Підвищення якості продукції на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліпшення якості продукції на підприємстві

Вступ

Харчова промисловість була і залишається стратегічно важливою галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу, тому її прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ та забезпечення сталого економічного зростання.

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, якості продукції, а також її фасування та пакування.

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення країни ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (часто низької якості), у той час, коли для подолання негараздів існують усі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Очевидно, що проблема підвищення якості та конкурентоспроможності продукції не лише актуальна, а є однією з найважливіших. Вихід вітчизняної економіки з кризи в умовах ринкових відносин можливий лише за умови, якщо промисловість України, зокрема харчова, буде виробляти тільки високоякісну продукцію, безпечну для здоров'я та життя людини.

Проблема вдосконалення управління якістю була і все ще залишається об'єктом та предметом наукових досліджень. Різні аспекти з цієї проблеми досліджували такі вчені, як О.В. Аристов, Л.Е. Басовський, А.М. Богатирьов, С.А..Варакута, В.І. Гіссін, О.П. Глудкін, А.О. Заїнчковський, А.І. Ковальов, В.В. Окропилов, В.Б. Протасьєв, В.М. Спіцнадель В.К. Федюкін, С.К. Фомічов.

Зарубіжний досвід управління якістю продукції відображений у роботах вчених Дж. Маркуса Джоуба, Джоржа С. Ваймерських, Джурана Дж.М., Демінга Е., Ісікави К., Каору І., В.С. Литвиненка, Марка Д. Ханна, М.І., Новицького, Стівена Б. Вардемана, Ф.І. Шахмалова, Харингтона Дж.Х. тощо.

Метою написання курсової роботи є обґрунтування теоретико-методичних та організаційно-технологічних засад щодо ефективного управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості.

Для досягнення визначеної мети у роботі сформульовано такі завдання:

- сутність, основні категорії і поняття управління якістю продукції;

- методика визначення впливу якості продукції на стратегію розвитку підприємства;

- організаційно-методичні принципи управління якістю продукції;

– характеристика діяльності підприємства;

– оцінка асортиментної політики підприємства;

– організація системи управління якості продукції на підприємстві;

– використання зарубіжного досвіду управління якістю молочної продукції;

– шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства.

Об'єктом курсової роботи є сучасний стан процесів управління якістю продукції харчової промисловості на підприємстві ПАТ «Житомірський маслозавод-компанія «Рудь».

Предмет курсової роботи - теоретико-методологічні та організаційно-технологічні аспекти механізму ефективного управління якістю продукції підприємств харчової промисловості.

Інформаційну основу дослідження складають нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти ISO 9000, статистичні публікації, монографічна література та періодичні видання, науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

1. Теоретичні основи управління якістю продукції на підприємстві

1.1 Сутність, основні категорії і поняття управління якістю продукції

управління методичний організаційний

Якість є однією з основних категорій, що визначають спосіб життя, соціальну й економічну основу для успішного розвитку людини і суспільства. Таке формулювання чітко визначає значимість діяльності по удосконаленню якості.

Показники якості продукції найбільш близько виявляються пов'язаними з потребами споживачів. При цьому нижнім рівнем кількісних значень показників якості, які можна заміряти, виявилися вимоги відповідних міжнародних, державних і галузевих стандартів і технічних умов. Такий підхід дозволяє визначити основні причини технічного відставання у сфері технології практично у всіх галузях промисловості і сільського господарства у пострадянських державах[15].

Практична реалізація цього принципу призвела до стрімкого відставання у сфері технології виробництва продукції, починаючи вже із середини 60-х років ХХ століття. Якщо вже порушено питання про відставання, то в порівнянні з ким чи чим спостерігалося це відставання. У 60-і роки в усьому світі діяв поопераційний контроль якості. Але вже наприкінці цього десятиріччя в розвинених країнах Європи, Азії й Америки стали застосовуватися системи забезпечення якості (QA - Quality Administration - Адміністративне Керування Якістю), що забезпечвали профілактику дефектів продукції, що випускалась. Уже такий підхід дав поштовх до початку технічного переозброєння промисловості, впровадженню нових технологій і технологічних прийомів. Отже ми можемо визначити вимоги, які беруть участь у формуванні відносин придатності об'єкта для цілей споживача і окреслюють границю якості об'єкта.

Наступні двадцять років (до кінця 80-х років) були присвячені подальшій модернізації технології виробництва продукції і пов'язаній з нею подальшій розробці методів і засобів керування якістю (QM - Quality Management - Керування Якістю). Розрізнені окремі розробки в цій сфері необхідно було об'єднати в єдину концепцію керування якістю. Тому Світова організація із стандартизації розробила стандарти ІСО серій 9000 (методи і засоби керування якістю) і 10000 (нагляд) [21].

У новій концепції QM, контроль продовжує грати дуже істотну роль, але він розглядається разом з такими процесами, як аналіз, планування і прогнозування якості. Головною метою системи, утвореної цими процесами, є забезпечення й удосконалювання якості протягом усього процесу створення продукції як засобу задоволення конкретних потреб.

Забезпечення якості - заплановані і систематично виконані організацією-товаровиробником дії, що створюють впевненість у тому, що якість продукції буде відповідати запропонованим вимогам. Існують два різновиди забезпечення якості: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє забезпечення якості створює впевненість у належній якості продукції у керівництва організації-товаровиробника, зовнішнє - у споживачів.

Оскільки у процесі «створення якості» бере участь практично вся організація, у ній не може бути відповідальним за якість якийсь один спеціальний підрозділ. Це і було покладено в основу концепції загального управління якістю (TQM), що також спирається на нормативну базу стандартів ІСО серії 9000. Слід зазначити, що ця концепція сьогодні, вважається найбільш прогресивною і має на увазі активну участь кожного співробітника в удосконалюванні якості продукції і процесів. Як свідчить досвід провідних світових підприємств, тільки усвідомивши цю концепцію та зробивши її основою діяльності, підприємства можуть досягти високого рівня ділової досконалості[23].

Відповідно до підходів TQM, якість трактується не стільки як якість виробленої продукції чи наданих послуг, стільки як якість роботи підприємства в цілому. Системи TQM найчастіше характеризують через набір концепцій, які відображають їх основні принципи та положення. Нижче наведено перелік основних таких концепцій (матеріали надані Українським дисконтним клубом):

- орієнтація на результат;

- концентрація уваги на споживачах;

- лідерство та відповідність цілям;

- управління, що ґрунтується на процесах і фактах;

- розвиток персоналу та його залучення до удосконалення.

Треба зазначити, що на відміну від підходів до управління підприємством, що ґрунтуються на стандартизації, підходи TQM є дуже гнучкими та м'якими, у них фактично відсутні цілком обов'язкові елементи чи вимоги. TQM часто розглядають як загальну філософію управління, яка визначає лише базові ідеї та концепції, залишаючи підприємствам свободу вибору тих чи інших шляхів їх реалізації. Тому вищенаведений перелік концепцій не є постійним чи вичерпним, він може модифікуватися та вдосконалюватися в міру накопичення досвіду управління підприємствами та підвищення рівня їх досконалості[20].

Особливість застосування міжнародних стандартів ІСО серії 9000 полягала в наступному. Міжнародні стандарти серії ISO-9000 містять опис того, які елементи має включати система якості. Створена на основі ISO-9000 система якості являє собою організаційну структуру, процедури, процеси і ресурси, необхідні для здійснення керування якістю ISO (International Organization for Standartization) - Міжнародна організація із стандартизації.

Міжнародна Організація із Стандартизації прийняла рішення ввести з 2001 року нові версії стандартів серії ІСО 9000:

ІСО 9000:2000 Системи менеджменту якості. Основи і словник.

ІСО 9001:2000 Системи менеджменту якості. Вимоги.

ІСО 9004:2000 Системи менеджменту якості. Методичні вказівки щодо покращення діяльності[19].

Стандарт ІСО 9000:2000 об'єднав у собі положення стандарту ІСО 9000:1994 і стандарту ІСО 8402.

Стандарт ІСО 9001:2000 об'єднав у собі вимоги стандартів ІСО 9001, ІСО 9002 і ІСО 9003.

Стандарт ІСО 9004:2000 став новою версією стандарту ІСО 9004.

Власне ISO-9000 визначає вибір і застосування стандартів, ISO-9001-9003 утворює ієрархію, у якій найбільш суворим, вищим є стандарт ISO-9001. ISO-9004 носить рекомендаційний характер. До групи ISO-9000 примикають стандарти ISO-8402 (термінологія у сфері якості) і серія ISO-14000 (своєчасні екологічні вимоги до виробництва).

Стандарти ISO-9001/2 містять 20 основних елементів системи керування якістю загального виду (відповідальність керівництва, контрольно-вимірювальне устаткування, статус перевірки та випробувань, аналіз контракту тощо).

Цілком зрозуміло, що стандарти серії ISO-9000 визначають не параметри конкретних виробів, а умови їхнього створення, інакше кажучи, культуру виробництва. Сертифікат відповідності ISO-9001-9003 видається в результаті багатоетапної процедури, що включає переговори з керівництвом підприємства, аналіз прийнятої на підприємстві внутрішньої системи забезпечення якостей і системи роботи з персоналом, включаючи його навчання, і, нарешті, інспектування всіх етапів виробництва продукції та усунення недоліків[21].

У той же час стандарт ІСО 9004 є для організацій своєрідним методичним посібником з розробки і застосування Систем Якості. Цей стандарт застосовується, насамперед, при вирішенні задач у сфері внутрішнього забезпечення якості і має використовуватися в контрактних ситуаціях, а також для цілей сертифікації[12].

Основними цілями випуску стандартів ІСО серії 9000 були:

- зміцнення взаєморозуміння і довіри між постачальниками і споживачами продукції з різних країн світу при укладанні контрактів;

- досягнення взаємного визнання сертифікатів на системи якості, що видаються акредитованими органами із сертифікації з різних країн світу, на основі використання ними єдиних підходів і єдиних стандартів при проведенні сертифікаційних перевірок (аудитів);

- надання сприяння і методичної допомоги організаціям різних масштабів з різних сфер діяльності у створенні Систем Якості, які б ефективно функціонували.

На сьогодні сертифікація згідно ISO-9000 є могутнім важелем у просуванні продукції на світових ринках і проводиться з ініціативи фірм, за їхній рахунок[13].

Масове впровадженням СУЯ на промислових підприємствах Європи відбувалося у 90-ті роки. Головним завдаванням тоді було підняття рівня виробництва на малих та середніх підприємствах до рівня, прийнятного і взаємовизнаного для міжнародних кооперацій. Цей етап завершився успішно - було запроваджено багато систем управління якістю, суттєво підвищено рівень якості та конкурентоспроможності товарів. Після цього етапу виникло ще важливіше і невідкладне завдання - всезагальне впровадження СУЯ. Для того, щоб зробити економіку Європи більш конкурентоздатною, на озброєння було взято моделі ділової досконалості, які успішно заявили про себе у Японії та Америці.

Результати стандартизації знаходять відображення у нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови - документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробувань, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об'єктів стандартизації.

Міжнародний досвід застосування системи управління якістю у державних органах для досягнення рівня належного управління доведений прикладами. Зокрема, система управління якістю, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000, вже ефективно функціонує в органах державного управління більшості держав - членів ЄС. В Японії зазначена система управління якістю запроваджена майже у 90 відсотках муніципальних органів[10].

В організації формується внутріфірмова ієрархія якості, що наочно демонструє зв'язок якості з загальною ефективністю діяльності організації. Фірми, що роблять і реалізують ефективними методами високоякісну продукцію, одержують незаперечні конкурентні переваги і, природно, поліпшують загальні результати своєї діяльності. Внутріфірмова ієрархія якості є основою так називаної піраміди якості, що відображає вплив якості на суспільство в цілому.

За допомогою таких механізмів організація управління якістю орієнтується на мінімізацію усіх видів втрат і на погоджене функціонування всіх елементів виробничо-реалізаційної системи.

Управління якістю - аспекти виконання функції управління, які визначають політику, цілі і відповідальність в області якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості і поліпшення якості в рамках системи якості.

При побудові системи управління якістю переслідується ціль організаційного об'єднання всіх управлінських функцій, від реалізації яких залежать забезпечення і підвищення якості. Також це дозволяє створювати організаційні умови для об'єднання зусиль усього персоналу, спрямованих на підвищення економічних і виробничих показників діяльності всієї компанії.

Система якості містить у собі також систематичну діяльність відповідно до встановлених вимог, виявлення недоліків і постійний пошук шляхів поліпшення.

Система якості в організації призначена, насамперед, для задоволення внутрішніх потреб управління організацією.

Призначення системи якості:

– організація діяльності в області якості у формі системи з функціями координації, регулювання, аналітичного вироблення рішень;

– регламентація і упорядкування всієї діяльності організації відповідно до поставленої Цілі в області якості;

– визначення ролі і відповідальності кожного співробітника відповідно до поставленої Цілі в області якості;

– приведення всіх процесів на підприємстві в керовані умови;

– забезпечення контролю та нормованості продукції і ресурсів;

– постійне підвищення кваліфікації персоналу;

– організація системи ведення, нагромадження і обробки інформації з метою мінімізації витрат, викликаних низькою якістю.

Цілі, сформульовані керівництвом підприємства, визначають напрямок діяльності підприємства протягом його існування. Цілі не можна часто змінювати. Звичайно вони змінюються тоді, коли організація ухвалює рішення щодо повній переорієнтації своєї діяльності.

Мету підприємства визначає керівник до початку господарської діяльності і вони можуть бути відкоректовані в міру активізації діяльності підприємства, спрямованої на задоволення вимог ринку. Ціль в області якості є вершиною піраміди планування і установлює завдання бізнесу, обумовлені вищим керівництвом, а також тактикові і стратегію, формовані керівництвом середньої ланки.

Політика підприємства - це сформульовані напрямки і Цілі, які визначаються керівництвом. Політика в області якості є офіційним документом організації, частиною загальної політики, основою функціонування всієї системи якості. Вона містить стратегічні цілі в області якості, сформульовані для досягнення цілей завдання підприємства і зобов'язання. Після твердження політики вся діяльність підприємства направляється на її реалізацію. Обов'язковою умовою функціонування системи якості є регулярний аналіз із боку вищого керівництва системи якості і її відповідностей політиці в області якості тобто офіційна оцінка вищим керівництвом стану системи якості і її відповідностей політиці в області якості і цілям[5].

1.2 Методика визначення впливу якості продукції на стратегію розвитку підприємства

В сучасних умовах розвитку ринкового середовища та зростаючої мінливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність стратегічного підходу до управління, зокрема до планування діяльності підприємства.

Стратегія підприємства - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування - це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств - це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

Найбільш визначальним та суттєвим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей діяльності підприємства. Існує система стратегічних цілей, яка має певні вимоги до себе.

Система стратегічних цілей: повинна бути багаторівневою - це означає, що повинна бути визначально головна ціль та ряд підрядних цілей; неоднорідно за періодом часу; різноманітною за змістом або предметом відображення, тобто має бути вказано конкретне виробництво; інвестиційна діяльність; нерівнозначною за об'єктом характеристики[24].

Основне завдання, тобто загальну ціль підприємства прийнято називати місією підприємства. Її вибір залежить від зовнішнього середовища та чинників існування конкретного підприємства. На основі загальної місії підприємства формулюються його стратегічні цілі. Від їх характеру буде залежати реальність та ефективність вибраної стратегії підприємства.

Для проектування операційної системи сфери виробництва продукції необхідно розробити і прийняти стратегічні рішення проектного характеру, тобто скласти операційну стратегію. Із цього погляду операційна стратегія реалізується шляхом розробки виробничого процесу та інфраструктури його підтримки. Розробка процесу включає в себе вибір відповідної технології, складання календарних графіків, визначення товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення такого процесу. Щодо інфраструктури, то рішення стосуються систем планування та управління забезпечення якості, її контролю, системи оплати праці операційної функції виробництва. Правильне поєднання таких видів діяльності блокує спроби наслідування шляхом створення ланцюга цінності. Цінність одного виду діяльності для споживача може бути підвищена за рахунок інших видів діяльності компанії. Таким чином, правильний вибір стратегії розвитку підприємства і забезпечує високу якість продукції та високу прибутковість.

Перед усіма підприємствами та організаціями в умовах ринкової економіки стоять схожі завдання: отримання максимального та довготермінового прибутку, стійкий розвиток, забезпечення переваги над конкурентами. Але якщо одні підприємства досягають значних успіхів у вирішенні цих завдань і стають лідерами ринку, то інші - змушені постійно боротися за виживання або навіть зникають. І, на жаль, такі підприємства на Україні становлять більшість.

В усьому світі вже протягом десятиліть проводяться дослідження і узагальнення досвіду кращих підприємств. Це були підприємства, які очолювали сильні та авторитетні керівники - лідери. Вони приділяли значну увагу якості своєї продукції, встановленню партнерських стосунків зі споживачами та постачальниками, залученню їх до процесів постійного покращення якості продукції. На цих підприємствах співробітники розглядаються як рівноправні члени команди, вони постійно навчаються та підвищують свою кваліфікацію, їхню думку вивчають та залучають до прийняття важливих рішень. Їхня діяльність спрямована на максимальне задоволення потреб усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу, власників, суспільства в цілому.

З метою пошуку кращих підприємств та вивчення їхнього досвіду у розвинених країнах світу присуджуються національні нагороди з якості. В Україні конкурси на здобуття такої нагороди проводяться з 1996 року Українським союзом промисловців і підприємців та Українською асоціацією якості. Досвід підприємств-переможців, лауреатів і фіналістів цих конкурсів переконливо свідчить, що вітчизняні підприємства навіть у нинішніх складних економічних умовах можуть досягати високого європейського рівня досконалості.

У кожного з цих підприємств були власні стратегії розвитку, але усі вони пролягали у одному напрямку - через браму якості. Будь-яке підприємство, яке хоче досягти високих результатів, повинно насамперед усвідомити це і приділяти відповідну увагу якості продукції і якості своєї роботи. Отже якість продукції має величезний вплив на стратегію розвитку підприємства (див. рис. 1.4)

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на доходність підприємств у коротко- і довгостроковому періодах. Важливо також, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір і могли бути піддані перевірці споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач - своєчасно пересвідчитись у відповідності її фактичних показників прийнятому стандарту[22].

Найближчими роками виживання й прибутковість забезпечать собі ті підприємства, які зможуть досягти високої якості продукції, тобто загальні засади управління якістю товарів (послуг) визначаються за допомогою стратегічного операційного менеджменту.

Таким чином, якщо керівництво організації використовуватиме у своїй діяльності принципи та методи стратегічного операційного менеджменту, то це надасть їм можливість стати у своїй галузі лідерами й зробити свої підприємства результативними та рентабельними.

Оцінювання керівництвом організації всіх змінних, які мають стратегічний характер, дасть змогу визначити, чи будуть справді досягнуті результати в майбутньому. Цими змінними можуть бути нові продукти чи послуги, створені організацією, рівень задоволення споживачів, ефективне ведення операцій чи будь-який інший показник розвитку.

Сьогодні в Україні відмічено масовий рух із впровадження на підприємствах різних сфер діяльності систем управління якістю згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 9001:2000, який сприяє покращанню якості продукції, підвищенню її конкурентоспроможності та розвитку виробництва. Вимоги цього стандарту націлені на те, щоб переконати споживача в потенційній здатності постачальника забезпечити відповідні його вимоги щодо якості продукції. Підприємство, яке впровадило систему управління якістю може гарантувати своєму клієнту надання продукції і послуг заданого рівня якості. Саме тому більшість успішних підприємств впроваджує системи управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001.

1.3 Організаційно-методичні принципи управління якістю продукції

Принципи загального керування якістю виникли на основі результатів роботи у сфері підвищення якості продукції в Європі, Америці і Японії. Особливістю робіт у сфері підвищення якості продукції в Європі було те, що у всіх державах Європи існували різні підходи до рішення проблеми якості.

Кожна з країн мала свою систему стандартів, у тому числі й у сфері забезпечення якості продукції. Однак вимоги цих стандартів відрізнялися один від одного. Тому основні зусилля тут були зосереджені на уніфікації вимог, введенні єдиної системи стандартів, у тому числі і при забезпеченні якості продукції.

У цей же час у США значні зусилля спрямовувалися на вдосконалення статистичних методів і їхнє використання в промисловості при оцінці якості різних технологічних процесів. Одночасно з різним успіхом намагалися застосовувати японські методи підвищення якості продукції (індивідуальне навчання якості, кружки якості). Відпрацьовувалися адміністративні методи керування якістю[15].

В Японії більше уваги приділялося впровадженню у свідомість кожного члена колективу його особистої відповідальності за якість продукції, відпрацьовувалися схеми «кожний на своєму місці відповідає за якість своєї праці», створювалися кружки якості, проводилося навчання методам підвищення якості тощо [6].

Міжнародна організація стандартизації (ІСО) узагальнила весь накопичений позитивний досвід робіт в сфері підвищення якості продукції і розробила на цій основі стандарти серії 9000 і 10000, що лягли в основу принципів Загального Керування Якістю (TQM).

Таким чином, накопичений позитивний досвід став надбанням виробників продукції всіх країн світу[16].

Загальне керування якістю в країнах COT являє собою концепцію, яка передбачає всебічне цілеспрямоване і добре скоординоване застосування систем і методів керування якістю у всіх сферах діяльності - від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва і службовців усіх рівнів і за раціонального використання технічних можливостей.

TQM в країнах COT складається з трьох частин:

- ключова система - методи й засоби, що застосовуються для аналізу і дослідження. Вони базуються на загальновизнаному математичному апараті, статистичних методах контролю;

- система технічного забезпечення - це прийоми і програми, що дозволяють навчити персонал володінню цими засобами і їх правильному використанню;

- система безперервного розвитку самих принципів і змісту TQM.

Ефективність TQM залежить від трьох ключових умов:

- вища посадова особа енергійно виступає за підвищення якості;

- інвестиції вкладаються не в устаткування, а в людей;

- організаційні структури перетворюються чи створюються спеціально під загальне керування якістю.

При всьому різноманітті методів, механізмів та технологій, при всій визначеності загальних принципів та цілей, головним «принципом успіху їх втілення, успішного функціонування та безперервного розвитку й вдосконалення в країнах COT є принцип «одноосібності», який передбачає:

– зацікавленість в результатах вищого керівництва - в ідеалі, «перша людина» на підприємстві виступає безпосереднім ініціатором та куратором розробки, реалізації, функціонування та розвитку системи управління процесами покращення якості;

– наявність особи з належними повноваженнями, яка повністю відповідає за розробку, втілення, функціонування та розвиток системи управління процесами покращення якості.

Система управління якістю - це складова системи менеджменту підприємства, вектор на створення продукту (послуги) з показниками якості, що відповідають очікуванням замовників. Структурні елементи системи управління якістю визначають ті вимоги до організаційно-виробничої діяльності (процесів та процедур), що характеризують якість вихідного продукту / послуги з огляду на його споживача[22].

В сучасних концепціях успішних підприємств системи управління мають 4 складових:

- поліпшення підприємства - відповідальність керівництва організації;

- управління інфраструктурою;

- розробка та впровадження продукції;

- ідентифікація та моніторинг продукції.

Ці примітки вдало впроваджені завдяки використанню на підприємствах проектного менеджменту.

В основі всіх систем якості лежить «петля якості». Вона включає 11 етапів, або стадій, життя продукту, на кожному з яких повинна вироблятися оцінка якості (рис. 1.5).

Забезпечення якості продукції складається із процедур забезпечення якості на кожній стадії життєвого циклу продукції.

Основою для виконання наступного етапу життєвого циклу продукції може служити загальний опис продукції, що включає наступні аспекти:

– параметри експлуатації (умови використання, надійність і т.д.);

– споживчі переваги відносно дизайну і органо-лептичних характеристик продукції;

– вимоги до впакування;

– процедури забезпечення якості продукції в процесі експлуатації;

– існуючі законодавчі обмеження і стандарти.

Рівень якості робіт забезпечується за допомогою: розробки системи документованих процедур по зборі, обробці і аналізу даних; планування робіт з періодичним переглядом планів і їхнім коректуванням (якщо буде потреба); доручення виконання робіт кваліфікованому персоналу, що має у своєму розпорядженні необхідні засоби[23].

Якість проектування забезпечується шляхом: розробки і реалізації програми проектування, що включає контрольні крапки оцінки проекту на кожному етапі програми. Результати оцінки і аналізу підлягають реєстрації і відбиттю в технічних умовах і кресленнях; залучення до аналізу проекту представників різних підрозділів організації; твердження всієї документації, що становить основу проекту, на відповідних рівнях керівництва, що несуть відповідальність за виробництво продукції[20].

Спіраль якості являє собою просторову модель якості, у якій кожен виток характеризується новим, більше високим рівнем якості. Такий розвиток обумовлений постійною еволюцією індивідуальних, групових і суспільних потреб[13].

Для загального управління якістю передбачається залучення в роботу із забезпечення, підтримці і удосконалюванню якості всіх структурних підрозділів організації, усього персоналу фірми - від рядового робітника або службовця до глави фірми. Ефективна, добре структурована система якості дозволяє організації оптимізувати якість із погляду зменшення різних ризиків, зниження витрат і зростання прибутку[14].

Керівники підприємства повинні офіційно оголосити основні цілі і завдання організації в області якості, тобто сформулювати політику фірми в області якості, що є невід'ємним елементом загальної політики фірми.

Ця політика може переслідувати наступні цілі: розширення цільового ринку організації; збільшення прибутку; поліпшення найважливіших показників якості продукції; висновок на ринок принципово нової продукції; зниження рівня дефектності виробленої продукції і т.д.[4].

Політика в області якості реалізується за допомогою забезпечення якості, управління якістю і удосконалювання якості.

Забезпечення якості - це планована і систематично здійснювана діяльність у рамках системи якості, необхідна для створення впевненості в належній якості об'єкта (продукції, процесу, системи).

Управління якістю являє собою методи і види діяльності оперативного характеру, використовувані для задоволення вимог до якості і орієнтовані на усунення недоліків на всіх стадіях «петлі якості».

Особлива увага при рішенні завдань по керуванню якістю приділяється таким видам діяльності, як планування якості, контроль над якістю, мотивація і навчання персоналу[6].

Планування якості являє собою діяльність, що встановлює вимоги до якості і застосування окремих складових систем якості. При цьому передбачається визначення конкретних показників якості в усіх напрямках діяльності фірми.

Контроль якості - діяльність, що включає проведення вимірів, експертизи, випробувань або оцінки параметрів об'єкта і порівняння отриманих результатів.

Широко розповсюдженим методом контролю є контрольні карти, що представляють собою різновид графіка, що містить лінії, називані границями регулювання, або контрольними границями[8].

Аналіз якості вищим керівництвом організації - це офіційна оцінка стану внутріфірмової системи управління. Він припускає в першу чергу оцінку відповідності системи якості політиці фірми в області якості.

У великих організаціях, як правило, створюються служби управління якістю, що виконують широкий спектр функцій.

Забезпечення якості містить у собі всі систематизовані і плановані види діяльності, необхідні для виконання встановлених вимог. До таких видів діяльності ставляться планування якості, регулювання якості і контроль якості.

Забезпечення якості - всі плановані і систематично здійснювані в рамках системи якості види діяльності, необхідні для створення достатньої впевненості в тім, що об'єкт буде виконувати вимоги до якості.

Для підтвердження діяльності по забезпеченню якості необхідно вести відповідну документацію по всіх проведених роботах. Результатом діяльності по забезпеченню якості є гарантія того, що продукція або послуга буде задовольняти вимогам якості. Всі заходи щодо забезпечення якості базуються на вимогах до якості. Вимоги до якості повинні повністю відбивати потреби споживача.

Складові елементи забезпечення якості - планування, регулювання і контроль взаємозалежні і утворять безперервний процес формулювання і реалізації вимог до якості в рамках системи якості.

Планування якості - діяльність, що встановлює цілі і вимоги до якості, застосуванню елементів системи якості.

Складовою планування якості є: планування якості продукції: ідентифікація, класифікація і оцінка характеристик якості, а також установлення вимог до якості; планування управлінської і виконавської діяльності: підготовка до застосування системи якості, у тому числі організаційна діяльність і складання календарного графіка; підготовка програми якості і вироблення положень по поліпшенню якості.

Управління якістю продукції - це встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить. Організація робіт у системі управління якістю визначається стандартами, які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні, ергономічні характеристики[5].

Отже за результатами дослідження встановлено, що важливим етапом для управління системи якості на підприємстві є впровадження проектного менеджменту, який допомагає досягнути високої якості продукції.

1.4 Використання зарубіжного досвіду управління якістю молочної продукції

Проведені дослідження підтверджують величезну важливість молочних продуктів у харчовому раціоні кожної людини, незалежно від її віку, соціального статусу та інших особливостей. Споживачі кожної країни щодня беруть участь у процесі споживання молочних продуктів. Похід до магазину і покупка молочних продуктів для багатьох споживачів є повсякденною нормою, входить у звичку. Проте варто відзначити, що іноді вищезгадана покупка призводить до даремної витрати грошей, а часом і до погіршення здоров'я споживача. У будь-якому випадку, вона може призвести до втрат, а найнеприємнішим є те, що під загрозою може опинитися життя людини. І тому чи не найактуальнішим питанням є ідентифікація та усунення проблем фальсифікації молочних продуктів. Вирішення цих проблем приведе до покращення товарного забезпечення суспільства молочною продукцією, а отже - і до підвищення рівня його життя, що є основною метою будь-якого прогресу.

Досліджуючи молочну галузь, ідентифікацію доцільно починати з молока, оскільки саме молоко використовують і споживачі, і переробні підприємства не лише як безпосередньо харчовий продукт, але і як сировину для виробництва цілої низки молочних продуктів: вершків, молочних консервів (сухих та згущених), морозива, кисломолочних продуктів, сичужних сирів, коров'ячого (вершкового) масла.

Таблиця 1.1. Якість молока, закупленого переробними підприємствами в сільськогосподарських підприємств за ДСТУ 3662-97 у 2013 році (т)

Територіальні одиниці	Прийнято молока в перерахунку на молоко встановленої жирності	У тому числі
		екстра	% до загального обсягу	Вищий гатунок	% до загального обсягу	1 гатунок	% до загального обсягу	2 гатунок	% до загального обсягу	негатункового
										всього	% до загального обсягу	У тому числі пастеризованого
Україна	1867089	36193	1,9	542357	29,1	1163195	62,3	106231	5,7	19113	1,0	3269
Одеська	29123	-	-	-	-	27751	95,3	1208	4,1	164	0,6	-
Полтавська	286442	762	0,3	109729	38,3	159918	55,8	15802	5,5	231	0,1	-
Сумська	145155	1234	0,9	29357	20,2	96394	66,4	17630	12,1	540	0,4	-
Тернопільська	39496	-	-	2194	5,6	33391	84,5	3903	9,9	8	0,0	-
Черкаська	102575	-	-	30321	29,6	67169	65,5	4328	4,2	757	0,7	-
Чернігівська	140995	2578	1,8	41018	29,1	95905	68,0	1266	0,9	228	0,2	-
у 2010 р.	1780258			300488	16,9	1307475	73,4	154135	8,7	18160	32	1,0
у 2011 р.	1830478			344440	18,8	1256238	68,6	184474	10,1	45326	3414	2,5
у 2012 р.	1670591			430083	25,7	1100097	65,9	114702	6,9	25709	6676	1,5
у 2013 р.	1788770	4258	0,2	483920	28,2	1081809	62,9	120344	7,0	28439	7861	1,7

І водночас на якість молока і молокопродуктів впливає дуже багато чинників: стан здоров'я дійної корови, умови утримання, годівлі, умови доїння та зберігання молока, умови транспортування і реалізації [17]. Саме тому бездоганне за хімічним складом молоко, одержане за незадовільних санітарно-гігієнічних умов, швидко може стати непридатним для вживання або навіть шкідливим для здоров'я споживачів.

При цьому головною проблемою у вітчизняному виробництві молока є стимулювання суттєвого підвищення показників його якості, відповідно до вимог нового базового державного стандарту України ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі», гармонізованого з вимогами директиви №92-46 Європейського Союзу по молоку (таблиця 1.1).

У ЄС основні вимоги до якості молочної продукції встановлені в Директивах Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу та настановах Кодексу Аліментаріусу. У тому числі:

- Директива Ради 92/46/ЕЕС, яка встановлює медико-санітарні правила щодо виробництва та розміщення на ринку сирого молока, теплообробленого молока та продуктів на молочній основі;

- Кодекс Алиментариус. Молоко і молочні продукти.

В Україні з 2004 року вступив у дію Закон України «Про молоко та молочні продукти». Вимоги до молока встановлені в ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі». Вимоги до молокопродуктів встановлено в державних стандартах, прийнятих у 2007-2011 роках. Окрім того, вимоги до маркування продукції встановлено в ДСТУ 4518-2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів», розробленому на підставі «Загального стандарту на маркування розфасованих харчових продуктів» (CODEX STAN 1-1985) [18].

Оцінку рівня якості роблять шляхом розрахунку відносних показників якості:

Кi = R_i / R_ib, (1.1)

де Кi - відносний показник якості;

R_i - значення і-го (окремого) показника якості;

R_ib - значення і-го показника якості базового взірця.

Якщо деякі з відносних показників якості більші від одиниці або становлять одиницю, а деякі менші за одиницю, виникає необхідність зробити комплексну оцінку рівня якості продукції. Розрахунок комплексного показника якості базується на принципах кваліметрії. Комплексний показник якості визначається за формулою:

К₀ = К1 * М1 К₂ * М₂ К₃ * М₃, (1.2)

де К1 - органолептичні властивості продукту;

К₂ - фізико-хімічні властивості продукту;

К₃ - харчова та енергетична цінність продукту;

М₁, М₂, М₃ - коефіцієнти вагомості кожної групи характеристик.

Багато вітчизняних та зарубіжних підприємств розглядають якість як стратегічну зброю, що передбачає здатність обійти конкурентів шляхом постійного пропонування молочних продуктів, які краще від інших задовольнятимуть потреби споживача [21]. В Україні, з метою боротьби з фальсифікацією та вдосконалення управління якістю, впроваджено міжнародні стандарти якості серії ISO 9000:2000, побудовано і впроваджено системи менеджменту якості за ISO 9004:2000 тощо.

Дуже важко визначити в довгому ланцюжку виробництва молочної продукції, яка ж ланка відіграє найважливішу роль. Адже практично всі фактори, так чи інакше, впливають на якісні показники молока, а отже, і готової продукції [32]. Варто відзначити, що європейські стандарти взагалі не виокремлюють якихось окремих моментів у виробництві молока - в них регламентовано абсолютно весь шлях молока. Тож не дивно, що державний стандарт на вимоги при закупівлі молока коров'ячого незбираного (ДСТУ 3662-97), розроблений на європейських підходах, вводився в Україні близько 5 років. Проте не дав очікуваних результатів, як і мало покращив ситуацію вищеназваний Закон України «Про молоко та молочні продукти». Сьогодні можна констатувати, що в переважній більшості молоко, як сировина для переробної промисловості, не відповідає нормам. Яскравим підтвердженням вищезазначеного є показники поголів'я корів за категоріями господарств в Україні, які представлено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Поголів'я корів за категоріями господарств в Україні 2011-2013 рр. (станом на 1.01.2014 р.) (тис. гол.)

Період	2011	2012	2013
Господарства усіх категорій, в т. ч.:	3096	2856	2757
Сільськогосподарські підприємства	679	624	604
питома вага, %	21,9	21,8	21,9
господарства населення	2417	2232	2153
питома вага, %	78,1	78,2	78,1

Вимоги СОТ і ЄС - не переробляти на промислову продукцію молоко від приватного сектору з малою кількістю корів, оскільки саме у приватному секторі практично неможливо створити умови для забезпечення якості та безпеки молока і молочної сировини. Цього можна досягти лише за рахунок впровадження механізованого доїння корів з подальшим охолодженням молока [23].

За міжнародними показниками безпечності, сире молоко корів для переробки повинно мати показники, в яких:

– кількість соматичних клітин - до 400 тис./см³;

– загальна кількість мікроорганізмів не повинна перевищувати 100 тис./см³.

Молочні продукти у вітчизняних магазинах за ціновою політикою майже досягли європейського рівня [24]. (Показники середніх закупівельних цін на молоко в країнах Європейського Союзу представлено в таблиці 3.5). А от над якістю вітчизняному молочному товаровиробнику необхідно ще працювати. Тільки вміст бактерій у сирому молоці в три рази вищий від європейських норм. Вітчизняні вимоги відповідно становлять: до 400 тис./см³ та 300 тис./см³ (для молока вищого ґатунку). Українські виробники молокопродуктів добре знають, що такі показники молока у вітчизняних здавальників трапляються вкрай рідко. Великий відсоток молока, що надходить на переробку з молокоприймальних пунктів, є несортовим. Тому добросовісним виробникам для доведення молока до норми доводиться ставити бактофуги - спеціальні апарати для зниження мікробної забрудненості молока без теплової обробки і додавання хімічних речовин. Це надзвичайно важливо, оскільки на сьогодні в галузі, по суті, не залишилось великих молокопостачальних підприємств, і сировина надходить переважно з підсобних господарств або дрібних фермерських господарств, а заготівельники констатують надзвичайно низьку його якість.

На сьогодні потрібна структурна перебудова вітчизняного виробництва молока, підвищення якості сировини, молочної продукції та конкурентоспроможності галузі з європейськими виробниками [15, с. 10]. Тому потребують негайного вирішення проблеми оптимізації на перспективу чисельності молочної худоби та обсягів виробництва молока, коригування державної політики в галузі молочного скотарства. У вітчизняній молокопереробній галузі певний час існував односторонній підхід до розвитку експортного потенціалу: збільшували виробництво твердих сирів, а потужності з переробки цільномо-лочної та вторинної сировини, зокрема, сироватки, знежиреного молока, м'яких сирів розвивалися недостатньо [16].

2. Дослідження впливу якості продукції на результати діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод-компанія «Рудь»

2.1 Характеристика діяльності підприємства

Публічне акціонерне товариство «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» - лідер серед українських виробників морозива. «Морозиво №1» - це не лише рекламний слоган, а й мета існування компанії. Саме тому продукція підприємства не лише задовольняє потреби, а й перевищує сподівання споживачів. Навіть найвибагливіші з них можуть знайти для себе свій смак в асортименті продукції. У компанії працює команда висококваліфікованих менеджерів вищої ланки, які мають профільну освіту та великий досвід роботи.

Зважена стратегія, надійна команда та високий рівень менеджменту дозволяють компанії досягати значних результатів. Традиційне прагнення компанії «Рудь» до високих стандартів забезпечило підприємству розробку, впровадження та сертифікацію систем екологічного менеджменту, якості та харчової безпеки. Освоєні працівниками підприємства сучасні методи управління, що покладені в основу цих міжнародних стандартів, дозволяють планомірно працювати над вдосконаленням діяльності компанії, що в кінцевому підсумку веде до підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Функціонування будь-якого виробництва пов'язане з рядом екологічних аспектів:

- утворення пари аміаку;

- використання води;

- утворення викидів в атмосферу продуктів згоряння природного газу;

- використання природного газу;

- використання миючих та дезінфікуючих засобів;

- утворення відходів сировини;

- утворення викидів в атмосферу СО при спаленні бензину;

- утворення викидів від згоряння палива.

Розуміючи масштаби виробництва, Компанія «Рудь» прагне до постійного зростання показників якості та екологічного стану довкілля, докладає невпинних зусиль до попередження та мінімізації забруднення. Підприємство несе повну відповідальність за якість та безпеку виробленої продукції, а також впливи на екологію. Компанія «Рудь» має безліч нагород: дипломи, медалі, відзнаки, що є переконливим доказом високої ефективності застосування сучасної філософії бізнесу.

Процес управління виробництвом на підприємстві здійснюється колективом працівників організованих в апаратуправління. Важливою характеристикою апаратуправління є його структура, яка являє собою організаційну форму побудови апаратуправління та характеризує склад підрозділу апарату по функціях управлінської праці, необхідну кількість управлінського персоналу по кожному підрозділу, а також взаємовідносини між підрозділами апарату і виробниками, що входять в склад цих підрозділів. Структура апарату управління підприємством молочної промисловості залежить від його виробничого профілю та об'єму виробництва. На сьогоднішній день ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» відноситься до тих підприємств, які переробляють до 10 тис. тон молока в рік і для нього характерна типова структура управління.

ПАТ «Житомирський маслозавод» отримав наступні звання та нагороди:

- Володар сертифіката EFQM «Визнання досконалості в Європі»;

- Переможець 9-го Українського національного конкурсу якості в номінації «Великі підприємства»;

- Лауреат 8-го Українського національного конкурсу якості в номінації «Великі підприємства»;

- Член Української асоціації якості з 2003 року.

В структуру ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» входить: маслоцех, сирцех, приймальне відділення, відділення по обслуговуванню та ремонту обладнання, компресорне відділення, паросилове господарство, виробнича лабораторія.

2.2 Оцінка асортиментної політики підприємства

Комплексна оцінка асортименту ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» передбачає врахування екзогенних і ендогенних чинників процесу його формування, а також збалансований аналіз ринкових (маркетингових) і фінансових показників його діяльності. При цьому розраховують інтегральний показник оцінки привабливості ринків з урахуванням перспектив ринкової кон'юнктури, а також ресурсних можливостей підприємства. Врахування зазначених чинників при оцінці привабливості ринків дозволяє одержати уявлення про сукупні обмеження, що накладаються як ринковими, так і ресурсними чинниками на перспективи розвитку асортиментної пропозиції.

Комплексна цільова орієнтація діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» на досягнення узгоджених часткових цілей зумовлює яскраво виражений багатокритеріальний характер задачі формування асортиментної політики, вирішення якої пов'язано з необхідністю врахування численних різнорідних і взаємозв'язаних чинників і обмежень, що визначають межі ефективності схвалюваних стратегічних рішень. Це вимагає використання системного підходу до багатокритеріальної якісної оцінки різних асортиментних стратегій, що дозволяє упорядкувати дані варіанти асортиментних стратегій і тим самим вирішити задачу виокремлення допустимих стратегій і вибору з них оптимальної.

Особливість задачі вибору оптимальної асортиментної стратегії ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь» полягає у тому, що часткові критерії, за якими проводиться оцінка альтернативних варіантів, є взаємозалежними і якісно різнорідними, їх кількість достатньо велика і деякі з них можуть визначатися тільки лінгвістичною шкалою. Неможливість отримання достатнього ступеня формалізації, тобто виявлення достатньо повної логічної схеми досліджуваної економічної ситуації, спричинює внутрішньо високий ступінь розрізненості і неузгодженості, ідентифікувати яку достатньо проблематично внаслідок, зокрема, використання дискретних кількісних шкал при відображенні переваг.

Таким чином, модель комплексної оцінки асортименту ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь», що передбачає врахування екзогенних і ендогенних чинників процесу його формування шляхом розрахунку відповідних інтегральних показників оцінки привабливості ринків з урахуванням перспектив ринкової кон'юнктури та ресурсного потенціалу підприємства.

Дана група товару викликає зацікавленість родин, що мають бажання придбати значний обсяг морозива для використання у домашніх умовах, оскільки обсяг даного розфасовки складає 0,5 кг. Також даний вид морозива викликає цікавість у оптових споживачів представників кафе-ресторанів для формування власного меню солодких десертів. Такий вид морозива реалізується через торгівельну мережу, оптовим поставками та у кіосках підприємства. Наступним елементом аналізу асортименту підприємства є морозиво у ріжках, яке викликає зацікавленість споживачів, які хочуть поласувати морозивом на вулиці тому і найбільший обсяг його реалізації припадає на кіоскові продажі, або постачання у великі супермаркети.