Заходи та пропозиції щодо поліпшення системи управління якістю навчального закладу

Навчальний час учня, слухача визначається обліковими одиницями часу, передбаченого для виконання навчальних програм професійно-технічної освіти.

Обліковими одиницями навчального часу є: академічна година тривалістю 45 хвилин; урок виробничого навчання, тривалість якого не перевищує 6 академічних годин;навчальний день, тривалість якого не перевищує 8 академічних годин; навчальний тиждень, тривалість якого не перевищує 36 академічних годин; навчальний рік, тривалість якого не перевищує 40 навчальних тижнів.

Навчальний (робочий) час учня, слухача в період проходження виробничої та перед випускної (переддипломної) практики встановлюється залежно від режиму роботи підприємства, установи, організації згідно з законодавством.

Після завершення навчання кожний учень/слухач повинен уміти самостійно виконувати всі роботи, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою, технологічними умовами і нормами, встановленими у відповідній галузі.

До самостійного виконання робіт учні/слухачі допускаються лише після навчання і перевірки знань з охорони праці.

Кваліфікаційна пробна робота проводиться за рахунок часу, відведеного на виробничу практику. Перелік кваліфікаційних пробних робіт розробляється професійно-технічними навчальними закладами відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик.

Критерії кваліфікаційної атестації випускників визначаються 12-ти бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів, слухачів. Присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» відповідного розряду можливе за умови отримання учнем/слухачем не менше чотирьох балів за критеріями кваліфікаційної атестації.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу другого та третього атестаційних рівнів, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особам, які достроково випускаються з професійно-технічного навчального закладу та за результатами проміжної кваліфікаційної атестації їм присвоєна відповідна робітнича кваліфікація, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка.

2.3 Контроль якості навчально - виробничого процесу

Відповідно до вимог стандарту ISO 9001 контроль та удосконалення системи якості є невід'ємною частиною навчально - виробничого процесу.

Контроль базується на діючій системі управління професійно-технічними навчальними закладами і здійснюється посадовими особами в межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 р.) відповідальність за ефективну дієвість системи контролю несуть директор, його заступники, старший майстер і методист.

Безпосереднім організатором контролю є заступник директора з навчальної роботи (або навчально-виробничої роботи).

Відповідно до мети і завдань контролю у навчальному закладі розробляються плани контролю: перспективний і поточний. Вони ґрунтуються на принципах науковості, доступності, демократизму, мають всеохоплюючий характер. Значною мірою полегшує процес складання плану контролю добре продуманий план роботи дорадчих і методичних органів: педагогічної ради, інструктивно-методичної наради, спільних засідань методичних комісій, а також училищний план виховної роботи.

Перспективний план контролю включає такі проблеми, питання, висновки з яких можуть бути отримані в результаті проведення значної кількості перевірок і тривалого вивчення. У ньому вказуються визначені для контролю проблеми (об'єкти), орієнтовні терміни їх виконання і відповідальні особи.

Поточний план контролю розкриває позиції перспективного плану і повинен включати: об'єкт контролю, конкретну мету і зміст контролю, форми контролю, терміни проведення контролю, відповідальних осіб і виконавців, заходи із завершення контролю.

На основі училищного плану контролю керівники структурних ланок відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах складають графіки контролю на семестри, які затверджує директор навчального закладу.

Контроль за навчально-виробничим процесом зображено в додатоку А, Б. Професійно - технічні навчальні заклади, органи управління освітою, засновники Професійно - технічних навчальних закладів організовують та здійснюють вхідний, поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль навчальних досягнень учнів, слухачів, рівень їхньої кваліфікаційної атестації.

Вхідний контроль проводиться з метою виявлення початкових знань, умінь і навиків абітурієнтів. Вхідний контроль здійснюється згідно вимог Державного Стандарту та навчальних планів.

Нижче наводиться рисунок 2.4 вхідного контролю в групі верстатників за підсумками вступних іспитів, загальна кількість учнів16.



Рисунок 2.4 - Вхідний контроль в групі верстатників за підсумками вступних іспитів

Поточний контроль передбачає поурочне опитування учнів, слухачів, проведення контрольних і перевірних робіт, тематичне тестування та інші форми контролю, що не суперечать етичним та медико - педагогічним нормам.

Нижче наводиться рисунок 2.5 поточного контролю в групі верстатників за підсумками контрольної роботи, загальна кількість учнів.

Рисунок 2.5 - Поточний контроль в групі верстатників за підсумками контрольної роботи

Тематичний контроль - застосовується для оцінювання навчальних досягнень учнів, слухачів по завершенню вивчення теми робочої навчальної програми.

Нижче наводиться рисунок 2.6 тематичного контролю в групі верстатників за підсумками тематичної атестації, загальна кількість учнів.

Рисунок 2.6 - Тематичний контроль в групі верстатників за підсумками тематичної атестації

Проміжний контроль передбачає семестрові заліки, семестрову атестацію (іспити), річні підсумкові заліки, річну атестацію (річні підсумкові іспити), проміжну кваліфікаційну атестацію (кваліфікаційний іспит), індивідуальні завдання учням, слухачам.

Нижче наводиться рисунок 2.7 проміжного контролю в групі верстатників за підсумками І семестру загальна кількість учнів17.

Рисунок 2.7 - Проміжний контроль в групі верстатників за підсумками першого семестру

Вихідний контроль передбачає державну кваліфікаційну атестацію, яка включає: кваліфікаційну пробну роботу, яка відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника Професійно - технічних навчальних закладів відповідного кваліфікаційного рівня; державний кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює.

Нижче наводиться рисунок 2.8 вихідного контролю в групі верстатників за підсумками Державної кваліфікаційної атестації, загальна кількість учнів17.

Рисунок 2.8 - Вихідний контроль в групі верстатників за підсумками Державної кваліфікаційної атестації

Забезпечення контролю за навчально-виробничим процесом ПТНЗ здійснюється за графіком, що складається під керівництвом заступника керівника з навчально - виробничої роботи на семестри та затверджується керівником ПТНЗ (додаток В).

Основним документом, який визначає форми та методи перевірки, є програма, що розробляється для проведення кожного контрольного заходу із врахуванням мети та змісту. У програму слід включати терміни перевірки, методичні вказівки щодо її проведення, перелік питань, вивчення яких дасть можливість отримати вичерпну інформацію відповідно до поставленої мети, форма контролю.

До перевірки потрібно залучати найбільш компетентних осіб. Також необхідно створити ділову атмосферу, поєднувати вимогливість із доброзичливістю, не допускати упередженості й необ'єктивності відносно тих, хто підлягає перевірці, ознайомити їх з матеріалами перевірки до підготовки остаточного висновку за підсумками контролю.

Практика показує, що така система контролю робить його результативнішим, ефективнішим: створює в училищі позитивний психологічний клімат, що спонукає до творчої роботи; створює умови, які забезпечують підготовку спеціалістів на рівні державних вимог та стандартів.

Способи перевірки рівня навчальних досягнень, умінь і навичок учнів:

- Проведення усного опитування учнів (слухачів) перевіряючою особою або викладачем із завчасно підготовлених питань.

- Проведення директорських письмових контрольних, перевірних робіт в окремих або у всіх групах із визначених дисциплін. Роботи перевіряються викладачем, комісією або в деяких випадках керівниками.

- Перевірка учнівських зошитів, словників, курсових робіт, записів лабораторних занять та щоденників із практики. Таке вивчення допомагає визначити систему роботи учнів, рівень засвоєння ними навчального матеріалу, самостійність, якість роботи викладачів з організації навчання вихованців ліцею.

- Перевірка умінь і навиків учнів у здійсненні лабораторних та практичних робіт, під час виробничого навчання, а також практичних навиків з майбутньої професії під час проходження виробничої практики.

Результати контролю за навчально-виробничим процесом в училищі можуть виноситись на обговорення педагогічною радою, на інструктивно-методичну нараду, на засідання циклових комісій. Але перш, ніж повідомляти про результати контролю всьому педагогічному колективу, доцільно ознайомити з цією інформацією тих, кого перевіряли, і якщо у них виникнуть заперечення, це ні в якому разі не повинно бути винесено на обговорення колективу. Контролюючому слід уникати необ'єктивного, упередженого ставлення до об'єктів контролю.

Обов'язково треба пам'ятати, що педагогічна діяльність - це творчий процес. Перевіряючий не може втручатись у дії викладача, майстра виробничого навчання, нав'язувати йому свій аналіз заняття, бо, зрештою, важливий кінцевий результат його роботи. Висновки потрібно ретельно виважити, обґрунтувати і повідомляти їх, дотримуючись такту.

За підсумками контролю можуть видаватись накази, розроблятись методичні рекомендації тощо. Директор ліцею організовує контроль за роботою заступників, старших майстрів та методиста, які несуть відповідальність за своєчасне усунення недоліків, виявлених у ході перевірки.

Сам процес контролю за навчально-виробничою діяльністю в училищі проводиться згідно "Положення про контроль у навчальному закладі", яке розробляється групою у складі директора, заступників, старших майстрів, методиста, обговорюється на засіданні педагогічної ради.

3. Заходи та пропозиції щодо поліпшення системи управління якістю навчально закладу

Для розробки організаційних і методичних питань контролю, підготовки відповідних методичних матеріалів, а також планів контролю в НЦПО доцільно створити організаційно-методичну комісію у складі найбільш кваліфікованих викладачів, майстрів виробничого навчання і керівників структурних ланок, визначити її основні функції та напрямки роботи, цілі та політику у сфері якості.

Політика в області якості «Нікопольського центру професійної освіти» спрямована на випуск кваліфікованих робітників, освоєння нових інноваційних технологій на уроках теоретичного та практичного навчання, для задоволення вимог і очікувань партнерів замовників кадрів.

Система менеджменту якості, планується, функціонує, аналізується і вдосконалюється як сукупність взаємопов'язаних між собою процесів. Стабільність і безперервне вдосконалення процесів забезпечується шляхом чіткого розподілу відповідальності і повноважень, оптимального документування, моніторингу і аналізу критеріїв процесів. При поліпшенні процесів використовуються сучасні методи менеджменту.Вищі керівники центру розробляють стратегію та програми розвитку закладу, розподіляють ресурси для їх реалізації і є лідерами і гарантами виконання вимог Міжнародного Стандарту ISO - 9001, постійного аналізу та поліпшення системи менеджменту якості.

На підприємстві створюються умови для ефективної роботи, підвищення майстерності співробітників і загального навчання якістю.Співробітники усвідомлюють особисту відповідальність за якість продукції, стан охорони праці і навколишнього середовища з дотриманням усіх правових норм. Ця політика визначає зміст нашої діяльності і доводиться до відома всіх працівників центру, споживачів, постачальників і акціонерів. На рисунку 2.9 зображена структура документації системи якості «Нікопольського центру професійної освіти»

Рисунок 2.9 - Структура документації системи якості «Нікопольського центру професійної освіти»

Для поліпшення системи управління якістю навчально - виробничого процесу пропоную ввести такі форми училищного контролю:

- діагностичний контроль, який передбачає вивчення діяльності одного або групи викладачів, майстрів виробничого навчання для встановлення позитивної або негативної тенденції, розкриття причин її появи, вироблення рекомендацій щодо подолання чи удосконалення виявленого;

- коригуючий контроль передбачає оперативне внесення змін у структуру занять, підвищення ефективності роботи викладачів, майстрів виробничого навчання;

- регулюючий контроль, що передбачає внесення змін у плани і дії педагогічного колективу з різних причин (поява нового підручника, навчального кабінету, нової програми, нового технічного обладнання тощо).

Форми контролю за змістом:

- тематичний контроль, пов'язаний із вивченням стану викладання окремих навчальних предметів;

- проблемний контроль, головною метою якого, є оцінка відповідності організації навчальних занять сучасним досягненням педагогічної чи іншої науки, передовому педагогічному досвіду; вибір проблеми вивчення роботи викладачів, майстрів виробничого навчання пов'язаний з темою, над якою працює циклова комісія (методо об'єднання) або училище;

- фронтальний контроль, який дозволяє всесторонньо вивчити організацію навчально-виховного процесу в навчальному закладі.

В залежності від об'єктів вивчення:

- персональний контроль, під час якого керівник училища вивчають роботу одного викладача, майстра виробничого навчання, вихователя;

- групово-предметний контроль, що передбачає вивчення діяльності групи викладачів, майстрів виробничого навчання, які ведуть викладацьку роботу в одній навчальній групі (система опитування, робота над помилками і забезпечення вимог до проведення навчальних занять);

- предметно-груповий контроль передбачає вивчення діяльності викладачів, які читають одну дисципліну в різних групах; сутність цього контролю полягає в тому, щоб для правильного висновку мати необхідну кількість об'єктивних даних для узагальнення і визначення позитивних тенденцій та типових недоліків у навчальному процесі.

Способи перевірки навчальної діяльності викладачів та майстрів виробничого навчання

1. Вибіркове відвідування занять.

Керівники училища, голови методичних комісій за своїм особистим планом відвідують окремі заняття викладачів, майстрів виробничого навчання. Така перевірка дає можливість встановити, як готується до занять викладач, яка активність учнів, тобто, який рівень діяльності викладача й вихованців училища в звичайних умовах.

2. Тематичне відвідування занять.

Адміністрація НЦПО з метою всебічного вивчення системи роботи викладача, майстра виробничого навчання відвідує цикл занять з певної теми (розділу) навчального курсу (3-5 занять).

Така перевірка забезпечує можливість визначення переваг і недоліків діяльності викладача, майстра, надання методичної допомоги щодо удосконалення його педагогічної майстерності. Тематична перевірка особливо необхідна під час ознайомлення з методами роботи молодого викладача, майстра виробничого навчання, а також з метою вивчення перспективного педагогічного досвіду.

3. Комплексне вивчення окремих груп.

Перевіряючий відвідує протягом певного періоду заняття в одній групі (5-6 занять). Він перевіряє роботи, систему вимог, працездатність, підхід, активність одних і тих самих учнів у різних умовах.

Таке відвідування дозволяє зробити конкретні висновки про те, чому учні в одного викладача навчаються добре, а в іншого - погано, як підтримуються дисципліна на заняттях, правила внутрішнього розпорядку.

4. Перевірка навчальної документації (журналів обліку теоретичного та виробничого навчання, паспортів комплексно-методичного забезпечення кабінетів (майстерень), переліків навчально-виробничих робіт, планів виробничої діяльності, індивідуальних планів роботи викладачів, планів уроків, конспектів лекцій тощо).

Керівники можуть перевірити ці документи у зв'язку із контролем діяльності викладача, майстра як на уроці, так і поза ним. Вивчення плануючої документації допомагає визначити системність та кваліфікованість діяльності викладача чи майстра виробничого навчання.

5. Проведення бесід з викладачам (майстрами).

Заступникам директора, головам методичних комісій та керівникам структурних ланок доцільно протягом семестру за певним графіком проводити індивідуальні бесіди з викладачами (майстрами)з питань виконання навчальної програми, підвищення рівня навчальних досягнень учнів, вирішення навчально-виховних методичних питань, підвищення кваліфікації.

Одним з дієвих механізмів, що забезпечує якісний рівень освіти є моніторинг. Моніторинг являє собою систему збирання, опрацювання та розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану в динаміці і надає змогу розробити стратегію її подальшого розвитку.

Проблема забезпечення якості освіти через використання моніторингових досліджень відслідковується починаючи з державного рівня (Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року за №1095 про деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти ) та закінчуючи рівнем окремого навчального закладу.

Впровадження моніторингових досліджень треба розпочати з опрацювання теоретичних засад даного питання та механізмів його застосування, що викладені у роботах науковців: О.М.Касьянової "Моніторинг управління навчальним закладом" та Т.Б.Волобуєвої "Управлінський супровід якості освіти ", знайомства з досвідом освітян різних регіонів України та М.Миколаєва.

За сучасних умов визріла об'єктивна необхідність створення адекватної сучасним завданням освітньої галузі системи аналізу і прогнозування, яка дозволить відстежувати усі показники, що впливають на якість освіти у їх динаміці та взаємозв'язку.

Моніторинг відображає динаміку рівня навчальної компетенції кожного учня від діагностичної контрольної роботи до оцінки в атестаті та дипломі з кожного предмету, дає можливість прослідкувати дію основних факторів, що впливають на навчання учнів, та визначити напрямки, які потребують більш детального дослідження.

Важливим фактором дієвості моніторингової системи її ефективності є вибір технології її організації, яка передбачала б можливість модернізації, у разі її необхідності.

Серед ефективних технологій, які реально можуть сприяти оновленню управлінської системи, забезпечити її варіативність, на сьогодні науковцями визначається метод проектів переваги :

1) Конкретизація проблеми через прозорість показників, що відображають існуючий стан системи;

2) Досконала організація роботи по розв'язанню даної проблеми через детальне планування шляхів її вирішення;

3) Уніфікація контролю через зворотній зв'язок у вигляді нових показників діагностики;

4) Прийняття нових ефективних рішень по удосконаленню системи роботи.

Основною пропозицією щодо поліпшення системи управління якістю навчального закладу є впровадження різних додаткових видів контролю та моніторинг навчально - виробничого процесу.

4. Економічна частина

Навчальні заклади та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Майно навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти, що перебувають у державній або комунальній власності, може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток професійно-технічної освіти.

У разі ліквідації професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності та установ професійно-технічної освіти їх майно та кошти, одержані від його реалізації, використовуються на розвиток професійно-технічної освіти.

Професійно-технічні навчальні заклади та установи професійно-технічної освіти здійснюють фінансову діяльність відповідно до Закону України "Про освіту", а також інших нормативно-правових актів.

Фінансування професійної підготовки кваліфікованих робітників (первинної професійної підготовки), соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних або комунальних професійно-технічних навчальних закладах, у межах обсягів державного замовлення, здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Встановлені нормативи фінансування є гарантованою межею, нижче якої не може здійснюватися фінансування підготовки робітників у професійно-технічних навчальних закладах.

Держава забезпечує своєчасність відповідних виплат і надання пільг учням, слухачам і педагогічним працівника державних професійно-технічних навчальних закладів.

Установи професійно-технічної освіти та професійно-технічні навчальні заклади інших форм власності утримуються за рахунок коштів відповідних засновників.

Обсяги бюджетного фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти не можуть зменшуватися або припинятися за наявності інших джерел фінансування.

Атестовані професійно-технічні навчальні заклади інших форм власності можуть фінансуватися з Державного бюджету України за умови отримання ними державного замовлення на первинну професійну підготовку молоді.

П'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

Додатковими джерелами фінансування професійно-технічного навчального закладу є кошти, одержані за:

- професійну підготовку кваліфікованих робітників (первинну професійну підготовку) понад державне замовлення, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до договорів, укладених з юридичними та фізичними особами;

- надання додаткових платних освітніх та інших послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Інші додаткові джерела фінансування професійно-технічного навчального закладу визначені Законом України "Про освіту".

Кошти, одержані професійно-технічним навчальним закладом за рахунок додаткових джерел фінансування, що передбачені цією статтею, використовуються ним на діяльність, передбачену статутом.

Враховуючи те, що спонсорами та роботодавцями є різні підприємства в місті та за його межами доцільним було б ввести допоміжний контроль та моніторинг якості навчально - виробничого процесу, це вплине на якість знань випускників центру. Це зменшить витрати підприємств - замовників кадрів на перепідготовку кваліфікованих робітників.

Для прикладу розглянемо випускників 2015 року у кількості 200 чоловік. На перепідготовку одного учня підприємство витрачає приблизно 1000 гривень на рік.

200Ч1000 = 200000 тис. грн. на рік

Після поліпшення системи управління якістю навчального закладу знання учнів задовольнятимуть потреби роботодавців. Витрати на перепідготовку скоротяться на 50%.

200Ч500 = 100000 тис. грн. на рік

Економічний ефект складе 100000тис. грн.. на рік

5. Охорона праці

Національним законодавством України вирішення проблем охорони праці віднесено до першочергових завдань держави, оскільки йдеться про забезпечення додержання конституційних прав громадян на безпечні і нешкідливі умови під час роботи на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.

Головним принципом державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров'я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації.

На виконання вимог Конституції України з питань охорони праці створена відповідна нормативно-правова база, що постійно розвивається. Суттєві зміни в організації безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відбулися з початку 90-х років минулого століття, після набуття Україною незалежності і визначення курсу на впровадження ринкової економіки. За цих умов проблема удосконалення правового забезпечення охорони праці фактично переросла в проблему побудови нового національного законодавства, яке повинно відповідати новим суспільно-економічним відносинам, враховувати досвід розвинених країн світу, реалії сьогодення.

Процес кардинальних змін нормативно-правової бази України з питань охорони праці було започатковано 12 жовтня 1992 р. з прийняттям Верховною Радою України спеціального Закону України "Про охорону праці", який введено в дію з дня його опублікування 24 листопада 1992.

Цей Закон є основоположним нормативно-правовим актом, що має рамочний характер і встановлює на законодавчому рівні єдиний порядок організації охорони праці в Україні, регулює відносини між власником підприємства, установи, організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає межі участі і повноваження відповідних державних органів виконавчої влади у вирішенні цих питань.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України, в якій проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог і гігієни праці.

Держава повинна створювати умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснювати програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці зображено на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 - Законодавство України про охорону праці

Основні причини травматизму і захворювань на виробництві та засоби їх запобігання.

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання нещасних випадків.

На рисунку 4.2 показані причини виникнення нещасних випадків на виробництві.

Рисунок 4.2 - Причини нещасних випадків

Під час виробничого навчання і практики щорічно травмуються десятки учнів професійно-технічних закладів. Традиційний аналіз основних причин травматизму, професійних захворювань та смертельних випадків на виробництві свідчить про низький рівень організації виробництва, трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог нормативних актів про охорону праці, а також про низький рівень знань з охорони праці робітників та посадових осіб. У процесі навчання учні ПТНЗ оволодівають різними виробничими професіями, їх залучають до праці з використанням сучасного технологічного обладнання та матеріалів, електроенергії, горючого газу, є травмонебезпечними об'єктами.

Одним із головних документів під час проведення виробничої практики є інструкція з охорони праці за професією «Верстатник широкого профілю»

Загальнi положення.

До роботи на верстатах мають право бути допущенi особи, спеціально навченi, якi пройшли iнструктаж з Охорони праці та стажування на мiсцi роботи i тiльки пiсля попереднього медогляду. Вiн повинен знати будову, правила технiчної експлуатацiї, i правила безпечної роботи на ньому. Верстатникам дозволяється працювати на верстатах тiльки тих типiв, якi вивченi i закрiпленi за ним. Кожний верстат повинен бути закрiплений за одним або кiлькома верстатниками. Стороннi особи до роботи на верстатах не допускаються!

Вимоги безпеки перед початком роботи.

1. Вдягнути спецодяг i привести його в належний вигляд: застебнути рукави, заправити куртку в штани, прибрати волосся пiд облягаючий головний убiр. Взути добру обувку (чоботи, ботинки).

2. Прийняти робоче мiсце, верстат, iнструмент, знаряддя працi вiд свого змiнщика.

3. Встановити порядок на робочому мiсцi, перевірити наявнiсть i справнiсть пiдстопних мiсць, возиків, iнвентар для прибирання верстата.

4. Перевірити справнiсть всiх вузлiв верстата, наявнiсть i надiйнiсть захисних огороджень, запобiжних пристроїв, надiйнiсть контактiв заземлюючих провідників, ступiнь освiтленостi робочого мiсця i регулювання свiтильникiв мiсцевого освiтлення.

5. Встановити рiжучий iнструмент на верстат i впевнитися в надiйностi його крiплення, прибрати з робочої зони верстата стороннi предмети, прокрутити робочий вал (шпiндель) на 1-2 оберта вручну.

Дисковi пилки не допускаються в експлуатацiю за вiдсутнiстю хоча б одного зуба. Боковi поверхнi пильних дискiв i полотен повиннi бути гладенькими i не мати трiщин!

6. Змастити верстат по картi змащування, яка додається до паспорту верстата.

7. Включити верстат на холостий хiд i перевiрити його роботу на всiх режимах. Якщо є несправностi верстата, необхiдно повідомити адмiнiстрацiю, i тiльки пiсля їх усунення, ставати до роботи.

Вимоги безпеки під час роботи.

1. При обробцi заготовок i деталей верстатник зобов'язаний користуватися режимами, згiдно технологiї i технiчними даними верстата.

2. Матерiал, який обробляється, потрiбно подавати до верстата, за звичай зправа на лiво, вiдповідно положення робiтника.

3. Верстатник повинен постiйно пiдтримувати робоче мiсце в належному порядку, не завалювати його заготовками, деталями, i вiдходами, завжди зберiгати вiльними проходи i проїзди.

4. Просування матерiалу в верстат зусиллям тiла верстатника суворо забороняеться!

5. При обробцi матерiалу довжиною завбiльшки 2м спереду i ззаду верстата необхiдно встановлювати приставнi роликовi столи.

6. Пiд час роботи на верстатi, верстатник повинен бути дуже уважним, не вiдволiкатися стороннiми дiями i розмовами, не вiдволiкати iнших.

7. Hе допускати на робоче мiсце осiб, якi не мають вiдношення до роботи.

Вимоги безпеки після закінченні роботи.

1. Верстатник зобов'язаний вимкнути верстат.

2. Привести в порядок робоче мiсце, прибрати стружку, тирсу;

3. Скласти iнструмент, приладдя в спецiальну шафу, тумбочку, навести в нiй порядок.

4. Виконати процедури особистої гiгiєни.

5. Про всi виявленi недоліки на робочому мiсцi повiдомити майстра i свого змiнщика.

Головним завданням вивчення в центрі курсу "Охорони праці" є формування в майбутніх фахівців знань, умінь і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження особистого здоров'я і життя та працюючих поруч на виробництві. Цей курс дозволить учням краще засвоїти організаційно-технічні та санітарно-гігієнічні основи з безпечної життєдіяльності, способи і засоби захисту від небезпечних і шкідливих факторів у період навчання та роботи на підприємствах, приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях.

Висновки

освіта управління якість

У вступі я розглянула актуальність моєї роботи, а саме контроль системи управління якістю підприємства, якість продукції, що випускається. Дізналася, що рівень якості продукції є найважливішим показником роботи підприємства. Дуже важливу роль в якості продукції відіграє використання новітньої техніки,досконалість конструкцій і технології, і звісно не менш важлива культура виробництва, сумлінність та вміння конструкторів, технологів, організаторів виробництва і робітників. Систематичне поліпшення якості продукції, за рахунок розробки нової спрощеної та вдосконаленої документації, значно підвищує ефективність виробництва. Якість продукції закладається на стадії розробки, забезпечується на стадії виготовлення, зберігається на стадії обігу і реалізації, підтримується на стадії експлуатації. Також у вступі я коротко розглянув концепцію В.Е.Демінга про загальний контроль якість TQM, основні його чотирнадцять принципів, які відіграють важливу роль в управлінні якістю.

У першому розділі я коротко розглянула характеристику Міжнародного стандарту ISO 9001:2008. Цей стандарт був прийнятий 8 листопада 2008року, існує він у трьох версіях (англійській, французькій, німецькій мовах), переклади на інші мови повинні бути під наглядом представника CEN і повинні отримати схвалення Центрального комітету. Представниками CEN є національні організації зі стандартизації 30 країн. ISO 9001 визначає вимоги до системи менеджменту якості, які можуть використовуватись на підприємстві. Стандарт дає змогу організації узгодити або інтегрувати її власну систему управління якістю.

Також в Іаналітичній частині я розглянула характеристику системи освіти в Україні та за кордоном, а саме в Великій Британії. Система освіти -- це своєрідна ієрархічна структура навчальних закладів, яка дозволяє людині освоїти знання, вміння та навички в процесі навчання.

Система освіти індивідуальна для кожної країни. Говорячи про освіту важливо знати, що всі освітні заклади підпорядковуються певній системі. Існуюча в Україні система освіти - це сукупність всіх навчальних та навчально-виховних закладів, які ведуть свою діяльність в сфері здобуття освіти, а також спеціалізуються на підготовці чи перепідготовці кадрів.

Британська система освіти має право називатися самою традиційною і найякіснішою. Склавшись багато століть тому, система освіти в Британії і сьогодні не змінилася. Для того, щоб вступити до університету, студентам необхідно скласти іспити A-level та IB освітня програма International Baccalaureate (Міжнародний бакалавр).

Державний стандарт базової і повної середньої освіти України визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні. Так, як я працюю в професійно - технічному навчальному закладі, тому я привела коротку характеристику системи освіти в професійно - технічних навчальних закладах. Законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту" та інших нормативно-правових актів.

Законодавство України в галузі професійно-технічної освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів і установ професійно-технічної освіти.

Підводячи підсумки аналітичної частини я розглянула контроль, як функцію управління. Контроль є невід'ємною частиною якості освіти. Основна мета контролювання, як функції управління - встановити припустимі відхилення планової діяльності від стандартів.

Основна частина включає в себе чотири питання. В першому я розглянула історію навчального закладу, представила організаційну структуру НЦПО. В другому питанні розкрита характеристика Державного стандарту професійно - технічної освіти, яким я керуюсь в своїй роботі. В останньому я представила перелік нормативно - правових документів, якими я керуюсь в своїй роботі. Як наглядний приклад було представлено і проаналізовано Положення про організацію навчально - виробничого процесу у професійно - технічних навчальних закладах.

В основному розділі розкрито такі питання питання. Перше: «Контроль якості навчально - виробничого процесу». Контроль базується на діючій системі управління професійно-технічними навчальними закладами і здійснюється посадовими особами в межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 р. відповідальність за ефективну дієвість системи контролю несуть директор, його заступники, старший майстер і методист.

Сам процес контролю за навчально-виробничою діяльністю в училищі проводиться згідно "Положення про контроль у навчальному закладі", яке розробляється групою у складі директора, заступників, старших майстрів, методиста, обговорюється на засіданні педагогічної ради.

Було розглянуто всі види контролю, пособи перевірки рівня навчальних досягнень, умінь і навичок учнів.

Друге питання - це заходи та пропозиції щодо поліпшення системи управління якістю навчально - виробничого процесу. В моїй роботі було запропоновано різноманітні види контролю для поліпшення системи управління якістю НВП, форми контролю, способи перевірки навчальної діяльності викладачів та майстрів виробничого навчання, а також запропоновано дієвий механізм, що забезпечить якісний рівень освіти - моніторинг.

Перелік посилань

1. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури Основи менеджмента, МОСКВА. Издательство «ДЕЛО». 1997.

2. Джордж С., Ваймерских А. Всеобщее управление качеством: Стратегии и технологии, применяемые сегодня в самых успешных компаниях (TQM). - М.: “Виктория плюс”, 2002, - 256 с.

3. Должанський А.М., Очеретна Н.М, Ломов І.М. Менеджмент якості та системи управління якістю:Дніпропетровськ . -Свідлер, 2011. - 452с.

4. Корольков В. Ф., Брагин В. В. Процессы управления организацией. - Ярославль: "Яртелеком", 2001. - 416 с.

5. Міністерство освіти і науки України Міністерство праці та соціальної політики України. Державний стандарт професійно-технічної освіти

6.ЗАКОН УКРАЇНИ. Про професійно-технічну освіту (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 32, ст.215 ).

Додаток



Размещено на Allbest.ru