Дієслівна синонімія у творах Ольги Кобилянської

ДІЄСЛІВНІ СИНОНІМИ У ТВОРАХ

ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ

Твори Ольги Кобилянської багаті на синоніми. Письменниця використовує більше трьох сот дієслівних синонімічних рядів, що, безумовно, сприяє точному і водночас яскравому відтворенню думки.

Розглянемо приклади дієслівної синоніміки творів видатного майстра слова О.Кобилянської.

Семантичні синоніми виступають як засіб уточнення, виділення, деталізації тієї чи іншої ознаки поняття, наприклад, синонімічний ряд на означення поняття “здіймати шум” у творах О.Кобилянської представлений такими синонімами: шуміти, (про листя) шелестіти; підсил. ревти; (про воду, хвилі) булькотіти, (майже шепотіти) шемрати; (про неясний шум) гудіти.

Найзагальнішим щодо значення та частоти вживання є синонім шуміти, який зустрічається як у недоконаному, так і у доконаному виді, а також у безособовій формі доконаного виду в минулому часі: “... Звичайно прислухаюся як, шумить ліс. Він шумить, як море лише далеко слабше. Ти не знаєш, як море шумить... Я й сама того не чула, та знаю, як воно шумить... а, чуй?” [19, 441]. “Задержуючися на густім гіллі її смерек тут і там, кликали далеко чутними голосами що вони з Рунга, а вона, ловлячи їх звуки, забирала їх в себе, а опісля шуміла щось далеко чутним шумом...” [19, 490]. “З того повстав стривожений шепіт, зітхання, в решті - піднявся шум, немов від вихру, наповнив далеко - високо воздух, як шум моря, що аж ставало лячно, збився під хмари, а наостанку зашуміла буря” [19, 475]. “- І погода ще може обернутися; сегодня не цілком вишумілося “ [19, 448].

Якщо треба описати шум листя, або такий, який нагадує неясний шепіт або гул, письменниця використовує синоніми шелестіти, шемрати, гудіти: “І гудить, і шелестить ненастанно. Се ж ліс велетень, се листя так шелестить… дубина та золота!” [19, 572], “Шуміла ріка, гудів млин, шуміли сосни, а все враз; хоч вніч, хоч вдень - вони держалися враз” [19, 278], “ - Куди, куди, куди? - шемрали хвилі невтомимо кождої ночі й лизали жалібно берег, і плескались підхлібно в чутних звуках о велике каміння, котре десь-не-десь визирало неповорушно з води” [19, 486].

Семантично близьким до попередніх є синонім булькотіти: “А як прийдеш туди - тихо, або тільки булькоче потік там в долині, або налякана вивірка спинається по сосновім пні скоро, як блискавка, або самі гори немов зворушені, якби це не їх діло було шуміти, снити і колихатися” [19, 599].

Для підсилення ознаки поняття письменниця використовує синонім ревти: “Грім якоїсь потужної сили заревів понад їх голосами й понісся вдаль, полишаючи жах і зойк між жінками й дітьми...” [19, 613].

З наведених прикладів ми бачимо, що є синоніми даного синонімічного ряду широко використовуються для передачі пейзажу, стану природи, погодних умов тощо.

Таким же різнобарвним у семантичному плані є синонімічний ряд на позначення поняття “текти”, який передається синонімами: текти, протікати, пливти, спливати, литися, журчати, вибризкувати, (сильно) пінитися, (швидко) метатися, нестися.

“З глухими окликами, що мали додавати відваги, сповняли наємники сю працю, під час коли з їх чола ллявся струями піт, а з поранених рук текла кров” [19, 480], - як ми бачимо, у цьому реченні використовуються одразу два синоніми з одного ряду для уникнення повторення синонім з цього ряду зустрічаємо і в такому реченні: “Грубі сльози спливали по її лиці” [19, 521].

Немає нічого дивного в тому, що подані синоніми викликають у нашій уяві образ ріки або якогось потока. Письменниця щедро використовує згаданий вище синонімічний ряд для опису цього явища природи: “Зараз, наперед нього, попід саму гору, плила ріка; підбувши сьогодні через бурю, і неслася великими пінистими хвилями, що сумно влискувалися в місячному світлі” [19, 449], “Несміливо протікав між камінням у долині колишній розпусний потік” [19, 488], “За той, зелений клаптик, через котрий журчить потік, де росте та розлога верба, що з неї ми кожного року перед велико днем рвали шутку та й несли святити до церкви” [19, 598], “... До цього джерела, що майже з шумом вибризкує зі скал, де мили ми морди в піні води і пили... ах, що це за розкіш була!” [19, 599], “... розіграв шийся потік в долині метався брудно нескладними хвилями по камінню вперед, голосно пінячись і пориваючи все з собою: цвіти, сухе гилля, тут і там зірвані кускі землі, - мчався в зовсім негамованій, безумній, досі ніколи не виданій розпуці” [19, 475].

Цікавими семантичними відтінками відрізняється слово будувати, синонімами до якого є такі слова: складати, ставлятися, закроювати, устроювати, скомпоновувати, моделювати. Ці слова зустрічаються у таких реченнях: “ - Вже будують і в другу сторону звідси залізну дорогу; чую - ліси продано далі на нових десять років!” [19, 485], те ж саме дієслово у безособовій формі: “Недалеко підніжжя ограблених гір будувались наборзі з грубих бальків мости” [19, 480], у множені та однині: “Робимо ми коло сіна далеко в горах, косимо громадимо, складаємо, дехто копиці, дехто стоги; тут складала я сама стоги, що Гаврісан рот роззявлював” [19, 498], у значенні “будуватися запевним порядком”, пере.: “Рота ставляється, як перше, в ряди, затримує чоловіка з собою та й де дальше” [19, 602], у значенні “будувати з якоюсь метою на майбутнє”, перен.: “Закроював виховання ваше набудучину, лагодив уми ваші на будучність; ви ж “кандидати на людей”… говорив я іноді, усміхаючись, “на моделі для колишніх правнуків своїх. Типи народу свого!” [19, 588], також щодо абстрактного поняття у переносному значенні: “І який був він, а все - таки навіть і він устроїв собі свій власний світ, де був у себе сам - один паном, рядив і мав усе під своєю опікою, і де все виходило, як хотів, де був самовладцем, і був ним із цілою своєю ідіотичною повагою” [19, 567], у значенні “складати з якихось компонентів: “Я хотіла, ще спитатися, на якім мотиві скомпонувала його, але ніяк не могла відважитися” [19, 545], у значенні “проектувати, перен.: “Нові скарби, нові вартості, нові форми... жінок і мужчин, із яких можна моделювати себе, як із взірців” [19, 519].

Семантичні відмінності славо піддаватися такі: якщо чинити деякій опір, а потім уступити, то ми використовуємо синоніми “здаватися” чи “піддаватися”, а якщо підчинитися гіркій долі, силі і т.ін. не опираючись тоді вживаємо синонім “коритися”, наприклад: “А він (бог би йому не простив!) - піддався гадюці” [19, 471], із запереченням: “Вони не здаються, вони супротивляться, вони розпорошуються, вони глузують собі з мене... я не можу!!” [19, 452], “Тому й корюся долі до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!” [19, 549].

Чималий синонімічний ряд представляє нам письменниця на позначення поняття “розповсюджуватися”, вжитий у переносному значенні. Домінантою цього ряда виступає слово ширитися, яке ми можемо зустріти, наприклад, у нарисі “На полях”: “Крізь понуру масу мряк, в яку уткалася гризуча туга, що укладалася щораз тяжче на все й ширилася тяжкими хвилями так далеко, як око сягало, спонукуючи, що всі барви блідли, - пробивався один голос. Незамічений, він співав в одно: Світла! Світла!..” [565].

Першим синонімом у цьому ряді виступає слово розходитися, як наприклад у таких реченнях: “Самий запах, що розходився з глибини лісу, нагадував упоюючу розкіш, саму прегарну повну зрілість, та поривав і тих з собою, що стояли досі в непорушно скритім дожиданні, зберігаючи бажання жити повною мірою, як соромливу тайну” [479], “Лісами розходилася луна їх сумовитих пісень” [483], “Здавалось, що шум прибував десь з далекої площини, ловився в галуззі, розходився важким зітханням по лісі і боровся з густим гіллям знов о вихід на простір” [474], “Небавом потім зникла з очей і лише спів її розходився по лісі” [468]. Як ми бачимо з наведених прикладів, то слово розходитися може бути як синонімом лише до слова ширитися (у перших двох реченнях), так і до двох слів одночасно, а саме - ширитися, лунати (у третьому і четвертому реченнях), тобто семантично пов`язуватися не лише із просторовими. але й звуковими характеристиками.

Такий самий просторово - звуковий семантичний відтінок притаманний слову розглядатися: “Різнозвучний гамір бушував серед німих мурів монастиря, розлягався далеко - широко в воздусі...” [455].

Із значенням “поширитися і потім повільно зщезнути” зустрічаємо у Кобилянської синонім цього ж ряду розіслатися, наприклад: “Удар той розлягся по цілім лісі, і всі дерева здержали віддих, беззвучна тишина, повна ожидання, розіслалася, і почулося звільна й виразне слово : ”Зрубати!””[474]. Однак, це слово також може бути вживаним і з відтінком постійності: “Несказанний сум розіслався горами, якийсь передсмертний настрій...” [476].

Із більш віддаленою семантикою із значеннями “ширитися, а потім знайти певене місце, простір” вживае письменниця синонім розкинутися: “Густий старий ліс розкинувся тут, а Рунг і Магура, поборені красою своею взаємно, схилилися і потонули в його темну глибінь” [491].

Схоже значення, з відтінком деякої повільності, ми зустрічаємо синонім розпливатися, як наприклад: “Далеко й широко розплилася в тій тишині тужлива думка і зіллялася у прегарну гармонію з красою ясної ночі.” [450].

Одже, ці семантичні синоніми складаються у такий ряд: ширитися - розходитися, розлягатися; докон. розіслатися, розпливтися; розкинутися.

Дуже часто у Кобилянської вживаються синоніми такого ряду: охоплювати - обхоплювати; обнімати, огортати; опановувати; докон. заволодіти, запанувати, - багато з них вживається в образній мові на позначення душевного стану людини і допомагають виражати різноманітні почуття, які охоплюють героїв або зненацька, або лагідно і непомітно, або повністю туманючи розум тощо, наприклад: “Її нагло охопило досі зовсім чуже їй чувство... і сльози показалися в очах” [443], “Тінистий холод обхопив її тіло, вона здригнулася тривожно” [441], “Я була би її таки зараз за шию обняла, що була така добра...” [537], “Огорнула би цілий світ, заявляючи далеко - широко, що музика грає!” [523], “Дрижачий голос старця і слова його пісні, що повторюються, опанували їх немов демонічною силою...” [455], “Чувство скаженої ненависті заволоділо ним” [451], “Дике зворушення запанувало над нею” [445].

Семантичні дієслівні синоніми становлять у словнику Ольги Кобилянської найменшу групу, яка складається з близька п`яти десяти синонімічних рядів. Ось їх домінанти: боротися, будувати, вертатися, вертітися, виднітися, вискубувати, віяти, гнути, давати, доторкатися, коритися, лити, любити, морщитися, оглядатися, одержувати, піддаватися, помічати, спадати, становити, навчати, нищити, опановувати, обертати, обмірковувати, обороняти, оглядатися, одержувати, переконуватися, перешкоджати, підводитися, піддаватися, піднімати, помічати, пробудитися, розбивати, розвиватися, роз`єднуватися, роз`єднуватися, розкрадати, світитися, сіпати, сіяти, спадати, спати, спочити, становити, суперечити, сягати, текти, тріщати, укривати, утихомирювати, утихомирюватися, хилитися, ширити[ся], шуміти.

Самі синонімічні ряди можна подивитися у словничку дієслівних синонімів О.Кобилянської, який подано у кінці цієї частини.

Стилістичні синоніми які розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням, абразійного тощо, трапляються у творах письменниці значно частіше, ніж семантичні. Наприклад у Ольги Кобилянської до слова домагатися, ми зустрічаємо два синоніми - вимагати і допоминатися, спочатку перше слово належить до книжної лексики, а друге - до розмовної; “Але чому казала? - домагалася, і великі сльози котилися з її очей ... - Чому казала, коли не спроневірився!! “ [20,555], ” - Я - артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше, як закони такої тісно-програмової людини, як ти! “[20,524], “Не знаю, чи сього вимагають закони вищої штуки, чи воно що інше, але я не можу так “ [20,533], “Він сам має слабі ноги, а гори вимагають молодших сил” [20,599], “Ніжна і запашна, і несказана непорочна, сперлася вона на темно-червону рожу, притомилася і несвідомо допоминалася, аби її взяли в обійми” [20,489].

У творі під назвою “Valse melancolique” а саме у тому уривку де героїні виказують своє ставлення до життя, письменниця, щоб уникнути повторень на малому відрізку тексту, використовує одразу ж весь стилістичний ряд до слова згоджуватися: “І я справді годилася з нею. Чому не жилось би двом - трьом незамужнім жінкам, коли згоджувались би своїми натурами, відповідали собі посполу в вимогах інтелігенції краще, як поодиноко? - це була також одна з таких новітніх думок, на які я з своїм “не артистичним міщанським розумом” не могла здобутися! “[20,525], “Ні, я не погодилася. Придумала щось інше” [20,526], “На се не могла знов я пристати. Знала надто добре, що значив у неї кожний образок...” [20,526], “- ... Як знаєш це лише, то скажи, і я згоджуюсь з тобою, а коли ні, пристань на мою раду” [20,527]. З наведених прикладів ми бачимо, що поніміли до слова згоджуватися виступають слова погоджуватися і годитися, а також слово з розмовної лексики приставати (на що).

Різноманітним за своїм стилістичним характеристиками синонімічний ряд розказувати - розповідати; (в етичному тоні) оповідати; (фольклорне) баяти. О. Кобилянська використовує усі ці синоніми у своїх творах, але найуживанішим для письменниці є слово оповідати, наприклад: “І не чекаючи на відповідь, він обуреним тоном розповів їй свою пригоду” “[20,439], “Коли перестав оповідати й через хвильку ще й закляв “панів” у долині, вона потиху засміялася” [20,439], “-Так, так, чули між іншими, як баяв один робітник, котрого звали “Клеврета”” [20,484], “Отепер вже вона - розповідала, раз о ній, - але як я була молодша!” [20,493], “-Та дуріли! - відповіла, і тими словами оповіла одну частину своєї історії” [20,496].

До слова пахнути Ольга Коцюбинська добирає і рідше вживаний синонім пахтіти, і підсилений у своєму емоційному забарвленні синонім духмяніти, і взяти з розмовної лексики синонім душіти, наприклад: “Не дурно від неї пахло зіллям” [20,451], “Навіть повітря був повний того бажання! Він пахтів спрагою о “ще більше” і здавався віддихом тисячок і тисячок істот, жадних до життя” [20,479], “Коріння дерев, грубе, немов виринало гадюкою з моху, тверде й пряме, сплетене одне в друге, тягнулося дивоглядними перстенцями в глибінь лісу, котра, сповита в зелену темінь, душила неприязністю” [20,474], “Вони пишалися своєю красою і духмяними на весь степ” [20,179].

Якщо у словнику синонімів до слова знайти вживається лише один синонім - надибати, то у Кобилянської ми відтворюємо цілий синонімічний ряд: знайти - розм.. надибати, подибати, здибати; (рідше) відшукати, віднайти, здобутися, - вживання елементів якого можна знайти у таких реченнях: “ - ... Але вважай ще, як ти цього не зробиш, ми знайдемо твою хату” [603], “Як найшов саме її і де надибала вона його” [567], “Тут подибало мене нещастя” [597], “На склоні гори, край дороги, здибала я стару жінку - мужичку” [465], “Відтак відшукав щось і збіг з тим вдолину” [557], “Старий батько з білим внуком на руках шукав чогось гострим оком там, внизу села. Не міг віднайти, дарма що в нім душа дрижала” [290], “Тетяна мовчала, мовби їй щось мову відібрало. Не могла більше на слово здобутися” [334]. З наведених прикладів ми бачимо, що письменниця відтворює різноманітність живої мови, використовуючи майже всі її варіанти, навіть рідко вживані.

Багато розмовної та рідко вживаної лексики вживає Кобилянська при доборі синонімів до слова бачити. Наприклад, стрижневе слово бачити письменниця вживає дуже часто у різних варіантах, таких як: побачити, добачити, у заперечній формі: “Одна сонце жарило так сильно, що я прижмурив на хвильку очі і, заслоняючи їх рукою, бачив лиш, як він болючу ногу волік насилу за собою...” [472], “Коли сказав їй, що в лісі нічого не видко, сказала, що бачить у лісі те, чого звичайно не бачить” [451], “Дерево на березі, ба й увесь ліс - усе, немов би так мусило бути, аби щось побачити” [450], “В ній спочивало сповите в золотій матерії і набальзамоване мале, немов дитяче тіло святого; ледве можна його добачити” [454].

Також часто трапляються синоніми, узяті з народного мовлення, такі як видіти, увидіти; рідко вживане видати, та слово, яке відноситься до застарілої лексики і вживається дуже рідко, заздріти. Приклади використання цих синонімів можна побачити у таких реченнях: “Та ні, вона лиш жартувала, кажучи, що виділа його там дуже часто! Чому він її не видів?” [449], “Увиділа гори, як їх бачила з полудня, небо, що було засіяне світлими зорями...” [510], “Чи видала особливші форми і з`явища дерев, що вигинались у вихрі?” [460], “Пришкутильгавши до воріт, заздріла у вікні світло” [510].

Отже, даний синонімічний ряд буде виглядати так: бачити - побачити, добачити; розм.видіти, увидіти, рідк. видати; заст. заздріти.

Широке вживання стилістичних синонімів дозволяє письменниці відтворити різнобарвність живого народного мовлення, підкреслити деяку книжність мови інтелігенціі, зазначити особливості лексики людей певного роду занять. Використання цієї категорії синонімів допомагає точніше, образніше, емоційніше передати стан, почуття, сприйняття людини. Чималу роль вони відіграють при зображенні пейзажів.

Ольга Кобилянська використовую біля сотні стилістичних синонімів. В її творах знайти не лише стилістично нейтральні слова, а також книжки, або навпаки, характерні для мови етичних творів фольклору. Зображаючи життя не лише інтелігенції, для якої вища перечислень лексика, а й простий народ, письменниця широко вживає розмовні варіанти синонімів. Ось деякі домінанти синонімічних рядів, поданих у словничку синонімів Ольги Коцюбинської, які належать до стилістичних синонімів: (силятися, схоплюватися, говорити, квапитися, розказувати, любуватися, згадувати, притягнутися, спиратися, проникати, боятися, тужити, питати, показуватися, ховати[ся], допомагати, вигадувати, бачити, побачити, гордитися, звикати, гойдати, бурчати, шукати, стрибати, пахнути, кидати, приступати, дістатися, лунати, вмирати, покидати, розказувати, оживати, обіцяти, спогадати, роздирати, ослабляти, слабшати, чепуритися, дзвеніти, хвилювати, знайти, довідатися, перетерпіти, сподобатися, працювати, баритися, туманити, виконувати, поганити, панувати, вирости, вітати, розлигатися, приваблювати, домагатися, кинути, запрошувати, обумовлювати, наказувати, ворожити, збутися, зрікатися, згоджуватися, соромитися, господарювати, цуратися, лякати, згубити, відновитися, податися, затримувати, привиджатися, здаватися, зрозуміти, потратити.

Семантико-стилістичні синоніми становлять най численнішу групу серед синонімів, вживаних у творах О.Кобилянської. Об`єднаючи в собі функції ідеографічних і стилістичних синонімів, вони стають дуже зручним засобом передачі думок та індивідуального художнього мовлення письменниці, яка використовує більше сотні синонімічних рядів даної категорії.

Одними з найуживаніших синонімів є синоніми до дієслова насміхатися, яке відрізняється як семантичними відтінками, так і стилістичними. Наприклад, у новелі “Природа” ми зустрічаємо слово насміхатися: “Чи вона насміхалася з нього, що вже не показувалася?” [20,446], а в новелі “Некультурна” його семантично і стели стично нейтральний синонім сміятися: “ - Не скучно. Роблю роботу, в хаті, понадвірку, курю - і не скучно мені ніколи. Ей, де скучно! - додала так, якби собі сміялась з чогось” [20,506], але частіше трапляється синонім глузувати, який характерний більше для мови художніх творів: “Вони піддаються, вони і супротивляться, вони розпорошуються, вони глузують собі з мене... я не можу!!” [20:452], “Посвистував я, Туркине, - оправдується він поважно, - посвистував я, щоправда, і не за одного, але тебе полюбив я так щиро, що скорше поглузуєш ти з мене, як прийде багатший, ніже я з тебе” [20,365]. Трапляються й синоніми, узяті із розмовної лексики, наприклад, дієслово кепкувати або, рідко висиване, кпити: “Для кепкувала собі з неї, зневажала її, але зломити - зломити не могла” [20,456], “Клянучи та відказуючи, бігали парубки по полях, розтеляних поза домом та городом, і старались піймати жеребця, котрий не давався їм зловити, котрий кпив собі з них і немовто жартував з ними” [20,46]. У письменниці ми ще знаходимо синоніми до дієслова насміхатися - глумитися, тобто із семантичним відтінком “злобно з когось сміятися”, і підсміюватися, тобто із вказівкою назначення неповної дії: “Він поховає її гарно, як газді личіть, щоб люди не глумилися з нього. І так все чогось підсмішкуються” [20,569]; також іноді зустрічається і книжний варіант - іронізувати: “...та ні, вона іронізувала, кажучи, що виділа його там дуже часто” [20,449].

В оповіданні “Банк русти кальний” ми зустрічаємо слово ліцитуватися, яке є зворотною формою дієслова ліцитувати, тобто “продавати з торгів”. Синоніми до цього слова - торгувати, продавати - трапляються часто, але саме це слово, узяте з термінологічної лексики, зустрічається у Ольги Кобилянської лише в цьому творі, наприклад: “Мені припала задача заявити одному вбогому мужикові, вітцеві чотирьох малих дітей, що його господарство має ліцитуватися” [20,468], “Різнорідні товари, переважно барвні образи святих, намиста, свічки, пахучі мила та всякі прикраси жіночі продавали тут у великій кількості”, “Около звичайно тихого дому божого торгували, ошукували і крали тепер зовсім свобідно і без розбору” [20,454]. Самий довгий синонімічний ряд утворюється із домінантним словом ходити. О.Кобилянська вживає до нього синоніми, властиві для мови художніх творів і розмовної лексики, багаті своїми семантичними відтінками, такі як блукати, бродити; сновигати; (шукаючи дороги) блудити, снуватися, тинятися, вешкатися; фам. зневаж. волочитися, рідк. Дибуляти приклади їх вживання можна відшукати у багатьох творах. Приведемо для зразку деякі речення з цими синонімами: “Високий мох не давав легко ходити” [20,474], “Від хвилі поклику ходили всі, мов підвагою якогось тягаря” [20,560], “Ходила, бродила тижнями, місяцями, мов голодна та вовчиця, а в решті вернула” [20,297], “Погляд її блукав через хвилю вдалині; немов роздумувала і шукала помочі” [20,455], “Сновигала по горах без товариства, без зброї” [20,284], “Зраджені орли й осиротілі яструби пролітали сумовито сюди й назад: лише коли орли від часу до часу покороткім леті спочивали й наїжали люто пера, чорні, ворожо блистячи очі, звертаючи чигаюче в доли, тоді яструби снувалися в повільних, не чутних кругах над полями” [20,480], “Жінка в нього померла ще перед двадцятьма роками, недовго по утраті однісінької доньки, яку постигло нещастя, і вона або вмерла, або, може, тиняється де посвіті” [20,356], “Вони бачили, як вони роями, мов невтомимі мурашки, вешталися в фабриці й вокруг неї надворі” [20,484], “Не дурно волочилася по лісі. Котрий християнин іде в ліс слухати, як він шумить?” [20,451], “Його взяли всередину, і він з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо” [20,602].

Дуже довгий синонімічний ряд утворився зі стрижневим словом дивитися, яке вживане у різних формах, наприклад у докон. виді - подивитися, із значенням тривалості - задивитися; у важності - вдивлятися, придивлятися; здивування - видивитися, причому останнє слово належить до розмовного варіанту, наприклад: “Він оглядав її хвильку полохо, а по тому знову став по-своєму дивитись навперед себе, напівсувно, а напівзадумчиво...” [438], “Він стояв, оперся о смереку й подивився далеко навперед себе.” [449], “Опісля звернуло мимоволі очі на церковні стіни, на яркі дивоглядні малюнки, задивилось на них і задумалося...” [455], “ - А з мене ти б также сміявся? - запитала свавільно і немов під впливом якого внутрішнього підшепту, та й вдивилася в його лице” [440], “Стояла при вікні і придивлялась, як він з дикості ставав дуба й не давав вкоськати” [433], “В ній зойкнуло серце і вона видивилася на нього” [471].

Дещо рідше вживаються синоніми глядіти, (кудись), заглядати; розм. спроглядати, (уважно до чогось) приглядатися: “На його устах завмер втомлений усміх, вони стали білі, штивні, а очі, ті очі, що звичайно так добродушно дивилися, гляділи тепер на мене напів з переляком, напів з отупінням” [469], “Дітям страшно в потемку, їм здається, що щось страшне заглядає з вікон...” [470], “Вона сиділа нерухомо, споглядала тупо, сонливо вперед себе, а я дивилася на неї, засохлу та поморщену” [467], “Вони влітали й вилітали спішно, моторно, бринячи, одна за другою, хто їм приглядався уважно, - а в буладді - хто дивився поквапно” [460].

Синонімами цього ряду також являються образі вирази, наприклад: губити очі, засягати оком, вп`ястися очима, і їх фамільярні, зневажливі варіанти: витріщитися, витріщити очі, витріщити пульки. Ось приклади їх вживання: “Аби тільки губив очі і слідив, скільки хотів, - те, про що він думав, не виринало з сеї зеленої глибіні” [287], “Двері від хати створилися, і вийшов, трохи зігнувшись, молодий гуцул із сокирою, закиненою недбало на плечі, тай сягнув оком у далечінь” [293], “Мої очі вп`ялися в його величезні, грубі, з сухоти аж почервонілі шкіряні черевіки...” [472], “Та раз у раз витріщалася на нього своїми величезними очима...” [451], “З острахом, з якимось наглим переляком, витріщив я на ню очі і поклав скоро гроші в її малу руку, обгорілу від сонця” [453], “ - Ти здуріла? - каже вона та й витріщила свої пульки на ню” [511].

Отже, даний ряд семантико-стилістичних синонімів буде виглядати таким чином: дивитися - подивитися, задивитися; вдивлятися (в що), придивлятися (до чого); розм. видивитися; глядіти; заглядати, розм. споглядати; (уважно до чогось) приглядатися; (образно) розм. губити (очі), засягати (оком), вп`ястися (очима); фам. зневаж. витріщитися, витріщити (очі, пульки).

Різноманітністю семантичних відтінків і образним відтворенням відрізняється синонімічний ряд із домінантою опам`татися. Він представлений таким чином: опам`ятатися - спам`ятатися; (прийти до розуму) схаменутися, перен. прокинутися; (образно) розм. стрепенутися. Наприклад: “Поки міг спам`ятатися, затріщала й захиталася смерека й, падаючи, мало не захопила його, якби був у свій час не скочив набік” [450], “Тепер вже все зрозуміла і віддалася нечуваній розпутці. Та тут же знов схаменулася” [294], “Коли Мавра пробудилася рано, побачила над собою замість закуреного і лахмануватого шатра зелені віти смереки і опам`яталася, що вона в лісі” [293], “Чоловік, що дивився їм услід немов божевільний, спершися на лопату, відразу стрепенувся” [603].

Як ми бачимо з наведених прикладів, письменниця широко використовує багатозначність дієслів, вживаючи синоніми як в прямому, так і в переносному значені. Ось неповний список домінант синонімічних рядів, які відносяться до категорії семантико стилістичних;

Бігти, бігати, брати, блукати, більшати, відвідувати, вилазити, вилискувати, важитися, витягати, відкривати, гадати, глянути, гнати., ганити, горіти, відповідати, витися, гнобити, двигатися, дрижати, дивитися, давитися, думати, дбати, діятися, доглядати, завмирати, зупинятися, зважати, захворіти, заслоняти, зустрічати, закривати, жити, жалітися, жевріти, іти, кидатися, кричати, злякатися, ловити, мигати, мовчати, мчатися, марніти, минати, мучити, мріяти, намовляти, насміхатися, намагатися, наважатися, лютувати, наставати, опом`ятатися, одружитися, обманювати, оберігати, одубіти, охоплювати, примушувати, оглядати, просити, перемагати, підкрадатися, поратися, плакати, пожаліти, робити, сказати, слухати, спонукувати, сполучатися, суперечити, сердитися, тягти, тямити, тягтися, товпитися, турбуватися, рости, учепитися, надіятися, таіти, таітися, трясти, трястися, торгувати, убити, терпіти, упасти, ходити, хитатися, хотіти, шанувати, щезати, червоніти, пекти, сміятися.

Безумовно використання синонімічних засобів допомагає письменнику не лише уникати повторів, а й створювати відповідний настрій, точно передавати думку, почуття враження читачеві, але індивідуальну манеру мовлення автора більше підкреслюють контекстуальні синоніми.

Для контекстуальних синонімів характерна певна метафоричність образу. Наприклад у новелі “Рожі” ми натрапляємо на таке речення: “Обтулена свіжими зеленими листками, вона тонула в собі, а проте чула, що живе “ [20,489]. У словнику синонімів української мови ми знаходимо, що синонімом до слова тонути виступає дієслово потопати, хоча у цьому реченні доречно було б вжити синонім ховатися (ховалася). В новелі “Жебрачка” ми зустрічаємо такий приказ: “Я цілком потовув у тіле виді... Потонув!...” [20,452]. Тут підкреслюється захоплення героя краєвидом, і до слова потонув у даному контексті можна дібрати синонім захопився, Якщо порівняти між собою дібрані до контекстуальних синоніми (ховатися і захоплюватися), то ми бачимо що між ними немає ніяко. Спільної семантики.

В оповіданні “У св. Івана” образно зображено дії монахів під час служби на велике церковне свято: “Черниці, умучені сповіддю, висмикуються нишком бічними виходами та ховаються незамітно в свої кімнати близько монастиря, щоби покріпитися“ [20,454]. У словнику до слова висмикувати, подані синоніми вискубувати, вищипувати; (стебло і под.) висмикати; (льон, коноплі) брати, вибирати, а також пропанується порівняти цей синонімічний ряд із словом виривати та його синонімами. Як ми бачимо із контексту, то до слова висмикуються, яке вживане у реченні в значенні “потихеньку уходити, непомітно” жодний з перелічених у словнику синонімів не підійде, а отже, це є контекстуальний синонім.

В оповіданні “Банк русти кальний” письменниця оповідає про гірку долю селянина, батько чотирьох дітей, в якого банк відбирає землю. І саме у значенні “відбирати” герой твору вживає контекстуальний синонім “пожирати”: “ - Як може він мою землю пожирати , коли я... нехай засохнуть мені губи, коли кажу неправду!.. коли я не брав, не зичив ніколи ані одного феника?” [20,469].

У такому реченні з новели “Природа”: “А перед ним чинилася, що боїться!” [20,451], синонімом до контекстуального “чинитися” виступає слово “удавати”, тобто “робити вигляд”, хоча за словником синонімами до цього слова виступають лексеми коїтися, діятися, робитися, які у даному випадку їми не являються.

“Що їх [молодих] душі, мов ті деревця молоді, зігнені рукою невидимою якось убік, ламаються вершком радо до землі, неначеб небес над собою не бачили і всякої висоти уникали!” [20,590], - з контексту видно, що у даному випадку до слова ламаються можна дібрати синоніми схиляються, зминаються, які поза контекстом синонімами ніяк назвати не можна. Це речення взято з твору думи старика”, написаному у жанрі роздуму.

Отже, з наведених прикладів ми робимо висновок, що контекстуальні синоніми використовуються з метою образною передачі думки, вражень, почуттів і використовується у різних стилістичних прийомах (метафорах, порівняннях, зіставленнях тощо). О.Кобилянська широко використовує контекстуальні синоніми в усіх своїх творах, що робить її мову різноманітною, образи - художньо досконалими, а стиль наділяє індивідуальними рисами.

Таким чином, ми бачимо, що Ольга Кобилянська залучає широкий спектр синонімічних засобів. Вона використовує ідеографічні, стилістичні і контекстуальні синоніми; залучає до синонімічних рядів словосполучення і фразеологізми; для утворення нових синонімів їй прислуговуються багаті ресурси морфологічної структури української мови, з цією метою нею використовуються словотворчі морфеми. Письменниця звертається до синонімічних засобів не лише з метою усунення лексичної тавтології, - в своїх творах вона широко використовує синоніми, основна функція яких полягає у посиленні експресії висловлення; її синоніми також функціонують як стилістичний засіб смислового зіставлення, протиставлення, уточнення, підсилення.

Мова творів Ольги Кобилянської дуже багата на синонімічні засоби. Уміле їх використання робить мову точною, виразною за змістом, стилістично відшліфованою і при потребі емоційно насиченою.