Інвестиційна діяльність ПАТ "Рубіжанский картонно-тарний комбінат"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасній Україні в умовах виходу економіки з кризового стану особливо важливого значення набуває активація інвестиційної діяльності, оскільки без неї неможливо здійснити прогресивні зрушення в економіці, підвищити конкурентоспроможність та загалом забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави.

Проблемам інвестиційної політики підприємства присвячені дослідження цілого ряду відомих вітчизняних і іноземних вчених-економістів. Дослідження з проблеми прийняття iнвестицiйних рiшень започатковані у середині ХХ сторіччя в працях С.К. Майєрса, Й.Ф. Магі, Г.А. Сіка, В.Н. Беренса, П.М. Хавранека та iнших авторiв. Вітчизняні і зарубіжні учені І.А. Бланк, І.Т. Балабанов, Т.Г. Бень, І.В. Багрова, А.В. Верба, О.С. Галушко, А.Б. Ідрисов, С.О. Москвин, В.П. Савчук, C.Я. Салига, В.А. Ткаченко, Р.Б. Тян, В.Г. Федоренко та інші частину наукових досліджень присвятили теоретичним і методологічним питанням розробки та реалізації інвестиційних проектів на підприємствах, формуванню механізму регулювання інвестиційної діяльності на рівні країни, регіонів і галузей господарства, вдосконаленню математичного апарату оцінювання ризику та ефективності проекту, впровадженню заходів “ризик-менеджменту”. Але нинішні методи оцінювання інвестиційних проектів, спрямовані, як правило, на вирішення локальних питань визначення їх ефективності без створення єдиного механізму забезпечення надійності під впливом заходів “ризик-менеджменту”. Теперішній механізм регулювання інвестиційної діяльності поки що не в повній мірі відповідає сучасним вимогам і не має необхідної методологічної основи. Також не відпрацьовані такі питання, як регулювання фінансового аспекту інвестиційного процесу відтворення капіталу, формування ресурсів і джерел інвестування, функціонування повноцінного ринку цінних паперів та ін.

Актуальність даної теми роботи полягає у тому, що країна наша знаходиться у процесі розвитку, для якого потрібно застосовувати залучення коштів з різних джерел: інвестиційні фонди, кошти приватних інвесторів і особливо іноземні інвестиції. Тобто розробка і оцінка інвестиційного проекту займає одне з перших місць в умові успішної реалізації цього проекту в життя.

Розробка інвестиційних проектів потребує врахування багатьох чинників, оскільки зовнішні умови постійно змінюються. При оцінці інвестиційного проекту потрібно додатково врахувати ще той ризик, який пов'язаний з тимчасовою вартістю грошей, особливо при зростанні інфляції. Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції. Від правильності і об'єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства. Інвестиції в реальні проекти - тривалий за часом процес. Тому проект має бути ретельно оцінений з максимальним урахуванням всіх чинників.

Проблема полягає у тому, що на даний час інвестиційним проектам приділяється мало уваги: існує мала кількість організацій, що займаються їх розробкою, а також незначна кількість підприємств, де для оцінки інвестиційних проектів у штатному розкладі передбачена посада аналітика. Тому проекти приймаються чи відхиляються без ретельного аналізу.

Метою роботи є аналіз ефективності інвестиційної діяльності підприємства та обґрунтування напрямів її підвищення.

Для досягнення мети були поставлені та виконані такі завдання:

1) розкрити сутність інвестицій, дати характеристику інвестиційному проекту та його циклам;

2) визначити сутність інвестиційної діяльності;

3) висвітлити методику оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства;

4) дати загальну характеристику результатам діяльності підприємства;

5) проаналізувати дані з інвестиційних проектів різними методами;

6) виявити проблеми інвестиційної діяльності в Україні;

7) розробити систему з декількох методів для максимально достовірної оцінки інвестиційного проекту.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які виникають між підприємством і його контрагентами в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є інвестиційна діяльність ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат» (ПАТ «РКТК).

Аналітична частина роботи виконувалася за допомогою методів аналізу і синтезу, статистичних методів - порівняння, величини структури, динаміки, графічний і табличний метод. Цими методами були проведені аналіз показників підприємства та оцінка привабливості інвестиційних проектів. Також в роботі використані засоби економіко-математичного моделювання, а саме кореляційно-регресійний аналіз та побудова на основі його результатів аналітичних моделей для визначення кореляційного зв'язку між показниками. Розрахунки виконувалися за допомогою пакету «Аналіз даних» програмного продукту Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є підручники, навчальні посібники, статті, автореферати дисертацій та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, закони України, декрети Кабінету Міністрів України, інструкції, роз'яснювальні листи ДПА, фінансова і бухгалтерська звітність ПАТ «РКТК».

Розділ 1. Теоретичні засади інвестиційної діяльності підприємства

1.1 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

В сучасній Україні поняття інвестиції та інвестування ввійшли в науковий обіг в результаті реформування економіки на ринковий лад. Вітчизняні і зарубіжні економісти розглядають інвестиції як довгострокове вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як всередині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку.

Термін «інвестиція» походить від лат. «invest», що означає «вкладати». В широкому розумінні цього слова інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому. Таким чином, інвестиції - це те, що відкладається на завтра. Одну їх частину складають споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, вони відкладаються на збільшення запасів, іншу - ресурси, які направляються на розширення виробництва. Інвестиціями можуть бути як грошові кошти, так і акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права. З точки зору фінансів, інвестиції - це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну діяльність з метою одержання доходу, а з точки зору економіки, інвестиції - це витрати на створення, розширення і технічне переозброєння капіталу.

В Законі України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції трактуються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [2. с. 146]. Такими цінностями Закон визначає:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно;

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Таким чином, приріст капіталу за рахунок інвестицій ми можемо назвати процесом інвестування. Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладення капіталів і одержання прибутку - відбуваються упродовж певного часу, а тому вкладення капіталу, а потім і отримання прибутку може бути послідовним, паралельним або інтервальним.

У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

Інвестування - це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та ін.), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори - ресурси, а далі у капітал.

На основі специфіки відтворення різних видів інвестиційних ресурсів у сучасних умовах виникає потреба уточнення класифікації інвестицій за окремими ознаками. На рис.1.1 класифікація подана більш детально.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Класифікація інвестицій за окремими ознаками

На особливу увагу заслуговує класифікація джерел інвестування. Як видно з рис. 1.2, вони поділяються на зовнішні та внутрішні, а ті в свою чергу складаються з трьох основних блоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Класифікація джерел фінансування інвестицій

Аналіз цілей, функцій та особливостей відтворення інвестицій дозволяє визначити їх як сукупність засобів різної форми, вкладених для формування комплексної ресурсної бази відтворення товарів і послуг з метою одержання в кінцевому підсумку економічного, соціального, науково-технічного й іншого ефектів.

Інвестиції у виробничій сфері стають капіталом лише на стадії виробництва у відтворювальному процесі, коли починається їхнє самозростання.

Оновлене розуміння категорії інвестицій є важливим теоретико-методологічним підґрунтям для аналізу стану й організації інвестиційних процесів, основних джерел інвестицій, умов перетворення їх на фактори ресурсів суспільного відтворення, стану й передумов формування повноцінного ринку інвестиційних товарів.

У процесі аналізу необхідно врахувати такі особливості інвестиційної діяльності:

обмеженість фінансових ресурсів;

можливість вибору альтернативних проектів;

значний вплив фактора ризику.

Після того, як вибір зроблено і реалізація інвестиційного проекту (капітальні вкладення) почалася, або були придбані певні цінні папери, завдання аналізу полягає у виявленні можливих відхилень від запланованого сценарію та в обґрунтуванні коригуючих управлінських рішень. На цьому етапі аналіз характеризується як оперативний.

Після завершення інвестиційної операції необхідно проаналізувати її фактичну ефективність та виявити причини відхилень від запланованої або очікуваної ефективності. Результати такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оцінювати свої можливості та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Отже, у процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства застосовуються всі види аналізу: попередній, оперативний, ретроспективний.

1.2 Джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

від оподаткування доходів підприємства;

темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

структури активів підприємства;

стану ринку капіталу;

відсоткової політики комерційних банків;

рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування інвестиційної діяльності. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування інвестиційної діяльності може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір інвестицій виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестиційної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть бути:

власні фінансові ресурси;

позичені фінансові ресурси;

кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

кошти іноземних інвесторів

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

Сума прибутку, що використовується на інвестиційну діяльність, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать:

1) мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;

2) планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О - П) - (К1 - К2), (1.1)

де О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П - планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 - наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком "+", - це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак "-" - це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність.

До позичених та залучених коштів належать:

1) довгострокові банківські кредити;

2) позики інших підприємств;

3) кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань;

4) кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення.

1.3 Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності

Для потенційних інвесторів та суб'єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційної та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу та досвіду роботи підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Насамперед це стосується існуючих форм звітності.

Фінансова стійкість це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов'язаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства (Табл.1.1):

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Таблиця 1.1

Типи фінансової стійкості підприємства

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (Табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Алгоритм розрахунку основних показників фінансової стійкості підприємства

Показник	Формула для розрахунку	Джерело інформації, ф. №1 для 2011 - 2012 років	Джерело інформації, ф. №1 для 2013 року	Рекомен-доване значення
1. Коефіцієнт автономії			р.1495 р.1900	0,5, збільш.
2. Коефіцієнт фінансової залежності			р.1900 р.1495	2, зменш.
3. Коефіцієнт фінансового ризику			р.1900 - р.1495 р.1495	0,5, крит. - 1
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу				0, збільш.
5. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень			р.1595 р.1095	-
6. Коефіцієнт довгострокового залучення коштів			р.1595 р.1494+1595	0,4
7. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел			р.1495 р.1495+ р.1595	0,6

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. За своїм значенням показник - величина власних оборотних коштів може значно коливатися залежно від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів визначається відношенням довгострокових зобов'язань до суми довгострокових зобов'язань і власного капіталу.

Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, котрі використовуються для досягнення цього ефекту. Пропонується розраховувати два показники: рентабельність сукупного та власного капіталів. Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності, проводять їх власники та виконавчі директори.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є «Баланс» (ф. 1), «Звіт про фінансові результати» (ф. 2).

Рентабельність підприємства можна оцінити за допомогою системи показників. За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної, фінансової, та відповідності завданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства (Табл 1.3).

Таблиця 1.3

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показник	Джерело інформаціі для 2011-2012 року	Джерело інформаціі для 2013 року
1. Коєфіцієнт рентабельності продаж	Ф.2 р. 050 (055) *100% Ф.2 р. 035	Ф.2 р. 2090 (2095) *100% Ф.2 р. 2000
2. Коєфіцієнт рентабельності операційної діяльності	Ф.2 р. 100 (105) *100% Ф.2 р. (040+080)	Ф.2 р. 2190 (2195) *100% Ф.2 р. (2050+2150)
3. Коєфіцієнт рентабельності капіталу	Ф.2 р. 220 (225)*2 *100% Ф.1 р. (640п+640к)	Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. 1900п+1900к
4. Коєфіцієнт рентабельності власного капіталу	Ф.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. 380п+380к	Ф.2 р. 2350 (2355)*2 *100 Ф.1 р. (1495п+1520п+1525п+1665п +1495к+1520к+1525к+1665к)
Продовження таблиці 1.3
5. Коєфіцієнт рентабельності позикового капіталу	Ф.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. (480п+620п+480к+620к)	Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1900п-1495п)+(1900к-1495к)
6. Коєфіцієнт рентабельності необоротниї активів	Ф.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. (080п+080к)	Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1095п+1095к)
7. Коєфіцієнт рентабельності оборотних активів	Ф.2 р. 220 (225) * 2 *100% Ф.1 р. (260п+260к)	Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1195п-1170п)+(1195п-1170к)

Показники реальних та фінансових інвестицій - це показники бухгалтерської та фінансової форми звітності. Слід враховувати, що ф.1 вміщує показники на початок та кінець звітного року, ф. 2 - це показники в цілому за рік, ф. 3 - надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік.

Для формування повної картини про ефективність інвестиційної діяльності обов'язково здійснюють оцінку доцільності здійснення інвестицій.

Період окупності визначається як період, необхідний для повернення первісних інвестицій шляхом нагромадження чистих реальних грошових потоків, отриманих за проектом. Коли припустити, що щорічні прибутки інвестиційного проекту рівні, то період окупності може бути визначений як відношення власне витрат за проектом (після оподаткування) до прибутків від інвестиційного проекту (також після оподаткування).

Метод окупності має як мінімум 5 недоліків.

1) не враховуються очікувані прибутки за періодом окупності.

2) не враховує вартості грошей у часі.

3) не розрізнює проекти з різними первинними інвестиціями.

4) забезпечуючи вимірювання ступеня ліквідності проекту, він не дозволяє оцінити позицію фірми загалом з погляду ліквідності.

5) ігнорується вартість фондів для підтримки інвестицій навіть у період окупності.

Завдяки умові рівності щорічних грошових потоків метод дисконтованого періоду окупності має обмежене використання, хоча й демонструє певні недоліки критерію періоду окупності, насамперед показує залежність максимально прийнятного періоду окупності від життєвого циклу інвестиційного проекту та вартості грошей у часі.

Будь-який інвестиційний проект слід приймати, коли теперішня вартість грошових надходжень перевищує теперішню вартість інвестицій.

При зростанні життєвого циклу проекту максимальний придатний період окупності також збільшується (при фіксованій ставці дисконту).

Середня ставка прибутковості проекту дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих прибутків від інвестицій до половини суми первинних інвестицій.

Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту). Якщо ЧТВ = 0, то норма прибутковості проекту точно дорівнює необхідній ставці, якщо ж ЧТВ < 0, то прибутковість проекту очікується меншою за необхідну ставку. Тож за критерієм ЧТВ можуть бути вибрані лише ті проекти, що мають ЧТВ 0.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням: тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта; середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування; досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.); вимог інвестора.

Таким чином, у першому розділі курсової роботи розглянуті основні теоретичні положення щодо розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості підприємства, що дає змогу визначити основи інвестиційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Розділ 2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

2.1 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов'язаннями.

Виконання аналізу ліквідності підприємства починається з заповнення табл. 2.1, за даними якої визначається ліквідність балансу.

Таблиця 2.1

Показники ліквідності балансу підприємства у 2012 - 2014 роках

Стаття активу	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Стаття пасиву	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1.Найбільш ліквідні активи, А1	155511	112305	135389	1.Найбільш термінові зобов'язання, П1	53026	99265	130320
2.Активи, що швидко реалізуються, А2	226287	264140	315615	2.Короткострокові пасиви, П2	78024	88233	119561
3.Активи, що повільно реалізуються, А3	143680	184705	280320	3.Довгострокові пасиви, П3	554611	576618	485955
4.Активи, що важко реалізуються, А4	1664928	1917878	1946266	4.Постійні пасиви, П4	1504034	1714912	1699498

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1?П1, А2?П2, А3?П3, А4?П4. Невиконання третьої з поданих нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по активам, що повільно реалізуються компенсується їх надлишком по довгостроковим пасивам лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні засоби не можуть замінити більш ліквідні. Тому ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Наступним етапом аналізу ліквідності є дослідження відповідних фінансових коефіцієнтів (табл. 2.2), яке здійснюється поетапним співставленням окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов'язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення даного показника - від 1,5 до 2. Виходячи з розрахунків, коєфіциенти перевищують норму, це свідчить про те що, оборотні активи значно перевищують поточні зобов'язання. При значно високому коефіцієнті ліквідності виникають сумніви щодо ефективності використання оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину - запаси. Орієнтовне значення показника - від 0,5 до 1.

Цей коефіцієнт показує, чи спроможне підприємство у разі падіння обсягів реалізації покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

Ліквідність коштів вкладених у дебіторську заборгованість залежить від швидкості платіжного документообороту в банках, своєчасності оформлення банківських документів, термінів надання комерційних кредитів окремим покупцям та їх платоспроможності.

Як бачимо, коефіцієнт термінової ліквідності більше 1, значить підприємство має низький фінансовий ризик, а значить потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Таблиця 2.2

Алгоритм розрахунку показників ліквідності підприємства

Показник	2012 р.	2013	2014
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)	3,24	2,10	157,57
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)	2,17	1,47	115,10
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	0,65	0,34	4,64
4. Власні оборотні кошти (ВОК)	-67067,00	-178984,00	-180076,00
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)	-0,12	-0,30	-0,41
6. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кзвок)	-0,35	-0,99	-1,52
7. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кманвок)	181740,00	270056,00	191862,00
8. Коефіцієнт покриття запасів (Кпокр.зап)	0,58	0,60	-0,15

Як бачимо, коефіцієнт термінової ліквідності більше 1, значить підприємство має низький фінансовий ризик, а значить потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 - 0,35. Його рівень показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути погашено за рахунок наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Доповнює загальну картину платоспроможності підприємства наявність чи відсутність у нього прострочених зобов'язань, їхня частота і тривалість.

Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи. За досліджуваний період підприємство не мало власних оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства. Коефіцієнти забезпеченості власними оборотними коштами мають від'ємне значення за весь досліджуваний період, отже ПАТ «РКТК» абсолютно не платоспроможне і не кредитоспроможне підприємство. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Коефіцієнт маневреності ВОК характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів - грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Так як значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким.

Протягом аналізованого періоду помітно погіршується поточна ліквідність через стрімке зростання кредиторської заборгованості, а це зменшує ліквідність підприємства, збільшує ризик неплатоспроможності. А ось абсолютна ліквідність (здатність негайно погасити борги) збільшується, що є позитивним, коефіцієнт швидкої ліквідності значно повисився у 2014 році.

Збільшення частки важко реалізованих активів погано впливає на ліквідність, але говорить про те, що оновлюються основні фонди.

Короткострокова кредиторська заборгованість покривається в основному за рахунок повільно реалізованих активів. Природно, така ситуація небезпечна для загальної ліквідності торгового підприємства. Незважаючи на те, що за коефіцієнтом загальної ліквідності (хоч він і зменшився у 2013 році), підприємство залишається платоспроможним з кількісної точки зору, ця ліквідність досить ненадійна з точки зору її якості.

Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс».

Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок абсолютних та відносних показників. В табл. 2.3 представлено абсолютні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3

Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства у 2012- 2014 роках

Показник	2012 р., тис.грн.	2013 р., тис.грн.	2014 р., тис.грн.
1. Постійні пасиви	1504034	1714912	1699498
2. Активи, що важно реалізуються	1664928	1917878	1946266
3.Власні обігові кошти	-160894	-202966	-246768
4.Довгострокові зобов'язання	554611	576618	112828
5.Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів	393717	373652	-133940
6.Короткострокові кредити банків	78024	88233	119561
7.Загальна сума основних джерел фінансування запасів	471741	461885	-14379
8 Запаси	143680	184705	280320
9. Надлишок (нестача) власних обігових коштів	-304574	-387671	-527088
10.Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань	1360354	1530207	1419178
11.Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів	328061	277180	-294699

інвестиційний проект ефективність

Виходячи з розрахунків,

(2.1)

Отже, підприємство має нормальну фінансову стійкість, яка відбиває можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі розрахуватися із кредиторами та інвесторами. Однак, підприємству може не вистачити грошових коштів для придбання виробничих запасів.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. ПАТ «РКТК» має коєфіціенти 0,7, 0,7, і 1 відповідно досліджуваних періодів, що є в межах норми.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. На досліджуваному підприємстві динаміка зростання підвищується, але залишається в межах норми.

Таблиця 2.4

Алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства

Показник	2012	2013	2014	Рекомендоване значення
Коефіцієнт автономії	0,7421	0,6939	1,0000	0,5, збільш.
Коефіцієнт фінансової залежності	1,3476	1,4412	1,0000	2, зменш.
Коефіцієнт фінансового ризику	0,3476	0,4412	0,0000	0,5, крит. - 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,0359	-0,1004	-0,1067	0, збільш.
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	0,2432	0,2494	0,0962	-
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	0,2012	0,2153	0,0962	0,4
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,7988	0,7847	0,9038	0,6

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. З розрахунків можна зробити висновки, що до 2014 року підприємство майже не залежне від зовнішніх інвесторів, фінансово стійке.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка - капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використання власних коштів коефіцієнт недостатньо високий. Але, порівняно з коефіцієнтом маневреності власного капіталу на ПАТ «ЛКТК» (Львівське підприємство-аналог), -0,409, ПАТ «РКТК» має достатній капітал в обігу. Позитивним є незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зменшення цього показника в динаміці свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов'язань. Зменшення коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є позитивною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі не залежить від зовнішніх факторів і є фінансово стійким.

2.2 Оцінка ділової активності та фінансового результату підприємства

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності.

Оцінка ділової активності підприємства може здійснюватися як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

До якісних показників ділової активності включають: розмір ринку збуту продукції, наявність продукції, що експортується, репутація підприємства, що виражається у відомості клієнтів, що користуються послугами даного підприємства, в стійкості зв'язків з клієнтами тощо.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть здійснюватися з допомогою абсолютних та відносних показників.

Кількісними абсолютними показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів, що тісно пов'язані між собою.

До складу основних кількісних показників ділової активності підприємства відносять показники оборотності, які дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану, оскільки швидкість обороту його коштів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент.

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

В табл. 2.5 представлено коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 2.5

Коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2012 - 2014 роках

Показник	Напрямок позитивних змін	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Коефіцієнт оборотності активів	> 0, збільшення	0,67	0,66	0,58
Коефіцієнт оборотності основних фондів	> 0, збільшення	0,88	0,85	0,88
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	> 0, збільшення	2,86	2,82	3,11
Коефіцієнт оборотності запасів	> 0, збільшення	9,45	8,78	8,08
Коефіцієнт оборотності готової продукції	> 0, збільшення	76,75	59,34	69,08
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	> 0, збільшення	-3,27	-2,79	-4,67
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	> 0, збільшення	0,93	0,94	0,33
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	> 0, зменшення	-18,23	-10,37	0

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент. Динаміка коефіцієнтів оборотності за звітній період мають позитивне значення, що позитивно впливає на діяльність підприємства (рис 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка коефіцієнтів оборотності за звітний період

В табл. 2.6 представлено періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

Основну увагу треба звернути на значення періодів оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства. Так як більшим є значення періоду оборотності кредиторської заборгованості про можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зріс у 2013 р. Такі зміни відбулися на фоні зменшення тривалості оборотності кредиторської заборгованості. Така тенденція є позитивною для підприємства, бо дебіторська заборгованість погашається значно швидше і підприємство має змогу скоротити тривалість операційного циклу, а також швидше погашати кредиторську заборгованість, що є важливим для поліпшення його фінансового стану.

Таблиця 2.6

Періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2012 - 2014 роках

Показник	Напрямок позитивних змін	2012 рік, дні	2013 рік, дні	2014 рік, дні
Період оборотності активів	> 0, зменшення	538,43	547,40	615,63
Період оборотності основних фондів	> 0, зменшення	409,64	424,25	406,84
Період оборотності оборотних активів	> 0, зменшення	125,89	127,56	115,91
Період оборотності запасів	> 0, зменшення	38,10	40,99	44,53
Період оборотності готової продукції	> 0, зменшення	4,69	6,07	5,21
Період оборотності дебіторської заборгованості	> 0, зменшення	-109,94	-129,17	-77,08
Період оборотності власного капіталу	> 0, зменшення	385,83	384,35	1106,56
Період обороту кредиторської заборгованості	> 0, збільшення	-19,75	-34,71	0

Показник оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зріс, що свідчить про ефективність роботи підприємства щодо запасів у 2013 р. Це відбулось за рахунок коливання у збуті виробленої продукції.

Коефіцієнт оборотності основних засобів в 2013 р. зріс на 0,03 пункти порівняно з 2012 р. Зміни динаміки показника відбулися за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції, а також росту мобільності активів підприємства (зростання частки оборотних активів).

Позитивна тенденція значення узагальнюючого показника тривалості обігу оборотного капіталу свідчить про мобілізацію дій керівництва підприємства на фоні нестачі коштів на поповнення оборотних запасів

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - активів, власного капіталу тощо.

Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати».

Виконання аналізу рентабельності підприємства передбачає заповнення табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показники рентабельності підприємства у 2012 - 2014 роках

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Коефіцієнт рентабельності продаж	16,36	15,82	12,20
Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності	-8,22	-2,34	-1,39
Коефіцієнт рентабельності капіталу	5,62	-0,05	-0,49
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	7,85	-0,07	-0,69
Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу	85,72	-0,17	-4,97
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів	7,37	-0,07	-0,61
Коефіцієнт рентабельності оборотних активів	24,05	-0,22	-2,46

Що ж до аналізу рентабельності підприємства, то, виходячи з розрахунків, можна зробити висновки про невтішну ситуацію. Зважаючи на зниження коефіцієнта рентабельності від операційної діяльності (8,22%), динаміка коефіцієнта рентабельності від звичайної діяльності також є негативною, оскільки його розрахункове значення у 2012 р. в порівнянні з 2014 р. відповідно зменшилось на 5,67%, таку ж тенденцію бачимо в показнику коефіцієнта рентабельності власного капіталу зменшився на 7,92%.

У цілому ділова активність підприємства за аналізований період зросла. Це сталося внаслідок проведених заходів з реалізації залишків готової продукції та ін. запасів, деякого росту обсягів виробництва за рахунок поліпшення проведення маркетингових досліджень, зменшення вартості основних засобів підприємства за рахунок часткового списання матеріально і морально застарілого обладнання та продажу не використовуваного, а також більш ефективного використання ресурсів підприємства в цілому, як власних, так і залучених.

2.3 Аналіз майнового стану та джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства

Однією з найважливіших питань, які в суб'єкта господарювання, є правильний визначення майнового становища підприємства.

Найбільш проста і доступна наступна класифікація майна (активів):

1) Необоротні активи (нематеріальні активи, кошти, незавершене будівництво, дохідні вкладення матеріальних цінностей, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи)

2) Оборотні активи (запаси, податку додану вартість, дебіторська заборгованість (платежі через яку очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), дебіторська заборгованість (платежі через яку очікують протягом 12 місяців після звітної дати), короткострокові фінансові вкладення, кошти).

Структура майна залежить від специфіки діяльності підприємства. Наприклад, промислові підприємства машинобудування, приладобудування, суднобудування, хімічній галузі відзначаються високою рівнем фондоємності, мають у своєму складі майна до70% основних фондів. Підприємства торгівлі, комунального харчування, сервісу мають інше структурне побудова: частку основних фондів доводиться загалом 20 - 30%, відповідно оборотні фонди становлять 70 - 80%. Тому оцінка структури майна має виходити з галузевих і індивідуальних особливостей конкретного підприємства.

У процесі оцінки майнового становища організації вивчаються склад, структура і динаміка її активів. Позаяк активи організації можна розглядати як його інвестиції, то зміни у майновому становищі організації можна певному сенсі обумовлені змінами у інвестиційної політики. Отже, оцінка майнового становища організації може розглядатися як одне із інструментів аналізу її інвестиційної політики.

Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат» подана в таблицях А.1- А.7 (ДОДАТКИ)

При аналізі майна підприємства також детально досліджуються причини збільшення залишків оборотних активів і можливості активізації їх руху. Отже, аналіз структури оборотних активів повинен бути націлений не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати на умовах самофінансування. До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення основної діяльності, для одержання прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, нематеріальні активи.

За результатами аналізу пасиву та активу балансу можна зробити висновки про структуру та динаміку джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат».

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є власні кошти доля яких за останні три роки має тенденцію до збільшення. Більш наглядно це зображено на рис. 2.2, на якому видно зростання долі власного капіталу з 69,39% на початок 2013 року до 73,18 % на кінець 2014 року. Це свідчить про те, що підприємство має достатньо власних коштів завдяки яким підприємство здійснює свою діяльність,, що в свою чергу позитивно впливає на його фінансову стійкість.

Рис. 2.2 Зміна питомої ваги власного капіталу

Частка власного капіталу за досліджуваний період зросла на 5,56%, 0,54%,3,92% відповідно у 2012, 2013, 2014 роках, що сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства, основною часткою збільшення став нерозподілений прибуток (непокритий збиток), який зріс на 11,89% до власного капіталу, з 2012 до 2014 року, що свідчить про ефективну діяльність підприємства. Структура власного капіталу подана на рис.2.3.

Частка статутного капіталу за аналізований період збільшилася (з 2,30% до 3,25%). Резервний капітал, який має тенденцію до зменшення, отже підприємство протягом трьох років мало розходи пов'язанні з погашенням збитків, виплату дивідендів, покупку облігацій. Додатковий капітал дещо скоротився, але це скорочення можна вважати незначним. Також спостерігається збільшення нерозподіленого прибутку, тобто підприємство має достатньо коштів для інвестування на розвиток виробництва. В структурі позикового капіталу переважають довгострокові зобов'язання, що значно зменшилися за останні три роки. Це свідчить про поліпшення підприємством свого виробничого потенціалу, тобто закупівля нового облаштування,або модернізація старого.

Рис.2.3 Структура власного капіталу

У структурі кредиторської заборгованості переважає кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, що в період з 2012 по 2014 роки дещо збільшилася. Це може свідчити про збільшення ділової активності підприємства.

В структурі заборгованості підприємства не спостерігається збільшення заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами, що дозволить уникнути штрафних санкцій з боку держави.

Частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів зменшилася на 5,56%, що свідчить про підвищення фінансової незалежності підприємства. У структурі позикового капіталу переважають довгострокові зобов'язання як на початок так і на кінець періоду, які зменшилися на 6,64%. Переважання довгострокових джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, який характеризує покращення структури балансу і зменшення ризику втрати фінансової стійкості.