Особливості управління якістю та продуктивністю праці як засобами забезпечення конкурентоспроможності на мікро- та макрорівнях

Таким чином, виникає гостра необхідність запровадження певних модернізаційних заходів економічного розвитку, що забезпечить здійснення інтеграційного управління продуктивністю праці на всіх рівнях управління [19, с. 126]. На рис. 3.2 приведено основні умови переходу до модернізаційного економічного розвитку національної економіки.

Рис. 3.2. Структурна схема модернізації національної економіки з метою забезпечення її конкурентоспроможності

Критеріальними ознаками успішності результатів економіки є зростання експорту продукції кінцевого виробництва, розроблення та реалізація заходів щодо вдосконалення регуляторної політики держави; розвиток підприємництва в напрямі "покращення" ведення бізнесу; формування інститутів розвитку, які можуть компенсувати "провали ринку" щодо підтримки прикладних інновацій, які є основою управління продуктивністю праці.

Засадами модернізаційних заходів в першу чергу повинна виступати розробка довгострокової політики розвитку конкурентоспроможності, яка повинна вміщувати наступні положення:

- визначення обмеженого переліку пріоритетних напрямів розвитку модернізації та напрямів диверсифікації виробництва продукції і послуг для задоволення потреб внутрішнього ринку та зростання експорту продукції кінцевого виробництва.

- перехід до стратегічного управління розвитком на основі індикативного планування, яке дасть змогу скоординувати залучення додаткових ресурсів економічного зростання.

- послідовна капіталізація конкурентних переваг від аграрного комплексу, транзитного потенціалу, промисловості і перехід до реалізації високотехнологічного потенціалу країни.

- поширення ефекту зростання на суміжні галузі промисловості на базі їх модернізації за рахунок технологічного трансферту, розширення внутрішнього попиту, підвищення інвестиційної привабливості переробних секторів.

Так званим інструментом технологічної модернізації виступає промислова політика, яка повинна бути суттєво переглянута. Основні мета, завдання та зміст промислової політики, як інструменту модернізаційних заходів національної економіки надано на рис. 3.2.

Промислова політика це політика участі держави в національній економіці, яка повинна бути спрямована на зміну її структури через комплекс державних заходів з розвитку індустріальної бази країни. Таким чином, промислова політика повинна всіляко сприяти створенню гнучкої системи управління промисловістю через стратегічне забезпечення зростання продуктивності праці.

3.2 Кластерний підхід до управління продуктивністю та якістю праці

Основними передумовами переходу до модернізаційного економічного розвитку національної економіки та подальшим завданням модернізації є формування відповідної інноваційної інфраструктури розвитку, яка, в свою чергу, є передумовою забезпечення зростання продуктивністю праці.

У сучасній економіці, особливо в умовах глобалізації, традиційний розподіл економіки на сектори або галузі не є ефективним, тому на перше місце виходять кластери - системи взаємозв'язків фірм і організацій. Головна відмінність кластера від територіально-виробничого комплексу полягає в тім, що кластер максимально враховує ринковий механізм, він може бути ефективним тільки коли створюється за ініціативою знизу, коли самі підприємства для підвищення своєї конкурентоспроможності приходять до необхідності об'єднання в кластер.

Кластерний підхід здатний принципово змінити зміст державної промислової політики. У цьому випадку зусилля уряду повинні бути спрямовані не на підтримку окремих підприємств і галузей, а на розвиток взаємовідносин: між постачальниками і споживачами, між кінцевими споживачами і виробниками, між самими виробниками й урядовими інститутами тощо.

Такий підхід докорінно змінює принципи державної промислової політики. Це вимагає повної перебудови апарата державного управління, зміни менталітету місцевої влади, вимагає іншого зрізу інформації про стан справ в економіці - не за галузями, а на рівні окремих ринків-і компаній.

З цих позицій, доцільним буде врахувати досвід Франції, який засвідчує, що основою конкурентоспроможності є ефективне використання інноваційного потенціалу регіонів для підвищення продуктивності праці. Програма полюсів конкурентоспроможності у Франції передбачала здійснення на державному рівні 8 наступних кроків:

- виділити існуючі або потенційні полюси конкурентоспроможності за допомогою проведення тендера, і здійснити їх комунікаційну підтримку на європейському рівні;

- заохочувати (за допомогою фінансових та інших важелів) об'єднання підприємств у "мережі" з метою оптимізації витрат: спільна політика закупівель, загальне устаткування, дослідницькі лабораторії;

- інвестувати в кадри, організувати систему спільного для груп підприємств управління людськими ресурсами: як у плані пошуку співробітників (об'єднання роботодавців у союзи, складання планів найму), так і в плані їх навчання;

- зміцнювати зв'язки між виробництвом, з одного боку, і наукою й освітою - з іншого. Підприємства, що входять до складу полюсів поряд з дослідницькими лабораторіями й іншими "інноваційно утворюючими" структурами, будуть користуватися фінансовою підтримкою держави;

- стимулювати створення і розвиток інноваційних підприємств усередині полюсів;

- забезпечити зв'язок полюса із зовнішнім світом за рахунок ефективних комунікацій: залізничної, авіа-, дорожньої інфраструктури і високошвидкісних засобів зв'язку;

- просувати концепцію полюсів на європейському рівні: це інструмент підвищення загальноєвропейської економічної ефективності. Необхідно сприяти об'єднанню національних "мереж" у міжнародні. Тим самим і фінансування їх можна вивести на більш високий рівень;

- тісно співробітничати з регіонами, місцевою владою і фахівцями. Головною задачею формування і підтримки кластерів є підвищення продуктивності праці, причому без великих фінансових вкладень. Термін створення розвинутого кластера відповідає терміну створення конкурентоспроможної галузі - протягом 5-10 років.

В Україні також вже запроваджено певні законодавчі та інституційні передумови щодо формування та функціонування інноваційних кластерів. Згідно з Рекомендаціями щодо формування та функціонування інноваційних кластерів в Україні визначено, вони формуються та функціонують на двох рівнях: верхній рівень - національні інноваційні кластери; нижній рівень - виробничі інноваційні кластери [43].

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз потенційно шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що впливають на працівників офісу

Головним завданням будь якої галузі народного господарства є збільшення продуктивності праці. Разом з тим продуктивність праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізіологічно виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з у мовами праці. Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифікації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками негативної дії на здоров'я працівників, зниження продуктивності праці, а з іншого -- охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенсифікації виробництва.

Важливим моментом у комплексі заходів спрямованих на вдосконалення умов праці є заходи з охорони праці. Цим питанням з кожним роком приділяється все більша увага, тому що турбота про здоров'я людини стала не тільки справою державної ваги, але й елементом конкуренції роботодавців у питанні залучення кадрів. Для успішного втілення в життя всіх заходів по охороні праці необхідні знання в галузі фізіології праці, які дозволяють правильно організувати процес трудової діяльності людини.

Трудова діяльність людини повинна бути надійно захищена від впливів різного роду шкідливих і небезпечних чинників виробництва.

Небезпечним називається виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Якщо ж виробничий фактор призводить до захворювання або зниження працездатності, то його вважають шкідливим. Залежно від рівня і тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Працівники ТОВ «ІНТЕРТЕХЕНЕРГО» стикаються з впливом таких фізично небезпечних і шкідливих виробничих факторів, як підвищена температура зовнішнього середовища, відсутність або недостатня освітленість робочої зони, електричний струм і інші.

Багато співробітників пов'язані з впливом таких психофізичних факторів, як розумова перенапруга, перенапруження зорових і слухових аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження. Вплив зазначених несприятливих факторів призводить до зниження працездатності, викликане втомою.

Стан здоров'я працюючих значною мірою визначається впливом на організм людини фізичних факторів: температури, вологості та швидкості руху повітря. Встановлено, щонайбільша шкода здоров'ю працюючих та економічні збитки у зв'язку з невиходом на роботу пов'язані з впливом на організм знижених температур повітря виробничих та побутових приміщень на промислових підприємствах. Під впливом низьких та знижених температур повітря розвиваються захворювання периферичної нервової та м'язової систем, суглобів: радикуліти, неврити, ревматоїдні захворювання.

Висока температура і вологість повітря негативно впливають на функціональний стан людини, тому на робочих місцях необхідно створювати комфортні теплові умови постійно.

За даними ВООЗ оптимальне значення температури повітря у приміщенні становить 19 - 23 С. Рекомендується відносна вологість повітря 55%, швидкість руху не повинна перевищувати на рівні обличчя 0.1м/с.

Згідно з діючими в нашій країні нормативами ГОСТ12.1.005.-88 “Мікроклімат виробничих приміщень” температура повітря, швидкість його руху та відносна його вологість повинні відповідно становити: 22-24 градусів С; 0,1м/с; 60-40%.

Для того щоб, мікроклімат в приміщенні відділу відповідав всім нормативам в офісі встановленні кондиціонери які подають свіже і чисте повітря. Але статистика свідчить про те, що працівники які працюють в приміщенні з кондиціонерами хворіють частіше, тому що, благотворні природні аєроіони застрягають у фільтрах кондиціонера і повітря подається чистим але мертвим.

Працівники використовують для обробки інформації комп'ютери, та копіювальну техніку. Так уже через 5 хвилин роботи монітора комп'ютера концентрація іонів знижується у 5-10 разів. Через 3 години їх концентрація наближується до нуля. Ця зміна в повітрі призводить до змін у серцево-судинній, бронхо-легеневій та негативних нервових системах.

Іншим фактором впливу на здоров'я працівників є освітлення приміщення. Слабке освітлення призводить до напруження очей, що при тривалій дії веде до погіршення зору. Також виникає головний біль, нервове напруження.

Освітлення у приміщенні має бути змішаним. Природне світло повинно проникати через бічні світлопрорізи, зорієнтовані, як правило, на північ чи північний схід.

Штучне освітлення повинно обладнуватися системою загального рівномірного освітлення. В офісі ТОВ «ІНТЕРТЕХЕНЕРГО» використовують комбіноване освітлення, бо робота пов'язана з засобами обчислювальної техніки та робота з документами.

Ефективність штучного освітлення приміщень залежить від правильного обслуговування світильників. Забруднення ламп, світильників, скла світлових отворів може знизити освітленість приміщень у 1,5-2 рази.

На робочих місцях може виникати шум, джерелами якого може бути вентилятор системного блоку, принтери, а також вулиця, суміжні приміщення. Дія шуму виявляються у виді підвищення кров'яного тиску, прискореного пульсу і подиху, зниження гостроти слуху, ослаблення уваги, деякі порушення координації руху, зниження працездатності, а також у виді головного болю, запаморочення, безсоння, загальної слабості. Згідно з до ГОСТ12.1.003-85 рівень шуму не повинен перевищувати 40-65 дБ. В офісі рівні звуку не перевищують допустимі.

Працівники ТОВ «Інтертехенерго» при виконанні своєї роботи застосовують апарати та обладнання в яких використовується електроенергія, тому питання електробезпеки є актуальним. При експлуатації обладнання потрібно дотримуватися вимог і правил «правила охорони обчислювальних машин», «Правила техніки і безпеки при експлуатації електроустановок», затверджено наказом Держнагляд охорони праці від 10 лютого 1999 року №21.

При недотриманні вимог, що зазначенні вище призводять до наступних електротравм:

· Специфічне ураження тканини це - опіки, електричні знаки;

· Металізація шкіри це - частки розплавленого металу;

· Електроофтальмія це - запалення зовнішніх оболонок очей під дією ультрафіолетових променів електричної дуги;

· Механічні ушкодження це - розірвання шкіри, вивихи, переломи і т.д, викликані мимовільним скороченням м'язів.

Електричний струм являє собою прихований тип небезпеки. Смертельно небезпечним для життя людини вважають струм, величина якого перевищує 0,05А, струм менше 0,05А - безпечний (до1000В). З метою попередження уражень електричним струмом до роботи повинні допускатися тільки особи, що добре вивчили основні правила з техніки безпеки.

Відповідно до правил електробезпеки в службовому приміщенні повинен здійснюватись постійний контроль стану електропроводки, запобіжних щитів, шнурів, за допомогою яких включаються в електромережу комп'ютери, освітлювальні прилади, інші електроприлади.

Пожежна безпека в приміщенні забезпечується системою запобігання пожежі і системою пожежного захисту. У приміщенні вивішені "Плани евакуації людей при пожежі", що регламентують дії персоналу у разі виникнення вогнища загоряння і в якому зазначено місця розташування пожежної техніки.

У необхідних місцях розміщені ручні вогнегасники (вуглекислотні ОУ-8 у кількості 2 шт).

Засобами виявлення та оповіщення про пожежу є автоматичні датчики - сигналізатори про пожежу типу ДТП, що реагують на підвищення температури.

Також потенційно шкідливими факторами, які впливають на працівників є інші функціональні порушення обумовлені тривалими статичними навантаженнями, викликаними поганою організацією робочого місця користувача: незручної чи невідповідної по розмірам меблі, незручним взаємним розташуванням компонентів системи персонального комп'ютера чи відсутністю достатнього для вільних рухів і зміни пози місця. Невдала організація клавіатури, або незручна конструкція миші здатні викликати «нагромадження» захворювань сухожиль, м'язів і нервових закінчень. Крім того, виникнення хвороб спини, шиї і рук фахівці пояснюють тим, що при роботі з клавіатурою комп'ютера користувачі з високою швидкістю повторюють ті самі рухи (швидкі натискання клавіш, переміщення миші, нахили і повороти голови і т.п.). Кожне натискання на клавішу сполучено з множинним скороченням м'язів, переміщенням сухожиль уздовж кісток і зіткненнями їх із внутрішніми тканинами. У підсумку через надмірну напруженість роботи чи захопленості нею можуть розвиватися хворобливі і запальні процеси.

Крім фізичних факторів на людину також діють і психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори. До них належать нервово-психічні перевантаження: розумове перенапруження, перенапруження очей, монотонність праці, емоційні перевантаження.

4.2 Розробка заходів щодо зменшення впливу небезпечних шкідливих факторів на робочому місці

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують наступні засоби захисту:

*нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);

*нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світло фільтри);

*захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);

*захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);

*захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);

*захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);

Найбільш важливим питанням для даного офісу є нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць, електробезпек, а також ергономіка, технічна естетика та організація робочого місця.

Організацію робочого місця менеджера необхідно здійснювати на основі сучасних ергономічних вимог. Конструкція робочих меблів (столи, крісла або стільці) повинна забезпечувати можливість індивідуального регулювання відповідно росту працюючого і створювати зручну позу. Часто використовувані предмети праці й органи керування повинні знаходитися в оптимальній робочій зоні.

Для досягнення більш високого рівня працездатності потрібно обладнати робоче місце по всіх нормативним актам та вимогами. Завдяки цьому продуктивність зростає на 15-30%.

Робочий стіл повинний регулюватися по висоті в межах 680-760 мм. При відсутності такої можливості його висота повинна складати 720 мм. Оптимальні розміри робочої поверхні стільниці 1600x900 мм. Під стільницею робочого столу повинно бути вільний простір для ніг і з розмірами по висоті не менше 600 мм, по ширині 500 мм, по глибині 650 мм, а також робочі крісла з підйомно-поворотним пристроєм. Конструкція крісел забезпечує регулювання висоти опорної поверхні сидіння в межах 400-500 мм і кутів нахилу вперед до 15 градусів і назад до 5 градусів. Кожне крісло обладнане підлокітниками, що зводить до мінімуму несприятливий вплив на кистьові суглоби рук. На поверхні робочого столу для документів необхідно передбачати розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей повинно бути аналогічним від стан і від очей до клавіатури, що дозволяє знизити зорове стомлення.

Рекомендації щодо організації робочого місця та захисту від шкідливого впливу комп'ютера на здоров'я людини:

· Положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза призводить до виникнення згорблення;

· Нижній край екрана повинен бути на 20 см нижче рівня очей;

· Рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола;

· Екран комп'ютера -- на відстані 75--120 см від очей;

· Висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо;

· Крісло та клавіатуру розміщують таким чином, щоб не було потреби далеко витягуватись;

· Відстань між столами з комп'ютерами повинна бути неменша 1,5 м, між моніторами -- 2,2 м;

· Якщо під час роботи доводиться дивитись на документи, то підставку з оригіналом документа слід встановлювати в одній площині з екраном і на одній з ним висоті;

· Треба уникати яскравого освітлення, не втомлювати очі різкою зміною потужності світлових потоків;

· Екран комп'ютера треба розміщувати під прямим кутом до вікон, самі вікна під час роботи доцільно завішувати або закривати жалюзі;

Рекомендації щодо режиму роботи:

· При введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана без перерв на робота за екраном монітора не повинна перевищувати 4-х годин при восьмигодинному робочому дні; кількість опрацьованих символів (знаків) не повинна перевищувати 30000 за 4 години роботи;

· Через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5--10 хв., а через 2 години--15хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

Освітлення в офісному приміщенні повинно бути змішаним, природним і штучним. Природне освітлення повинно здійснюватися у виді бічного освітлення. Орієнтація світло отворів для приміщень з ЕОМ повинна бути північною.

Штучне освітлення в приміщеннях операторів варто здійснювати у виді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення. Для запобігання підсвічування екранів дисплеїв прямими світловими потоками застосовуються світильники загального освітлення, розташовані між рядами робочих місць або зоні з достатнім бічним освітленням. При цьому лінії світильників розташовуються паралельно світло отворам.

Освітлювальні установки повинні забезпечувати рівномірну освітленість за допомогою переважно від битого або розсіяного світлорозподілу. Вони не повинні створювати світних відблисків на клавіатурі й інших частинах пульта, а також на екрані. Для уникнення відблисків на екранах від світильників загального освітлення необхідно застосовувати антиблікові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран.

Місцеве освітлення забезпечується світильниками, встановленими безпосередньо на столі або на його вертикальній панелі, а також в монтованими в козирок пульта.

Якщо виникає необхідність використання індивідуального світлового джерела, то він повинен мати можливість орієнтації в різних напрямках І бути оснащений пристроєм для регулювання яскравості і захисної сітки, що охороняє від осліплення і відбитого блиску.

Пульсація освітленості використовуваних люмінесцентних ламп не повинна перевищувати 10%. При природному освітленні варто застосовувати засоби сонцезахисту, що знижують перепади яскравостей між природним світлом і світінням екрану. У якості таки засобів можна використовувати плівки з металевим покриттям або регульовані жалюзі з вертикальними ламелями. Крім того, рекомендується розміщення вікон з однієї сторони робочих приміщень.

У полі зору оператора повинен бути забезпечений відповідний розподіл яскравості. Відношення яскравості екрана до яскравості навколишніх його поверхонь не повинно перевищувати в робочій зоні 3:1.

У розглянутому приміщенні знаходяться застосовуються в роботі комп'ютери, принтери, сканери, безперебійні джерела живлення а також побутової музичний центр, які можуть бути причиною ураження людей електричним струмом. Хоча у всіх цих приладах застосовані сучасні заходи захисту, все ж таки необхідно проводити постійний контроль з боку електровідділу щодо стану електропроводки, вимикачів, штепсельних розеток і шнурів, за допомогою яких включаються в мережу електроприлади.

Для того, щоб зменшити кількість виникнення нещасних випадків уражених електричним струмом потрібно провести основні заходи:

· Застосування малих напруг і електричний поділ мереж

· Потрібно завжди пам'ятати, що небезпечного електроструму не існує, навіть при ураженні 12В, якщо напруга діє на безпосередньо важливі нервові вузли, керування якими в організмі людини здійснюється електричними сигналами дуже малих напруг.

· Контроль ізоляції

· При порушенні ізоляційного проводу може призвести до летальних випадків, тому контроль ізоляції є необхідним заходом, що попереджує небезпеку ураження електричним струмом.

· Захисне заземлення

При здійснені трудової діяльності в приміщенні виникає також електростатистичне поле, воно виникає за рахунок тертя: килими, лаковані покриття, одяг із синтетичної тканини, взуття.

Для досягнення зниження електрики та її небезпечних проявів здійснюються такими заходами:

· Застосуванням іонізації повітря нейтралізаторами статистичної електрики;

· Застосуванням у приміщенні підлоги з анти статистичними лінолеумом і проведенням вологого прибирання;

· Періодично при вимкненому комп'ютері протирати ледве змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури.

Нижче наведені правила техніки безпеки при проведенні робіт для працівників

1. Загальні вимоги безпеки:

1.1. Працівник зобов'язаний дотримуватись вимог законодавчих та загальних нормативно-правових актів України з питань охорони праці, пожежної і радіаційної безпеки та безпеки життєдіяльності, нормативно-правових актів для загальноосвітніх навчальних закладів.

1.2. До роботи допускаються особи які мають спеціальну освіту, відповідний стаж роботи і які пройшли:

· Попередній (черговий) профілактичний медичний огляд;

· Вступний інструктаж з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності;

· Первинний інструктаж з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності на робочому місці чи спеціальне попереднє навчання і перевірку знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності.

1.3. Виконання робіт не пов'язаних з основною роботою допускається тільки після проведення цільового інструктажу;

1.4. Працівник повинен виконувати правомірні вказівки особи, уповноваженої з охорони праці від трудового колективу і інженера з охорони праці.

1.5. За невиконання вимог даної інструкції з охорони праці, працівник несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. Вимоги безпеки праці перед початком роботи:

2.1. Оглянути своє робоче місце з метою усунення виявлених небезпечних для життя та здоров'я факторів.

2.2. У разі виявлення порушень або несправностей, вжити відповідних заходів щодо їх усунення та фіксування, а за потреби - повідомити начальника відділу освіти або особу, яка його замінює.

3. Вимоги безпеки під час роботи:

3.1. Працівник в процесі роботи зобов'язаний:

· Виконувати роботу згідно із своїми посадовими обов'язками;

· Не залишати без нагляду своє робоче місце, коли офісне обладнання підключене до електромережі (комп'ютер, електроприлади тощо);

· Запобігати порушенням правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності.

· Повідомляти начальника відділу освіти про всі нестандартні випадки під час роботи;

3.3. Працівник забезпечує:

· Експлуатацію у справному і безпечному стані обладнання, розташованого в кабінеті;

· Впровадження досягнень науки і техніки з метою підвищення безпеки праці, попередження профзахворювань;

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи:

4.1. Провести огляд приміщення;

4.2. Забезпечити проведення санітарного прибирання та провітрювання приміщення та відсутності підключених приладів, горючих матеріалів тощо;

4.3. Закрити відкриті вікна в приміщенні;

4.4. Відключити загальну подачу електричної напруги до приміщення.

Висновки

В ході роботи було розглянуто теоретико-методологічні основи аналізу продуктивності праці, рівень продуктивності праці та методи його обчислення. Було розглянуто практичне застосування статистичних показників продуктивності праці з використанням прикладних комп'ютерних програм.

Після проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Продуктивність праці є важливою економічною категорією.

Продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

Рівень продуктивності праці може характеризуватися кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу одним робітником або затратами часу на виробництво одиниці продукції.

Рівень продуктивності праці завжди виражає ступінь розвиненості виробничих відносин. Водночас характер розвитку виробничих відносин створює відповідні передумови для зростання ефективності живої праці. За умов, коли вичерпуються джерела збільшення трудових ресурсів як фактор нарощування виробництва, незрівнянно зростає роль показника продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва. Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу.

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

· Одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

· Повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

· Забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

· Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Резерви підвищення продуктивності праці - це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, такі уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Використання інформаційних технологій для управління підприємством робить будь-яку компанію більш конкурентоздатною за рахунок підвищення її керованості й адаптованості до змін ринкової кон'юнктури.

Важливо відзначити, що автоматизація - не самоціль, а цілеспрямована перманентна діяльність по раціоналізації й оптимізації організаційно-штатної структури підприємства і його бізнес-процесів.

В роботі було проведений аналіз продуктивності праці в національній економіці України. Проаналізувавши продуктивність праці персоналу, можна сказати, що продуктивність хоч і зростає, але переважно через недостовірний рівень цін та обмінний курс гривні, що не відповідає її купівельній вартості. Конкурентоспроможність національної економіки та більшості підприємств, що її складають, знаходиться на низькому рівні і відстає від розвинених країн у 2,5-5 разів..

Охорона праці є не менш важливим напрямом поліпшення робити підприємства. Значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення їх безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів і збільшенні сукупного національного продукту. Також роботодавцям та керівникам підприємств необхідно своєчасно та у повному обсязі забезпечувати працівників необхідними засобами індивідуального захисту, а також слідкувати за дотриманням робочих місць у стані відповідному до інструкцій з техніки безпеки.

Список використаної літератури

1. Бабицький А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення суспільної продуктивності праці : вісник економічної науки України. / А.Бабицький. - К., 2008. - № 1. - С. 22-28.

2. Богиня Д.П. Основи економіки праці : навч. посібник / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. - К. : Знання-Прес, 2002. - 313 с.

3. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-трудові відносини : навч. посіб. / П.Ю. Буряк, Б.Л. Карпіпський, М.І. Григорьева. -- К. : ЦУЛ, 2004. -- 438с.

4. Волгін М.А. Економіка праці: (соціально-трудові відносини) / Под ред. Н.А. Волгіна, Ю.Г. Одегова. - М: Видавництво «ІСПИТ», 2003. - 736 с.

5. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 196 с.

6. Головина О.Д. Производительность, эффективность и продуктивность труда // Изв. Акад. труда и занятости.О.Д. Головина. -- 1998. -- № 2. -- С. 34-41.

7. Гончаров В.М. Концептуальні проблеми ефективності праці в Україні : вісник економічної науки України. / В.М. Гончаров. - К. : 2007. - № 2. - С. 33-37

8. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. -- 3-тє вид., випр. і доп. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. - 559 с.

9. Економічна енциклопедія / Відповідальний редактор С.В. Мочерний. Т. 3.-- К.: Видавничий центр «Академія», 2002. -- 952 с.

10. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / Н.І. Єсінова. К. : Кондор, 2004. -- 432 с.

11. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Навчальний посібник./ В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников - Вид. 4-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

12. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 300 с.

13. Зайцев Н.Л. Економіка організації: Підручник для вузів. - 2-е вид., Перераб. і доп. / Н.Л. Зайцев. - М.: Видавництво «Іспит», 2004 р. - 624 с.

14. Занфірова Т.А. Еволюція наукових поглядів на регулювання трудової діяльності й мотивацію / Т.А. Занфірова // Економіка та держава. -- 2007. -- № 6. -- С. 82--85.

15. Заяць Т. Проблеми мотивації продуктивної трудової діяльності// Україна: аспекти праці. Т. Заяцб.-1996.-№6.-с.7-20.

16. Калина А.В. Менеджмент продуктивності: Навч. посіб. /А.В. Калина, С.П. Калініна, Н.Д. Лук'янченко.-К.: МАУП,2005.-232с.

17. Кудінова А. Аналіз продуктивності праці : довідник економіста / Алевтина Кудінова, Денис Верба. - К : Вища освіта, 2009. - № 6. - С. 79-88.

18. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. - Львів: "Новий Світ-2000", 2008. - 248 с.

19. Музиченко С.А. Продуктивність праці: соціально-економічна сутність категорії / С.А. Музиченко // Формування ринкових відносин в Україні. -- 2008. -- Хе 6. -- С. 24--28.

20. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства : підручник. / О.О. Орлов. - К. : Скарби, 2002. - 336 с.

21. Пєліхов Є.Ф., Іванова О.А., Сумець О.М. Економіка сучасного підприємства: Навч.-метод. і практ. посіб. -- К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 344 с

22. Плаксов В.А. Економічний аналіз показників праці на підприємстві: навч.посіб./А.В.Плаксов. -К:ІЗМН,1998.-84с.

23. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах : підручник / А.Ревенко. - 2008. - № 2 - С. 32-37

24. Семикіна М.В. Соціально-економічна мотивація праці: методологія оцінки ефективності та принципи регулювання : навч. посіб. / М.В. Семикіна. -- Кіровоград : Мавік, 2004. -- 328 с.

25. Сологуб О. Оцінка сукупної продуктивності підприємства на основі факторного аналізу : вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу / О. Сологуб. - К : КНЕУ, 2008. - №4. - с.54 - 57.

26. Сологуб О.П. Продуктивність економіки: регіональні аспекти / HAH України. Рада по вивч. продукт, сил України. О.П. Сологуб. -- К.: Т-во "Знання". -- 1999. - 351 с.

27. Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства : навч. посіб. / Г.М. Тарасюк, Л.І. Шваб. - К. : "Каравела", 2003. - 432 с.

28. Тубальцев А.М. Виробниче освітлення та його розрахунок: Навчальний посібник. / А.М. Тубальцев - Миколаїв: УДМТУ, 2001. - 84 с.

29. Шевченко А.Ф. Ефективність праці та фактори її підвищення при переході до ринкової економіки. / А.Ф. Шевченко. -Кам'янськ-Шахтинськ:Станиця, 2004.-107.с.

30. Цал-Цалко Ю.С. Економіка підприємства : навч. посібник. / Ю.С.Цал-Цалко, Б.І. Холод. - Житомир : ЖІТІ, 2000. - З88 с.

Размещено на Allbest.ru