Размещено на http://allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економіки України Імені М. І. Туган - Барановського

Реферат

на тему: “Системний аналіз у розробці регіональних цільових програм”

Виконала студентка Самуляк Ілона Анатоліївна

Перевірив: ас. Ходико Д. І.

Львів - 2012

План

• Вступ
• Сутність системного аналізу та його предмет
• Принципи системного аналізу
• Етапи системного аналізу
• Методи системного аналізу
• Зарубіжний досвід
• Висновки
• Використані джерела

Вступ

Системний аналіз у більшості західних джерел розглядається як синонім терміна “системний підхід”. У процесі системного аналізу створюється абстрактна концептуальна система, котра описується з допомогою символів або інших засобів і є певною структурно-логічною конструкцією, мета якої - слугувати інструментом для розуміння, опису та більш повної оптимізації поведінки реальної системи, зв'язків і відношень її елементів. Такою абстрактною системою може бути математична, комп'ютерна, словесна (вербальна) модель або система моделей. Таким чином, системний аналіз - це методологія дослідження таких властивостей і відношень в об'єктах, які складно спостерігати і важко розуміти за допомогою представлення цих об'єктів у вигляді систем, і вивчення їх властивостей і зв'язків як відношень між цілями та засобами їх реалізації.

Термін “системний аналіз” переважно використовується для характеристики процедури проведення системного дослідження, що полягає в розчленуванні проблеми на її складові, які доступніші для вирішення, у використанні адекватних спеціальних методів для розв'язання окремих підпроблем і, зрештою, в об'єднанні часткових рішень таким чином, щоб проблема була вирішена загалом. Таким чином, системний аналіз передбачає не лише органічне поєднання аналітичного розчленування проблеми на частини та дослідження зв'язків і відношень між цими частинами, а й вимагає розгляду цілей і завдань, загальних для усіх частин, потім відповідно до одержаних результатів здійснюється синтез загального рішення із частковими рішеннями.

Сутність системного аналізу та його предмет

Системний аналіз виник в епоху розробки комп'ютерної техніки. Успіх його застосування при вирішенні складних завдань багато в чому визначається сучасними можливостями інформаційних технологій. Так М. М. Моісеєв пропонує, досить вузьке визначення системного аналізу: «Системний аналіз - це сукупність методів, заснованих на використанні ЕОМ і орієнтованих на дослідження складних систем - технічних, економічних, екологічних і т.д. Результатом системних досліджень є, як правило, вибір цілком певної альтернативи плану розвитку регіону, параметрів конструкції і т.п. Тому витоки системного аналізу, його методичні концепції лежать в тих дисциплінах, які займаються проблемами прийняття рішень: теорії операцій і загальної теорії управління»[2].

Підходи до трактування суті системного аналізу:

I Формальний (найчастіше математичний) засіб опису системи: блок-схеми, мережеві графіки, математичні рівняння тощо.

II Опирається на логіку системного аналізу, підкреслюється нерозривний зв'язок системного аналізу з прийняттям рішень. У цьому випадку системний аналіз розглядається передусім як методологія пізнання й упорядкування, тобто так звана структуризація проблеми, котру слід вирішувати з використанням формальних методів і комп'ютерної техніки або без них.

Таким чином сутність системного аналізу полягає не у використанні математичних методів і процедур, а у співставленні альтернатив, при можливості, в кількісній формі, на основі певної логічної послідовності кроків, які можуть бути повторені та перевірені іншими дослідниками.

При цьому системний аналіз дозволяє суттєво поглибити і розширити осмислення сутності системи, її структури, організації, цілей і завдань функціонування, закономірностей розвитку, визначити оптимальні шляхи і методи управління.

Метою застосування системного аналізу до конкретної проблеми є підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що приймається.

Системний аналіз відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

1) Враховує принципову складність об'єкта, що досліджується; бере до уваги розгалужені та стійкі взаємні зв'язки його з оточенням; враховує неможливість спостереження ряду властивостей об'єкта та оточуючого середовища;

2) Реальні явища, їх властивості та зв'язки з оточенням переводяться далі в абстрактні категорії теорії систем;

3) Ґрунтуючись на відомих властивостях складних систем дозволяє виявити нові конкретні властивості та взаємні зв'язки конкретного об'єкта дослідження;

4) На відміну від інших методів, в яких точно визначені об'єкти, включає як один з важливих етапів визначення об'єкта, його знаходження чи конструювання;

5) Орієнтується не на розв'язання «правильно сформульованих» задач, а на створення правильної постановки задачі, вибір відповідних методів для її розв'язання;

6) Основне в системному аналізі -- знайти шлях, яким можна перетворити складну проблему в простішу, яким чином не лише складну до розв'язання, але й для розуміння, проблему перетворити в послідовність задач, для яких існують методи їх розв'язання;

7) Системний аналіз завжди конкретний -- завжди має справу з конкретною проблемою, конкретним об'єктом дослідження, є продуктивним тоді, коли застосовується до розв'язання завдань певного типу.[9]

У процесі наукового дослідження та практичної діяльності виникає потреба в розв'язанні проблем трьох видів: 1) Добре структуровані або кількісно визначені проблеми, в яких суттєві залежності виявлені та виражені у числах і символах (методологія дослідження операцій, математичні методи і моделі тощо); 2) Неструктуровані або якісно визначені проблеми, що містять лише опис основних ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності між якими зовсім не визначені (евристичні методи, інтуїтивні рішення);

3) Слабко структуровані або змішані проблеми, котрі містять якісні та кількісні елементи, причому домінують якісні, мало визначені та невизначені сторони проблеми, до яких належать більшість соціальних, економічних, політичних, управлінських, технічних проблем[5]. Типовими є:

· перспективні (стратегічні) проблеми, що повинні вирішуватись у майбутньому;

· проблеми, які характеризуються широким набором альтернатив;

· проблеми, котрі вимагають значних ресурсів і містять елементи ризику;

· проблеми, що мають складну внутрішню структуру;

· проблеми, для яких не повністю визначені вимоги щодо вартості і часу[8].

Саме ці проблеми є основною сферою застосування системного аналізу.

Основне практичне значення системного аналізу полягає не стільки в кількісній визначеності шляхів і способів вирішення проблеми, скільки в зростанні ступеня її розуміння спеціалістами та експертами, котрі беруть участь у вирішенні цієї проблеми, і визначенні альтернативних шляхів досягнення певної мети особами, що відповідальні за ухвалення управлінських рішень.

В нашому законодавстві системний аналіз зустрічається лише у Комплексній програмі реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки[1].

Основні положення: Цю Програму розроблено з метою забезпечення комплексного системного підходу до формування та реалізації державної політики на принципах сталого розвитку.

Актуальність Програми визначається внутрішніми соціально-економічними та екологічними передумовами, міжнародними домовленостями країни, а також необхідністю запровадження системного, інтегрованого підходу до формування та впровадження на національному рівні основних принципів сталого розвитку на основі сучасного науково-методологічного обґрунтування.

Виконання Програми забезпечить комплексний системний підхід до формування державної політики на принципах сталого розвитку, орієнтованої на забезпечення економічного зростання, соціального розвитку, створення безпечних умов для життя людини та відновлення навколишнього природного середовища.

Принципи системного аналізу

функції, основної властивості системи.

Принцип оптимальності - це знаходження варіанта рішення, який є найкращим за комплексом показників для заданих умов. Завдання полягає не в тому, щоб знайти рішення краще існуючого, а в тому, щоб знайти найкраще зі всіх можливих рішень.

Принцип емерджентності: чим більша система і чим більша різниця між розмірами частини та цілого, тим вищою є імовірність, що властивості цілого дуже відрізняються від властивостей частин. Цей принцип підкреслює можливість розбіжності локальних оптимумів цілей окремих частин з глобальним оптимумом цілі системи.

Принцип системності передбачає підхід до об'єкта як до комплексного утворення, системи, що представлена сукупністю взаємопов'язаних часткових елементів (функцій), реалізація яких забезпечує досягнення певного ефекту в мінімальні терміни, з мінімальними витратами ресурсів. Він передбачає дослідження об'єкта, з одного боку, як єдиного цілого, а з другого - як частини більшої системи, в якій досліджуваний об'єкт взаємодіє з іншими системами.

Принцип ієрархії - це тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, які характеризуються впорядкованістю, організованістю взаємодії між окремими рівнями по вертикалі.

Необхідність ієрархічної побудови склад

них систем обумовлюється тим, що управління в них пов'язано з переробкою і використанням великих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використовується детальніша і конкретніша інформація, що охоплює лише окремі аспекти функціонування системи, а на вищі рівні надходить узагальнена інформація, котра характеризує функціонування всієї системи.

В реальних системах ієрархічна структура ніколи не буває абсолютно жорсткою, оскільки ієрархія поєднується з більшою або меншою автономністю нижчих рівнів стосовно вищих, а в управлінні використовуються властиві кожному рівню можливості самоорганізації.

Принцип інтеграції передбачає, що дослідження спрямовуються на вивчення інтегративних властивостей і закономірностей. Інтегративні властивості проявляються в результаті сполучення елементів з утворенням цілого, а також сполучення функцій у часі та просторі. При цьому виникає синергетичний ефект (ефект сполучення дій).

Принцип формалізації спрямований на отримання кількісних і комплексних характеристик об'єкта і його елементів. Принцип розвитку: необхідно враховувати змінність системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни складових, накопичення інформації. Повинен закладатися при побудові штучних систем як здатність до вдосконалення, розвитку системи за умови збереження якісних особливостей. Межі розширення функцій та модернізації повинні бути чітко усвідомленими творцями штучної системи, тому що існують доцільні межі універсальності системи. Можливості для розвитку закладаються шляхом надання системі властивостей до самонавчання, самоорганізації, штучного інтелекту[13].

Етапи системного аналізу

На кожному етапі системного аналізу використовуються різноманітні методи і прийоми, зміст яких залежить від сутності завдання. При цьому існують основні структурні елементи, основна послідовність: “мета способи досягнення мети ресурси”.

У загальному вигляді системний аналіз складається з таких етапів:

1) Формулювання проблеми;

2) Ідентифікація призначення системи;

3) Ідентифікація змінних і взаємозв'язків між ними;

4) Ідентифікація функцій і структури системи;

5) Ідентифікація оточення (зовнішнього середовища) системи;

6) Генерація та визначення альтернативних потоків;

7) Оцінювання ресурсів, необхідних для реалізації можливих варіантів;

8) Визначення наявності ресурсів;

9) Оцінка ефективності варіантів і вибір прийнятної альтернативи;

10) Реалізація (впровадження) обраної альтернативи та корегування дій.

У процесі системного аналізу мета, як правило, структурується наступним чином: “цілі функції проблеми”. Отже, відповідно можна виділити наступні етапи системного розв'язання певної проблеми:

1) Виявлення цілі (цілей);

2) Встановлення функцій і критеріїв;

3) Виявлення проблем;

4) Діагноз і пошук рішення;

5) Оцінка і вибір альтернатив;

6) Узгодження та затвердження рішення;

7) Підготовка та реалізація рішення;

8) Перевірка ефективності рішення;

9) Генерування альтернатив і сценаріїв[3].

Методи системного аналізу

У процесі розв'язання складних проблем застосовуються відповідні методи, тобто систематичні процедури або техніки генерації описань компонентів системи.

Для виявлення і структуризації важких для розуміння та дослідження проблем, котрі характеризуються великою кількістю і складним характером взаємозв'язків, доцільно застосовувати метод “дерева цілей” або “дерева рішень”. Цей метод орієнтований на отримання повної та відносно стійкої структури цілей, проблем, функцій, напрямків, тобто такої структури, яка мало змінюватиметься протягом певного терміну. Цілі (рішення) мають ієрархічний характер, при цьому цілі (рішення) вищого рівня не можуть бути досягнуті, поки не досягнуті цілі (рішення) найближчого нижнього рівня. З переміщенням на нижчі рівні ієрархії цілі (рішення) конкретизуються. У процесі побудови та використання “дерева цілей” або “дерева рішень” необхідно прагнути їх чітко і конкретно формулювати, забезпечити можливість кількісного чи порядкового оцінювання ступеня їхньої реалізації. Якщо цей процес зобразити графічно, то отримаємо, наприклад, наступне “дерево цілей” (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Графік «Дерева цілей»

Головним результатом застосування цього методу є те, що він дає можливість поділу головного (генерального) завдання (цілі) на сукупність простіших завдань, для розв'язання яких існують певні методи та прийоми. Послідовний поділ мети дослідження на підпроблеми є важливим етапом системного аналізу. Такий поділ необхідно продовжувати доти, поки не отримуються прості, досить очевидні завдання, котрі можна реалізувати відомими способами і методами[11].

Метод побудови “дерева цілей” - це ефективний і дуже поширений спосіб вирішення слабко структурованих проблем і завдань у галузі економіки, державного управління, менеджменту, при дослідженні й удосконаленні організаційних структур, проведенні наукових досліджень тощо.

Особливий клас методів системного аналізу становлять експертні оцінки, котрі пов'язані з безпосереднім опитуванням експертів. Можливість їх застосування, обґрунтування їхньої об'єктивності базується на тому, що значення досліджуваної характеристики знаходиться всередині діапазону оцінок, отриманих від групи експертів, і що узагальнена колективна думка є достовірною.

Метод Дельфі - це ітеративна процедура при проведенні мозкової атаки для підвищення ефективності експертних опитувань з використанням кількісних оцінок при розробці “дерева цілей” і сценаріїв. Найчастіше цей метод реалізується наступним чином. Під час першого туру для експертів формулюється мета експертизи та перелік запитань у вигляді анкети. Відповіді експертів опрацьовуються аналітичною групою за відповідним алгоритмом. На другому турі експерти отримують усереднені оцінки та обґрунтовані граничні оцінки, коригують відповідно до них свої попередні оцінки. Скорегована інформація знову опрацьовується аналітичною групою. Кількість турів визначається ступенем узгодженості думки експертів. Отже, основними особливостями методу Дельфі є: анонімність висловлювань; обґрунтування думок експертів з граничними оцінками; наявність оберненого зв'язку, що реалізується за допомогою багатокрокового опитування.

З початку 50-х рр. ХХ ст. дуже інтенсивно почав використовуватися метод мозкового штурму (мозкової атаки). Методи цього типу відомі також під назвами “конференція ідей” і “колективна генерація ідей”. Суть вказаних методів зводиться до того, що експертам надається повна свобода мислення і висловлювання нових ідей. Для цього розглядаються всі продуктивні ідеї, не допускається критика і не припиняється обговорення жодної ідеї. З цією метою створюється атмосфера, котра сприяє генерації нетривіальних ідей і звільняє експертів від стереотипного мислення[6].

Метод сценаріїв передбачає, що способи та процедури підготовки й узгодження уявлень про проблему чи об'єкт, які досліджуються, викладені у письмовому вигляді (сценарій). Спочатку цей метод припускав підготовку тексту, що містить логічну послідовність подій чи можливі варіанти розв'язання проблеми. Однак пізніше сценарієм стали називати будь-який документ, який містить аналіз проблеми та пропозиції щодо її розв'язання, а також напрямки розвитку об'єкта як системи. Як правило, сценарій готується кожним експертом окремо, а потім думки експертів узгоджуються. Цей метод застосовується для розв'язання слабоструктурованих проблем, в яких стратегії розвитку системи спираються на гостро конфліктні припущення.

Метод комісії полягає в організації та проведенні відкритої дискусії з метою отримання єдиного узгодженого висновку експертів, причому цей висновок визначається шляхом голосування. Перевагою цього методу є можливість підвищення рівня інформованості експертів і зміна їх попередніх висновків у процесі обговорення. До недоліків можна віднести відсутність анонімності, що може призвести до неформального впливу більш авторитетних експертів, різну активність експертів, яка часто не залежить від їх компетентності, публічність обговорення. Одним із різновидів цього методу є метод суду, коли частина експертів підтримує певну альтернативу і наводить аргументи на її користь, а частина є противниками, котрі обґрунтовують її недоліки[12].

системний аналіз експертний мозковий

Зарубіжний досвід

Застосування ідей системного аналізу почалось з середини 50-х років у США. Однією з перших була робота Р. МакКінні з вироблення політики уряду в галузі водних ресурсів.

У 1959 р. були виконані роботи з аналізу застосування електронної обробки даних у міському плануванні. Починаючи з 1960 р. ведуться дослідження надзвукової транспортної авіації як повної системи.

Численні роботи з використанням методології системного аналізу виконала група ТЕМНО з компанії «Дженерал електрик». Вона застосувала системний аналіз для розробки стратегії фірми на тривалий період. При цьому проводився аналіз майбутнього ринку, постачання та ефективності витрат. Пізніше група провела дослідження розвитку атомного торгового флоту, причому було розглянуто п'ять альтернатив з урахуванням політичної та соціальної обстановки. ТЕМПО провела також оцінку комерційних систем зв'язку на штучних супутниках, досліджувала потребу Північної Америки у водних ресурсах та енергії, розвиток золотодобувної промисловості США, а також досліджувала проблеми розвитку міст. Співробітник «Дженерал електрик» Зебровскій провів у 1966 р. аналіз стратегії будівництва атомних електростанцій на плутонієвих реакторах в Європі.

РЕНД (перший аналітичний центр у світі) застосовувала системний аналіз для дослідження наземного транспорту 1990 р. «Систем дівелопмент корпорейшн» досліджувала проблеми вдосконалення планування освіти. Станфордський дослідний інститут доклав системний аналіз до проблем взаємодії між наукою, технікою і суспільством. У 1967 р. Мігель виконав засноване на детальному системному аналізі дослідження забезпечення людства їжею. Системний аналіз передбачається застосувати для аналізу індустріалізації країн, а також для отримання застережень країнам, що розвиваються, коли їхні інтереси зачіпаються розвитком технології[7].

Після США системний аналіз починають використовувати в різних країнах, таких як: Англія, Франція, ФРН, Японія та інших. Відмітимо, що в Англії застосовується менш «жорстка» форма методології, ніж у США. Вважають, що Європа ще не виробила позицію по відношенню до системного аналізу.

Читання курсу системного аналізу стає правилом у багатьох навчальних закладах США та інших країнах. Курс аналізу систем входить в програму підготовки студентів і керівників, проведену Хоґвартскім університетом.

Системний аналіз може додаватися також до галузі соціології, політики та ідеології, в яких можуть існувати свої специфічні проблеми. Не викликає сумніву, що методологія системного аналізу в належних формах фактично застосовується в цих областях. Удосконалення техніки політичних переворотів і техніки контролю над населенням, зокрема, за допомогою засобів масової інформація може бути наслідком застосування методології системного аналізу. Слід зазначити, що способи викладу і застосування системного аналізу ще не до кінця зрозумілі. Деякі розбіжності існують навіть в такому центральному питанню, як структура вирішення проблеми. Однак загальний напрям і тенденції розвитку системного аналізу цілком зрозумілі[4].

Хоча журнальна література висвітлювала розвиток системного аналізу майже з моменту його виникнення, монографічна або навчальна література почала виходити через 15-20 років. Таким чином, література з системного аналізу ґрунтувалася на певному практичному досвіді його застосування. Перша книга з системного аналізу вийшла в 1956р. Її видала РЕНД, а її авторами були Кан і Манн.[10]

Висновки

Сутність системного аналізу полягає не у використанні математичних методів і процедур, а у співставленні альтернатив, при можливості, в кількісній формі, на основі певної логічної послідовності кроків, які можуть бути повторені та перевірені іншими дослідниками. При цьому системний аналіз дозволяє суттєво поглибити і розширити осмислення сутності системи, її структури, організації, цілей і завдань функціонування, закономірностей розвитку, визначити оптимальні шляхи і методи управління.

Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми прийняття рішень. Ефективність вирішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою розв'язуваних проблем.

1) вивчають лише штучно створені системи, в яких людині належить надзвичайно важлива, а в багатьох випадках і вирішальна роль;

2) Головна задача СА -- прийняття рішень і управління.

Системний аналіз ґрунтується на принципах: остаточної (глобальної) мети, оптимальності, емерджентності, системності, ієрархії, інтеграції, формалізації, розвитку.

Основне практичне значення системного аналізу полягає не стільки в кількісній визначеності шляхів і способів вирішення проблеми, скільки в зростанні ступеня її розуміння спеціалістами та експертами, котрі беруть участь у вирішенні цієї проблеми, і визначенні альтернативних шляхів досягнення певної мети особами, що відповідальні за ухвалення управлінських рішень.

Використані джерела

1) Постанова КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 26.04.03 № 634 «Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки»

2) Волкова, В. Н. З історії систем та системного аналізу. -- СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2001 (2004).

3) Катренко А. В. Системний аналіз об'єктів та процесів комп'ютеризації: Навч. посібник. - Львів: Новий світ-2000, 2003. - 424 с.

4) Кузьменко В., Романчук О. На порозі надцивілізації системний аналіз актуальних проблем сучасності, соціальне прогнозування та футурологія -- Л. Універсум, 2001

5) Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 124 с.

6) Маторин С.И. Про новий метод системного аналізу, узгодженому з процедурою об'єктно-орієнтованого проектування.(I, II) // Кібернетика і системний аналіз. - 2001, N4; 2002, N1

7) Никаноров, С. П. Системний аналіз: етап розвитку методології рішення проблем США // Системне управління - проблеми і рішення . - 2001. - Випуск 12. - С. 62-87.

8) Шарапов О. Д., Дербенцев В. Д., Семьонов Д. Є. Системний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисциплін. - К.: КНЕУ, 2003. - 154 с.

9) Системний аналіз [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.corpo.su

10) Анфилатов В.С. и др. Системный анализ в управлении. М.: Финансы и статистика, 2002.

Размещено на Allbest.ru