Управління ризиками реалізації інвестиційного проекту (за матеріалами ЗАТ "Київміськбуд-5")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему

«УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ»

(за матеріалами ЗАТ «Київміськбуд-5»)

Київ 2013р.

ВСТУП

Загальновизнано, що навіть у відносно стабільних економічних умовах, суб'єкти господарювання приділяють пильну увагу питанням керування ризиками. Ризик притаманний будь-якій формі людської діяльності, і пов'язаний з безліччю умов та факторів, що впливають на позитивний результат прийнятих людьми рішень. У цей же час, у вітчизняній економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють ефективне управління проектами, проблемам аналізу та управління комплексом ризиків, а особливо тих ризиків, що виникають в процесі реалізації інвестиційних проектів, приділяється явно недостатня увага.

Аналіз опублікованих робіт свідчить про те, що проблема управління ризиками реалізації проектів знайшла відображення в порівняно невеликій кількості наукових трудів. Серед теоретиків, які внесли у розвиток загальної теорії ризику, можна виділити таких вчених, як А.П. Альгін, Дж.М. Кейнс, A. Маршалл, О. Моргенштейн, Ф. Найт, Дж. Нейман, Б.А. Райзберг, B.В. Черкасов, С.О. Кошечкін, Л.О. Лігоненко, М.М. Дорошенко, І.О. Бланк, І.Ю. Івченко, В.В. Вітлінський, П.І. Верченко, А.В. Сігал, Я.С. Наконечний, А.В. Матвійчук, Н.І. Машина, А.О. Старостіна, В.А. Кравченко.

Економічний спад в Україні призупинив розвиток практично всіх галузей економіки держави, в тому числі й найбільш динамічних галузей світового господарства.

Основна мета дипломної роботи складається в розкритті змісту проблеми управління ризиками реалізації інвестиційних проектів, аналізі існуючих методологічних підходів до управління ризиками інвестиційних проектів, та в розробці такого дійового та ефективного механізму управління ризиками, який був би здатний дійсно запобігти фінансовим та економічним втратам, які неминуче виникають при реалізації кожного інвестиційного проекту.

Виходячи з мети роботи поставлені наступні завдання:

вивчити сутність управління ризиками у сучасних умовах розвитку ринкового середовища;

розглянути основні елементи системи управління ризиками;

провести дослідження стану управління ризиками на підприємстві;

розробити інноваційну стратегію управління ризиками;

запропонувати вдосконалення інформаційно-аналітичного супроводження управління ризиками з використанням ЕОМ.

Методологічну основу склали концепції та погляди вітчизняних і закордонних економістів, журнальні статті, матеріали наукових семінарів і конференцій, пов'язані із проблемами ризику.

Предмет дослідження: процес управління ризиками проекту.

Об'єкт дослідження: інвестиційний проект ЗАТ «Київміськбуд-5» будівництво котеджного містечка «Затишне місто».

Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, Закони України, Укази Президента України, Постанови і рішення Кабінету Міністрів України, наукові праці вітчизяних і зарубіжних вчених та фахівців, у яких висвітлені методологічні засади підприємництва, менеджменту, розвитку виробництва, інвестиційної діяльності.

У дипломній роботі були використані методи:

теоретичного узагальнення та порівняння - для розкриття змісту і сутності основ понятійного апарату теорії управління ризиками;

системного аналізу - для розробки основних напрямів вдосконалення механізму управління ризиками інвестиційної діяльності;

комплексного аналізу - для розробки прикладних рекомендацій щодо побудови стратегії підприємства.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з економічних питань, офіційні статистичні дані Міністерства статистики України, матеріали спеціальних періодичних видань, також теоретичні аспекти загальної організації управління інвестиційними процесами підприємств з позицій економічного стимулювання їх розвитку та впливу результатів діяльності на стан економічного середовища та ефективний розвиток взаємозв'язку економічних систем.

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, містить рисунки, таблиці, додатки. Список використаних джерел нараховує 206 джерел.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти управління ризиком реалізації проекту

1.1 Сутність, зміст і види ризиків проектів

Існує велика розмаїтість думок з приводу поняття визначення, сутності та природи ризику. Це пов'язано з багатоаспектністю цього явища, недостатнім використанням у реальній діяльності, ігноруванням в існуючому законодавстві.

Перші теоретичні розробки управління в умовах ризику та невизначеності виникли ще на початку століття. Ретроспективний огляд стану та ступені вивченості проблеми управління ризиками інвестиційних проектів наведений у додатку А.

Однозначно сформулювати поняття ризик неможливо, тому що визначення ризику залежить від сфери його використання (наприклад, у математиків ризик - це ймовірність, у страховиків - це предмет страхування і т.д.). Невипадково в літературі можна зустріти багато визначень ризику.

Ризик - невизначеність, пов'язана з вартістю інвестицій наприкінці періоду [2]  Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: Пер с англ. - М.: 2009. - 432 с.,[17] Шарп У.Ф., Александер Г.Дж., Бейли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 1024 с..

Ризик - ймовірність несприятливого результату [3] Ван Хорн Дж. ОсновьІ управлення финансами: Пер. с англ. (под редакцией Й.Й. Елисеевой. - М., Финансы и статистика. - 2010. - 800 с..

Ризик - можлива втрата, викликана виникненням випадкових несприятливих подій [18]  Четыркин Е.М. Финансовьій анализ производственных инвестиций. - М., Дело 2011. - 256 с..

Ризик - можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи та видів діяльності людського суспільства [І4]  Трифонов Ю.В., Плеханова А.Ф., Юрлов Ф.Ф. Выбор эффективных решений в экономике в условиях неопределенности. Монография. - Н.Новгород: Изд-во ННГУ. - 2008. - 140 с..

Ризик - рівень фінансової втрати, що виражається:

а) у можливості не досягти поставленої мети;

б) у невизначеності прогнозованого результату;

в) у суб'єктивності оцінки прогнозованого результату [8]  Ковалев В.В. «Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика. - 2007. - 512 с..

Розглянемо два взаємодоповнюючих поняття, які охоплюють загальний зміст ризику.

Перше визначення полягає в тому, що ризик визначають як ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої та фінансової діяльності [9]  Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения. - М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2009..

Друге визначення ризику пов'язане з поняттям «ризикова ситуація».

Ситуацією, взагалі, називається сукупність різних обставин та умов, що створює певні умови для того або іншого виду діяльності. Умови можуть сприяти або шкодити здійсненню даної дії.

При ризиковій ситуації існує можливість кількісно та якісно визначати ступінь ймовірності того або іншого варіанта і її супроводжують три умови:

наявність невизначеності;

необхідність вибору альтернативи (включаючи відмову від вибору);

можливість оцінити ймовірність здійснення обраних альтернатив.

Ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. При ситуації невизначеності ймовірність виникнення результатів рішень або подій в принципі неможливо встановити Отже, ризикова ситуація є одним з різновидів ситуації невизначеності, тому що в ній виникнення подій ймовірно та може бути визначено  Градов А.П. и др. Стратегия и тактика антикризисного управлення фирмой. - Спб.: Специальная литература. -2009. - 510 с..

По своїй природі ризик поділяють на три види [7]  Градов А.П. и др. Стратегия и тактика антикризисного управлення фирмой. - Спб.: Специальная литература. - 2009. - 510 с.:

1. Коли в розпорядженні суб'єкта, що робить вибір з декількох альтернатив, є об'єктивні ймовірності одержання передбачуваного результату. Це ймовірності, що не залежать безпосередньо від даного підприємства: рівень інфляції, конкуренція, статистичні дослідження й т.д.

Коли ймовірності виникнення очікуваного результату можуть бути отримані тільки на основі суб'єктивних оцінок, тобто суб'єкт має справу із суб'єктивними ймовірностями. Суб'єктивні ймовірності безпосередньо характеризують дану фірму: виробничий потенціал, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці й т.д.

Коли суб'єкт у процесі вибору та реалізації альтернативи володіє як об'єктивними, так і суб'єктивними ймовірностями.

Завдяки цим видозмінам ризику суб'єкт робить вибір і прагне реалізувати його. В результаті цього ризик існує як на стадії вибору рішення, так і на стадії його реалізації.

Найбільш змістовне, на мій погляд, визначення природи ризику запропонував С.А. Кошечкин  Кошечкин С.А., к.э.н. Концепция риска инвестиционного проекта., узагальнивши сутнісні моменти природи ризику:

невизначеність - об'єктивна умова існування ризику;

необхідність ухвалення рішення - суб'єктивна причина існування ризику;

майбутнє - джерело ризику;

величина втрат - головна загроза від ризику;

можливість втрат - ступінь загрози від ризику;

взаємозв'язок «ризик-прибутковість» - стимулюючий фактор прийняття рішень в умовах невизначеності;

толерантність до ризику - суб'єктивна складова ризику.

Доцільно докладніше зупинитися на тих авторських роз'ясненнях, щодо цього визначення, які мають принципову наукову новизну та недостатньо описані в літературі.

1. На відміну від інших вчених, автор пропонує розрізняти поняття «ризик» та «невизначеність», які найчастіше вживаються як синоніми. Це пояснюється тим, що:

По-перше, ризик має місце тільки в тих випадках, коли приймати рішення необхідно (якщо це не так, нема рації ризикувати). Інакше кажучи, саме необхідність приймати рішення в умовах невизначеності породжує ризик, при відсутності такої необхідності немає й ризику.

По-друге, ризик суб'єктивний, а невизначеність об'єктивна. Наприклад, ризик, породжений невизначеністю внаслідок відсутності маркетингового дослідження для ІП, перетворюється в кредитний ризик для інвестора (банку, що фінансує цей ІП), а у випадку не повернення кредиту в ризик втрати ліквідності та далі в ризик банкрутства, а для реципієнта цей ризик трансформується в ризик непередбачених коливань ринкової кон'юнктури, причому для кожного з учасників ІП прояви ризику є індивідуальними як у якісних так і в кількісних виразах.

Слід зазначити, що невизначеність, може бути задана по-різному:

у вигляді ймовірнісних розподілів (розподіл випадкової величини точно відомо, але невідомо яке конкретне значення прийме випадкова величина);

у вигляді суб'єктивних ймовірностей (розподіл випадкової величини невідомо, але відомі ймовірності окремих подій, визначені експертним шляхом);

у вигляді інтервальної невизначеності (розподіл випадкової величини невідомо, але відомо, що вона може приймати будь-яке значення в певному інтервалі).

Крім того, природа невизначеності формується під впливом різних факторів [184] Трифонов Ю.В., Плеханова А.Ф., Юрлов Ф.Ф. Выбор эффективных решений в экономике в условиях неопределенности. Монография. - Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2011. - 140 с.:

тимчасова невизначеність обумовлена тим, що неможливо з точністю до 1 прогнозувати значення того або іншого фактору в майбутньому;

невідомість точних значень параметрів ринкової системи можна охарактеризувати як невизначеність ринкової кон'юнктури;

непередбачуваність поведінки учасників в ситуації конфлікту інтересів також породжує невизначеність і т.д.

Сімбіоз цих факторів на практиці створює великий спектр різних видів невизначеності.

Оскільки невизначеність виступає джерелом ризику, ЇЇ варто мінімізувати, за допомогою придбання інформації, в ідеальному випадку, намагаючись звести невизначеність до нуля, тобто до повної визначеності, за рахунок одержання якісної, достовірної, вичерпної інформації. Однак на практиці це зробити, як правило, не вдається, тому, приймаючи рішення в умовах невизначеності, треба її формалізувати та оцінити ризики, джерелом яких є ця невизначеність Кошечкин С.А., к.э.н. Концепция риска инвестиционного проекта..

2. С.А. Кошечкин пропонує нову концепцію ризику ІП, визначаючи ризик як можливість (Р) втрат (L), що виникає внаслідок необхідності прийняття інвестиційних рішень в умовах невизначеності. При цьому особливо підкреслюється, що поняття «невизначеність» та «ризик» не тотожні, як це традиційно вважається, а можливість виникнення несприятливої події не слід зводити до одного показника - вірогідності.

Ступінь цієї можливості можна охарактеризувати різними критеріями:

ймовірність виникнення події;

величина відхилення від прогнозованого значення (розмах варіації);

дисперсія; математичне очікування; середнє квадратичне відхилення; коефіцієнт асиметрії; а також множиною інших математичних і статистичних критеріїв.

Оскільки невизначеність може бути задана різними її видами (ймовірнісні розподіли, інтервальна невизначеність, суб'єктивні ймовірності й т.д.), а прояви ризику надзвичайно різноманітні, рекомендується використовувати весь арсенал перерахованих критеріїв, пропонуючи в загальному випадку застосовувати математичне очікування та середнє квадратичне відхилення як найбільш адекватні та добре зарекомендувавши себе на практиці критерії.

3. Крім того, автор особливо наголошує на тому, що при оцінці ризику варто враховувати індивідуальну толерантність до ризику (Y), яку можна описати кривими індиферентності або корисності. Таким чином, автор рекомендує описувати ризик трьома вищезгаданими параметрами (1.1):

Ризик ={P; L; Y} (1.1)

4. На основі проведеного аналізу, автор пропонує узагальнений комплексний критерій - «ціна ризику» (Сrіsk), що характеризує величину умовних втрат можливих при реалізації інвестиційного рішення (1.2):

Crisk = {P; L}, (1.2)

де L - визначається як сума можливих прямих втрат від інвестиційного рішення.

Для визначення ціни ризику рекомендується використовувати тільки такі показники, які враховують обидві координати «вектору», як можливість виникнення несприятливої події, так і величину збитку від нього, наприклад дисперсію, середньоквадратичне відхилення (СКВ) і коефіцієнт варіації (CV). Для можливості економічного тлумачення та порівняльного аналізу цих показників рекомендується переводити їх у грошовий формат.

Необхідність враховувати саме обидва показники можна проілюструвати наступним прикладом. Припустимо ймовірність того, що концерт, на який вже куплені квитки відбудеться з ймовірністю 0,5, напевно більшість тих, що придбали квитки підуть на концерт.

Тепер припустимо, що ймовірність успішного результату польоту авіалайнера становить також 0,5, напевно більшість пасажирів відмовляться від польоту.

Цей приклад ілюструє, що при рівних ймовірностях несприятливого результату ухвалені рішення будуть полярно протилежними, що доводить необхідність розрахунку «ціни ризику» Кошечкин С.А., к.э.н. Концепция риска инвестиционного проекта..

4. Фактор, який на мій погляд, заслуговує особливо пильної уваги: толерантність інвестора до ризику (Y). Кожен практикуючий проект-менеджер добре знає, що ставлення інвесторів до ризику суб'єктивно, при цьому даний фактор (Y), найчастіше має або вирішальне або досить вагоме значення.

Необхідність врахування цього фактору автор ілюструє наступним цікавим прикладом:

Припустимо ми маємо два проекти з наступними параметрами: Проект «А» - прибутковість - 8% Стандартне відхилення - 10%. Проект «В» -прибутковість - 12% Стандартне відхилення - 20%. Початкова вартість обох проектів однакова - 100.000$.

Ймовірність опинитися нижче цього рівня буде наступна (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Кінцева вартість	Проект «А» (%)	Проект «В» (%)
70000	0	2
80000	0	5
90000	4	14
100000	21	27
110000	57	46
120000	88	66
130000	99	82

Очевидно, що проект «А» менш ризикований і йому варто надати перевагу. Однак це не зовсім так, оскільки остаточне рішення про інвестування буде залежати від ступеня толерантності інвестора до ризику, що наочно можна представити кривою байдужності (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Крива байдужності як критерій толерантності інвесторів до ризику

З рис. 1.1 видно, що проекти «А» та «В» є рівноцінними для інвестора, оскільки крива байдужності поєднує всі проекти, які є рівноцінними для інвестора. При цьому характер кривої для кожного інвестора буде індивідуальним.

Графічно оцінити індивідуальне відношення інвестора до ризику можна по формі кривої байдужності, чим вона крутіше, тим вище неприйняття ризику, і навпаки чим покатіше тим байдужіше відношення до ризику. Для того, щоб кількісно оцінити толерантність до ризику автор пропонує розраховувати тангенс кута нахилу касательної Кошечкин С. А., к.э.н. Концепция риска инвестиционного проекта..

Відношення інвесторів до ризику можна описати не тільки кривими індиферентності, але й в термінах теорії корисності. У додатку Б наведено цікаве, на мій погляд, обґрунтування застосування функції корисності як орієнтир для інвестиційних рішень та методика побудови кривої корисності, тим більше що застосування теорії корисності може мати наступний практичний зміст для управління ризиками реалізації інвестиційного проекту:

Криві корисності, як вираз індивідуальних переваг інвестора, будучи побудовані один раз, дозволяють приймати інвестиційні рішення надалі з урахуванням його переваг, але без додаткових консультацій з ним.

Функції корисності в загальному випадку можуть використовуватися для делегування права прийняття рішень. При цьому логічніше всього використовувати функцію корисності вищого керівництва, оскільки для забезпечення свого положення при ухваленні рішення керівництво намагається враховувати конфліктуючі потреби всіх зацікавлених сторін, тобто всієї компанії. Таким чином, теорія корисності дозволяє формалізувати підхід до ризику та тим самим науково обґрунтувати рішення, прийняті в умовах невизначеності.

Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику [2] Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М: Финансы и статистика, 2009..

В літературі зустрічаються десятки класифікацій ризику [36і, 52іі, 55ііі, 57iv, 80v, 154vi , 171vii , 181viii, 194ix, 200x, 222xi]. Найбільш цікаві з них наведені в табл. 1.2, 1.3, 1.4.

В табл. 1.2 наведена система факторів, які впливають на рівень ризику інвестиційного проекту.

Таблиця 1.2 Система факторів, що впливають на рівень ризику Ш

Зовнішні	Внутрішні
Прямої дії	Непрямої дії	Об'єктивні	Суб'єктивні
Нестабільність, суперечливість законодавства	Нестабільність політичних умов	Непередбачені зміни в процесі виробництва (вихід з ладу техніки, її моральне старіння)	Низька якість управлінських, робітників кадрів і фахівців
Непередбачені дії державних органів	Нестабільність соціальних умов	Розробка, впровадження нових технологій, способів організації праці йт.д.	Малокомпетентна робота управлінських та інших служб
Нестабільність економічної (фінанс., податкової, зовнішньоекономіч. та ін.) політики	Непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні	Стихійні впливи локального характеру	Недотримання угод з боку керівництва підприємства
Непередбачені зміни кон'юнктури внутр. і зовнішнього ринку	Непередбачені зміни в галузі підприємницької діяльності	Непередбачені зміни у внутрішньогосподарських відносинах	Відсутність у персоналу здатності до ризику
Непередбачені дії конкурентів	Непередбачені зміни в міжнародній обстановці	Недолік бізнес-інформації у фірмі	Помилки при прийнятті рішень
Прямої дії	Непрямої дії	Об'єктивні	Суб'єктивні
Корупція та рекет	Стихійні сили природи та клімат	Відсутність служби маркетингу	Помилки при реалізації ризикових рішень
Революційні «стрибки» в науково-технічному прогресі	Непередбачені зміни економічної обстановки в країні	Фінансові проблеми всередині підприємства	Смерть, хвороба ключових співробітників підприємства
Непередбачені зміни у взаєминах з господарськими партнерами		Відсутність механізму мотивації

В табл. 1.3 наведена класифікація ризиків.

Таблиця 1.3 Види ризиків у підприємництві

Класифікаційна ознака	Вид ризику	Характеристика ризику
Природа виникнення	Суб'єктивний (пов'язаний з особистістю підприємця)	Нерозвинені здатності до ризику; нестача досвіду, освіти, професіоналізму; необґрунтовані амбіції; порушення правил поведінки на ринку; недостатнє розуміння угоди, і т.д. Або, навпаки, високий рівень здатностей, освіти, професіоналізму, і т.п.
	Об'єктивний	Недостатня кількість інформації; стихійні лиха; несподівані зміни: кон'юнктури ринку, рівня інфляції, законодавства, умов кредитування, оподатковування, інвестування, і т.д.
Залежно від етапу рішення проблем	На етапі прийняття рішень	Помилки в застосуванні методів визначення рівня ризику через недостатню кількість інформації або її низьку якість, використання дезінформації; або, навпаки, відмінне володіння цими методами, залучення якісної Інформації, розвинене почуття інтуїції, і т.п.
	На етапі реалізації та рішення	Помилки в реалізації правильного рішення, несподівані зміни суб'єктивних умов
По масштабах	Локальний, на рівні індивідуального виробництва	Ризик окремого підприємства (компанії, об'єднання, їх структурних ланок)
	Галузевий	Ризик, пов'язаний зі специфікою галузі
	Регіональний	Охоплюючий підприємництво нарівні території, економічних районів
	Національний	На рівні макроекономіки (через несподівані зміни в політиці, законодавстві, кредитуванні, оподатковуванні, і т.п.).
	Міжнародний	Пов'язаний зі змінами в кон'юнктурі світового ринку, взаєминами між країнами, масштабними стихійними лихами, і т.д.
По сфері виникнення	Зовнішній	Несподівані зміни в економічній політиці, у макроумовах відтворення; стихійні лиха на більших територіях; валютний ризик; коливання кон'юнктури на світовому ринку; і т.п.
	Внутрішній	Ризики, пов'язані зі спеціалізацією підприємства: виробничий, фінансовий, страховий, і т.п.
По можливості страхування	Страху є мий	Які мають можливість кількісного визначення страхування організаціями, які приймають на себе ризик страхувальників.
	Нестрахуємий	Форсмажорні ризики, оцінити рівень яких неможливо, а також масштабні ризики, коли ніхто не готовий прийняти на себе ризик страхувальника
По видам підприємницької діяльності	Фінансовий	Ризики на фондовому ринку - ліквідності, інфляційний, валютний та ін.; банківські -кредитний, процентний, портфельний; інфляційний; лізинговий і факторинговий; ризики, пов'язані зі специфікою клієнта банку.
	Юридичний	Пов'язаний з низькою якістю законодавчих актів і несподіваних змін у законодавстві
	Виробничий	Виникаючий у зв'язку зі змушеними перервами у виробництві, виходом з ладу виробничих фондів, втратою оборотних коштів, несвоєчасністю поставки обладнання, сировини й т.д.
	Комерційний	Внаслідок несподіваних змін у кон'юнктурі ринку та інших умов комерційної діяльності.
	Інвестиційний	Обумовлений невизначеностями, непередбаченими обставинами в інвестиційній сфері, інноваційній діяльності.
	Страховий	Формування страх, фонду, управління останнім, а також власним майном, коштами та персоналом.
	Інноваційний	Випливаючий з невизначеностей в інноваційній сфері (починаючи від розробки інноваційної ідеї, втілення її в продукті або технології аж до реалізації відповідного продукту на ринку).
По можливості диверсифікації»!	Систематичний	Властивий тій чи іншій сфері підприємницької діяльності (так, на фондовому ринку систематичним вважається ризик падіння цінності паперів в цілому)
	Специфічний	Пов'язаний з отриманням підприємницького доходу від конкретної операції в даній сфері діяльності
По ступені можливих втрат	Мінімальний	Характеризується рівнем можливих втрат розрахункового прибутку в межах 0-25%
	Підвищений	Не перевищуючих можливих втрат розрахункового прибутку в 25-50%
	Критичний	Характеризується можливими втратами розрахункового прибутку в 50-70%
	Неприпустимий	Можливі втрати близькі до розміру власних засобів, що загрожує банкрутством підприємства. Коефіцієнт ризику дорівнює 75-100%

В табл. 1.4 розглянуті ризики в довгостроковому інвестуванні  Гиляровская Л.Т., Ендовицкий. Моделирование в стратегическом планировании долгосрочных инвес-тиций // Финансы. -2010. - № 8. - С. 53-57..

Таблиця 1.4 Ризик у довгостроковому інвестуванні

Типи ризику залежно від фінансування та комбінації III	Фінансування Ш повністю за рахунок акціонерних (власних) засобів	Інвестиційний капітал, що складається з акціонерних і боргових засобів фінансування
	Бізнес-ризик	Бізнес-ризик + фінансовий ризик
	Одиночні ІП	Портфель інвестицій підприємства
	Проектний ризик	Загальний ризик підприємства
		Диверсифікований (несистематичний) ризик	Недиверсифікований (систематичний) ризик
Фактори, що сприяють виникненню ризику	Специфічні фактори ризику: судові позови, страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних та зм нних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних контрактів тощо	Макроекономічні фактори ризику: рівень інфляції, величина реальної процентної ставки, ступінь ділової активності й ін.	Специфічні, макроекономічні та фінансові (зміни в структурі інвестиційного капіталу та умовах фінансування ІП) фактори ризику	Додатково до показників бізнесу-ризику аналізуються: рентабельність акціонерного капіталу, рентабельність інвестицій, фінансовий важіль, ціна акціонерних та боргових джерел фінансування
Основні показники які використовують ви для оцінки ризику та ймовірності	Очікувана рентабельність, варіація, напівваріація, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації, операційний важіль	Стандартне відхилення портфеля інвестицій, коефіцієнт кореляції та ін.	Необхідна рентабельність, безризикова ставка прибутковості, середня прибутковість ринкового портфеля, ризикова премія, b - коефіцієнт тощо

Виявити всі ризикоутворюючі фактори (РОФ) досить складно. По-перше, більшість ризиків має як загальні фактори, так і специфічні. По-друге, конкретний ризик може мати різні причини виникнення залежно від виду діяльності комерційної організації.

При спробах класифікувати ризики та ризикоутворюючі фактори ІП, навіть самі дослідники приходять до висновку, що критеріїв класифікації ризиків можна назвати сотні, але по суті, значення будь-якого фактору ІП у майбутньому є величина невизначена, тобто є потенційним джерелом ризику. У зв'язку з цим побудова універсальної загальної класифікації ризиків ІП не представляється можливою і не є необхідною. Набагато важливіше визначити індивідуальний комплекс ризиків, потенційно небезпечних для конкретного інвестора та оцінити їх.

Розглядаючи ризик ІП, слід зазначити, що йому властиві ризики надзвичайно широкого спектру сфер людської діяльності: економічні ризики; політичні ризики; технічні ризики; юридичні ризики; природні ризики; соціальні ризики; виробничі ризики тощо.

Навіть якщо розглядати ризики, пов'язані з реалізацією тільки економічної складової інвестиційного проекту, перелік їх буде досить великим: сегмент фінансових ризиків, ризики, пов'язані з коливаннями ринкової кон'юнктури, ризики коливання ділових циклів.

Не можна також не відзначити, що між різними ризиками існує тісний взаємозв'язок. Так, наприклад, валютний ризик може трансформуватися в інфляційний або дефляційний ризик. У свою чергу всі ці три типи ризику взаємозалежні з ціновим ризиком, що належить до ризиків коливань ринкової кон'юнктури. Інший приклад: ризик коливання ділових циклів пов'язаний з інвестиційними ризиками, ризиком зміни процентної ставки, наприклад.

Кожен ризик взагалі, і ризик ІП зокрема, досить багатогранний у своїх проявах і найчастіше являє собою складну конструкцію з елементів інших ризиків. Наприклад, ризик коливання ринкової кон'юнктури являє собою цілий набір ризиків: цінові ризики (як на витрати, так і на продукцію); ризики зміни структури та об'єму попиту. Коливання ринкової кон'юнктури так само можуть бути викликані коливаннями ділових циклів і т.д.

Крім того, прояви ризику індивідуальні для кожного учасника ситуації пов'язаної з невизначеністю.

Про багатогранність ризику та його складних взаємозв'язків говорить той факт, що навіть рішення мінімізації ризику містить ризик.

Кошечкин С. А. Кошечкин С.А.Концепция риска инвестиционного проекта. зробив спробу уніфікувати визначення ризику та найбільш повно охопити множину ризикоутворюючих факторів, що впливають, причому іноді взаємовиключно, на динаміку відразу декількох видів ризиків, запропонувавши нове визначення ризику інвестиційного проекту, що відбиває сутність одноіменної концепції:

Ризик ІП (Rип) - це система факторів, що проявляється у вигляді комплексу ризиків (загроз), індивідуальних для кожного учасника Ш, як у кількісному так і у якісному відношенні.

Систему ризиків ІП можна представити в наступному вигляді (1.3):

(1.3)

де n - можлива кількість ризиків ІП;

m - кількість учасників проекту.

Акцент зроблений на тому факті, що ризик ІП являє собою складну систему з численними взаємозв'язками, що проявляється для кожного з учасників ІП у вигляді індивідуальної комбінації - комплексу, тобто ризик
і-го учасника проекту (Rj) буде описаний по формулі (1.4):

(1.4)

Стовпець матриці (3) при цьому показує, що значення будь-якого ризику для кожного учасника проекту проявляється також індивідуально (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 Приклад системи ризиків Ш

Види ризиків Інвестори	Фінансові	Коливання ринкової кон'юнктури	Коливання ділових циклів	…	Rn
Інвестор 1	r11	Rl2	R13	…	R1n
Інвестор 2	R21	R22	R23	…	R2n
Інвестор 3	R31	R32	R33	…	R3n
…	…	…	…	…	…
Інвестор m	Rml	Rm2	Rm3	…	Rmn

Для аналізу та управлінням системою ризику ІП автор розробив наступний алгоритм ризик-менеджменту:

1. Аналіз ризиків, який, як правило, повинен починатися з якісного аналізу, метою якого є ідентифікація ризиків. Ця мета розпадається на наступні задачі:

виявлення всього спектру ризиків, властивих даному інвестиційному проекту;

опис ризиків;

класифікація та групування ризиків;

аналіз вихідних допущень.

На жаль, переважна більшість вітчизняних розробників ІП зупиняються на цій початковій стадії, що, по суті, є лише підготовчою фазою повноцінного аналізу.

2. Другою та найбільш складною фазою ризик-аналізу є кількісний аналіз ризиків, метою якого є вимір ризику, тобто рішення наступних задач:

формалізація невизначеності;

розрахунок ризиків;

оцінка ризиків;

облік ризиків.

На третьому етапі ризик-аналіз плавно трансформується з апріорних, теоретичних положень у область практичної діяльності по управлінню ризиком. Це відбувається в момент закінчення проектування стратегії ризик-менеджменту та початок її реалізації. Цей же етап завершує інжиніринг інвестиційних проектів.

Четвертий етап - контроль, який по суті, є початком реінжинірингу ИП. Він завершує процес ризик-менеджменту та забезпечує йому циклічність.

1.2 Способи оцінки ризиків проекту

Традиційний підхід до інвестиційного проектування розглядає інвестиційний проект (ІПI) як «об'єкт фінансової операції, пов'язаної з розподіленими в часі фінансовими надходженнями та витратами грошових коштів», тобто грошовими потоками [110] Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели. техника вычислений. - М. Финансы, ЮНИТИ, 2011. - 400 с..

У відповідності з цим зміст інвестиційного проектування в межах традиційної практики зводиться до екстраполяції цих грошових потоків у майбутнє на величину інвестиційного горизонту з метою розробки певного комплекту «організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів».

Результатом даного проектування с фінансовий план III, який повинен спиратися на прогнозну звітність (Прогнозний звіт про рух грошових коштів, прогнозний звіт про фінансові результати). Однак грошові потоки, відображені в цих документах складно назвати прогнозом, тому що по суті, вони с екстраполяцією поточних оцінок у майбутнє, маючи на увазі детермінованість майбутнього, що навіть з позицій звичайної логіки як мінімум некоректно С.А. Кошечкин, к.э.н. Концепция риска инвестиционного проекта..

Ефективність ІП відповідно до теорії тимчасової вартості грошових коштів пропонується оцінювати за допомогою дисконтованих інтегральних показників ефективності проекту.

Чистий дисконтований дохід (Net Present Value - NPV);

Внутрішня норма прибутковості (Internal Rate of Return - IRR);

Дисконтований строк окупності (Payback Period - PP);

Індекс рентабельності (Profitability Index - PI);

Модифікована внутрішня норма рентабельності (Modified Internal Rate of Return - MIRR);

Коефіцієнт ефективності інвестицій (Облікова норма прибутку -ARR).

Коротко розглянемо перераховані методи.

1. Чиста приведена теперішня вартість (Net present value) дозволяє визначити наскільки майбутні надходження виправдовують теперішні витрати. NPV - абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, визначається за формулою:

NPV = PV-IC (1.5)

де PV - сума чистого потоку готових коштів за період експлуатації інвестиційного проекту;

ІC - сума інвестиційних витрат, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Логіка критерію NPV: якщо NPV<0, то проект є збиточним; якщо NPV =0, то у випадку прийняття проекту фінансовий стан підприємства не зміниться, але обсяги виробництва зростуть; якщо NPV>0, то проект ефективний.

2. Індекс прибутковості PI (Profitability Index) - цe відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій; це відношення суми наведених ефектів (різниця вигід та поточних витрат) до величини інвестицій:

(1.6)

Логіка критерію РІ: якщо РІ>1 - проект ефективний; РІ<1,0 - інвестиції не здатні генерувати необхідну віддачу.

3. Період окупності (Payback Period, PP) - найпоширеніший з показників оцінки ефективності інвестицій. Він допомагає відповістити на запитання, за який період вкладені кошти повернуться до інвестора. Період окупності розраховують по формулі:

(1.7)

або РР - min n, при якому

(1.8)

де PVC - середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді.

Логіка критерію РР: показує число базових періодів, за яке вихідна сума інвестицій буде повністю відшкодована за рахунок генеруємого проектом грошового потоку.

4. Внутрішня норма рентабельності (Internal Rate of Return) використовується для того, щоб проаналізувати чи вигідний проект власникові з урахуванням всіх його витрат. Інтерпретаційний зміст IRR складається у визначенні максимальної ставки плати за джерела фінансування проекту, при якій останній залишається беззбитковим. З іншого боку, значення IRR може трактуватися як нижній гарантований рівень прибутковості інвестиційних витрат. IRR проекту дорівнює ставні дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. Розрахунок проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля за різних ставок дисконту. Розрахунки проводяться за формулою:

(1.9)

де А - величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна;

В - величина ставки дисконту, при якій NPV негативна;

а - величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту;

A, b - величина NPV, при величіні ставки дисконту В.

5. Метод визначення дисконтованого строку окупності (Discounted pay-back period) інвестицій аналогічний методу розрахунку простого строку окупності, однак немає недоліків останнього, а саме - ігнорування факту нерівноцінності грошових потоків, Ідо виникають у різні моменти часу.

Умова для визначення дисконтованого строку окупності може бути сформульована як знаходження моменту часу, коли сучасна цінність доходів, одержуваних при реалізації проекту, зрівнюється з об'ємом інвестиційних витрат.

 (1.10)

6. Модифікована внутрішня норма прибутковості (Modified Internal Rate of Return) - це ставка в коефіцієнті дисконтування, що урівноважує надходження та відтоки грошових коштів по проекту. Всі грошові потоки приводяться до майбутньої (кінцевої) вартості за середньозваженою ціною капіталу, складаються, сума приводиться до теперішньої вартості по ставці внутрішньої рентабельності; з теперішньої вартості доходів віднімається теперішня вартість грошових витрат й обчислюється чиста теперішня вартість проекту, що зіставляється з теперішньою вартістю витрат. Метод дає більш точну оцінку ставки реінвестування.

(1.11)

де Аt - грошові витрати проекту за період t;

S - грошові надходження проекту за період t;

k - вартість капіталу підприємства;

n - тривалість проекту.

Як вже було зазначено вище, аналіз та оцінка ризику є першими, та найважливішими складовими загальної системи управління ризиком. Оцінка ризику являє собою процес визначення кількісним або якісним методом величину (ступень) ризику.

В питаннях щодо методів оцінки ризику інвестиційного проекту немає методологічної однозначності. Хоча майже всі автори, що займаються питаннями інвестування, виділяють два основних підходи (якісний і кількісний), проте існують істотні розбіжності при розгляді конкретних методів оцінки.

Всю множину розроблених методів розрахунку ризику можна згрупувати в декілька підходів:

Перший підхід: ризик оцінюється як сума добутків можливих збитків, зважених з врахуванням їх ймовірності.

Другий підхід: ризик оцінюється як сума ризиків від ухвалення рішення та ризиків зовнішнього середовища (незалежних від наших рішень).

Третій підхід: ризик визначається як добуток ймовірності виникнення негативної події на ступень негативних наслідків.

На жаль, об'єм даної роботи не дозволяє докладно розглянути все різноманіття статистичних критеріїв оцінки ризику ІП. Деякі з існуючих методів, а також їх порівняльний аналіз та економічна сутність наведені в додатку В. Можна виділити наступні, дуже нескладні та зручні в застосуванні, методи оцінки ступеня ризику:

оцінка ризику на основі фінансового аналізу;

оцінка ризику на основі доцільності витрат;

оцінка ризику за допомогою леми Маркова та нерівності Чебишева.

Всі вищезазначені методи дозволяють провести кількісну оцінку ризику, яка дає можливість одержати найбільш точні результати. Однак ми знаємо, що здійснення кількісної оцінки зустрічає як правило найбільші труднощі, пов'язані з тим, що для кількісної оцінки ризиків потрібна відповідна вихідна інформація. В Україні ринок інформаційних послуг розвинений поки що дуже слабо і, найчастіше, дуже важко одержати фактичні дані.

Через ці труднощі, пов'язані з недоліком інформації»!, часу, а іноді і з неможливістю проведення потрібного розрахунку через відсутність фахівців, що володіють технікою обробки та аналізу інформації»!, відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану представляє сьогодні особливий інтерес. На етапі реалізації ІП це один із самих доступних методів оцінки ризику для всіх учасників проекту.

Одним з таких способів оцінки ризику є оцінка ризику на основі аналізу доцільності витрат. Аналіз доцільності витрат пов'язаний із встановленням потенційних областей, викликаних зміною параметрів факторів під впливом виникаючих ситуацій [38] Холт Р.Н. ОсновьІ фінансового менеджменти. - М.: Дело, 1993..

Тут необхідно розкрити суть поняття областей ризику. Область ризику це зона загальних втрат ринку, у межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

Виділяють п'ять основних областей ризику діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки: безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику та область неприпустимого ризику.

Деякі вчені-економісти [26] Недосекин А. О., Максимов. О. Б. Простейшая комплексная оііенка финансового состояния предприятия на основе нечетко-множественного подхода // Хеджинг без риска. Публикации. - 2003. пропонують визначати три показники фінансової стійкості підприємства.

Такими показниками є:

- Залишок (+) або дефіцит (-) власних активів ±ес;

- Залишок (+) або дефіцит (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат ± Ет;

- Залишок (+) або дефіцит (-) основних джерел для формування запасів і витрат ±ен.

Балансова модель стійкості фінансового стану має такий вигляд:

F + Z + Ra = Ис + Кт + Kt + Rp, (1.12)

де F - основні засоби та вкладення;

Z - запаси та витрати;

Ra - грошові кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення та інші активи;

Ис - джерела власного капіталу;

Кт - середньострокові, довгострокові кредити та інші зобов'язання;

Kt - короткострокові (до 1 року) кредити, позики, не погашені в строк;

Rp - кредиторська заборгованість та позики.

Для аналізу засобів, що піддають ризику, фінансовий стан підприємства варто розділити на п'ять фінансових областей:

область абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і витрат, відповідає безризиковій області;

область нормальної стійкості відповідає області мінімального ризику, коли є нормальна величина запасів і витрат;

область нестійкого стану відповідає області підвищеного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат;

область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли присутня затовареність готової продукції, низький попит на продукцію і т.д.;

область кризового стану відповідає області неприпустимого ризику, коли є надмірні запаси та затовареність готової продукції, і підприємство перебуває на грані банкрутства.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь стійкості.

Наявність власних оборотних активів дорівнює різниці основних засобів та вкладеннь Ис та джерел власного капіталу F:

Ес-Ис-F (1.13)

Приведемо формули розрахунку трьох вищезгаданих показників фінансового стану виробничої системи.

±Ес = Ис-F, (1.14)

±Ет = (Ес + Kt)-Z, (1.15)

±Ен= (Ec+Kт + Kt)-Z (1.16)

При ідентифікації області фінансової ситуації використовується трикомпонентний показник

S= { S(±Ec), S(± Ет), S(± Ен)} (1.17)

Де функція визначається таким чином:

S (х) = 1, якщо х>=0

S(x) = 0, якщох<0 (1.18)

Абсолютна стійкість фінансового стану задається умовами;

±Ес>=0;

±Ет>=0; S = (l, 1, 1) (1.19)

±Ен>=0;

Нормальна стійкість фінансового стану задається умовами:

±Ес 0;

±Ет0; S = (l, 1, 1) (1.20)

±Ен0;

Нестійкий фінансовий стан підприємства задається умовами:

± Ес < 0;

±Ет>=0; S = (0, 1, 1) (1.21)

±Ен>=0;

Критичний фінансовий стан задається умовами:

± Ес < 0;

±Ет<0; S = (0, 0, 1) (1.22)

±Ен>=0;

Кризовий фінансовий стан задається умовами:

± Ес < 0;

±Ет<0; S = (0, 0, 0) (1.23)

± Ен < 0;

На рис. 1.3 пояснюється економічний зміст класифікації фінансових ситуацій залежно від основних областей ризику. При цьому ± Ес ? ±Еа.

Аналіз абсолютних показників стійкості, що містить у собі дослідження стану запасів і витрат, дорівнює можливим втратам в області ризику.

Для прийняття правильних рішень потрібні реальні кількісні характеристики надійності та ризику, а не їх імітація. Вони обов'язково повинні мати зрозумілий зміст. Такими характеристиками можуть бути тільки ймовірності.

При прийнятті рішень можуть бути використані як об'єктивна, так і суб'єктивна ймовірності. Першу можна розрахувати на основі показників бухгалтерської та статистичної звітності, суб'єктивну - на підставі експертних оцінок.



Рис. 1.3. Побудова кривої ризику та фінансового стану підприємства залежно від можливих втрат і ступеня стійкості фінансів

Лема Маркова стверджує [14] Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде, риски, стратегии, безопасность. - М.: Перспектива, 2010.: якщо випадкова величина X не приймає значень менше нуля, то для будь-якого числа а справедлива наступна нерівність:

Р(Х> ?)?М(х)/?, (1.24)

де М (х) - математичне очікування, тобто середнє значення випадкової величини;

X - будь-яка випадкова величина.

Нерівність Чебишева має вигляд:

Р(|х-х|>?)??2/ ?2. (1.25)

Вона дозволяє знаходити верхню границю ймовірності того, що випадкова величина X відхилиться в обидві сторони від свого середнього значення на величину більше ?.

Ця ймовірність дорівнює або менше (як максимум дорівнює, не більше), чим ?2/ ?2, де ? 2 - дисперсія, обчислювальна по формулі:

?2= ?(х-х)2/n. (1.26)

Якщо нас цікавить ймовірність відхилення тільки в одну сторону, наприклад, у більшу, то вищенаведену нерівність Чебишева треба записати так:

Р ((х - х) > ?) < ? 2 / (?2*2). (1.27)

Нерівність Чебишева дає значення ймовірності відмінне від значення, отриманого при застосуванні леми Маркова. Це пояснюється тим, що нерівність Чебишева крім середнього рівня показників враховує ще його колеблемість.

Лема Маркова та нерівність Чебишева можуть застосовуватися при будь-якій кількості спостережень і будь-якому законі розподілу ймовірностей.

Це є їх великим достоїнством. Платою за відсутність твердих обмежень є деяка невизначеність оцінок рівня ймовірності, причому при використанні Леми Маркова вона значно більше, ніж при застосуванні нерівності Чебишева.

Невизначеність оцінок істотно знижується, якщо можна допустити наявність закону нормального розподілу. Як відомо, умови існування цього закону досить широкі, що дозволяє допускати його наявність у дуже багатьох випадках.

Різноманіття показників, за допомогою яких здійснюється кількісна оцінка, породжує і різноманіття шкал ризику які є свого роду рекомендаціями прийнятності того або Іншого рівня ризику [37] Хойер В. Как делать бизнес в Европе. - М., 1991. Капиталом. - М., 1994. .

На підставі узагальнення результатів досліджень багатьох вчених по проблемі кількісної оцінки ризику нижче наведена емпірична шкала ризику (табл. 1.6), яку рекомендують застосовувати підприємцям для отримання кількісної оцінки ймовірності виникнення ризикової події.

Таблиця 1.6 Шкали ризику

№	Величина ризику	Найменування градацій ризику
1	0,0-0,1	мінімальний
2	0,1-0,3	малий
3	0,3-0,4	середній
4	0,4-0,6	високий
5	0,6-0,8	максимальний
6	0,8-1,0	критичний

Перші три градації ймовірності небажаного результату відповідають «нормальному», «розумному» ризику, при якому рекомендується приймати звичайні підприємницькі рішення. Прийняття рішень із більшим ризиком можливо, якщо виникнення небажаного результату не приведе до банкрутства.

Для оцінки коливаємості (мінливості) ризику використовується коефіцієнт варіації (V = ? / X) та приводяться наступні шкали: до 0,1 - слабка; від 0,1-0,25 - помірна; понад 0,25 - висока.

При оцінці прийнятності коефіцієнта, що визначає ризик банкрутства існує декілька точок зору. Одні автори вважають, що оптимальним є коефіцієнт ризику, що становить 0,3, а коефіцієнт ризику, ведучий до банкрутства - 0,7 і вище. В інших джерелах приводиться шкала ризику з наступними градаціями зазначеного вище коефіцієнта: до 0,25 - прийнятний; 0,25-0,50 - припустимий; 0,50-0,75 - критичний; понад 0,75 - катастрофічний ризик.

Існують описові характеристики шкал ризику по величині очікуваних втрат, які використовуються для оцінки прийнятності рішення по утриманню ризика. У цих градаціях ризику залежно від рівня можливих втрат виділяють декілька умовних зон.

Область мінімального ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри чистого прибутку.

Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри розрахункового прибутку.

Область критичного ризику характеризується тим, що в межах цієї зони можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує розмір очікуваних доходів.

Область неприпустимого ризику характеризується тим, що в межах цієї зони очікувані втрати здатні перевершити розмір очікуваних доходів від операції та досягти величини, рівної всьому майновому стану підприємця.

Одним з розповсюджених підходів до аналізу ризику банкрутства підприємства є підхід Альтмана, що полягає в наступному:

1. Стосовно до даної країни та до інтервалу часу формується набір окремих фінансових показників підприємства, які на підставі попереднього аналізу мають найбільше відношення до властивості банкрутства. Нехай таких показників N.

2. В N-мірному просторі, утвореному виділеними показниками, проводиться гіперплощина, яка щонайкраще відокремлює успішні підприємства від підприємств-банкрутів, на підставі даних дослідженої статистики. Рівняння цієї гіперплощини має вигляд

(1.28)

де Кі - функції показників бухгалтерської звітності,

?i - отримані в результаті аналізу ваги.

3. Здійснюючи паралельний перенос площини (1.29), можна спостерігати, як перерозподіляється число успішних і неуспішних підприємств, що попадають у ту чи іншу підобласть, відсічену даною площиною. Відповідно, можна встановити граничні нормативи Z1 й Z2: коли Z < Z1, ризик банкрутства підприємства високий, коли Z > Z2 - ризик банкрутства низький, Z1 < Z < Z2 - стан підприємства не визначне.

Означений підхід, розроблений в 1968 р. Едвардом Альтманом, був застосований їм самим у тому ж році стосовно до економіки США. В результаті з'явилася широко відома формула:

Z = 1.2K1+1.4K2+3.3K3+0.6K4+1.0K5, (1.29)

де К1 = власний оборотний капітал/сума активів;

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів;

К3 = прибуток до сплати відсотків/сума активів;

К4 = ринкова вартість власного капіталу/позиковий капітал;

К5 = об'єм продажу/сума активів.

Інтервальна оцінка Альтмана: при Z<1.81 - висока ймовірність банкрутства, при Z>2.67 - низька ймовірність банкрутства.

Пізніше (1983) Альтман поширив свій підхід на компанії, чиї акції не котуються на ринку. Співвідношення (1.3) у цьому випадку прийняло вигляд

Z = 0.717К1 + 0.847К2 + 3.107К3 + 0.42К4 + 0.995К5. (1.30)

Тут К4 - вже балансова вартість власного капіталу у відношенні до позикового капіталу. При Z<1.23 Альтман діагностує високу ймовірність банкрутства.

Порівняння даних, отриманих для ряду країн, показує, що ваги в Z - та граничний інтервал [Zl, Z2] сильно відрізняються не тільки від країни до країни, але й від року до року в межах однієї країни (можна зіставити висновки Альтмана про стан підприємств США за 10 років аналізу). Виходить, що підхід Альтмана не має стійкість до варіацій у вихідних даних. Статистика, на яку опирається Альтман та його послідовники, можливо є репрезентативною, але вона не має важливої властивості статистичної однорідності вибірки подій. Одна справа, коли статистика застосовується до вибірки радіодеталей з однієї зробленої партії, а інше, - коли вона застосовується до фірм з різною організаційно-технічною специфікою, зі своїми унікальними ринковими нішами, стратегіями та цілями, фазами життєвого циклу і т.д. Тут неможливо говорити про статистичну однорідність подій тому допустимість застосування ймовірнісних методів, і, власне, самого терміна «ймовірність банкрутства», ставиться під сумнів.

Але ключовим обмеженням цього методу є навіть не проблема якісної статистики. Справа в тому, що класична ймовірність - це характеристика не окремого об'єкта або події, а характеристика генеральної сукупності подій. Розглядаючи окреме підприємство, ми з деякою вірогідністю описуємо його відношення до повної групи. Але унікальність всякого підприємства в тому, що воно може вижити і при дуже слабких шансах, як, зрозуміло, і навпаки. Індивідуальність долі підприємства підштовхує дослідника придивитися до підприємства пильніше, розшифрувати його унікальність, його специфіку, а не «стригти під одну гребінку»; не шукати подібності, а, навпроти, діагностувати та описувати відмінності. При такому підході місця для статистичної ймовірністності немає. Дослідник інтуїтивно це відчуває та переносить акцент з прогнозування банкрутства (яке при відсутності повноцінної статистики обертається гаданням на кавовій гущавині) на розпізнавання сформованої ситуації з визначенням дистанції, що відокремлює підприємство від стану банкрутства.