Різні тлумачення поняття «логістика»

На підставі таблиці можна зробити висновок, що найбільшого поширення набули управлінські, економічні й оперативно-фінансові аспекти трактування логістики. Також можна відмітити, що одна група авторів трактує поняття логістики як - напрям господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва.

Інша група авторів розглядає логістику як міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків

Зарубіжні автори частіше трактують логістику як процес управління рухом і зберіганням сировини, компонентів готової продукції в господарському обігу з моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей за доставку готової продукції споживачу [2, с. 22].

Таким чином, можна зробити висновок, що більшість вчених зв'язує сутність логістики з виконанням функцій менеджменту матеріальних і інформаційних потоків від джерела сировини до місць споживання готової продукції.

Аналіз визначень логістики дає змогу окреслити такі загальні риси поняття логістики:

- часово-просторова трансформація предмета потоків;

- інтеграція функцій менеджменту логістичних процесів;

- супроводження потоків товарів потоками інформації;

- орієнтація на критерій ефекту і ринкової корисності, пов'язаної з реалізацією поставок, та критерій раціоналізації структури витрат [5].

Основним практичним завданням логістики є забезпечення споживача необхідними товарами в необхідній кількості в потрібний час в потрібне місце з мінімальними витратами, що виникають з рухом та зберіганням матеріалів і товарів, при потрібній якості обслуговування певних споживачів [6, с. 231].

Формування теорії логістики здійснювалось за рахунок поступового синтезу чотирьох концепцій [9, с. 33]:

аналізу загальних витрат. Концепція аналізу загальних витрат (метод «TDC» - total distribution cost, «принцип однієї парасольки») включає всі витрати, обумовлені виконанням логістичних операцій. Було доведено, що в деяких випадках, зростання транспортних витрат при повітряних перевезеннях порівняно з наземним чи морським транспортом перекривається економією на інших елементах витрат (зберігання, навантаження, перевантаження та ін.), що веде до зниження загальних витрат;

системного підходу. Реалізація концепції аналізу загальних витрат привела до розуміння того, що мета логістики може бути досягнута тільки в результаті використання концепції системного підходу. Підприємство починає розглядатися як виробнича система, що складається із певної кількості достатньо автономних підсистем, кожна з яких, в свою чергу, є системою (маркетинг, менеджмент, логістика, фінанси та ін. Взаємозв'язки між фазами матеріального потоку, з однієї сторони, і цільова спрямованість такого потоку, з іншої, обумовили створення логістичної системи. В її рамках забезпечується об'єднання та координація взаємопов'язаних фаз матеріального потоку, контролюються всі аспекти, що мають відношення до переміщення та зберігання матеріалів і продуктів у постачанні, виробництві, фізичному розподілі, вирішуються конфлікти, за рахунок чого досягається мета логістики.

покращення сервісу. Кожний різновид сервісу обладнання характеризується певним набором операцій, величиною витрат, стандартом якості. Концепція покращення сервісу стала потужним імпульсом розвитку та широкого розповсюдження концепції логістики. Вдосконалення логістичної системи стало досягатися за рахунок мінімізації загальних витрат і покращення сервісу обладнання.

уваги до каналів фізичного розподілу. З'явилися рекомендації щодо реорганізації структури управління підприємством. Виник новий підхід організаційного вдосконалення управління матеріальним потоком у сфері розподілу товарів - «управління фізичним розподілом» (physical distribution management).

Для підприємств, що випускають широкий асортимент виробів, обслуговують велику кількість територіально відокремлених споживачів і мають розвинуту розподільчу мережу, пріоритетом структурних змін вважалась фіксація зусиль на зниженні витрат, що виникають в каналах фізичного розподілу. Акцент пропонувалося зробити на зменшенні надлишкових товарних запасів, використанні прогресивних видів тари, раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських комплексів, виборі найкращих маршрутів руху і транспортних засобів. Це ставало важливим як з точки зору економізації поставок, так і для забезпечення високого стандарту якості сервісу.

У рамках відділу управління фізичним розподілом (physical distribu-tion management department), - новий інтегрований підрозділ, - мислювалося об'єднати операції, пов'язані з рухом і зберіганням товарно-матеріальних цінностей, які виконуються в «економічному просторі» між зберіганням готової продукції на території підприємства і сферою споживання.

В останні роки серед західних фахівців у сфері логістики домінує точка зору про те, що в сучасних умовах виробництва удосконалення управління матеріального потоку з орієнтацією тільки на мінімізацію витрат вже не відповідає нагальним потребам. На думку фахівців, управління матеріальним потоком стає оптимальним лише тоді, коли воно базується на логістичній концепції, що тісно пов'язана з активною ринковою стратегією. Таким чином, логістика має бути направлена перш за все на споживача, намагаючись максимально задовольнити його попит [4, с. 6].

Логістика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний історичний шлях розвитку. Існує декілька підходів до виділення історичних етапів розвитку теорії логістики. У спеціальній літературі можна зустріти різноманітні думки відносно етапів розвитку теорії логістики. Одні виділяють три періоди, другі - чотири, треті - п'ять. При цьому кожний етап характеризується відповідними концептуальними підходами формування систем товароруху. Розглянемо один з підходів [1, 3], який складається з чотирьох періодів становлення логістики (табл.).

Етапи становлення логістики

Перший під етап четвертого етапу еволюції теорії, періодом значних техніко-технологічних змін логістики, є п'ятиріччя 1980-1985 рр. Серед них - три найбільш значущих:

- автомобілізація і модернізація транспорту;

- поява персональних комп'ютерів;

- удосконалення засобів зв'язку.

Автомобілізація і модернізація транспорту. У результаті сформувався економічний інтерес до розкриття потенціалу, закладеного в цих прогресивних перетвореннях. Увага була прикута до позитивного вирішення проблем, пов'язаних з переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Навіть незначне зниження транспортних витрат, що за даними статистики становить - 5 - 10% обсягу реалізації підприємства, дає швидке зростання прибутку. Вдосконалення транспортної системи стало своєрідним «локомотивом» логістики.

Поява персональних комп'ютерів. Починаючи з 1970 р., цей факт відіграв більш значиму роль, ніж усі інші передумови, разом узяті. Нині комп'ютерною технікою обладнані практично всі під­приємства. Вона забезпечує користувачеві контроль, відстеження і вирішення великої кількості операцій під час координації функцій матеріального потоку.

Удосконалення засобів зв'язку. Взаємовідносини типу «комп'ютер-комп'ютер» зумовили вдосконалення засобів зв'язку. Супутникові космічні системи, забезпечуючи можливість передачі зображення, звуку, письмових повідомлень, дозволяли миттєво зв'язуватися з будь-якою точкою земної кулі. У результаті виникнення нових комунікаційних засобів інформаційний потік став дешевшим, в той час як інші статті логістичних витрат рівномірно збільшувалися. Модернізація засобів зв'язку, сприяючи координації логістичних дій, стимулювала зростання ефективності і популярності логістики.

У 1985 р. Національна рада з управління фізичним розподілом була офіційно перейменована на Раду з управління логістикою. Тим самим формально було визнано розширення простору для логістики.

Другий підетап четвертого етапу еволюції теорії, який почався в 1986 р. і триває до цього часу, є період подальшої інтеграції логістики. Щонайменше через п'ять причин подальша інтергація пов'язана з використанням логістичних систем, у межах яких тільки й мож­ливий високий ступінь координації логістичних функцій. Логістична система підприємства:

- сприяє автоматизації навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт;

- володіє потужним потенціалом оптимізації матеріального потоку;

- забезпечує надійний контроль над кожною логістичною операцією з метою їх просторово-часової синхронізації;

- узгоджує інтереси постачальника і споживача;

- дає змогу впроваджувати будь-які новаторські, нетрадиційні рішення.

Оскільки, в економічній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики [9, 12], тому, розглядаючи їх, неважко помітити, що основна відмінність полягає в різному ступені деталізації періодів розвитку логістики, при цьому всі зазначені підходи дають змогу простежити зміну концептуальних підходів до логістики.

У найзагальнішому вигляді під ринковою розуміється система виробничих відносин, у рамках якої економічно самостійні підприємці мають можливість здійснювати господарську діяльність на основі конкуренції, вільного вибору продавців та покупців при відповідній динаміці цін. Серед інших є така класифікація видів ринку: ринок продавця і ринок покупця. У першому випадку йдеться про ринок, на якому економічна влада належить продавцеві, і для того щоб укладалися угоди, порівняно більшу активність слід проявляти покупцеві, в другому - економічна влада належить покупцеві і для того щоб укладалися угоди, порівняно більшу активність слід проявляти продавцеві. Ринок продавця характеризується перевищенням попиту над пропозицією, монополією серед продавців, конкуренцією серед покупців, а ринок покупця - перевищенням пропозиції над попитом, конкуренцією серед продавців.

Отже, командна економіка - це по суті ринок продавця, і ринкову трансформацію виробничих відносин в Україні слід розуміти як перехід від ринку продавця до ринку покупця. На ринку покупця успіх приходить тільки до тих продавців, що задовольняють попит. При цьому покупці мають можливість вибирати вироби, що задовольняють їх платоспроможну потребу. Але можливості ринку не безмежні. Він неспроможний гарантувати вирішення всіх соціально-економічних проблем сучасного суспільства. Йдеться не про недоліки, а про обмеженість реальних потенцій ринкового механізму.

Обґрунтовуючи актуальність використання принципів і методів логістики, слід врахувати кардинальні зміни, що відбулися в останнє десятиріччя у сфері реалізації готової продукції. До них можна віднести: перетворення ринку продавця на ринок покупця (для якого характерне перевищення пропозиції над попитом), посилення конкурентної боротьби між суб'єктами господарювання, поступове поширення концепції маркетингу з її «орієнтацією на споживача» і як результат - зростання насиченості, ширини, глибини товарного асортименту. Ускладнилося прогнозування попиту, зросли матеріальні запаси, збільшилися складські і транспортні витрати. Гостро постала проблема раціонального планування постачання, виробництва і збуту, які повинні бути зорієнтовані на задоволення попиту з мінімальними витратами. Виникла необхідність посилити координацію між взаємопов'язаними видами діяльності, тобто організацією виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного матеріального потоку. Отже, вирішення проблем, що виникли останнім часом, пов'язуються зі збільшенням використання концепції логістики.

Сучасне зовнішнє середовище господарювання підприємств потребує адекватних підходів до управління системами, що реалізують операції по переміщенню і зберіганню в логістичному циклі. Інтерес до логістики зумовлений актуалізацією проблеми виживання та підвищення конкурентоспроможності в умовах ринку покупця, оскільки логістичний підхід є важливою складовою в забезпеченні адаптивності мікроекономічних систем.

Логістика є ефективним методом господарської практики. Оскільки наукові дослідження з конкретних економічних проблем можуть досягнути потрібного рівня обґрунтованості та достовірності лише з урахуванням характеру існуючих виробничих відносин у суспільстві, то доцільно розглянути відповідність методів логістики характеру існуючих виробничих відносин в Україні.

Виробничі відносини - це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. На відміну від відносин господарювання (господарської практики) і політико-правових норм, що їх регулюють, виробничі відносини є об'єктивними. Вони визначаються характером і рівнем розвитку продуктивних сил і, в свою чергу, зумовлюють специфічні риси інших суспільних відносин - політичних, правових та ін. Але спочатку потрібно розглянути спосіб зв'язку виробництва і споживання.

Нині в Україні товарне виробництво отримало новий імпульс розвитку. Протиріччя товарного виробництва виникають у результаті другої форми суспільного розподілу праці. Виробники виступають як економічно відокремлені, ізольовані юридичні особи. Ринковий зв'язок між ними, внаслідок спеціалізації, може здійснюватися лише в товарній формі. Ринкова форма зв'язку створює таку суб'єктно-об'єктну структуру відносин між вироб­ником і споживачем: «виробник - продукт - товар - цінність - споживач». Відносини вартості виникають тільки в тому випадку, якщо в споживача з'являється ситуація вибору, що породжує необхідність порівняння і визначення споживацької переваги за схемою: «необхідність вибору-порівняння-перевага».

Основним недоліком товарного виробництва є нераціональні втрати живої та уречевленої праці. Значна кількість продуктів праці в межах ринкової форми зв'язку не стають товарними тілами, тобто не задовольняють попиту (не продаються) і, відповідно, виробляються марно. Конкретна праця, затрачена на їхнє виробництво, не проявляється як абстрактна. Витрати живої та уречевленої праці не визнаються суспільством як необхідні і саме ринок здатний забезпечити задоволення найрізноманітніших потреб споживачів.

Вказаний недолік долається шляхом поширення планомірної форми зв'язку виробництва та споживання (укладання договорів на поставку продуктів праці). У цьому випадку виробництво здійснюється на відомий ринок і вже сам факт виготовлення продукту свідчить про безпосередньо суспільний характер праці. Формується нова суб'єктно-об'єктна структура відносин між виробником і споживачем: «виробник - продукт - цінність - споживач». Витрати визнаються суспільно необхідними не на стадії обігу (на ринку), а вже на стадії виробництва. Визначення споживацьких переваг здійснюється до початку етапу виробництва, тобто також не на ринку. Виробляється лише те, на що є замовлення, а отже те, що задовольняє попит. Поширення практики укладання господарських договорів закладає основу формування нових виробничих відносин посттоварного типу. Вихідним від­ношенням виробничих відносин в Україні є синтез безпосередньо суспільної (планомірної) і ринкової форм зв'язку виробництва та споживання.

Отже, виробничі відносини в Україні можуть бути класифіковані як такі, в рамках яких співіснують різні економічні начала - товарна і посттоварна форми виробництва. Відома точка зору, що світова економіка знаходиться у фазі переходу від товарної системи виробництва до системи планомірних зв'язків. При цьому перехідність визначається як єдність та боротьба протилежних начал - ринкової і безпосередньо суспільної форм зв'язків. Дійсність починає переростати економічні межі товарного виробництва, і частка безпосередньо суспільних відносин збільшується. Тому вектор еволюції суспільних форм виробництва спрямовано від товарної форми як загальної форми виробництва до планомірної, а тому безпосередньо суспільної форми зв'язку.

На відміну, наприклад, від маркетингу, який одночасно функ­ціонує в рамках ринкових і планомірних зв'язків, логістика призначена для реалізації тільки планомірних зв'язків, це інструмент їх оптимізації. Операційні логістичні системи, що незалежно від виду ґрунтуються на плані поставок, є формами існування раціонального процесу управління матеріальним потоком підприємства.

Таким чином логістика як ефективний інструмент господарської практики повністю відповідає характеру виробничих відносин в Україні, для яких властиве співіснування ринкових і планомірних форм зв'язку виробництва та споживання. Логістика є іманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин.

На даному етапі розвитку НТП умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а господарсько-організаційних, тим більше в умовах ринку, - ні. Тому виникнення логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане.

Логістика - це сфера діяльності, об'єктом якої є організація та регулювання процесів надходження продукції, що виготовляється від виробника до споживача. Тобто це управління матеріальними ресурсами під час їх закупівлі або виробництва, перевезення, зберігання.

Для здійснення логістичної діяльності використовуються логістичні центри - це складські приміщення, площею більше 10 тис. кв. метрів, в яких використовується спеціальне обладнання для виконання вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання вироблюваної продукції, а також інформаційна система, за допомогою якої виявляються логістичні послуги [1].

Сучасний етап розвитку логістики характеризується створенням великої кількості професійних організацій. Це зв'язано з тим, що мистецтво логістики розвивається настільки стрімко й швидко, що професіоналам приходиться постійно займатися самоосвітою.

Стратегічний напрямок логістики в Україні зумовлений декількома причинами:

1. Швидким зростанням витрат на будь-які перевезення (викликаним зростанням цін на нафту та енергетичною кризою);

2. Переорієнтацією від ринку надання послуг до ринку споживача і як наслідок досягнення межі ефективності системи обслуговування і виробництва. Для подальшого просування послуг на ринку стало необхідним зокрема поліпшення роботи в сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в термін і потрібної якості;

3. Розвитком комп'ютерних технологій, що дозволяє здійснювати обробку величезних масивів інформації і обмінюватися даними в реальному часі з мінімальними витратами [2].

Щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з'ясувати причини, які стримують її практичне застосування.

По-третє, відсутній комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства.

Розраховуємо частку окремих позицій асортименту в загальному обсязі запасів. Далі будуємо впорядкований список: асортиментні позиції в порядку спадання частки в загальному обсязі. Після цього шукаємо частку наростаючим підсумком. Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.

Для розподілу аналізованого асортименту на групи А, В і С скористаємося наступним алгоритмом:

в групу А включаємо 20% позицій впорядкованого списку, починаючи з найбільш значущої;

в групу В включаємо наступні 30% позицій;

в групу С включаємо решту 50% позицій.

Вибір перспективного постачальника (постачальників) з огляду на динаміку товарних ринків є ключовою задачею, керуючись актуальними вимогами змін в світовій стратегії постачання в напрямку «єдиного джерела». Це означає, що придатність постачальника визначається не тільки ціновими факторами, а й довгостроковістю постачання, перспективністю стосовно гарантії кількості і якості виробів, їх наступної (при необхідності) переробки (утилізації). Подібні вимоги існують і для постачальників сировини. За цих умов для оцінки постачальників та їх наступного вибору придатним може бути лише багатокритерійний підхід. Його використання вимагає реалізації наступного алгоритму:

- формування систем можливих суттєвих критеріїв (етап 1);

- формування безконфліктної системи критеріїв (етап 2);

- оцінка важливості («ваги») кожного критерію (етап 3);

- оцінка кожного постачальника за вибраними критеріями (етап 4);

- розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника (етап 5)

Необхідно здійснити вибір єдиного з чотирьох можливих постачальників А, В, С і Д конкретного виробу. Для цього маємо сформовану систему можливих суттєвих критеріїв:

К1 - ціна виробу;

К2 - віддаль до кінцевого виробника;

К3 - транспортна гнучкість поставки;

К4 - якість виробу;

К5 - можливість постачання точно у визначений час (Just-in-time);

К6 - гнучкість стосовно динаміки вимог до постачальника;

К7 - можливість подальшого розвитку виробу;

К8 - можливість подальшої переробки (утилізації) і задану важливість кожного критерію

Важливість критеріїв

Задано також експертні оцінки кожного з постачальників.

Розрахувати інтегральний критерій та вибрати постачальника. Здійснити аналіз отриманих результатів.

Результати обчислень сформуємо у вигляді таблиці 7: Експертна оцінка критерію береться з додатку 3. Зважена оцінка критерію знаходиться за формулою:

, j=1,8 (2)

Kj - експертна оцінка j-го критерію,

aj - «вага» j-го критерію

Розрахунок інтегрального критерію здійснюється таким чином:

(3)

де n - кількість можливих критеріїв.

Оцінка критеріїв для постачальників

Найбільш оптимальним буде вибір того постачальника, де зведена інтегральна оцінка буде найбільшою. В даному випадку слід віддати перевагу постачальнику В, для якого Кінт=7,13.

4. Розрахунок точки беззбитковості діяльності складу