У процесі становлення ринкової економіки в Україні дедалі більше людей отримують можливість працювати у сфері бізнесу, зростає конкуренція, розвиваються нові галузі ринкової діяльності. Ігровий бізнес є однією з найприбутковіших сфер діяльності, що поповнює бюджети не тільки підприємців, які ним займаються, а й держави. Одне казино щорічно сплачує до державної скарбниці в середньому близько 1 млн грн податків, а місячний фонд заробітної плати його працівників еквівалентний 25 тис. дол. США.

Букмекерська діяльність -- вид ігрового бізнесу, спрямований на прийняття грошових ставок від учасників парі на заздалегідь невідомий результат якої-небудь події або на факт здійснення події і виплату виграшу за заздалегідь установленим коефіцієнтом, залежно від результату чи факту настання/ненастання події і відповідно до угоди між букмекером і особою, яка бере участь у парі.

Букмекерство зародилося у XVIII ст., коли запеклий уболівальник герцог Квінсберрі поставив на результат кулачного бою 1 тис. гіней (на ті часи це був великий капітал) проти 500 гіней. Відтоді звичайне співчуття спортсмену підкріплюється корисливими розрахунками, що лише підігріває азарт уболівальників.

В Україні перші букмекерські контори виникли значно пізніше, ніж інші підприємства ігрового бізнесу. Сьогодні в Україні функціонують і мережеві, і місцеві букмекерські компанії. Найбільша мережа таких закладів в Україні належить українсько-російській букме-керській компанії (БК) «Марафон». Її представництва розташовані у 28 містах України. Діяльність цієї букмекерської компанії було розпочато в Україні, а згодом її головний офіс було перенесено до Москви (РФ) у зв'язку з більшим обсягом російського ринку. Це підприємство також володіє дочірньою букме-керською компанією на території Великої Британії.

На території України ігровий бізнес регулюється низкою законодавчих актів і підлягає обов'язковому патентуванню та ліцензуванню. Згідно із Законом України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» із змінами і доповненнями, визначено операції з надання послуг у сфері ігрового бізнесу, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності чи їх структурними підрозділами, які підлягають обов'язковому патентуванню.

Створення закладів ігрового бізнесу вкрай позитивно впливає на розвиток низки інших суміжних галузей бізнесу: туристичного, транспортного, готельного, рекламного та шоу-бізнесу, громадського харчування, роздрібної торгівлі та ін. Це сприяє створенню багатьох робочих місць і зростанню надходжень до державного та місцевого бюджетів. Отже, ігровий бізнес має сьогодні великий потенціал для розвитку на території України.

Ще раз зазначимо, що ігровий бізнес є однією з найприбутковіших сфер діяльності, що поповнює бюджети як суб'єктів ігрового бізнесу, так і держави. За результатами дослідження, проведеного університетом штату Іл-лінойс під керівництвом професора Нельсона Роуза, встановлено, що в 1998 р. жителі США витратили на ставки у гральних закладах приблизно 50 млрд дол. (майже 165 дол. на душу населення), тобто більше, ніж вони витратили на купівлю музичних дисків, відвідування кінотеатрів, стадіонів і парків відпочинку. Понад 60% жителів США у 2001 р. грали на гроші. За 20 років витрати американців у сфері ігрового бізнесу сягнули 482 млрд дол., тобто зросли у 28 разів. Загалом ігровий бізнес приносить більше доходу, ніж кіноіндустрія, проведення спортивних шоу, продаж музичних дисків і квитків на морські круїзи разом узяті. За один рік казино США заробляють близько 70 млрд дол. За даними Північноамериканської асоціації лотерей, у 2001 р. було продано лотерейних квитків майже на 39 млрд дол., тобто у середньому кожен американець, включаючи дітей і дуже старих людей, витратив на придбання лотерейних квитків 157 дол.

За даними впливового статистичного закладу Center for Responsive Politics, у 2001 р. на лобіювання своїх інтересів ігровий бізнес витратив понад 7 млн дол., у 2002 р. -- понад 11 млн дол. Індустрія азарту здатна в найкоротший термін окупати інвестиції. Наприклад, у 1978 р. Атлантик-Сіті став другим (після Лас-Вегаса) містом у США, де були дозволені казино. Вартість будівництва і введення у дію першого казино Resorts International становили понад 45 млн дол. А вже у 1996 р. річний оборот цього казино сягав 225 млн дол.

Букмекерський бізнес в Україні перебуває на початковій стадії розвитку. Теоретичні дослідження з цієї проблеми за часів радянської влади не здійснювалися. Автор статті на підставі свого практичного досвіду ставить за мету розробити концепцію створення комплексної системи захисту закладів ігрового бізнесу загалом та букмекерства зокрема.

Азартні ігри можна класифікувати так:

* ігри випадку -- азартні ігри, результат яких визначається діями, цілком заснованими на випадку; від випадкових цифр, що розподіляються рівномірно, залежить результат гри. Це відбувається за допомогою колоди карт, диска рулетки, гральної кості, електронного чи механічного грального автомата або іншого устаткування. До цих видів гри належать ігри в казино, на гральних автоматах, лотерея з визначеною внесеною сумою коштів учасника;

* ігри здібностей -- азартні ігри, результат яких здебільшого залежить від фізичних або інтелектуальних здібностей і вмінь гравця (боулінг, більярд, дартс, петанк тощо);

* тоталізатори -- азартні ігри, згідно з правилами яких гравець робить ставку на результат спортивного змагання, а організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, які виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок. До цього виду ігор належать ігри на іподромах, спортивних аренах та інші види тоталізаторів;

* парі -- азартні ігри, результат яких визначається заснованими на випадку діями, коли гравець робить ставку на ймовірність певних подій, а організатор гри зобов'язується виплатити гравцям, які виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від внесеної гравцем ставки і визначеного на початку зазначеної події індексу, застосовуваного для обчислення суми виграшу.

Гральні заклади можна розподілити на такі типи:

1. Великі спеціалізовані гральні заклади -- казино; електронні казино (понад 50 гральних автоматів, що поєднані комп'ютерною мережею); іподроми і спортивні арени з тоталізатором.

2. Гральні заклади додаткового характеру -- гральні зали, розташовані в культурно-розважальних центрах; невеликі зали гральних автоматів при барах, торговельних центрах, на вулицях; каси букмекерських компаній.

3. Гральні заклади, що не мають постійного місця базування -- лотереї, інтернет-казино.

У табл. 1 наведено класифікацію гральних закладів (закономірності розташування, характеристика клієнтури, організаційної структури фірм власників, запропонованих ігор залежно від типу грального закладу).

Таблиця 1. Класифікація гральних закладів

Для діяльності гральних закладів найсуттєвішу загрозу становить недобросовісна конкуренція, яка найчастіше використовується у таких формах:

* порушення ритму діяльності грального закладу через часті перевірки його державними структурами (різноманітні перевірки, ревізії, комісії тощо);

* переманювання працівників з одного грального закладу в інший з метою використання інсайдерської інформації, носіями якої вони є;

* використання конфіденційної інформації грального закладу з метою спричинення йому збитків;

* шантаж і компрометація керівництва та провідних працівників грального закладу;

* компрометація діяльності грального закладу через засоби масової інформації;

* зловживання домінуючою позицією грального закладу на ринку.

У деяких випадках прийоми недобросовісної конкуренції можуть бути використані партнерами грального закладу, особливо в інтересах третіх осіб. Передусім це може бути передавання інформації про клієнтів, співвласників і партнерів грального закладу.

Слід зазначити, що складні умови переходу України до ринкових відносин, недостатнє їх законодавче забезпечення зумовили виникнення сприятливої ситуації для здійснення економічних злочинів, здебільшого великих за масштабами.

Підприємницька діяльність дедалі частіше зазнає впливу кримінальних структур, а іноді буває цілком криміналізованою. Організована злочинність активно і наполегливо продирається до найприбутковіших сфер діяльності. Проникнення у сферу ігрового бізнесу є однією з найбажаніших цілей злочинних угруповань, адже захоплення позицій у цьому виді діяльності може дати можливості для здійснення великих махінацій, відмивання «брудних» грошей, трансферту їх за кордон і здійснення інших дій, здатних принести злочинним елементам надприбутки.

Феномен економічної злочинності не є новим явищем для нашої держави. При цьому жертвами може стати чимало осіб: підприємці, висококваліфіковані та добре інформовані працівники фірм, державні чиновники і пересічні споживачі.

За сучасних умов державні правоохоронні органи не в змозі самостійно вести ефективну боротьбу із зростаючим рівнем злочинності й забезпечувати якісний захист прав та інтересів громадян. За значних темпів зростання економіки держава перестає бути гарантом безпеки діяльності підприємців, втрачає контроль над управлінням соціальними процесами.

Отже, гарантування безпечної діяльності закладів ігрового бізнесу власними силами стає засадничим чинником його виживання та успішного функціонування.

На підставі аналізу літературних джерел автор ідентифікує такі складові безпеки грального закладу, що їх повинна гарантувати служба власної безпеки букмекерської компанії:

1. Економічна безпека передбачає безперешкодне виконання підприємством своїх ділових функцій: проведення переговорів, укладання контрактів, закупівля сировини і комплектуючих, реалізація продукції та надання послуг.

2. Фінансова безпека охоплює комплекс заходів, що дають змогу гральному закладу вести безперервну фінансову діяльність: проводити платежі через розрахункові рахунки, отримувати кредити і необхідну фінансову інформацію, вчасно здійснювати взаєморозра-хунки з клієнтами, контрагентами, персоналом.

3. Інформаційна безпека має на меті збереження конфіденційної інформації, необхідної для діяльності грального закладу, а також забезпечення безперервної роботи внутрішніх інформаційних систем (офісних і тих, що працюють в єдиному комплексі з гральним устаткуванням).

4. Кадрова безпека передбачає захист закладу від спроб з боку ворожих структур упровадити свою агентуру у гральний заклад, забезпечення довгострокової та стабільної роботи персоналу, його відданість справі, забезпечення профілактики агресивних дій щодо грального закладу з боку звільнених працівників.

5. Фізична безпека передбачає заходи для охорони об'єктів ігрового бізнесу, офісів, складів, а також особисту охорону керівників і провідних фахівців закладу, інкасацію готівкових коштів.

У табл. 2 наведено підсистеми безпеки грального закладу, подано класифікацію складових безпеки грального закладу.

Таблиця 2. Підсистеми безпеки грального закладу

Система охорони, сформована з урахуванням наведених принципів, зможе забезпечити захист об'єктів на необхідному рівні і створити ефективну систему протидії потенційним загрозам.

1. Успіх діяльності підприємства, яке працює у сфері ігрового бізнесу, передусім залежить від уміння розпоряджатися таким цінним товаром як інформація. За сучасних умов інформація має певну вартість. Головним перспективним напрямом у цих умовах є створення цільових структур безпеки для захисту інформації від зазіхань представників кримінального середовища, недобросовісної конкуренції, для забезпечення зберігання конфіденційної інформації, забезпечення фізичної безпеки суб'єктів підприємницької діяльності [3].

2. Основним чинником ефективності служби безпеки є її системність. Тобто до сфери інтересів охоронного підрозділу належить не лише фізична охорона об'єктів бізнесу, а весь спектр проблем, що можуть завдати бізнесу значних матеріальних збитків. Тому підприємцям, які приймають рішення про інвестування коштів в ігровий бізнес, слід бути готовими до досить значних витрат, необхідних для забезпечення ефективного захисту їхнього бізнесу [1; 2].

3. Система гарантування безпеки українських закладів ігрового бізнесу суттєво відрізняється від тих, що існують в економічно розвинених країнах. Але основні принципи роботи, напрями діяльності служб безпеки в Україні і за кордоном схожі. Вони мають однакові підсистеми безпеки грального закладу, тобто економічну, фінансову, інформаційну, кадрову, фізичну безпеку.

Організація безпеки діяльності букмекерської компанії (БК) є досить складним завданням (навіть порівняно з іншими видами гральних закладів), оскільки мережа кас, через які букмекерська компанія контактує зі своїми клієнтами, розгорнута на значній території. На думку провідних українських і зарубіжних фахівців, які спеціалізуються на гарантуванні безпеки бізнесу, власники більшості українських букмекерських компаній приділяють недостатньо уваги гарантуванню безпеки свого бізнесу. Під час проведення низки перевірок рівня безпеки бізнесу кількох українських букмекерських компаній було виявлено багато недоліків у забезпеченні всіх складових безпеки грального закладу (економічної, фінансової, інформаційної, кадрової, фізичної).

Основне завдання топ-менеджерів -- визначити заходи для засекречування інформації задля економічної вигоди і безпеки букмекерської компанії.

До переліку відомостей, які мають бути утаємничені, належать такі: система управління букмекерською компанією; стратегічне планування (розширення, ліквідація, створення дочірніх підприємств та ін.); система оперативного управління; фінансовий стан букмекерської компанії; маркетингові дослідження; партнерські зв'язки та угоди; відомості про підготовку, тактику і результати переговорів; умови конфіденційності контрактів і угод; методи обчислення ставок букмекерської компанії; система безпеки і механізми її реалізації.

За даними провідних зарубіжних фірм, витрати на збереження власних комерційних таємниць становлять 15-20% усіх операційних витрат.

Відповідно до концепції дослідження, з метою забезпечення ефективної безпеки букмекерської компанії як багатоступеневої системи пропонуємо структуру служби безпеки (СБ) букмекерської компанії.

Отже, у гарантуванні безпеки ігрового бізнесу необхідно врахувати такі моменти:

1. Ігровий бізнес є однією з найприбутковіших сфер діяльності, що поповнює бюджети не лише підприємців, що ним займаються, але й держави. Створення гральних закладів позитивно впливає на розвиток низки інших суміжних галузей бізнесу: туристичного, транспортного, готельного, рекламного та шоу-бізнесу, громадського харчування, роздрібної торгівлі та ін. Це сприяє створенню багатьох робочих місць і зростанню надходжень до державного та місцевого бюджетів. Отже, ігровий бізнес має великий потенціал для розвитку на території України.

2. Оскільки сьогодні в Україні немає науково-методичної літератури, в якій були б висвітлені ґрунтовні наукові дослідження щодо захисту ігрового бізнесу та управління ним, автор значною мірою використовував матеріали періодичних видань, інтернет-сайтів, законодавчі акти України, а також власний досвід роботи і досвід зарубіжних фахівців щодо гарантування безпеки ігрового бізнесу.

3. Створення власних структур безпеки гральних закладів є важливим чинником забезпечення його життєдіяльності.

4. Основним чинником ефективності служби безпеки є її системність. Тобто у сферу інтересів охоронного підрозділу повинна входити не лише фізична охорона об'єктів бізнесу, а й увесь спектр проблем, що можуть завдати бізнесу значних матеріальних збитків. Найважливішими завданнями служби безпеки грального закладу є захист від недобросовісної конкуренції, всіх видів промислового та економічного шпіонажу, потенційних джерел втрати комерційної інформації. Складові підсистеми безпеки класифікують як економічну, фінансову, інформаційну, кадрову, фізичну безпеку.

У системі операційного менеджменту управлінське рішення-це процес, що реалізуеться операційним менеджментом і забезпечується виконання ним завдання у фактичній чи прогнозованій ситуації. Управлінське рішення операційного менеджменту є діями суб'єкта управління (менеджер, який вибирає оптимальний варіант управлінського рішення) і об'єкта управління (окремі працівники, або персонал, які виконують це рішення).

Управлінське рішення є комплексний процес, який включає правовий, соціальний, психологічний і інші аспекти суб'єкта управління. В правовому, соціальному, психологічному і інших аспектах, суб'єкт управління дає розпорядження на виконання управлінських рішень і несе повну відповідальність за їх своєчасне виконання і кінцевий результат отримання прибутку. З точки зору економічного обґрунтування управлінських рішень необхідно мати достовірну техніко-економічну інформації, після обробки якої здійснюється вибір серед можливих варіантів такий, який найбільше близький до оптимального, найкращого.

Процес прийняття управлінських рішень відображає послідовність їх прийняття та впровадження. Це, насамперед, вибір цілі і оцінка ситуації; визначення та прогнозування розвитку ситуації; формування управлінських проблем; визначення управлінських обмежень; вибір управлінських стратегій; вибір методу вирішення управлінських проблем; пошук оптимальних варіантів і визначення критеріїв управлінських рішень; оцінювання, вибір оптимального варіанта, узгодження, прийняття, доведення до впровадження управлінське рішення і техніко-економічна оцінка результатів від впровадження управлінського рішення.

Процес прийняття управлінських рішень, на основі їх економічного обґрунтуванні у операційному менеджменті, у ситуаціях надзвичайної складності, можна отримати об'єктивний результат за допомогою економіко-математичного моделювання, єдиний спосіб проаналізувати варіанти перспективних і визначити потенційні наслідки альтернативних управлінських рішень, завдяки чому їх можна об'єктивно порівняти і вибрати найкращий варіант.

Створення стратегічного менеджменту економічного обґрунтування управлінських рішень в менеджменті операційних систем передбачає найсуттєвіші особливості стратегії операційної системи підприємства в системі планування виробничої діяльності, в системі матеріально-технічного забезпечення та управління збутом продукції, в системі матеріально-технічних запасів споживання в операційній інфраструктурі підприємства (управління ремонтними, інструментальними, енергетичними, транспортними і складськими господарствами), а також управління якістю продукції (послуг) і управління конкурентною стратегією операційної системи підприємства в умовах подолання економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій.

Необхідність створення стратегічного менеджменту економічного обґрунтування випливає з того, що ним забезпечується управлінській операційній системі базу стратегічного прогнозування на тривалий період і дає основу для прийняття управлінських рішень на цей період, забезпечивши суттєву знижку економічних ризиків і небезпеку подолання кризових явищ і ситуацій.

Аналізуючи особливості економічної стратегії операційної системи підприємства, можна визначити менеджеру операційної системи підприємства основні етапи формування стратегічного менеджменту економічного обґрунтування управлінських рішень. Знаючи завдання, цілі, сильні і слабі сторони операційної системи підприємства, менеджер: аналізує і оцінює зовнішнє середовище; аналізує, оцінює, вибирає і реалізує стратегічну альтернативу управлінських рішень. На першому етапі визначає завдання і цілі по конкуренто захищеній продукції, її якості і прибутку по підрозділам, фінансування і інше, на другому - створення стратегії отримання прибутку, оцінюючи існуюче позитивне і негативне становище сьогодення систем управління; діяльність персоналу, виробництво продукції, стан ринку, техніку і обладнання, принцип розподілу прибутку; фінансова і операційна системи; дослідження та розробки в структурі капіталу, податкової системи та ін.; оцінює стратегічні можливості та економічні ризики в сферах соціальних, політичних, економічних, юридичних, технічних, на третьому етапі - вибір методів дослідження (емпіричні, моделювання і ін.).

Аналіз зовнішнього середовища - це майбутній контроль зовнішніх факторів, відпрацьованих в стратегічному прогнозі для майбутньої реалізації завдань і цілей, оцінювання економічних ризиків і небезпек кризових явищ та можливостей небезпек конкурентного середовища. Процедура менеджерських стратегічних досліджень наступна: в операційній стратегії пошуки можливостей виробництва продукції порівняно з конкурентами, товарів на замовлення, чи стандартизованої; можливі потужності і технології; постійний чи змінний виробничий ритм; сезонна, чи несезонна продукція; доступ до ресурсів; матеріально-технічні запаси споживання; стратегія операційної інфраструктури; стратегія інноваційного проектування процесу виробництва продукції; управління контролем якості. В фінансовій стратегії операційної системи менеджер досліджує наступне:

- фінансові можливості в управлінській структурі фінансових відносин;

- визначення потреб у фінансових ресурсах;

- основні види фінансування;

- джерела фінансів та особливості їх отримання (зовнішнє, акціонерне, довгострокове фінансування, кредити під заставу обладнання, відсоткова ставка, фінансування за допомогою облігацій, акцій і інше);

- оборотний капітал і його вартість;

- кредитні лінії;

- фінансовий контроль;

- стан ринку капіталу.

В маркетинговому досліджені стратегії функціонування операційної системи розглядається стан товарного ринку і конкурентний захист продукції, її асортимент та якість; ринки дослідження ціни, канали реалізації продукції; пропозиції до і після реалізаційного обслуговування продукції; стан маркетингово-комунікаційної системи (реклама, управління стимулюванням збуту, паблік рилейшнз, виставкова діяльність, можливості створення іміджу операційній системі).

Висновки