Виробництво скла

Асортимент та характеристика продукції, використовуваної сировини, вимоги стандартів. Вибір технологічної схеми та її опис, фізико-хімічні основи, розрахунок матеріального балансу. Вибір, розрахунок кількості та технічна характеристика устаткування.

Рубрика Производство и технологии
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.07.2015
Размер файла 691,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Склом називають всі аморфні тіла, одержані шляхом переохолодження розплаву, незалежно від їх хімічного складу і температурної області твердіння. Внаслідок поступового підвищення в`язкості вони набувають властивості твердих тіл, при цьому процес переходу з рідкого стану у склоподібний повинен бути зворотнім.

Скло - штучний матеріал який має такі властивості, як прозорість, твердість, хімічна стійкість, термостійкість. Крім того скло має властивості, які залежать від його прозорості. Завдяки цьому скло широко використовують майже у всіх галузях техніки, медицині, у наукових дослідженнях та у побуті.

В залежності від практичного використання скляних виробів змінюється хімічний склад скла, форма, розміри, та спосіб їх виготовлення.

Сучасна скляна промисловість виготовляє найрізноманітніші вироби - промислове та побутове листове скло, скляні труби і ізолятори, медичне та парфумерне скло, тарне та сортове скло, піно скло, скловолокно, ситали та інше.

Тарне скло займає досить велику частку від загального об'єму продукції, що виготовляють скляні заводи. Це відбувається тому, що тарне скло використовується для фасування, зберігання та транспортування різноманітних рідких пастоподібних та твердих продуктів.

Перевагами скляної тари, що обумовлюють широке її використання у різноманітних галузях промисловості та в побуті є: гігієнічність, прозорість, можливість виготовлення тари різноманітних розмірів та форми, можливість герметичного закривання та багаторазового використання, доступна ціна.

Скло не виділяє шкідливих речовин, не має запаху, забезпечує тривале зберігання продуктів, добре миється та дезінфікується, легко утилізується, має добрі декоративні можливості. Крім того, скляна промисловість забезпечена найбагатшими сировинними ресурсами [1].

1. Загальна частина

1.1 Асортимент та характеристика продукції. Вимоги стандартів

Скляну тару класифікують: за розміром шийки; за кольором скла; за типом шийки; за призначенням.

За розміром шийки розрізняють вироби з вузькою шийкою (внутрішній діаметр горла менше ніж 30 мм) і вироби з широкою шийкою (внутрішній діаметр горла більше ніж 30 мм).

Тара з вузькою шийкою використовується, як правило для розливу, зберігання і транспортування вин (в тому числі й шампанських), лікеро - горілчаної продукції, пива, безалкогольних напоїв, мінеральних вод, соків.

Виготовляють вироби з вузькою шийкою місткістю від 50 до 1000 мл. В разі виникнення потреби можливе виготовлення тари з вузькою шийкою іншої місткості, ніж вказані. Для виготовлення використовують безкольорове, напівбіле, темно - зелене, і жовтогаряче скло. В пляшках виготовлених з безкольорового скла припускається слабкі кольорові відтінки: зеленуватий, блакитний, жовтуватий та сіруватий. В пляшках виготовлених з напівбілого скла припускаються зелені, блакитні і жовтуваті відтінки.

Тара з широкою шийкою використовується для розфасування, зберігання та транспортування рідких, пастоподібних та твердих речовин. Широко використовується у харчовій та хімічній промисловості. Виготовляють вироби з широкою шийкою місткістю 500, 700, 1000, 1500, 2000, 3000, 5000 мл, а 10, 15, 20 літрів. Для виготування тари з широкою використовують безкольорове та напівбіле скло. Метою дипломної роботи є проект технологічної лінії з виробництва прозорої вузькогорлої тари для безалкогольних напоїв (рис. 1.1, рис. 1.2).

Рисунок 1.1 - Скляна пляшка ємністю 0,33 л

Рисунок 1.2 - Види вузькогорлої скляної тари

Пляшки для харчових продуктів виготовляють великими партіями, якщо виготовляються стандартні серійні вироби. Найчастіше вони є багато обертовими, тобто, багато разів проходять цикл використання: розфасовка, зберігання продукту, продаж продукту, повернення тари на повторне використання. Цей цикл проходить між підприємствами харчової промисловості та торговими організаціями [2].

Скляні пляшки призначені для харчових рідких продуктів відповідають ДСТУ 10117-91 ДСТУ 10117.1:2003 Пляшки скляні для харчових рідин. Загальні технічні умови ДСТУ 10117.2:2003 Пляшки скляні для харчових рідин: типи, параметри і основні розміри

Хімічний склад скла відповідає ГСТУ 21-003-2001.

Група скла - безколірна. Марка скла - БТ.

Вимоги до скляної тари залежать від її призначення і складу скла.

Вимоги до зовнішнього вигляду є спільними для різних видів тари:

- щодо якості скла (скляна маса повинна бути добре проварена і освітлена, не допускається відкриті і закриті бульбашки, чужорідні вкраплення, шліри і звилини);

- щодо якості поверхні (добре відформована гладка поверхня, без гострих та високих швів, сколів, посічень, особливо на вінчинку);

- щодо відповідності розмірів (габаритні розміри, маса, діаметр горла і параметри вінчинка, паралельність площин горла і дна і різнотовщеність стінок і дна, повна місткість).

Вимоги до властивостей регламентується згідно призначення тари за хімічною стійкістю, механічною міцністю, термостійкістю, якості відпалу.

Водостійкість скляної тари (ГОСТ 13905-78) визначається об'ємом 0,01 н розчину HCl (мл), витраченого на титрування дистильованої води після 1 год кипіння у скляній тарі. Водостійкість визначається за складом скла і становить для знебарвленої ї напівбілої тари не більше 0,35, а для зеленої і оранжевої не більше 0,25 мл 0,01 н HCl.

Водостійкість пляшок (ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003) залежить від їх місткості і визначається об'ємом 0,01 н HCl на 50 см3 водної витяжки:

- для пляшок місткістю 200 см3 - не більше 0,45 см3;

- для пляшок місткістю 200-1000 см3 - не більше 0,35 см3;

- для пляшок місткістю більше1000 см3 - не більше 0,30 см3;

Кислотостійкість регламентується для скляних банок (ГОСТ 5717-91) після витримки 24 год в 10% розчині остової кислоти при 40?С поверхня не повинна мати ознак руйнування.

Механічна міцність визначається внутрішнім гідростатичним тиском, який витримує скляна тара без руйнування протягом 5 с (банки) або 60 с (пляшки). Так найбільшу міцність повинні мати пляшки для шампанських вин (1,7 МПа), пляшки для сильногазованих напоїв (1,6 МПа), для пива (1 МПа), банки залежно від місткості - 0,3-0,4 МПа.

Термічна стійкість визначається перепадом температур, який повинна витримувати наповнена водою тара без руйнування: банки - не менше 40?С, пляшки залежно від призначення - не менше 35-40?С.

Якість відпалу тари оцінюється різницею ходу променів полярископа - поляриметра: допускається не більше 115 нм/см.

Допускається на зовнішній поверхні скляної тари наявність оксидно-металевих захисних покриттів/

1.2 Характеристика сировини. Вимоги стандартів

Для виробництва скла використовують шихту. Шихта являє собою однорідну зволожену суміш попередньо підготовлених сировинних матеріалів, складену відповідно до заданого рецепта. Рецепт шихти розраховується виходячи із заданого складу скла з урахуванням хімічного складу сировинних матеріалів (кварцового піску, соди, вапняку, польового шпату, сульфату натрію).

Зволоження шихти зменшую запилення й попереджає або зменшує розшарування шихти при її зберіганні й транспортуванні.

Шихту завантажують у піч, де з неї при відповідній температурі одержують розплав-скломасу, що витримують у печі певний час для того, щоб вона придбала необхідну однорідність. Потім температуру розплаву знижують. Це збільшує в'язкість і дає можливість формувати краплі.

Сировинні матеріали, які застосовуються для виробництва скла, умовно ділять на основні й допоміжні. До основних відносяться кварцовий пісок, сода кальцинована, вапняк, польовий шпат. До допоміжних сировинних матеріалів сульфат натрію, оксид церію, селен, оксид кобальту.

Кварцовий пісок являється основним матеріалом для введення в скло SiO2. Якість кварцового піску визначається вмістом в ньому кремнезему та домішок. Кварцові піски високої якості повинні містити 99 - 99,8% кремнезему та 1-0,2% домішок.

Звичайно в кварцовому піску міститься домішки різноманітних мінералів: магнезиту, польового шпату, каоліну, карбонатів кальцію, магнію та ін. Для безкольорового скла найбільш шкідливими домішками є сполучення заліза, які фарбують скло в зелений або жовтий колір. При температурах варіння скла стійкими є дві форми: Fe2O3 та FeO, при чому, їх вплив на колір скла різний. Fe2O3 надає склу жовтого кольору, а FeO надає синій.

Інтенсивність відтінку, який надає двохвалентне залізо у 15 більше ніж трьохвалентне, а причиною появи зеленого кольору є те, що у склі одночасно можуть існувати обидві оксидні форми. В залежності від того, яка форма переважає скло набуває відповідного жовтувато зеленого, або синювато зеленого кольору. Крім сполучень заліза пісок може містити наступні фарбуючи оксиди Cr2O3 таТіО2.

У виробництві різноманітних видів склотари дозволяється вміст оксидів заліза в піску (мас%):для безкольорової склотари до 0,1 для напівбілої склотари до 0,3. Для виробництва склотари, особливо пофарбованої в зелений колір, вміст оксидів заліза не нормується та у зв'язку з цим використовуються піски, видобуток яких можна організувати неподалік від скляного заводу. Розміри зерен піску, та особливо кількісне відношення зерен по розмірам, дуже важливо враховувати при варінні скла.

У випадку використання однорідних за розмірами зерен піску досягається рівномірне їх розчинення з утворенням гомогенного розплаву. У виробництві склотари бажано вживати такі кварцові піски, в яких вміст фракції розміром 0,2 -0,5 мм складає 85-90%. Бажано вживати дрібний, з гострокутною формою зерен, пісок тому, що в цьому разі значно підвищується швидкість розчинення завдяки збільшенню реакційної поверхні. Це в свою чергу прискорює процес варіння.

Додавання Al2O3 в певних кількостях у склад скла сприяє зниженню ТКЛР скла, підвищує механічну та термічну витривалість, поліпшує кристалізаційні властивості. Al2O3 вводять у склад скла за допомогою технічного оксиду алюмінію, гідрооксиду алюмінію, польових шпатів, каолінів тощо. Крім того можна застосувати відходи гірничо-збагачувальних фабрик, полевошпатного та нефелінового концентратів. Для введення Al2O3 також використовують пегматити.

Глиноземм, або оксид алюмінію, є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію. Крім цього, він використовується й в інших сферах народного господарства: для виробництва багатьох видів кераміки, різних сортів скла, нанесення покриттів для захисту металів відокиснення, дії агресивних середовищ і ерозійного зносу, і т.д.

На різницю від польових шпатів, в пегматитах оксиди заліза містяться у вигляді крупно кристалічних включень, і легше піддаються відділенню від основної породи. В роботі Al2O3 вводимо каоліном, що відповідає ДСТУ 196090-89.

Оксид кальцію CaO знижує температуру топлення і в'язкість, тобто полегшує варіння і освітлення скла, підвищує хімічну стійкість і механічну міцність, підвищує здатність до кристалізації, густину, показник заломлення і ТКЛР.

У склад скла CaO вводять через вуглекислий кальцій. Вуглекислий кальцій зустрічається у вигляді крейди, мрамору, вапняку. Вапняк - осадова гірська порода біло-сірого кольору, з жовтим забарвленням залежно від вмісту оксидів заліза. Згідно ГОСТ 23671-79, вапняк поділяється на марки ИК 54-0,1, ИК 53-02, ИК 51-03.

Крейда - осадова порода білого кольору, яка містить, в основному, аморфні частинки вуглекислого кальцію, насипна густина 950-1200 кг/м3.

Крейда мелена за ТУ 21-10-73-90, що застосовується для виробництва скла виготовляється декількох марок (МК-1, МК-2, МК-3).

Оксид натрію Na2О в шихту вводять через соду, сульфат натрію та селітру. Оксид натрію пришвидшує процес склоутворення, знижує температуру палавління і в'язкість скла, тим самим полегшуючи освітлення скляної маси, підвищує ТКЛР та густину, знижує термостійкість і хімічну стійкість скла, а також здатність до кристалізації.

До допоміжних сировинних матеріалів входять прискорювачі варіння скла, освітлювачі, барвники, знебарвлюючі речовини, речовини, що створюють непрозорість у склі (глушники), окисники і відновники.

Прискорювачі варіння скла. До них відносяться невеликі додатки сульфату натрію, сполуки флюору і хлору, а також нітрати натрію, калію, барію, амонію.

Освітлювачі. Так називають речовини, які сприяють виведенню із скляної маси газових включень. Деякі освітлювачі вводяться у шихту через основні компоненти, наприклад, через сульфат натрію (сульфатне освітлення).

Оксид арсену As2O3, ГОСТ 1973-77, 1-го і 2-го ґатунків, містить As2O3 не менше%, відповідно, 98,0 та 92,0. Для освітлення застосовують As2O3 в кількості 0,3-0,5% від маси шихти, при одночасному введенні у неї 1,5-3,5% NaNO3.

Оксид стибію, Sb2O3, ТУ 48-14-1-77, застосовують в кількості 0,3-0,5% при одночасному введенні 4-8 - кратної кількості селітри.

Діоксид церію, CeO2, ГОСТ 23862.12-79. Застосовують в кількості 0,5-1,0%, доцільно вводити селітру.

Барвники. Для забарвлення скла застосовують іонні, колоїдні і молекулярні барвники. На забарвлення скла впливають: тип барвника, його концентрація, режим варіння скла, окисно-відновні умови варіння тощо [3].

1.3 Розрахунок хімічного скла

Шихта - однорідна механічна суміш попередньо приготованих і зважених згідно заданого рецепту сировинних матеріалів.

Складання шихти - одна з важливих стадій технологічного процесу виробництва скла. Від того як складена шихта, від старанності і досконалості її приготування, сталості складу і високого ступеня однорідності залежить як сам процес варіння скла так і якість скляних виробів.

На однорідність шихти впливають такі чинники зерновий склад, стабільність хімічного складу сировинних матеріалів, їх вологість, точність зважування, якість перемішування шихти, спосіб її транспортування і зберігання, а також способи додаткового оброблення сипкої шихти.

Одержання високоякісної шихти - важливий резерв підвищення ефективності скляного виробництва.

Процес складання шихти охоплює такі операції аналіз сировинних матеріалів, розрахунок шихти, складання рецепту, зважування та змішування матеріалів, оброблення шихти, якщо воно передбачено в технології, контроль її однорідності та транспортування до скловарильної печі.

Перед складанням шихти розраховують її склад. Як правило, шихту розраховують на 100 м.ч. скла, що дає можливість робити перерахунки на потрібну кількість скляної маси [4].

Розрахунок шихти за заданим складом, мас.%

Хімічний склад скла, яке передбачено по даним дипломного проекту приведений у таблиці - 1.1

Таблиця 1.1 - Розрахунок шихти за заданим складом, мас.%

SiO2

Al2O3

Fe2O3

CaO

MgO

Na2O

SO3

72,2

1,8

0,05

10,75

1,8

13,2

0,2

Хімічний склад сировинних матеріалів приведений в таблиці - 1.2

Таблиця 1.2 - Хімічний склад сировинних матеріалів, мас.%

Матеріали

SiO2

Al2O3

Fe2O3

CaO

MgO

Na2O

C

В.п.п

Пісок

99,1

0,39

0,05

0,02

0,04

-

-

0,4

Глинозем

-

99,5

-

-

-

-

-

0,5

Доломіт

1,0

0,1

0,05

29,0

19,5

-

-

50,35

Крейда

0,4

0,1

0,02

55,1

-

-

-

44,38

Сода

-

-

-

-

-

58,5

-

41,5

Сульфат натрію

-

-

-

-

-

41,5

-

58,5

Вугілля

-

-

-

-

-

-

94

-

1 Розраховуємо необхідну кількість доломіту 100 г. доломіту - 19,5 MgO мас.%

Х г доломіту - 1,8 MgO мас.%

Х=9,23 г. доломіту

З доломітом вводиться:

СаО 100 г. доломіту - 29 мас.% СаО

9,23 г. доломіту - Х мас.%

Х=2,68% СаО

SiO2 - 0,0923%

Al2O3 - 0,00923 мас.%

Fe2O3 - 0,00462 мас.%

2 Розрахунок необхідної кількості крейди 100 г. крейди - 55,1 мас.% СаО

Х г крейди - 8,07 мас.% СаО

Х=14,65 г. крейди

З крейдою вводиться:

SiO2 - 0,0586 мас.%

Al2O3 - 0,015 мас.%

Fe2O3 - 0,00293 мас.%

3 Розрахунок необхідної кількості піску 100 г. піску - 99,1 мас.% SiO2

Х г піску - 72,05 мас.% SiO2

Х=72,2 г піску

З піском вводиться:

Al2O3 - 0,28 мас.%

Fe2O3 -0,036 мас.%

СаО - 0,014 мас.%

MgO - 0,029 мас.%

4 Розрахунок необхідної кількості соди

Содо-сульфатне співвідношення 90:10

Na2O - 13,2 мас.%

Na2O вводиться содою 11,88%

Na2O вводиться сульфатом натрія: 1,32%

Необхідно соди: 20,31 г.

Необхідно сульфата натрія: 3,18 г.

5 Розрахунок необхідної кількості глинозему 100 г. глинозему - 99,5 мас.% Al2O3

Х г глинозему - 1,51 мас.% Al2O3

Х= 1,52 г.

6 Розрахунок необхідної кількості вугілля

Для відновлення сульфату натрію використовується вугілля в кількості до 6% маси сульфату натрію

1,32·6/100=0,08% С 100 г. вугілля - 94% С Х г вугілля - 0,08% С Х=0,09 г.

Результати розрахунків приведені в табл. 1.3

Таблиця 1.3 - Розрахунковий склад шихти та скла

Назва матеріалу

Кіл-ть мат-в м.ч. на 100 м.ч скла

Вміст оксидів, мас.%

SiO2

Al2O3

Fe2O3

CaO

MgO

Na2O

SO3

сума

Пісок

72,2

72,05

0,28

0,036

0,014

0,029

-

-

Глинозем

1,52

-

1,51

-

-

-

-

-

Доломіт

9,23

0,092

0,0092

0,0046

2,68

1,8

-

-

Сода

20,31

-

-

-

-

-

11,88

-

Сульфат натрію

3,18

-

-

-

-

-

1,32

-

Крейда

14,65

0,059

0,015

0,0029

8,07

-

-

-

Вугілля

0,09

-

-

-

-

-

-

-

Розрахунковий склад скла

121,18

72,2

1,81

0,044

10,76

1,83

13,2

0,156

100

Заданий склад

-

72,2

1,8

0,05

10,75

1,8

13,2

0,2

100

2. Технологічна частина

2.1 Вибір технологічної схеми та її опис

На заводи сировинні матеріали можуть поступати як в обробленому, так і в необробленому вигляді. Якщо на заводи поступають обробленні матеріали, то вони підлягають тільки просіюванню. У такому випадку на заводах передбаченні дозувально-змішуючі відділення. Якщо матеріали поступають в необробленому вигляді, тоді, з метою доведення їх до відповідних технічних вимог, вони підлягають певним видам оброблення: подрібленню, сушінню, помелу, просіюванню.

Оптимальний підбір і розміщення обладнання для оброблення матеріалів у значній мірі забезпечує умови стабільності технологічного процесу виробництва, а також визначає витрати на оброблення цих матеріалів.

На більшості скляних заводів частина сировинних матеріалів поступає непідготовленою і підлягає певним видам оброблення. Переважно це пісок, доломіт, вапняк, крейда. Тому на таких заводах передбачені цехи, де відбувається приготування сировинних і відповідно дозувально-змішуючі технологічні лінії.

На скляних заводах передбачаються склади матеріалів для створення відповідного їх запасу: не менше 15 діб при роботі на місцевій сировині, 30 і більше діб для сировини, що транспортується з великої відстані або використовується у малій кількості.

Технологічні операції на складах сировинних матеріалів та на дозувально-змішувальних лініях повинні бути повністю механізовані і автоматизовані.

Пісок постачається автотранспортом і розвантажується в приймальний бункер лінії піску. З бункера пісок потрапляє до вібраційного живильника, де відбувається рівномірна подача матеріалів в кількості, необхідної для забезпечення продуктивності машини, відповідно до відсоткового вмісту матеріалів в шихті або масі. З вібраційного живильника через елеватор подається на сушильний барабан. Після сушіння в сушильному барабані пісок, який має температуру 500-700?С і вологість 0,1%, подається на вібросито №08, потім елеватором подається на стрічковий конвеєр, що транспортує сипкий матеріал, з конвеєра до магнітного сепаратору, і знову на конвеєр, звідки подається у розхідний бункер і на автоматичні терези.

Опис лінії підготовки доломіту

Доломіт надходить на склад грейферним краном в приймальний бункер, звідки вібраційним живильником - в магнітний сепаратор, а потім у щокову дробарку. Із дробарки доломіт елеватором подається у сушильний барабан, а потім у кульовий млин. Помелений доломіт елеватором надходить на вібросито №09, потім у розхідний бункер, далі на автоматичні терези.

Опис лінії підготовки соди

Сода на завод надходить у цистернах, цементовозах або мішках.

Розвантажується за допомогою пневмотранспорту в приймальний бункер, звідки вібраційним живильником надходить на вібросито №1, потім на конвеєр, бункер запасу і на терези.

Опис лінії підготовки склобою

Склобій постачається автотранспортом і розвантажується в один з приймальних бункерів лінії склобою. З бункера склобій живильником вібраційним потрапляє на подрібнення в валково-зубчату дробарку, з якої потрапляє в бункер запасу і на дозування на автоматичні терези.

Опис лінії підготовки глинозему, сульфату натрію, вугілля, крейди

Глинозем, сульфат натрію, вугілля, крейда автотранспортом розвантажується в один з приймальних бункерів. З бункера живильником вібраційним та елеватором потрапляє на вібросито, а потім в бункер запасу і на дозування на автоматичні терези.

Формування тари полегшеної маси (NNPB процес)

Продуктивність склоформуючих машин безпосередньо залежить від параметрів виробів (маси, товщини стінки, площі поверхні). Швидкість процесу механізованого формування виробу визначається його температурними умовами (температура і тепловіддача формованого комплекту, режим обдування форми і виробу).

Зменшення маси скляної тари передбачає зменшення товщини стінки виробу, а це змінює умови розподілення скла і тепла в стінках. Для збереження міцності і термічної стійкості виробів необхідно забезпечити високу хімічну і термічну однорідність скляної маси. При виробітку полегшеної тари основну роль відіграють теплообмінні процеси між краплею скляної маси і формокомплектом, тому важливо вибрати оптимальний геометричний профіль виробу і форми.

Перед піччю відпалу часто встановлюють пристрій для нанесення на поверхню тари зміцнювального розчину.

Вузькогорловий пресовидувний процес (NNPB процес) аналогічний ПВ процесу і складається із наступних операцій:

- подача краплі скла в чорнову форму;

- пресування с формовкою горла та «пульки»;

- перенесення «пульки» із чорнової в чистову форму;

- перерозподіл тепла в «пульці»;

- кінцевий видув;

- відставлювання скловиробів;

- охолодження скловиробів на столику охолодження;

- переміщення готових виробів на конвеєр машини;

- подача готових виробів в піч відпалу [5].

2.2 Фізико-хімічні основи виробництва

Варіння скла - складний фізико-хімічний високотемпературний процес, в результаті якого суміш сировинних матеріалів перетворюється на однорідну розтоплену масу, придатну для формування з неї скляних виробів.

Процес варіння скла не можна назвати просто топленням через те, що компоненти шихти топляться при різних температурах, взаємодіють між собою, при цьому виділяються гази і скляна маса неначе кипить. Крім того, на відміну від інших матеріалів, скло не має певної температури топлення і переходить у рідкий стан поступово пом'якшуючись за певною температурного інтервалу. Так само і варіння скла відбувається у певному температурному інтервалі, а не при конкретній температурі.

З усіх стадій технологічного процесу отримання скляних виробів найбільш відповідальною є стадія варіння скла. Проектування складу скла, вибір сировинних матеріалів та складання шихти у значній мірі зумовлені вимогами процесу варіння скла.

Зварена скляна маса повинна характеризуватися високою однорідністю, заданою в'язкістю і швидкістю тверднення, малою кристалізаційною здатністю, відсутністю в ній вад. Забезпечення цих вимог досягається відповідними температурними режимами, тривалістю самого процесу, режимами живлення скловарильних печей шихтою та скляними зламками тощо.

Варіння скла супроводжується багатьма хімічними реакціями і різноманітними фізичними процесами. Зокрема Тернер поділяє всі процеси на фізичні, хімічні та фізико-хімічні. До фізичних процесів віднесені:

- нагрівання шихти;

- випаровування вологи;

- топлення окремих компонентів шихти і утворення евтектик;

- розчинення речовин в твердому або рідкому стані;

- зміна кристалічної форми (полімерні перетворення);

- звітрювання деяких складових частин.

До хімічних процесів:

- розщеплення гідратів;

- видалення хімічно зв'язаної води;

- розклад карбонатів, сульфатів, нітратів тощо;

- взаємодія різних компонентів і утворення силікатів.

До фізико-хімічних процесів:

- взаємодія між рідкою скляною масою і газами печі;

- взаємодія між рідкою скляною масою і розчиненими в ній газами;

- взаємодія між газовою фазою скляної маси і газами, що знаходяться у вигляді бульбашок;

- взаємодія між газами печі і газами, що знаходяться в бульбашках;

- взаємодія між скляною масою і вогнетривами.

Варіння супроводжується тепломасообміном (теплопередача, конвекція, дифузія, тощо). В результаті цього механічна суміш сировинних матеріалів - шихта перетворюються в складну розтоплену масу з певними фізико-хімічними властивостями.

Процес варки скломаси умовно ділять на п'ять стадій: силікатоутво-рення, склоутворення, освітлення, гомогенізація та студка.

Силікатоутворення для звичайного скла починається при температурі 300?С і закінчується при 800-900?С. Наприкінці процесу силікатоутворення закінчуються основні хімічні реакціі між компонентами шихти, з'вляється рідка фаза, відходить основна маса газів.

На стадіі склоутворення відбувається розчин зерен кварцового піску в силікатному розплаві і одночасно взаємний розчин силікатів один в одному. Наприкінці процесу склоутворення, який закінчується при температурах 1400-1450?С, скломаса стає прозорою, в ній відсутні непроварені частки, але містится велика кількість пузирів та свілей.

Процес склоутворення протікає повільніше, ніж силікатоутворення і складає 60-70% загального часу провару шихти. Швидкість процесу склоутворення залежить від складу скла та температури.

Третя стадія скловаріння - освітлення - характеризується виділенням із росплаву газів, які перенасичують скломасу після закінчення процесу склоутворення, та протікає при максимальній температурі варки 1560-1600?С, при цьому температура поверхневих шарів скломаси складає 1500-1520?С. Наприкінці цієї стадії скломаса звільняється від видимих газових включень.

Четверта стадія процесу варки - гомогенізація - має забеспечувати хімічну однорідність скломаси. Гомогезізація відбувається одночасно із процесом освітлення, і бульбашки, що виділяються, сприяють перемішуванню скляної маси.

П'ята і остання стадія процесу варки - остудження. На цій стадії відбувається підготовка скляної маси до формування з неї виробів. Вона полягає у самовільному зниженні температури скляної маси [6].

2.3 Розрахунок матеріального балансу виробництва

Проектується цех з продуктивністю 45000000 шт./рік вузькогорлової тари. По нормі технологічного проектування цеху виробництва вузькоголової тари передбачаються показники, які приведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Норми технологічного проектування тарного скла

Найменування

Одиниці виміру

Кількість

1 Річний фонд робочого часу

доба

365

2 Тривалість кампанії печі

місяць

48

3 Тривалість холодного ремонту

доба

28

4 Коефіцієнт використання машини з часом

0,95

5 Відходи виробництва

а) на хальмовку

%

0,5

б) при відпалі, різані

%

1,5

в) при сортуванні упаковці

%

4

6 Коефіцієнт використання скломаси

0,9

Визначення загальних технологічних показників цеху, що проектується.

Коефіцієнт використання скломаси(КВС), відсотків:

КВС= А/Е

де А - товарна продукція;

Е - кількість звареної скломаси, т.

КВС= 13500/14757,182=0,915

Питомі витрати скла на одиницю продукції(g), т:т

g=E/A

g= 14757,182/13500=1,093

Кількість зворотного бою скла (д) т/рік

д=(Д-А) - (0,01ч0,02)·(Д-А)

д=(14683,763-13500) - 0,01·(14683,763-13500)=1171,925 т/рік

Таблиця 2.2 - Виробнича програма цеху

Найменування виробу

Одиниця виміру

Склад готової продукції

Сортуваня виробів

Відпал

Вироблення виробів

Варка скломаси

Тарне скло

шт./год

випуск

%відходів

надійне

випуск

%відходів

надійне

випуск

%відходів

надійне

Випуск

%відходів

надійне

випуск

%відходів

надійне

45000000

22

45900000

45900000

22

46818000

46818000

1,5

47520270

47520270

3

48945878,1

48945878,1

0,5

49190607,49

т/год

13500

2

13770

13770

2

14045,4

14045,4

1,5

14256,081

14256,081

3

14683,763

14683,763

0,5

14757,182

Відсоток бою скла за відношенням до скломаси:

С=(д/Е)·100

Кількість бою скла С=1171,925·100/14757,182=7,94

Розрахунок продуктивності печі

Кількість робочих днів печі на рік складає:

Т=365 - (12·28/48) =358 діб

Продуктивність печі (Q) визначають двома способами:

Із виробничої програми, по кількості скломаси, фактично виробленої машиною (Q1) із врахуванням коефіцієнту використання скломаси (Q2)

Q1=Е/Т=14757,182/358=41,22 т/на добу

Q2=А/КВС·Т= 13500/0,915·358=41,21 т/на добу

Продуктивність печі встановлюють за більшим розрахунковим показником. Кількість печей залежить від загальної кількості працюючих машин і кількості машино ліній в цеху.

При виробництві тарного скла приймаємо одну піч продуктивністю 50 т/на добу.

Кількість шихти на річну програму становить:

Ш= К·(q/100)·Е

де К - коефіцієнт, що враховує співвідношення шихти і склобою;

q-кількість шихти на 100 кг скломаси;

Е - кількість скломаси за рік.

Приймаємо співвідношення шихти до бою 85:15

Ш= 0,85·(121,18/100)·14757,182=15200,340 т/рік

Із бою наварюється скломаси:

14757,182·0,15=2213,577 т/рік

Кількість поверненого бою: 1171,925 т/рік

Кількість купленого бою:

2213,577-1171,925=1041,652 т/рік

Розрахунок кількості сировинних матеріалів, т/рік

Пісок 1,2118 г. шихти - 0,722 т піску 15200,340 - Х

Х = 9056,482

глинозем 190,663

доломіт 1157,775

сода 2547,606

сульфат

натрію 398,887

крейда 1836,384

вугілля 11,289

Розрахунок кількості матеріалів з урахуванням втрат при обробці і транспортуванні.

Витрати піску т/рік: (9056,482·(100+4))/100= 9418,741

Витрати глинозему т/рік: 192,570

Витрати доломіту т/рік: 1180,931

Витрати соди т/рік: 2573,082

Витрати сульфату натрію т/рік: 402,876

Витрати крейди т/рік: 1891,476

Витрати вугілля т/рік: 11,741

Витрати склобою т/рік: 2434,9347

Розрахунок кількості матеріалів з урахуванням природної вологості:

Витрати піску т/рік: (9418,741·100)/(100-5)=9914,464

Витрати глинозему т/рік: 198,526

Витрати доломіту т/рік: 1269,818

Витрати соди т/рік: 2625,594

Витрати сульфату натрію т/рік: 473,972

Витрати крейди т/рік: 2101,64

Витрати вугілля т/рік: 12,360

Кількість вологи т/рік:

Пісок: 9914,464-9418,741= 495,723

Глинозем: 198,526-192,570= 5,956

Доломіт: 1269,818-1180,931= 88,887

Сода: 2625,594-2573,082= 52,512

Сульфат натрію: 473,972-402,876= 71,096

Крейда: 2101,64-1891,476= 210,164

Вугілля: 12,360-11,741= 0,619

Таблиця 2.3 - Потреба в сировинних матеріалах з урахуванням витрат при обробці й транспортуванні

Матеріали

Потреба матеріалу для шихти, т/рік

Витрати, %

Кількість матеріалу з урахуванням відходів, т/рік

Кількість втрат, т/рік

Пісок

9056,482

4

9418,741

362,259

Глинозем

190,663

1

192,57

1,907

Доломіт

1157,775

2

1180,931

23,156

Сода

2547,606

1

2573,082

25,476

Сульфат натрію

398,887

1

402,876

3,989

Крейда

1836,384

3

1891,476

55,092

Вугілля

11,289

4

11,741

0,452

Всього

472,331

Склобій

2213,577

10

2434,9347

221,358

Таблиця 2.4 - Потреба в сировинних матеріалах з урахуванням природної вологості

Матеріал

Вологість, %

Кількість матеріалів, т/рік

Кількість вологи, т/рік

Пісок

5

9914,464

495,723

Глинозем

3

198,526

5,956

Доломіт

7

1260,818

88,887

Сода

2

2625,594

52,512

Сульфат натрію

15

473,972

71,096

Крейда

10

2101,64

210,164

Вугілля

5

12,36

0,619

Склобій

2434,935

Кількість води для зволоження для зволоження шихти т/рік:

15200,340·0,04= 608,014 - витрати

Необхідно ввести води, т/рік:

608,014-351,542= 256,472 - прихід

Вигар шихти, т/рік: 15200,340·0,1748= 2657,019

За розрахунковими показниками складаємо таблицю матеріального балансу виробництва.

Таблиця 2.5 - Потреба в сировинних матеріалах з урахуванням природної вологості матеріалів і вологості після сушки

Матеріал

Вологість

Кількість матеріалів, т/рік

Кількість вологи, т/рік

Залишок вологи, т/рік

Випарена волога, т/рік

до сушки

після сушки

Пісок

5

0,1

9914,464

495,723

9,924

482,799

Глинозем

3

3

198,526

5,956

5,956

0

Доломіт

7

0,1

1269,818

88,887

1,271

87,616

Сода

2

2

2625,594

52,512

52,512

0

Сульфат натрію

15

15

473,972

71,096

71,096

0

Крейда

10

10

2101,64

210,164

210,164

0

Вугілля

5

5

12,36

0,619

0,619

0

16596,374

Скобій

прихід

2434,9347

924,957

351,542

573,415

Таблиця 2.6 - Матеріальний баланс виробництва

Прихід

т/рік

Витрати

т/рік

Сировинні матеріали з урахуванням втрат і вологості

16596,374

Товарна продукція

13500

Відходи скла

1171,925

Витрати сировини

472,331

Склобій

2434,9347

Витрати бою

221,358

Вода

256,472

Волога із шихти

608,014

Вигар шихти

2657,019

Волога із сировини

573,45

Непогодження

83,72

Разом

19287,78

Разом

19287,78

Відсоток непогодження:

(19287,78-19204,06)•100/19287,78= 0,4%

3. Спеціальна частина

3.1 Вибір, розрахунок кількості та технічна характеристика устаткування

Збереження сировинних матеріалів здійснюють у закритих складах та силосах. Для визначення площі або об'єму силосу необхідно прийняти норму запасів сировинних матеріалів на складі. Вона становить 15-60 діб в залежності від відстані постачальника сировини та витрат сировинних матеріалів.

Враховуючи режим роботи (одна, дві або три зміни) 365 діб, складаємо таблицю витрат сировинних матеріалів.

Таблиця 3.1 - Витрати сировинних матеріалів

Назва сировини

т/рік

т/добу

т/годину

м3/год

Насипна об'ємна маса, т/м3

Пісок

9914,464

27,163

3,395

1,997

1,7

Глинозем

198,526

0,544

0,068

0,043

1,6

Доломіт

1269,818

3,479

0,435

0,242

1,8

Сода

2625,594

7,193

0,899

0,749

1,2

Сульфат натрію

473,972

1,299

0,162

0,135

1,2

Крейда

2101,64

5,758

0,720

0,514

1,4

Вугілля

12,360

0,034

0,00425

0,00304

1,4

Склобій

2434,9347

6,671

0,834

0,417

2,0

Шихта

15200,340

41,645

5,206

4,165

1,25

При розрахунку площі складу сировинних матеріалів беруть до уваги висоту укладки матеріалу.

Результати розрахунку складу сировинних матеріалів приведені в табл. 3.2.

Ширина складу завжди число кратне 6. Найбільш поширені склади з перегоном 12, 18, 24, 30 м. Приймаємо ширину складу 12 м, довжина його дорівнює, м:

L= 234,78/12= 19,57

Приймаємо L = 24 м

Таблиця 3.2 - Результати розрахунку складу сировинних матеріалів

Назва сировини

Витрати, т/добу

Норма запасу, діб

Запас, т

Насипна об'ємна маса, т/м3

Об'єм запасу, м3

Висота укладки матеріалу, м

Корисна площа складу, м2 (Fк)

Загальна площа складу, м2(F3)

Пісок

27,163

30

814,89

1,7

479,35

7

68,48

Глинозем

0,544

30

16,32

1,6

10,2

6

1,7

Доломіт

3,479

30

104,37

1,8

57,98

6

9,66

Сода

7,193

30

215,79

1,2

179,83

4

44,96

Сульфат натрію

1,299

30

38,97

1,2

32,475

4

8,12

Крейда

5,758

30

172,74

1,4

123,39

4

30,85

Вугілля

0,034

30

1,02

1,4

0,73

5

0,15

Склобій

6,671

30

200,13

2

100,07

6

16,68

180,6

288

Розрахунок грейферного крану

Технічна характеристика мостового електричного крана

Вантажопідйомність, т 5

Прогін крана, м 10,5-31,5

Висота підйому вантажу, м 16

Швидкість підйому вантажу, м/хв. 11

Швидкість руху візка, м/хв. 38

Швидкість руху крана, м/хв. 5,6

Визначаємо розрахункову годинну продуктивність крана, м3/год:

Q=60·V·ц / t (3.1)

де V - об'єм ковша;

ц - коефіцієнт заповнення ковша;

t - тривалість циклу, хв.

t = t1 +t2 +t3 +t4 +t5 +t6

t1 = 12/60 = 0,2 хв

t2 = 2•16/11 = 2,9 хв

t3 = 2•0,5•12/36 =0,3 хв

t4 = 6/60 =0,1 хв

t5 = 0,3 хв

t6 =2•0,5•20/75,8 =0,3 хв

t=0,2+2,9+0,3+0,1+0,3+0,3=4,1 хв

Приймаємо ємкість ковша 1,5 м3

Q= 60·1,5·0,8/4,1= 17,56 м/год

Qфакт = 0,8•17,56 = 14,05 м3/год

Кількість грейферних крані

N= 2Р/Q (3.2)

де P - кількість перевантаженої сировини

N= 2·(1,997+0,043+0,242+0,749+0,135+0,514+0,00304)/14,05=0,5

Приймаємо 1 кран

Розрахунок бункерів на складі і вагової лінії

По годинній витраті матеріалів і запасу їх на 4 години встановлюємо необхідний запас в бункерах.

Запас матеріалів, т:

- пісок 1,997•4 = 7,988 м3;

- глинозем 0,043•4 = 0,172 м3;

- доломіт 0,242•4 = 0,968 м3;

- крейда 0,514•4 = 2,056 м3;

- сода 0,749•4 = 2,996 м3;

- сульфат натрію 0,135•4 = 0,054 м3;

- вугілля 0,003•4 = 0,012 м3

Об'єм бункера, м3:

V = H • a2 + Н/3•(a2 +l2 +ab) (3.3)

де H - висота верхньої частини бункера, м;

H1 - висота нижньої частини бункера, м;

а - сторона нижньої частини бункера, м;

b - сторона випускної відтулини, м.

Висоту Н пірамідальної частини бункера знаходимо із співвідношення:

Н/К= tg 55?, K= a/2= 2-0.45/2=0.775 м

Н1 = К•tg 55? = 0,775 • 1,426 = 1,11 м

Об'єм верхньої частини бункера буде:

24,2 - 1,887 = 22,313 м3

Находимо висоту верхньої частини бункера із співвідношення:

V = H • a2

Н= V/a=22,13/4=5,58 м

Приймаємо такі розміри бункера:

Н = 5,58 м; Н1 = 1,11 м; а = 2; b= 0,45 м.

Лінія піску

Лотковий живильник використовується для подачі матеріалів із бункерів. Схема лоткового живильника приведена на рис. 3.1

1-електродвигун; 2-редуктор; 3-лошок; 4-роликові опори; 5-стіл;

6-шатуни; 7 - ексцентрики

Рисунок 3.1 - Лотковий живильник

Технічна характеристика лоткового живильника

Типорозмір КВ1Т - 0,15

Розміри лотка, мм:

- діаметр 159 х 4,9

- довжина 330

Продуктивність, м3/годи 6

Потужність електродвигуна, кВт 3,8

N = 1,997/6 = 0,3

Вибір елеватора

Із живильника лоткового пісок елеватором транспортується в сушильний барабан.

Елеватори використовують для транспортування насипних та штучних вантажів під кутом (більше ніж 600) та вертикально. Похилі елеватори на склозаводах не використовують. Елеватори бувають ковшові, полицеві та люлечні, та приведенні на малюнку 3.2

Рисунок 3.2 - Загальний вигляд ковшового елеватора

Технічна характеристика ковшового елеватора ЕПТ - 160

Продуктивність, м3/год 8 - 10

Швидкість руху ходової частини, м/с 0,8 - 1,125

Ширина ковша, мм 60

Шагковшів, мм 300

Ємність ковша, л 1,1

Максимальна висота, мм до 30000

N = 0,043/ 8 = 0,0054

Розрахунок сушильного барабана

Основним показником роботи сушильного барабана є напруженість (А) сушильного барабану за вологістю з м3 його об'єму.

Приймаємо значення напруженості для піску в межах 60-100 кг/м3 год.

Необхідно висушити 3395 кг/год піску з початковою вологістю 5% і кінцевою 0,1%.

Визначаємо кількість вологи, яку слід видалити при сушінні:

W = 3395 (0,05 - 0,001) = 166,36 кг/год.

Приймаємо напруженість сушильного барабану 80 кг/м3 год.

Об'єм барабану розраховується за формулою (3.4).

Сушильний барабан приведений на рис. 3.4

V=W:A (3.4)

V = 166,36: 80= 2,08 м3.

1-труба; 2 - нерухоме кільце; 3 - усилюючи кільця; 4-кожух; 5 - два бандажа; 6 - розвантажувальна камера; 7 - вінцева шестерня; 8 - два упорних ролика; 9 - шестернева передача; 10-підшипники; 11-два упорних ролика; 12-конус; 13 - топочна камера; 14 - лопати

Рисунок 3.3 - Сушильний барабан

Технічна характеристика сушильного барабану

Типорозмір 1200 х 1600

Об`єм, м3 6,8

Кут нахилу барабану, % 5

Число обертів барабану, хв-1 5

Потужність двигуна, кВт 3,8

Габаритні розміри, мм:

- довжина 7200

- ширина 2100

- висота 10000

Час перебування матеріалу в барабані:

Т= 60·V·г·Ш/G (3.5)

де V - об'єм барабану;

г - об'ємна насипна маса матеріалу, кг/м3;

Ш - коефіцієнт, що враховує заповнення барабану (Ш = 0,1-0,25);

G-середня маса матеріалу, що проходить через барабан за годину, кг.

Т= 60·2,08·1700·0,15/3395= 9,37 хв.

Число обертів барабану:

n=L/a·T·Д·tgб (3.6)

де L, Д - довжина і діаметр барабану, м;

а - коефіцієнт, який враховує конструкцію барабану (б = 1,2 для барабану діаметром 1,2 і 0,8 - для барабану діаметром 1,6 м);

б - кут нахилу барабану, град.

n=6/1,2·9,37·1,2·0,05=8,89 хв-1

Вибір сита

Вибираємо вібраційне похиле сито

Технічна характеристика вібраційного сита

Розміри сит 400 Ч 800.

Кут нахилу, град 10 - 35.

Кількість обертів валу, с-11 3 - 30.

Потужність електродвигуна, кВт 0,25.

Продуктивність, т/год на 1 м2 сита 1,9 ч 5,5.

Отвір сита, мм 0,16 ч 2,0.

Габаритні розміри, мм 1000 Ч 650 Ч 850.

Маса, кг 100.

N = 0,242/1,9 = 0,123

Вибір стрічкового конвеєру

Для транспортування піску до сушильного барабану вибираємо стрічковий конвеєр типу 4025-10, який приведений на рис. 3.4

Рисунок 3.4 - Стрічковий конвеєр

Технічна характеристика стрічкового конвеєру

Ширина стрічки, мм 400

Найбільша швидкість стрічки, м/с 2,5

Продуктивність, м3/годину 75 - 150

Потужність електродвигуна, кВт 4,4

Вибір електромагнітного сепаратора

Вибираємо електромагнітний сепаратор барабанного типу.

Технічна характеристика електромагнітного барабану

Типорозмір 4

Розміри барабану, мм:

- діаметр 400

- довжина 1000

Потужність електромагніту, кВт 1

Потужність електродвигуна, кВт 1

Число обертів барабану, хв-1 30

Продуктивність, т/год 14

Маса машини, кг 710

Розрахунок бункера вагової лінії

Згідно норм технічного проектування запас підготовленого піску складає 2 доби.

В бункері зберігається (Qз):

Qз = 1,997 • 48 = 95,86 м3

Приймаємо бункер циліндрично-конічної форми таких розмірів:

- діаметр циліндричної частини, м 4

- висота циліндричної частини, м 6

- висота конічної частини, м 2

- діаметр випускної відтулини, м 0,45

Об'єм циліндричної частини:

V1 = П•r2•Н1

V1 = 3,14 • 22 • 6 = 75,36 м3

Об'єм нижньої частини бункера:

V2 = 1/3 • Н2 (F1 + F2+ )

V2 = 1/3 • 2 • (3,14 • 22 + 3,14 • 0,2252 + ) = 9,41 м3

V = V1 + V2 = 75,36 + 9,41 = 84,77 м3

Кількість бункерів:

n = 95,86/84,77=1,1

Для зберігання піску приймаємо 1 бункер.

Лінія підготовки доломіту

Бункер приймаємо, як по піску.

Доломіт за допомогою живильника лоткового транспортується до магнітного сепаратора, а потім до щокової дробарки, де відбувається подріблення.

Магнітний сепаратор

Технічна характеристика магнітного сепаратора

Тип ПЕС - 80

Ширина потоку матеріалу на стрічковому конвеєрі, мм до 500

Швидкість руху конвеєру, м/с до 1,5

Товщина шару матеріалу на конвеєрі, мм до 30 - 40

Величина зерен матеріалу, мм не більше 15

Продуктивність, кВт 40

Потужність, кВт 1,0

Габарити, мм:

- довжина 600

- ширина 500

- висота

N = 0,514 / 1 =0, 514

Для подрібнення доломіту вибираємо щокову дробарку, яка приведена на рис. 3.5

1 - станина; 2 - корінні підшипники; 3 - ексцентриковий вал; 4-рухлива щелепа; 5 - плита, що дробить, рухливої щоки; 6 - шків; 7 - маховик; 8 - поперечні ребра жорсткості; 9 - ребра жорсткості бічних стінок; 10 - плита, що дробить, нерухомої щоки; 11 - сталеві плити; 12 - стопорний клин; 13 - самоустановлювальний підшипник кочення; 14 - розпірна(запобіжна) плита; 15 - повзун; 16 - регулювальний клин; 17 - болт; 18 - зірочка; 19 - ланцюг; 20 - упор; 21 - тяга; 22 - пружина; 23 - регулювальна гайка

Рисунок 3.5 - Щокова дробарка зі складним хитанням щоки

Технічна характеристика щокової дробарки

Тип ЩДС - 4.

Розміри завантажувального отвору, мм 175 Ч 250.

Найбільший розмір кусків, мм 150

Продуктивність м3/год (при подрібненні

породи середньої твердості) 1,6 ч 4

Ширина вихідного отвору, мм 15 ч 40

Потужність електродвигуна, кВт 7

Габаритні розміри, м 1,2 Ч 1,1 Ч 1,1

Маса (без електродвигуна), т 1,54

Подрібнений доломіт елеватором подається на сушіння.

Вибір сушильного барабану

Основним показником роботи сушильного барабана є напруженість (А)

сушильного барабану за вологістю з м3 його об'єму.

Приймаємо значення напруженості для піску в межах 40-60 кг/м3 год.

Необхідно висушити 435 кг/год піску з початковою вологістю 7% і кінцевою 0,1%.

Визначаємо кількість вологи, яку слід видалити при сушінні:

W = 435· (0,07 - 0,001) = 30,015 кг/год.

Приймаємо напруженість сушильного барабану 60 кг/м3 год.

Об'єм барабану розраховується за формулою (3.7).

V=W:A (3.7)

V =30,015: 60

1-труба; 2 - нерухоме кільце; 3 - усилюючи кільця; 4-кожух; 5 - два бандажа; 6 - розвантажувальна камера; 7 - вінцева шестерня; 8 - два упорних ролика; 9 - шестернева передача; 10-підшипники; 11-два упорних ролика;

12-конус; 13 - топочна камера; 14 - лопати

Рисунок 3.6 - Сушильний барабан

Технічна характеристика сушильного барабану

Типорозмір 1200 х 1600

Об`єм, м3 6,8

Кут нахилу барабану, % 5

Число обертів барабану, хв-1 5

Потужність двигуна, кВт 3,8

Габаритні розміри, мм:

- довжина 7200

- ширина 2100

- висота 10000

Час перебування матеріалу в барабані:

Т= 60·V·г·Ш/G (3.7)

де V - об'єм барабану;

г - об'ємна насипна маса матеріалу, кг/м3;

Ш - коефіцієнт, що враховує заповнення барабану (Ш = 0,1-0,25);

G-середня маса матеріалу, що проходить через барабан за годину, кг.

Т = 60·0,5·1700·0,15/435=17,59 хв

Число обертів барабану:

n=L/a·T·Д·tgб (3.8)

де L, Д - довжина і діаметр барабану, м;

а - коефіцієнт, який враховує конструкцію барабану (б = 1,2 для барабану діаметром 1,2 і 0,8 - для барабану діаметром 1,6 м);

б - кут нахилу барабану, град.

n = 6/1,2·17,59·1,2·0,05=4,74 хв-1

Вибір вібросита

Технічна характеристика вібросита

Ширина, мм 800

Довжина, мм 1600

Кут нахилу, град 10 - 35

Кількість обертів валу, с-1 12 - 25

Потужність електродвигуна, кВт 0,75

Продуктивність на 1 м2 сита, т/год 1,9 ч 5,5

Отвір сита, мм 0,16 ч 2,0

Габаритні розміри, мм 8000 Ч 1400 Ч 37

Вибір кульового млина

Схема кулькового млина приведена на рис 3.7

Технічна характеристика кульового млина

Тип СМ - 15.

Внутрішні розміри барабана, мм:

- діаметр 900;

- довжина 1800.

Маса сталевих куль, кг 1600

Продуктивність, т/год 1,4 ч 0,31.

Поперечний розмір розмеленого продукту, мм 0,83 ч 0,07.

Потужність електродвигуна, кВт 20.

Габаритні розміри, м 3,4 Ч 3,2 Ч 1,7.

Маса (без електродвигуна), т 5,1.

1 - циліндричний барабан; 2 - днище; 3 - порожні цапфи; 4 - комбінований живильник; 5-зубчаста передача; 6-клиноремінна передача; 7 - електродвигун; 8 - сталеві футеровочні плити. До розхідного бункеру доломіт транспортується елеватором.

Рисунок 3.7 - Однокамерний кульовий млин з розвантаженням через порожню цапфу.

Розрахунок бункера вагової лінії

Схема бункера вагової лінії приведена на рис.

Згідно норм технічного проектування запас підготовленого доломіту складає 2 доби.

В бункері зберігається (Qз):

Qз = 0,242 • 48 = 11,62м3

Приймаємо бункер циліндрично-конічної форми таких розмірів:

- діаметр циліндричної частини, м 4

- висота циліндричної частини, м 6

- висота конічної частини, м 2

- діаметр випускної відтулини, м 0,45

Об'єм циліндричної частини:

V1 = П•r2•Н1

V1 = 3,14 • 22 • 6 = 75,36 м3

Об'єм нижньої частини бункера:

V2 = 1/3 • Н2 (F1 + F2+ )

V2 = 1/3 • 2 • (3,14 • 22 + 3,14 • 0,2252 + ) = 9,41 м3

V = V1 + V2 = 75,36 + 9,41 = 84,77 м3

Кількість бункерів:

n = 11,62/84,77=0,14

Для зберігання доломіту приймаємо 1 бункер

Лінія підготовки крейди, глинозему, вугілля, сульфату натрію, соди

Крейда, глинозем, вугілля, сульфат натрію, сода автотранспортом розвантажується в один з приймальних бункерів. З бункера живильником вібраційним та елеватором потрапляє на вібросито, а потім в бункер запасу і на дозування на автоматичні терези.

Розрахунок бункера вагової лінії

Згідно норм технічного проектування запас підготовленого піску складає 2 доби.

В бункері зберігається (Qз):

Qз = 0,514 • 48 = 24,67м3

Приймаємо бункер циліндрично-конічної форми таких розмірів:

- діаметр циліндричної частини, м 4

- висота циліндричної частини, м 6

- висота конічної частини, м 2

- діаметр випускної відтулини, м 0,45

Об'єм циліндричної частини:

V1 = П•r2•Н1

V1 = 3,14 • 22 • 6 = 75,36 м3

Об'єм нижньої частини бункера:

V2 = 1/3 • Н2 (F1 + F2+ )

V2 = 1/3 • 2 • (3,14 • 22 + 3,14 • 0,2252 + ) = 9,41 м3

V = V1 + V2 = 75,36 + 9,41 = 84,77 м3

Кількість бункерів:

n = 24,67/84,77=0,3

Для зберігання крейди, глинозему, сульфату натрію, вугілля, соди приймаємо 1 бункер.

Лінія підготовки склобою

Склобій постачається автотранспортом і розвантажується в один з приймальних бункерів лінії склобою. З бункера склобій живильником вібраційним потрапляє на подрібнення в валково-зубчату дробарку, з якої потрапляє в бункер запасу і на дозування на автоматичні терези.

Вибір валково-зубчатої дробарки

Технічна характеристика валкової дробарки

Розмір валків, мм:

- діаметр 600

- ширина 400

Допустима ширина щілини між валками, мм 10-30

Найбільші розміри завантажувальних кусків, мм:

- при двох гладких валках 40-60

- при одному гладкому і одному рельєфному 60-85

- при двох рельєфних валках 80-110

Число обертів валків, хв. ? 75

Продуктивність, м3/год:

- при найменшій щілині 8

- при найбільшій 25

Потрібна потужність електродвигуна, кВт 20

Габаритні розміри, мм 2300 х 1800 х 900

Маса (без електродвигуна), т 4

Вибір автоматичних терезів

Кількість шихти на одне змішування розраховується за формулою (3.9)

P =V·г·K, (3.9)

де V - об'єм змішувача, м3;

г - об'ємна маса шихти, т/м3;

К - коефіцієнт заповнення змішувача.

P = 1,5 · 1,25 · 0,8 = 1,5 т.

З таблиці видно, що для 5,206 т шихти необхідно 3,395 т піску

5,206 т шихти - 3,395 т піску

1,5 т - х

х = 0,98 т або 980 кг

5,206 т шихти - 0,435 т доломіту

1,5 т - х

х = 0,13 т або 130 кг

5,206т шихти - 0,720 т крейди

1,5 т - х

х = 0,21 т або 210 кг

5,206 т шихти - 0,068 т глинозему

1,5 т - х

х = 0,019 т або 19 кг

5,206 т шихти - 0,899 т соди

1,5 т - х

х = 0,0,25 т або 250 кг

5,206 т шихти - 0,162 т сульфату натрію

1,5 т - х

х = 0,047 т або 47 кг

5,206 т шихти - 0,00425 т вугілля

1,5 т - х

х = 0,0012 т або 1,2 кг

Для зважування матеріалів вибираємо гравітаційні дозувальні комплекси таблиця 3.3

Таблиця 3.3 - Гравітаційні дозувальні комплекси

Назва показників

Максимальна наважка, кг

30

Глинозем, крейда, сульфат натрію, вугілля

300

Доломіт

1500

Пісок, сода

Межі дозування, кг

10 - 32

25 - 160

До 1500

Тривалість циклу дозування, с

20

20

240

Похибка дозування, %

0,5

0,5

0,5

Споживана потужність, кВт

0,75

0,75

1,50

Тип живильного пристрою

Гравітаційні

Гравітаційні

Гравітаційні

Об'єм бункера, м3

0,032

0,12

До 1,1

Тиск повітря в межі живлення дозатора, МПа

0,5 ± 0,1

0,5 ± 0,1

0,5 ± 0,1

Витрати стиснутого повітря, м3/хв

4,8 Ч 10-1

4,8 Ч 10-1

9,6 Ч 10-1

Маса комплексу, кг

70

106

880

Габарити, мм:

довжина

ширина

висота

1250

850

2250

1250

1500

3200

2250

1840

3200

Діапазон робочих температур, єС

+ 10 … + 30

+ 10 … + 30

+ 10 … + 30

Розрахунок бункера вагової лінії

Згідно норм технічного проектування запас підготовленого піску складає 2 доби В бункері зберігається (Qз):


Подобные документы

  • Сучасний стан виробництва медичного скла, технологічне обладнання, обробка матеріалів. Вибір складу скла та характеристика сировини. Дозування компонентів та приготування шихти. Контроль якості виробів. Фізико-хімічні процеси при варінні скломаси.

    дипломная работа [138,2 K], добавлен 01.02.2011

  • Фізико-хімічні основи процесу коксування, порівняльна характеристика і вибір конструкції печей. Розрахунок матеріального і теплового балансів з застосуванням ЕОМ. Особливості опалювальної системи коксових печей та їх контрольно-вимірювальні прилади.

    курсовая работа [960,1 K], добавлен 08.10.2011

  • Структура та опис цеху пресування. Аналіз та вибір асортименту продукції. Розрахунок продуктів запроектованого асортименту. Проектування технологічного процесу. Опис апаратурно-технологічної схеми попереднього вилучення олії з насіння соняшника.

    курсовая работа [210,6 K], добавлен 02.12.2015

  • Описання теплової схеми котельні. Технічні характеристика та тепловий розрахунок казана. Вибір оптимального устаткування для запропонованої схеми котельні. Короткий опис схеми автоматики. Техніко-економічний розрахунок роботи котельні на природному газі.

    дипломная работа [288,1 K], добавлен 23.11.2010

  • Описання технологічного процесу обробки кишок. Розрахунок кількості сировини та готової продукції. Підбір та розрахунок технологічного обладнання для кишкового цеху. Організація контролю виробництва та вимоги до якості сировини і готової продукції.

    курсовая работа [47,9 K], добавлен 17.06.2011

  • Фізико-хімічні основи процесу очищення води методом озонування. Технологічна схема очищення з обґрунтуванням вибору основного обладнання. Принцип дії апаратів, їх розрахунок. Екологічне та економічне обґрунтування впровадження нового устаткування.

    дипломная работа [635,2 K], добавлен 10.04.2014

  • Розрахунок потужності і вибір двигуна відповідно до заданих параметрів. Перевірка вибраного двигуна в умовах пуску і перевантаження. Перевірка двигуна по кількості включень та по перегріву. Обгрунтування та вибір елементів схеми. Опис роботи схеми.

    курсовая работа [71,1 K], добавлен 13.05.2012

  • Розробка технологічної схеми зброджування сусла з крохмалевмісної сировини періодичним способом. Характеристика сировини, напівпродуктів і продуктів. Розрахунок продуктів і теплового балансу, бродильного апарату. Механічний розрахунок його параметрів.

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 26.05.2012

  • Експлуатація промислових насадкових колон. Фізико–хімічні основи процесу ректифікації. Розрахунок основного обладнання. Матеріальний баланс ректифікаційної колони. Розрахунок та вибір кожухотрубного теплообмінника–холодильника кубового залишку.

    курсовая работа [629,7 K], добавлен 15.11.2015

  • Проект електроустановки підприємства, вибір елементів схеми електропостачання: визначення кількості проміжних опор по трасі лінії електропередачі, розрахунок потужності електродвигуна, вибір силового устаткування, струмоведучих і заземлюючих пристроїв.

    курсовая работа [323,9 K], добавлен 24.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.