Формування механізмів інноваційного розвитку ТОВ "ЖБК-5"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Для сучасного підприємства, яке прагне розвиватись та бути конкурентностійким на ринку, треба докласти дуже багато зусиль, адже воно функціонує в умовах посиленої конкуренції. Основою ефективної діяльності підприємства є його інноваційний розвиток. Існуючі сьогодні економічні тенденції довели, що рівень і динаміка розвитку інноваційної сфери підприємства створюють підґрунтя для стійкого економічного зростання. Саме інноваційна спрямованість є головним фактором впливу на економічну стійкість будь-якого підприємства.

Забезпечення економічної стійкості підприємства на основі його інноваційної активності припускає підтримку рівня стійкості в умовах інноваційного розвитку підприємства й за рахунок впровадження ним інновацій. Перебуваючи в режимі постійного пошуку нових технологій і створення нової продукції за рахунок впроваджених інновацій, пошуку й розширення ринків збуту, підприємство здатне зміцнювати свої конкурентні переваги й позицію на ринку.

Кожне з існуючих підприємств так чи інакше перебуває в режимі впровадження інновацій чи вдосконалення старих технологій. На сьогоднішній час керівник підприємства та персонал повинні чітко розуміти важливість застосування інновацій на підприємстві. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики, таких як: цілеспрямованості, відкритість інформації, систематичності, креативності та ініціативності, оперативності.

Але ще й не мало важливо для забезпечення стійкості інноваційного розвитку - це лояльна та зручна система законодавчих актів у державі, бо саме вона створює умови життя та розвитку підприємства з інноваціями.

Таким чином для забезпечення економічної стійкості підприємства на основі його інноваційної активності необхідно не тільки зручні законодавчі акти, але й доцільно розподіляти ресурси між його поточним функціонуванням та розвитком. Це дозволить уникнути критичної ситуації у вигляді втрати стійкості внаслідок ресурсного дисбалансу між забезпеченням поточної діяльності й інноваційним розвитком і невідповідності висунутих вимог до підприємства і його можливостей. Тобто концепція забезпечення економічної стійкості підприємства на основі його інноваційної активності полягає у визначенні такого рівня інноваційної активності, який дозволить господарюючому суб'єкту розвиватися й обновляти свою продукцію, і одночасно забезпечувати свою економічну стійкість на заданому рівні.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування механізмів інноваційного розвитку підприємства

1.1 Сучасні особливості інноваційного розвитку підприємства

В сучасному ринковому середовищі підприємство є не від'ємною складовою сучасного ринку. Але конкуренція на стільки жорстка, що не кожна фірма, корпорація чи виробництво в змозі утриматися на ньому та й ще бути прибутковим. Тому власники підприємств роблять усе можливе, щоб зберегти свою позицію на ринку, не кажучи вже про її підвищення. Одним із головних таких чинників стійкості підприємств є впровадження інновацій у виробництво. Закон України «Про інноваційну діяльність», який був прийнятий 4 липня 2002 року. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. [26.]

Взагалі, в економічній літературі термін «інновація» інтерпретується як зміна в початковій структурі виробничого механізму, тобто перехід його внутрішньої структури до нового стану: стосується продукції, технології, засобів виробництва, професійно і кваліфікаційної структури робочої сили, організації; зміни як із позитивним, так і з негативним соціально-економічними наслідками. [1.]

Для досягнення високого результату інноваційної діяльності є неможливим без формування та здійснення певних етапів створення та впровадження інновації, які включають такі етапи рисунку 1.1.:



Продовження табл. 1.1.

Продовження рис. 1

Рис. 1. Етапи впровадження інновації

Рис. 1.1. Етапи створення та впровадження інновації

Представлена ієрархічна послідовність етапів розвитку інновації повинна базуватися на принципах системного та цільового підходів.

Системний підхід це загальнонаукова методологія, спрямована на цілісне сприйняття системних об'єктів. Включає облік всіх аспектів розвитку підприємства в їх взаємозв'язку та цілісності, виділення їх істотності, зв'язків між елементами та виявлення характеру цих зв'язків. При цільовому підході визначаються мета і можливі шляхи її досягнення. При цьому зв'язок явищ може розглядатися як від сьогодення до майбутнього, так і навпаки.

З позиції системного підходу створення та впровадження інновації представляє собою відкриту систему на вході якої знаходиться ідея, а на виході продукт. Цільовим спрямуванням інновації в сучасних ринкових умовах є здобуття конкурентних переваг. З цієї позиції головною метою інновації як продукту має бути найповніше задоволення потреб споживачів. Виконання даної умови дозволить забезпечити високий попит на інноваційний продукт, підвищити рівень прибутку підприємства-інноватора та посилити його конкурентні позиції на ринку.

Види ефектів інноваційної діяльності:

Для забезпечення ефективного інноваційного розвитку підприємства треба перш за все враховувати різноманіття ефектів інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність підприємства супроводжується багатьма результатами (ефектами). Під ефектами розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

У науково-методичній літературі зустрічається різні трактування видів ефектів від інноваційної діяльності. Так, у [8, c. 548] розглядається чотири види ефектів: економічний, науково-технічний, соціальний та екологічний. У дослідженнях [9, c. 273; 10, с. 116], пропонується враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. У роботі [11, c. 269] запропоновано п'ять видів ефектів інноваційної діяльності, такі як: соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний, етно-культурний. І, нарешті, у роботі [12, c. 360] розглядається можливість врахування економічний, наукового, науково-технічного, технічного та соціальниого ефектів.

Різноманітність точок зору авторів свідчить про складність цього питання та про відсутність системного підходу до його розв'язання.

Ефекти інновацій взаємопов'язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов'язані із науково-технічним, податковим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.

Ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності та їх взаємозв'язок наведено на рис. 1.2.

Економічний ефект визначаться перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартістною оцінкою пов'язаних з нею витрат.

Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягнути цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис.1.2 Ієрарічна супідрядність та взаємозв'язок ефектів інноваційної діяльності [4, с. 606.]

Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічої інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо [12, с. 365].

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України. [4, с. 612.]

Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку [4, с. 614].

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у виявленні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто пов'язаний з науково-технічним ефектом інноваціоної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту. [4, с. 615.]

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.

На сьогоднішній час підприємство повинно чітко розуміти важливість застосування інновацій на підприємстві та ефект, який вона здійснює. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики, таких як: цілеспрямованості, відкритість інформації, систематичності, креативності та ініціативності, оперативності. [4, с. 615.]

Таким чином, для забезпечення економічної стійкості підприємства на основі його інноваційної активності необхідним є синтез адаптивних методів державного регулювання та оптимального розподілення ресурсів між поточним функціонуванням та розвитком підприємства. Це дозволить уникнути критичної ситуації у вигляді втрати стійкості внаслідок ресурсного дисбалансу між забезпеченням поточної діяльності й інноваційним розвитком і невідповідності висунутих вимог до підприємства і його можливостей. Тобто концепція забезпечення економічної стійкості підприємства полягає у визначенні такого рівня інноваційної активності, який дозволить господарюючому суб'єкту розвиватися, обновляти свою продукцію і одночасно забезпечувати свою економічну стійкість на заданому рівні.

Використання механізмів інноваційного розвитку сучасного підприємства за умов підвищення якості адміністрування його бізнес-процесів, сприяє активному вдосконаленню виробничо-господарської та соціально-економічної діяльності даного підприємства.

Впроваджуючи будь-яку інновацію у підприємство - це вже можна вважати інноваційним розвитком підприємства. Взагалі то, розглядаючи різних наукових діячів, слід відмітити, що не існує загальноприйнятого поняття, як «інноваційний розвиток підприємства». У більшості випадків його ототожнюють із техніко-технологічним станом підприємства, інноваційним потенціалом, розробника інновації тощо. Використовуючи механізми інноваційного розвитку сучасного підприємства при підвищенні його управлінням бізнес-процесами, сприяє активному вдосконаленню виробничо-господарської діяльності, а також соціально-економічної діяльності. У свою чергу це змушує постійно вдосконалювати та розробляти нововведення у підприємство.

А отже, можна сказати, що «інноваційний розвиток» це - впроваджена в підприємство інновація, яка розвивається на користь даннго підприємства, котре впровадило цю інновацію.

Головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку України визначається [25. с.401]:

- підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання, утвердженні духовності в суспільстві, вдосконаленні державотворення;

- створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технічного потенціалу;

- технічне переобладнення і стректурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках;

- збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

- органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників навчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця у виробництві, науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються зі Збройних Сил;

- розвиток людини як особнивості, збереження і захист її здоров'я та середовища проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту.

Та сутність інноваційного розвитку не зводиться до його характерних рис, охоплюючи як перебудову всього технологічного способу виробництва, методів і форм управління, так і ставлення людини як особистості до процесу виробництва. Таким чином інноваційний розвиток створює передумови для виникнення нової системи найважливіших сфер людської діяльності. [4, с. 694]

Для формування механізмів інноваційного розвитку необхідно чітко визначити основні тенденції сучасного етапу інноваційного розвитку підприємства. А саме:

інтенсивним перетворенням науки на безпосередню виробничу силу завдяки консолідації переворотів у науці, техніці і технології та виробництві й підсиленню взаємодії між ними, і, відповідно, скороченню часу від народження нової ідеї до її виробничого втілення;

новим етапом суспільного розподілу праці, пов'язаним з перетворенням науки на провідну сферу соціально-скономічної діяльності;

якісним перетворенням усіх елементів виробничих сил -- предмета праці, засобів виробництва й самого працівника, зростаючою інтенсифікацією всього виробничого процесу;

зміною характеру й змісту трудових процесів, зростанням у них ролі творчих елементів;

інтенсифікацією утворення комплексу передумов подолання суперечностей між інтелектуальною й фізичною працею, невиробничою і виробничою сферами;

створенням нових потенційно безмежних джерел енергії і штучних матеріалів з бажаними властивостями;

зростанням рівня загальної і спеціальної освіти.

Окреслені тенденції формують потребу в постійному пошуку цільових ринків, тому управління данним пошуком для забезпечення інноваційним розвитком також матиме ряд особливостей:

Постійні, часто непередбачувані, зміни умов господарювання обумовлюють необхідність високої оперативності проведення робіт з аналізу ринку, планування і організації виробництва на підставі результатів аналізу.

Слід прогнозувати можливі альтернативні варіанти (сценарії) розвитку ринкової ситуації і передбачувати відповідні їм адаптаційні стратегії поведінки на ринку.

Скрутний фінансовий стан вітчизняних підприємств обмежує розміри коштів, які вони можуть дозволити собі виділити на пошук (формування) цільових ринків, тобто розміри інвестицій у формування цільових ринків на основі інновацій.

Для виходу із кризи підприємства повинні орієнтуватися на виробництво і реалізацію нової продукції, яка з високим ступенем імовірності знайде собі споживача. Причому для малих і середніх підприємств пошук такого споживача і розробку для нього продукції слід вести шляхом виділення ніш ринку. Ніші ринку розглядаються як відносно вузькі сфери господарської діяльності, обійдені увагою конкурентів, орієнтовані на задоволення специфічних запитів споживачів, де підприємство матиме змогу в повному обсязі реалізувати свої порівняльні переваги і нівелювати відносні недоліки.

Оскільки повноцінно вести конкурентну боротьбу більшість вітчизняних підприємств поки що не можуть, то доцільно її уникати шляхом своєчасної переорієнтації діяльності на інші ніші ринку.

Для своєчасної переорієнтації напрямків господарської діяльності підприємства слід використовувати структурну трансформацію економіки і ринкові можливості, які відкриваються у зв'зку з цим.

Високий ризик, пов'язаний з розробкою і виведенням на ринок нових товарів, висуває високі вимоги до якості робіт з виділення цільових ринків (сегментів чи ніш ринку), потребує всебічного урахування різноспрямованого впливу чинникіз ризику, з тим щоб максимально застрахувати себе від невдач, чи звести можливі їх наслідки до мінімуму.

При аналізі альтернативних варіантів інноваційного розвитку обов'язково слід ураховувати як можливості самого підприєм-ства-виробника (його інноваційний, виробничо-збутовий, фінансовий потенціал), так і можливості його енергетичної і сировинної бази, особливо в умовах обмеженості енергетичної і сировинної бази в Україні, і вибирати із можливих альтерантив ті варіанти, які забезпечені переважно місцевою сировиною.

Необхідність проведення значних за обсягами різнопланових робіт (переважно аналітичного характеру), причому в стислі терміни і з мінімальними витратами, але з високими вимогами до їх якості, потребує наявності формалізованих (в ідеалі формальних) процедур їх виконання, щоб можна було використати комп'ютерні інформаційні системи і комп'ютерні технології обробки інформації.

Альтернативний характер вибору цільових ринків (їх сегментів чи ніш) для реалізації варіантів розвитку, необхідність урахування значної кількості чинників впливу, наявність цілого ряду різнопланових критеріїв їх оцінки потребує єдиної методики і критеріальної бази, для того щоб цілеспрямовано вести пошук і обґрунтовано приймати рішення про роботу на певних цільових ринках, враховуючи при цьому весь комплекс різноспрямованих чинників, у тому числі в умовах неповної визначеності.

Таким чином, інноваційний розвиток господарюючого суб'єкта більшою мірою залежить від точності пошуку (формування) цільових ринків (їх сегментів чи ніш) для впровадження інновацій, де найбільшою мірою проявляться його порівняльні, переваги, в існуючих економічних умовах з урахуванням можливих перспектив їх розвитку. Необхідність цього спричинена надто високою ціною помилки, якої припуститися на даному етапі підготовки до виробництва і реалізації продукції і яка, значно зростаючи при послідовному проходженні всіх стадій прийняття рішень, аж до планування фінансової і виробничої діяльності підприємства, може викликати абсолютно неадекватну реакцію на ринкову ситуацію [6, c.16].

1.2 Ефект інноваційної політики підприємства як основа його розвитку

Інноваційна політика має забезпечувати реалізацію стратегічних цілей підприємства з врахуванням його наявних потенційних ресурсних можливостей та огляду на ринкову ситуацію. Важливо аналізувати ті тенденції, небезпеки, можливості, а також окремі надзвичайні ситуації, які здатні змінити позиції підприємства у конкурентній боротьбі. Крім того, інноваційна політика має враховувати механізми економічного середовища і вибудовуватись так, щоб забезпечити розроблення підприємницьких ідей для досягнення цілей фірми і створення механізмів їх реалізації.

Для вирішення цих завдань вона повинна:

- носити стратегічний характер;

- бути нерозривно пов'язаною з ринковою ситуацією;

- враховувати ресурсні можливості підприємства;

- грунтуватись на системному і цілеспрямованому підході до її формування;

- забезпечувати неперервність і комплексність інноваційної діяльності підприємства, охоплення нею всіх внутрішніх елементів;

- забезпечувати нерозривність інноваційної політики і сучасних досягнень НТП.

Формування інноваційної політики слід здійснювати на основі певних принципів, які мають відображати загальний, системний підхід до управління інноваційними процесами на підприємстві, окреслювати межі інноваційної діяльності.

Принципи формування інноваційної політики - норми, правила поведінки організації, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямками його інноваційної діяльності.

З огляду на ці вимоги формування інноваційної політики слід здійснювати на основі таких принципів: [27, с.22].

1. Переваження стратегічної спрямованості. Інноваційна політика має формувати умови для створення і забезпечення тривалих конкурентних переваг підприємства. А це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді. Тому інноваційну діяльність слід планувати в межах обраної стратегії, а реалізація інновацій повинна забезпечувати досягнення стратегічних цілей. Тип загальної стратегії визначає напрям інноваційного пошуку та зміст інноваційної діяльності, впливає на вибір форм її організації. Розроблення стратегії як довгострокової моделі розвитку підприємства спирається на його внутрішній потенціал і здійснюється з урахуванням обмежень зовнішнього середовища та тенденції їх зміни у прогнозованому майбутньому.

2. Орієнтація на потреби ринку. Розроблення і впровадження інновацій буде доцільним за умови, що вони внесуть у товар чи послугу те, що вигідно відрізнятиме його від аналогічних товарів конкурентів. Для цього необхідно ретельно досліджувати ринок та його наявні і приховані потреби. Однак приваблива, на перший погляд, інновація може виявитися передчасною або й зовсім непотрібною з огляду на потреби ринку. Тому важливо вміти своєчасно відмовитися від спроб реалізації такої новинки.

3. Цілеспрямованість. Будь-які інноваційні зміни на підприємстві слід здійснювати з певною метою. Мету визначає вище керівництво як бажану модель стану підприємства у майбутньому, можливість досягнення якої оцінюється з урахуванням різних внутрішніх чинників і чинників зовнішнього середовища, що встановлює ресурсні та інституційні обмеження, за яких можливе досягнення цілі. Побудова ієрархічного «дерева цілей» дає змогу не лише чітко уявити контури і основні завдання фірми в реальзації інновацій, а й допомагає узгодити діяльність її підрозділів у розв'язанні будь-якої проблеми, обумовленої непередбаченими обставинами і пов'язаної з перебігом інноваційної діяльності у часі.

4. Комплексність. Цей принцип вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внутрішніх елементів підприємства. Дотримання цього принципу забезпечується складанням буджету ресурсів, виділених на інноваційну діяльність за всіма її напрямками та на всіх ієрархічних рівнях.

5. Планомірність. Дотримання цього принципу дає змогу координувати роботу всього підприємства у період створення інновацій, підготовки до її впровадження, реалізації та згортання. Це особливо важливо для розроблення та впровадження інновацій, які даютьхороший кінцевий результат. Цей принцип передбачає також неперервність інноваційних процесів.

6. Інформаційна забезпеченість. Передбачає формування інноваційної політики з врахуванням сучасних досягнень НТП і тенденцій розвитку науки і техніки у відповідній галузі. Тому керівництво підприємства має надати службам НДДКР вільний доступ до джерел науково-технічної інформації з метою забезпечення їх нормативно-технічною, конструкторською документацією, патентними описами, власними розробками, ноу-хау з організації виробництва тощо у тих сферах діяльності,якими займається підприємство. Це особливо важливо для створення інновацій власними силами.

Інновації можуть розроблятися та впроваджуватися як на макрорівні, так і на мікрорівні. На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, визначає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їх досягнень. На рівні підприємства розробляється інноваційна політика підприємства, що являє собою визначення керівництвом підприємства та його науково-технічними підрозділами мети інноваційної стратегії й механізмів підтримки пріоритетних інноваційних програм і проектів підприємства. Мета і роль інноваційної політики в діяльності підприємства змінювалася за різних систем господарювання.

Iнновацiйне підприємство може функціонувати у вигляді iнновацiйного центру, бiзнес-iнку6атора, технополiсу, технопарку тощо.

Технологічний парк - юридична особа або об'єднання на пiдставi договору про спільну дiяльнiсть юридичних осіб (учасників), головною метою яких є дiяльнiсть щодо виконання iнвестицiйних та iнновацiйних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції.

Технопарк (науково-технологічний парк) можна розглядати як комплекс дослідних iнститутiв, лабораторій та підприємств, що створюються на заздалегідь підготовлених територіях з метою координації дiяльностi та спiвробiтництва таких головних ланок, як наука, вища школа, державний сектор виробництва, приватні підприємства, мiсцевi та perioнальнi органи управління. Технополiс - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомістких технологій на базі тісних взаємовідносин виробничих підприємств з вищими навчальними закладами i науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка i підприємництво, здійснюється тісне спiвробiтництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими i центральними органами влади.

Функцiею технополiсу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенцiалу великого міста, його зручного економiко-географiчного положення через формування життево важливої для iнновацiйної дiяльностi інфраструктури. Отже, сукупність технопарків, інкубаторів, комплекс рiзноманiтних структур, які забезпечують життя міста, утворюють технополiс.

Бiзнес-інкубатор - це комплекс, який займається наданням інноваційних послуг щодо реалiзацiї iнновацiйних проектів. Iнкубацiйний період для фipми триває від 2-3 до 5 років, після чого iнноватор може вести дiяльнiсть самостійно.

Головне призначення бiзнес-iнкубатора -першочергова підтримка малого iнновацiйного підприємства.

Активними учасниками iнновацiйної дiяльностi є венчурні (ризикові) компанії. Це підприємства, дiяльнiсть яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування iнновацiйних проектів. Дiяльнiсть венчурних компаній пов'язана з досить високим ступенем ризику.

Перевагою таких пiдприсмств є, з одного боку, вузька спецiалiзацiя, концентрація матерiально-технiчних та фінансових pecypciв на обраному напрямі дослідження, а з другого, - можливість швидкої переорiєнтацiї на iншi напрями дiяльностi.

Об'єктами інновацій є: [26.]

· iнновацiйнi програми i проекти;

· нові знання та iнтелектуальнi продукти;

· виробниче обладнання та процеси;

· інфраструктура виробництва i пiдприсмництва;

· органiзацiйно-технiчнi рішення виробничого, адмiнiстративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру i якість виробництва i (або) соціальної сфери;

· сировинні ресурси, засоби їх видобування i переробки;

· товарна продукція;

· механізми формування споживчого ринку i збуту товарної продукції.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) - підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % від загального обсягу продукції і (або).

Виділяють два підходи до розробки й реалізації науково-технічної політики і процесу впровадження інновації на підприємстві:

1. Коли рушійними силами процесу є фірми-інноватори, які першими впроваджують інновації на своїх підприємствах; їх дії стимулюються можливістю отримання тимчасових значних прибутків;

2. Коли процес впровадження й подальшого поширення інновацій пов'язаний передусім з можливістю на початковому етапі забезпечення лише якогось невеликого сегмента ринку й отримання завдяки цьому мінімального прибутку. Надалі науково-технічна політика разом з політикою маркетингу орієнтується на подальше завоювання, можливо, й довге, значно більшої частки ринку, що має, відповідно, привести в майбутньому до збільшення прибутку. При цьому враховують не лише ринок конкретної інновації, а й можливість розгортання споріднених виробництв (це особливо важливо при впровадженні принципово нового продукту, який впливає на широкий спектр виробничих і особистих потреб).

На практиці при розробці науково-технічної політики підприємства, як правило, виділяють 4 функціональні області (між якими існують широкі зони перекриття) управління інноваціями:

1) дослідження і розробки;

2) управління якістю і сертифікацією відповідно до складу й обсягу елементів державних стандартів;

3) створення оновленої виробничої бази;

4) освоєння ринку інновацій.

На практиці при формуванні науково-технічної політики підприємства прийняття рішення щодо необхідності реалізації інновації й випуску на її основі нового виробу (перехід на нову технологію) є важким завданням -- як у технічному, організаційному, так і в комерційному плані. Постійна зміна факторів ринкового середовища, вибагливості й потреб споживачів, прискорення НТП розвинених країн з одного боку ускладнює, а з іншого -- підштовхує й стає обов'язковою умовою проведення свідомої інноваційної політики українськими підприємствами.

У цих умовах однією з основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних суб'єктів підприємницької (господарської) діяльності стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими нетрадиційними способами, або ж товари, що призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб.

Отже, інноваційна політика -- це симбіоз цілей розвитку і маркетингової діяльності, досліджень і досягнень у науковій та виробничій сферах, управлінських рішень щодо їх впровадження з урахуванням ресурсних обмежень і можливостей підприємства. Завдяки їх оптимальній взаємодії створюються умови для обґрунтованого прийняття та оперативної реалізації ефективних інноваційних рішень на тих сегментах ринку, де працює підприємство. Усі складові інноваційної політики підпорядковуються стратегічним цілям і завданням підприємства. Вона формує його інноваційний потенціал, закладаючи основи для вибору інноваційної стратегії.

1.3 Формування механізму інноваційного розвитку

Економічне сьогодення змушує обирати альтернативні шляхи використання обмежених ресурсів. Деякі блага, що тільки півстоліття тому були суспільними і не мали альтернативної вартості, сьогодні перетворились на економічні.

Реалії сучасного розвитку провідних країн світу доводять, що основними його чинниками є інноваційні -високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, нова мотивація підприємницької діяльності. Саме вони забезпечують економічну стійкість мікросистем і макросистем, їх конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Сьогодні багато підприємств бажають зменшити свої економічні витрати за рахунок впровадженої у виробництво інновації, яка дозволила б більш гуманно розпоряджатися часом та коштами, не завдаючи шкоду робітникам і навколишньому середовищу.

В умовах нестабільного ринкового середовища, яке характеризується значними змінами пріоритетів і умов проведення інноваційної діяльності, важливою ознакою інноваційного розвитку є здатність підприємства адаптуватись до внутрішніх змін та впливу зовнішнього оточення. Ці елементи можна вважати основними складовими організаційного середовища підприємства.

Перш за все, розглянемо у загальному вигляді розвиток інноваційного підприємства. Особлива галузь суспільного поділу праці, що забезпечує реалізацію продукту наукової сфери у виробництві, і одночасно особлива виробнича фаза суспільного виробництва виділяються в інноваційну сферу. Саме в ній здійснюється інноваційна діяльність, схематично наведено на рис.1.3.

У загальному вигляді інноваційну підприємницьку діяльність можна визначити як суспільний технічний економічний процес, що приводить до створення кращих за своїми властивостями товарів (продукції, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.3 Структурна схема розвитку інноваційного підприємництва [23.]

Необхідність організації інноваційної підприємницької діяльності обумовлена: [23.]

- потребами підвищення техніко-технологічного рівня виробництва;

- збільшенням затрат і погіршенням економічних показників підприємств;

- швидким моральним старінням техніки і технології;

- визначаючою роллю науки і підвищення ефективності розробки і впровадження нової техніки;

- важливістю і економічною доцільністю посилення інтенсивних факторів розвитку виробництва, на основі використання досягнень науково-технічного прогресу у всіх сферах економічної діяльності;

- потребами істотного скорочення строків створення і освоєння нової техніки;

- важливістю розвитку масової творчості винахідників і раціоналізаторів та використання їх пропозицій.

На практиці виділяють три основних види інноваційної підприємницької діяльності;

- інноваційна діяльність в сфері техніко-технологічного забезпечення виробництва;

- інноваційна діяльність в сфері збільшення виробництва, підвищення якості і здешевлення продукції;

- інноваційна діяльність в сфері соціальної політики.

Перший вид інноваційної підприємницької діяльності пов'язаний з процесом кількісного і якісного оновлення виробничого потенціалу, який направлений на підвищення продуктивності праці, економію енергоресурсів, сировини і матеріалів та відповідно на збільшення прибутків.

Другий вид інноваційної підприємницької діяльності представляє собою процес якісного удосконалення продукції, її здешевлення, розширення асортименту, який направлено на повніше задоволення потреб населення.

Третій вид інноваційної підприємницької діяльності, пов'язаний з розширенням і покращанням сфери послуг для населення, який направлений на створення нормативних умов для праці та відпочинку і відповідно на підвищення продуктивності праці.

Що ж стосується механізму інноваційного розвитку, то його можна поділити на:

1) З позицій системного підходу до формування механізму інноваційного розвитку підприємств можна пропонувати такий набір принципів: системність, цілісність, адаптованість, адаптивність, рівновага. [24 c.54]

Системність - передбачає формування на підприємстві системи, яка забезпечує інноваційний пошук і впровадження інновацій. Доволі часто можна зустріти твердження про необхідність системного погляду керівників підприємств на їх інноваційний розвиток, проте слід розуміти, що системність є дуже широке поняття. Відносно даного дослідження цей принцип передбачає застосування і інших чотирьох.

Цілісність - орієнтація механізму інноваційного розвитку на забезпечення єдності множини елементів, кожен з яких відіграє свою часткову роль, невід'ємну для всього механізму. Цілісність, як інтегруюча здатність дуже важлива для вітчизняних підприємств, оскільки в умовах несистемного інноваційного розвитку спостерігається розрізненість в комплексі заходів, які ведуть до однієї мети - інноваційного розвитку.

Адаптованість - відповідність механізму інноваційного розвитку середовищу підприємства, його сильним і слабким ознакам. Дуже важливо формувати такі механізми інноваційного розвитку, які враховували б нагальні проблеми підприємств. Яким важким не було би становище того чи іншого підприємства завжди можна знайти хоча б якісь важливі для інноваційного розвитку аспекти його потенціалу. Враховуючи їх і добре усвідомлюючи слабкості, керівництво зможе формувати механізм інноваційного розвитку, який органічно вливався б у систему - підприємства.

Адаптивність - забезпечення відповідності підприємства тим вимогам, які відповідають сучасному мінливому, інформаційному середовищу господарювання. Практично кожне підприємство стоїть перед необхідністю адаптації до зовнішнього середовища, проведення гнучкої політики відносно політичних і макроекономічних процесів. Якщо попередній принцип передбачає забезпечення відповідності механізм інноваційного розвитку середовищу підприємства, то розглядуваний - відповідності підприємства зовнішньому середовищу (в контексті цілей інноваційного розвитку, звичайно).

Рівновага - компенсаторне поєднання протилежних одне одному компонентів механізму інноваційного розвитку між собою, а також відносно зовнішнього середовища підприємства. Наприклад, доцільно орієнтувати механізм інноваційного розвитку на поєднання діяльності відділів з виробництва і маркетингу, проте слідкувати також і за забезпеченням автономності їх роботи з реалізації своїх завдань з інноваційного розвитку; використовувати інтелект кожного працівника, але залучати чужі знання; впроваджувати радикальні, але працювати також і над покращувальними інноваціями. Загалом, принцип рівноваги можна розглядати як міру впорядкованості і хаосу. І, зважаючи на те, що зазначений підхід відповідає одному з найбільш передових сучасних наукових напрямів - його застосування дуже важливо втілювати вже сьогодні.

Механізм інноваційного розвитку на вітчизняних машинобудівних підприємствах доцільно розглядати в контексті середовища і проміжку часу, в якому він функціонує. Адже, за невеликий часовий період інноваційна активність може значно впасти, змінитись в цілях, методах їх досягнення, чи зникнути взагалі.

При розробленні принципів формування механізму інноваційного розвитку підприємства доцільно притримуватись простоти підходу та адекватності існуючим проблемам підприємства.

Розділ 2. Характеристика об'єкта дослідження

2.1 Загальні положення ТОВ «Завод ЖБК-5»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК-5» створене на підставі Закону України «Про господарські товариства» з метою отримання прибутку від надання будівельних послуг громадянам, установам, підприємствам різної форми власності.

Товариство у своїй діяльності керується діючим законодавством України та цим Статутом.

Товариство має найменування:

повне:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК-5».

скорочене:

- ТОВ «ЖБК-5».

Усі вищенаведені найменування є виключно власністю Товариства і не можуть використовуватися іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі учасниками Товариства у своїй власній діяльності без дозволу Товариства.

Місцезнаходження товариства: 61153, Україна, м. Харків, просп. 50-річчя ВЛКСМ, буд.47/19, кв. 213.

Учасником товариства є:

- ТОВ «Харківміськуб», місцезнаходження: 61153, м. Харків, просп. 50-річчя ВЛКСМ, буд. 47/19, кв. 213.

2.2 Мета і предмет діяльності ТОВ «Завод ЖБК-5»

Товариство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою задоволення громадських потреб в різноманітних видах продукції, товарів, робіт, послуг, одержання прибутку і на його основі розширення виробництва, реалізації виробничо-економічних і соціально-культурних інтересів учасників Товариства і осіб, що працюють за наймом: для прискорення розробки і впровадження науково-технічних досягнень у виробництво та з метою наповнення ринку різноманітними товарами народного споживання.

Основними напрямками діяльності Товариства є:

- виробництво будівельних матеріалів у тому числі: бетонних, залізобетонних та інших конструкцій та допоміжної продукції;

- придбання у власність,отримання в оренду, здача в оренду, ремонт та продаж будинків, споруд, земельних ділянок, а також обладнання та іншого рухомого та нерухомого майна;

- надання послуг схову та передпродажного сервісу;

- надання маркетингових та інших послуг.

Діяльність Товариства не обмежується обумовленою Статутом. Товариство може здійснювати будь-які інші види господарської діяльності, якщо вони мають економічну доцільність, не суперечать чинному законодавству України, укладеним міжнародним договорам і конвенціям, міждержавним, міжурядовим угодам і відповідають цілям і завданням Статуту.

Види діяльності, що потребують ліцензування, патентування або отримання спеціальних дозволів, здійснюються Товариством після одержання відповідних ліцензій, патентів, дозволів.

Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства України. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України. Товариство вправі отримувати в іноземних фінансових установах валютні кредити на договірній основі.

Зовнішньоекономічні угоди (контракти) від імені Товариства підписує Директор Товариства одноособово.

2.3 Права і обов'язки

Товариство може вступати в господарські і цивільно-правові відносини з будь-якими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами, вчиняти від свого імені будь-які правочини, що не суперечать діючому законодавству.

ТОВ «Завод ЖБК-5» має право:

- Здійснювати реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей і іншого належного йому майна або майнових прав;

- реалізовувати свою продукцію (товари), майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, або за державними цінами і тарифами;

- користуватись банківськими кредитами у валюті України та валюті на комерційній договірній основі;

- продавати, обмінювати, надавати у позику, передавати безоплатно у тимчасове користування або власність належне йому устаткування, транспортні засоби, інвентар та ін. матеріальні цінності;

- створювати на території України та за її межами філії, відділення, представництва відповідно до чинного законодавства України;

- бути суб'єктом інвестиційної діяльності;

- бути співзасновником фондових і інших бірж, торгових будинків в Україні та за її межами;

- на договірних засадах та взаємовигідних умовах брати участь в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях за галузевими, територіальними та іншими принципами, якщо це не суперечить чинному законодавству України;

- випускати власні цінні папери та реалізовувати їх юридичним особам і громадянам України, ін. держав та особам без громадянства, купувати цінні папери юридичних осіб України та ін. держав;

- брати участь у створенні будь-яких спільних підприємств;

- об'єднувати на добровільних засадах частину своїх коштів, у тому числі валютних, з іншими підприємствами для вирішення спільних питань;

- брати участь у виставках, ярмарках, аукціонах в Україні та за її межами;

- мати ін. права, що передбачені чинним законодавством України.

Товариство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою задоволення громадських потреб в різноманітних видах продукції, товарів, робіт, послуг, одержання прибутку і на його основі розширення виробництва, реалізації виробничо-економічних і соціально-культурних інтересів учасників Товариства і осіб, що працюють за наймом.

Основними напрямками діяльності ТОВ «Завод ЗБК-5» є:

1. Виробництво будівельних матеріалів, у тому числі:

- бетонних, залізобетонних та інших конструкцій та допоміжної продукції;

2. Будівельна діяльність, а саме:

- інженерні вишукування;

- інженерно-гідрометеорологічні вишукування;

- інженерно-геологічні вишукування;

- еколого-геологічні вишукування;

- проектні роботи;

- розроблення містобудівної документації;

- архітектурне та будівельне проектування житлових, промислових та ін. будівель;

- конструювання несучих конструкцій за класами і умовами будівництва;

- проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд;

- проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд;

- розроблення спеціальних розділів проектів; технологічне проектування обєктів;

- зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж;

- монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж;

- монтаж конструкцій внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання;

- захист конструкцій, устаткування, мереж;

- будівництво транспорних мереж;

- монтаж технологічного устаткування;

- пусконалагоджувальні роботи;

- інжинірингові роботи в будівництві;

- монтаж судин, які працюють під тиском згідно ДНАОП-0.00-1.07-94;

- інші види робіт в будівництві;

3. Здійснення торгівельно-виробничої діяльності, в тому числі у завнішньоекономічній діяльності;

4. Виконання робіт та надання послуг:

- виготовлення пакувальної тари за замовленням підприємств, установ, організацій, приватних осіб, включаючи іноземців;

- торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі і громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, в тому числі всіх видів сировини, енергоресурсів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом;

- надання послуг, пов язанних з охороною державної, колективної та приватної власності, а також охороною життя і здоров я громадян;

- проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної та теплової енергетики, а також надання послуг по їх обслуговуванню та постачанню на них сировини та обладнанн;

- виконанн топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок;

- надання транспорно-експедиційний послуг при перевезеннях внутрішніх, зовнішньоторговельни і транзитних вантажів;

- розробка та виготовлення рекламних щитів, візитних карток та будь-якої іншої поліграфічної продукції;

- виробництво і сервісне обслуговування систем і засобів виконання робіт, надання послуг, що забезпечують технічний захист інформації;

- судово-експертна діяльність;

- виробництво пожежної техніки, протипожежного устаткування, надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

- виробництво, передача, постачання та проведення розрахунків за спожиту електроенергію, теплову енергію, природний газ та інші види енергоресурсів;

- збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів;

- діяльність, пов язана з реалізацією транспортних засобів та запчастин до них, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ та таких, що не підлягають такій реєстрації;

- надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;

- придбання і власність, отримання в оренду, здача в оренду, ремонт та продаж будівельних споруд, земельних ділянок, а також обладнання та іншого рухомого та нерухомого майна;

- надання послуг схову та перепродажного сервісу;

- надання маркетингових та інших послуг.

ТОВ «Завод ЗБК-5» може здійснювати будь-які інші види господарської діяльності, якщо вони мають економічну доцільність, не суперечать чинному законодавству України.

Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішноекономічної діяльності.

2.4 Органiзацiя заходів з охорони праці на підприємстві

ТОВ «Завод ЖБК-5» приділяє особливу увагу заходам з охорони праці. Плануються наступні заходи:

1. Забезпечення засобами iндивiдуального захисту i спеціальним харчуванням робiтникiв;

2. Відновлення дешевих приміщень на дiлянцi будівельно-монтажних робіт, встановлення водонагрiвачiв;

3. Закупка медикаментів у вiддiли, на ділянки;

4. Ремонт в примiщеннi відпочинку;

5. Проведення водопроводу на ділянках i встановлення санвузлу;

6. Встановлення вентиляції;

7. Забезпечення ТОВ «Завод ЖБК-5» первісними засобами пожежогасіння.

Загалом, треба зазначити, що на пiдприємствi ТОВ «ЗаводЖБК-5» дотримуються усі заходи з охорони праці, заходи мають привілейований статус при розробці будь-яких проектів.

2.5 Техніко-економічні показники діяльності ТОВ «Завод ЖБК-5»

Основні техніко-економічні показники господарської діяльності ТОВ «Завод ЖБК-5» за 2007 - 2009 роки наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Техніко-економічні показники підприємства

Найменування показника	2007р.	2008р.	2009р.	Зміни, %
				2008р. до 2007р.	2009р. до 2008р.
1	2	3	4	5	6
Обсяг виробництва, тис. грн.	82903,6	86441,2	19912,24	1,04	0,23
Обсяг реалізації, тис. грн.	82724,3	86268,0	20000	1,04	0,23
Первісна вартість ОФ, тис. грн.	49502,9	57490	61024	1,16	1,06
Вартість ОФ на початок року, тис. грн.	32275	49503	57490	1,53	1,16
Вартість ОФ на кінець року, тис. грн.	49502,9	57490	61024	1,16	1,06
Знос ОФ, тис. грн.	4406,2	8243	12982	1,9	1,57
Надійшло ОФ, тис. грн.	17461,1	7990	3538	0,46	0,44
Вибуло ОФ, тис. грн.	232,9	3	4	0,013	1,33
Середньорічна вартість ОФ, тис. грн.	40888,8	53496,4	59257	1,3	1,1
Середньомісячна з/п, тис. грн.	1,72	1,36	0,86	0,79	0,63
Середньооблікова чисельність працюючих, чол.	339	360	316	1,06	0,88
Витрати на оплату праці, тис. грн.	6895,5	6306	3326	0,9	0,52
Відрахування на соціальні заходи, тис. грн.	3016,7	2468	1270	0,8	0,51

Отже, з таблиці 1.1 бачимо, що загальний обсяг виробництва на ТОВ «Завод ЖБК-5» за розрахунковий період помітно збільшується з кожним роком, крім останнього 2009 року. Можливо такий спад зв'язаний з кризовим станом в країні. У 2008 році він зріс на 1,04% порівняно з попереднім роком, а у 2009 році - лише на 0,23%. Це стало причиною росту обсягу реалізації продукції. У 2007 році він становив 82724,3 тис. грн., а у 2008 році - 86268 тис. грн. і у 2009 році - 20000 тис.грн. Середньорічна вартість ОФ в 2007 році складає 40888,8 тис. грн., в 2008 році у порівнянні з 2007 роком збільшилась на 12607,6 тис. грн. і становить 53496,4 тис. грн. Та в 2009 році теж зросла на 5760,6 тис.грн. порівняно з 2008 роком. Середньооблікова чисельність у 2008 році у порівнянні з 2007 роком збільшилась на 21 чоловік, а в 2009 році зменшилась на 44 чоловіки. Витрати на оплату праці працівників зменшується з кожним роком і складає у 2007 році 6895,5 тис. грн., у 2008 році 6306 тис. грн., у 2009 році 3326 тис. грн.

Розділ 3. Аналіз показників фінансово-господарської діяльності ТОВ ТОВ «Завод ЖБК-5»

3.1 Аналіз виконання виробничої програми підприємства

Аналіз господарської діяльності починається з аналізу виробничої програми ТОВ «Завод ЖБК-5».

Обсяг виробництва - найважливіший показник, що характеризує виробничо - господарську діяльність підприємства. Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце виходить обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.

Виробнича програма підприємства - завдання щодо кількості, асортименту і якості продукції (робіт, послуг), яку вони повинні виробити та реалізувати у звітному періоді, виходячи з попиту.

Задачею аналізу виробничої програми є оцінка впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на обсяг виробництва продукції, виявлення резервів та розроблення заходів щодо їх впровадження.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз цих показників має важливе значення. Аналіз динаміки обсягу випуску і реалізації продукції проводиться за допомогою показників: базисних темпів росту, ланцюгових темпів росту, середньорічних темпів росту (приросту).