Менеджмент у рекламних фірмах

Менеджмент у рекламних фірмах

Введення

1. Основи реклами

1.1 Основні складові реклами

1.2 Правові основи рекламної діяльності, її контроль

2. Менеджмент реклами

2.1 Планування рекламної діяльності

2.2 Рекламний бюджет

2.3 Контроль рекламної діяльності

2.4 Ефективність реклами

Висновок

Список використовуваної літератури

Введення

Я обрала тему "Менеджмент у рекламних фірмах" для своєї роботи, тому що вважаю, що багато сучасних керівників не використають весь потенціал рекламної діяльності. Багато з них вважають, що витрати на рекламу будуть занадто великі й не виправдають себе, хтось вважає, що краще діяти "по старинці" і не варто хвастатися.

При правильній організації реклама дуже ефективна й сприяє швидкій безперебійній реалізації виробленої продукції. За рахунок цього прискорюється повернення оборотних коштів підприємств, установлюються ділові контакти виробників з покупцями й споживачами продукції, попит зростає й перевищує пропозицію, що, у свою чергу, є об'єктивною основою розширення виробництва й підвищення ефективності господарської діяльності.

Із численних визначень реклами можна виділити наступні.

"Реклама - будь-яка платна форма неособистого подання й просування ідей або послуг від імені відомого спонсора" Котлер Ф. Основи маркетингу. - М.: Прогрес, 1990 - стор. 482.

"Реклама - це платний, в один бік і неособистий обіг, здійснюваний через засоби масової інформації й інші види зв'язку, що агітують на користь якого-небудь товару, марки, фірми" Дейян А. Реклама. - М.: Прогрес - Универс, 1993 - стор. 9.

Ефективність реклами прямо пропорційна обсягу збуту, рівню доходів й інших показників діяльності фірм рекламодавців.

"Рекламний менеджмент сконцентрований на аналізі, плануванні, контролі й прийнятті рішень центром всієї цієї діяльності - рекламодавцем", відзначають Р.Батра, Дж. Майерс і Д. Аакер, автори фундаментального американського підручника по даній дисципліні Батра Р, Майерс Дж., Аакер Д. Рекламний менеджмент. - М.; Спб.; К.: Видавничий будинок "Вільямс", 1999 - стор. 10.

У першому розділі своєї роботи я розглянула загальні поняття реклами, правові основи рекламної діяльності.

У другому розділі розкриті такі функції рекламного менеджменту, як планування, розподіл коштів (складання бюджету реклами), контроль і визначення ефективності реклами.

У процесі роботи використалися різні книги, підручники, статті.

1. Основи реклами

1.1 Основні складові реклами

Існують наступні складові реклами:

1. Суб'єкт - рекламодавець.

2. Об'єкт - той на кого реклама розрахована.

3. Предмет - сама реклама.

4. Кошти реклами - спосіб її повідомлення до кінцевого споживача.

Як рекламодавців можуть виступати приватні особи, фірми-виробники, роздрібні й оптові торговці, фірми послуг, громадські організації, фінансові установи й багато хто інші.

У рекламній практиці рекламодавців звичайно розділяють на загальнонаціональних, міжнародних і місцевих, залежно від використовуваних коштів реклами.

Для більше ефективного рекламного впливу на потенційних споживачів рекламодавці часто користуються послугами посередників - рекламних агентств.

Рекламні агентства - це незалежні підприємства, що складаються із творчих працівників і комерсантів, які розробляють, готовлять і розміщають рекламу в коштах реклами для замовників, що прагнуть знайти покупців для своїх товарів або послуг.

Рекламні агентства пропонують своїм клієнтам послуги самих різних фахівців, серед яких текстовики, художники, фотографи, продюсери телебачення й радіо, фахівці з коштів реклами, фахівці з поліграфії, дослідники ринку, фахівці із планування реклами, експерти по паблик рилейшнз (роботі із громадськістю, організації суспільної думки), фахівці з мерчандайзингу (стимулюванню торгівлі).Основними (по видах витрат) носіями рекламних повідомлень, або коштами реклами, є засоби масової інформації, директ мейл, зовнішня реклама.

Засобу масової інформації містять у собі телебачення, радіо, газети, журнали.

Директ мейл (пряма поштова реклама) - кошти доведення обігу рекламодавця в незмінному письмовому, друкованому або спеціально обробленому виді методом контрольованого поширення безпосередньо до відібраних людей.

Зовнішня реклама містить у собі вивіски, плакати, щити й світлові установки. Крім того, рекламодавці використають рекламу на транспорті, рекламні сувеніри й подарунки, рекламу в місцях продажу, упакування, етикетки, вкладиші, фільми.

Таблиця 1. Основні кошти поширення реклами

Кошти реклами	Переваги	Обмеження
Газети	Гнучкість, своєчасність, гарне охоплення місцевого ринку, широке визнання й прийняття, висока вірогідність	Короткочасність існування, низька якість відтворення, незначна аудиторія "вторинних" читачів
Телебачення	Сполучення зображення, звуку й руху, почуттєвий вплив, високий ступінь залучення уваги, широта охоплення	Висока абсолютна вартість, перевантаженість рекламою, скороминущість рекламного контакту, менша вибірковість аудиторії
Пряма поштова реклама	Вибірковість аудиторії, гнучкість, відсутність реклами конкурентів у відправленні, особистісний характер	Відносна висока вартість, образ "макулатурности"
Радіо	Масовість використання, висока географічна й демографічна вибірковість, низька вартість	Подання тільки звуковими коштами, ступінь залучення уваги нижче, ніж у телебачення, скороминущість рекламного контакту
Журнали	Вірогідність і престижність, висока якість відтворення, тривалість існування, значне число "вторинних" читачів	Тривалий часовий розрив між покупкою місця й появою реклами, наявність марного тиражу
Зовнішня реклама	Гнучкість, висока частота повторних контактів, невисока вартість, слабка конкуренція	Відсутність вибірковості, обмеження творчого характеру

Споживачі можуть виступати на п'ятьох типах кон'юнктурних ринків: споживчому ринку, ринку споживачів, ринку проміжних продавців, ринку державних установ, міжнародному ринку.

Рекламодавець або рекламне агентство вибирають кошти реклами залежно від того, на який кон'юнктурний ринок розрахована продукція рекламодавця.

1.2 Правові основи рекламної діяльності, її контроль

Основними об'єктами державного регулювання реклами є:

§ рекламна діяльність у цілому;

§ реклама товарів, що представляють потенційну небезпеку для споживачів;

§ використання необґрунтованих затверджень;

§ охорона авторських прав на рекламні ідеї й рішення;

§ правовий захист товарних знаків й інших форм інтелектуальної власності;

§ реклама, що вводить в оману й містить "зникаючу принаду";

§ порівняльна реклама;

§ реклама, спрямована на дітей, і ін.

2. Менеджмент реклами

2.1 Планування рекламної діяльності

Планування рекламної діяльності фірми може містити в собі наступні етапи:

§ Аналіз поточної маркетингової ситуації

§ Формулювання основних цілей рекламної діяльності.

§ Визначення місця реклами в стратегії просування фірми.

§ Вибір завдань реклами.

§ Установлення відповідальності.

§ Визначення бюджету.

§ Вибір цільової аудиторії.

§ Вибір напрямків і тим реклами.

§ Розробка концепції рекламних обігів.

§ Планування використання коштів реклами.

§ Планування оцінки ефективності.

§ Розробка плану-графіка робіт.

§ Розробка кошторису витрат.

§ Аналіз поточної маркетингової ситуації

§ Стан ринку аналізується з точок зору попиту (клієнтури) і пропозиції (конкурентів) і звичайно містить у собі:

§ аналіз ринкового потенціалу товару (послуги)

§ сегментацію споживчого ринку;

§ позиціювання товару (послуги);

§ аналіз споживчих переваг і мотивацій;

§ визначення сезонності споживчого попиту;

§ опис конкурентноздатних переваг товару (послуги);

§ опис рівня ринкових цін на товар (послугу);

§ визначення конкурентноздатних переваг каналів дистрібьютивності товару (послуги);

§ опис рекламних акцій і бюджет конкурентів.

Для аналізу поточної маркетингової ситуації даних проводять маркетингові дослідження, які містять у собі збір вторинних даних, тобто інформацію зібрану раніше для інших цілей, і первинну даних, тобто інформацію зібрану вперше для конкретної мети.

Мети організації, яких можна досягти за допомогою реклами, можуть ставитися до ринковим цілям й описуватися такими поняттями, як частка ринку, обсяг продажів (реалізації) у грошовому або натуральному вираженні, ринкова (галузева) ніша цілям створення образа й описуватися такими поняттями, як поінформованість, перевага й т.д.

Для цілей повинні бути характерні:

§ конкретність і вимірність;

§ орієнтація в часі;

§ досяжність;

§ взаємна підтримка.

Реклама, будучи частиною процесу просування товару (послуги), підтримує інші заходи щодо просування, такі як виставки, дегустації, персональні продажі й т.д.

Концепція й графік проведення рекламних заходів повинні бути розроблені відповідно до єдиного стратегічного плану просування.

Для вибору завдань реклами важливе значення має стадія життєвого циклу товару, залежно від якої рекламні обіги можуть містити елементи інформативної, або що нагадує.

Для організації рекламних заходів фірма може використати власний рекламний підрозділ, або зовнішнє рекламне агентство.

Цей етап планування є одним із самих відповідальних, оскільки на ньому визначається ступінь і форма участі менеджера в реалізації плану рекламної кампанії. Як подальший процес планування, так і процес реалізації плану може бути повністю або частково делегований рекламному відділу або рекламному агентству.

Для ухвалення рішення про встановлення відповідальності менеджер і керівництво фірми повинні представляти, які переваги й обмеження пропонує кожний з можливих варіантів.

Рекламні заходи в організації може здійснювати один зі співробітників організації. Це можуть бути співробітник відділу збуту, заступник керівника організації, сам керівник або спеціально призначений співробітник - менеджер по рекламі.

Безпосереднє звертання до коштів реклами може застосовуватися в дрібних фірмах, при невеликому обсязі рекламних заходів й/або при обмеженому використанні коштів реклами.

При постійному звертанні до коштів реклами, збільшенні використовуваних коштів рекламодавець організовують у своїй структурі рекламний відділ.

У цьому випадку відділ бере на себе функції по розробці бюджету, підготовці рекламних обігів або замовленню їх у сторонніх організаціях (звичайно це спеціалізовані рекламні агентства), використанню коштів реклами й контролю за ними, оцінці ефективності рекламних заходів.

При делегуванні повноважень рекламному відділу функції менеджера по рекламі значно міняються. У його обов'язку буде входити керування рекламним відділом. При організації широкомасштабних регіональних або загальнонаціональних рекламних кампаній рекламодавець звертається до коштів реклами через рекламне агентство.

Рекламне агентство може запропонувати послуги по маркетингових дослідженнях, організації рекламних кампаній і комплекс заходів щодо паблик рилейшнз.

У великих фірмах рекламні відділи працюють із рекламним агентством.

У функції рекламного відділу в таких випадках входять розробка загального бюджету на рекламу, затвердження оголошень, що представляють агентством, і кампаній, функції контролю й аналізу, проведення заходів щодо прямої поштової реклами, устрій рекламного оформлення дилерських закладів і здійснення інших форм реклами, якими рекламні агентства звичайно не займаються.

Очевидно, що основна проблема виникає при виборі між звертанням до рекламного агентства або створенням власного рекламного відділу.

При прийнятті рішень звичайно керуються наступними міркуваннями.

Причини, по яких рекламодавці звичайно віддають перевагу створенню власного рекламного відділу:

Перша причина укладається в більшій довірі співробітникам внутріфірмового підрозділу, чим зовнішньому рекламному агентству. Керівництво при цьому думає, що співробітники більше схильні відстоювати інтереси своєї фірми, чим стороння організація.

Друга причина полягає в тому, що рекламні відділи більше керовані, чим рекламне агентство, керівництво якого може мати свої погляди на організацію рекламного процесу відмінні від рекламодавця.

Третя причина укладається в економії коштів, що іноді можна одержати при розміщенні замовлень прямо виробникам рекламних послуг.

Четверта причина може укладатися в специфічності діяльності рекламодавця, що не завжди здатна оцінити стороння організація.

Причини, по яких рекламодавці воліють звертатися до рекламних агентств:

Перша із причин - незалежність агентства. Воно працює на декількох клієнтів і перед кожним несе певну відповідальність. Прагнучи зробити кожному рекламодавцеві послуги найвищої якості, агентство не підкоряється жодному з них. У незалежного агентства їсти можливість глянути на проблеми клієнта з боку й дати їм об'єктивну оцінку. Агентство скоріше треба власним принципам створення ефективної реклами, чим готово підкорятися примхам вищого керівництва організації рекламодавця.

Друга причина - великі знання й досвід, які співробітники агентства накопичують у процесі роботи над різними замовленнями. Знання, отримані в одній галузі виробництва, часто виявляються корисними для рекламодавців з інших галузей.

Третя причина полягає в тому, що в рекламних агентствах зосереджені кращі професіонали цієї справи. І навіть самі великі замовники вважають більше вигідним для себе користуватися цим зосередженням творчих особистостей.

Четверта причина укладається в тім, що будь-яка економія, що клієнт може одержати, маючи власне (внутріфірмове) рекламне агентство, як правило, виявляється менше сумарної цінності високоякісного обслуговування, якого він позбавляє себе при відмові від співробітництва з незалежним агентством. Крім того, ця економія часто виявляється ілюзорною. Навіть одержуючи економію в 10-15% рекламного бюджету (при його значних обсягах), замовник має адміністративні витрати (які часто становлять ті ж 10-15%), пов'язані з оплатою праці персоналу рекламного відділу, оренди, займаної їм площі, амортизаційних витрат на використовуване їм устаткування, а також певні кадрові витрати при роботі з персоналом рекламного відділу.

П'ята причина полягає в тому, що в ряді випадків співробітництво з агентством дозволяє заощаджувати коштів рекламодавця. Закуповуючи рекламні площі й рекламний час у більших кількостях, агентства звичайно користуються подвійною системою знижок: комісійною винагородою, що звичайно становить від 10 до 15% тарифів коштів реклами, і знижкою за багаторазове розміщення реклами, що може досягати 15% тарифів коштів реклами. Конкуруючи між собою, агентства прагнуть надати рекламодавцеві більше вигідні умови розміщення реклами в засобах масової інформації.

Шоста причина полягає в тому, що агентство має більші можливості для здійснення низько кваліфікованої "чорнової" і рутинної роботи, що неминуче виникає при організації рекламного процесу.

Сьома причина укладається в можливості тимчасового звертання до рекламного агентства на період проведення рекламної кампанії.

При прийнятті рішенні про створення власного рекламного відділу рекламодавець повинен обов'язково мати на увазі, що для ефективного рішення завдань по організації рекламного процесу йому, можливо, прийде створити досить потужну рекламну інфраструктуру, обсяг робіт для якої в наслідку може виявитися недостатнім.

2.2 Рекламний бюджет

Реалізація практично всіх функцій керування рекламою тісно пов'язана із проблемою фінансування, розробкою й виконанням рекламного бюджету. Формування бюджету сприяє більше чіткому визначенню цілей рекламної діяльності й розробці програм по їхньому досягненню.

Визначення рекламного бюджету припускає прийняття рішень у двох напрямках:

§ визначення величини рекламного бюджету;

§ розподіл рекламного бюджету.

Фактори, що впливають на розмір рекламного бюджету:

§ обсяг і розміри ринку;

§ роль реклами в комплексі маркетингу (стратегії просування);

§ етап життєвого циклу товару;

§ диференціація товару (явні унікальні переваги товару перед товаром конкурентів);

§ розмір прибутку й обсяг збуту;

§ витрати конкурентів;

§ фінансові ресурси.

Для розрахунку бюджету рекламних заходів звичайно застосовують наступні методи:

Метод вирахування від наявних коштів.

Рекламодавець виділяє в бюджет на рекламні заходи певну суму, що він, по власній думці, може собі дозволити витратити. Подібний метод визначення розмірів бюджету цілком і повністю ігнорує вплив рекламних заходів на обсяг збуту. У результаті планувати обсяг збуту стає неможливим. Крім того, величина бюджету рік у рік залишається невизначеної, що утрудняє перспективне планування ринкової діяльності.

Метод конкурентного паритету.

Рекламодавець установлює розмір свого бюджету на рівні відповідних витрат конкурентів. Метод ґрунтується на впевненості в непогрішності розрахунків конкурентів, що і є його основним недоліком.

Метод вирахування у відсотках до суми продажів.

Рекламодавець обчислює свій бюджет рекламних заходів у відсотковому відношенні або до суми продажів (поточних або очікуваних), або до продажної ціни товару. Основний недолік методу в неможливості досить точно визначити це процентне співвідношення. Крім того, розцінки на розміщення в коштах реклами нестабільні.

Метод вирахування на основі моделювання залежності між рівнем комунікації й поводженням споживача. Як етапні показники відповідної реакції споживачів на новий товар використають поняття поінформованості (число осіб, що бачили марку, що чули або знають про неї), пробної покупки (число осіб, що зробили першу покупку або одержали товар як безкоштовний зразок), повторної покупки (число осіб, що здобувають товар повторно й стають постійними покупцями) і частоти покупок (число товарних одиниць, що здобувають середнім покупцем протягом року).

На підставі необхідних рівнів поінформованості, пробного користування й повторних покупок визначають необхідний ступінь охоплення й частотності впливу, розробляють план використання коштів реклами й дають орієнтовну оцінку витрат, виводять числовий показник бюджету.

Метод вирахування на основі планування витрат.

При висновку на ринок нового товару розробляється план витрат, тобто бюджет, у якому відображається, чому й звідки відбуваються збитки на початку діяльності, а також викладається коли і яким образом ці збитки будуть покриті.

Рекламний бюджет у цьому випадку вважається однієї зі статей витрати й визначається сумою витрат на рекламу кожної товарної одиниці.

Метод вирахування, виходячи із цілей і завдань.

При використанні цього підходу перший етап роботи укладається у формулюванні цілей: яких обсягів збуту й прибутку має бути досягти; яка частка ринку, що має бути відвоювати, які групи й райони ринку має бути обробити; який повинна бути відповідна реакція споживачів. Потім формулюють завдання, тобто визначають стратегію й тактику реклами, які здатні привести до досягнення поставлених цілей. Після цього виводять орієнтовну вартість рекламної програми, що стає основою для рекламного бюджету.

Основні статті рекламного бюджету становлять:

§ адміністративні витрати: зарплата співробітників й ін. виплати (5-10%);

§ витрати на виробничі роботи: виготовлення кіно- і аудиороликов, поліграфічної продукції, зовнішньої реклами й ін. (5-10%);

§ витрати на покупку коштів реклами: вартість закуповуваних рекламного часу й рекламної площі (70-90%);

§ витрати на використання інших коштів реклами: директ мейл, реклама в місці торгівлі й т.д. (5-10%);

§ гонорари: дослідження, розробка логотипа, марки й т.д. (0-15%).

При розподілі бюджету по збутових територіях використають наступні дані:

§ кількість дилерських підприємств на конкретній території;

§ чисельність населення;

§ кількість продавців;

§ потенційні можливості збуту;

§ характер коштів реклами, що охоплюють конкретний район.

При розподілі бюджету по коштам реклами використають наступні показники:

§ чисельність і склад цільової аудиторії;

§ число рекламних обігів, які необхідно донести до цільової аудиторії;

§ час доведення рекламних обігів.

У рекламному бюджеті перераховуються товари, що підлягають рекламі, і вказуються суми витрат на кожний з них. Звичайно рекламні зусилля концентруються на товарах, охоче сприйманих споживачем.

Цільову аудиторію становлять люди, яким хочуть передати рекламний обіг більш точно, щоб уникнути розпилення інформації, оскільки це спричиняє неефективність і марні витрати.

Цільова аудиторія визначається серед споживачів, покупців, які можуть бути різних видів:

§ споживачі або покупці товарів певної фірми;

§ споживачі або покупці товарів конкуруючої фірми;

§ споживачі або покупці, які могли б зробити покупку, але не роблять цього по тій або іншій причині; їх називають відносними неспоживачами;

§ торговельних посередників, дистриб'юторів, оптових і роздрібних торговців;

§ порадників різних типів, тобто особи, фізичний стан, моральні підвалини, загальний вплив яких виявляється вирішальними в покупці або споживанні товарів, які не нав'язують власної думки, але їхньої рекомендації мають велика вага в чинність їхньої професії або репутації "знавців".

Розроблений бюджет дозволяє більш ефективно розподіляти ресурси в процесі практичної реалізації планів, чітко визначити основних виконавців. Він же допомагає забезпечити контроль не тільки за витратою коштів на рекламу, але й за ефективністю рекламної діяльності в цілому.

2.3 Контроль рекламної діяльності

Контроль являє собою невід'ємний елемент будь-якого управлінського процесу. Контроль за рекламною діяльністю фірми повинен розглядатися тільки як ланка загальної системи контролю фірми.

Необхідність контролю пов'язана зі зневажливим відношенням до своїх обов'язків співробітників рекламних відділів засобів масової інформації. До основних недоліків роботи рекламних відділів ставляться:

§ несвоєчасне розміщення рекламних повідомлень:

§ неточність у розрахунках;

§ помилки в текстах повідомлень і зміна тексту на шкоду значеннєвому змісту повідомлення (при виготовленні рекламного обігу рекламним відділом засобу масової інформації);

§ невідповідність макету повідомлення.

§ Для ефективної роботи із засобами масової інформації необхідно:

§ за тиждень до виходу повідомлення нагадувати про своє замовлення в рекламному відділі засобу масової інформації (для преси):

§ перевіряти виходу рекламного звернення до замовленого часу або в замовленому місці:

§ самостійно виготовляти рекламні обіги;

§ перевіряти фінансові документи.

Контроль за діяльністю рекламного відділу здійснюється так само, як контроль за будь-яким внутріфірмовим підрозділом.

Менеджер по рекламі контролює строки і якість виконання робіт рекламним агентством. При цьому варто враховувати наступні обмеження.

При існуючій системі майже 100%-ний передоплати послуг рекламного агентства й розміщення рекламних обігів у засобах масової інформації повернути гроші рекламодавець зможе тільки у випадку явного порушення договору.

Менеджерові не важко домогтися, щоб всі роботи агентства провадилися в заздалегідь спланований термін і відповідали макетам, ескізам, сценаріям і кадропланам, затвердженим їм самим або його керівництвом. Звичайно такі умови, так само, як і штрафні санкції у випадку їхнього порушення, передбачені договором між рекламодавцем і рекламним агентством.

Однак якість робіт повністю неможливо обмовити в умовах договору, тому що стандартів на виконання тих або інших робіт не існує.

Тому менеджер повинен заздалегідь ознайомитися з попередніми роботами агентства й обов'язково переконатися, що представлені роботи виконані саме цим агентством, тобто його штатними або позаштатними співробітниками. На жаль, це можливо тільки при дуже гарним знанні менеджером виробників рекламних послуг.

2.4 Ефективність реклами

Проблема визначення ефекту реклами, тобто вирахування результату в сфері діяльності фірми, отриманого завдяки рекламі, є однієї із найважливішиху рекламній практиці.

Поняття ефективності реклами містить у собі одночасно такі неоднорідні по змісту поняття, як економічний ефект, психологічний і соціальний ефект, що виражається в певному впливі на все суспільство в цілому (зокрема, вплив на формування смакових переваг людей, їхніх поглядів і понять про різні моральні й матеріальні цінності).

Ефективність рекламної кампанії оцінюється по ступені досягнення контрольних показників обсягу продажів, частки ринку, ступеня поінформованості й переваг покупців, тобто досягнення всіх планованих цілей і завдань.

При цьому частина цих показників легко визначається в процесі бухгалтерського обліку, а більша частина вимагає або спеціальної організації обліку звернень до фірми, або проведення спеціальних маркетингових досліджень.

Ефективність рекламних обігів може бути обмірювана за допомогою попереднього тестування або тестування, проведеного після проведення рекламної кампанії.

Як і всі інші види дослідження й пошуку (дослідження ринку, мотивацій і т.д.), попередні й наступні тести покликані тільки знижувати ступінь невизначеності й виявляються корисними для того, щоб переконатися в правильності обраної лінії поводження, стрижня реклами і її принади (обіцянки вигоди для покупця). Попередні випробування проводяться на вибірці із цільової аудиторії й із залученням рекламного матеріалу, що передбачається використати в наступній рекламній кампанії.

Таким чином, прагнуть перевірити основні параметри успіху рекламно-інформаційної політики:

§ увага: скільки чоловік пам'ятає, що вони бачили рекламу, що підлягає випробуванню;

§ ідентифікація: чи тісно зв'язана рекламний обіг або представляє товар, що, з мазкої фірми, з рекламодавцем;

§ доступність для розуміння: чи вловлюється зміст, що реклама має на меті передати у своєму обігу;

§ надійність: чи втримується в рекламі аргументація, чи може передбачуваний клієнт довіряти тому, у чому його запевняють;

§ сугестивність: чи викликає підтекст, схований зміст рекламного обігу, його символічне значення в розумах передбачуваних клієнтів асоціації, сприятливі для пари: марка - товар;

§ "позитивний" інтерес: чи викликає рекламний обіг у передбачуваного клієнта інтерес, достатній, щоб привести до покупки рекламованого товару.

У результаті попередніх тестів можуть також досліджуватися думки, відносини й запам'ятовуваність.

При тестуванні думок і відносин використають наступні методи:

§ завдання на ранжирування, тобто визначення кращого, з погляду тестування, рекламного обігу з декількох запропонованих;

§ серії прямих запитань;

§ виміри відносин за допомогою оцінних шкал, тобто визначення відносин як схильність до реакції оцінного типу ("подобається - не подобається", "для мене - не для мене");

§ виявлення основних реакцій за допомогою непрямих опитувань або проективних методик.

При тестуванні запам'ятовуваності учасників експерименту опитують про те, що вони бачили або читали, без показу оголошення про яке мова йде.

Контролювати вступники запити можна за допомогою "коду", такого, як включений на адресу фірми номер відділу або кімнати, можна легко встановити, який журнал або газета породили той або інший запит. З іншого боку, оголошення, що не пропонує негайної відповідної реакції в тім або іншому виді, практично не піддається контролю.

Для порівняльних випробувань коштів реклами в них розміщають однакові рекламні обіги з наступних аналізів відгуків споживачів.

Для аналізу ефективності коштів реклами багато фірм проводять анкетування в місцях продажу й надання послуг.

Висновок

Реклама - це цілеспрямована комунікація, розповсюджувана відомим, ясно названим джерелом в оплачене їм час або на оплаченому місці, використовувана для досягнення безлічі цілей, що діє в атмосфері відносної кінцевої невизначеності ефекту, що буде зроблений на обрану аудиторію.

Рекламодавці, іноді використовуючи рекламні агентства, розсилають свої рекламні повідомлення через кошти реклами потенційним споживачам.

Перед керуючим процесом реклами (менеджером по рекламі) коштують чотири основні завдання: планування рекламних заходів, реалізація плану рекламних заходів, контроль за реалізацією плану, оцінка ефективності рекламних заходів.

Одним з найважливіших рішень, яких необхідно прийняти менеджерові по рекламі й, керівництву фірми, є встановлення відповідальності за реалізацію плану рекламної кампанії: самостійна реалізація плану, делегування повноважень рекламному відділу або рекламному агентству.

Для забезпечення досягнення цілей підприємства менеджерові необхідно здійснювати постійний контроль за виробниками й коштами реклами, а також провадити виміри ефективності рекламних заходів.

Реклама вимагає більших грошей, які легко розтратити, якщо фірма не зуміє точно сформулювати завдання, прийме недостатньо продумані рішення щодо рекламного бюджету, обігу й вибору коштів реклами, не зуміє зробити оцінку результатів рекламної діяльності. Завдяки своїй здатності впливати на спосіб життя реклама залучає до себе й пильна увага громадськості. Постійно, що підсилюється регулювання, покликано гарантувати відповідальний підхід до здійснення рекламної діяльності.

Список використовуваної літератури

1. Александров С.А. Ефективна реклама. (100 рад по організації реклами або як випередити конкурента). Чебоксари, 1996

2. Ананич М. Основи рекламної діяльності. Навчальна допомога. Новосибірськ, 1999

3. Артеменко В.Г. Реклама в торгівлі. Новосибірськ, 1996

4. Асєєва Е.Н., Асєєв П.В. Організація рекламної кампанії. М, 1997

5. Батра Р, Майерс Дж., Аакер Д. Рекламний менеджмент. - М.; Спб.; К.: Видавничий будинок "Вільямс", 1999

6. Божук С.Г. Рекламна діяльність на підприємстві. Спб, 1999

7. Вольдман Ю.Я. Закон про рекламу й деякі проблеми його застосування// Господарство й право, 1996. N 7

8. Всеволожский К., Мединский В. Правові аспекти комерційної реклами. Книга для тих, хто пробує свої чинності в рекламі й хотів би бути в них упевнений. М. 1998

9. Глушакова Т.И. Ефективна реклама: базові підходи // Практичний маркетинг. 1999. N 7 (29).

10. Гольман И.А. Рекламне планування. Рекламні технології. Організація рекламної діяльності. М. 1996

11. Гуков М. Рекламний бюджет фірми: Як визначити його, щоб реклама була успішної // Бізнес, 1998. N 9/10.

12. Дейян А. Реклама. - М.: Прогрес - Универс, 1993

13. Замалев М. Ш. Практика використання коштів на рекламу// Фінансова Росія, 1997. N 11

14. Закон РФ про засоби масової інформації РФ. // Відомості з'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. 1992. N 7

15. Картер Г. Ефективна реклама. Путівник для малого бізнесу: Пер. с англ. М. 1998

16. Кирилов А.Т. Реклама в туризмі. Спб, 1998

17. Кононенко Н.В. Як оцінити ефективність реклами?// Маркетинг і маркетингові дослідження в Росії, 1998. N 4

18. Котлер Ф. Основи маркетингу. - М.: Прогрес, 1990

19. Кравченко Ф. Контрреклама: Потенціал закону поки не реалізований // Журналіст, 1999. N 2

20. Крилов И. Тестування реклами: останні досягнення в оцінці рекламної ефективності// Реклама, 1996. N 2-3

21. Макиенко И.И. Метод визначення оптимального рекламного бюджету (метод Данхера-Руста)// Маркетинг і маркетингові дослідження в Росії, 1997. N 6.