Размещено на http://www.allbest.ru/

Тези наукової роботи «Система управління якістю як засіб забезпечення конкурентоспроможності продукції ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат»; Ляска Дмитро Святославович; Хмельницьке територіальне відділення МАН України; Шепетівський навчально-виховний комплекс №1 у складі: «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей»; ІІ-І/В курс (11 клас); м. Шепетівка; науковий керівник Синчак Віктор Петрович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту, економічної теорії та фінансів Хмельницького університету управління та права

В умовах ринкової економіки якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності. До того ж, ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» одне з небагатьох підприємств м. Шепетівка, чия продукція високоякісна і перспективна, здатна до захоплення вимогливого європейського ринку. Тому в даній роботі ми намагались не тільки проаналізувати роботу підприємства, а й розробити і поділитись шляхами подальшого розвитку продукції, для підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку.

У роботі було проаналізовано теоретичні основи управління якістю, а також експериментально перевірено її реалізацію на підприємстві.

Метою наукової роботи є обґрунтування механізмів управління якістю продукції на ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» та розроблення ефективних заходів з його удосконалення.

Завдання роботи: узагальнення підходів до розкриття сутності якості та конкурентоспроможності продукції, проведення аналізу й оцінки управління якістю продукції на підприємстві та розробка заходів для його удосконалення в умовах ринкового середовища.

Тему вважаємо актуальною, адже споживання товарів в наш час ґрунтується саме на якісній продукції. Якість - головна умова, яка може привести до процвітання підприємства, на якому вона виготовляється. Беручи до уваги щорічне покращення рівня якості продукції в світі робимо висновок про те, що дослідження, аналіз і подальші шляхи вдосконалення успішного підприємства необхідні в наш час.

Аналіз даних свідчить, що система управління якістю на підприємстві є дієвою. Разом з тим пік розвитку, ще не досягнуто. Тому реалізація теперішніх перспектив є основним питанням, яке потрібно розглянути в контексті даної роботи.

ВСТУП

Сучасні складні економічні та соціальні процеси в Україні не дозволяють вітчизняним підприємствам у повній мірі боротися за розширення внутрішнього та зовнішнього ринку збуту і одною з причин такого становища є недостатньо висока якість продукції. І це при тому, що основою конкурентоспроможності підприємств виступає саме якість продукції. Тому правильно обрана стратегія управління якістю продукції, дозволить забезпечити ефективний розвиток підприємства і підвищення його конкурентоспроможності. Серед науковців, які присвятили свої роботи темі рекламної політики є багато відомих імен, таких як: Іванов Ю.Б, Мазур І.І., Нємцов Р.Н, Оніщенко В.О., Шаповал Н.В.

Тому метою наукової роботи є обґрунтування механізмів управління якістю продукції на ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» та розроблення ефективних заходів з його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні сформульовано завдання нашої роботи, що полягають в узагальненні підходів до розкриття сутності якості та конкурентоспроможності продукції, проведенні аналізу й оцінці управління якістю продукції на підприємстві та розробці заходів для його удосконалення в умовах ринкового середовища.

За об'єкт дослідження визначено процеси та механізми управління якістю продукції в умовах її виробництва і реалізації на внутрішньому й зовнішньому товарних ринках.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практичні аспекти організації управління якістю продукції на ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат».

Інформаційною базою наукової роботи є нормативно-правові акти з регулювання якості та конкурентоспроможності продукції, публічна звітність ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат», результати наукових досліджень, опубліковані в спеціальній літературі та особисті дослідження.

Методами дослідження є загальнонаукові методи, що ґрунтуються на сучасній концепції управління якістю продукції.

управління якість конкурентоспроможність

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЯК НЕОБХІДНОЇ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Сутність і значення якості та конкурентоспроможності продукції в умовах ринку

У розвитку суспільного виробництва надзвичайно важливу роль відіграє якість тих матеріальних благ, що виробляються підприємством чи галуззю. Якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів [13]. Якісною вважається продукція, що відповідає вимогам стандартів і технічних умов і задовольняє потреби споживачів. У вітчизняній економічній літературі й на практиці виведено основні чинники, які впливають на якість товарів і рівень реалізації. Такими чинниками є якість сировини, ефективність переробки сировини і відходів, транспортабельність, економічна вигода, естетичність, надійність, екологічна чистота продукції, безпечність, патентно-правовий показник (можливість реалізації продукції на ринках).

В умовах ринкової економіки якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності. Економічне суперництво підприємств, окремих об'єднань, боротьба їх за ринки збуту зосереджуються не тільки на ціні, а й значною мірою на нецінових факторах. Серед цих факторів - реклама, умови для реалізації продукції, забезпечення післяпродажного обслуговування покупців - особливе місце займає якість продукції. Зрозуміло, що за однакової ціни більшим попитом користуватиметься продукт, який має вищу якість.

Водночас істотне поліпшення підприємством якості продукції порівняно з аналогічною продукцією конкурентів дає йому можливість підвищувати ціну на неї, не втрачаючи при цьому своїх споживачів, а в нерідких випадках навіть збільшуючи обсяг продажу.

Викладене дає підстави сформулювати поняття конкурентоспроможності продукції за якістю.

Це сукупність властивостей і характеристик продукту, що забезпечують задоволення потреб споживачів на вищому або однаковому рівні з аналогічною продукцією конкурентів за прийнятної для споживачів ціни. Конкурентоспроможність продукції за якістю підвищує і конкурентоспроможність підприємства, як суб'єкта ринку, під якою розуміють його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію і забезпечувати її збут. Завдяки поліпшенню якості і раціональному використанню інших нецінових факторів підприємство може одержати не тимчасові переваги над конкурентами, як при зниженні ціни, а довготривалі, оскільки останнім потрібно досить багато часу, щоб удосконалити товар і внести необхідні зміни в технологію його виробництва.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінювати якість окремих виробів, але й визначити загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників якості [9].

Основними чинниками забезпечення конкурентоспроможності продукції є: продукт (відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність у використанні), ціна (рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах тощо), канали збуту (характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування), реалізація (відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами), рівень кадрового потенціалу та управлінських структур, кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність [6].

Отже, систематичне підвищення якості, комплексне використання перелічених можливостей дозволяє забезпечувати виробництва якісної конкурентоспроможної продукції.

1.2 Основні вимоги до управління якістю продукції

Управління якістю продукції має свої особливості, що полягають у встановленні певних вимог і правил, лише дотримання яких сприятиме досягненню результату. Серед основних правил слід виділити наступні:

- якість забезпечує персонал, а не обладнання;

- цінність виробу для споживача легше збільшити шляхом підвищення якості і надійності, ніж будь-яким зниженням його ціни.

- підприємство виготовляє продукцію не для себе, а для споживача.

Поряд із зазначеними правилами необхідно передбачувати вимоги і потреби споживача, оскільки:

- незадоволеність 1 покупця може стати відомим від 20 до 40 потенційним покупцям;

- часто дії керівництва стають вирішальними в створенні якісного товару (Додаток А).

З літературних джерел відомо, що ефективне управління може забезпечуватись тільки тоді, коли персонал розуміє задачі підприємства і політику керівництва. Це з одного боку, а з іншого - неможливо працювати з персоналом, який не усвідомлює, що і заради чого відбувається на підприємстві. Тому якість як продукції, так і управління необхідно закладати на кожній технологічній операції, домагаючись повністю бездефектного виробництва. Потрібно встановити причини як дійсні, так і можливі. Недостатньо просто виявляти дефекти і усувати їх. Дефект потрібно виявляти раніше, ніж він виникне [8].

Відтак, управління якістю - не одноразова акція, а рух постійного оновлення, що повинно стати метою і способом функціонування підприємства. Для цього на підприємстві має бути розроблена стратегія робіт з постачальниками, оскільки витрати на сировину можуть досягати 70% вартості готової продукції. Адже якість продукції прямо залежить від якості сировини і матеріалів. Окрім цього між замовником і постачальником має буми взаємна довіра, взаємовигода і високе почуття партнерства і відповідальності за кінцевий результат.

Отже, стратегічне планування і політика в системі якості забезпечують підприємству основу для постановки цілей на цьому важливому етапі управління, що включають: фінансові цілі; ціль при порівнянні з кращими досягненнями; задоволеність споживачів, працівників організації; сприйняття споживачами характеристик поставленої продукції; поліпшення показників виконання процесів у всій організації; поліпшення показників продукції відповідно до вимог споживачів.

У свою чергу цілі підприємства в області якості можуть бути відображені в програмах якості, що будуть підрозділятися на:

ѕ програму поліпшення системи менеджменту якості;

ѕ програму якості продукції;

ѕ програму поліпшення менеджменту ресурсів [7].

Для досягнення позитивних зрушень в даних програмах підприємства, перш за все, визначають мету в області якості, проводять регулярні розрахунки, аналізи роботи. Політика в області якості спрямована на задоволення споживача, реалізацію товару і підтримку взаємовигідних відносин з постачальниками і підрядниками. Тому для виробника пріоритетним являється задоволення загальних вимог в системі менеджменту якості. З цією метою в організації повинна бути розроблена, документально оформлена, упроваджена, підтримуватися в робочому стані і постійно поліпшуватися система менеджменту якості відповідно до рекомендацій міжнародних стандартів ISO серії 9000:2000 і вимогами ІСО 9001-2001 Системи менеджменту якості [3].

Тут доцільно зауважити, що жодне керування якістю як продукту, так і процесу неможливе без використання вже існуючих статистичних методів. Це залишається справедливим і при загальному керуванні якістю. Тому в стандартах ІСО 9001 - ІСО 9003, де розглядаються системи якості, записано: "У разі потреби постачальник має розробляти процедури, що забезпечують вибір статистичних методів, необхідних для перевірки можливості технологічного процесу і прийнятності характеристик продукції" [3]. Для рішення проблем, що стосуються якості продукції, також широко застосовуються статистичні методи.

Отже, вимоги до управління якістю є чітко сформульованими і обов'язковими до наслідування, вимагають від організації розробки, документальної оформленості, впровадження і підтримування в робочому стані системи менеджменту якості, що призводить до її високої результативності відповідно до вимог цього стандарту.

1.3 Зарубіжний та вітчизняний досвід управління якістю

У розвитку управління якістю можна виділити ряд етапів: від перевірки виробленого товару до системи загального управління якістю. Перші підходи управління якістю були сформульовані, як уже зазначалося, в системі наукового управління виробництвом XIX - початку XX століття. Кожне наступне десятиріччя було пов'язано з досягненнями науки і техніки, змінами у сфері виробництва товарів і послуг. Змінюються вимоги до якості та виробничі умови стимулювали і направляли розвиток управління якістю (Додаток В).

У розвинених країнах (США, Франція, ФРН та ін.) впроваджують систему тотального забезпечення якості (ТЗЯ), яка мала експериментальну перевірку в Японії. Основна мета системи - посилення конкурентоспроможності товарів, що досягається шляхом практичної реалізації комплексу таких принципів [2]:

1. Забезпечення постійної відповідності продукції запитам споживача.

2. Зосередження зусиль на запобіганні проблемам, а не їх усуненні 
(у японських фірмах у середньому 60 % витрат на забезпечення 
якості спрямовується на запобіжні заходи, 30 % -- на здійснення 
контролю якості, 7 % -- на усунення браку з внутрішніх причин, 
3 % -- на усунення браку, викликаного зовнішніми причинами). 

3. Ринкові переваги продукції завдяки її особливій якості та упаковці. 

4. Оцінювання діяльності всіх підрозділів та служб підприємства.

5. Персональна відповідальність та самоконтроль кожного працівника з урахуванням колективних оцінок і думок [5].

У розвинених країнах організація гуртків контролю якості (ГКЯ) розглядається як обов'язкова складова ТЗЯ. Цей організаційний резерв зростання якості є формою низового громадського контролю працівниками одного підрозділу якості продукції та формуючих чинників. ГКЯ включають 5-10 осіб, а керівником групи здебільшого призначається керівник підрозділу. Члени гуртка самостійно обирають тему розробок, а вище керівництво виступає перед членами ГКЯ з проблемними доповідями. Робота груп якості висвітлюється на спеціальних стендах. Найвдаліші розробки преміюються. Розробки, що проводяться в гуртках, спрямовані на поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації працівників, раціоналізацію технологічних процесів, удосконалення стилю керівництва. Менеджери багатьох фірм вважають, що ГКЯ допомагають створити на підприємствах атмосферу співдружності. Економічний ефект, отриманий від реалізації пропозицій членів. ГКЯ, приблизно втричі перевищує витрати, пов'язані з їх діяльністю. Організація ГКЯ потребує високого рівня керівництва ними, наявності конкретних річних планів розробок і певних цілей [12].

Отже, використання наявного міжнародного досвіду управління якістю є обов'язковим кроком, який веде до досягнення високих цілей в розробці якісної продукції і процвітання будь-якого підприємства.

РОЗДІЛ 2. СТАН УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ТОВАРИСТВІ

2.1 Організація роботи з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції

На сьогодні ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» орієнтується не лише на внутрішній ринок, але й активно розвиває та вдосконалює зовнішньоекономічні зв'язки, а це свідчить про те, що підприємство є надійним і перспективним партнером у сфері бізнесу. Тому для забезпечення подальшого розвитку підприємства і підвищення рівня задоволеності споживачів було впроваджено систему менеджменту якості, яка відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008 «Системи менеджменту якості. Вимоги» [3].

Відразу зауважимо, що при розробці, впровадженні і в постійному поліпшенні системи менеджменту якості на підприємстві використовується "процесний підхід". Це означає, що на підприємстві визначено і забезпечено управління численними зв'язаними процесами. Отож, як зазначено вище на підприємстві розроблена, впроваджена і підтримується система менеджменту якості (СМЯ), основним завданням якої є:

- забезпечення виробництва продукції в повній відповідності із встановленими нормативними і законодавчими вимогами;

- збільшення задоволеності замовників за постійного поліпшення якості

Причому, як і слід було очікувати, враховуючи основне завдання товариства, застосування СМЯ розповсюджується в основному на виробництво цукру. Її впровадження у достатній мірі забезпечено документально і дозволяє утримувати саму систему управління якістю у робочому стані. При цьому керівництвом товариства створені належні умови для її постійного поліпшення відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008 "Системи менеджменту якості. Вимоги" [3].

Окрім цього в товаристві визначені інші сфери застосування СМЯ, зокрема в основних його підрозділах (Додаток Г); послідовність і взаємодія цих процесів (Додаток Ж); критерії і методи, необхідні для забезпечення результативності, як при здійсненні, так і управлінні цими процесами. Поряд із цим визначена наявність засобів і інформації, необхідних для підтримки процесів і їх моніторингу, а також здійснюється моніторинг, вимірювання і аналіз цих процесів та вживаються заходи необхідні для досягнення запланованих результатів і постійного поліпшення самих процесів управління.

Достатньо уваги в товаристві приділяється документаційному забезпеченню, що є необхідною умовою управління якістю. Зокрема у змісті документації товариства відображаються політика й цілі в сфері якості; КД, необхідні для забезпечення планування, здійснення і управління процесами; положення про структурні підрозділи; посадові і робочі інструкції;настанова з якості.

Разом із цим для визначення необхідних засобів управління розроблений окремий документ КД-4.2.1 «Управління документацією». Важливо зазначити, що у цьому локальному акті чітко визначений порядок проведення перевірки якісності документації та перелік кроків, що проходить документація до оприлюднення.

Загальновідомо, що одну з основних ролей в організації роботи на підприємстві, зокрема і в управлінні якістю, відіграє його керівництво. ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» не є винятком, а тому, як і належить, в обов'язки керівництва входить розробка і впровадження СМЯ, а також постійне поліпшення її результативності. Вище керівництво забезпечує доведення і виконання вимог замовників, організацію роботи з ними, забезпечує, щоб Політика в сфері якості відповідала цілям підприємства, для чого, власне, встановлюються Цілі в сфері якості. Варто додати, що останні є вимірними і узгодженими з Політикою в сфері якості в цілому.

Усе вищенаведене дозволяє зробити висновок, що на підприємстві проводяться активні організаційні роботи з підвищення якості продукції, які забезпечують її високий рівень конкурентоспроможності.

2.2 Аналіз якості виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції

Даний аналіз якості проводиться на підставі інформації про управління ресурсами, внутрішньо підприємницькими дослідженнями якості, вимірювань й аналізом стану діяльності підприємства.

На підприємстві визначені і забезпечуються ресурси, необхідні для впровадження і підтримки в робочому стані СМЯ, а також постійного підвищення її результативності; підвищення задоволеності замовників шляхом виконання їх вимог.

Персонал, що виконує роботу, яка впливає на якість надаваних підприємством послуг, є компетентним на підставі відповідної освіти, підготовки, навиків і досвіду.

На підприємстві визначена, забезпечена і підтримується в робочому стані інфраструктура, необхідна для діяльності підприємства в досягненні відповідності вимог до продукції. Обладнання і технічні засоби використовуються відповідно до передбаченого призначення і проходять технічне обслуговування. Засоби вимірювальної техніки, на які розповсюджується державний метрологічний нагляд, проходять перевірку органами Державної метрологічної служби. Керівництво підприємства контролює, щоб умови праці і безпека праці відповідали вимогам чинного законодавства України.

Основним напрямом поліпшення якості товару на підприємстві є здійснення відповідних вимірювань, аналізу. Як один з критеріїв оцінки СМЯ, підприємство здійснює моніторинг інформації про усвідомлення замовниками того, наскільки виконані їх вимоги. Із запланованою періодичністю проводяться внутрішні аудити і вимірювання (див. КД-8.2.2 Внутрішній аудит), для визначення, наскільки СМЯ відповідає запланованим заходам розробленим самим підприємством. Керівники підрозділів забезпечують своєчасне усунення виявлених невідповідностей, а також причин їх виникнення. При цьому проводиться перевірка запроваджених дій і складається звіт за наслідками цієї перевірки (див. КД-8.5.2 Коригувальні дії).

Докази відповідності продукції критеріям приймання документально оформляються з вказівкою відповідального за випуск продукції. Випуск і постачання продукції здійснюються тільки після отримання всіх позитивних результатів контролю, якщо інше рішення не затверджене відповідним уповноваженим або застосовано замовником.

Всі рекламації, претензії, незгоди, зауваження, що поступили від замовників, реєструються (див. КД-7.2.2 Ведення претензійної роботи). Вони підлягають подальшому аналізу з боку керівництва і виконавців з документуванням і вживанням заходів, про що повідомляється замовникові.

Результати аналізу даних застосовуються для ухвалення оперативних рішень і для розгляду при аналізі СМЯ з боку керівництва, що більш ніж переконливо доводить про практичне значення одержаних результатів.

Отже, аналіз якості виробництва на підприємстві ведеться в повному обсязі і реалізується спільними діями усього підприємницького персоналу. Поряд із цим, вважаємо, що організація роботи з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції хоча і знаходиться на належному рівні, проте вона потребує свого удосконалення.

2.3 Стратегічне та тактичне управління якістю продукції та забезпечення її конкурентоспроможності

На підприємстві сплановані і розроблені процеси, необхідні для забезпечення організації випуску продукції. Плануючи процеси випуску продукції, підприємство встановлює цілі в сфері якості і вимоги до послуг, що надаються; потребу в розробці необхідних процесів, документів, а також в забезпеченні ресурсів для конкретного виду продукції; необхідну діяльність по моніторингу, контролю для конкретного виду продукції; записи, необхідні для забезпечення свідчення того, що процеси випуску продукції і вироблена продукція відповідають вимогам.

Результати такого планування представлені у вигляді технічної документації, форм записів, ресурсів, що виділяються.

Визначаються й аналізуються вимоги, що відносяться до продукції.

(Якщо певні вимоги замовника нездійснимі, то, при нагоді, пропонуються альтернативні варіанти. Якщо вимоги до продукції, що виробляється підприємством змінюються, забезпечується внесення змін до відповідних документів і доведення інформації про зміни до зацікавлених сторін.)

На підприємстві забезпечується відповідність закуповуваної продукції (сировини, матеріалів) встановленим вимогам (див. КД-7.4.2 Закупівля продукції, КД-7.4.3 Вхідний контроль сировини та допоміжних матеріалів, КД-8.2.4 Контроль в процесі виробництва, КД-8.2.5 Контроль готової продукції).

На підприємстві встановлений і впроваджений вхідний контроль для забезпечення відповідності закупленої продукції вказаним вимогам до закупівель (див. КД-7.4.3 Вхідний контроль сировини та допоміжних матеріалів).

На підприємстві здійснюється ідентифікація продукції в процесі її випуску. Правила ідентифікації, способи її здійснення, вживані засоби встановлені в КД, технологічній документації.

При внутрішньому обслуговуванні і постачанні забезпечується збереження відповідності продукції встановленим вимогам (див. КД-7.5.5-01 Складування, зберігання та відвантаження цукру білого, КД-7.5.5-02 Складування, зберігання та відвантаження жому, КД-7.5.5-03 Складування та зберігання сировини, КД-7.5.5-04 Складування і зберігання витратних матеріалів, КД-7.5.5-05 Складування і зберігання ПММ). Це забезпечується ідентифікацією, зберіганням і захистом, відповідним поводженням з продукцією, упаковкою. Ці вимоги застосовуються також до сировини та витратних матеріалів, які є складовими частинам продукції підприємства. Засоби вимірювальної техніки, на які розповсюджується державний метрологічний нагляд, проходять повірку органами Державної метрологічної служби (див. КД-7.6.1 Метрологічне забезпечення виробництва). Результати повірки документально оформляються. На підприємстві забезпечується ідентифікація засобів вимірювань, захист від пошкодження і погіршення стану в ході використання, технічного обслуговування і зберігання.

Здійснюються роботи по підвищенню результативності СМЯ за допомогою використання Політики і Цілей в сфері якості, результатів аудитів, аналізу даних, коригувальних і запобіжних дій, а також аналізу з боку керівництва.

Метою поліпшення є збільшення можливості підвищення задоволеності замовників. При цьому дії з поліпшення включають аналіз і оцінку існуючого положення для визначення областей для поліпшення; встановлення цілей поліпшення та пошук можливих рішень для їх досягнення; оцінювання і вибір рішень; виконання вибраних рішень; перевірка, аналіз і оцінка результатів виконання; оформлення змін.

На підприємстві робляться дії, направлені на усунення причин виявлених невідповідностей з метою запобігання їх повторному виникненню. Коригувальні дії, що робляться, є адекватним наслідком виявлених невідповідностей.

У КД-8.5.2 Коригувальні дії визначені вимоги до проведення аналізу невідповідностей (включаючи скарги і рекламації замовників), причин невідповідностей; оцінки потреби в діях, що гарантують, що невідповідності не повторяться; визначення і впровадження необхідних дій; реєстрації результатів проведених дій; аналізу проведених коригувальних дій.

Таким чином, проведення запобіжних дій здійснюється з метою усунення причин потенційних невідповідностей. Такими діями на підприємстві є встановлення потенційних невідповідностей і їх причин; оцінювання необхідності дій з метою запобігання появи невідповідностей; визначення і здійснення необхідних дій; записи результатів зроблених дій; аналіз зроблених запобіжних дій.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ТОВАРИСТВІ

Досягнення високого рівня конкурентоспроможності можливе лише за умов застосування ефективного управління нею. Під системою управління конкурентоспроможністю підприємства треба розуміти сукупність організаційної структури, процесів, технологій, положень ресурсів тощо, необхідних для створення і реалізації умов, які сприятимуть створенню конкурентних переваг у теперішньому і майбутньому бізнес-середовищі.

Для формування системи стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємства насамперед потрібно поставити завдання, які дають змогу виявити головні характеристики його конкурентоспроможності.

Перше завдання, яке виникає на підприємстві - це елементарне виживання або здатність оплачувати свої рахунки, тобто забезпечення платоспроможності. Таке завдання, зазвичай, вирішують шляхом виконання конкретних дій щодо реалізації вже виробленої продукції, вживанням низки маркетингових заходів: аналізу ринку, асортименту, цінової політики, методів просування продукції підприємства на ринку її збуту. Після вирішення питань платоспроможності виникає головне завдання досягнення прибутковості діяльності підприємства. На цьому етапі маркетингові заходи підприємства необхідно доповнити економічними, а саме: аналіз витрат на виробництво, аналіз собівартості й ціноутворення та організаційно-технологічними завданнями: аналіз ефективності виробництва, технологічності тощо.

Наступною важливою задачею для менеджменту підприємства є структурування і, відповідна до цієї системи, характеристика - адаптивність системи управління. Це означає, що система управління повинна сприяти реалізації стратегічної концепції підприємства. Іншою актуальною проблемою для українських підприємств є забезпечення фінансової та управлінської прозорості. Ця характеристика передбачає наявність у підприємства фінансової структури (центрів фінансового обліку та відповідальності), фінансової політики, яка відповідає міжнародним принципам і стандартам обліку. Забезпечення фінансової та управлінської прозорості досягають також своєчасним та правильним використанням таких інструментів, як фінансовий аналіз, фінансове планування, антикризове управління, страхування тощо. Забезпечення фінансової та управлінської прозорості дасть змогу підприємству здобути хорошу репутацію в ділових колах. І, як наслідок цього, зможе зміцнити взаємини з клієнтами та партнерами.

У процесі свого розвитку підприємство стикається з проблемами зростання. Симптомами цього рівня можуть бути ускладнення інформаційних, матеріальних та інших потоків на підприємстві, погіршення фінансового стану, зниження загальної організованості та інше. Виникає завдання, і з ним - чергова характеристика стану підприємства - керованість бізнесу. Для вирішення цієї проблеми необхідним стає запровадження сучасних інформаційних технологій. При цьому виникає потреба узгодження і організації інтегрованої взаємодії багатьох фінансових та управлінських методик, для чого на підприємстві створюють бібліотеку або сховище оптимальних управлінських рішень, експертних систем, засобів і систем підтримки ухвалення управлінських рішень.

Забезпечення інвестиційної привабливості. Вирішення цього завдання дасть змогу підприємству збільшити свою капіталізацію і, як наслідок, підвищити вартість капіталу, вкладеного власниками [11].

Загалом, процес управління конкурентоспроможністю підприємства повинен охоплювати реалізацію деяких етапів, які ми пропонуємо для подальшого розвитку підприємства:

1. Інтеграція до європейського ринку. (на основі експорту або розробки спільних підприємств.)

Експорт - продаж за кордоном товарів, вироблених усередині країни, причому на спосіб цього продажу за кордоном часто мають значний вплив як внутрішні, так і іноземні збутові, посередники. При організації спільних підприємств фірма разом з фірмою іншої країни, вносять капітал для заснування нового підприємства. Головна ідея в тому, щоб поєднати разом сильні сторони обох фірм (наприклад, виробниче обладнання, знання ринку, доступ до каналів збуту) і вирівняти слабкі сторони.

Перешкодами до даного, наприклад, є високі транспортні та складські витрати, тарифні і нетарифні перешкоди щодо імпорту, що суттєво знизять прибуток компанії на перших етапах інтеграції і є ризикованим вкладенням. Дана пропозиція може бути досягне на при значній підтримці з боку держави. Визначені загальні вимоги дій держави в умовах входження економіки України у світове господарство. Такими діями є внесення корективів у зовнішньоекономічну політику, не вдаючись до уніфікації тарифних ставок; збільшення частки інвестицій в основний капітал і частки витрат на інновації в загальному обсязі промислової продукції; збереження науково-технічного потенціалу, у тому числі за рахунок розширення державного фінансування фундаментальної науки, досліджень та розробок, а також освіти.

2. Інноваційні мотиваційні заходи (методи стимулювання персоналу).

Адже окрім прямої фінансової мотивації - непрямі мотиваційні заходи, як показав зарубіжний досвід також дієві і позитивно впливають на роботу працівників.

Такими заходами є мотиваційні подарунки (годинники, ручки, оргтехніка), які демонструють працівнику оцінку його досягнень з боку керівництва і дозволяють відчувати повагу до себе і свою значимість.

Соціальний пакет (сьогодні часто практикується непряме фінансування працівника, якому підприємство протягом року платить певну суму на окремий рахунок, але отримати її працівник може не одразу, а тільки через певний період (5-10 років). До такого виду стимулювання належать додаткові пенсійні програми для працівників. Наявність додаткового соціального захисту служить стимулюючим фактором для працівника, який прагне стабільності після виходу на пенсію. А підприємство у якійсь мірі «прив'язує» такого працівника до себе, витрачаючи менше коштів ніж, якщо було б потрібно підвищувати заробітною платню. Нерідко практикується такий вид стимулювання, як придбання для працівника програми убезпечення життя, де набувачем коштів через певний період (10-15р.) стає підприємство, яке сплачує за працівника внески. Як бонус до цього фінансового продукту багато страхових компаній пропонують додатковий захист для сім'ї працівника у випадку його смерті внаслідок ДТП, нещасного випадку, хвороби або ж у випадку настання постійної інвалідності працівника).

Мотиваційне навчання, за якого працівник отримує можливість відійти від щоденної робочої рутини, отримати нові знання, новий мотиваційний заряд. Під час мотиваційних тренінгів працівники компанії більше спілкуються між собою неформально, що сприяє зближенню та формуванню відчуття командного духу.

Не потрібно забувати й про спільні корпоративні святкування, відкритий і постійний діалог керівництва з персоналом.

3. А головне працівники повинні відчувати радість від роботи, бути особисто причетними до неї, постійно підвищувати власну кваліфікацію і отримувати результати власної роботи.

4. Подекуди успішне підприємство повинно випереджати загальні тенденції розвитку держави, тому розробка планів прискореного науково технічного прогресу є важливим процесом із удосконалення.

Потрібно також відмітити і без того, якісну роботу підприємства та його робітників в сфері забезпечення якості продукції. Щорічно спільними діями усіх ланок розробляються запобіжні та поліпшуючі дії.

Отже, основним завданням функцій управління конкурентоспроможністю є створення методів менеджменту, за допомогою яких система управління впливатиме на працівників, забезпечуючи їхню активність, координуючи діяльність, спрямовуючи на досягнення рівня конкурентоспроможності. Успіх у будь-якій підприємницькій діяльності багато в чому визначається правильно обраною стратегією управління підприємством, що є складовим елементом менеджменту в закордонному та вітчизняному бізнесі [10].

Таким чином, ефективне управління підприємством в умовах ринку зводиться, до керування його конкурентоспроможністю (до оцінювання й аналізу чинників, які підвищують або знижують конкурентоспроможність підприємства, вибору і реалізації відповідної стратегії і тактики для досягнення тієї або іншої мети).

Висновки

Провідною метою кожного підприємства, що хоче досягнути оптимального рівня конкурентоспроможності, є управління з розвитком властивостей адаптивності та інноваційності. Метою даних процесів на підприємстві, що розглядалось в контексті даної роботи є визначення стратегічних напрямів розвитку і діяльності підприємства, визначення методів і засобів досягнення запланованих результатів, забезпечення ефективного функціонування системи якості і її постійного поліпшення.

Основним напрямком формування і вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства повинен бути, на наш погляд, акцент на стратегічних пріоритетах системи менеджменту, оскільки саме тут забезпечують розроблення і реалізацію перспективних конкурентних переваг. Утрата переважною більшістю підприємств своєї конкурентоспроможності свідчить про брак у них досвіду формування конкурентних стратегій.

Проведені дослідження в управління якістю на підприємстві ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» показали, що наявна система якості забезпечує високий рівень продукції, що виготовляється. Разом із тим нам є куди рости. Отже, зараз у важких економічних умовах, нагальною проблемою є загальна активізація роботи усіх уповноважених органів щодо здійснення заходів, які допоможуть проводити подальшу високорівневу якісну політику, часто і систематично підвищувати якість продукції, сприяти розвитку міста і міської інфраструктури.

На основі викладеного, можна констатувати, що подальше формування і покращення в умовах виробництва можливе і доречне. Тому спираючись на зарубіжний, вітчизняний досвід у сфері забезпечення якості продукції, ми прагнемо удосконалити роботу підприємства. Для цього, на нашу думку, доцільно здійснити першочергові заходи, серед яких:

- установлення стратегічного завдання «Шепетівський цукор» у Європі;

- запровадження інноваційних методів мотивації робітників та персоналу;

- введення розширеного соціального пакету захисту працівників;

- удосконалення науково-технічного компоненту підприємства;

- організація рекламного забезпечення і інформування нових, потенційних інвесторів;

- запровадження антимонопольної стратегії для забезпечення конкуренції на державному та міжнародному рівні;

Вважаємо, що зроблені висновки та пропозиції сприятимуть удосконаленню системи управління якістю на підприємстві ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» і дозволить йому вийти на нові рівні розвитку і ринки продажу. Усе це, очевидно, дозволить розширити торгівельну інфраструктуру міста і навіть держави, збільшить обсяги продукції та щонайголовніше її якість. Дасть поштовх до створення нових підприємств та розвитку конкуренції. Введе в практику наведені пропозиції на інших підприємствах і зробить крок до загального збагачення держави та появі нових необхідних партнерів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Василенко О.П. Виробничий менеджмент. -- К.: Либра, 2004. -- 511 с.

2. Деминг У.Э. Лекция перед японскими менеджерами в 1950 г. // Методы менеджмента качества. -- 2000. - № 10. - С. 24-29 (Пер. с англ. Ю.П. Адлера и В.Л. Шпера).

3. Державні стандарти України ISO серії 9000-9004.

4. Іванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики : монография / Юрий Борисович Иванов. - X., 1997. - 312 с.

5. Ісикава К. Японские методы управления качеством. М.: Экономика,1988.

6. Мазур І.І., Шапиро В.Д. и др. Управление проектами: Справочник для профессионалов. - М.: Высшая школа, 2001. - 875 с.

7. Нємцов Р.Н. Менеджмент організацій. -- К.: Діло, 2006.

8. Ніксон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надёжности. М.: Издательство стандартов, 1990.

9. Оніщенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С., Чевганова В.Я. Організація виробництва. Навчальний посібник. -- К.: Лібра, 2003. -- 336 с.

10. Пінто Дж.К. Управление проектами. - СПб: Питер, 2004. - 464 с.

11. Шаповал Н.В. Менеджмент якості: Підр. -- К.: МАУП, 2001. -- 152 с.

12. Шонбергер Р. Японские методы управления производством. М.: Экономика,1988.

13. http://www.refine.org.ua/pageid-5382-2.html

14. ISO 9000:2005 ДСТУ ISO 9000-2007 "Системи управління якістю. Основні положення і словник"

Размещено на Allbest.ru