Підвищення якості сертифікаційних випробувань в лабораторії
Основи управління якістю та її забезпечення в лабораторіях. Виникнення систем управління якістю. Поняття якості результатів діяльності для лабораторії. Розробка системи управління якістю випробувальної лабораторії. Проведення сертифікаційних випробувань.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.12.2011 |
| Размер файла | 4,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
однозначність лексичного матеріалу, термінів та визначень, що зрозумілі всьому персоналу.
Таким чином, ми маємо документ загального характеру мета якого привести докази того, що лабораторія володіє всіма засобами забезпечення кожної з вимог ДСТУ ІSO/IEC 17025-2001. Детальне описання реалізації Настанови міститься на нижчих щаблях піраміди з якості. Перший після Настанови рівень документів - процедури, тобто обумовлений спосіб реалізації діяльності.
Рисунок 2.2 - Традиційна пірамідальна модель документальної побудови СУЯ
Найнижчий рівень піраміди - первинні дані, записи, документи, протоколи, тобто вся та первинна документована інформація, що є основою СЯ і підтвердженням її функціонування, технічної компетентності та базою для введення корегуючи і попереджуючих дій. Саме в цих документах містяться докази того, що всі процедури, методики і інструкції виконуються на практиці. Якщо бланки, формі пусті, то і система "мертва", існує тільки в Настанові, процедурах і інструкціях, а не в реальному житті. Якщо кількість цих первинних документів з часом змінюється, корегується, то це означає, що система напевно реально існує і розвиваються.
Перед написанням Настанови з якості необхідно ввести систему ідентифікації документації, яка б забезпечила однозначність і легкість при використанні (існуюча система нумерації полягала в наданні номерів кожному рівню документації за рисунком 2.2, що не виключало можливість плутанини) (рисунок 2.3, таблиця 2.1).
Рисунок 2.3 - Система ідентифікації документів
Наприклад, документ, що ідентифікується, має назву Процедура "Робота з замовником", тоді його ідентифікація у системі документації центру буде наступною: ПР. РЗ/01-06.
Таблиця 2.1 - Скорочення при ідентифікації документів
|
Скорочена назва документу, яка використовується при наданні ідентифікаційного номеру |
Назва документу |
|
|
ДПЯ |
Декларація політики з якості |
|
|
НЯ |
Настанова з якості |
|
|
ПР |
Процедура |
|
|
ІП |
Посадова інструкція |
|
|
ІПВ |
Інструкція по проведенню випробувань |
|
|
ІПК |
Інструкція по проведенню калібрувань |
Схема розробки нормативної документації випробувальної лабораторії наведена на рисунку 2.4 Ця схема також може використовуватися для розробки документів на інших підприємствах та організаціях.
Рисунок 2.4 - Схема розробки документації згідно до вимог ДСТУ ІSO/IEC 17025
Внаслідок того, що Настанова представляє собою документ, який описує систему управління якістю і дії всіх елементів у рамках цієї системи у вигляді процесного підхода, то велику роль відіграють Процедури, які використовуються під час роботи. Для більш легкого сприймання процесів у Процедурах використовується органограма, що відображує послідовність дій і встановлює взаємозв'язки [25].
В ході дипломної роботи була розроблена Декларація політики з якості ВСЦ "Агрегат", яка приведена в додатку А.
3. Організація діяльності випробувальної лабораторії й проведення сертифікаційних випробувань
При проведенні сертифікації випробувальна лабораторія (ВЛ) повинна забезпечувати неупередженість у роботі із заявником, незалежність при прийнятті рішень, мати недоторканність із боку вищих керівників, якщо вона являється частиною фірми, або впливових клієнтів, а також мати технічну компетентність.
Як й в Органі по сертифікації, ці показники визначаються юридичним статусом, адміністративною й організаційною структурою ВЛ. Юридичний статус випробувальної лабораторії повинен відповідати чинному законодавству. Вона повинна бути самостійною юридичною особою або підрозділом у його складі. Випробувальні лабораторії і їхній персонал не повинні піддаватися комерційному, фінансовому, адміністративному або іншому тиску, здатному впливати на виводи або оцінки. Вплив на результати випробувань із боку зовнішніх організацій або осіб повинні бути виключені. Випробувальна лабораторія не має права займатися діяльністю, здатною підірвати довіру відносно її незалежності в прийнятті рішень і неупередженості при проведенні випробувань. Оплата праці персоналу, якому доручено проводити випробування, не повинна залежати від кількості випробувань їхніх результатів. Якщо виріб випробовують організації, які взяли участь у розробці, виробництві або реалізації цих виробів (наприклад виробники), то повинні бути розроблені додаткові вимоги про умови, що забезпечують об'єктивність випробувань [26].
3.1 Структура випробувальної лабораторії
Організаційна структура лабораторії повинна забезпечувати для кожного співробітника конкретну сферу діяльності й межі його повноважень (обов'язків і відповідальності). Типова структура іспитової лабораторії (ВСЦ "Агрегат") наведена на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1 - Типова структура випробувальної лабораторії
Керівник лабораторії здійснює загальне керівництво й формує політику її діяльності. Відповідальний за систему якості розробляє й контролює виконання положень Настанови з якості лабораторії. Заступник керівника по випробуваннях відповідає за виконання всіх технічних завдань, пов'язаних із проведенням випробувань. Секретаріат виконує функції по діловодству, здійснює прийом і реєстрацію замовлень на випробування, архівування робочої документації й ін. Фахівці груп по випробуваннях безпосередньо проводять випробування продукції й оформляють протоколи випробувань у позначеній області.
3.2 Вимоги до персоналу випробувальної лабораторії
Технічна компетентність ВЛ визначається наявністю в ній кваліфікованого персоналу.
Персонал ВЛ повинен мати достатнє освіту й кваліфікацію. При цьому враховуються наступні моменти:
базова освіта;
фахова освіта до початку роботи в лабораторії;
навчання й підготовка по спеціальних питаннях після початку роботи в лабораторії;
знання методів і засобів вимірів, випробувань і контролю, необхідних для проведення конкретних випробувань, отриманих у ході підвищення кваліфікації;
досвід роботи в групах випробувань або на керівних посадах в випробувальній лабораторії.
Лабораторія повинна мати в розпорядженні необхідну документацію й відомості, що стосуються кваліфікації, практичного досвіду й підготовки кадрів. Ці дані приводяться в Настанові з якості. Для кожного фахівця передбачена посадова інструкція, що встановлює функції, обов'язки, права й відповідальність, кваліфікаційні вимоги до освіти, технічним знанням і досвіду роботи. Фахівці й експерти, що безпосередньо беруть участь у проведенні випробувань й оцінок, повинні бути атестовані у встановленому порядку. Відносно вимог до забезпечення конфіденційності персонал лабораторії повинен мати зобов'язання по нерозголошенню професійних таємниць, що стосуються третіх осіб. Велика увага в іспитовій лабораторії повинна приділятися заходам щодо підвищення кваліфікації персоналу. Вона повинна проводитися як для нових, так і для досвідчених співробітників. Розрізняють зовнішнє й внутрішнє підвищення кваліфікації. Зовнішнє проходить у традиційних формах - участь у конференціях і семінарах, навчання на курсах, самопідготовка; внутрішнє проявляється в регулярних обговореннях співробітниками лабораторії проблем, пов'язаних із кваліфікацією. Такі обговорення повинні проводитися без морального тиску на співробітників з боку керівництва. Ініціатива в рішенні завдань, спрямованих на поліпшення випробувань, повинна заохочуватися.
Міжнародна організація EUROLAB, що поєднує випробувальні лабораторії різних країн Європи, установила чотири рівні кваліфікації персоналу, що проводить випробування:
елементарний рівень - неспеціальна освіта й спеціальна підготовка;
базовий рівень - основне професійна освіта необхідна для виконання робіт у лабораторії;
підвищений рівень - більш висока основна професійна освіта для виконання робіт у лабораторії й більш розширені знання;
найвищий рівень - вища освіта, здатності до рішення складних іспитових завдань, поглиблені знання випробувань і керування (менеджменту).
Кожний із цих чотирьох рівнів передбачає три градації кваліфікації: достатню, гарну й відмінну. За допомогою цих критеріїв оцінюється персонал при акредитації ВЛ на відповідність ДСТУ EN 45001-98 або ДСТУ ISO/IEC 17025-2001 [26].
3.3 Засоби вимірів випробувальної лабораторії
ВЛ повинна бути оснащена засобами вимірів, випробувань і контролю, а також видатковими матеріалами (хімічними реактивами, речовинами й ін.) для правильного проведення випробувань і вимірів, що потрібно для визнання її компетентності. У виняткових випадках можна на договірних умовах застосовувати встаткування, що не належить лабораторії, при тім що це встаткування атестоване, а засоби вимірів перевірені у встановленому порядку. Дані по оснащеності технічними засобами випробувань приводяться в Посібнику з якості.
Устаткування лабораторії в тому числі й засоби вимірів, повинні використатися по призначенню. Документація по його експлуатації й технічному обслуговуванні повинна бути доступна. Несправне встаткування, що дає при випробуваннях сумнівні результати, повинне бути зняте з експлуатації й
відзначено відповідним чином, що вказує на його непридатність. Таке встаткування варто зберігати в спеціально відведеному місці доти, поки воно не буде відремонтована і його придатність не буде підтверджена за допомогою випробувань (перевірки. калібрування). Кожна одиниця встаткування для випробування або виміру повинна мати реєстраційну картку, що містить наступні відомості:
найменування встаткування;
найменування виготовлювача, тип, заводський номер;
дати одержання й уведення в експлуатацію;
місце розташування в цей час;
стан на момент одержання (нове, зношене, із продовженим терміном дії й т.п.);
дані про ремонт й обслуговування;
дату останньої перевірки, калібрування;
опис всіх ушкоджень або відмов, переробок або ремонту.
Калібрування або перевірка вимірювального й іспитового встаткування при необхідності проводиться перед уведенням його в експлуатацію й далі відповідно до встановленої програми.
Загальна програма калібрування встаткування повинна забезпечувати простежуємість вимірів, проведених ВЛ на відповідність національному й міжнародному зразковому засобам вимірів, якщо такі існують. Якщо подібну простежуємість здійснити неможливо, то ВЛ повинна представити переконливі докази точності результатів випробувань (наприклад, беручи участь у відповідній програмі міжлабораторних випробувань). Зразкові засоби вимірів, наявні в лабораторії, варто використовувати тільки для калібрування робочого встаткування й не застосовувати для інших цілей. Зразкові засоби вимірів повинні бути калібровані компетентним органом, що може забезпечити спостереження їхньої відповідності національним або міжнародним еталонам. При необхідності випробувальне встаткування може піддаватися контролю між періодичними повторними калібруваннями.
3.4 Процес сертифікаційних випробувань у ВЛ
Випробувальна лабораторія повинна мати чітко відрегульованими й документально оформлені робочі процедури, які супроводжують весь втпробувальний процес від прийому замовлення до видачі протоколу випробувань (рисунки 3.2, 3.3, 3.4). У такий спосіб досягається однозначність у виконанні технологічних операцій у лабораторії. У стандарті на вимоги до ВЛ особлива увага приділена процедурам, що істотно впливають на результати випробувань.
Порядок обігу з випробувальними зразками виробів, іноді цей процес називають менеджментом зразків, включає правильну підготовку й проведення відбору зразків, їхнє маркування, дотримання умов транспортування й зберігання. Зразки, що надходять на випробування, повинні бути ідентифіковані й супроводжуватися актами відбору й ідентифікації зразків. Система реєстрації повинна гарантувати конфіденційність використання зразків або випробуваних виробів, наприклад відносно інших замовників. На всіх стадіях зберігання, транспортування й підготовки виробів до випробувань вживають необхідних заходів обережності, що виключають псув виробів у результаті забруднення, корозії або надмірних навантажень, що негативно впливають на результати випробувань. Повинні дотримуватися вимоги, установлені інструкціями на експлуатацію виробів.
Одержання, зберігання, повернення (або утилізація) зразків виробляються по чітко встановлених правилах.
Правильний менеджмент зразків - один з найважливіших етапів у забезпеченні якості випробувань. Випробувальна лабораторія не повинна приймати на сертифікаційні випробування зразки, походження яких невідомо.
При проведенні випробувань у ВЛ необхідно використовувати методи, установлені стандартами або технічними умовами на процеси випробувань. Ці документи повинні бути в розпорядженні співробітників, відповідальних за проведення випробувань. При відсутності встановленого методу випробування варто документально оформити угоду між замовником і лабораторією про метод, який буде застосовуватися.
Робота, проведена випробувальною лабораторією, відбивається в протоколі, що показує точно, чітко й недвозначно результати випробувань й іншу стосовну до них інформацію.
4. Обробка результатів сертифікаційних випробувань
4.1 Вимоги до водонагрівальних ємкісних газових побутових апаратів при проведенні сертифікаційних випробувань
Водонагрівальні ємкісні газові побутові апарати (далі - апарати) призначені для децентралізованого гарячого водопостачання.
Апарати класифікують [27]:
За конструктивним виконанням водяної частини:
апарати відкритого типу (атмосферні);
апарати закритого типу (під тиском до 600 кПа) - Д.
За використовуваними газами:
категоря 12 - апарати, що працюють на природному газі (з тиском 1470 Па - 2744 Па і (або) 640 Па - 1764 Па);
категорія 13 - апарати, які працюють на пропані, бутані та їх сумішах (з тиском 1960 Па - 3528 Па);
категорія 223 - апарати, які працюють на природному газі, пропані, бутані та іх сумішах.
Сертифікаційні випробування проводилися для АГВ-Д-80-12: апарата (А) газового (Г) водонагрівального (В) ємкісного закритого типу (Д) з номінальною місткістю бака 80л, який працює на природному газі (категорія 12).
Згідно ДСТУ 3374-96 сертифікаційні випробування потрібно проводити не менш ніж на трьох апаратах на відповідність наступним параметрам:
апарат у пакованні повинен витримувати транспортне трясіння за середнього перевантаження 2,4g і частоти 120 ударів на хвилину;
температура зовнішньої поверхні кожуха апарата повинна бути не більше 50°С. Температура зовнішньої поверхні кожуха апарата на висоті камери згоряння і у безпосередній близькості від оглядового вікна або отвору для запалювання не повинна перевищувати температуру повітря у приміщенні більше ніж на 100°С;
температура поверхні ручок керування в точках дотику не повинна перевищувати температуру повітря у приміщенні більше ніж:
для металевих на 35°С;
для керамічних на 45°С;
для пластмасових на 50°С;
ручки керування апарата потрібно розташовувати в зручному і доступному для користування місці; їх положения повинно чітко вирізнятися. Якщо керування подаванням газу здійснюеться обертанням ручки керування, то переміщування її в положения „Відкрито" повинно проводитися проти годинникової стрілки;
коригувальний рівень звукової потужності аппарата, який працює на номінальній тепловій потужності, повинен бути не більше 55 дБА;
бак і деталі апарата, дотичні до води, повинні бути міцними і щільними;
газові комунікації апарата повинні бути герметичними;
конструкція апарата повинна забезпечувати:
а) доступ до основного і запального пальників, запобіжних і регулювальних пристроїв їх зняття без роз'єднання апарата з комунікаціями;
б) зручність і безпечність розпалювання запального пальника;
в) виключення зміщення основного і запального пальників;
г) можливість спостереження за роботою пальників;
д) виключення викиду полум'я основного пальника з камери згоряння;
е) відведення продуктів згоряння у димохід і виключення їх виходу в приміщення;
ж) заміну сопел у разі переходу з одного газу на інший тільки за допомогою стандартного інструменту;
з) виключення згасання основного пальника від утворюваного на початку нагрівання конденсату і виключення можливосп його утворення під час експлуатації;
температура продуктів згоряння на виході апарата повинна бути не менше 110°С;
апарат повинен бути працездатним за розріджування у димоході від 1,96 до 29,40 Па;
вихідні отвори сопел повинні бути нерегульованими;
апарат повинен мати газовий фільтр;
апарат повинен мати терморегулятор з диапазоном настроєння від 50 до 75°С з похибкою регулювання ±5°С.
під час розпалювання полум'я повинне поширюватися по всій поверхні основного пальника без хлопків і не більше ніж за 2 с;
полум'я запального пальника повинне бути стійким до включення і виключення основного пальника і до горизонтального потоку повітря швидкістю 2 м/с;
пальник повинен забезпечувати стійке горіння без проскокування і відривання полум'я;
матеріали та (або) покриття деталей апарата потрібно використовувати з числа дозволених Міністерством охорони здоров'я (Держсанепіднаглядом) держави-виробника (споживача) для конкретного виду застосування. Бак і деталі аппарата, які контактують з водою, повинні бути корозійно-стійкими або корозійно-захищеними.
мастильні та ущільнювальні матеріали, які застосовуються у газових комунікаціях, повинні бути стійкими до впливу вуглеводневих газів. Зміна маси ущільнювальних матеріалів щодо вихідної повинна бути не більше 5 %, а проникність, у тому числі після „прискореного старіння” повинна бути не більше 0,005 г/год;
апарат повинен мати теплове реле безпеки для захисту від перегрівання води з температурою спрацювання (відключення і блокування основного і запального пальників) не більше:
для апарата відкритого типу 85°С;
для апарата закритого типу 95°С;
вміст оксиду вуглецю в сухих нерозбавлених продуктах згоряння повинен бути не більше:
для еталонного газу 0,05 % об'ємних;
для граничного газу 0,1 % об'ємних.
Сертифікаційні випробування АГВ-Д-80-12 проводилися на стенді, зображеному на рисунку 4.1 [27].
1 - кран пробковий, 2 - лічильник газовий, 3 - термометр,
4 - мановакуумметр, 5 - манометр, 6 - вентиль,
7 - апарат водонагрівальний ємкісний, 8 - мікроманометр,
9 - пробовідбірник, 10 - ємкість для води, 11 - ваги
Рисунок 4.1 - Схема стенда для проведення випробувань
Визначивши усі параметри, які необхідно перевірити при сертифікаційних випробуваннях, методики виконання вимірів, установлені стандартами й технічними умовами на процеси випробувань, вибравши засоби вимірювальної техніки, ми приступаємо до проведення сертифікаційних випробувань - контрольним випробуванням продукції, проведеним з метою встановлення відповідності характеристик її властивостей національним й (або) міжнародним нормативно-технічним документам [28].
При проведенні випробувань ми робимо безліч вимірів тих або інших характеристик апарата, практична користь яких визначається вказівкою похибки виміру, тобто кількісної характеристики відхилення результату виміру від значення вимірюваної фізичної величини.
Для визначення похибки вимірів у лабораторії ВСЦ "Агрегат" використовується методика обробки результатів спостережень відповідно до ГОСТ 8.207-76 [29].
4.2 Обробка результатів вимірювань
Попередня обробка результатів вимірювань або спостережень необхідна для того, щоб надалі з найбільшою ефективністю, а головне коректно використовувати для побудови емпіричних залежностей статистичні методи.
Зміст попередньої обробки в основному полягає у відсіюванні грубих похибок вимірювання або похибок, що неминуче мають місце при переписуванні цифрового матеріалу або при введенні інформації в зчитуючий пристрій ЕВМ.
Грубі похибки вимірювання (аномальні, або що сильно виділяються, значення) дуже погано піддаються визначенню, хоча інтуїтивно кожному експериментатору ясно, що це таке. Можна зустріти вказівку, що аномальні значення вимірюваної величини виходять в результаті зміни умов експерименту, проте це визначення неповне.
Мабуть, краще пояснює суть грубих похибок наступний приклад: якщо допустити, що 10% вимірювань, що є аномальними значеннями, відстоять від середнього більш ніж на 3l (l - відрізок на осі Ox), а решта спостережень розташовується в межах l, то при оцінці дисперсії ці 10% спостережень щонайменше подвоюють оцінку.
Іншим важливим моментом попередньої обробки даних є перевірка відповідності розподілу результатів вимірювання закону нормального розподілу. Якщо ця гіпотеза неприйнятна, то слід визначити, якому закону розподілу підкоряються експериментальні дані і, якщо це можливо, перетворити даний розподіл до нормального. Тільки після виконання перерахованих вище операцій можна перейти до побудови емпіричних формул, застосовуючи, наприклад, метод найменших квадратів.
4.2.1 Результати виміру
Під час проходження апаратом сертифікаційних випробувань усі його параметри перевіряються на відповідність ДСТУ 3374-96 [27]. У даній дипломній роботі розглянемо тільки один з них - тиск природного газу.
При проведенні випробувань були отримані наступні результати вимірювання тиску природного газу у апараті (таблиця 4.1).
Таблиця 4.1 - Проміжні обчислення отримані при випробуваннях
|
N |
Рi |
Рі- |
|| |
() 2 |
() 3 |
() 4 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
1 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
2 |
1504 |
3,680 |
3,680 |
13,542 |
49,836 |
183,397 |
|
|
3 |
1496 |
-4,320 |
4,320 |
18,662 |
-80,622 |
348,285 |
|
|
4 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
5 |
1501 |
0,680 |
0,680 |
0,462 |
0,314 |
0,214 |
|
|
6 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
7 |
1501 |
0,680 |
0,680 |
0,462 |
0,314 |
0,214 |
|
|
8 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
9 |
1503 |
2,680 |
2,680 |
7,182 |
19,249 |
51,587 |
|
|
10 |
1501 |
0,680 |
0,680 |
0,462 |
0,314 |
0,214 |
|
|
11 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
12 |
1498 |
-2,320 |
2,320 |
5,382 |
-12,487 |
28,970 |
|
|
13 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
14 |
1507 |
6,680 |
6,680 |
44,622 |
298,078 |
1991,159 |
|
|
15 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
16 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
17 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
18 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
19 |
1495 |
-5,320 |
5,320 |
28,302 |
-150,569 |
801,026 |
|
|
20 |
1496 |
-4,320 |
4,320 |
18,662 |
-80,622 |
348,285 |
|
|
21 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
22 |
1498 |
-2,320 |
2,320 |
5,382 |
-12,487 |
28,970 |
|
|
23 |
1502 |
1,680 |
1,680 |
2,822 |
4,742 |
7,966 |
|
|
24 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
25 |
1501 |
0,680 |
0,680 |
0,462 |
0,314 |
0,214 |
|
|
26 |
1506 |
5,680 |
5,680 |
32,262 |
183,250 |
1040,862 |
|
|
27 |
1503 |
2,680 |
2,680 |
7,182 |
19,249 |
51,587 |
|
|
28 |
1494 |
-6,320 |
6,320 |
39,942 |
-252,436 |
1595,395 |
|
|
29 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
30 |
1502 |
1,680 |
1,680 |
2,822 |
4,742 |
7,966 |
|
|
31 |
1504 |
3,680 |
3,680 |
13,542 |
49,836 |
183,397 |
|
|
32 |
1498 |
-2,320 |
2,320 |
5,382 |
-12,487 |
28,970 |
|
|
33 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
34 |
1505 |
4,680 |
4,680 |
21,902 |
102,503 |
479,715 |
|
|
35 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
36 |
1500 |
-0,320 |
0,320 |
0,102 |
-0,033 |
0,010 |
|
|
37 |
1504 |
3,680 |
3,680 |
13,542 |
49,836 |
183,397 |
|
|
38 |
1495 |
-5,320 |
5,320 |
28,302 |
-150,569 |
801,026 |
|
|
39 |
1504 |
3,680 |
3,680 |
13,542 |
49,836 |
183,397 |
|
|
40 |
1495 |
-5,320 |
5,320 |
28,302 |
-150,569 |
801,026 |
|
|
41 |
1502 |
1,680 |
1,680 |
2,822 |
4,742 |
7,966 |
|
|
42 |
1508 |
7,680 |
7,680 |
58,982 |
452,985 |
3478,924 |
|
|
43 |
1508 |
7,680 |
7,680 |
58,982 |
452,985 |
3478,924 |
|
|
44 |
1497 |
-3,320 |
3,320 |
11,022 |
-36,594 |
121,493 |
|
|
45 |
1502 |
1,680 |
1,680 |
2,822 |
4,742 |
7,966 |
|
|
46 |
1501 |
0,680 |
0,680 |
0,462 |
0,314 |
0,214 |
|
|
47 |
1504 |
3,680 |
3,680 |
13,542 |
49,836 |
183,397 |
|
|
48 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
49 |
1502 |
1,680 |
1,680 |
2,822 |
4,742 |
7,966 |
|
|
50 |
1499 |
-1,320 |
1,320 |
1,742 |
-2,300 |
3,036 |
|
|
75016 |
0,000 |
135,920 |
570,880 |
666,317 |
17059,842 |
Кожну оцінку параметра, одержану на підставі вибірки, слід розглядати як значення випадкової величини, що змінюється від вибірки до вибірки.
Причиною відмінностей параметрів розподілу і їх оцінок є: обмежений об'єм вибірки n<N; наявність погрішностей при отриманні вибіркових значень.
До оцінок параметрів пред'являються вимоги спроможності, ефективності і незміщенності.
Оцінка параметра називається спроможною, якщо при збільшенні об'єму вибірки n<N вона (оцінка) прагне до оцінюваного теоретичного значення параметра.
Оцінка параметра називається ефективною, якщо вона володіє найменшою дисперсією в порівнянні з іншими оцінками.
Оцінка параметра називається незміщеною, якщо при будь-якому числі спостережень n її математичне очікування точно рівне величині оцінюваного параметра. Задоволення вимозі незміщенності усуває систематичну похибку, яка залежить від об'єму вибірки n і у разі спроможності прагне до нуля при n>?. [30] Для ряду спостережень Р1, Р2, Р3. Рn можна визначити середнє значення по формулі
, (4.1)
де - середнє арифметичне виправлених результатів вимірів;
Рi - i-й результат спостереження;
n - кількість результатів спостережень.
Якщо визначено середнє значення, то легко знайти відхилення кожного спостереження від середнього:
У разі одновимірного емпіричного розподілу довільним моментом порядку k називається сума k-х ступенів відхилень результатів спостережень від довільного числа С, ділена на об'єм вибірки n:
, (4.2)
де k може приймати будь які значення натурального ряду чисел. Якщо С=0, то момент називається начальним, яким і є середнє вибіркове .
При С=момент називається центральним. Перший центральний момент
(4.3)
Другий центральний момент представляє собою дисперсію S2 емпіричного розподілу:
. (4.4)
Незміщену оцінку для дисперсії можна знайти за формулою:
. (4.5)
Вибіркові СКВ можна знайти за формулами:
та . (4.6)
З інших моментів частіше за все використовуються моменти третього та четвертого порядків:
, (4.7)
. (4.8)
Вибіркове значення коефіцієнта варіації, що є мірою відносної мінливості спостережуваної величини, визначають по формулі:
. (4.9)
Результати обчислення вибіркових характеристик, згаданих вище, за даними таблиці 4.1 приведемо у вигляді таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 - Вибіркові характеристики розподілу
|
1500,3 |
3,378 |
3,413 |
0 |
11,418 |
13,326 |
341, 197 |
0,227 |
4.2.2 Перевірка наявності аномальних помилок за допомогою таблиць розподілу Стьюдента
Грубі похибки вимірів (промахи) можуть сильно спотворити результат виміру й довірчий інтервал тому їхнє виключення із серії обов'язково. Звичайно вони відразу видні в ряді отриманих результатів, але в кожному конкретному випадку це необхідно довести.
Цей метод виключення аномальних помилок для вибірок великого об'єму відрізняється простотою, а таблиці розподілу Стьюдента є практично в будь-якій книзі за математичною статистикою. Розподіл Стьюдента відноситься до категорії розподілів, пов'язаних з нормальним розподілом.
Відомо, що критичне значення р (р-процентна точка нормованого вибіркового відхилення) виражається через критичне значення розподілу Стьюдента tр, n-2 [31]:
. (4.10)
Враховуючи це, можна запропонувати наступну процедуру відсіву грубих похибок вимірювання для великих вибірок:
a) з таблиці 4.1 виберемо спостереження, що має найбільше відхилення (це Р43), та для нього визначимо
, (4.11)
;
б) за допомогою [30] знаходимо процентні точки:
та ;
в) за формулою (4.10) визначаємо відповідні точки:
та .
Значення знаходиться між двома табличними критичними значеннями: 1,647 < 2,565 < 2,987. В даному випадку відсів вибраного спостереження не виконуємо, тому що на користь цієї процедури немає додаткових факторів.
4.2.3 Перевірка гіпотези нормальності розподілу
Для не дуже великих вибірок (n<120) можно використати метод середнього абсолютного відхилення (САВ). Для цього необхідно визначити САВ:
, (4.12)
.
Для вибірки, що має наближено нормальний закон розподілення, повинно бути справедливим вираз:
, (4.13)
0,0015 < 0,0566.
Тобто, гіпотеза нормальності розподілення вибірки спостережень, наведених у таблиці 4.1, підтверджується.
Деяке уявлення про близькість емпіричного розподілу до нормального може дати аналіз показників асиметрії і ексцесу. Показник асиметрії можна визначити, використовуючи дані таблиці 4.2 по формулі:
, (4.14)
.
Отже, деяка асиметрія має місце.
Для зручності порівняння емпіричного розподілу і нормального як показник ексцесу приймають величину
, (4.15)
.
Є також і невеликий ексцес.
Незміщені оцінки для показників асиметрії і ексцесу визначають по формулах:
; (4.16), . (4.17)
В даному випадку та .
Для перевірки гіпотези нормальності розподілу слід також обчислити середні квадратичні відхилення для показників асиметрії і ексцесу:
; (4.18)
. (4.19)
Маємо: , .
Перевірка одночасного виконання двох умов:
та . (4.20)
Якщо виконуються умови, то гіпотеза нормальності досліджуваного розподілу може бути прийнята. У даному прикладі 0,3562 < 1,0098 і 0,2936 < 3,3095. Отже, виконання вказаних умов свідчить, що гіпотеза нормальності розподілу може бути прийнята.
4.2.4 Полігон та гістограма розподілення частот
Якщо вихідні дані (таблиця 4.1) розділити на класи, то можна побудувати полігон і гістограму частот.
Розбивку на класи можна виконати за правилом Штюргеса (Старджеса) [30]. Число класів
k = 1+3,32 lgn; (4.21)
k = 6,64.
З іншого боку, розмах варіювання визначається як різниця Pmax-Pmіn=14 Па. Виходячи із цього, приймемо число класів (інтервалів) рівним 6, із ступенями, знайденими за формулою:
; (4.22)
mP=2,33 Па
Розбиття на класи зведемо в таблицю 4.3 Пояснимо цю методику підрахунку частот. Переглядаємо таблицю 4.1 по порядку від першої до останньої строчки, і при читанні кожного результату відповідну мітку (крапку або риску) заносимо в той клас (інтервал), до якого відноситься дане спостереження.
Таблиця 4.3 - Розбиття на класи, обчислення частот
|
N |
Класи |
Рср |
Абсолютна частота |
Відносна частота |
Відносна накоплена частота |
|
|
1 |
1494-1496,33 |
1495,17 |
6 |
6/50 |
6/50 |
|
|
2 |
1496,34-1498,66 |
1497,51 |
9 |
9/50 |
15/50 |
|
|
3 |
1498,67-1500,99 |
1499,84 |
13 |
13/50 |
28/50 |
|
|
4 |
1501-1503,33 |
1502,17 |
12 |
12/50 |
40/50 |
|
|
5 |
1503,34-1505,66 |
1504,51 |
6 |
6/50 |
46/50 |
|
|
6 |
1505,67-1508 |
1506,84 |
4 |
4/50 |
50/50 |
Кумулятивна лінія, гістограма і полігон розподілів, побудовані за даними таблиці 4.3, зображені на рисунку 4.2 Гістограма і полігон розподілів є графічним відображенням частот, які в свою чергу, є оцінки щільності вірогідності. Кумулятивна лінія - графік накопичених частот, що в свою чергу оцінюють функцію розподілу Р (х) в точці х. Дуже багато спостережень в природі при такій обробці дають колоколоподібні полігони розподілу.
1 - кумулятивна лінія; 2 - гістограма розподілу; 3 - полігон розподілу
Рисунок 4.2 - Графічне зображення розподілення частот
4.2.5 Критерій Пірсона
Розглянемо методику перевірки гіпотези нормальності розподілу по -критерію. Застосування критерію припускає також використання властивостей так званого стандартного нормального розподілу [31]. Рівняння кривої стандартного нормального розподілу має вигляд:
, (4.23)
де z= (x-µ) /.
Використовуючи дані таблиці 4.3 обчислемо критерій . Результати розрахунків зведемо до таблиці 4.4.
У таблиці 4.4 значення обчислене за формулою:
, (4.24)
де B - спостережувана частота;
E - очікувана по стандартному нормальному розподілу частота.
Середнє значення спостережень знайдемо за формулою:
. (4.25)
Вибіркове СКВ можна знайти за формулою:
. (4.26)
Очікувана по стандартному нормальному розподілу частота визначається, як
. (4.27)
Статистичне значення
. (4.28)
Таблиця 4.4 - Результати обчислення критерію
|
N |
Рср |
B |
B?Рср |
B?Рср2 |
z |
f (z) |
E |
(B-E) 2/E |
|
|
1 |
1495,17 |
6 |
8971,02 |
13413200 |
1,573 |
0,116 |
3,960 |
1,051 |
|
|
2 |
1497,51 |
9 |
13477,59 |
20182826 |
0,888 |
0,270 |
9,216 |
0,005 |
|
|
3 |
1499,84 |
13 |
19497,92 |
29243760 |
0, 205 |
0,392 |
13,381 |
0,011 |
|
|
4 |
1502,17 |
12 |
18026,04 |
27078177 |
0,478 |
0,357 |
12,186 |
0,003 |
|
|
5 |
1504,51 |
6 |
9027,06 |
13581302 |
1,163 |
0, 203 |
6,929 |
0,125 |
|
|
6 |
1506,84 |
4 |
6027,36 |
9082267 |
1,846 |
0,073 |
2,492 |
0,913 |
|
|
50 |
75026,99 |
112581532 |
2,107 |
.
Число ступенів свободи , оскільки оцінюються два параметри: і . З допомогою додатку Б знаходимо табличне значення .
.
Значить, з заданою вірогідністю, емпіричні дані не суперечать гіпотезі про нормальність закону розподілу, тобто гіпотеза про те, що спостережувані частоти розподілені нормально, приймається на 10% рівні.
4.3 Видача протоколу випробувань
Вся робота, проведена іспитовою лабораторією повинна бути відбита в протоколі, що показує точно, чітко й недвозначно результати випробувань й іншу стосовну до них інформацію. Кожен протокол випробувань повинен відповідати формі розробленої в іспитовій лабораторії й містити наступні відомості:
найменування, адреса іспитової лабораторії;
позначення протоколу;
заява про те, що протокол стосується тільки зразків, підданих випробуванню;
заява, що виключає можливість часткового передруку протоколу без дозволу іспитової лабораторії;
дані замовника;
позначення випробовуваного зразка;
підстава по якому проводяться випробування;
ціль випробувань;
час і місце проведення випробувань;
умови проведення випробувань;
технічні характеристики об'єкта випробувань і його зовнішній вигляд;
програма й методика відповідно до якої проводяться випробування;
маркування;
перелік використовуваного встаткування;
результати випробувань;
висновок.
При оформленні протоколу випробувань особлива увага необхідно обертати на виклад результатів випробувань і виключення труднощів при їхньому сприйнятті. Протоколи по кожному виді проведених випробувань можуть відрізнятися по змісту, однак рубрики повинні бути стандартизовані. Виправлення або доповнення в протоколі випробувань після його випуску оформляються тільки у вигляді окремого документа, озаглавленого, наприклад, Доповнення до протоколу випробувань.
Всі протоколи випробувань зберігаються в належному місці з дотриманням конфіденційності, якщо законом не встановлюються інші вимоги.
5. Охорона праці та навколишнього середовища
5.1 Загальні питання охорони праці та навколишнього середовища
5.1.1 Актуальність охорони праці
Закон України "Об охране труда" встановлює загальні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я у процесі трудової діяльності. У статті 1 закону України "Об охране труда" надане поняття охорони праці. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, націлених на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі праці [36].
У даному розділі дипломної роботи розглядаються питання охорони праці щодо проведення сертифікації електронно-обчислювальної техніки.
5.1.2 Характеристика виробничого середовища
Робота виконана в лабораторії вимірювальної техніки Політехнічного університету на кафедрі ІВТ, що знаходиться на першому поверсі триповерхової цегельної будівлі. Приміщення належить до приміщень із підвищеною небезпекою поразки електричним струмом, тому що існує можливість одночасного дотику до металоконструкцій, які мають з'єднання із землею одного боку й металевих корпусів приладів з іншого. По характеру навколишнього середовища приміщення належить до нормального, тобто сухе приміщення, у якому відсутні ознаки властиві приміщенням жарким, запиленим, з хімічно активним або органічним середовищем.
5.1.3 Характеристика небезпечних та шкідливих факторів
Питання охорони праці і навколишнього середовища розглядаються з урахуванням діяльності дослідника. Перелік небезпечних і шкідливих факторів, характерних для такого типу робіт, наведено у таблиці 5.1, відповідно до ГОСТ 12.1.003-74 [37].
Таблиця 5.1 - Перелік шкідливих і небезпечних факторів
|
Найменування |
Джерело |
Нормовані параметри |
Нормативний документ |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
Підвищений рівень шуму |
Друкувальна техніка, вентиляційна система |
Гранично припустима норма звуку L=50 дБА |
ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ.01.07.84. |
|
|
Рентгенівське випромінювання |
Монітор ЕОМ |
100 мкр/ ч |
ДНАОП 0.00-1.31.99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ. |
|
|
Підвищений потенціал статичної електрики |
Діелектрична поверхня електричних приладів |
Напруга електростатичного поля Е=15 кВ/ м |
ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Введ.02.06.85. |
|
|
Іонізація повітря у робочій зоні |
ЕПТ ВДТ |
Кількість n+=1500-3000 см3 n-=3000-5000 см3 |
СН 2152-80 Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных помещений. Введ.05.07.81. ДНАОП 0.00-1.31.99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ. |
|
|
Вібрація |
Друкувальна техніка |
Віброприскорення, м/с2, віброшвидкість, м/с |
ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности. - Введ.01.07.91. ДСанПІН 3.3.2 007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з ВДТ електронно - обчислювальних машин. |
|
|
Підвищена напруга, В |
Електрична мережа, електроапаратура |
Струм через тіло людини Ih= (0,6-1,5) мА |
ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Взамен 12.1.006-76. |
|
|
Електромагнітне поле радіочастотного діапазону f=60 кГц-300 МГц f=300 МГц-300 ГГц |
ЕПТ ПК |
Щільність потоку енергії, ППЕ, Вт/см2 |
ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Взамен 12.1.006-76. |
|
|
Змінне електричне поле і змінне магнітне поле f=50 Гц |
Електрична мережа та електрична апаратура |
Напруженість електричного поля Е, В/м Магнітна індукція В, Тл. Напруженість магнітного поля Н, А/м |
ГОСТ 12.1.002-84 Электрические поля промышленной частоты. Введен 01.01.85. СН 3206-85 Предельно-допустимые уровни электромагнитных полей частотой 50 Гц. Введ.01.07.86. |
|
|
Напруженість праці |
Відповідальність, труднощі виробничого завдання |
Категорія роботи: напружена - класу 3.2 |
ДНАОП 0.00-1.31.99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ. |
|
|
Нестача природного освітлення |
Неправильне розташування робочого місця |
КЕО, %; Еmin, лк |
ДНАОП 0.00-1.31.99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ. СНиП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - Изменения и дополнения № 205 от 04.12.85. - М.: Стройиздат, 1985. |
|
|
Несприятливі метеорологічні умови |
Нераціональна організація опалення та вентиляції |
Температура t, 0C, відносна вологість ц, %, швидкість руху повітря V, м/с. |
ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ.01.01.89. СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1994. |
|
|
Пожежна безпека |
Тверді паливні матеріали та електроапаратура |
Системи запобігання пожеж та пожежного захисту |
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. Введен 01.01.89. |
5.2 Промислова санітарія
5.2.1 Вимоги до мікроклімату робочої зони
Робота дослідника належить до категорії 1a (витрати енергії при виконанні роботи до 120 ккал/г) і не вимагає фізичної напруги. Але оскільки робота досліджувача є нервово-напруженою працею, то умови мікроклімату в приміщенні мають відповідати оптимальним відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [38]. Параметри мікроклімату надані у табл.5.2.
Таблиця 5.2 - Нормовані параметри мікроклімату
|
Період року |
Категорія робіт згідно ГОСТ 12.1.005-88 |
Оптимальна температура повітря, град. С |
Оптимальна відносна вологість повітря, % |
Оптимальна швидкість руху повітря, м/с не більше |
|
|
Холодний |
Легка-1а |
22-24 |
40-60 |
0,1 |
|
|
Теплий |
Легка-1а |
23-25 |
40-60 |
0,1 |
Для підтримки оптимальних параметрів мікроклімату в лабораторії передбачені: загальна система парового опалення, діє приточно-витяжна вентиляція у відповідності зі СНиП 2.04.05-91 [39].
Робочий діапазон температур для роботи приладів - 40 ч +60 0С, відносна вологість не вище 80 %. Створені умови для працюючих у лабораторії (табл.5.2) забезпечують умови надійної роботи ЕОМ.
5.2.2 Ергономічні вимоги до організації робочого місця користувача ВДТ ЕОМ
Для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми наведені у [40]. Вони встановлюють об'єм приміщення на одного працюючого не менш 20 м3, площею не менше 6 м2. Робочі місця з ВДТ відносно світлових прорізів розташовані так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва; робочі місця з ЕОМ розташовані на відстані не менш 1 м від стін зі світловими прорізами. Відстань між боковими поверхнями ВДТ не менше 1,2 м, між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном другого не менше 2,5 м.
Конструкція робочого місця користувача ВДТ (при роботі сидячи) забезпечує оптимальну робочу позу з такими характеристиками: ступні ніг - на полу чи на підставці; стегна - у горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70-900 до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 200 відносно горизонтальної площини. Висота робочої поверхні столу для ВДТ від 680 - 800 мм. Рекомендовані розміри стола: висота 725 мм, ширина 600 - 1400 мм, глибина 800 - 1000 мм. Робочий стіл для ВДТ має простір для ніг висотою не менш 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менш 450 мм. Для зниження статичного напруження м'язів рук використані підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50-70 мм. Екран ВДТ і клавіатура розташовані на відстані від очей користувача не ближче 600 мм. Світлотехнічні характеристики дисплеїв ЕОМ згідно ДНАОП 0.00-1.31-99 [40] наведені в таблиці 5.4.
Таблиця 5.4 - Вимоги до дисплею
|
Найменування параметру |
Значення параметру |
|
|
Яркість фона, кд/кв. м |
від 35 до 120 |
|
|
Зовнішня освітленість екрану, лк |
від 100 до 250 |
|
|
Контрастність |
від 1-3 до 1.5-1 |
|
|
Нерівномірність яркості у робочій зоні екрану |
1,7-1 |
|
|
Відхилення форми робочої зони екрану від прямолінійності: по горизонталі та вертикалі, по діагоналі |
2 %, 4 % не більш відношення додатку коротких сторін до суми довжин |
|
|
Різниця довжини рядів чи стовпців |
2% не більш середнього значення |
|
|
Розмір мінімального елементу зображення |
0,3 |
|
|
Допустима часова нестабільність |
не повинна бути зафіксована у 90% спостерігачів |
|
|
Відбита здібність (відблиск), % |
1 |
|
|
Відношення ширини знака до висоти |
от 0,7 до 0,9 |
|
|
Зміна розмірів знаків |
0,15-0,1 висоти знаку |
|
|
Модуляція відносної яркості растра |
не більше 0,4 |
|
|
Відстань між рядами |
не менш ширини контуру знака |
|
|
Електромагнітне випромінювання |
E не більш 15В/м H не більш 0,07А/м |
|
|
Статична електрика |
Напруга електростатичного поля не більш Ес=15 кВ/ м |
5.2.3 Виробниче освітлення
Приміщення лабораторії ІВТ має природне бокове і штучне освітлення у відповідності зі СНиП II-4-79 [41].
Природне освітлення нормується згідно [41] у залежності від характеристики зорової роботи та системи освітлення (висока точність, під розряд ІІІ в).
Розрахуємо КПО для IV світлового поясу
(5.1)
де - КЕО для III світлового пояса, дорівнює 2.0% (для бічного) і 0.9% (для сполученного);
m - коефіцієнт світового клімату, дорівнює 0.9 (для міст України);
c - коефіцієнт сонячності, дорівнює 1.
=2.0·0.9·1=1.8%
Штучне освітлення приміщення з робочим місцем для дослідника обладнано системою загального рівномірного освітлення.
Робота, що виконується, належить до середньої точності, розряд зорової роботи IV, тип фона середній, контраст об'єкта з фоном малий, мінімальний розмір об'єкта розрізнення, 0,5-1 мм.
Комбіноване освітлення - 500 лк, загальне - 300 лк.
Загальне освітлення виконане у виді переривчастих ліній світильників, яке розташовуються паралельно лінії робочих місць. Як джерело світла при штучному освітленні застосовуються люмінесцентні лампи типу ЛБ-80. Тип світильника ЛДО-2Ч80.
Розрахунок штучного освітлення наведено далі.
При розрахунку по методу коефіцієнта використання світлового потоку необхідний світловий потік однієї лампи визначається по формулі
, (5.2)
чи кількість світильників
, (5.3)
деEmin - мінімальна (нормована) освітленість, лк;
k - коефіцієнт запасу;
S - освітлювана площа, м2;
Z - коефіцієнт мінімальної освітленості (коефіцієнт нерівномірності освітлення);
N - кількість світильників;
n - кількість ламп у світильнику;
- коефіцієнт використання світлового потоку в частках одиниці.
У кабінеті застосована система комбінованого освітлення, яка складається з загального і місцевого освітлення.
Як кількісну характеристику освітленості приймається найменша освітленість робочої поверхні Еmin=300 лк, що залежить від розряду зорових робіт, фону і контрасту об'єкта з фоном і системи освітлення.
Джерелами світла є лампи типу ЛБ80-4 потужністю 80 Вт, коефіцієнт пульсації не більш 10 %, які розташовані у світильниках типу ЛДО (з отворами у відбивачі, без ґрат).
Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку знаходимо індекс приміщення і та передбачувані коефіцієнти відображення поверхонь приміщення: стелі ст, стін с, підлоги п. Для даного приміщення: ст =70%, с =50%, п =30%. Індекс приміщення визначається по наступному виразу
(5.4)
Де А - довжина, А=10 м;
В - ширина, B=8 м;
h - розрахункова висота (висота підвісу світильника над робочою поверхнею) приміщення, м
(5.5)
Де H - геометрична висота приміщення, H = 3 м;
hсв - звис світильника, hсв = 0,2 м;
hр - висота робочої поверхні, hр = 0,9 м.
Підставив значення до формул (5.5) та (5.4), отримаємо:
Коефіцієнт використання світлового потоку світильника з люмінесцентними лампами = 70 %.
Кількість світильників по формулі (5.4)
Відповідно до розрахунків загальне освітлення кабінету повинне здійснюється 6 світильниками, розташованими у вигляді переривчастих ліній.
Кожен світильник складається з 2 ламп типу ЛБ80-4 потужністю 80 Вт, коефіцієнт пульсації не більш 10 %.
Схема розташування світильників у кабінеті представлена на рисунку 5.1.
Рисунок 5.1 - Схема розташування світильників у кабінеті
5.2.4 Шум
Рівень шуму в приміщенні лабораторії не перевищує гранично припустимої норми для даного виду діяльності 50 дБА, ГОСТ 12.1.003-83 [42]. Для того щоб рівень звуку не перевищував норми використовуються амортизатори та звукові екрани у конструктиві приладів.
5.2.5 Рівень вібрації
Рівень вібрації не перевищує нормативних значень встановлених ГОСТ 12.1.012-90 [43] та ДСанПіН 3.3.2.007-98 [44]. Для того щоб рівень вібрації не перевищував норми використовуються амортизатори та віброгасячі пристрої у конструктиві приладів.
5.2.6 Вимоги до рівня електромагнітних випромінювань
Джерелом випромінювань (м'яке рентгенівське, гальмове, видиме, інфрачервоне) є комп'ютер. Рівні цих випромінювань не перевищують допустимих значень: Е < 5 В/м, Н < 0,3 А/м, енергетичне навантаження менше 2 Вт•ч/м2 [44]. Максимальний рівень напруженості електричного поля реєструється у задньої панелі дисплея у 10 см від ВДТ. При роботі з дисплеєм на організм людини діють електромагнітні (ЕМ) випромінювання на частотах 60 - 30 МГц и 2 - 3 ГГц. Також джерелом ЕМ коливань частотою 50 Гц є електроосвітлювальна установка та живляча електромережа. Рівні ЕМ випромінювань від них не перевищує допустимих значень Е = 5 кВ/м, Н = 1,4 кА/м [45]. Електростатичне поле не перевищує норми 15 кВ/м, що відповідає стандарту.
5.3 Електробезпека
Електроживлення системи лабораторії здійснюється однофазним перемінним струмом напругою 220 В та частотою 50 Гц, максимальна потужність - 0.5 кВт. Електробезпека електричних приладів забезпечується комплексом конструктивних, схемно-конструктивних і експлуатаційних засобів і способів захисту.
Конструктивні заходи електробезпеки запобігають можливому дотику людини до струмоведучих частин. Розкривати кришки корпусів дозволено робити тільки після відключення приладу від мережі живлення. Відповідно до ПБЕ-87 ступінь захисту оболонок і корпусів апаратури прийнятий не нижче IР-44, де перший знак "4" - захист від твердих тіл розміром більш 1 мм, другий знак "4" - захист від бризок [47].
Схемно-конструктивні заходи знижують небезпеку дотику людини до неструмоведучих струмопровідних частин електричних пристроїв при випадковому пробої ізоляції і виникненні електричного потенціалу на них. У даному випадку відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 [46] ефективною схемно-конструктивною мірою захисту є занулення.
Принципова схема занулення у мережі однофазного струму до 1000 В наведена на рисунку 5.2.
Принцип дії занулення полягає в перетворені замикання на корпус у однофазне коротке замикання (замикання між фазним і нульовим захисним провідниками з метою викликати великий струм, здатний забезпечити спрацьовування захисту, який селективно відключає ушкоджену електроустановку від мережі живлення).
Чим більше струм однофазного короткого замикання ІК, тим швидше і надійніше відбудеться відключення ушкодженого споживача.
Метою повного розрахунку занулення є визначення умов, при яких відбувається надійне та швидке відключення пошкодженого приладу від мережі та забезпечення безпеки дотику людини до зануленних частин обладнання у аварійний період. Занулення повинно розраховуватися на відмикаючу здатність та безпеку дотику при замиканні фази на землю (розрахунок заземлення нейтралі), та при замиканні на корпус (розрахунок повторного заземлення нульового захисного проводу).
1 - корпус електроустановки;
2 - апарати захисту від струмів короткого замикання (КЗ) (запобіжники, автоматичні вимикачі і т. ін.);
Нз - нульовий захисний провідник;
Нр - нульовий робочий провідник;
R0 - опір заземлення нейтралі обмотки джерела струму;
Ф - фазний провід;
Rn - опір повторного заземлення нульового захисного провідника;
IK - струм короткого замикання (КЗ);
IH - частина струму КЗ, що протікає через нульовий захисний провідник;
IЗ - частина струму КЗ, що протікає через землю
Рисунок 5.2 - Принципова схема занулення у однофазній мережі до 1000В
Існує три важливих елементи занулення:
нульовий захисний провідник, що забезпечує необхідне для відключення установки значення струму однофазного короткого замикання () шляхом створення для цього струму ланцюга з малим опором. З цією метою підбирають нульовий захисний провідник з відповідною провідністю - провідність нульового захисного провідника повинна складати не менш 50 % від повної провідності фазного провідника;
заземлення нейтралі обмоток джерела струму, що живить мережу, необхідне для зниження напруги зануленних корпусів (а, отже, нульового захисного провідника) щодо землі до безпечного значення при замиканні фази на землю;
повторне заземлення нульового захисного провідника знижує напругу щодо землі зануленних корпусів у період замикання фази на корпус як при справній схемі занулення, так і у випадку обриву нульового захисного провідника.
По вимогах електробезпечності прилад задовольняє нормам ГОСТ 12.1.038-82 [48] класу 1 по засобу захисту від ураження електричним струмом.
Експлуатаційні заходи безпеки: висока технічна грамотність та дисципліна персоналу, використання справних розеток, по закінченні роботи відключення апаратури від мережі живлення.
5.4 Пожежна безпека
Пожежна безпека (ПБ) - це стан об'єкту, при якому з встановленою вірогідністю виключається змога виникнення та розвитку пожару, а також забезпечується захист матеріальних цінностей та людей.
Подобные документы
Особливості побудови опалювальних систем з водяним контуром. Вимоги до газових опалювальних апаратів при проведенні їх сертифікації. Вибір засобів вимірювальної техніки для вимірювань температури. Обробка результатів і видача протоколу випробувань.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 15.12.2011Поняття якості та його роль. Вимоги до виробництва медичних апаратів по екологічній безпеці. Впровадження систем управління якістю на підприємстві. Розробка документації по контролю упаковки готової продукції. Структура стадій життєвого циклу продукції.
дипломная работа [338,3 K], добавлен 14.07.2011Створення сучасної системи управління якістю продукції для кабельної техніки. Одночасний контроль значної кількості параметрів. Взаємна залежність параметрів, що контролюються. Технологічний дрейф величини параметра викликаний спрацюванням інструменту.
курсовая работа [329,3 K], добавлен 05.05.2009Організаційна структура, документація та вимірювальне обладнання випробувальної лабораторії з контролю мостових споруд. Приймання та розміщення зразків дорожніх покриттів та залізобетонних виробів. Актуалізація та контроль документації з питань якості.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 28.03.2011Вибір ефективної, сучасної моделі одягу. Характеристика та режим обробки матеріалів. Попередній розрахунок потоку. Розробка організаційно-технологічної схеми розподілу праці. Управління якістю продукції. Техніка безпеки, охорона навколишнього середовища.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 29.11.2014Види зовнішніх навантажень на зварні з’єднання і матеріали. Машини для випробувань на тривалу міцність. Продовження штанги для закріплення зразків. Форма запису результатів випробувань металів і сплавів на тривалу міцність, допустимі відхилення.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 01.06.2014Техніко-економічне обгрунтування реконструкції підприємства молочної промисловості. Уточнення потужності, технохімічний контроль і управління якістю. Інженерно-технічне забезпечення функціонування виробництва. Автоматизація технологічних процесів.
дипломная работа [95,1 K], добавлен 22.03.2012Характеристика кисломолочних продуктів, способів їх створення та мікроорганізмів, що застосовують для одержання йогуртів. Ознайомлення з апаратурно-технологічною схемою виробництва йогурту з харчовими волокнами. Розрахунок освітлення лабораторії.
дипломная работа [645,7 K], добавлен 26.01.2022Загальні відомості про технологію. Сировина, вода, паливо і енергія в забезпеченні технологічних процесів. Техніко-економічна оцінка рівня технологічних процесів. Основні напрямки управлінні якістю технологічних процесів і продукції, класифікатор браку.
курс лекций [683,0 K], добавлен 11.01.2013Розробка побутового робота-помічника (механічної частини), що зможе за допомогою системи мікроконтролерного управління захоплювати побутові предмети. Створення 3d-моделі маніпулятора в Sollid Works. Програмне забезпечення для управління його рухом.
курсовая работа [2,5 M], добавлен 06.02.2014
