Налагодження міжособових комунікацій в менеджменті

Серед факторів, що впливають на ефективність спілкування, першими виділяються навички вербальних комунікацій. На якість вербальних комунікацій досить сильно впливає також тип особистості людини. Визначення типу особистості є широко розповсюдженою технікою. На практиці використовуються різні класифікації наприклад з 1980р. на теренах пострадянського простору відома «модель А», яку розробила А. Аугустінавічюте. Вона, як і інші класифікації базується на типології особистості швейцарського психолога К.Г. Юнга. На його думку кожна людина унікальна, але в поведінці різних людей є спільні риси. В своїй роботі «Психологічні типи» К. Юнг пропонує такі виміри: екстраверсія-інтроверсія (поновлення енергії): екстраверт здобуває енергію із зовнішнього світу, інтроверт поповнює енергію із свого внутрішнього світу; мислення-почуття (прийняття рішень): людина логічного типу приймає рішення спираючись на логіку, об'єктивні міркування, людина почуттів приймає рішення “серцем”, спираючись на суб'єктивні цінності; відчуття-інтуїція (збір інформації): людина відчуттів збирає інформацію за допомогою п'яти органів відчуттів, спираючись на реалії, людина інтуїтивного типу отримує інформацію переважно за допомогою “шостого відчуття” і віддає перевагу можливостям; раціональність-іраціональність (спосіб життя): людина раціонального типу веде “розпланований”, впорядкований спосіб життя, людина іраціонального типу віддає перевагу гнучкому довільному способу життя. Ось деякі рекомендації щодо спілкування із представниками деяких типів особистості

Спілкуючись з людиною, яка відноситься до сенсорного типу, рекомендують бути точним у викладенні фактів, спиратися на минулий досвід, треба достеменно знати свою справу, підтверджувати свою думку за допомогою документів. Спілкуючись з людиною, яка відноситься до інтуітивного типу, рекомендують зосереджуватися на ситуації в цілому, використовувати уявлення цієї людини, будувати свою поведінку на реакції співрозмовника. Спілкуючись з людиною, яка відноситься до логічного типу, рекомендують під час дискусії використовувати логічні висновки, зберігати спокій, аналізувати різні варіанти з всіма “за” та “проти”. Спілкуючись з людиною, яка відноситься до етичного типу (людина почуттів), рекомендують з самого початку спілкування намагатися встановити дружні стосунки, демонструвати інтерес до того, про що говорить ваш співрозмовник , налаштовуватися на пошук компромісів. К.Юнг стверджує, немає поганих типів, ми всі різні. Ефективне спілкування збільшує взаємопорозуміння між партнерами, якщо воно максимально вільне від перекручування. Знання типу особистості партнера по спілкуванню допоможе в процесі спілкування і досягнення порозуміння. Ця техніка не є абсолютною гарантією успіху, але вона дає вам ще одну можливість його домогтися. Вмінням визначати тип особистості повинен володіти кожний керівник, щоб мати можливість ефективно здійснювати комунікації із своїми підлеглими, колегами, партнерами, тощо.

3.2 Напрями налагодження комунікацій у менеджменті

При налагодженні міжособових комунікацій слід урахувати роль комунікативних бар'єрів - психологічних перешкод на шляху поширення і прийняття інформації, які виникають з різних причин: упередженість, соціальні, політичні, моральні, професійні та інші відмінності між людьми і, зокрема, між джерелом інформації та її адресатом (одержувачем).

Існуючі міжособові бар'єри ефективної комунікації пов'язані із сприйняттям; систематичними бар'єрами; невербальними перешкодами; неякісним зворотнім зв'язком і невмінням слухати. Чималі труднощі в налагодженні ефективної комунікації виникають через сематичні бар'єри: різне розуміння і тлумачення слів, текстів, інотацій.

Часто причиною комунiкацiйних бар'єрiв є недооцiнка важливостi комунiкацiї i неправильнi психологiчнi установки окремих працiвникiв.

Недолiки психологічної установки проявляються у стереотипi мислення - надмiрно спрощеному поглядi окремих категорiй людей або спецiальних груп при розглядi явищ чи процесiв, упереджених міркувань, неправильному вiдношеннi до чогось, недостатнiй увазi i втраті інтересу.

Обмiн iнформацією вiдбуваеться належним чином через погану структуру повiдомлень (неправильний вибiр слiв, помилка в органiзацii повiдомлення, неправильна оцiнка спроможного одержувача зрозумiти повiдомлення та ін.), а також недостатню увагу до невербальних комунiкaцiй.

Грiфiн вважае, що комунiкативний процес можуть перервати або ж стати його бар' єрами такі чинники: iндивiдуальнi та органiзацiйнi.

Таблиця 3.1

Бар'єри ефективних комунікацій.

Щоб досягти успiху в мiжособових комунiкацiях, менеджер повинен мати чiтке уявлення про перешкоди на шляху обмiну iнформацiею в органiзацiї i про методи удосконалення такого обмiну.

Найпростiшою перешкодою в органiзацiйних комунiкацiях є перекручення повідомлень:

1. Ненавмисно, в силу труднощiв у мiжособових вiдносинах;

2. Свiдоме перекручення iнформацii, коли хто-не6удь не згоден iз повiдомленням i змiнюе його в cвоїх iнтересах;

3. Внаслiдок фiльтрацii, передачi iнформацii з одного рiвня на iнший тiльки тих повiдомлень, якi його стосуються.

У комунiкацiйному процесi часто мають мiсце iнформацiйнi перевантаження. Керiвник, зайнятий переробкою iнформацiї, що надiйшла, та необхiднiстю пiдтримувати iнформацiйнi обмiни, не в змозi ефективно реагувати на всю iнформацiю.

Труднощi в налагодженнi комунiкацii iнодi виникають через недосконалу структуру управлiння: зайва кiлькiсть iерархiчних ступенiв, нечiткий розподiл обов' язкiв, прав i вiдповiдальностi управлiнського персоналу тощо.

Оскiльки комунiкацii можуть бути перерванi дуже 6агатьма чинниками, то менеджери повинні за допомогою різних методів підвищувати ефективнiсть комунiкацiй. Цьому сприяють три органiзацiйнi навички -домагання мети (перевiрка того, чи повiдомлення одержали та зрозумiли), регулювання iнформацiйних потокiв( одержувач перевiряе чи немае перевантаження iнформацiею) та розумiння цiнностей рiзних зас06iв комунiкацiй(наприклад, коли менеджер готуcrься звiльнити пiдлеmого, про це потрiбно повiдомити його персонально).

Для удосконалення комунiкацiй в органiзацiях слiд чiтко визначити проблему iнформацii: кожного структурного пiдроздiлу i кожного робочого мiсця, регулювати iнформацiйнi потоки вiдповiдно до вирiшуваних задач. Управлiнська дiяльнiсть має набувати бiльш органiзованого характеру: повиннi чiтко плануватись масові органiзацiйнi заходи (збори, наради), зустрiчi з пiдлеглими, ветеранами працi, керiвниками iнших пiдприємств i органiзацiй. Слiд вiдновити подекуди забуту практику встановлення скриньок для пропозицiй, ведення внутрiшнього друкованого органу: багатотиражних газет, iнформацiйних бюлетенiв та iн. Наприклад, американськi компанii: розробляють i впроваджують рiзнi системи збору пропозицiй, створюють спецiальнi групи для апеляцii:, органiзовують опитування, слiдкують за вiдносинами мiж спiвробiтниками тощо.

На сьогоднiшнiй день знаходять застосування нові комунiкацiйнi технологii, оскiльки аудiовiзуальнi засоби вступили в стадiю кардинальних змiн. Це пов'язане iз успiхами в галузях телекомунiкацiй, кабельного телебачення, супутникових систем зв' язку тощо.

Великi комунiкативнi можливостi для пiдпри€мства i менеджменту вiдкриваються за умов приєднання пiдприємства та органiзацiї до системи Internet - самої глобальної iнформацiйної сiтки у cвіті, якою нинi користується бiльша половина людства. За допомогою Internet можна приймати та вiдправляти пошту, брати участь у телеконференцiях, обмiнюватись файлами, вести одночасно розмову з декiлькома сотнями людей, здiйснювати пошук iнформацii:, використовувати обчислювальнi потужностi суперкомп'ютерiв та iн.

Висновки і пропозиції

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити такі висновки:

Комунікація - це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією - відправник та отримувач.

Комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління. Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках - всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток

Для того, щоб комунікація відбулася, необхідно, як мінімум наявність двох людей. Тому кожний з учасників повинен володіти всіма або деякими здібностями: бачити, чути, відчувати, сприймати запах і смак. Ефективна комунікація вимагає від кожної із сторін визначених навиків і умінь.

Спілкування потрібно розглядати не тільки як відправлення і прийом інформації, оскільки ми маємо справу з відношенням двох індивідів, кожний з яких є активним суб'єктом - взаємне інформування їх припускає налагодження спільної діяльності. Тому в комунікативному процесі відбувається не тільки рух інформації, але і активний обмін нею.

У специфічно людському обміні інформацією особливу роль для кожного учасника спілкування грає значущість інформації, оскільки люди не просто обмінюються словами, а прагнуть при цьому виробити загальний сенс. А це можливо за умови, що інформація не тільки прийнята, але і зрозуміла осмислена.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е.// Основи менеджменту - Львів// світ, 1995. -296 с.

2. Аппенянский А.И.// Человек и бизнес. Путь совершенства.-М.// Барс, 1995.-228с.

3. Бавыкин В. // Новый менеджмент.-М.// Экономика, 1997.-368с.

4. Бреддик У.// Менеджмент в организации// Учебное пособие. - М.: Инфра-М, 1997. - 344с.

5. Вейлл Питер.// Искусство менеджмента. -М. Новости, 1993. -221с.

6. Веснін В.Р. Основи менеджменту. - М., - 1997.

7. Вудкок М. , Френсис Д.// Раскрепощенный менеджер. -М. Дело, 1991. - 320с.

8. Галькевич Р.С. Набоков В.І. Основи менеджменту. - М., - 1998.

9. Герасименко В. // Ценовая политика фирмы. - 1995.-192с.

10. Герчикова И.Н. //Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480с.

11. Гравин В. Дятлов В.// Основы кадрового менеджмента - М 1996. - 608с.

12. Доблаев В.Л. Теория организации. - М.: Институт молодежи,1995.

13. Дмитренко Г. //Освіта. 1995. - 16 вересня, с.15.

14. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетинг, інформатика. /під заг. Ред. М.І. мадаванова.-К.: Техніка, 1993.-856с.

15. Зигерд В., Ланг Л.// Руководство без конфликтов: сокр. пер. с нем. -М.: Экономика,1990.-335с.

16. Инновационный менеджмент / под ред. С.Д. Ильенковой, - М.:ЮНИТИ, 1997.

17. Коротков С. //Концепция менеджмента.: Учебное пособие. - 1996.-304с.

18. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., Фінанси і статистика, 1993.

19. Ленд П.Е. Менеджмент - мистецтво управляти. - М., - 1995.

20. Кнорринг В.И.// Искусство управления М БЕК, 1997. - 288 с.

21. Ладанов И.Д.// Психология управления рыночными структурами: преобразующее лидерство. - М.: УЦ Перспектива, 1997. - 321с.

22. Ладанов И. Д. // Практический менеджмент. -М. 1995. -491 с.

23. Лукашевич В. // Основы менеджмента в торговле.: Учебное пособие. - 1996.-191с.

24. Майталь Ш. // Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - 0М.: Инфра-М, 1993. - 306с.

25. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.// Основы менеджмента: Учебник. - пер. с англ. - М.: Дело, 1994. - 702с.

26. Непроизводственная сфера в условиях перехода к рыночной экономике. - К.: Наукова думка, 1993.-196с.

27. Основы менеджмента и маркетинга / Под ред. Р. Садегорова.- Минск.: Высшая шк. 1995.-382с.

28. Паркинсон С.Н. Рустамджи М.К. // Искуство управления /пер. с англ. К. Савельева.-М.:Агенство ФАИР,1997. -272с.

29. Практична психологія менеджменту: Як зробити кар'єру. Як будувати організацію: науково практичний посібник.-К.: Україна, 1994.-399с.

30. Радугин А. // Введение в менеджмент. - Воронеж.: Высш. шк., 1995. 0-195с.

31. Розенберг Д. // Бизнес. Маркетинг. Терминологический словарь. - 1997. -469с.

32. Румянцева К.Р.// Менеджмент в организации. - М.: УЦ Перспектива, 1997. - 321с.

33. Секреты умелого руководителя сост. И.В. Липсиу.-М.: Экономика,1991.-320с.

34. Словарь-справочник менеджмента - М.:1996.-608с.

35. Таранов П.С. Золотая книга руководителя.-М.: Агенство ФАИР, 1997.-496с.

36. Фатхутдинов Р. П.Система менеджмента.-М.:АО Бизнес-школа, 1996.-367с.

37. Чубаков Г. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия.-1996.-224с.

38. Хеддервик К. Финансовый и экономический анализ деятельности предприятий.-М.: Финансы и статистика, 1996.-663с.

39. Ховард К., Коротков О. Принципы менеджмента: управление в системе цивилизованного предпринимательства: Учеб. пособие. - М.: Инфра-М, 1996. - 224с.

40. Хоскинг А. Курс предпринимательства: Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 1993. - 352с.

41. Шекня С.В. Управление персоналом современной организации: учеб. пособие.-М.: Бизнес школа /Интел синтез, 1996.-300с.