Логістика складування

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет «Менеджмент, логістика та туризм»

Кафедра «Транспортного права та логістики»

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Логістика складування

з дисципліни: Логістика

Виконав: студент _____ курсу

спеціальності_________________

Керівник

Київ - 2017



Зміст

Вступ

Розділ 1. Склади та їх значення в системі товароруху

1.1 Склади та їх класифікація

1.2 Розрахунок площі складських приміщень

Розділ 2. Складові логістичного процесу на складі

2.1 Логістичний процес на складі

2.2 Технологічний процес на складі та фактори, що впливають на технологічний процес

Розділ 3. Шляхи вдосконалення складських робіт на прикладі підприємства

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Проблеми складування продукції стає з кожним роком і розвитком економічних відносин все актуальнішою. Незалежно від того яку роль відіграє фірма постачальника або покупця розміщення продукції турбує обидві сторони.

Переміщення матеріальних потоків в логістичному ланцюзі вимагає концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначені відповідні склади. Рух через склад пов'язано з витратами живої і матеріалізованої праці, що збільшує вартість товару. У зв'язку з цим проблеми, пов'язані з функціонуванням складів, мають значний вплив на раціоналізацію руху матеріальних потоків в логістичному ланцюзі, використання транспортних засобів і витрат оборотів[6].

Сучасний великий склад - це складне технічне спорудження, яке складається з численних взаємопов'язаних елементів, має певну структуру і виконує ряд функцій по перетворенню матеріальних потоків, а також накопиченню, переробці і розподілу вантажів між споживачами[9]. При цьому можливе різноманіття параметрів, технологічних і об'ємно-планувальних рішень, конструкцій устаткування і характеристик різноманітної номенклатури вантажів, що переробляються на складах, відносить склади до складних систем. У той же час склад сам є лише елементом системи вищого рівня - логістичного ланцюга, що й формує основні технічні вимоги до складської системи, встановлює цілі та критерії її оптимального функціонування, диктує умови переробки вантажу. Тому склад слід розглядати не ізольовано, а як інтегрована складова частина логістичного ланцюга. Тільки такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності[14].

При цьому необхідно мати на увазі, що в кожному окремо взятому випадку конкретного складу, параметри складської системи значно відрізняються один від одного, так само як її елементи і сама структура, заснована на взаємозв'язку цих елементів. Під час створення складської системи завжди потрібно керуватися наступним основним принципом: лише індивідуальне рішення з урахуванням інтересів усіх впливаючих на неї чинників може зробити її рентабельною[15]. Передумовою цього є чітке визначення функціональних завдань і грунтовний аналіз переробки вантажу всередині, так і поза складом. Розкид гнучких можливостей необхідно обмежити розсудливими практично вигідними показниками. Це означає, що будь-які витрати повинні бути економічно виправданими. Впровадження будь-якого технологічного і технічного рішення, що пов'язане з капіталовкладеннями, має виходити із раціональної доцільності, а не з модних тенденцій і запропонованих технічних можливостей на ринку. Основне призначення складу - концентрація запасів, їх зберігання та забезпечення безперебійного і ритмічного постачання замовлень споживачів[18].

Метою даної курсової роботи є розкриття питання вдосконалення складського господарства на підприємстві в теоретичному та практичному аспектах.

В якості предмета дослідження виступає процес вдосконалення складського господарства підприємства.

Для цього поставлені такі завдання:

- Розглянути теоретичні основи організації процесу складування;

- Розглянути структуру і види складів;

- Проаналізувати логістичний процес на складі та фактори, що на нього впливають;

- Провести аналіз і розробити шляхи вдосконалення складських робіт на підприємствi.



Розділ 1. Склади та їх значення в системі товароруху

1.1 Склади та їх класифікація

Склад - це приміщення, обладнане і призначене (будинок, різноманітне обладнання та інші пристрої) для приймання, розміщення, накопичення, зберігання, переробки, відпуску і доставки продукції споживачам[5]. Основні завдання складування:

· визначення корисної площі складу;

· визначення оптимальної кількості підйомно-транспортного устаткування;

· визначення оптимального завантаження підйомно-транспортного устаткування;

· розробка стратегії і тактики оптимального використання корисної площі складу;

· оптимізація використання ємності складу;

· скорочення часу зберігання продукції;

· збільшення коефіцієнта оборотності склада.

Основні функції складу:

· перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень внутрішніх і зовнішніх споживачів;

· складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції. Ця функція дає можливість здійснювати безупинне виробництво і постачання на базі створюваних запасів продукції, а також у зв'язку з сезонним споживанням деяких видів продукції[8];

· контроль і підтримання необхідного рівня запасів продукції. Вирівнювання по часу має місце в тих випадках, коли час виникнення і періодичність попиту на продукцію не відповідають часу виготовлення. Наприклад, можуть виникнути суперечності між виготовленням продукції, оптимальними партіями і сезонними коливаннями попиту.

Вирівнювання по кількістю належить до серійного виробництва. Для зниження загальних витрат ресурсів виготовляється більша кількість продукції, ніж це необхідно, виходячи з поточного попиту.

Вирівнювання обсягів потрібно там, де місце розташування виробництва не відповідає місцю знаходження споживача продукції. Це викликає необхідність транспортування продукції[7].

Вирівнювання асортименту характерно для тих підприємств, які виробляють широку номенклатуру продукції, що вимагається в різний час[13]. Так споживачі можуть замовляти не всю продукцію, що входить у виробничу програму, для вирівнювання попиту використовується склад, де зберігається весь асортимент продукції.

Вимоги до організації роботи складського господарства:

· склади підприємства є спеціалізованими, оскільки продукція з різними фізико-хімічними властивостями може вимагати різних режимів зберігання;

· складське приміщення обладнується стелажами, полицями, шафами і ящиками для зберігання продукції;

· на кожен вид продукції виписується ярлик, де вказують найменування продукції, її номенклатурний номер, марку, сорт, розміри, одиницю виміру. Ярлик прикріплюється на місці зберігання даного виду продукції:

· легкозаймисті речовини зберігаються у спеціально пристосованих для них приміщеннях, ізольованих від інших складів і мають протипожежне обладнання;

· матеріали відкритого зберігання (цегла, пісок, пиломатеріали, металопрокат та інші) розміщуються на спеціально відведеній для цієї мети території складу під навісом, що захищає їх від впливу атмосферних опадів[4].

Діяльність з приймання, відбору, пакування і відвантаження продукції систематизується з метою оптимального використання робочого часу персоналу складу. Щоб уникнути авралів і залучення додаткової робочої сили встановлюється певний графік роботи.

При організації складської діяльності слід виключити можливість розкрадань продукції зі складу і пошкодження продукції при переміщеннях усередині складу.

Основні вимоги, пропоновані до організації роботи складу для впровадження технології штрихового кодування продукції[10]:

· не менше 80% продукції, що надходить на склад, повинен мати маркування штрихового кодування;

· пункти прийому і відпуску продукції на складі повинні бути оснащені скануючим обладнанням, підключеним до системи автоматизації;

· скануюче обладнання повинно відповідати умовам експлуатації та вимогам надійності.

Класифікація складів виглядає наступним чином:

· стосовно функціональним базисним областям логістики: склади постачання, виробництва, розподілу;

· по виду продукції, що зберігається: склади сировини, матеріалів, комплектуючих, незавершеного виробництва, готової продукції, тари та упаковки, залишків і відходів, інструментів;

· за формою власності: власні склади підприємств, комерційні склади (загального користування), орендовані склади;

· за функціональним призначенням: склади сортувально-розподільні, розподільні, сезонного або тривалого зберігання, транзитно-перевалочні (вантажні термінали), постачання виробництва (виробничі), торгові;

· по продуктовій спеціалізації: спеціалізовані, неспеціалізовані, спеціальні, універсальні, змішані;

· з технічної оснащеності: частково механізовані, механізовані, автоматизовані, автоматичнi;

· по наявності зовнішніх під'їзних шляхів: з причалами, з рейковими під'їзними шляхами, з автодорожніми шляхами;

· по виду складських будівель і споруд:

· по технічному пристрої (конструкції): відкриті склади (майданчики), напівзакриті склади (майданчики під навісом), закриті склади;

· по поверховості будівлі: багатоповерхові, одноповерхові (з висотою до 6 м, висотні (понад 6 м), висотно-стелажні (більше 10 м), з перепадом висот)[18].

Виробничі склади обробляють продукцію відносно постійної і однорідної номенклатури. Продукція надходить на склад і йде зі складу з певною періодичністю і малим терміном зберігання. Потрібно в основному високий рівень механізації і автоматизації складських робіт.

Склади сировини і матеріалів оперують однорідною продукцією, великими партіями поставки. Продукція характеризується відносно постійною оборотністю.

Склади готової продукції та регіональні розподільні склади виробників (філіальні склади) виконують обробку тарної і штучної продукції. Продукція, як правило, великих партій і однорідної номенклатури зі швидкою оборотністю.

Розподільні склади (центри) перетворюють виробничий асортимент в торговий асортимент. Забезпечують різних споживачів, включаючи роздрібну мережу. Призначені в основному для переміщення і обробки продукції (консолідація, комплектація, фасування та маркування товарів), а не для її зберігання. Можуть являти собою великий автоматизований склад, призначений для прийому продукції від різних постачальників, прийому замовлень, їх обробки і постачання продукції замовникам.

Сортувально-розподільні склади призначені для накопичення поточних запасів продукції. Одиниці зберігання знаходяться на цих складах недовго[11]. До основних функцій таких складів ставляться:

- приймання продукції за кількістю та якістю;

- сортування і підготовка її до відпустки;

- відправлення споживачам.

Сюди відносять склади оптових торгових баз, розташованих в районах споживання, а також склади роздрібних торгових підприємств.

Транзитно-перевалочні склади розміщуються на залізничних станціях, водних пристанях і служать для прийняття вантажів на партійне зберігання[17]. Це пов'язано з необхідністю перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший. Склади здійснюють приймання вантажів, короткострокове зберігання і відправку їх цілими тарними місцями. Склади оптової торгівлі в основному забезпечують постачання товарами роздрібну мережу. Такі склади концентрують запаси товарів широкої номенклатури і нерівномірної оборотності (сезонні товари), реалізованої різними партіями поставки (від обсягу менше одного піддону до декількох одиниць піддонів однієї групи товарів). На таких складах здійснюється механізована обробка товару.

Оборотний склад - виконуються операції перевантаження комплектних одиниць зберігання з одного транспортного засобу на інший. Склади характеризуються високою оборотністю складувальної продукції, короткими термінами зберігання і високою інтенсивністю транспортних операцій.

Склади зберігання призначені для складування, зберігання, охорони та захисту продукції.

Склади комплектації призначені для комплектації замовлень споживачів. Для таких складів характерні середній рівень оборотності і середній термін зберігання. Накопичувальні склади здійснюють приймання дрібних партій продукції від промислових підприємств, які транспортують великі партії товару в райони необхідні для споживання. Експедиційні склади призначені для централізованого постачання роздрібних торгових підприємств, а також приймання, що надходить на базу продукції і короткочасного її зберігання.

Склади сезонного зберігання - сховища для картоплі та овочів, а також інші склади, на яких здійснюється обробка та зберігання продукції сезонного характеру[12].

Загально-товарні склади призначені для зберігання непродовольчої і продовольчої продукції, яка не потребує створення особливого режиму зберігання.

Універсальні склади призначені для зберігання широкого асортименту непродовольчої або продовольчої продукції.

Спеціалізовані склади служать для зберігання продукції однієї або кількох подібних товарних груп. На спеціальних складах ставляться овочесховища, холодильники.

Відкриті склади влаштовуються як грунтових майданчиків і майданчиків на стовпах або стрічкових фундаментах. Призначені для зберігання будівельних матеріалів, палива, продукції в контейнерах. Напівзакриті склади є навіси для зберігання будівельних матеріалів та інших видів продукції, що потребують захисту від атмосферних опадів.

Закриті склади є основним типом складських споруд, представляючи собою відокремлений одно- або багатоповерховий будинок зі складськими приміщеннями[17].

Склади можуть бути опалювальними і не опалювальними (утепленими і не утепленими). Опалювальні склади мають опалювальне обладнання та пристрої для вентиляції повітря. Призначені для зберігання продукції, що вимагає підтримки температури і відносної вологості повітря в певних межах. Не опалювальні склади призначені для зберігання продукції, що не втрачає своїх властивостей при температурі нижче 0 ° С.

1.2 Розрахунок площі складських приміщень

Вихідними даними для визначення площі складу є номенклатура, властивості та кількість матеріальних цінностей, які необхідно зберігати.

Розрахунок площі складу включає такі процедури[12]:

- визначення корисної площі (площі, на якій безпосередньо будуть зберігатися вантажі);

- оперативної площі, до якої відносять приймально-сортувальні, відпускні, вагові майданчики, проходи, проїзди й т.д.;

- конструктивної площі, на якій розташовуються перегородки, колони, сходові клітки й т.д.

Розрахунок площі складських приміщень може проводитися двома методами: методом навантажень або точним методом.

Метод навантажень застосовується для визначення площі універсальних складів або на першій стадії проектування складських приміщень.

Розрахунок площі складського приміщення за методом навантажень визначається за допомогою наступної формули:

,

де - загальна площа складу, м²; - максимальна норма зберігання i-того вантажу на складі, т; - коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів на склад; - середнє розрахункове навантаження на 1м площі складу, т/м²; - коефіцієнт використання площі складу.

Коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу на склад визначається за формулою:

де - максимальний добовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу; - середньодобовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу.

Максимальна норма зберігання вантажу на складі дорівнює наступному:

,

де - річний обсяг надходження на склад i - го вантажу, т/ рік; - максимальна норма запасу і - го вантажу, діб; n - кількість найменувань вантажів, що надходять на склад.

Точний метод використовується при детальному проектуванні складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує детальних характеристик матеріалів, що будуть зберігатися на складі. Розрахунок площі складу у відповідності з точним методом здійснюється у наступній послідовності:

1. За каталогом на основі врахування характеристик вантажів вибирається складське обладнання;

2. Визначається потреба в обладнанні;

3. Визначається корисна площа складу виходячи із площі, що займає обладнання;

4. Далі розраховуються оперативна та конструктивна площі.

Складське обладнання складається з таких основних компонентів:

- допоміжні пристрої для навантаження-розвантаження;

- внутрішньоскладські транспортні засоби;

- полиці, стелажі, ящики та ін.

Для обслуговування складів використовують різноманітні підйомно-транспортні машини і механізми, їх вибір тісно пов'язаний з уже переліченими підсистемами й залежить від характеристик самих технологічних засобів та загальної спрямованості технічної оснащеності складу. Найбільш розповсюдженими на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачі та електроштабелери, а на автоматизованих складах - міжстелажні крани-штабелери.

Для досягнення ефективності обороту важливим є вибір відповідних видів внутрішньоскладського транспорту.

Внутрішньоскладський транспорт охоплює: мостові крани, монорейки, транспортери, автокари, штабелери, пристрої для вертикального переміщення вантажів, ручні підйомники, електроталі, рольганги тощо.

Тара та упаковка при зберіганні вантажів. Тара - особливий вид промислових виробів, призначений для укладання та упаковування різних вантажів[25]. У тарі вантажі передаються до перевезення транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні й зберіганні на складах.

Основне призначення тари:

1) запобігання пошкодженням від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забрудненню та псуванню вантажів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей вантажів та їх кількості при переміщенні й складуванні;

2) створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

3) збереження зручностей при укладанні та збереженні вантажів на складах;

4) краще використання складських об'ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

5) полегшення умов праці складських робітників.

Упаковка - засіб чи комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище - від забруднень.

Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, значно прийнятніший покупцеві, і який він сприймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гама, конструкція, шрифт, екологічність та ін.

На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи:

а) зовнішня тара;

б) внутрішня (споживча) або первісна;

в) цехова (обігова) тара.

Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев'яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок тощо.

Внутрішня, або так звана споживча, тара чи упаковка переходить з розміщеним у ній товаром у повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі розподілення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом із розміщеним у ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.

Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції. В якості цехової тари застосовують дерев'яні суцільні й ґратчасті ящики, металеві та пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.



Розділ 2. Складові логістичного процесу на складі

2.1 Логістичний процес на складі

Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку потребує розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості вантажу, що прибуває. Вихідний потік зумовлює необхідність перевірки кількості та якості вантажу, що відправляється, навантаження транспорту, внутрішній -- необхідність переміщення вантажу всерединіскладу. Перетворення матеріальних потоків проводиться шляхом розформування одних вантажних одиниць (вантажна одиниця --деяка кількість вантажів, котру навантажують, транспортують, розвантажують та зберігають як єдину масу) та формування інших. Це означає необхідність розпакування, комплектації нових вантажних одиниць, їх пакування та перетарування.

Таким чином складська логістика охоплює всі основні функціональні сфери, що пов'язані з організацією руху матеріальних потоків на макрорівні[19]. Тому логістичний процес на складах є набагато ширшим, ніж просто технологічний процес переробки вантажів.

Умовно логістичний процес на складах можна поділити на три складові:

- Операції, що спрямовані на координацію роботи зі службою закупівель;

- Операції, що безпосередньо пов'язані з переробкою вантажів та оформленням необхідних документів (розвантаження, внутріш-ньоскладське транспортування, складування, комплектація або ко-місіонування замовлень, транспортування та експедирування замо-влень, збирання і доставка порожніх товароносіїв, інформаційне обслуговування складу);

- Операції, що направлені на координацію роботи зі службою продажів.

Координація роботи зі службою закупівель здійснюється в ході операцій з постачання запасами та завдяки контролю за веденням поставок. Основне завдання постачання запасами полягає у забезпеченні складів товарами (чи матеріально-технічними ресурсами) у відповідності з можливостями їх переробки на даний період часу при повному задоволенні замовлень споживачів[17].

Облік і контроль за одержанням матеріальних цінностей та відправкою замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, максимальне використання складських потужностей та необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим підвищити оборотність складу, розвантаження і приймання вантажів[22].

1. Постачання запасів.

2. Контроль за поставками.

3. Розвантаження та приймання вантажів.

4. Внутрішньо складське транспортування і перевалка вантажу.

5. Складування і зберігання вантажів.

6. Комплектація замовлень клієнтів та відвантаження.

7. Транспортування та експедирування замовлень.

8. Збирання та доставка порожніх товароносіїв.

9. Контроль за виконанням замовлення.

10. Інформаційне обслуговування складу.

11. Забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Розвантаження на сучасних складах здійснюється на розван-тажувальних автомобільних чи залізничних рампах та контейнерних майданчиках.

Спеціальне оснащення місць розвантаження і правильний вибір вантажно-розвантажувального обладнання дозволяють ефективно, у стислі строки і з мінімальними втратами вантажу виконати розвантаження. Завдяки цьому скорочуються простої транспортних засобів, а отже, й знижуються витрати[15].

Операції даного етапу включають:

- Розвантаження транспортних засобів;

- Контроль документальної і фізичної відповідності замовлень поставки;

- Документальне оформлення вантажу, що прибув, через інформаційну систему;

- Формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різноманітними зонами складу: з розвантажувальної рампи до зони приймання, потім до зон зберігання, комплектації та на навантажувальну рампу. Ця операція виконується за допомогою підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування полягає у розміщенні та укладці вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування -- ефективне використання площ зони зберігання[21].

Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування і, в першу чергу, складського обладнання, яке повинно відповідати специфічним особливостям вантажу та забезпечувати максимальне використання висоти і площі складу. При цьому простір під робочі проходи має бути мінімальним, але з урахуванням нормальних умов роботи підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування та зберігання включає:

- Закладку вантажу на зберігання;

- Зберігання вантажу та забезпечення відповідних для цього умов;

- Контроль за наявністю запасів на складі, що здійснюється через інформаційну систему.

- Процес комплектації (комісіонування) замовлень зводиться до підготовки товару за замовленнями споживачів. Він включає на-ступні операції:

- Одержання замовлення клієнта (відбірковий лист);

- Відбір товару кожного найменування за замовленням клієнта;

- Комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта за його замовленням;

- Підготовку товару до відправки (укладання в тару або на това-роносій);

- Документальне оформлення підготовленого замовлення та контроль;

- Об'єднання замовлень клієнтів у партію відправки та оформлення транспортних накладних;

- Розміщення вантажів на транспортний засіб.

Транспортування та експедирування замовлень можуть здійснюватись як складом, так і самим замовником[23]. Найбільш поширеною та економічно виправданою є централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки уніфікації вантажів та оптимальним маршрутам доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'являється реальна можливість здійснювати поставки дрібними партіями і частіше, що призводить до зменшення непотрібних страхових запасів у споживача.

Збирання і доставка порожніх товароносіїв відіграє значну роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери) за умов внутрішньоміських перевезень частіше за все є багатооборотні, а тому їх слід повертати відправникові. Ефективний обмін товароносіями можливий лише у тих випадках, коли достовірно визначена їх оптимальна кількість і чітко виконується графік обміну ними зі споживачами.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управління інформаційними потоками і є зв'язувальним стрижнем функціонування всіх служб складу[24]. Інформаційне обслуговування охоплює:

- Обробку вхідної документації;

- Формування пропозицій постачальникам;

- Оформлення замовлень на постачання;

- Управління прийманням та відправкою;

- Контролювання наявності матеріальних цінностей на складі;

- Приймання замовлень споживачів;

- Оформлення документації щодо відправки замовлень споживачам;

- Диспетчерську допомогу, у тому числі оптимальний вибір партій відвантаження та маршруту доставки;

- Обробку рахунків клієнтів;

- Обмін інформацією з оперативним персоналом та вищим управлінським рівнем;

- Різноманітну статистичну інформацію.

На забезпечення координації діяльності роботи зі службою продажів в першу чергу спрямовані операції контролю за виконанням замовлень і наданням послуг клієнтам, від яких залежить рівень обслуговування.

Виділяють три основні види обслуговування: передпродажне, під час продажу та післяпродажне. Наданням передпродажних послуг займається служба продажів. Склад забезпечує виконання як продажних (сортування товарів, повна перевірка якості товарів, що постачаються, фасування та пакування, заміна замовленого товару, експедиторські послуги, включаючи розвантаження, інформаційні послуги, підписання договорів з транспортними агентствами), так і післяпродажних послуг (встановлення виробів, гарантійне обслуговування, забезпечення запчастинами, приймання дефектної продукції та її заміна).

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності[14]. Тому при організації логістичного процесу треба додержуватися таких принципів:

- Проводити раціональне планування складу з відповідним ви-діленням робочих зон та зон складування, що сприяє зниженню ви-трат та вдосконаленню процесу переробки вантажів;

- Ефективно використовувати простір складу при розміщенні ван-тажів та обладнання, що дозволяє підвищити потужність складу;

- Оптимально поєднувати використання універсального та спе-ціального обладнання;

- Мінімізовувати маршрути внутрішньоскладських перевезень з метою скорочення транспортних витрат і зростання пропускної спроможності складу;

- Здійснювати унітізацію партій відвантажень та використовувати централізовані доставки, що дозволяє істотно знизити транспортні витрати;

- Максимально використовувати можливості ЕОМ при формуванні складської інформаційної системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов'язані з документообігом та обміном інформацією.

У пошуку резервів ефективності функціонування складу немає дрібниць, все повинно ретельно аналізуватися і надалі використовуватися для поліпшення організації логістичного процесу. Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу полягають у прос-тих речах, таких, як розчистка захаращених проходів, покращення системи освітлення, наукова організація робочих місць тощо.

2.2 Технологічний процес на складі та фактори, що впливають на технологічний процес

Торгово-технологічний процес (ТТП) в магазині - комплекс взаємопов'язаних послідовно виконуваних операцій, метою яких є доведення товарів належної якості до торговельного залу для реалізації їх покупцям у широкому асортименті з оптимальними затратами праці, часу і при високому рівні торговельного обслуговування. Основною операцією торгово-технологічного процесу в магазинах є продаж товарів, решта операцій створюють необхідні умови для успішного здійснення продажу товарів і мають підпорядкований характер.

Принциповою особливістю торгово-технологічного процесу в магазинах є участь у ньому покупців як об'єктів праці торговельного персоналу; при цьому залежно від застосовуваних у магазині методів продажу товарів покупці можуть відігравати в торгово-технологічному процесі не тільки пасивну, але й досить активну роль.

Рис. 2.1. Принципова схема торгово-технологічного процесу магазину



У торгово-технологічному процесі підприємств роздрібної торгівлі, принципова схема якого наведена на рис. 2.1, виділяють торговий і технологічний процеси.

Торговий процес забезпечує перехід товарів зі сфери обігу у сферу споживання і зміну форм вартості. Особливість цього процесу полягає в тому, що в ньому задіяні не тільки предмети праці (товари), але й об'єкти праці - покупці. Працівники магазинів здійснюють продаж товарів і обслуговування покупців, а покупці беруть участь у торговому процесі. Основними елементами торгового процесу є вивчення попиту населення, складання і подання заявок на завезення товарів, формування асортименту товарів, управління товарними запасами, рекламування товарів, їх продаж, надання покупцям додаткових послуг та ін[14].

Технологічний процес охоплює комплекс операцій, які забезпечують обробку товарів, починаючи з їх надходження в магазин і закінчуючи повною підготовкою до продажу та відпуском покупцям.

Технологічний процес включає: транспортування товарів; розвантажування транспортних засобів; приймання товарів за кількістю і якістю; доставку товарів у зону зберігання або в торговий зал магазину; зберігання; підготовку товарів до продажу; переміщування товарів в торговий зал; розміщування і викладання в торговому залі; проведення розрахунку за товари; надання покупцям додаткових послуг технічного характеру.

Як правило, операції торгового процесу відіграють основну роль в організації торговельного обслуговування населення та в торгово-технологічному процесі магазину, натомість більшість операцій технологічного процесу належить до групи допоміжних операцій торгово-технологічного процесу магазину (рис. 2.2 і 2.3).



Рис. 2.2. Схема основних операцій торгово-технологічного процесу в магазині

Рис. 2.3. Схема допоміжних операцій торгово-технологічного процесу в магазині

На структуру й організацію торгово-технологічного процесу магазинів впливають такі фактори: рівень розвитку виробництва товарів; стан торгівлі і її матеріально-технічної бази; кваліфікація торгового персоналу; тип магазину і розмір його торгової площі; склад і площа неторгових приміщень магазину; види торгово-технологічного обладнання; асортимент товарів, які підлягають реалізації, їх підготовленість до відпуску покупцям; застосовувані засоби механізації; форми організації праці та матеріальної відповідальності тощо. Особливу роль у формуванні структури торгово-технологічного процесу магазину відіграють застосовувані в ньому методи продажу товарів[18]. Наприклад, перехід до застосування самообслуговування, пов'язаний із завчасною підготовкою товарів до продажу способом виконання операцій нарізання, зважування, упакування і т.п. у неторгових приміщеннях, приводить до скорочення кількості технологічних операцій, які повинні виконуватися безпосередньо в торговому залі.

Усі технологічні операції, які виконуються в магазинах, поділяють на три основні групи: 1) операції безпосереднього обслуговування покупців; 2) підготовча робота з обслуговування покупців; 3) операції, пов'язані з процесом зберігання товарних запасів. До першої з них належать технологічні операції, які забезпечують процес продажу товарів і обслуговування покупців, -- викладання товарів у торговому залі, самостійний відбір товарів покупцями з обладнання торгового залу або відпуск товарів, викладених на робочому місці продавця, надання покупцям додаткових послуг тощо. Це -- найбільш відповідальна частина торгово-технологічного процесу магазину. До другої групи операцій належать операції, пов'язані з процесом підготовки товарів до продажу, -- обробка товарів, їх фасування, переміщення в торговий зал. Група операцій, пов'язаних із процесом зберігання товарних запасів, охоплює приймання товарів, їх переміщення до місць зберігання, зберігання запасів у встановлених обсягах і асортименті.

Торгово-технологічний процес кожного магазину повинен організовуватися на основі певних принципів, основними з яких є:

- комплексний підхід до розробки варіантів продажу товарів;

- забезпечення найкращих умов вибору товарів і їх придбання, економія часу покупців, високий рівень торговельного обслуговування;

- відповідність технології роботи магазину сучасному науково-технічному рівню;

- економічна ефективність торгово-технологічного процесу;

- збереження фізико-хімічних властивостей товарів.

Під час розробки проекту торгово-технологічного процесу магазину необхідно враховувати можливість його організації на основі різних варіантів побудови технологічного процесу магазину. Розрізняють три основні схеми технологічного процесу в магазинах. Перша схема передбачає розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якістю, їх зберігання, підготовку товарів до продажу, переміщення товарів з неторгових приміщень магазину в торговий зал і їх викладання на торгово-технологічному обладнанні, продаж і обслуговування покупців, розрахункові операції та надання додаткових послуг. склад логістичний товарорух вантаж

Дана схема є найбільш повною і потребує наявності в магазині комплексу спеціальних приміщень, призначених для виконання тих чи інших функцій, зокрема, приміщень для приймання товарів, їх продажу, зберігання, підготовки до реалізації. Ця схема є характерною для більшості магазинів.

Друга схема включає операції з розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якістю, зберігання і продажу. У цьому разі в торгово-технологічному процесі магазину немає операції підготовки товарів до продажу, що дозволяє зменшити кількість функціональних приміщень магазину за рахунок приміщень для підготовки (розпакування, фасування, очищення, комплектування та ін.) товарів до продажу[23].

Третя схема передбачає розвантаження товарів з транспортних засобів, приймання товарів за кількістю та якістю і їх продаж. Ця схема застосовується під час реалізації тих товарів, які надходять у магазин в тарі-обладнанні, а також на піддонах.

Дана схема потребує наявності в будівлі магазину лише функціональних приміщень, призначених для приймання товарів і для їх продажу. Різновидом цієї схеми є варіант, який застосовується при реалізації меблів, великогабаритних електротоварів, спорттоварів, радіотелеапаратури, господарських і будівельних товарів. При цьому виконуються такі операції:

- розвантаження товарів з транспорту;

- приймання їх за кількістю та якістю;

- розміщення зразків товарів у торговому залі;

- продаж товарів за цими зразками.

При цьому товари доставляються на адресу покупця транспортно-експедиційним підприємством безпосередньо з промислових підприємств, складів оптової бази або роздрібної торгівлі.

Як правило, у зв'язку з неоднорідним рівнем готовності товарів до реалізації в кожному магазині одночасно застосовуються всі три основні схеми, а обсяги та послідовність виконання як основної, так і допоміжних операцій цього процесу визначаються ще й застосовуваними методами продажу товарів[20].



Розділ 3. Шляхи вдосконалення складського господарства на підприємстві

Складське господарство являє собою складну систему з багатьох елементів (навантажувально-розвантажувальна техніка, яка повинна володіти рухомістю, маневреністю, економічністю; стелажне обладнання; перевантажувальні тамбури; секційні ворота; талі, включаючи комп'ютерні програми, які дозволяють управляти та контролювати технологічні процеси на складі).

Організація складського господарства передбачає побудову єдиної злагодженої системи з цих елементів.

Зростання конкуренції в будь-якій сфері бізнесу, підвищення вартості робочої сили та складських площ потребують зміни існуючих підходів до технологій зберігання та обробки вантажів[16].

В даний час складське господарство багатьох підприємств (фірм) формується багато в чому стихійно і, як правило, не відповідає логістичним вимогам до організації та управління руху товарів.

Вітчизняні підприємства, використовують на багатьох складах бухгалтерські програми, які дозволяють здійснювати облік товарно-матеріальних цінностей та реєструвати рух товару в межах складу, проте не дозволяють ефективно управляти товарними потоками, що проходять через склад.

Розширення діяльності великих вітчизняних підприємств веде до ускладнення процесів управління потоковими процесами та підвищення вимог щодо стійкості і ритмічності логістичних ланцюгів організацій.

Зростання кількості філій або регіональних представництв призводить до підвищення товарообігу через центральні склади підприємств і, як наслідок, до переходу на концепцію регіональних розподільчих центрів, на яких, крім операцій складування, вирішуються й інші (наприклад, переупаковка й додаткова обробка вантажів).

Оптимальна робота складу пов'язується з логістичними вигодами і витратами, ринковою вартістю товару і рентабельністю всього логістичного ланцюга [1, 2], однак при цьому мало уваги приділяється рентабельності самого складу.

Сучасними авторами [3] наголошується про зростаючу роль логістичного проектування складського господарства. Це пов'язано з тим, що в сучасних умовах при організації складського господарства ставиться за мету створити не абстрактні палато-місця, а робочу систему з певними характеристиками, яка дозволяє обробити необхідний обсяг товару. А це можливо, якщо частиною комплексу послуг по створенню складу є логістичний консалтинг, який включає розрахунок товарних запасів і місць зберігання, маршрутизацію операцій, визначення потреб в обладнанні, техніці, персоналі й автоматизації.

Тому вимоги логістики, які враховуються на етапі проектування організації чи реорганізації складського господарства, дозволяють обрати технологічну систему з оптимальними характеристиками та ефективним управлінням потоковими процесами.

Умовами оптимальної роботи складу і складського транспорту, зокрема, на сучасному підприємстві є постійний моніторинг роботи складу, модернізація і мобільність складського устаткування, а також заходів щодо збільшення оптимального завантаження складу.

Виконання таких умов і є проблемою для роботи сучасного складу. Цій проблемі приділяється недостатньо уваги, і тому вона вимагає подальшого вивчення.

Існує п'ять основних типів автоматизованих систем управління, представлених на ринку [3]:

1. Системи управління класу MRPI та MRPII, які виконують різноманітні функції щодо планування потреби в сировині та матеріалах, а також функції прогнозування та контролю.

2. Системи управління класу ERP. В рамках таких систем існують модулі, які виконують функції управління складом. Враховуючи універсальність таких рішень, функціональність цих систем обмежена. Їх доцільно використовувати на підприємствах, для яких характерні стандартні, без зміни тривалості часу бізнес-процеси.

3. Інтегровані системи по типу SCM («Управління ланцюгами постачання»). Ця система забезпечує планування та управління усіма потоками інформації, матеріалів та послуг від постачальника до кінцевого споживача.

4. Вітчизняні автоматизовані системи управління складами, розроблені на замовлення (наприклад, 1С Склад, «Парус-Склад» та ін.). Широке використання даних систем на українських підприємствах пояснюється їх простою структурою, невисокою вартістю та відсутністю необхідності на додаткове навчання фахівців;

5. Спеціалізовані Warehouse Management System (WMS). Вони є найбільш повним за функціональним змістом варіантом розв'язання проблеми автоматизованого управління складом. Саме в них закладено найбільш оптимальні правила поведінки системи в різноманітних ситуаціях.

Задача впровадження системи зводиться до адекватної конфігурації цих правил відповідно до бізнеспроцесу певного підприємства (складу).

Найбільш ефективною з них можна вважати систему SCM, що пояснюється використанням системного підходу до управління усіма потоками на підприємстві.

Проте відсутність єдиних стандартів ведення транспортно-експедиторсько документації та наявність недоброякісної конкуренції між постачальниками сировини та матеріалів великих транспортних компаній, робить неможливим використання даної системи у повній мірі на українському ринку.

На мій погляд, Warehous Management System (WMS) в процесі функціонування складського господарства в будь-якій ситуації дозволяють вирішувати завдання миттєвого прийняття рішень.

Перевагами даної системи є управління товаром та схемами його пакування; складськими операціями (приймання, прибуткування, розміщення, інвентаризація, внутрішнє переміщення, підбір та комплектація відвантаження скомплектованих замовлень тощо) ; співробітниками складу (ефективне розподілення трудовими ресурсів) ; закупівлями (замовленням на постачання) ; продажами (замовленнями на відвантаження та доставку).

Системи класу WMS доцільно впроваджувати у компаніях, для яких кількість номенклатурних позицій перебільшує 300 одиниць, площ зберігання більш ніж 2000 кв. м, а швидкість оберту товару на складі перевищує 30 днів.

При цьому слід зазначити про достатність лише двох із цих факторів для прийняття обґрунтованого рішення про необхідність WMS [3].

Аналіз ситуації на сучасному ринку інформаційного забезпечення складських операцій та закордонний досвід показав, що рано чи пізно підприємство, яке прагне зайняти лідируючі позиції на ринку, приходить до необхідності придбання спеціалізованої системи управління складом. Можна стверджувати, що найбільш ефективною є система WMS.

Саме ця система дає можливості зменшити кількість помилок персоналу та забезпечити оптимізацію його роботи. Економічний ефект від впровадження таких систем досягається за рахунок підвищення оборотності складу, зниження втрат, підвищення ефективності роботи персоналу, зростання точності та швидкості збору замовлень, покращення якості обслуговування клієнтів.

Іншою проблемою сучасного складу, розглянутою мною, є неефективне використання площі (невелика кількість одиниць збереження на одному квадратному метрі складу, і в той же час захаращення декількома ярусами вантажів усього вільного простору і навіть проходів [1]). Це створює некомфортні умови роботи комірників і складського транспорту, що приводить до зниження швидкості виконання функцій складського господарства.

Також збільшується час простою автотранспорту під навантаженням і розвантаженням. Як наслідок - неефективна робота логістичного ланцюга підприємства.

В той же час з'являються проблеми з обліком, розміщенням і ідентифікацією товару. Виявляється, що такий склад абсолютно не дозволяє працювати по системі just-in-time.

Отже, робота складу прямо залежить від налагодженої й оптимізованої роботи складського транспорту. Тому подальше дослідження буде направленно на вивчення показників роботи складського транспорту.

Взаємодія складського транспорту із зовнішнім середовищем пов'язана з інтенсивністю товарообігу і вантажопотоку, зовнішнім транспортом і транспортною тарою [1], проведенням вантажно-розвантажувальних робіт, своєчасним наданням товарів і послуг споживачам, документообігом [2].

Таким чином, складський транспорт здійснює взаємодію з логістичною системою, і показники його роботи будуть впливати на параметри роботи зовнішнього транспорту, на тип виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а як, наслідок, і на швидкість надходження і відправлення вантажів зі складу.

У свою чергу швидкість виконання цих операцій буде впливати на характеристики вантажопотоку та своєчасність надання послуг споживачеві.

Роль складського транспорту безпосередньо на складському об'єкті (внутрішнє середовище) полягає в перетворенні параметрів матеріального потоку.

Під параметрами слід розуміти напруженість, потужність, ритмічність, структуру матеріальних потоків, а також тип і спосіб упакування продукції, час прибуття і відправлення транспортних партій [2].

Відповідно до системи організації складу (зона розвантаження, приймання, збереження і переробки, комплектації замовлень і навантаження [2]) можна скласти схему роботи складського транспорту з перетворення матеріальних потоків.

Можна зробити висновок, що для ефективної організації роботи складського транспорту необхідно розробляти певні методики з визначенню типу і кількості технічних засобів в залежності від умов виконання робіт на окремій ділянці руху матеріального потоку на складі.



Висновки

Складське господарство є найважливішою частиною будь-якого підприємства, оскільки безпосередньо впливає на хід виробничих процесів. Більшість матеріальних цінностей підприємств проходить через склади, тому вони займають значну частину заводської території. Як правило, на складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з переміщення матеріальних цінностей. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання на основі оптової торгівлі, упровадження систем матеріально-технічного постачання типу «точно вчасно», що значно зменшують обсяг складських запасів. Складське господарство підприємства складається з різних складів і комор, які можна класифікувати за такими ознаками: За призначенням і підпорядкованістю:

- матеріальні підпорядковуються відділові матеріально-технічного постачання; приймають і зберігають використовувані у виробництві матеріали і видають їх у виробництво;

- збутові належать відділові збуту; приймають, зберігають і відпускають готову продукцію заводу для її реалізації;

- виробничі перебувають під керівництвом виробничо-диспетчерського відділу; це різного роду цехові комори і загальнозаводські склади, що забезпечують виробничий процес предметами і засобами праці;

- склади запасних частин підпорядковуються відділові головного механіка, приймають, зберігають і відпускають деталі й інші матеріальні цінності для проведення всіх видів ремонтів устаткування й інших видів виробничих фондів;

- інструментальні склади належать інструментальному відділові; приймають, зберігають і відпускають цехам усі види інструментів та пристосувань;

- склади відділу головного енергетика, відділу автоматизації та механізації, відділу головного метролога відходів і утилізації.

Оскільки, за масштабами роботи розрізняють центральні, загальнозаводські, прицехові та цехові, то центральні і загальнозаводські склади обслуговують весь завод і займають, як правило, окрему площу на території заводу (невиробничу). Прицехові склади функціонують при цехах, служать для збереження матеріальних цінностей групи цехів (спецодягу, мила, господарчих товарів та інших цінностей). Цехові склади є цеховими підрозділами, обслуговують визначений цех і займають його виробничу площу. Вони поділяються на склади матеріалів, заготівель, напівфабрикатів, інструменту та ін. Склади оснащуються різними стелажами й уніфікованою тарою, мостовими кранами, кран-балками, монорейками і тельферами, конвеєрами, штабелерами, авто- і електрокарами, робоелектрокарами.

У гнучких виробничих системах використовуються спеціальні стелажі, призначені для розміщення плоских і ящикових піддонів. Такі стелажі є системою осередків по вертикалі і горизонталі, що дає змогу застосовувати кодову шифровку і засоби автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. Склади з цими стелажами є невід'ємною частиною автоматизовано-транспортної системи гнучкого автоматизованого виробництва.

Склади також повинні бути оснащені вимірювальним устаткуванням: вагами, кружками, мірниками, лічильниками, лінійними мірами для виміру довжини, висоти і діаметрів (метрами, рулетками, штангенциркулями та ін.).

Технічне оснащення складів залежить від виду, форми і кількості збережених матеріалів, типу, характеру і розташування складських приміщень, а також від існуючої системи позаскладського транспортування матеріалів.



Список використаних джерел

1. Алькема, В. Г. Процедура обоснования варианта формирования инфраструктуры для диверсификации логистического сервиса / В. Г. Алькема // Логистика: проблемы и решения. - 2008. - № 5. - С. 56-62.

2. Беседін В. Ф. Логіка стратегічного планування: сутність, реформування, напрями вдосконалення / В. Ф. Беседін, О. Г. Пенькова // Економіка & держава. - 2010. - №10. - С. 9-14.

3. Божкова В. В. Механізм стратегічного планування маркетингових комунікацій інноваційної продукції промислових підприємств / В. В. Божкова // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №6. - С. 48-53.

4. Волгин, В. В. Склад. Организация и управление / В. В. Волгин. - М. : Дашков и К0, 2002. - 254 с.

5. Голубков Е. П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - М., 2010. - С. 30-33.

6. Гонтарева І. В. Об'єктивізація цілей при прогнозуванні ефективного розвитку підприємства / І. В. Гонтарева // Економіка і прогнозування. - 2011. - №1. - С. 143-155.

7. Гончар Л. А. Роль товарных складов и распределительных центров в логистической системе/ Л. А. Гончаров, В. М. Мазур // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу -2010” Том 6. - 2010. - с. 5-7.