Інвестиційна діяльність ПАТ "Рубіжанский картонно-тарний комбінат"

Рис 2.4 Структура пасивів ПАТ «РКТК»

Найбільша питома вага в структурі сукупних активів припала на необоротні активи (рис.2.5), в цілому величина майна збільшилася на 0,06% що свідчить про незначні, але позитивні зміни балансу, розширення виробничо-господарської діяльності підприємства.

Рис. 2.5 Структура активів ПАТ «РКТК»

Частка необоротних активів склала 75,66% і 76,87% на початок і кінець періоду відповідно, що свідчить про те, що підприємство має “важку” структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Майже всі необоротні активи складаються з основних засобів (більше 99% питомої ваги), зростання довгострокових фінансових вкладень вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє втягненню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і покращенню його фінансового стану. За досліджуваний період необоротні активи збільшилися на 1,21%, з них нематеріальні активи зменшилися на 0,01%, основні засоби зменшилися на 0,02%, довгострокові фінансові інвестиції не змінилися, дебіторська заборгованість зросла на 0,03%.

Оборотні активи зменшилися на 1,15%, з них поточні фінансові інвестиції були відсутні в досліджуваному періоді, запаси зросли на 5,6%, що є негативним фактором, як і зростання дебіторської заборгованості на 5,6%, що може бути викликано проблемами, пов'язаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням комерційного кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточних активів і іммобілізацією частини оборотних коштів з виробничого процесу

Структура з високою часткою заборгованості (75,46%) і низьким рівнем грошових коштів (19,95%) може свідчити про проблеми, пов'язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно негрошовий характер розрахунків. Структура оборотних активів подана на рис.2.6.

В складі необоротних активів збільшилась частка довгострокових фінансових інвестицій. Це свідчить про відволікання коштів з основної виробничої діяльності. Для промислового підприємства більш доречним було б вкладання коштів в основні засоби, частка яких за аналізований період зменшилась, та досягнення збільшення балансу за рахунок основної, а не фінансової діяльності.

Рис.2.6 Структура оборотних активів

Проводячи аналіз складових оборотних активів робиться висновок, що спостерігається структура з низькою часткою заборгованості та високим рівнем грошових коштів (які знизилися з 2013 року, але все ж таки перевищують дебіторську заборгованість) свідчить про позитивний стан розрахунків підприємства зі споживачами. Зниження дебіторської заборгованості свідчити про покращення ситуації з оплатою продукції підприємства і про вибір оптимальної політики продаж.

Отже, у другому розділі курсової роботи зроблений фінансово- економічний аналіз ПАТ «Рубiжанський картонно-тарний комбінат», який дає можливість говорити про фінансову стійкість підприємства.

Основною проблемою підприємства є зношеність основних засобів, що є основною причиною потреби в кредитних ресурсах.

У цілому ПАТ «РКТК» на основі розрахованих показників володіє достатнім рівнем ліквідності для торгового підприємства. Підтвердженням цьому є наявні власні оборотні засоби, грошові кошти, що володіють абсолютною ліквідністю, мають тенденцію до збільшення.

Розділ 3. Напрями підвищення ефективності інвестиційної діяльності та джерел її фінансування

3.1 Використання ефекту фінансового левериджу з метою фінансування інвестиційної діяльності

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового лівериджу (ЕФЛ), або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу.

Застосуємо ЕФЛ до вирішення завдання оптимізації структури фінансових ресурсів як показник, що відображає рівень додаткової генерації прибутку (або збитків) на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. А. за наступною формулою:

(3.1)

де ЕФЛ - ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ВК - середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК - середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства.

Розглядаючи приведену формулу розрахунку ефекту фінансового левериджу, можна виділити в ній три основні складові:

1) податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп), який показує в якій мірі виявляється ефект фінансового левериджу в зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2) диференціал фінансового левериджу (КВРа - ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

3) коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/ВК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ПАТ «РКТК» наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ПАТ «РКТК» за 2012 - 2014 роки

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Валовий прибуток, тис. грн.	257387	259840	180021
Середня вартість активів, тис. грн.	2352868	2523682	2380147
Ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %	17	17	17
Розмір власного капіталу, тис. грн.	1867040	1782139	1687806
Розмір позикового капіталу, тис. грн.	648916	786196	2927769
Диференціал фінансового левериджу	-6,06	-6,70	-9,44
Податковий коректор	0,79	0,81	0,82
Продовження таблиці 3.1
Плече фінансового важеля	0,35	0,44	1,73
Ефект фінансового левериджу	-1,66	-2,40	-13,42

Величина диференціалу фінансового важеля (КВРА - ПC) є головною умовою формування додатного значення ефекту фінансового левериджу. Дані табл. 3.1 вказують на те, що для досліджуваного підприємства цей показник у 2012-2014 роках має від'ємне значення.

Річ у тому, що валовий прибуток підприємства у цей рік був незначний, у результаті чого від'ємним був і ефект фінансового левериджу. Отже, залучені кредити, замість додаткового прибутку, генерували збитки та приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшував темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тому підприємству в тих умовах було недоцільно використовувати позиковий капітал, оскільки чим більшим був коефіцієнт фінансового левериджу, тим більш негативним був і його ефект.

Отже, ПАТ «РКТК» на майбутнє слід вживати заходи зі збільшення коефіцієнта валової рентабельності активів за рахунок збільшення валового прибутку.

Якщо диференціал фінансового левериджу має позитивне значення, то будь-яке збільшення коефіцієнта фінансового левериджу буде вести до зростання його ефекту. Відповідно, чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Однак зростання ефекту фінансового левериджу має певні межі.

Зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки позичкового капіталу, що використовується, веде до підвищення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки процента з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

При певному (високому) коефіцієнті фінансового левериджу його диференціал може бути зведений до нуля (при цьому використання позичкового капіталу не дає приросту рентабельності власного капіталу). В окремих випадках диференціал фінансового левериджу може мати негативну величину, за якої рентабельність власного ка­піталу знизиться (частка прибутку, що генерується власним капіталом, буде спрямована на обслуговування позичкового капіталу, що використовується за високими ставками процента).

Таким чином, збільшення коефіцієнта фінансового левериджу доцільне за умови, що його диференціал більше нуля. Негативне значення диференціала фінансового левериджу веде до зниження рентабельності власного капіталу.

Тож можна зазначити, що на даному підприємстві структура джерел фінансування діяльності є оптимальною.

3.2 Формування джерел фінансування інвестиційної діяльності з дотриманням правил фінансування капіталу

Отже, інвестиційна діяльність підприємства здійснюється за рахунок інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси - це активи, які підприємство використовує для забезпечення інвестиційної діяльності (Табл. 3.2).

Можемо виділити такі основні принципи та можливості формування інвестиційних ресурсів для успішної діяльності підприємства як:

1) інвестиційна діяльність здійснюється за рахунок ресурсів, сформованих підприємством;

2) формування ресурсів для забезпечення інвестиційної діяльності здійснюється шляхом концентрації вільних коштів;

3) формування інвестиційних ресурсів відбувається на всіх стадіях життєвого циклу функціонування підприємства, кожна з яких характеризується відповідними темпами та джерелами формування;

4) незалежно від періодичності здійснення реального або фінансового інвестування, формування інвестиційних ресурсів є безперервним процесом, що особливо характерно для власних ресурсів;

5) обсяги формування інвестиційних ресурсів можуть змінюватися в залежності від обсягів зовнішніх ресурсів;

6) процес формування інвестиційних ресурсів пов'язаний з цілями та напрямками інвестиційної стратегії підприємства;

7) ефективне формування інвестиційних ресурсів є умовою фінансової стійкості підприємства;

8) можливість формування інвестиційних ресурсів, в першу чергу позикових, визначається структурою капіталу підприємства;

9) формування інвестиційних ресурсів - процес визначений і регульований підприємством, який характеризується методами інвестиційного менеджменту та здійснюється на плановій основі.

Табл. 3.2

Групи власників та джерела залучення інвестиційних ресурсів

Групи власників інвестиційних ресурсів	Джерела залучення інвестиційних ресурсів
Резиденти	Фізичні особи, підприємства, пенсійні фонди держави тощо
Міждержавні фінансово-кредитні установи	Комерційні банки з іноземним капіталом у статутному фонді, інститути спільного (міждержавного) інвестування, транснаціональні страхові, лізингові та фінансово-інвестиційні компанії тощо
Нерезиденти	Уряди іноземних держав, іноземні фізичні та юридичні особи, іноземні фінансово-кредитні установи

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність», до основних джерел фінансового забезпечення інвестицій можна віднести: власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян та юридичних осіб тощо); позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян [4, с. 67]

Розглянемо класифікацію інвестиційних ресурсів (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства

Як видно з рис. 3.1, інвестиційні ресурси підприємства, які можуть бути використані для забезпечення інвестиційного портфелю, класифікуються за основними джерелами фінансування. На під приємстві можуть використовуватися внутрішні та зовнішні джерела фінансування інвестиційних ресурсів (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Джерела фінансування інвестиційного портфелю підприємства

Серед внутрішніх джерел фінансування, найважливішим є прибуток підприємства. З метою фінансування інвестиційної діяльності використовується частка прибутку, яка залишилася після сплати податків та інших платежів - чистий прибуток.

Ще однією формою серед внутрішніх джерел інвестування є прискорена амортизація. За допомогою такого методу можна здійснити інтенсивне відтворення капіталу та уникнути необхідності сплачувати позиковий відсоток.

Серед позикових джерел забезпечення інвестиційних ресурсів найбільш поширеними є довгострокові кредити, а серед них - інвестиційні кредити.

Інвестиційний кредит - боргові відносини між підприємством та фінансовими установами, за принципами строковості, поверненості, забезпеченості, платності, цільового використання. До інвестиційного кредиту не можуть належати кредити, спрямовані на фінансування тимчасових потреб підприємств у обігових коштах.

Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх форм інвестиційного забезпечення розглянуто у табл. 3.3.

Табл. 3.3

Переваги та недоліки форм інвестиційного забезпечення

Форми інвестування	Переваги	Недоліки
Внутрішні	- відносно «швидкі» при залученні; - не вимагають сплати будь-якого позикового відсотка; - мінімальний ризик банкрутства і/або неплатоспроможності; - повний контроль за діяльністю підприємства здійснюють його засновники	- обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів і, як наслідок, проблематичність розширення інвестиційної діяльності; - недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів; - за умови некваліфікованого управління можливими є небажані фінансові наслідки для підприємства
Зовнішні	- відсутність необхідності постійних обов'язкових виплат із прибутку (розмір дивіденду може змінюватися від нуля до значних розмірів за умови успішної діяльності)	- ймовірність втрати контролю над акціонерним товариством зі сторони його засновників внаслідок зростання розміру акціонерного капіталу; - випуск акцій не може бути постійним джерелом фінансових ресурсів, оскільки зростання акціонерного капіталу веде до підвищення пропозиції цінних паперів даного підприємства і, як наслідок, до зниження їх ціни;

Доцільність здійснення прямих інвестицій інвесторами визначається досягненням основних цілей, які розглянуто на рис.3.3.



Рис. 3.3 Цілі здійснення інвестицій

В умовах загального кризового стану економіки підприємства не володіють коштами у розмірі, достатньому для здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності. Це призводить до необхідності використання зовнішніх джерел фінансування, таких як кредити банку. Отже, на визначальні позиції у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності має виходити банківське кредитування.

Кредит є важливим фактором прискорення інноваційних відтворювальних процесів за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, та через його стимулюючи властивості (необхідність повернення позики спонукає позичальника інтенсифікувати виробничий процес).

Для цілей заміни обладнання ПАТ «РКТК» необхідна сума у розмірі 10000 тис. грн. (враховуючи всі стадії здійснення інвестиційного проекту). Це досить велика сума кредиту, тому підприємство може зіштовхнутися з певними труднощами під час його отримання: складна та довга процедура укладення кредитної угоди, вимагання застави, контролювання з боку банку доцільноcті використання наданих коштів, необхідність сплачувати відсотки за кредит, обмежений термін використання коштів та деякі інші.

Якщо все ж таки підприємству пощастить отримати позику, то результат здійснення проекту буде доволі добрим - з точки зору всіх методів обчислення економічного ефекту (як статистичних, так і динамічних).

Альтернативою кредиту є нетрадиційний метод фінансування інновацій -лізінг. Сутність його полягає в наданні машин та обладнання лізінгодавцем у виняткове користування на певний термін лізінгоотримувачу з подальшою виплатою останнім лізінгових платежів. Причому, лізінгові операції може здійснювати той самий банк, що надає кредит. Однак, на відміну від кредиту лізінг має певні, лише йому властиві переваги. Саме лізінг дозволяє суб'єктам господарювання одержувати необхідне більш прогресивне устаткування без значних одноразових витрат та уникати втрат, пов'язаних з володінням морально застарілими засобами виробництва. На відміну від банківської позики лізінг являє собою стопроцентне кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів.

Крім того, сам об'єкт лізінгу вже є забезпеченням лізингової операції, а кредитна угода вимагає існування забезпечення у вигляді ТМЦ.

Спираючись на вищевикладене, підприємству пропонуються два альтернативні варіанти. Перший полягає в заміні обладнання на більш сучасне за допомогою банківського кредиту. Другий - в отриманні того ж самого обладнання на умовах лізінгу. Обидва варіанти мають свої переваги.

3.3 Напрями оптимізації інвестиційної діяльності підприємства та підвищення ефективності реальних інвестицій

Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду управління інвестиційним процесом дозволяє зробити висновок про те, що багато аспектів інвестиційної діяльності і оцінки її ефективності досить повно відображені в роборах вітчизняних і зарубіжних учених. Її гносеологічними джерелами є положення економічної теорії, що розглядають взаємозв'язки ресурсних і результативних параметрів економічного розвитку: теорії накопичення, теорії відтворення, теорії економічної динаміки, теорії економічного зростання. Недостатня теоретична опрацьованість цих проблем не дозволяє підприємствам ефективно вирішувати цілий ряд управлінських завдань. [6,ст.87 ]

Сучасна система управління інвестиційною діяльністю в Україні, її функціонування вимагають моделювання як бізнес-процесів, так і бізнес-систем на основі досвіду практичної роботи по управлінню інвестиційною діяльністю, його наукового узагальнення, переходу від методу «проб і помилок» до стрункої методології аналізу і проектування процедур управління інвестиційною діяльністю.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності управління інвестиційними процесами на мікрорівні є використання комплексного підходу до інвестування. Комплексне інвестиційне проектування -- системно інтегрований процес управління сукупністю інвестиційних проектів, які підпорядковані єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на успішну реалізацію інвестиційної програми підприємства. Взаємодія елементних проектів в раціонально складеному комплексному проекті носить синергетичний характер.

В умовах обмежених власних фінансових ресурсів комплексне інвестиційне проектування може розглядатися як один з прийнятних підходів до управління інвестиційною діяльністю на транспортному підприємстві. Застосування даної концепції при реалізації інвестиційної програми підприємства може сприяти оптимізації управлінських рішень в інвестиційній сфері, ефективнішому використанню обмежених інвестиційних ресурсів підприємства, зниженню потреби в ресурсах, що залучаються, позитивній динаміці основних показників фінансово-господарської діяльності.

Для забезпечення підвищення ефективності управління інвестиційною| діяльністю підприємства на наш погляд необхідно сконцентрувати увагу на маркетинговій технології управління інвестиційною діяльністю, активізуючою внутрішні резерви підприємства і сприяючою ефективному залученню зовнішніх.

Мобілізацію внутрішніх ресурсів підприємства доцільно проводити по наступних напрямах:

1) реструктуризація підприємства;

2) вдосконалення структури акціонерного капіталу;

3) амортизаційна політика;

4) реалізація інвестиційних кадрових проектів.

Одним з найважливіших внутрішніх ресурсів підприємства, тісно пов'язаних з реалізацією маркетингу, є реструктуризація, під якою нами розуміється оптимізація структури підприємства з метою підвищення ефективності і стійкості фінансово-господарської діяльності і інвестиційної привабливості.

Реструктуризація може полягати як в розділенні підприємства на юридично самостійні господарюючи суб'єкти,що пов'зв'язані або не повв'язані між собою, так і в зміні внутрішньої структури підприємства у вигляді організації нових служб, підрозділів або впорядкуванні функцій тих, що діють.

Проведені дослідження на підприємствах показали необхідність в серйозному коректуванні існуючої амортизаційної політики.

По-перше, амортизаційна політика повинна бути пов'язана із загальною стратегією інвестиційної діяльності. Для цього необхідно з'єднати в єдину систему податкові відрахування від прибутку підприємства, прискорену амортизацію, пільги по інвестиційному кредиту і витрати на НІОКР. Тільки в цьому випадку амортизаційні відрахування дійсно стимулюватимуть модернізацію виробництва і сприятимуть підвищенню эфективності інвестиційних вкладень. [5,ст.77 ]

По-друге, необхідно чітко визначити об'єкти, застосування прискореної амортизації. Доцільно застосовувати прискорену амортизацію тільки на високотехнологічне устаткування.

Підвищення ефективності інвестиційної діяльності на стадії розробки інвестиційного проекту може бути досягнуте за рахунок скорочення терміну проектування; закладення в проект прогресивних форм реалізації проекту; широкого застосування там, де це можливо і доцільно, хороших типових проектів, які вже виправдали себе на практиці, що дозволяє значною мірою понизити витрати на проектування, а також різко зменшити ризики; застосування в проекті самих передових технологій з урахуванням вітчизняних і зарубіжних досягнень; оснащення проектного відділу компанії системами автоматизованого проектування (САПР); підвищення загального технічного рівня проектування і ін.

Проведені дослідження показали, що господарська і інвестиційна діяльність на підприємствах України зараз протікає в умовах дії цілого ряду несприятливих чинників, 80 - 90 % яких мають інформаційну природу. У зв'язку з цим, на думку автора, найбільш ефективним способом управління інвестиційною діяльністю є впровадження заходів по зниженню негативної дії ризиків на діяльність підприємства, через впровадження сучасної системи фінансового планування. Якщо зовнішні ризики (політичні, економічні, правового регулювання і так далі) можуть піддаватися лише прогнозуванню, то боротьба з внутрішніми ризиками може бути дуже успішною за допомогою системи бюджетного планування діяльності підприємства. При цьому недопущення збитку основної діяльності підприємства можна розглядати як джерело додаткових доходів. [4,ст. 64]

На мою думку, внутрішньофірмове планування і саме управління інвестиційною діяльністю, в сучасних умовах через специфіку української дійсності зіткнулося з серйозними труднощами із-за наявного розриву в ієрархії управління, оскільки обґрунтувати різні варіанти господарювання, адекватні відповідним прогнозним сценаріям розвитку, неможливо без планування своєчасних рішень.

В управлінні інвестиційною діяльністю підприємства сьогодні все частіше використовується інвестиційний бюджет, який включає доходи і витрати від інвестиційної діяльності, а також потребі в інвестиційних ресурсах по всіх вибраних напрямах і інвестиційним проектам. При цьому для управління окремим інвестиційним проектом використовується бюджет інвестиційного проекту, який включає як операційний, так і фінансовий бюджет і є детально розробленим фінансовим планом інвестиційного проекту, що охоплює всі сторони його реалізації.

На мій погляд, ще одним з методів підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю, є використання принципів крізного планування при формуванні і реалізації інвестиційних проектів. Це дозволить підвищити ефективність інвестиційної діяльності і забезпечити системний взаємозв'язок інвестиційної програми із стратегічною програмою інвестиційної політики, а так само прозорий контроль за ступенем досягнення цільових інвестиційних завдань.[3,ст.53 ]

Сьогодні ефективність інвестиційної діяльності підприємства в значній мірі залежить від організації управління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим завданням управління, у зв'язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структури управління. В умовах швидкоплинної кон'юнктури ринку, коли стоїть завдання нарощування конкурентних переваг, ефективніший, на наш погляд, дивізійний тип структури управління інвестиційною діяльністю, де здійснюється делегування частини управлінських функцій (ціноутворення, маркетинг, персонал, економіка, бізнес-планування) в нижчі структурні ланки що дозволяє підрозділам частково або повністю узяти відповідальність за реалізацію інвестиційної діяльності. В результаті управлінські ресурси верхнього ешелону організації вивільняються для вирішення стратегічних завдань.

Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю з урахуванням чинника невизначеності залежить від:

1) оптимального поєднання централізації і децентралізації управління інвестиційною діяльністю;

2) науковості процесу організації аналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю;

3) вироблення нових цілей і завдань по вдосконаленню організації аналітичного забезпечення методичного апарату управління інвестиційною діяльністю;

4) безперервне вдосконалення управління інвестиційною діяльністю;

5) взаємодія і розумна регламентація;

6) постійність аналітичного забезпечення і інформаційної достатності управління інвестиційною діяльністю;

7) відповідність характеру роботи потенційним можливостям виконавця;

8) безперервність підвищення кваліфікації менеджерів по управлінню інвестиційною діяльністю.

Впровадження в практику господарської діяльності підприємств України пропонованих рекомендацій дозволять підвищити їх конкурентноздатність і зайняти гідне місце в світовій економічній системі.

Висновки

Розглянувши теоретичні основи інвестування, ми дійшли висновку, що розмежування понять інвестиційні товари й інвестиційні ресурси за критерієм здатності їхньої участі в утворенні та відтворенні капіталу є обов'язковим оскільки введення терміну «інвестиційні ресурси» дозволяє докладніше представити етапи інвестування - відповідно, і функції інвестицій.

Узагальнивши дані про інвестиційний проект та його цикли, ми побачили, що інвестиційний проект є складною розробкою, в якій представлені максимальна кількість відомостей про джерело вкладення коштів, враховуючи всі зовнішні та внутрішні фактори впливу, величину очікуваного доходу та терміни реалізації проекту. Тому ми рекомендуємо ввести у штатний розклад підприємства посаду аналітика (спеціаліста по інвестиційному менеджменту) для роботи, як з оцінкою інвестиційних проектів, так і для контролю за фінансовими показниками даного підприємства.

Розглянувши різні методи оцінки інвестиційних проектів, можемо сказати, що один обраний метод не може бути використаний для оцінки всіх проектів, оскільки характеризуватиме лише один показник проекту, що є недоцільним. Деякі методи мають недоліки на математичній основі, тому для оцінки проектів необхідно застосовувати кілька методів, що дасть можливість реальніше оцінити доцільність інвестування того чи іншого

Проаналізувавши фінансові дані ПАТ «РКТК» ми дійшли висновку, що підприємство ще у 2012 році було досить у кризовому стані, але вже на кінець 2014 року показники підприємства суттєво покращились, що говорить про стабілізацію позиції підприємства. Проаналізувавши динаміку матеріально-технічної бази підприємства, можна побачити, що її обсяги стрімко зростають, що характеризує розширення підприємства. Ми рекомендуємо залучити надійного інвестора для розробки і реалізації більш масштабних і прибуткових проектів.

Аналіз структури фінансування інвестиційних проектів показав, що збільшення частки позикового капіталу та зростання його вартості негативно впливають на рентабельність інвестиційної діяльності. Однак через недоступність інших джерел фінансування (ринок цінних паперів, венчурні фонди тощо) та обмеженість пропозицій щодо співфінансування підприємство і надалі буде використовувати позиковий капітал. На основі аналізу ефекту фінансового левериджу нами було з'ясовано, що для підприємства безпечним є фінансування за рахунок позикових коштів (до 90%) за умови, що вартість позикового капіталу не перевищить 20%.

Розглянувши основні проблеми у прийнятті інвестиційних рішень, ми бачимо, немає єдиної системи оцінки інвестиційних проектів. Також ми побачили, що проект оцінений різними методами, показує різні результати. Тобто оцінка проекту лише розрахунками є неприпустимою. Враховуючи спеціалізацію нашого підприємства, необхідно провести дослідження території, де буде проводитись будівництво, реконструкція чи ремонт. Оскільки ділянка під забудову нового будинку у центрі міста дає змогу отримати більший прибуток з введеної в експлуатацію споруди, ніж забудова на більш віддаленій від центру ділянці.

У формуванні грошового потоку проекту, а отже, його ефективності беруть участь чинники позитивного (прибуткового) і негативного (витратного) характеру. Тобто визначені в проекті очікувані грошові надходження можуть суттєво коливатися при зміні зовнішніх чи внутрішніх умов.

Отож, перед прийняттям того чи іншого інвестиційного проекту важливо оцінити його якомога ретельніше, визначити мінімальний прибуток з нього при умові настання ризикової ситуації та при необхідності залучити співінвестора для гарантування належної реалізації проекту.

Список використаних джерел

1. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч.посібник.Бакаєв Л.О.-К.:КНЕУ,2000

2. Верба В.А. Проектний аналіз: підручник/ В.А. Верба, О.А. Загородніх. - К. КНЕУ, 2000. - 322 с.

3. Денисенко М.П.Основи інвестиційної діяльності. - К: Алерта, 2003. - 338с.

4. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Савицька Г.В. - К., 2009. - 668 с.

5. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000.

6. Інвестування: Теорія і практика: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. Рекомендовано МОН / Борщ Л.М., Герасимова С.В. - К., 2009. - 685 с.

7. Iнвестицiї та капiтал. / Р. Грачова. - К.: Преса України, 2002. - 130 с.

8. Колтинюк Б.А. Інвестиційні проекти: підручник для вузів. - 2 вид., перепрац., і доп. - Спб.: Видавництво Михайлова В.А., 2002. - 622 с.

9. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч.посібник для студентів вищих навч. закладів. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2004. - 376 с.

10. Митяй О.В. Проектний аналіз: навч. посіб./ О.В. Митяй. - К.: Знання, 2011. - 311 с.

11. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 406 с.

12. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Алерта, 2004.- 431 c.

13. Пересада А.А. Інвестування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 250 с.

14. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Видавництво «Лібра» ТОВ, 1998 - 392 с.

15. Пересада О.О., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 271 с.

16. Пікус Р.В. Управління інвестиційними ризиками // Фінанси України. - 2001. - №11. - с. 105 - 109.

17. Проектний менеджмент: Навч. посібник /Гриньов А.В., Дмитрів І.А., Бікулова Д.І. та ін. - Х.:ХНАДУ, 2006. - 244 с.

18. Про інвестиційну діяльність: Закон України, 18 вересня 1991 року N 1560-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

19. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [Інструкція]: Постанова Правління Національного банку України N 388 від 21.11.97 р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

20. Про затвердження Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України: Постанова Правління НБУ від 17.02.2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

21. Про затвердження Інструкції про порядок складання річного фінансового звіту в банках України: Постанова Правління НБУ N 598 від 07.12.2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

22. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Постанова Правління НБУ від 07.12.2004 N 598 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

23. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Постанова Правління НБУ від 27.12.2007 N 480[Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

24. Старик Д.Э. Как рассчитать эффективность инвестиции. - М.: Финстатинформ, 1996.

25. Стефанович Є.А. Інвестиційна діяльність як економічне явище/ Є. Стефанович// Економіка і держава. - 2010. - №11. - С. 60 - 64.

26. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник для студентів ВНЗ. - 2-ге вид. - К.: Каравела, 2006. - 320 с.

27. Туріянська М.М. Інвестиційні джерела. - Донецьк: Юго-Восток, 2004. -317 с.

28. Українська асоціація інвестиційного бізнесу [електронний ресурс]. - Режим доступу: www.uaib.com.ua.

29. Український тлумачний словник [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%EE%EF%F2%E8%EC%B3%E7%.

30. Федорченко В.Г. та ін. Страховий та інвестиційний менеджмент - К.: МАУП,2002. - 341 c.

31. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. -Київ: Центр навчальної літератури, 2007. -160 с.

32. Шевцова А.Я.Інвестиційне забезпечення діяльності підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Я.А. Шевцова; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. - Луганськ, 2003. - 18 с.: рис. - укp.

33. Шкура И.С. Особенности формирования финансового механизма инвестиционных процессов // Академічний огляд. - 2003. - №2. - с. 35-39.

34. Щукін Б.М. Інвестування. - К.: МАУП, 2004. - 216 с.

35. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru