зі своїм нантським другом Едуардом Бонамі в маленькій квартирці по вулиці Ансьєн Комеді. Молоді люди часто навіть не обідали - економили і без того невеликі гроші. П'єр Верн вважав, що відсилати сину більше 100 франків на місяць нерозумно. По-перше, хлопець повинен знати ціну грошам, по-друге, лише такий спосіб життя мав утримати недосвідченого Жуля від численних паризьких спокус. У друзів був один фрак на двох. Оскільки Жюль захоплювався театром, то його і без того малий бюджет буквально тріщав по швах.[8,87]

У 1849 році Жюль Верн отримав ступінь ліценціата права. Тепер він мав змогу розпочати адвокатську практику, але Жюль зовсім не поспішав цього робити.

Ще під час навчання Жуля знайомлять з найколоритнішою фігурою тогочасного Парижа - Александром Дюма. Побувавши з візитом в замку "Монте-Крісто", Жюль залишив його лише через кілька днів. Дюма одразу почав симпатизувати Верну. Знаний майстер слова показував Жулю свою кухню - величезний зал, де письменник готував страви за власними рецептами. Кулінарними досягненнями Дюма пишався не менше, ніж "Трьома мушкетерами".[4,77]

Ні для кого не було таємницею, що "Александр Дюма" не більше ніж літературна корпорація і що хазяїн замка "Монте-Крісто" утримував великий штат помічників. Сам він писав тільки плани романів, все інше - справа рук "літературних рабів". Роль Жуля Верна для Дюма була майже вирішена, тим більше, що його нещодавно залишив Огюст Маке, найбільш талановитий помічник.

Дюма запропонував Верну випробувати себе в літературі. Пізніше Жюль Верн часто говорив, що вдячний Дюма за те, що той першим повірив в нього. Дюма ж, судячи зі всього, зрозумів, що волелюбний фантазер менш за все підходить на роль "літературного раба".

Після зустрічі з Дюма, Верн вигукнув:

"Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!"

Дві історичні трагедії в віршах ("Олександр VI" та "Порохова змова") не вразили Александра Дюма. Однак "Зламані соломинки" - водевіль у віршах йому припав до душі і він поставив його в своєму Історичному театрі. "Зламані соломинки" витримали 12 вистав. Жюль Верн був у захваті.[5,87]

Під впливом першого літературного успіху, Верн пише в листі батькові:

"Згодом я можу стати гарним літератором, але ніколи не буду нічим, окрім поганого адвоката"

Незабаром в Парижі відкрився "Ліричний театр", і Жюль Верн став його секретарем. Служба в театрі дозволяла йому підробляти у популярному тоді журналі "Мюзе де фамий", у якому в 1851 році було опубліковано його оповідання "Перші кораблі мексиканського флоту" (пізніше воно одержало назву "Драма в Мексиці"). Перший рядок "Кораблів" звучав так: "18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно "Азія"…" Згодом більшість романів Верна будуть починатися саме так - з точної дати.

Оскільки "Мюзе де фамий" - журнал для сімейного читання, Верн змушений дотримуватись його концепції - повчати розважаючи. Автори "Мюзе" повинні були писати романи і оповідання із благополучним кінцем і найвищою мірою повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи над своїми "Незвичайними подорожами", Верн завжди дотримувався цих двох правил.[11,125]

У 1854 році Шарль Бодлер переклав твори Едгара По французькою. Верн став відданим шанувальником американського письменника і під впливом По написав свою "Подорож на повітряній кулі" (1851). Пізніше Жюль Верн напише продовження незакінченого роману По "Оповідання Гордона Піма", названий ним "Сфінкс крижаних рівнин" (1897).

10 січня 1857 року Верн одружився з Онориною де Віане, молодою вдовою з двома дітьми. Він з сім'єю мешкав у великому заміському будинку та іноді плавав на яхті.[10,86]

В 1859 році Верну представилася можливість зробити безкоштовну поїздку в Шотландію. Пароплав повинен був відвідати Ліверпуль, Гебридські острови, Единбург, Лондон. Верн взяв із собою записну книжку для нотаток, до кінця шляху в ній не залишилося жодної чистої сторінки. Він побував на верфі Темзи, де будувався "Грейт-Істерн", корабель-сенсація, найбільше судно у світі. жюль верн роман фантастика

Після повернення вдома письменник пробув недовго. На маленькому пароплаві він відправився в скандинавські країни - Норвегію, Швецію, Данію. Однак Жулю Верну довелося на півдороги повернутися додому. 3 серпня 1861 народився його син Мішель Жюль Верн.[6,45]

До Верна часто заходив Гаспар-Фелікс Турнашон, він же Надар, знаменитий тим, що зробив фотографію жанром мистецтва. Захоплення фотографуванням привело його до захоплення аеронавтикою. Надар зробив першу у світі аерофотозйомку - зробив знімок Парижа з висоти пташиного польоту. Він міг годинами говорити про аеронавтику. Натхненний цими бесідами, Верн вирішує - його перший роман буде про повітряну кулю.

Ймовірно, першим читачем роману "П'ять тижнів на повітряній кулі" був Александр Дюма. У 1862 він познайомив Верна з відомим у ті часи письменником Брише, що, у свою чергу, представив Верна одному з найбільших паризьких видавців П'єру-Жулю Етцелю. Етцель, який збирався заснувати журнал для підлітків (пізніше став широко відомим під назвою "Журнал виховання та розваги"), відразу зрозумів, що знання і здатності Жуля Верна багато в чому відповідають його планам. Після невеликих виправлень, Етцель прийняв роман "П'ять тижнів на повітряній кулі" та опублікувавши його у своєму журналі 17 січня 1863 року. Крім того, Етцель запропонував Верну постійне співробітництво, підписавши з ним договір на 20 років, відповідно до якого письменник зобов'язувався передавати Етцелю щорічно рукописи трьох книг, одержуючи за кожний рукопис 1900 франків.[4,29]

Вже в 1865 році, після публікації перших п'яти романів Жуля Верна, його гонорар був збільшений до 3000 франків за книгу. Незважаючи на те, що за умовами договору видавець міг вільно розпоряджатися ілюстрованими виданнями книг Верна, Етцель виплатив письменникові за 5 випущених на той час книг компенсацію в розмірі 5500 франків. У вересні 1871 року був підписаний новий договір, за яким Верн зобов'язувався передавати видавцеві вже не три, а тільки дві книги щорічно; гонорар же письменника відтепер становив 6000 франків.

Етцель і Верн невдовзі перетворились на добрих друзів і співпрацювали аж до смерті видавця. Етцель також працював з Бальзаком і Жорж Санд. Він уважно читав рукописи Верна і не соромився пропонувати виправлення. Рання праця Верна, "Париж двадцятого століття", не сподобалася видавцеві, і вона так і не з'явилася друком і була опублікована лише в 1997 році англійською мовою.[9,73]

Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Коли Герберт Веллс у "Першій людині на Місяці" винайшов "каворит", субстанцію, непідвладну гравітації, Верн був незадоволений:

"Я відправив своїх героїв на Місяць з порохом, таке може статися насправді. А де містер Веллс знайде свій "каворит"? Нехай покаже мені його!".

Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жюль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жюль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті "Сен-Мішель-III" (у Верна змінилося три яхти під цією назвою - від невеликого суденця, простого рибальського баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив його і його книги.[13,159]

У 1871 році Жюль Верн оселився в Ам'єні, а у 1888 році був обраний радником.

У 1886 племінник письменника Гастон, який страждав на параною, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення було настільки важке, що письменник не міг рухатися до кінця свого життя.

В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, сильний діабет вплинув на зір - Жюль Верн майже нічого не бачив.

Протягом більше 40 років Жюль Верн публікував як мінімум одну книгу на рік. У листі Етцелю він зізнавався:

"Здається, я божеволію. Я загубився серед неймовірних пригод моїх героїв. Шкодую тільки про одне: я не можу супроводжувати їх."[7,69]

Помер Жюль Верн о 8 годині ранку 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від свого будинку в Ам'єні. Через кілька років після смерті на його могилі було встановлено пам'ятник, який зображував письменника-фантаста, що тягнеться до зірок.[1,35]

Жюль Верн - основоположник жанру наукової фантастики

Знаменитий французький письменник Жюль Верн вже після виходу перших романів ввійшов у світову літературу як перший класик науково-фантастичного і майстер пригодницького роману. Слава його зростала з року в рік, її поширювали та зміцнювали нові й нові твори. У його романах багато несподіваних подій, раптових поворотів у сюжеті, рушійною силою якого стає пригода. Він збагатив його новим змістом і підніс на вищий щабель досконалості його художню форму. В творах з ускладненою інтригою письменник не обмежується звичайними для пригодницького роману художніми засобами (подолання перешкод, досягнення майже недосяжної мети, розкриття таємниці тощо). Щоб по-справжньому зацікавити читача, він завжди вигадує незвичайний сюжетний хід або неймовірний поворот дії. Він показав себе винахідником не тільки щодо наукової фантастики, але і в доборі сюжетів, які відзначаються невичерпним розмаїттям, оригінальністю, новизною.[4,55]

Особливість романів Ж. Берна полягає у тому, що навіть дивовижні речі автор пояснює з науковою точністю, а загадки, які він пропонує, ніколи не містять нічого містичного.

На протязі сорока з чимось років він створював багатотомну серію "Надзвичайні подорожі".

"Незвичайні подорожі" -- головна праця Жуля Верна, яка включає 63 романи та дві збірки повістей і оповідань. Письменник створював її з 1862 по 1905 рік. "Незвичайні подорожі" -- це мандри, які насправді в той час не могли відбутися. Наприклад, на Місяць або до центра Землі. Цікаво, що багато фантастичних ідей письменника згодом стали реальністю. Підраховано, що зі 108 фантастичних ідей Жуля Верна помилковими або нездійсненними виявилися лише 10.[14,25]

Жюль Верн став першим у світі науковим фантастом. Він вигадав свої "Незвичайні подорожі", щоб у фантастичній формі мандрів змалювати величну "картину світу". Здається, у всіх куточках Землі, навіть за її межами, побували його герої. Читаючи лише назви романів вітер мандрів підхоплює нас: "П'ять тижнів на повітряній кулі", "Подорож до центра Землі", "Із Землі на Місяць", "Навколо Місяця", "Подорож навколо світу за 86 днів", "П'ятнадцятирічний капітан", "З гармати на Місяць" і, звичайно ж, відома трилогія -- "Діти капітана Гранта", "Двадцять тисяч льє під водою", "Таємничий острів".[5,68]

Герої Жуля Верна -- люди найрізноманітніших професій: капітани, винахідники, журналісти, фермери. Вони не знають, що таке вагання, суперечності, сумніви. Обравши мету, вони йдуть до неї, долаючи всі труднощі й небезпеки. Вони невтомно борються за свободу і справедливість, захищають бідних і знедолених.

Письменник подарував світовій літературі три образи героїв-учених: одержимого географа Паганеля, загадкового капітана Немо, інженера-працелюба Сайреса Сміта. Змальовуючи цих персонажів, письменник застосував не лише різні знання і вміння, а й втілив у них свої мрії: "Якщо я сам не завжди можу бути таким, яким би мені хотілося, то нехай такими будуть хоча б мої герої". [7,75]

На перший погляд здається, що всі твори Жуля Верна написані легко, без зусиль. Але це не так. Для літературної роботи йому необхідні були знання з різних галузей науки, техніки, тому він не шкодував часу на навчання. Жюль Верн навчався упродовж усього життя. Напевно, тільки науку письменник любив так само, як і море. Він цікавився географією, радів, коли дізнавався про будь-яке нове відкриття. У його бібліотеці були праці з географії, геології, астрономії, фізики, записи мандрівників, спогади вчених, різноманітні енциклопедії, довідники, художня література. Улюбленими письменниками Жуля Верна були Вальтер Скотт, Фенімор Купер, Александр Дюма, Герберт Уеллс. Але перевагу він надавав Чарлзу Діккенсу: "Я кілька разів перечитав Діккенса від початку до кінця. Цьому письменникові я дуже зобов'язаний ".[ 12,58]

Свої твори Жюль Верн присвячував підліткам і молоді. Слава письменника майже відразу поширилася за межі Франції, його романи почали перекладати в багатьох країнах. Письменник створив новий тип пригодницького роману, збагатив його новим науковим і гуманістичним змістом. Жюль Верн -- творець наукового роману й нового типу героїв -- розумних та інтелігентних людей, які прагнуть до знань і самовдосконалення. Обравши мету, вони йдуть до неї, переборюючи всі труднощі, небезпеки, відстоюють справедливість, волю. Служити науці, людським ідеалам -- це їхня життєва позиція.[1,56]

Жуля Верна люблять, як і раніше, оскільки поезія людської мрії й відваги, що оживляє його твори, дотепер не втратила життєствердної сили... Він вірив у щасливе майбутнє людства, тому що вірив у людину. Саме людина, особистість -- в центрі уваги кожного з його творів.

Улюблені герої Жюля Верна -- юнаки та підлітки, які вчаться відкривати світ. Знання та досвід роблять їх розумнішими, а пригоди додають мужності. У фіналі роману обов'язково перемагає добро, а зло справедливо карається. І ці моральні уроки юні герої запам'ятовують на все життя.[9,54]

Аналіз роману "П'ятнадцятирічний капітан"

Жанр твору: пригодницький роман

Тема: зображення романтики подорожей, величі науки і знань, багатства природного світу.

Ідея: прославлення сили людського характеру, засудження рабства, як ганебного суспільного явища.

Своєрідність роману:

1. Щоденникові записи Діка Сенда.

2. Історії географічних відкриттів та досліджень.

3. Історія работоргівлі, її поширення та боротьба деяких європейських країн з цим ганебним явищем.

4. Опис багатства тваринного та рослинного світу "чорного контененту".

Композиція роману

Зав'язка: відплиття шхуни "Пілігрим" від берегів Нової Зеландії. Знайомство з екіпажем та пасажирами судна. Загибель капітана та моряків.

Розвиток дії: Дік Сенд - капітан "Пілігрима". Підступи Негоро. Шторм, загибель шхуни. Подорож Екваторіальною Африкою у руках работорговців.

Кульмінація: похорон короля

Розв'язка: повернення героїв в Сан-Франциско

Епітети: хоробра жінка, чудовий моряк, молоді люди, дужий звір, довгий хвіст, довгі списи.

Порівняння: Джека він любив, мов рідного брата; Джек, легкий, мов пір'їнка Метафори: Шлюпка обійшла корму корабля, наскочив якийсь корабель, корабель збився з курсу

"П'ятнадцятирічний капітан", один з найкращих пригодницьких романів Жюля Верна, був опублікований в журналі Етцеля в 1878 році і в тому ж році з'явився окремим виданням з ілюстраціями художника Майера.

За декілька місяців до початку публікації "П'ятнадцятирічного капітана" Жюль Верн послав Есцелю лист, із якого видно , які великі надії він покладав на свій новий витвір.[2,78]

"Дорогий Сталь, - писав Жюль Верн, - з січня наступного року я маю представити шанувальникам "Журналу виховання та розваги" початок нової книги, яку я зараз закінчую і яка, як мені здається, їм сподобається. Це - історія п'ятнадцятирічного капітана. Я надіюсь, що моя нова книга отримає таке визнання, як "Пригоди капітана Гаттераса" чи "Двадцять тисяч льє під водою". На нещастя я хворів. Тому у мене готова тільки перша частина, яку я міг би вам вже зараз представити. Але ми з вами завжди вважали, що не варто починати публікацію нового твору до тих пір, поки він не буде повністю завершений.Я прошу у наших читачів дати мені відстрочку не більше чим на два місяці ". [11,23]

Жюль Верн ніскільки не переоцінив свою нову книгу. "П'ятнадцятирічний капітан" був і залишається в числі його найпопулярніших романів. Як і в інших романах Жуля Верна, ми знаходимо велику кількість все можливих освітніх фактів, які ніскільки не знижують загальну цікавість твору. Але важлива задача автора була в тому, щоб дати читачам правдиве уявлення про трагічну участь корінного поселення "чорного материка". Найяскравіші сторінки присвячені в "П'ятнадцятирічному капітані" проблемі работоргівлі. Обурення Жуля Берна безмежне. Іноді він досягає високого публіцистичного пафосу:

"Работоргівля! Всі знають, що означає це страшне слово, якому не повинно бути місця в людській мові".[4,15]

Лиховісні фігури работоргівців: португальців Негоро і Крімбри, американця Гарріса, араба Ібн-Хаміса, віроломного негра Алвіша - зовсім не є плодом авторської фантазії. Відомо, наприклад, що работоргівець Алвіш існував насправді. Відомості про цього нелюда який продав в рабство десятки тисяч своїх одноплемінників, Жюль Верн одержав як він сам вказує, із записок англійського мандрівника Камерона. [12,75]

Колишні португальські колонії: Ангола на південному заході Африки де відбуваються події роману, і Мозамбік на південному сході - з давнини були основними центрами работоргівлі і забезпечували неграми-невільниками переважно Північну і Південну Америку, і теж в країни Азії і Сходу. "П'ятнадцятирічний капітан" був написаний у період запеклого суперництва й боротьби європейських держав за панування в цій великій частині світу.

У романі "П'ятнадцятирічний капітан" надзвичайні пригоди героїв, як завжди у Жуля Верна, викликані ланцюгом випадків і перешкод, що заважають їм здійснити первісний намір. Протягом усього лише піврічного терміну (дія відбувається з лютого по кінець липня 1873 року) герої переживають десятки дивних пригод у відкритому морі й у нетрях тропічної Африки, куди вони потрапляють всупереч своїй волі, через злий намір закоренілого злочинця, работоргівця Негоро.[2,82]

Ця книга з перших сторінок притягує увагу читача цікавим, захоплюючим сюжетом, сміливістю й шляхетністю головних героїв -- юного капітана Діка Сенда й негра Геркулеса. Не зупиняючись перед жодними труднощами й ризикуючи життям на кожному кроці, вони виявляють надзвичайну мужність і спритність саме в ті хвилини, коли, здавалося б, ніщо вже не може врятувати від неминучої смерті ні їх самих, ні їхніх беззахисних друзів: місіс Уелдон з її маленьким сином Джеком і смішного, неуважного вченого -- кузена Бенедикта.

У центрі твору -- образ Діка Сенда, хороброго, талановитого юнака, що взяв на себе командування шхуною-бригом, здійснив подорож в Анголу, аби урятувати людям життя. Це образ мужньої, розумної й шляхетної людини, готової ризикувати життям, щоб урятувати інших.[9,45]

Пізніше письменник так сказав про свого Діка Сенда: "В "П'ятнадцятирічному капітані" я спробував показати, що можуть зробити розум і хоробрість підлітка в боротьбі з небезпеками й труднощами, які змусили його покласти на себе відповідальність, не властиву його віку".

Небезпеки й перешкоди загартовують волю Діка Сенда й форсують розвиток його характеру. Кращі якості головного героя: енергія й сила волі, сміливість і наполегливість, справедливість і шляхетність -- зробили його одним з найулюбленіших і найпопулярніших героїв Жуля Верна.

Найважливіший скарб, що є в людини, не залежить від національності, часу, в якому вона живе, країни. Це людяність, чуйність, сміливість, мужність, справедливість, повага до людей, які тебе оточують, любов до батьківщини, бажання прийти на допомогу тим, кому вона потрібна. Саме ця гуманістична ідея втілена в образі Діка Сенда.[5,88]

Висновок

Своїм довгим життям, книги Жюля Верна, зобов'язані перемозі створеного ним нового літературного жанру, нових героїв, що втілили в собі багато рис людини завтрашнього дня. Його герої - відкривачі, завойовники всесвіту, який вони віддають у володіння звільненому людству. Він був чужий національній і расовій обмеженості. Йому мало було Франції і Європи, - йому потрібна була вся земна куля, щоб показати могутність і працю людини будь-якої національності, з будь-яким кольором шкіри. Індієць Немо і негр Наб поставлені навіть вище за європейців - один - як великий борець за свободу, інший - як учасник утопічної комуни.[12,35]

Жюль Верн перший створив реалістичну фантастику, що зростає з успіхів науки і завоювань техніки його часу, втілюючи наукову і технічну мрію свого віку. Він відкрив читачам поезію науки, красу підводного світу, романтику творчої праці. Романтика звичайного - ось постійний, вічно змінний і завжди прекрасний пейзаж його "незвичайних подорожей". Жюль Верн був і залишається великим вихователем, і в тому його сила слова і безсмертя.

Діти розкриваючи книги Жюль Верна, входять як крізь широко розкриті двері, в прекрасний світ, повний фарб, руху, життя. У його чистій, прозорій далечіні вони бачать відразу всі країни світу і все людство, що бореться з силами зла і завжди їх перемагає, завойовує підземелля, безкрайні небеса, підводні території, неспинно прагнучі вперед, в прекрасний світ майбутнього![5,74]

Список використаної літератури

1. Жюль Верн "П'ятнадцятирічний капітан": Роман/(Пер. З фр. І. Петрова; Передмова Е. Брандіса; Художник Ю. Зайцев). - К.: Прапор, 1987.-327 ст.: іл. - (Шк. б-ка).

2. Енциклопедія: Для ст. шк. віку / Авт. - упоряд. Н.М. Волчок . - К.: Школа, 2003. - 704 с.: іл.

3. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. Т. 2. М., 1988.

4. Андреев К. Три жизни Жюля Верна. М., 1956.

5. Брандис Е. Жюль Верн. Л., 1963.

6. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. Т. 4. М., 1971.

7. Верн Жюль. Плавающий город. ПСС. Серия 1. Неизвестный Жюль Верн. Т. 2. М., 1994.

8. Брандис Е., Лазарев М. Жюль Верн. Библиографический указатель. М., 1959.

9. Жюль Верн "Подорож до центра Землі": К.: "Прогрес",1978. - 221ст.

10. Журнал "Зарубіжна література в школі" №21., Видавництво: "Основа". 2006 р., 48 с.

11. "Журнал виховання та розваги". 1877 р. ХХVI. С. 352

12. Євген Брандис. "Інтерв'ю з Жюлем Верном". Журнал "Навколо світу", 1966, № 9.

13. Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. - М.: Просвещение, 2009.- 639с.

14. Декисс Жан-Поль. Сім одержимих мандрівників, 2004 - 210 с.

Размещено на Allbest.ru