Основи логістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Система управління запасами

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

У логістиці використовують такі технологічні системи управління запасами:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

- системою з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система «Максимум-мінімум».

Система з фіксованим розміром замовлення. Ця система проста і є свого роду класичною. У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення».

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності витрат матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходження партії на склад у логістичній системі.

Система з періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в суворо визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад раз на 1 місяць, і раз на тиждень, а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії. Перевагою цієї системи є відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу замовлення. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Перевагою цієї системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «Мінімум-максисум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Ця система зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняльними з втратами від дефіциту запасів.

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовуються так звана система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «не замовляти», та яку кількість товару.

Управління запасами має два основних аспекти. Перший відноситься до рівня обслуговування споживачів, тобто до забезпечення здатності робити потрібний товар у достатній кількості, у потрібний час і в потрібному місці. Інший аспект пов'язаний з витратами на підтримку запасів.

Основна мета управління запасами - досягти задовільного рівня обслуговування споживачів, у той же час, утримуючи витрати на підтримку запасів у розумних межах. Саме з цього погляду керівник повинен збалансувати рівень матеріальних запасів виробництва. Два основних питання, які йому приходиться при цьому вирішувати, - це терміни й обсяги замовлень (тобто коли і скільки замовляти) і моделі, що допомагають у прийнятті подібних рішень.

Основна особливість, що визначає метод планування і контролю запасів, - характер попиту на ці запаси. Він може бути залежним чи незалежним. Предмети, що мають залежний попит, звичайно представляють собою вузли чи комплектуючі, котрі використовуються у виробництві кінцевого продукту. Предмети з незалежним попитом - це готові вироби і взагалі будь-яка кінцева продукція.

Запаси призначені для:

* забезпечення безперебійної роботи виробництва;

* захисту виробництва від вичерпання матеріальних ресурсів;

* захисту від збільшення постачальниками цін на матеріали;

* використання переваги знижок з ціни при великих обсягах замовлень.

Неправильне управління запасами може привести до появи недостатніх чи надлишкових запасів. Недостача запасів приводить до пропуску постачань, втрат в обсязі продажів, до невдоволення покупців і простоїв у виробничому процесі. Надмірність запасів пов'язує засоби, які можна десь застосувати з більшою користю. Вартість їхньої підтримки на певному рівні може бути дуже високою.

Основні риси ефективного управління запасами:

1) облік наявних запасів і замовлень у стадії виконання;

2) прогнозування попиту (визначення можливої помилки прогнозу);

3) постійна наявність інформації про терміни виробництва і доставки, їхні можливі зміни;

4) оцінки вартості підтримки запасів, вартості замовлень, витрат через недостатні запаси;

5) використання системи класифікації запасів.

Запаси створюються для задоволення попиту, тому життєво важливо мати досить точну оцінку обсягу і часу попиту. Точно так само необхідно знати час виконання замовлення, крім того, менеджер повинен знати, у якій мірі можуть мінятися показники попиту і терміни виконання замовлення (час між подачею заявки й одержанням замовлення).

Чим більші потенційні відхилення, тим більша і необхідність у резервному запасі для зниження ризику недостачі товару в період між постачаннями. Таким чином, існує прямий і нерозривний зв'язок між прогнозуванням і управлінням запасами.

Система управління запасами безпосередньо пов'язана із функцією контролю, оскільки ставить перед собою мету - зменшити загальну суму витрат на утримання запасів до мінімуму за умов задовільного обслуговування клієнтів. Ця мета може досягатися різними способами:

- за рахунок оптимізації термінів і обсягів постачання (ціна ресурсу коливається залежно від його кількості у закупівельній партії, загальної вартості замовлення з декількох позицій у одного постачальника та пори року, в яку здійснюється замовлення);

- за рахунок зменшення витрат на оформлення замовлення (канцелярських, поштово-телеграфних, транспортних витрат, витрат на приймання та розвантажування);

- за рахунок зменшення витрат на зберігання матеріальних ресурсів (складських витрат, втрат через псування внаслідок тривалого терміну зберігання);

- за рахунок зменшення втрат, викликаних відсутністю ресурсів (зриви графіків виконання роботи, втрачені обсяги збуту тощо) завдяки формуванню оптимальних розмірів їх запасів, які забезпечували б дотримання встановленого ритму роботи виробничих підрозділів фірми

В усіх виробничих операційних системах створюються запаси матеріалів (поточні, страхові, транспортні, підготовчі) для того, щоб сформувати певний буфер між їх суміжними поставками і уникнути необхідності безперервних постачань. Підтримка високого рівня запасів, з одного боку, рятує від втрат, зумовлених їх нестачею, а з іншого - дозволяє мінімізувати витрати на їх замовлення та придбання, оскільки підприємство може одержати відповідні знижки і зменшити обсяги підготовчої роботи. Відповідно до цього, система управління запасами має включати планування і контроль показників, які відображають терміни і регулярність постачання матеріалів, рівень їх якості та ціни, витрачання ресурсів у процесі виготовлення продукції.

Отже, система управління запасами має важливу роль у діяльності підприємства, грамотно поставлена робота допоможе запобігти як «застою» товару на складі так і не достачі, тому керівник повинен володіти всім спектром знань у цій сфері.

управління запас пакетування вантажний

2. Пакетування вантажних одиниць

Здатність вантажних одиниць зберігати цілісність і первісну геометричну форму в процесі виконання різноманітних логістичних операцій досягається пакетуванням. Пакетування - це операція формування на піддоні вантажної одиниці і подальше зв'язування вантажу і піддону в єдине ціле. Пакетування забезпечує:

- збереження продукту на шляху руху до споживача;

- можливість досягнення високих показників ефективності при виконанні вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт за рахунок їх комплексної механізації та автоматизації;

- максимальне використання вантажопідйомності і місткості рухомого складу на всіх видах транспорту;

- можливість перевантаження без переформування;

- безпека виконання вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт.

Пакетування - логістична операція, яка полягає у формуванні транспортного пакета. Пакетування може виконуватися за допомогою спеціальних пакетоформуючих машин (палетайзери). Використовується для пакування великої частини продукції: тарно-пакувальні вантажі в мішках, ящиках, кіпах, а також будівельні, лісові вантажі та ін. У пакетуванні зацікавлені всі учасники процесу переміщення продукції, оскільки більшість підприємств отримують (або відправляють) продукцію, яку потрібно пакетувати. Для перевезення пакетів застосовують піддони. Важливу роль в логістиці грають такі види тари, як палети (піддони) і контейнери. Створення вантажних одиниць за допомогою пакетування зазвичай проводиться обандеролювання сталевими або поліетиленовими стрічками, мотузками, гумовими зчіпками, клейкою стрічкою і т. п. Одним з найбільш прогресивних методів формування вантажних одиниць є пакетування вантажів з допомогою термозбіжної плівки. Метод заснований на здатності полімерної плівки скорочуватися під впливом температури, що перевищує температуру розм'якшення полімеру не менш ніж на 20%. На піддоні (або без нього) формують вантажний пакет із штучних вантажів, який обгортають або обандеролюють полімерною плівкою. Після короткочасного нагрівання плівка остигає, її поверхня скорочується (температура усадки плівки 250°С, витримка 40 с). Усадка плівки викликає її натяг навколо вантажу, що сприяє збереження геометричної форми пакету в процесі вчинення з ним різних операцій.

Зупинимося докладніше на перевагах цього методу.

1. Високий ступінь збереження вантажів.

Вантажний пакет, обандеролений термозбіжною плівкою, має підвищену стійкість до вібрації і струсів при транспортуванні і перевантаженнях. Не викликає руйнування пакету навіть його нахил під кутом до 35°. У результаті зменшуються втрати при транспортуванні, збільшується безпека роботи з вантажем.

Вантажі в термозбіжній плівці захищені від пилу, бруду і вологи, можуть протистояти атмосферних умов до двох місяців. Знижується можливість розкрадання вантажів, оскільки будь-яке порушення упаковки відразу стає помітним.

2. Можливість пакетування різних за розміром і за формою вантажів.

Упаковувати в термозбіжну плівку можна цеглу, бакалійні товари, книги, металеві деталі неправильної форми і багато іншого.

3. Порівняно низькі витрати праці.

При використанні автоматичного і напівавтоматичного обладнання затрати праці на пакетування в термозбіжну плівку в 3-4 рази менше витрат праці на пакетування за допомогою сталевої стрічки.

Крім того, обандеролена плівкою вантажна одиниця, яка зберігається в стелажі, може бути розкрита для відсортування частини пакета. При цьому цілісність вантажної одиниці не порушується, що також дасть економію робочого часу: не вимагає повторної упаковки вантажу.

Поряд з перевагами необхідно відзначити і недоліки пакетування за допомогою термозбіжної плівки:

- неможливість пакетування заморожених продуктів;

- відсутність захисту продукції від механічних ушкоджень при виконанні вантажно-розвантажувальних і транспортноскладських операцій (особливо важливо для продукції, упакованої в скляну тару).

Піддони - засоби пакетування з майданчиком для вантажу з надбудовами або без них, пристосовані для механізованого переміщення при виконанні вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських робіт. За своєю конструкцією піддони поділяються на: плоскі, стієчні і ящикові. Найбільш поширені плоскі. Плоскі піддони часто застосовують для перевезення цегли. Паллет (піддон) - це горизонтальний майданчик мінімальної висоти, відповідна способу навантаження за допомогою виделкового візка або вилочного навантажувача та інших технічних засобів, що використовується в якості підстави для збору, складування, перевантаження транспортування вантажів.

Поряд з палетами важлива роль у логістичному менеджменті належить контейнерам. Контейнеризація стала другою після палетизації незворотною тенденцією в логістиці, принципово змінивши характер фізичного розподілу продукції. Перевезення вантажів у контейнерах дозволяє механізувати вантажно-розвантажувальні роботи, знизити собівартість перевезень, підвищити продуктивність праці, забезпечити збереження перевезеної продукції, економити тару і упаковку, виключити перевантаження вантажів від складу відправника до складу одержувача, прискорити оборотність матеріальних ресурсів.

Контейнери, що використовуються для перевезення різної продукції, називають універсальними, а для одного виду продукції (скла, цементу і т.д.) або групи однорідної продукції - спеціальними. Універсальні контейнери належать транспортним організацій (залізницям, пароплавствам і т.д.), спеціальні - відправникам і одержувачам. Важливі не тільки зовнішні розміри контейнерів, але і внутрішні, а також розміри дверного отвору, розміри і кріплення до рухомого складу та скріплення (стикування) один з одним.

Перевагами контейнерних перевезень є: прискорення обороту транспортних засобів; підвищення збереження вантажу; зменшення логістичних витрат; прискорення вантажно-розвантажувальних робіт та передачі вантажу одержувачам; економія тари та упаковки; поставка не транзитних партій продукції безпосередньо від підприємств-виробників, минаючи склади торгових посередників.

На річковому і морському транспорті контейнери зазвичай перевозять разом з масовими і штучними вантажами на різних самохідних і несамохідних судах. В останні роки парк судів поповнили спеціальні контейнеровози.

Контейнери та піддони мають різну сферу застосування. Однак у поєднанні вони забезпечують комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних робіт з тарних і штучних вантажів.

Упаковка - засіб чи комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від пошкоджень і втрат, а навколишнє середовище від забруднення та сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації і транспортування продукту. Ця характеристика досить чітко підкреслює функційне призначення упаковки. Але є й інша сторона упаковки, яка значно ближче покупцеві і яку він сприймає як образ марки. У зв'язку з цим абсолютно виправдана позиція більшості фахівців в області маркетингу, що упаковка покликана підтримувати і зміцнювати ринкову позицію товарної марки. Тут має значення все - форма, розміри, колірна гамма, конструкція, використовуваний шрифт, раціональність складування, оптимальність одиниць для продажу товару, екологічність матеріалу тощо.

У реальному житті відтворити складний психологічний процес, рішення покупця при купівлі товару, дуже складно. Покупки можуть відбуватися обдумано, і цьому передує якийсь час, протягом якого відбувається аналіз всієї сукупності причин, що спонукають прийняти відповідне рішення, а можуть відбуватися спонтанно, ірраціонально, під впливом тимчасових факторів, за принципом: побачив - сподобалося - купив. І досить часто спонукальним мотивом у придбанні товару стає приваблива, яскрава, функційна упаковка.

Традиційно в теорії та практиці пакувальної справи виділяють шість основних функцій упаковки: вміщення, зберігання і захист; практичність використання та його стимулювання; пристосованість до комунікацій та інформованість споживача; здатність до сегментації ринку, можливість виділення цільового ринку; планування нової продукції. Західні фахівці в області маркетингу та логістики (Дж.Р. Еванс, Ф. Котлер) саме на розкритті цієї функції будують сутнісну характеристику упаковки, визначаючи її як: «Упаковка - це частина планування продукції, у ході якої фірма вивчає, розробляє і робить свою упаковку, що включає саму тару, у яку міститься продукція, етикетку і вкладиші». При цьому вони виділяють ряд ключових чинників, що визначають результативність проектних рішень в області упаковки, в тому числі:

- дизайн упаковки, яка формує уявлення споживача про товар і фірму, яка його виготовила;

- можливість використання групової упаковки;

- стандартизація упаковки і поєднання матеріалу при її виготовленні;

- вартість упаковки, як відносна, так і абсолютна;

- вибір матеріалу, що використовується при виготовленні упаковки;

- розміри і форма упаковки;

- порівнянність упаковки і маркування (етикетки, вкладиші);

- можливість використання комбінованої упаковки;

- екологічність упаковки.

Неправильно обрана упаковка спотворює уявлення про товар, створює неправдиву картину про його якість і властивості. Упаковка надійна і ефективна, якщо відображає образ продукту, якщо її колір, матеріал, графіка і використані зображення говорять про нього, висловлюють суть і призначення.

Широкий спектр характеристик, які необхідно врахувати під час проектування, виробництві та роботі з упаковкою дозволяє зробити висновок, що вона є досить важливим елементом логістичної системи, що визначає ефективність, як самої системи, так і результативність сприйняття товару споживачем. Це, в кінцевому рахунку, в значній мірі визначає методи, стилі, характер, обсяг і інтенсивність продажів товарів.

Роль упаковки в сучасному логістичному менеджменту визначається наступними основними моментами:

1. Ідентифікація продукту та надання інформації. Найважливіша функція упаковки - це надання інформації про продукцію, що знаходиться всередині її, різним групам споживачів: покупцям, продавцям, різним посередникам (у тому числі і логістичним) протягом всіх логістичних ланцюгів і каналів. Ця інформація може передаватися з допомогою написів на упаковці, етикеток, штрих-кодів, маркувань і т. п. Таким чином, упаковка служить засобом передачі та попередньої обробки інформаційних логістичних потоків.

2. Підвищення ефективності складування, вантажопереробки, транспортування та інших операцій фізичного розподілу.

Мабуть, найбільш важлива роль упаковки з погляду логістичного менеджменту полягає в полегшенні процедур фізичного розподілу (складування, транспортування, переробки вантажів і т.д.)

Тому, пакетування вантажних одиниць є невід'ємною частиною сучасного підприємства і з кожним роком воно розвивається і вдосконалюється.

3. Завдання «зробити або купити»

Фірма виробляє і збуває три компоненти. Перед керівником відділу постачання було поставлене завдання - вивчити ціни на світовому ринку. Вивчено такі цінові і вартісні показники (табл. 1).

Таблиця 1. Вихідна інформація для прийняття управлінського рішення «зробити або купити»

Показники	Компонент
	X	Y	Z
Обсяг виробництва, од.	24800	49600	99200
Витрати основних матеріалів на одиницю продукції, грн.	0,992	1,24	0,496
Витрати на оплату праці основних виробничих робітників (на одиницю продукції), грн.	1,984	2,232	0,992
Прямі витрати на одиницю продукції, грн.	0,496	0,744	0,248
Постійні витрати на одиницю продукції, грн.	0,992	1,24	0,496
Ціна реалізації одиниці продукції, грн.	4,96	6,2	2,48
Імпортна закупівельна ціна, грн.	3,41	5,208	2,48



1. Надайте рекомендації керівництву фірми щодо можливості закупівлі компонента виходячи тільки з витрат.

2. Визначте розмір прибутку у випадку власного виробництва всіх компонентів.

3. Встановите, чи вплинуть рекомендації з закупівлі (пункт 1) на прибуток і якою мірою.

Розв'язання

При розробці рекомендацій щодо можливості закупівлі компонента необхідно приймати до уваги тільки релевантні витрати та доходи, тобто ті витрати та доходи, величина яких безпосередньо залежить від рішення, що приймається.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз двох альтернатив (закупівля або власне виробництво)

Релевантні витрати	Компонент
	X	Y	Z
	виробництво	закупівля	виробництво	закупівля	виробництво	закупівля
Витрати основних матеріалів на одиницю продукції, грн.	0,992	-	1,24	-	0,496	-
Витрати на оплату праці основних виробничих робітників (на одиницю продукції), грн.	1,984	-	2,232	-	0,992	-
Прямі витрати на одиницю продукції, грн.	0,496	-	0,744	-	0,248	-
Імпортна закупівельна ціна, грн.	-	3,41	-	5,208	-	2,48
Разом релевантні витрати на одиницю продукції, грн.	3,472	3,41	4,216	5,208	1,736	2,48



Результати розрахунків виходячи тільки з витрат показують, що фірма має сенс закупати компонент X.

Розрахуємо розмір прибутку у випадку власного виробництва всіх компонентів (табл. 3).

Таблиця 3. Розрахунок розміру прибутку у випадку власного виробництва всіх компонентів

Показники	Компонент
	X	Y	Z
1. Обсяг виробництва, од.	24800	49600	99200
2. Витрати основних матеріалів на одиницю продукції, грн.	0,992	1,24	0,496
3. Витрати на оплату праці основних виробничих робітників (на одиницю продукції), грн.	1,984	2,232	0,992
4. Прямі витрати на одиницю продукції, грн.	0,496	0,744	0,248
5. Постійні витрати на одиницю продукції, грн.	0,992	1,24	0,496
6. Собівартість одної одиниці продукції, грн.	4,464	5,456	2,232
7. Ціна реалізації одиниці продукції, грн.	4,96	6,2	2,48
8. Прибуток від одної одиниці продукції, грн.	0,496	0,744	0,248
9. Прибуток на весь обсяг виробництва, грн.	12300,8	36902,4	24601,6
10. Загальний прибуток, грн.	73804,8

Зробимо розрахунок величини прибутку з врахуванням рекомендацій, наведених в табл. 2.

Таблиця 4. Розрахунок розміру прибутку при комбінованому варіанті (закупівля та власне виробництво)

Показники	Компонент
	X (закупівля)	Y (виробництво)	Z (виробництво)
1. Обсяг виробництва, од	24800	49600	99200
2. Витрати основних матеріалів на одиницю продукції, грн.	-	1,24	0,496
3. Витрати на оплату праці основних виробничих робітників (на одиницю продукції), грн.	-	2,232	0,992
4. Прямі витрати на одиницю продукції, грн.	-	0,744	0,248
5. Постійні витрати на одиницю продукції, грн.	0,992	1,24	0,496
6. Імпортна закупівельна ціна, грн.	3,41	-	-
7. Собівартість одної одиниці продукції, грн.	4,402	5,456	2,232
8. Ціна реалізації одиниці продукції, грн.	4,96	6,2	2,48
9. Прибуток від одної одиниці продукції, грн.	0,558	0,744	0,248
10. Прибуток на весь обсяг виробництва, грн.	13838,4	36902,4	24601,6
11. Загальний прибуток, грн.	75342,4

Таким чином, проведені розрахунки показали, що при використанні комбінованого варіанту фірма зможе отримати прибуток у розмірі 75342,4 грн., що на 1537,6 грн. більше самостійного виробництва всіх компонентів.

k = (100 + N)/ 100=1,24



Література

1. Анікіна Б.А. Логістика: підручник для вузів/ Б.А. Анікіна. - М.: ИНФРА - М, 2007. - 170c.

2. Гаджинский А.М. Логістика: підручник для вищих та середніх навчальних закладів / А.М. Гаджинский. - М.: ІОЦ «Маркетинг», 2007. - 256 с.

3. Кальченко А.Г. Логістика: підручник / А.Г. Кальченко. - К.: КНЕУ, 2003. - 284 с.

4. Окландер М.А. Логістика: підручник / М.А. Окландер. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 346 с.

5. Перебийніс В. І. Логістичне управління запасами на підприємствах: монографія / В. І. Перебийніс, Я.А. Дроботя. - Полтава: ПУЕТ, 2012. - 279 с.

Размещено на Allbest.ru