Організація управління запасами підприємства ВАТ "Донецький завод гірничорятувальної апаратури"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Ефективність управління запасами має важливе значення, так як здійснює значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством, а також впливає на загальну ефективність управління оперативним розвитком підприємства в короткостроковій перспективі.

Запаси відносяться до оборотного капіталу підприємства, і грамотне керування цими ресурсами дозволяє ритмічно вести діяльність. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь в процесі виробництва, то оборотні активи - один раз, повністю споживаючись в кожному його циклі. Оборот основних засобів вимірюється роками, в той час як активи протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Отже, активи багато в чому визначають загальні темпи і ефективність оперативної діяльності підприємства. Сума, інвестована в кожну з позицій поточних активів, може щоденно змінюватися і повинна уважно контролюватися для забезпечення найбільш продуктивного використання грошових коштів. Мати великі залишки грошових коштів на рахунках досить ризиковано. Наприклад, товарно-матеріальні запаси можуть не користуватися великим попитом, а дебіторська заборгованість не зможе бути інкасована. З іншої сторони, збереження необґрунтовано завищених оборотних активів може виявитися коштовним. Бізнес стане збитковим, якщо запасів продукції виявиться недостатньо.

Управління товарно-матеріальними запасами визначається своєчасними оптимальними об`ємами замовлень є актуальною тому, що ефективне управління оборотним капіталом веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів компанії. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство зможе максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

Метою роботи є дослідження запасів та оцінка системи управління запасами на підприємстві.

Задачами курсової роботи є:

- визначити сутність та склад запасів підприємства;

- розглянути чинники впливу на формування та використання запасів на підприємстві;

- дослідити розробку системи управління запасами на підприємстві;

Предметом дослідження є процес управління в запасами підприємства.

Об`єктом дослідження виступає ВАТ «ДЗГА»

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Сутність та склад запасів підприємства

В основі розвитку людського суспільство лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати запаси.

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

Виробничі запаси - це товарно-матеріальні цінності, які вносять до інвентаризаційного опису за кожним окремим найменуванням. При фактичній перевірці встановлюють наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємств, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди - певна сукупність предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. Елементи оборотних активів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється, створюють матеріальні умови, для здійснення технологічних процесів і роботи устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів. До складу оборотних фондів включаються виробничі запаси. Виробничі запаси є складовою частиною економічних ресурсів, які, в свою чергу, є основним елементом економічного потенціалу країни. Під виробничими запасами розуміють різні елементі виробництва, що використовуються як предмети праці у технологічному процесі. Вони цілком споживаються у кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вчений Покропивний С.Ф. визначає виробничі запаси як предмети праці, які підготовлені для запуску у виробничий процес.

Існує ще декілька думок щодо визначення суті матеріальних ресурсів і виробничих запасів. Матеріально-виробничі запаси - засоби виробництва, що надійшли на підприємство і ще не використовуються у виробничому процесі, їх обсяг створюється у таких розмірах, які б забезпечували рівномірну, безперебійну роботу підприємства .

Матеріальні ресурси є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готової продукції. Предмети праці споживаються у виробничому процесі та повністю переносять свою вартість на продукт, змінюються після кожного виробничого циклу.

Виробничі запаси - різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому та іншому господарському процесі. Вони повністю споживаються у кожному циклі і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Матеріальні ресурси - різноманітні речові елементи, що використовуються переважно як предмети праці для виготовлення продукції та обслуговування виробництва.

Виробничі запаси - це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не приймають участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму. Це останнє визначення, на мою думку, є найбільш повним і яскраво відбиває економічну суть предмета дослідження. Крім того, поняття матеріальних ресурсів є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже останні включають лише предмети праці.

Виробничі запаси - входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які являють собою сукупність виробничих запасів і готової продукції, що відображаються в активі балансу підприємства. Всі засоби. які можуть служити людині для задоволення її потреб називаються благами. Сукупність цінностей, що знаходяться у розпорядженні господарства чи підприємства складають його майно.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результаті в господарської діяльності підприємства; при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року, або одного операційного циклу. Запаси є значною частиною активів підприємства, які являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси"( 7) запаси є активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу |продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Визнання -- це процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної статті. Отже, визнання передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми, в якій елементи звітності, а саме такий елемент як активи - запаси можуть бути відображені в балансі.

Запаси визнаються активом, якщо:

· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

· їх вартість може бути достовірно визначена.

При цьому передбачається, ймовірні, майбутні економічні вигоди, пов'язані із законами, надходитимуть на підприємство тільки тоді, коли ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на запаси, перейдуть до підприємства.

Так, при визначенні того, чи відповідає об'єкт запасів першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство матиме майбутні економічні вигоди ґрунтується на підтвердженні того, що воно отримає вигоду у зв'язку з використанням активу запасів та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та вигода, пов'язані з правом власності на запаси, вже перейшли до підприємства.

Перед тим, як це станеться, операцію з придбання активу може бути скасовано, і через це актив не може визнаватися.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити нескладно, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

Отже, об'єкт запасів слід визнавати як актив у разі задоволення всіх перелічених умов:

· суттєві ризики і вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані підприємству;

· підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що, як правило, пов'язана з володінням, так і ефективного контролю за запасами;

· собівартість запасів може бути достовірно визначена;

· є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом запасів надійдуть на підприємство.

Слід зазначити, що в економічній літературі даний об'єкт обліку різні автори називають по-різному: "запаси", "складські запаси", "виробничі запаси", матеріально-виробничі запаси", "товарно-матеріальні запаси".

Згідно з П(С)БО 9 до запасів відносяться:

· сировина, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

· незавершене виробництво;

· товари;

· малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП);

· молодняк тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства (як готова продукція).

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір( мастильні матеріали і фарби), треті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси, або хімічного складу (МШП).

Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському процесі.

В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах - систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов'язання при їх реалізації.

1.2 Чинники впливу на формування та використання виробничих запасів на підприємстві

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому формування та використання матеріальних ресурсів у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

· сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

· готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

· суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

· інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

· понаднормативні втрати і недостачі запасів;

· відсотки за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

· ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

· середньозваженій собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

1.3 Розподіл системи управління виробничими запасами на підприємстві

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво 1-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно - натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси - це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не задіяні в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами виконує наступні функції:

· розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві;

· правильне розміщення запасів на складах;

· організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану;

· створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання.

Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі наступних даних:

1. Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від постачальника до споживача і часом обороту платіжних документів Н_тр.

2. Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості матеріалів що надійшли - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних заходів по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Н_п.

3. Технологічна підготовка матеріалів до виробництва - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Н_т.

4. Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовольняє поточну потребу підприємства, забезпечує ритмічну роботу між постачальниками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Н_пот.

5. Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Н_с:

Н_дн = Н_тр + Н_п + Н_т + Н_пот + Н_с

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається:

Н_нат = Н_дн • М_дн

Мдн - одноденний розхід в натуральному виразі.

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається:

Н_ст = Н_д • С_м = Н_дн • М_дн • Ц

Постачальна діяльність переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетингом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення. У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчувати доставкою постачальнику готової продукції.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

· закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему;

· склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів;

· запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит;

· обслуговування виробництва - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу виробництва;управління

· транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів;

· інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи;

· кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій;

· збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Розрізняють матеріальні потоки:

· зовнішні

· внутрішні

· вхідні

· вихідні

Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:

· гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів;

· скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу;

· мінімізація товарних запасів;

· скорочення часу доставки товарів;

· прискорення процесу отримання інформації;

· підвищення рівня сервісу.

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

· бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність

· нормативні матеріали

· первинна технічна і технологічна документація

· дані спец спостережень і досліджень

· анкетні дані, тестування

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно. В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ - показники зв'язані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога - показники технічного рівня виробництва.

Відділ нової техніки - показники технічної підготовки виробництва.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації виробництва.

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОЇ АПАРАТУРИ»

2.1 Характеристика підприємства і визначення основних цілей діяльності

Донецький завод гірничорятувальної апаратури організований у формі відкритого акціонерного товариства (статутний фонд суспільства складає 103900 грн. і розділений на 415 600 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна), форма власності - приватна.

Метою діяльності ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» є одержання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності та наступний його розподіл між акціонерами у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом [1].

Предметом діяльності ВАТ «ДЗГА» є:

· виробництво продукції приладобудування, загального машинобудування, гірничорятувальної апаратури, обладнання, протипожежної техніки, товарів народного споживання;

· проектування, розробка, монтаж, обслуговування, випробовування продукції;

· ремонт приладів і обладнання;

· проектування та виготовлення технологічного оснащення та нестандартного обладнання;

· оптова і роздрібна торгівля промисловими і продовольчими товарами; продукцією, що виробляється ВАТ «ДЗГА»;

· торговельно-закупівельна діяльність;

· науково-технічна діяльність, проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і експериментальних робіт;

· інноваційна діяльність;

· надання транспортно-експедиційних послуг;

· надання складських приміщень і зв'язаних з ними послуг юридичним і фізичним особам;

· інвестиційна діяльність;

· організація відпочинку працівників;

· організація, проведення, участь у виставках, ярмарках, симпозіумах, концертах, спортивних заходах;

· діяльність по випуску і обігу власних цінних паперів з метою залучення додаткових інвестицій, у тому числі іноземних.

ВАТ «ДЗГА» бере свої витоки з початку двадцятих років з Макіївських майстерень по ремонту респіраторів іноземних фірм при першій гірничорятувальній станції, заснованій на півдні Росії у 1908 році. У 1938 році майстерні перейшли до серійного випуску вітчизняних респіраторів, а згодом і іншої гірничорятувальної техніки. У 1960 році майстерні були переведені в місто Донецьк і з 1966 року були реорганізовані в завод, який виробляє засоби індивідуального порятунку робітників гірничодобувної, хімічної, металургійної та інших галузей промисловості, засоби для ведення рятувальних робіт при аваріях в шахтах, а також при пожежах, стихійних лихах, повенях, обвалах і так далі. В даний момент завод є самостійною юридичною особою, тепер підприємство стало акціонерним товариством [1].

ВАТ «ДЗГА» є монополістом на ринку гірничорятувальної апаратури. Його продукція відома і користується попитом не тільки в Україні, але й за її межами [1].

У виробничу структуру заводу входять:

- цех №1 - здійснює виробництво респіраторів, компресорів, приладу контролю респіраторів, газовизначників, індикатора алкоголю, котушки зв'язку, вимірника об'єму і іншої апаратури;

- цех №2 - здійснює виробництво шахтних саморятівників ШСС-1 різноманітних модифікацій;

цех №3 - здійснює виробництво оснащення і пристосувань для основного виробництва, а також обслуговування устаткування згідно графіка планово-попереджувальних ремонтів відповідно до СТП-101-058-81 "Організация і проведення ремонту і модернізації технологічного обладнання";

ЕМО - забезпечує підтримку у працездатному стані будівлі, споруди, комунікації і іншу інфраструктуру відповідно до необхідних експлуатаційних характеристик, відповідно до СТП-101-060-76 "Організація і проведення ремонту виробничих будівель і споруд";

склади здійснюють збереження сировини, матеріалів та комплектуючих виробів для основного виробництва, для ремонтно-експлуатаційних потреб. На складі готової продукції забезпечується збереження виробів для замовника.

Порядок ППР і обслуговування автомобільного транспорту викладений в СП 011-2003 "Організація експлуатації, обслуговування, ремонту транспортних засобів" [2].

Сутність системи планово-запобіжного ремонту полягає в своєчасному проведенні технічних оглядів, поточних і капітальних ремонтів кожного технологічного апарату, виробничого устаткування, транспортних засобів і відповідних комунікацій після відробітку ними відповідної кількості машино-годин. Система ППР попереджає передчасний знос устаткування, дає можливість завчасно підготувати до планового ремонту запасні частини, матеріал та робочу силу, що дозволяє більш якісно провести ремонт з меншими витратами і в більш короткі строки, а також домогтися більш ефективного використання інфраструктури заводу.

Відмітною особливістю виробництва заводу є відбіркові операції, які проводяться: на конвеєрі (саморятівники); у спеціальних ізольованих приміщеннях (збірка компресорів, респіраторів, приладів контролю); засипка, запаювання і маркування індикаторних трубок на спеціальних автоматичних установках. виробничий запас логістичний фінансовий

2.2 Аналіз фінансової діяльності підприємства ВАТ «ДЗГА»

1) Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість - характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів [8].

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

* про інтенсивність використання позикових засобів;

* про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

* про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Коефіцієнт фінансової автономії:

Коефіцієнт автономії характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Бажано, щоб цей показник перевищував 50%.

Коефіцієнт фінансової автономії = Власний капітал / Усього джерел коштів;

k_авт = ряд.380 ф.1 / ряд.640 ф.1

k_{авт 2009} = 23103,9/27487,6=0,84 _;

k_{авт 2010}= 24491/28953=0,84;

k_{авт 2011}=28120/48095= 0,58.

Коефіцієнт автономії більше за критичне значення (0,5), що свідчить про стабільність, фінансову стійкість підприємства та незалежність його від зовнішніх кредиторів [9].

Коефіцієнт фінансової залежності: критичне значення цього коефіцієнта - 2.

Коефіцієнт фінансової залежності = Усього джерел коштів / Власний

капітал;

k_зал = 1 / k_авт = ряд.640 ф.1 / ряд.380 ф.1

k_{зал 2009}=1/0,84=1,190476;

k_{зал 2010}=1/0,84=1,190476;

k_{зал 2011}=1/0,58=1,724138.

Коефіцієнт фінансової залежності коливається в межах наближених до 1, і це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт фінансового ризику характеризує залежність підприємства від залучених засобів, повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового ризику = Залучені кошти / Власний капітал;

k_ф.р. = (ряд.430 ф.1+ ряд.480 ф.1 + ряд.620 ф.1. + ряд. 630 ф.1) / ряд.380

ф.1

k_{ф.р 2009}= 4383,7/23103,9=0,189;

k_ф.р.2010=(237+4225)/24491=0,182;

k_ф.р.2011=(520+19455)/28120=0,71.

Критичне значення коефіцієнту фінансового ризику - 1. Підприємство має оптимальне значення цього коефіцієнту <1, тому ступінь фінансового ризику на підприємстві дуже низькі [9].

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні оборотні кошти /

Власний капітал;

k_ман = (ряд.380 ф.1 - ряд.080 ф.1) / ряд.380 ф.1

k_{ман 2009}=(23103,9-6012,1)/23103,9=0,739;

k_{ман 2010}=(24491-5987)/24491=0,755;

k_{ман 2011}=(28120-16562)/28120=0,411.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу достатньо високий щоб забезпечувати гнучкість в використанні власних коштів підприємства.

2) Аналіз ліквідності

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань. Критичне значення коефіцієнту дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

k_{заг. (поточ.)} = ( ряд.280 ф.1 - ряд.080 ф.1) / (ряд.620 ф.1 + ряд.430 ф.1 +

ряд. 630 ф.1)

k_{заг. (поточ.)2009}=(27487,6-6012,1)/4383,7=4,89;

k_{заг. (поточ.)2010}=(28953-5987)/4225=5,43;

k_{заг. (поточ.)2011}=(48095-16562)/19455=1,62.

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності на підприємстві набагато у 2009 та 2010 рр. більше нижньої границі і ніякої загрози банкрутства не існує, але перевищення норми коефіцієнту в три рази не бажане і свідчить про порушення структури капіталу. Що ж стосується 2011 р., то тут бачимо показник, близький до норми, що свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги [9].

Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Бажано, щоб цей коефіцієнт був на рівні 0,7-0,8.

k_{пром (терм.)} = ( ряд.260 ф.1 - ряд.100 ф.1 - ряд.110 ф.1 - ряд.120 ф.1-

ряд.250 ф.1) / (ряд.620 ф.1 + ряд.430 ф.1 + ряд.630 ф.1)

k_{пром (терм.)2009}=(21475,5-4183,6-1859,6-30,7)/4383,7=3,51;

k_{пром (терм.)2010}=(22966-7009-2261-29)/4225=3,23;

k_{пром (терм.)2011}=(31533-7203-4155-85)/19455=1,03.

Можна зробити висновок, що у даного підприємства достатньо грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості для сплати поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

k_аб = ( ряд.220 ф.1 + ряд.230 ф.1 + ряд. 240 ф.1) / (ряд.620 ф.1 + ряд.430

ф.1 + ряд.630 ф.1)

k_{аб 2009}=(1965,7+131)/4383,7=0,47;

k_{аб 2010}=(2859+1475)/4225=1,02;

k_{аб 2011}=(699+368)/19455=0,05.

Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності більше 0,35 означає надлишок грошей на підприємстві і свідчить про неефективне їх використання.

3) Аналіз рентабельності підприємства

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності [9].

Рентабельність сукупного капіталу:

Рентабельність сукупного капіталу (ROA) = Прибуток до

оподатковування / Усього джерел коштів;

R_ROA = ряд.170 ф.2 / ряд.640 ф.1

R_{ROA 2009}=1645,1/27487,6=0,05;

R_{ROA 2010}=2181,3/28953=0,07;

R_{ROA 2011}=4607/48095=0,09.

З розрахунків робимо висновок, що ефективність використання майна в цілому на підприємстві низька, але спостерігається динаміка до її збільшення.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність власного капіталу (ROE) = Чистий прибуток / Власний

капітал;

R_ROЕ = ряд.220 ф.2 / ряд.380 ф.1

R_{ROЕ 2009}=1313,6/23103,9=0,056;

R_{ROЕ 2010}=1416,1/24491=0,057;

R_{ROЕ 2011}=3629/28120=0,129.

Як бачимо з розрахунків, значення цього коефіцієнту збільшилося порівняно з минулим періодом, що свідчить про високу ефективність залучення інвестицій у підприємство.

Валова рентабельність продажів показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Валова рентабельність продажів (GPM) = Валовий прибуток / Виторг

від реалізації;

R_GPM = ряд.050 ф.2 / ряд.035 ф.2

R_{GPM 2009}==8484,5/28391,9=0,298;

R_{GPM 2010}=12032,9/38717=0,31;

R_{GPM 2011}=17205/47636=0,361.

З розрахунків бачимо, що з кожним роком ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення збільшується.

Операційна рентабельність продажів показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Операційна рентабельність продажів (ОІМ) = операційний прибуток /

виторг від реалізації.

R _ОІМ = ряд.100 ф.2 / ряд.035 ф.2

R _{ОІМ 2009} = 1898,6/28391,9=0,066;

R _{ОІМ 2010} = 2446,7/38717= 0,063;

R _{ОІМ 2011} = 4530/47636= 0,095.

Причиною збільшення показника (ОІМ), скоріше всього, є зменшення витрат по статтям адміністративних і побутових витрат.

Чиста рентабельність продажів показує повний вплив структури капіталу та фінансування компанії на її рентабельність [9].

Чиста рентабельність реалізованої продукції (NPM) = Чистий прибуток

/ Виторг від реалізації.

R _NPM = ряд.220 ф.2 / ряд.035 ф.2

R _{NPM 2009} = 1313,6/28391,9=0,046;

R _{NPM 2010}= 1416,1/38717=0,036;

R _{NPM 2011}= 3629/47636=0,076.

Як бачимо з розрахунків, значення цього коефіцієнту кожен рік коливається, що свідчить про низьку ефективність залучення інвестицій у підприємство та нестабільний вплив структури капіталу та фінансування компанії на її рентабельність.

4) Аналіз ділової активності

Цей аналіз дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності - система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності [9].

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації) = Виторг

від реалізації продукції / Середньорічна вартість майна підприємства;

k_об.а. = ряд.035 ф.2 / (1/2 (гр.3 ряд.280 ф.1 + гр.4 ряд.280 ф.2)

k_{об.а 2009}=28391,9/(1/2*(27082,7+31336,9))=0,971;

k_{об.а 2010}=38717/(1/2*(27487,6+30347,4))=1,338;

k_{об.а 2011}=47636/(1/2*(28953+35708,8))=1,473.

З розрахунків видно, що кількість разів обертання капіталу, вкладеного в активи підприємства за період значно збільшилася порівняно з минулим роком. Це говорить про значне збільшення ефективності використання оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = Виторг від

реалізації продукції / Середньорічна вартість чистої дебіторської

заборгованості;

k_об.д.з. = ряд.035 ф.2 / (1/2 (гр.3 ряд.160 ф.1 + гр.4 ряд.160 ф.1)

k_{об.д.з 2009}=28391,9/(1/2*(2230,4+3419,6))=10,05;

k_{об.д.з 2010}=38717/(1/2*(3419,6+1924))=14,49;

k_{об.д.з 2011}=47636/(1/2*(1924+6225))=11,69.

З розрахунків ми бачимо незначне зменшення комерційного кредиту, що надається підприємством [9].

Коефіцієнт оборотності основних коштів (фондовіддача) має загальні закономірності чим вища фондовіддача тим нижчі витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації або про занадто високий рівень вкладень в ці активи.

K_ф. = ряд.040 ф.2 / (1/2 (гр.3 ряд.030 ф.1 + гр.4 ряд.030 ф.1)

K_{ф. 2009}= 19907,4/(1/2*(6146,3+5910,4))=3,3;

K_{ф 2010}=26684,1/(1/2*(5910,4+5855))=4,53;

K_{ф 2011}= 30431/(1/2*(5855+16539))=2,71.

5) Діагностика банкрутства

Поточна платоспроможність:

П_п = ряд.040 ф.1 + ряд.045 ф.1 + ряд.220 ф.1 + ряд.230 ф.1 + ряд.240

ф.1 + ряд. 620 ф.1

П_{п 2009=}1965,7+131+4383,7=6480,4;

П_{п 2010=}2859+1475+4225=8559;

П_{п 2011=}699+368+19455=20522 .

Коефіцієнт забезпечення:

k_заб = (ряд.380 ф.1 - ряд.080 ф.1) / ряд.260 ф.1

k_{заб 2009}=(23103,9-6012,1)/21475,5=0,795;

k_{заб 2010}=(24491-5987)/22966=0,805;

k_{заб 2011}=(28120-16562)/31533=0,366.

Коефіцієнт покриття має бути більше 2,0.

k_п= Оборотні активи / Поточні зобов'язання

k_п = ряд.260 ф.1 / ряд.620 ф.1

k_{п 2009}=21475,5/4383,7=4,89;

k_{п 2010}=22966/4225=5,43;

k_{п 2011}=31533/19455=1,62.

Робимо висновок, що показники платоспроможності змінились у позитивному напрямі але на кінець 2011 року порівняно із 2009 і 2010 роками знизився коефіцієнт покриття, та коефіцієнт забезпечення, тобто на підприємстві недостатньо оборотних активів для погашення поточних зобов'язань [9].

Тому підприємству необхідно провести попереджувальні заходи, спрямовані на усунення банкрутства.

Чистий прибуток: ряд.220 ф.2

ЧП₂₀₀₉=1313,6 тис. грн.

ЧП₂₀₁₀=1416,1 тис. грн.

ЧП₂₀₁₁=3629 тис. грн.

Бачимо, що чистий прибуток збільшився порівняно з минулим періодом.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі спричинити появу ознак поточної, критичної, а потім і понадкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз можливо проводити за допомогою коефіцієнта Бівера.

Розрахуємо коефіцієнт Бівера:

k_Б = (Чистий прибуток + Амортизація) / (Довгострокові зобов'язання +

Поточні зобов'язання) = (ряд.220 ф.2 + ряд.260 ф.2) / (ряд.480 ф.1 +

ряд. 620 ф.1)

k_{Б 2009}=(1313,6+687,4)/4383,7=0,45;

k_{Б 2010}=(1416,1+701,7)/(237+4225)=0,47;

k_{Б 2011}=(3629+799)/(520+19455)=0,22.

Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується за міжнародними стандартами, знаходиться в інтервалі 0,17-0,4.

Отже, коефіцієнти свідчать про формування задовільної структури балансу [9].

Проведемо експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою моделі відомого вченого-економіста Е. Альтмана, яка широко використовується у міжнародній практиці для оцінки ризику банкрутства підприємств .

Порядок розрахунку показника Альтмана:

Z = 1,2 X₁ + 1,4 X₂ + 3,3 X₃ + 0,6 X₄ + 1 X₅,

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X₁ - відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

X₂ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

X₃ - рівень прибутковості активів;

X₄ - коефіцієнт фінансового ризику;

X₅ - коефіцієнт оборотності активів.

Z = 1,2 ((ряд.380 ф.1 - ряд.80 ф.1) / ряд.280 ф.1) +

1,4 (ряд.350 ф.1 / ряд.640 ф.1) + 3,3 (ряд.050 ф.2 / ряд.280 ф.1) +

0,6 (ряд.035 ф.2 / (ряд.640 ф.1 - ряд.380 ф.1) +

1 (ряд.035 ф.2 / (1/2 (гр.3 ряд.280 ф.1 + гр.4 ряд.280 ф.1))

Z₂₀₀₉=1,2 ((23103,9 - 6012,1) / 27487,6) + 1,4 (16239,5 / 27487,6) +

3,3 (8484,5 /27487,6) +0,6 (28391,9 / (27487,6 - 23103,9) +1 (28391,9 /

(1/2 (27082,7 + 27487,6))=7,51;

Z₂₀₁₀=1,2*((244915987)/28953)+1,4*(17654/28953)+3,3*(12032,9/28953)+

0,6*(38717/(28953-24491)+1*(38717/(1/2*(27487,6+28953))))=9,57;

Z₂₀₁₁=1,2*((28120-16562)/48095)+1,4*(21283/48095)+3,3*(17205/48095)

+ 0,6*(47636/(48095-28120))+1*(47636/(1/2*(28953+48095)))=4,75.

Таблиця 2.1

Значення показника "Z"	Імовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 - 2,7	Висока
2,71 - 2,99	Можлива
3 і вище	Дуже низька

Зробивши аналіз банкрутства підприємства за Альтманом , можемо зробити висновок, що ВАТ «ДЗГА» банкрутство не загрожує.

2.3 Розробка і вибір конкурентної стратегії ВАТ “ДЗГА” за методикою SPASE - матриці

SPACE-матриця формує базовий профіль стратегічного позиціонування СЗХ шляхом визначення параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища. Для аналізу пропонуються наступні параметри:

1. Внутрішні чинники:

- Фактори промислового потенціалу (IS);

- Фактори фінансового потенціалу (FS);

2. Зовнішні чинники:

- Фактори стабільності обстановки (ES);

- Фактори конкурентних переваг (СА).

Кожен фактор є комплексним і залежить від ряду характеристик.