Управління ризиками реалізації інвестиційного проекту (за матеріалами ЗАТ "Київміськбуд-5")

В контексті вищесказаного пропонується використовувати метод оцінки ризику банкрутства, розроблений російськими економістами Недосекіним А. О. та Максімовим О. Б.

Сутність методики полягає в тому, що експертові необхідно вибрати ряд окремих фінансових показників, які якнайкраще характеризують окремі сторони діяльності підприємства і при цьому утворюють якусь закінчену сукупність, що дає вичерпну характеристику підприємства.

Вибір системи показників для аналізу - мистецтво, що здобувається довгим досвідом аналізу. Дослідження самого процесу вибору системи показників для оцінки ризику банкрутства здійснюється в [10] Давыдова Г.В., Беликов А.Ю. Методика количественной оценки риска банкротства предприятий // Управление риском. - 1999. - № 3. - С. 13-20. (там же, до речі, доходливо пояснюється, чому класична формула Альтмана не дуже підходить для застосування у вітчизняних умовах).

Не існує двох підприємств, для яких однаково добре підходили б ті самі показники. Або точніше: значимість тих чи інших показників для оцінки тих чи інших підприємств різна, і тому перед експертом встає важка задача відбору та ранжування факторів аналізу. Показники, класифіковані по групах (фінансова стійкість, ліквідність, рентабельність і т.д.), можуть утворювати ієрархію, але в найпростішому випадку вони становлять неупорядкований набір.

Причому тут і далі за замовчуванням припускаємо, що зростання окремого показника Xі пов'язано зі зниженням ступеня ризику банкрутства та з покращенням фінансового стану досліджуваного підприємства. Якщо для даного показника спостерігається протилежна тенденція, то в аналізі його варто замінити. Наприклад, показник частки позикових коштів в активах підприємства можна замінити показником частки власних коштів в активах тощо.

Приклад системи показників:

Х1 - коефіцієнт автономії (відношення власного капіталу до валюти балансу);

Х2 - коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним капіталом (відношення чистого оборотного капіталу до оборотних активів);

Х3 - коефіцієнт проміжної ліквідності (відношення суми грошових коштів та дебіторської заборгованості до короткострокових пасивів);

Х4 - коефіцієнт абсолютної ліквідності (відношення суми короткострокових активів до короткострокових пасивів);

Х5 - оборотність всіх активів у річному вирахуванні (відношення доходу від реалізації до середньої за період вартості активів);

Х6 - рентабельність капіталу (відношення чистого прибутку до середньої за період вартості активів).

Приділимо кожному показнику Хi рівень його значимості для аналізу ri. Щоб оцінити цей рівень, потрібно розташувати всі показники один за одним по мірі зменшення значимості так, щоб виконувалося правило

r1?r2?...rN. (1.31)

Візьмемо приклад. Промислове підприємство, що пройшло приватизацію та не пристосувалося до нових умов господарювання, є збитковим та нерентабельним. Однак воно має у своєму розпорядженні неабияку кількість неліквідного, морально застарілого обладнання, а також виробничі приміщення. Частка цього майна в активах компанії висока, що свідчить про високий рівень її фінансової автономії. Але ця горезвісна автономія, вимірювана по балансу, мало дає з погляду оцінки ризику банкрутства, тому що власне майно підприємства, в силу його неліквідності, не може виступити засобом погашення поточної заборгованості, а також виступати засобом застави при кредитуванні. Отже, фінансовий показник автономії повинен займати в обраній системі показників, стосовно до зазначеного підприємства, одне з останніх місць.

Якщо система показників проранжирована в порядку зменшення їх значимості, то значимість і-го показника rі варто визначати за правилом Фішберна [35] Финансовьій анализ дсятельности фирмы. - М. : Крокус Иитернешнл, 1995.:

(1.32)

Наприклад, для системи з N=3 показниками r1 = 3/6, r2 = 2/6, r3 = 1/6, і сума всіх рівнів значимості дорівнює одиниці.

Правило Фішберна відбиває той факт, що про рівень значимості показників невідомо нічого крім (1.34). Тоді оцінка (1.31) відповідає максимуму ентропії наявної інформаційної невизначеності про об'єкт дослідження.

Якщо ж всі показники мають рівну значимість, тоді

rі=1/N. (1.33)

Будемо розпізнавати рівень показника на якісному рівні, словесно. Для цього складемо таблицю наступного виду (табл. 1.7):

Таблиця 1.6 Розпізнавання рівня показників

Найменування показника	Рівень показника
	Дуже низький	Низький	Середній	Високий	Дуже високий
X1	?11	?12	?13	?14	?15
…	…	…	…	…	…
Xі	?і1	?і2	?і3	?і4	?і5
Xn	?N1	?N2	?N3	?N4	?N5

В табл. 1.7 ?ij дорівнює 1, якщо експерт саме в такий спосіб розпізнав поточний рівень показника, і 0 у всіх інших випадках.

Експерт може розробити самостійну класифікацію рівнів показників.

Таблиця 1.7 Класифікатор рівнів фінансових показників

Найменування показника	Критерій розбивки по рівнях:
	Дуже низький	Низький	Середній	Високий	Дуже високий
Х1	х1<0.15	0.15<х1<0.25	0.25<х1<0.45	0.45<х1<0.65	0.65<х1
Х2	х2<0	0<х2<0.09	0.09<х2<0.3	0.3<х2<0.45	0.45<х2
Х3	х3<0.55	0.55<х3<0.75	0.75<х3<0.95	0.95<х3<1.4	1.4<х3
Х4	х3<0.025	0. 025<х4<0.09	0.09<х4<0.3	0.3<х4<0.55	0.55<х4
Х5	х5<0.1	0.1<х5<0.2	0.2<х5<0.35	0.35<х5<0.65	0.65<х5
Х6	х6<0	0<х6<0.01	0.01 <х6<0.08	0.08<х6<0.3	0.3<х6

Тут X1 - Х6 - показники, запропоновані вище.

Правильне заповнення табл. 1.7 дає, те що сума всіх стовпців і рядків таблиці дорівнює N. Таблиця 1.7 являє собою фінансову карту підприємства, на якій відзначені як успіхи фінансової політики підприємства, так і його слабкі ланки.

Тепер виконаємо формальні арифметичні дії по побудові комплексного фінансового показника, виконавши подвійну згортку даних 1.34:

V?M (1.34)

де gj=0.1*j, (1.35)

?ij визначається по табл. 1.7, а ri - за формулою (1.34) або (1.35). У ході згортки використовуються дві системи вагових коефіцієнтів - значимості показників та вага (1.34). У табл. 1.8 наведений класифікатор рівня комплексного показника V&M, настроєний на систему ваг (форм. 1.35):

Таблиця 1.8 Оцінка фінансового стану підприємства

Інтервал значень V&M
0 - 0.2	Граничний ризик банкрутства
0.2 - 0.4	Ступінь ризику банкрутства висока
0.4 - 0.6	Ступінь ризику банкрутства середня
0.6 - 0.8	Низький ступінь ризику банкрутства
0.8 - 1	Ризик банкрутства незначний

Методика, розглянута в статті Вишнякова Я. Д., Колосова А. В. і Шемякина В. Л. «Оцінка та аналіз фінансових ризиків підприємства в умовах ворожого навколишнього середовища бізнесу», пропонує оцінювати ризик банкрутства наступним способом.

Авторами статті пропонується використати модифіковану з урахуванням впливів навколишнього середовища й ринкових механізмів Z-модель, що має наступний вигляд [5] Вишняков Я. Д., Колосов А. В., Шемякин В. Л. Оценка й анализ финансовых рисков предприятия в условиях враждебной окружающей среды бизнеса // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - № 3. - С. 15-17.:

R=AlxXl+A2xX2+A3xX3+A4xX4+A5xX5+A6xX6>0, (1.36)

де R - рейтингове число;

X1 - коефіцієнт забезпеченості підприємства власними активами (відношення власних оборотних активів до загальної суми активів);

Х2 - коефіцієнт поточної ліквідності;

Х3 - рентабельність власного капіталу;

Х4 - коефіцієнт капіталізації підприємства (відношення ринкової вартості власного капіталу до балансової вартості позикових засобів);

Х5 - показник загальної платоспроможності, визначений як відношення ринкової вартості активів до всіх зобов'язань підприємства;

Х6 - коефіцієнт менеджменту, визначений як відношення доходу від реалізації до величини поточних зобов'язань підприємства;

Al, A2, A3, A4, A5, A6 - індекси значимості кожного фактору моделі.

Коефіцієнти є показниками господарської діяльності підприємства та ступені його фінансової стійкості. Вони кількісно виражають ризик несприятливого розвитку фінансової ситуації на підприємстві.

Рейтингове число R являє собою числовий вираз реакції підприємства на вплив навколишнього середовища. Величина, що вийшла, R дозволяє оцінювати ступінь фінансового ризику даного підприємства при роботі в умовах апріорно ворожого навколишнього середовища бізнесу. При розрахунку R за кілька послідовних тимчасових періодів ми одержуємо динаміку зміни фінансової стійкості підприємства, що дозволяє аналізувати вплив на нього навколишнього середовища та тенденції подальшої динаміки фінансової стійкості підприємства.

При розрахунку відповідно до запропонованої моделі вперше для розрахунку рейтингового числа використовується коефіцієнт капіталізації підприємства. Цей коефіцієнт дозволяє в українських умовах, коли вартість капіталу підприємства по балансу занижена, точно оцінити ризик банкрутства підприємства.

До сих пір при розрахунку рейтингового числа [15] Клейнер Г. Риски промышленных предприятий // Российский экономический журнал. - 1994. - № 5-6. - С. 85-92. [R] використовувалися тільки стандартні коефіцієнти фінансового аналізу, що обмежувало його економічний зміст. Вченими вперше для оцінки якості менеджменту і, відповідно, ступеня фінансової стійкості підприємства був застосований метод розрахунку коефіцієнта менеджменту як відношення доходу від реалізації до поточних зобов'язань підприємства. Підставою для саме такого розрахунку коефіцієнта є система оподаткування прибутку. Звичайно коефіцієнт менеджменту визначається як відношення прибутку до доходу. Однак в умовах українського навколишнього середовища бізнесу підприємство прагне до заниження бухгалтерського прибутку всіма доступними способами. Тому стандартний розрахунок коефіцієнта менеджменту не дозволяє реально приймати рішення, що стосуються фінансової стійкості підприємства. На думку авторів статті, при застосуванні запропонованого порядку розрахунку коефіцієнт буде відбивати, наскільки ефективно використовує підприємство джерела одержання прибутку, наскільки підприємство стійко до шкідливих впливів навколишнього середовища.

Слід зазначити, що коефіцієнти значимості для використання даної математичної моделі повинні розраховуватися окремо для кожної підгалузі. Наприклад, вони будуть відрізнятися для аналізу фінансового стану підприємств чорної та кольорової металургії. Пов'язано це обмеження з розходженнями в технологічному ланцюжку та особливостями бухгалтерського обліку.

Перш ніж приступати до аналізу фінансових показників підприємств і коефіцієнтів, що входять до складу модифікованої Z-моделі, слід зазначити, що при визначенні основних значимих коефіцієнтів була розрахована значимість цих коефіцієнтів.

Ранжування основних коефіцієнтів, що входять до складу модифікованої Z-моделі, показало наступне. Основним значимим фактором, що істотно впливає на фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт поточної ліквідності, потім у порядку убування випливають: показник загальної платоспроможності, рентабельність власного капіталу, коефіцієнт капіталізації підприємства, коефіцієнт менеджменту та коефіцієнт забезпеченості підприємства власними активами.

Запропонована методика багатофакторного статистичного аналізу фінансової стійкості підприємства дозволяє не тільки відповістити на запитання, чи перебуває підприємство на грані банкрутства чи ні, але й виявити основні причини погіршення фінансового стану підприємства, оцінити фактори, що визначають стан навколишнього середовища бізнесу та розробити заходи щодо зниження фінансових ризиків, що загрожують підприємству банкрутством.

1.3 Прийоми та методи управління ризиками реалізації інвестиційного проекту

Методи управління ризиками досить різноманітні. Сформована наданий момент практика досить чітко демонструє, що в українських фахівців з одного боку, та західних дослідників - з іншого, склалися цілком чіткі пріоритети відносно методів управління ризиками. Це обумовлено в першу чергу, характером економічного розвитку держави і, як наслідок, групами розглянутих ризиків.

Організаційні методи контролю за ризиками передбачають впровадження в практику підприємства системи заходів, що спрямовані на недопущення виникнення ризикових подій або мінімізацію їх наслідків для підприємства [202] Л. О. Лігоненко Управління господарським ризиком як елемент системи протидії банкрутству торговельного підприємства..

Методами контролю за ризиками є уникнення, утримання, передача, зниження ступеню [4] Ван Хорн Дж. К. Основы управлення финансами. - М.: Финансы и статистика, 2009..

Уникнення ризику означає просте відхилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Однак запобігання ризику для інвестора найчастіше означає відмову від прибутку.

Утримання ризику - це залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь впевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику означає, що інвестор віддає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад страховій компанії.

Для зниження ступеню ризику застосовуються різні прийоми. Найпоширенішими є:

- диверсифікація;

- придбання додаткової інформації про вибір і результати;

- лімітування; самострахування;

- страхування;

Диверсифікація являє собою процес розподілу інвестованого капіталу між різними об'єктами вкладення капіталу, які безпосередньо не пов'язані між собою, з метою зниження ступеня ризику та втрат доходів.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Лімітування є важливим прийомом зниження ступеня ризику та застосовується банками при надані позик, при укладанні договору на овердрафт і т.д. Господарюючими суб'єктами він застосовується при продажу товарів в кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу тощо.

Самострахування означає, що підприємець воліє страхуватися сам, ніж платити за страховку страховій компанії. Тим самим він заощаджує на витратах капіталу по страхуванню. Самострахування являє собою децентралізовану форму створення натуральних і грошових страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарюючому суб'єкті, особливо в тих, чия діяльність є ризиковою. Самострахування логічно, коли вартість майна відносно невелика в порівнянні з майновими та фінансовими параметрами всього бізнесу. Самострахування також має сенс, коли ймовірність збитків надзвичайно мала, коли підприємство володіє великою кількістю однотипного майна. Так, транснаціональні нафтові компанії, що володіють декілька сотнями танкерів, практикують самострахування. Розрахунок дуже простий та логічний: втрата одного танкера за рік, обійдеться компанії дешевше, ніж плата страхових внесків за всі танкери.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, щоб уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля.

В табл. 1.9 й 1.10 наведені різні види ризику, які не пов'язані (табл. 1.9) та пов'язані (табл. 1.10) зі страхуванням та способи зменшення негативних наслідків від різних видів ризиків, з якими може стикатися підприємець. Недосекин А. О., Максимов. О. Б. Простейшая комплексная оценка финансового состояния предприятия на основе нечетко-множественного подхода // Хеджинг без риска. Публикации. - 2003..

Таблиця 1.9 Різні види ризику, не пов'язані зі страхуванням

Вид ризику	Спосіб зменшення негативних наслідків
Комерційний ризик	Правильне визначення припустимого рівня співвідношення фінансових коефіцієнтів. Правильний вибір способів підвищення прогнозованої рентабельності інвестицій в даний проект
Ризик неоптимального розподілу ресурсів	Чітке та правильне визначення пріоритетів при розподілі ресурсів залежно від їх наявності. Правильні та чіткі маркетингові дослідження для визначення точної кількості вироблених продуктів. Використання матричної методики
Економічні коливання та зміни смаку клієнтів	Ефективне прогнозування та планування
Дії конкурентів	Активна діяльність по вивченню та передбаченню можливих дій конкурентів та їх облік в маркетинговій та виробничій діяльності
Незадоволення працівників, що може привести до їх звільнення або страйків	Добре продумані соціально-економічні програми для службовців, облік їх вимог і прохань, системи мотивацій, створення сприятливої психологічної обстановки й т.д.
Фінансовий ризик, пов'язаний з пасивністю капіталу, з одночасним розміщенням більших активів в одному проекті, розбалансованість грошових потоків, тощо	Правильне управління фінансами, своєчасне розміщення вільних грошових коштів у проекти, що приносять прибутки, або надання вигідних кредитів. Головне, щоб капітал не лежав «мертвим вантажем», а працював. Передача частини ризику іншим підприємствам шляхом їх підключення до участі у фінансуванні дорогих та ризикованих проектів, використання венчурного капіталу
Помилки менеджерів	Більш ретельна система контролю та перевірки, виправданого дублювання, особливо у відповідальних вузлових ланках бізнесу, коли помилка менеджера може дуже дорого коштувати. У цьому зв'язку є корисним моделювання можливих фінансових наслідків помилок при виконанні найбільш дорогих проектів
Зміни цін, попиту, рівня прибутку	Більш ретельне прогнозування. Хеджирування та інші способи пом'якшення наслідків ризику
Ризик неправильно обраного проекту	Ретельна перевірка всіх аргументів «за» й «проти». Використання комп'ютерного моделювання для більш точного прорахунку варіантів у випадку особливої складності проектів
Непередбачені політичні події, що мають важкі наслідки для даного бізнесу	Це не завжди можна передбачити та неможливо застрахувати. Але це необхідно враховувати як форс-мажорну обставину, тобто мати деякі життєві та психологічні схеми
Непередбачені економічні потрясіння та стихійні лиха, екологічні катастрофи	Це повинно бути враховане як форс-мажорна обставина
Національні та міжнаціональні хвилювання	Це можна врахувати та передбачити. Уникнути важких наслідків можна за допомогою правильної роботи PR (зв'язків із громадськістю) з урахуванням національно-психологічних умов у даній місцевості
Непередбачені урядові постанови (про зміни в законах, цінах, податках і т.д.)	В Україні це має особливо важливе значення. Тому необхідно ретельно вивчати підзаконні акти за основними законами, а також уважно стежити за ситуацією. Абсолютно непередбачених постанов не буває. Вони готуються заздалегідь після обробки суспільної думки
Ризик знищення майна, вартість якого невелика в порівнянні з фінансовими параметрами всього підприємства	Самострахування за допомогою внутрішніх мір
Ризик знищення великої кількості однотипного майна	Самострахування

Таблиця 1.10 Різні види ризику, які доцільно страхувати за допомогою страхових компаній

Вид ризику	Спосіб зменшення негативних наслідків
Пожежа та інші стихійні лиха	Страхування сум ймовірних збитків
Автомобільні аварії	Страхування автомобіля
Ризик знищення або псування вантажу при транспортуванні	Страхування вартості вантажу (морська, авіаційна та інші види транспортної страховки)
Ризик від недбалості працівників підприємства	Страхування вартості можливих збитків від недбалості працівників
Ризик від вірогідної нечесності службовців, що може нанести матеріальний та моральний збиток підприємству	Придбання в страховій компанії бондів «чесності»
Ризик невиконання зобов'язань одним із працівників або групою працівників, від чого залежить виконання всього проекту	Придбання бондів «гарантії»
Ризик припинення ділової активності підприємства (різні причини)	Страхування суми можливих втрат за весь період зупинки бізнесу
Ризик від можливої смерті або захворювання керівника, провідного спеціаліста підприємства, від інтелектуальної або іншої кваліфікованої діяльності яких залежить успіх підприємства	Страхування на суму можливих збитків. Це особливо важливо в найбільш відповідальний період
Ризик у зв'язку з можливим захворюванням, смертю або нещасним випадком працівників	Страхування в страхових компаніях

Ефективний ризик-менеджмент потребує застосування системи методів управління ризиком, до складу якої повинні входити два-три організаційних методи та не менш одного економічного методу. Тільки така система протидії ризику є ефективною та забезпечує дійсний захист підприємств від наслідків ризику [202] Лігоненко Л. О. Управління господарським ризиком як елемент системи протидії банкрутству торговельного підприємства..

Але незалежно від засобів, який зволіють обрати, підприємство повинне виходити з наступних принципів:

не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

не можна ризикувати більшим заради малого;

краще поступитися меншим заради більшого;

варто передбачати наслідки ризику.

Застосування на практиці цих принципів означає, що завжди необхідно розрахувати максимально можливий збиток по даному виду ризику, потім зіставити його з об'ємом капіталу підприємства, що підпадає даному ризику, і потім зіставити весь можливий збиток із загальним об'ємом власних фінансових ресурсів. І тільки зробивши останній крок, можливо, визначити, чи не приведе даний ризик до банкрутства підприємства.

Питання про вибір оптимальної політики, спрямованої на зниження ризику, вирішується в межах мікроекономічної теорії. Відповідний результат говорить: оптимальна політика управління ризиком повинна бути такою, щоб граничні витрати на реалізацію цієї політики відповідали граничній корисності, що приносить її застосування [8] Градов А. П. и др. Стратегия и тактика антикризисного управлення фирмой. - СПб.: Специальная литература. - 2009. - 510 с..

Однак, через значні інформаційні вимоги цей принцип важко реалізувати на практиці. Фактично застосовуються більш прості критерії, наприклад, критерій мінімуму витрат на заходи щодо зниження ризику до прийнятного рівня.

У конкретних випадках вибір засобів зниження ризику залежить від можливостей його передбачення. Так, ризики відомі, ті, які часто зустрічаються, можуть бути знижені за допомогою спеціально розроблених превентивних мір. Наприклад, ризик втрати частини активів підприємства внаслідок розкрадань може бути знижений за рахунок встановлення сигналізації на складах, камер відеонагляду, поліпшення діючої системи обліку та контролю за зберіганням і використанням матеріальних цінностей.

Передбачувані, але погано контрольовані ризики можуть бути знижені за рахунок диверсифікації та використання резервної системи поставки ресурсів.

Кожний з перерахованих інструментів зниження ризику має як певні переваги, так і недоліки. Тому звичайно використовують певні комбінації цих інструментів «позбавлення» ризиків. Як орієнтир при виборі засобів зниження ризику використовують спеціальні схеми, подібні нижченаведеній (табл. 1.11).

Таблиця 1.11 Схема вибору засобів зниження ризику

Можливі втрати прибутку, ресурсів	Ймовірність виникнення кризової ситуації
	висока	середня	низька
1. Порівнянні із сумою активів проекту	відкинути проект	відкинути проект	аналіз шляхів зниження ризику
2. Не перевищує суми плануємого доходу	превентивні міри	страхування ризику	страхування ризику
3. Не перевищує суми плануємого прибутку	превентивні міри	застосування політики резервування, самострахування

Завершальним етапом в аналізі засобів зниження ризику є формулювання загального плану управління ризиком проекту [36] Фишберн П. Теория полезности для принятия решений. - М.: Наука, 1978..

Цей план повинен включати: результати ідентифікації всіх областей ризику проекту, перелік основних ідентифікаторів ризику в кожній області;

результати рейтингової оцінки індикаторів ризику, що відбивають їх значимість для досягнення цілей проекту; результати статистичного аналізу ризику, аналізу чутливості та глобального аналізу ризику прийняття проекту; рекомендувати стратегії, щодо, зниження ризику в кожній сфері діяльності, пов'язаної з реалізацією проекту; перелік заходів, що забезпечують моніторинг ризиків проекту.

1.4 Процес управління ризиками реалізації інвестиційного проекту

Розвиток науки управління ризиками в значній мірі розглядається з позиції ризиків фінансових інститутів в умовах відносно стабільної економічної кон'юнктури. Необхідність розгляду ризиків реалізації інвестиційних проектів, тобто пo-суті - молодих нових підприємств у нестабільних політичних, економічних і соціальних умовах вимагає коректування існуючих принципів управління ризиками та додаткового обґрунтування ефективності використовуваних методів аналізу ризиків. Романов В. С., Бутуханов А. В. Рискообразующие фактори: характеристика и влияние на риски // Управление риском. - 2001. -№ 3. - С. 10-12..

Однією з основних причин неефективного управління ризиками реалізації інвестиційних проектів є відсутність ясних і чітких методологічних основ цього процесу. Аналіз принципів, що наводять у літературі з питань управління ризиками показує їх розрізненість, та виявляє цілу низку суперечних моментів. Проте, аналіз досліджень в області методології управління ризиками з урахуванням вимог сучасної економіки все ж таки дозволяє сформувати систему загальних принципів управління ризиками:

рішення, пов'язане з ризиком, повинне бути економічно грамотним і не повинно робити негативного впливу на результати фінансово-господарської діяльності підприємства;

управління ризиками повинно здійснюватися в межах корпоративної стратегії організації;

при управлінні ризиками прийняті рішення повинні базуватися на необхідному об'ємі достовірної інформації;

при управлінні ризиками прийняті рішення повинні враховувати об'єктивні характеристики середовища, у якій підприємство здійснює свою діяльність;

управління ризиками повинно носити системний характер;

управління ризиками повинно здійснювати поточний аналіз ефективності ухвалених рішень та вносити оперативні корективи в набір використовуваних принципів та методів управління ризиками.

Сутність кожного етапу управління ризиками припускає застосування різних методів.

Весь процес управління ризиками можна відобразити наступним алгоритмом:

1. Постановка цілей управління ризиками;

2. Аналіз ризику;

3. Якісний аналіз;

4. Кількісний аналіз;

5. Вибір методів впливу на ризик;

6. Аналіз ефективності виконаної роботи, внесення коректив в цілі управління ризиками, див. спочатку і далі.

Етап постановки цілей управління ризиками характеризується використанням методів аналізу, прогнозуванням економічної кон'юнктури, виявленням можливостей і потреб підприємства в межах стратегії та поточних планів його розвитку.

На етапі аналізу ризику використовуються методи якісного та кількісного аналізу: методи збору наявної та нової інформації, моделювання діяльності підприємства, статистичні, ймовірнісні та інші методи аналізу ризику.

На третьому етапі розробляється порівняння ефективності різних методів впливу на ризик: запобігання ризику, зниження ризику, прийняття ризику на себе, передачі частини або всього ризику третім особам, що завершується розробленням рішення про вибір їх оптимального набору.

На завершальному етапі управління ризиками обраних методів впливу на ризик. Результатом цього етапу повинно стати нове знання про ризик, що дозволяє, при необхідності, відкоригувати раніше поставлені цілі управління ризиком.

Таким чином, на кожному з етапів використовуються свої методи управління ризиками. Результати кожного етапу стають вихідними даними для наступних етапів, утворюючи систему прийняття рішень зі зворотним зв'язком. Така система забезпечує максимально ефективне досягнення цілей, оскільки знання, одержане на кожному з етапів, дозволяє коректувати не тільки методи впливу на ризик, але й самі цілі управління ризиками.

Базовим етапом, що дозволяє сформувати подальшу стратегію управління ризиками є етап аналізу ризику.

Задачею якісного аналізу ризику є виявлення джерел та причин ризику, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто:

визначення потенційних зон ризику;

виявлення ризиків, що супроводжують діяльність підприємства;

прогнозування можливих негативних наслідків, пошук можливих вигід від прояву виявлених ризиків.

Методи якісного аналізу можна розділити на чотири групи:

1. Методи, що базуються на аналізі наявної інформації;

2. Методи збору нової інформації;

3. Методи моделювання діяльності організації;

4. Евристичні методи якісного аналізу.

Підсумкові результати якісного аналізу ризику, у свою чергу, служать вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу.

На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення ймовірності виникнення ризикових подій та об'єму викликаного ними збитку або вигоди.

Розглядаючи всю сукупність методів кількісного аналізу ризиків, можна сказати, що застосування конкретного методу залежить від множини факторів:

для кожного типу аналізованих ризиків існують свої методи аналізу та конкретні особливості їх реалізації;

для аналізу ризиків суттєву роль грає об'єм та якість вихідних даних.

Так, якщо є значна база даних по динаміці РОФ, можливо застосування методів імітаційного моделювання та нейронних мереж. В противному разі доцільніше користуватися експертними методами або методами нечіткої логіки;

при аналізі ризиків дуже важливо враховувати динаміку показників, що впливають на рівень ризику. У випадку аналізу ризиків на ринках у стані шоку ряд методів використовувати нема сенсу;

при виборі методів аналізу варто брати до уваги не тільки глибину розрахункових даних, але і горизонт прогнозування показників, що впливають на рівень ризику;

велике значення має терміновість та технічні можливості проведення аналізу. Якщо в розпорядженні аналітика є солідний обчислювальний потенціал і запас часу, можливо застосування нейронних мереж, моделювання по методу Монте-Карло тощо;

ефективність застосування методів аналізу ризику підвищується при формалізації ризику з ціллю математичного моделювання його впливу на результати діяльності підприємства. На сьогодні не тільки економічні системи, але й промислові комплекси досягли такої складності, що найчастіше розрахунок їх стійкості неможливий без елементів теорії ймовірності;

варто враховувати вимоги державних контролюючих органів до формування звітності про ризики. Якщо на нормативному рівні потрібно використання методів імітаційного моделювання, треба їх використовувати.

Все вищеперераховане дозволяє зробити висновки про те, що для ефективного аналізу всього різноманіття ризиків в реалізації інвестиційного проекту необхідно застосовувати цілий комплекс методів, що, в свою чергу, підтверджує актуальність розробки комплексного механізму управління ризиками.

У сучасних умовах господарювання, що характеризуються політичною економічною та соціальною нестабільністю існуюча на підприємстві система управління повинна включати механізм управління ризиками [27] Романов B.C. Понятие рисков и их классификация как основной элемент теории рисков // Инвестиции в России. - 2000. - № 12. - С. 41-43..

Першим етапом формування механізму управління ризиком реалізацій інвестиційного проекту є створення служби ризик-менеджменту. На сьогоднішньому етапі розвитку української економіки метою цієї служби є мінімізація втрат за допомогою моніторингу реалізації проекту, аналізу всього комплексу РОФ, розробка рекомендацій по зниженню ризиків і контролю за їх виконанням. При цьому важливо визначити місце служби в організаційній структурі проектної команди, визначити права та обов'язки її персоналу та проінформувати підрозділи проекту про функції служби та характер її діяльності.

Джерелами інформації, призначеної для аналізу ризиків інвестиційного проекту є:

На підготовчому етапі: бізнес-план, прогнозний фінансовий план, план грошових потоків, попередні угоди з учасниками проекту (субпідрядними організаціями, постачальниками, тощо).

На етапі впровадження: бухгалтерська звітність підприємства. Ці документи (баланс, звіт про фінансові результати, про рух грошових коштів і т.д.) у стислій формі містять всю офіційну інформацію про підприємство - стан основних фондів, рівень запасів матеріалів і готової продукції, величину дебіторської та кредиторської заборгованостей, фінансові результати діяльності підприємства й ін. Аналіз бухгалтерської звітності підприємства дозволить виявити значну частку ділових, кредитних, організаційних ризиків.

На підготовчому етапі, та на етапі впровадження:

організаційна структура та штатний розклад підприємства. Аналіз даної інформації дозволяє виявляти організаційні ризики;

карти технологічних потоків (техніко-виробничі ризики);

договори та контракти (ділові і юридичні ризики);

собівартість виробництва продукції. Її аналіз дозволяє виявити переважну більшість РОФ і визначити грошові вирази втрат через виникнення ризикової ситуації;

фінансово-виробничі плани підприємства. Повнота їх виконання дає можливість комплексно оцінити стійкість підприємства до всієї сукупності ризиків.

Соціально-економічна нестабільність (СЕН), в умовах якої діють підприємства, вносить свої корективи як у діяльність суб'єктів господарювання; так і у механізм управління ризиками підприємств. При цьому простежити її вплив у повному об'ємі практично неможливо, але визначити аспекти її впливу на окремі ризики цілком реально.

Після завершення збору інформації, призначеної для аналізу ризиків, служба ризик-менеджменту отримає можливість реально оцінити динаміку показників діяльності підприємства з урахуванням впливів зовнішніх та внутрішніх соціально-економічних і політичних факторів, що дозволить всебічно та професійно спрогнозувати майбутній стан ринкової кон'юнктури і реально оцінити можливі ризики.

Логічним продовженням роботи служби ризик-менеджменту повинно стати формування програми заходів щодо управління ризиками реалізацій проекту, при розробці якої повинно бути враховане наступне:

розмір можливих втрат та їх ймовірність;

існуючі механізми зниження ризику, механізми зниження ризику пропоновані державою;

виробничо-економічна ефективність запропонованих службою заходів щодо зниження ризиків;

практична можливість реалізації заходів у межах виділеного бюджету;

відповідність заходів програми існуючим нормативним актам, цілям реалізацій проекту та основним напрямкам його фінансової політики;

суб'єктивне відношення до ризику розробників програми та керівництва проекту.

При розробці програми заходів щодо управління ризиками фахівцям служби ризик-менеджменту варто орієнтуватися на максимальну уніфікацію формованих оцінок рівня ризику, що виражається у формуванні універсальних параметрів, що характеризують об'єм можливих втрат. Тут, найбільш доцільно використовувати показники, які відображують впливи ризиків на фінансові потоки та фінансовий стан підприємства.

Завершальним етапом розробки програми є формування комплексу заходів щодо зниження ризиків, із визначенням планованого бюджету та осіб, відповідальних за виконання даної програми. Програма обов'язково повинна бути затверджена керівництвом підприємства та врахована при фінансово-виробничому плануванні.

В процесі реалізації програми фахівці служби ризик-менеджменту повинні здійснювати аналіз ефективності ухвалених рішень і в міру необхідності забезпечувати коригування цілей та засобів мінімізації ризиків. При цьому рекомендується збирати та аналізувати всю інформацію про помилки та недоліки розробки програми, що виявилися в ході її реалізації. Такий підхід дозволить провести розробку наступних програм заходів щодо зниження ризиків на більш якісному рівні з використанням нових отриманих знань про ризик.

Все вищевикладене дозволяє зробити висновки про те, що механізм управління ризиками реалізації інвестиційного проекту відрізняється від управління ризиками на сталому підприємстві лише тим, що підлягає впливу більшої кількості ризикоутворюючих факторів, і тому повинен мати більш чітку ієрархічну структуру, і більш чіткі та точно розроблені програми заходів щодо зниження ризиків з урахуванням всіх факторів впливу. Алгоритм функціонування зазначеного механізму наведений у додатку Г.

ризик карта праця організаційний

РОЗДІЛ 2. Оцінка ризиків реалізації інвестиційного проекту ЗАТ «Київміськбуд-5» з будівництва котеджного містечка «Затишне місто»

2.1 Характеристика інвестиційного проекту «Затишне місто»

Ініціатором проекту є ЗАТ «Київміськбуд-5» (далі Підприємство).

Бізнес-ідеєю проекту є будівництво Підприємством за схемою speculative development нових котеджних містечок у с. Білогородка та Тарасівка київської області та забезпечення комерційне успішної реалізації побудованої нерухомості.

Загальна характеристика проекту. В межах проекту передбачається створити близько 4,36 тис. кв. м. високоякісних та високоліквідних житлових площ. Для реалізації цього проекту був створений унікальний архітектурний проект та придбані дві земельних ділянки площею в 0,5 га і 0,6 га, що перебувають на відстані 13 км і 15 км від Києва, у селах Білогородка та Тарасівка. В Білогородці територія узгоджена для будівництва з адміністрацією району, в Тарасівці - на стадії узгодження.

Архітектурна концепція (ескізний проект) будівництва котеджного містечка, виконана зусиллями архітектурного бюро «Купинський і партнери», що має в активі участь у ряді аналогічних проектів

Ціль інвестиційного проекту полягає:

у наданні споживачам високоякісної нерухомості, що відповідає сучасним міжнародним стандартам, за доступною ціною;

забезпеченні комерційне успішної реалізації побудованої нерухомості;

задоволенні попиту населення в якісному житлі економ класу;

формуванні нової для України естетики побуту, що відповідає кращим міжнародним стандартам;

позиціюванні містечка вище безпосередніх конкурентів.

Таким чином, основною метою проекту є забезпечення житлом і формування нової естетики побуту, що вписується в концепцію «wellness» -стильний, здоровий спосіб життя та все, що йому сприяє.

Попит на котеджі економ-класу на київському ринку нерухомості має тенденцію зростання. Об'єм ринку - 500 млн. ум.од. На думку експертів у найближчі кілька років сукупний попит на приміське житло складе 350-400 тис. кв. м на рік. У цей час на ринку Київської приміської нерухомості відзначається гострий дефіцит житла економ-класу. Запропонований проект дозволить заповнити на 0,7-0,8% існуючу нішу та задовольнити зростаючий попит.

Основні споживачі: фізичні особи - представники середнього класу, що мають невеликі заощадження, з рівнем доходу від 2000 дол. міс.

Запропоноване котеджне містечко може успішно конкурувати як за ціною, так і за якістю.

Конкурентні переваги проекту порівняно з проектами конкурентів:

оригінальна концепція архітектурного проекту;

мальовничий природний ландшафт, хороша екологія;

безпосередня близькість до Києва, зручна транспортна розв'язка;

високі стандарти будівництва;

цінова доступність пропонованого житла.

нова для Українського ринку стратегія продажу.

Просування товару: зовнішня реклама, реклама в Internet, формування дилерської мережі (складання угод на пільгових умовах з агентствами по нерухомості), поширення рекламних буклетів і проспектів, реклама та PR у спеціалізованих періодичних виданнях; консультації з питань технології і якості продукції, ivent заходи, участь у спеціалізованих виставках, інше.

Контрольні строки: Початок реалізації проекту - червень 2012 р. Для досягнення стратегічної мети проекту Підприємству необхідно вирішити наступні основні задачі:

розробити та узгодити проектно-кошторисну документацію;

оформити дозвільну документацію на будівництво;

залучити необхідні для реалізації проекту додаткові фінансові ресурси;

організувати та забезпечити будівництво котеджного містечка;

забезпечити продаж побудованої нерухомості.

Починаючи з липня 2012 р., планується початок будівництва перших будинків й їх реалізація (залучення приватних інвесторів) за схемою участі на паях у будівництві.

Тривалість інвестиційної фази розглянутого проекту (час здійснення капітальних вкладень) становить 3 місяці з початку реалізації проекту.

Інвестиційні витрати по проекту: загальна сума початкових інвестиційних витрат проекту, що включає витрати на придбання землі та формування оборотного капіталу, становить 687,28 тис. дол. В тому числі:

- передпроектні вкладення (маркетингові дослідження, створення підприємства, створення юридичної бази, бізнес-план й ін.) - 57,4 тис. дол.

- придбання у власність земельної ділянки - 440 тис. дол.

- капітальні вкладення в проект (оформлення земельної ділянки у власність; створення організаційної інфраструктури; проведення проектних і підготовчих робіт і техніко-економічне обґрунтування проекту; створення інженерного забезпечення будівельного майданчика та виконання комплексу земельних робіт) - 35 тис. дол.

авансова оплата будівельних робіт - 62,7 тис. дол.

оборотний капітал - 92,18 тис. дол.

Необхідна сума фінансових ресурсів: 587,28 тис. дол. З них 440 тис. дол. буде вкладено в придбання земельної ділянки.

Придбання землі дає можливість одержати кредит в розмірі 495 тис. дол. двома траншами: 330 тис. дол. та 165 тис. дол. на строк 15 років вартістю 12% річних, з можливістю дострокового погашення на фінансування капітальних вкладень.

Сума кредиту визначена на підставі оціночної вартості землі з урахуванням сукупних витрат по оформленню кредиту.

Схема погашення кредиту - виплата боргу рівними частками (початок погашення - перший місяць із моменту надання кредиту) при щомісячній оплаті відсотків.

Кредит і власні засоби повністю покривають потребу проекту у фінансуванні, забезпечуючи позитивний залишок вільних коштів протягом Всього горизонту дослідження.

Фінансування будівельних робіт: для розрахунків з генеральним підрядником - будівельною компанією, на початку реалізації проекту необхідно внести авансовий платіж у розмірі 10% від загальної суми договору. Оплата інших 90% від вартості всіх робіт відбувається за наступною схемою: 20% на проміжній фазі будівництва, 70% - після здачі об'єкта в експлуатацію.

Фінансування будівельних робіт гарантовано прибутком підприємства від продажу побудованих котеджів.

Строк повернення позик. Повернення позики починається з 5 місяця реалізації проекту. Кредит повністю погашається через 9 місяців з початку реалізації проекту.

Строк окупності інвестиційних витрат: становить 3-6 місяців з початку реалізації проекту.

Річний об'єм чистого прибутку: оцінюється на рівні 3 924,320 тис. дол.

Середня рентабельність інвестицій: по проекту становить 501%.

Строк окупності з обліком дисконтування: 6 місяців.

Загальний дисконтований економічний ефект від реалізації проекту 2258,124 тис. дол.

Внутрішня норма прибутковості проекту (IRR): Річна внутрішня норма прибутковості (IRR) проекту становить 106,65%.

Ризики: по експертній оцінці ризик інвестування у даний проект становить близько 12,6% (87,4% ймовірності високоприбуткового вкладення капіталу).

Бюджетний ефект проекту: З огляду на особливості проекту а так само на те, що для реалізацій проекту була створена неприбуткова організація - ЖБК «Власне місто», щорічні платежі в бюджет і позабюджетні фонди складуть 31 тис. дол.

Соціальний ефект: Соціальний ефект полягає в поліпшенні житлових умов громадян, у наданні комфортабельного житла за доступними цінами, що у свою чергу сприяє підвищенню матеріального добробуту населення.

Висновки: При закладеному в розрахунках рівню доходів і витрат проект є ефективним, фінансове стійким з припустимим рівнем ризику. Проект демонструє досить високу інвестиційну привабливість, що підтверджується наведеним (табл. 2.1) прикладом інтегральних показників.

Таблиця 2.1 Інтегральні показники інвестиційної привабливості проекту будівництва котеджного містечка «Затишне місто» при ставці дисконтування 12%

Показник	Значення
Період окупності - РВ, мес.	3-6
Чистий наведений доход - NPV, $US	2 258 124
Норма повернення капіталу ARR, %	96,26
Внутрішня норма прибутковості (IRR), %	106,65
Коефициент прибутковості (РІ)	7,56
Індекс рентабельності (ИР)	5,01
Період розрахунку інтегральних показників, мес.	12

Можливість успішної реалізації проекту підтверджується як існуючими тенденціями розвитку ринку київської приміської нерухомості, так і позитивним досвідом реалізації ряду аналогічних проектів.

В табл. 2.2 наведено загальні дані, в табл. 2.3 наведена матриця ключових конкурентних переваг, в табл. 2.4 затрати та собівартість одиниці продукції.

Таблиця 2.2 Загальні дані котеджного містечка «Затишне місто»

	Площа (м. кв.)	Площа землі на один будинок (сот)	Кількість будинків	Ціна реалізації ($/м. кв.)	Ціна продажу будинку
Котедж	210	4,5	9	$1400	$294000
Таунхаус	190	4,5	13	$1 400	$266 000
ВСЬОГО			22

Таблиця 2.3 Матриця ключових конкурентних переваг котеджного містечка «Затишне місто»

№ пор.	Параметри продукту	Наша компанія	Основні конкуренти
1	Архітектурний проект	Цікавий, новий	Типові проекти
2	Загальна площа, м. кв.	170-210	від 220 - 300
3	Ціна за будинок	від 238 000	від 269 000
4	Загальна ціна за землю	від 45 000	від 120000
5	Строки здачі в експлуатацію	12 мес.	24 мес.
6	Концепція містечка	Нова	Однакова для всіх
7	Умови кредитування	від 0% до 5% річних	1 2% річних
8	Собівартість	Низька	Висока
9	Візуальне сприйняття будинку споживачем	Виглядає дорожче своєї реальної вартості	Виглядає дешевше своєї реальної вартості

Генеральним підрядником будівництва виступає одна з найсолідніших будівельних компаній «ZZZ» (Київ). В першу чергу передбачається будівництво двох таунхаусов. Інші будинки будуть зводитися по мірі надходження оплати від покупців. Строк будівництва становить 6 місяців.

В ході проведених переговорів, було досягнуто згоди про те, що будівельна компанія виконає весь комплекс проектно-будівельних робіт, включаючи обробку приміщень, інженерне забезпечення, а також укомплектування необхідним устаткуванням та благоустрій території. Будівельна техніка та матеріали для виконання робіт поставляються за рахунок і силами будівельної компанії, що здійснює їхнє прийом, а також розвантаження, зберігання й доставку на об'єкт. Відповідно до контракту Підрядник несе повну відповідальність за охорону майна, матеріалів та устаткування до моменту підписання акту прийому виконаних робіт.

Об'єкт буде здаватися під «ключ», підрядною організацією. Відповідно до попередніх домовленостей, вартість всіх робіт становить $550 за м. кв. Загальні витрати на будівництво двох будинків становлять $209 000. Платежі здійснюються за наступною схемою: 10% від вартості будинку передоплата, під час підписання контракту, 20% при початку робіт, з повним розрахунком по закінченні будівництва. Об'єкт буде здаватись під «ключ», підрядною організацією, це спрощує розрахунок собівартості.

Загальний розрахунок витрат складається з пунктів, представлених у табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Загальний розрахунок початкових витрат котеджного містечка «Затишне місто»

Статті витрат	Сума ($)
Одержання кредиту	495000,0
Оформлення кредиту	7425,0
Відсотки по кредиту	4950,0
Оцінка землі	700,0
Страхування	247,5
Комісійні агентству нерухомості	9900,0
Оформлення	2475,0
Держмито	4950,0
Повернення кредиту	2750,0
Передпроектний етап:
Одержання вихідних даних на об'єкт будівництва	40000,0
Проектний етап:
Ескізний проект	18000,0
Робочий проект	7000,0
Передоплата будівельної компанії	62700,0
Офіційні платежі по узгодженнях	4000,0
Комунікації, інженерні мережі	70000,0
Реалізація:
Сайт	5000,0
Поліграфічна продукція	1000,0
Реклама, маркетинг, PR	5000,0
Організація й проведення переговорів і презентацій	500,0
Юридичні консалтингові послуги (Вега) (одноразово)	1500,0
ФЗП	5600,0
Оренда офісу, телефон	1700,0
Бізнес-план, Реєстрація ЖБК	3900,0
Транспортні на реалізацію	500,0
Непередбачені витрати	3000,0
Всього:	757797,5

В табл. 2.5 наведений план освоєння інвестицій у перші три місяці.

Таблиця 2.5

План освоєння інвестицій котеджного містечка «Затишне місто»

Статті витрат	1 -й місяць	2-й місяць	3-й місяць	4-й місяць
Покупка землі	275 000,0	165000,0
Оформлення кредиту	9 900,0	2 475,00
Відсотки по кредиту		4 926,67	4899	4872
Оцінка землі	600,0	300,0
Страхування	330,0	82,50
Комісійні брокерові	6 600,0	3 300,00
Оформлення	3 300,0	825,00
Держмито	6 600,0	1 650,00
Повернення кредиту		1 833,33	2750	2750
Одержання вихідних даних	20 000,0
Ескізний проект	18000,0
Робочий проект	7 000,0
Передоплата будівничої компанії		62 700,00
Узгодження й дозволи	2 000,0
Комунікаційні, інженерні мережі		35 000,00
Сайт	5 000,0
Поліграфічна продукція	1 000,0	1 000,0	1 000,0	1 000,0
Реклама, маркетинг, PR	5 000,0	5 000,0	5 000,0	5 000,0
Переговори й презентації	500,0	500,0	500,0	500,0
Юр. консалтингові послуги (Вега)	1 500,0
ФЗП (щомісяця, включаючи Вегу)		5 600,0	5 600.0	5 600,0
Оренда офісу, телефон	і 700,0	1 700,0	1 700,0	1 700,0
Бізнес-план, Реєстрація ЖБК	3 000,0
Транспортні на реалізацію	900,0
Непередбачені витрати	500.0	500,0	500,0	500,0
Всього дол. США	369 930,0	293 892,5	23 449,2	23421,7

Календарний план виробництва та взаєморозрахунків з підрядником за усередненими показниками розроблений з метою планування розміру власних оборотних коштів. Наступні взаєморозрахунки з підрядником обумовлені кількістю щомісячних замовлень. В табл. 2.6 наведений графік взаєморозрахунків з підрядниками та сумарний графік оплати за виконану роботу.

Таблиця 2.6 Прогноз взаєморозрахунків з підрядниками котеджного містечка «Затишне місто»

Графік оплати за виконану роботу	2	4	6	8	10	12	Всього	Заборгованість
Оплата 1 міс.							209 000
Оплата 2 міс.	62700			146300
Оплата 3 міс.							440 000
Оплата 4 міс.		132000			308000
Оплата 5 міс.							440 000
Оплата 6 міс.			13200			502700
Оплата 7 міс.							198 000
Оплата 8 міс.				198000				462 000
Оплата 9 міс.
Оплата 10 міс.							194 700
Оплата 11 міс								454 300
Оплата 12міс
Платежі всього	62700	132000	132000	344300	308000	502700	1481700	916 300

Прогнозний об'єм збуту наведений в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Прогнозний об'єм збуту котеджей містечка «Затишне місто»

	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	Всього
Котедж		1	1	1	1	1	1			1	2	9
Таунхаус	1	1	1	2	2	2	2	1	1	-	-	13

Загальна прогнозована кількість проданих будинків - 22. В табл. 2.8 прогноз надходження виручки за продукцію.

Таблиця 2.8 Прогноз виручки котеджного містечка «Затишне місто» Ум. од.

Місяць	1	2	3	4	5	За 6 міс.	За 12 міс.	Дебіторська заборгованість
2		94800		63200		63200	316000	$0
3			198000		132000		660 000	$0
4				198000		132000	660 000	$0
5					292 800		976 000	$0
6						292 800	878 400	97600
7							683 200	292 800
8							683 200	292 800
9							158000	158000
10							158000	158000
11							103200	240 800
12							206 400	481 600
Разом	-	94800	198000	261 200	424 800	488 000	5482000	1721 600

Продумане та сплановане управління підприємством дозволяє в значній мірі підвищити його конкурентноздатність, знизити собівартість продукції, скоротити кількість можливих ризиків виробництва.

Чим більше підприємство, тим складніше його структура управління. Для реалізації проекту запропонована структура управління (рис. 2.1).



Рис. 2.1. Організаційна структура управління проектом котеджного містечка «Затишне місто»

В структурі виділено три великих блоки: блок економіки і фінансів, виробничо-збутовий блок та відділ маркетингу.

Функції блоку економіки й фінансів:

Ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Ведення управлінського обліку.

Рішення питань ліцензування, реєстрації юридичних осіб тощо.

Фінансове та календарне планування.

Розрахунок фактичної та планової собівартості.

Ціноутворення.

Функції відділу маркетингу:

Планування маркетингу.

Аналіз ринку споживачів та постачальників, розробка заходів щодо збільшення об'ємів збуту.