Проектування технології капітального ремонту свердловин за допомогою соляно-кислотної обробки привибійної зони пласта на Галіцинському родовищі

Для порового колектора об'єм кислоти приблизно може бути визначений із виразу

(6.6)

де m - середньозважена пористість, долі одиниці;

D - діаметр зони, яка підлягає обробці, м;

h - товщина пласта, м.

Звичайно вважається, що для одержання продуктивності свердловини, відповідній проникності віддаленої, не забрудненої зони пласта, достатньо покращити проникність привибійної зони в радіусі 1 м. Для розрахунків цей радіус збільшується до 1,5 м. Тоді при середньозваженій пористості, рівний 15% (0,15), об'єм кислоти, необхідний для обробки 1 м пласта, буде

Для порід з пористістю 10% Vк -- 0,71 м³ .Такого типу розрахунки дають тільки приблизну оцінку об'єму кислоти, який може бути прийнятий до накопичення відповідних дослідних даних.

Для порового простору можна рішити зворотню задачу за заданою кількістю кислоти знайти радіус проникнення її в пласт. Для визначення радіуса використовують вираз

 (6.7)

де Q_k - кількість кислотного розчину, який нагнітається в пласт, м³ /год;

t - час нейтралізації розчину, с;

r_c - радіус свердловини, м..

Із аналізу виходить, що із збільшенням об'єму кислотного розчину Q_K і часу t нейтралізації кислоти (з використанням розчину високої концентрації або вводом в нього сповільнювачів) розширюється зона обробки, а із збільшенням потужності і пористості пласта зменшується радіус проникнення кислотного розчину в пласт.

Таким чином, точно розрахувати об'єм кислотного розчину для обробки пласта неможливо. Тому на основі приблизних формул або дослідних даних встановлюють об'єми кислотних розчинів на 1 м товщини пласта. Величина його може змінюватися в широких границях (від 0,1 до 1,5 м³) і залежить, насамперед, від своєчасної оцінки результатів обробки свердловини в конкретних покладах. Аналіз показує, що ефективною може бути солянокислотна обробка як при великих, так і при малих її об'ємах.

Як показують дослідження, кислотний розчин рухається в пласті по тріщинах або найбільш проникних каналах. Під дією кислоти проникність їх збільшується, а, значить, і збільшується об'єм надходження кислоти в ці канали. В пласті утворюється один або декілька таких каналів, в зв'язку з чим кислота не буде заповнювати весь поровий простір. В той же час рух кислотного розчину по каналах дозволяє значно розширити зону обробки за рахунок віддалених зон пласта. Проникність тріщин значно вища, ніж проникність пористого середовища, тому іноді одержують високу продуктивність свердловин при малих витратах кислоти на обробку.

Технологічні схеми обробок різні і залежать від мети розробки.

Велику увагу приділяють підготовці пластів для обробки. З цією метою в свердловину нагнітають різного роду розчинники і водні розчини ПАР. Привибійну зону пласта можна обробляти одночасно і поетапно. В зв'язку з цим обробка пласта може здійснюватись поетапно з наступним підключенням інших його ділянок. Обробляти повністю розкритий пласт можна із застосуванням тимчасово ізолюючих матеріалів або пакеруючих пристроїв.

Велика різноманітність технологічних схем обробки пласта пояснюється тим, що обробці підлягають пласти різного хіміко-мінералогічного складу, які залягають на різних глибинах та при різних умовах. Крім того, це можна пояснити багаторазовими спробами знайти найбільш оптимальні режими обробки.

Ефективність обробок і їх вартість відображають рівень техніки і технології процесів і ступінь вивчення колектора. Економічна ефективність процесів зобов'язує намагатись одержати велику віддачу при менших об'ємах і затратах. Ці питання повинні старанно вивчатись на стадії випробовування розвідувальних свердловин, щоб використовувати накопичений досвід при випробуванні експлуатаційних свердловин.

Існують такі типи кислот.

Інгібована синтетична соляна кислота (ВТУ МХП 2345-50) відповідає ГОСТ 857-78, має концентрацію НС1 19-25%. Для надання їй антикорозійних властивостей заводи-виготовлювачі додають в кислоту 0,8-0,9% інгібітору ПБ-5 і 0,01-0,015% хлористого миш'яку.

Інгібована соляна кислота (ТУ МХП 3354-52) поставляється з концентрацією НС1 18-22%. При виготовлені в кислоту також додають 0,8-1,0% інгібітору ПБ-5 і 0,01-0,015% хлористого миш'яку.

Як видно з приведених характеристик, загальним для обох видів інгібованої кислоти є знижений вміст НС1 (в середньому 20%). У зв'язку з цим необхідно визначити в лабораторних умовах концентрацію НС1 до завозу інгібованої кислоти на промислові об'єкти, щоб при кислотній обробці пласта концентрація НС1 відповідала розрахунковій. За технічними умовами допускається вміст заліза в інгібованих кислотах в об'ємі відповідно 0,02 і 0,03% і сірчаної кислоти для першої не більше 0,005%.

Інгібована кислота може негативно впливати на привибійну зону, особливо порового пласта. Необхідно враховувати, що інгібітор ПБ-5 після повної нейтралізації кислоти може залишатись в поровому просторі пласта в вигляді пластівчаної об'ємистої органічної маси. При використанні 15-20% інгібованої кислоти може випасти 5-7 кг осадку на 1 м³ закачаного в пласт розчину. При неповній нейтралізації кислоти такого осадку не виділяється. Отже, при обробці порових колекторів недоцільно витримувати кислоту в пласті до повної її нейтралізації.

Сірчана кислота, яка є в інгібованій кислоті, може при взаємодії з карбонатними породами утворювати гіпс СаSO₄2Н₂О, і хоча він розчиняється в соляній кислоті, в поровому просторі можуть залишатися кристали гіпсу, що погіршує проникність пласта. Для зменшення вмісту сірки інгібовану кислоту можна обробляти хлористим барієм

ВаСІ₂ + H₂SO₄ =BaSO₄ + 2 НСІ (6.8)

BaSO₄ випадає в осадок.

Оцтова кислота, добавлена в соляну, бере участь у процесі обробки виконує декілька функцій:

сповільнює взаємодію соляної кислоти з породою (сповільнювач);

попереджує випадання окислів заліза (стабілізатор);

3) взаємодіє з породою, розчиняючи її (активний реагент). Фтороводнева (плавикова) технічна кислота застосовується для обробки привибійної зони пластів з теригенними колекторами (кварцові пісковики, алевроліти) з метою розчинення силікатних і глинистих частинок, які містяться в породі, або які попали в неї із глинистого розчину. По ГОСТ 2567-73 плавикова кислота повинна відповідати таким технічним умовам:

· вміст фтористого водню, % > 40

· вміст кремнієфтороводневої кислоти, % > 0,4

· вміст сірчаної кислоти, % < 0,05

Плавикова кислота в чистому виді звичайно не застосовується, але використовується в суміші з соляною. Цю суміш називають глинокислотою. Її транспортують в посудинах із ебоніту або покритих свинцем, парафіном, воском; вона сильно діє на організм і одяг людини. Кислотну обробку (КО) застосовують для збільшення проникності карбонатних і піщаних колекторів у нафтогазовидобувних і нагнітальних свердловинах після буріння, під час експлуатації та ремонтних робіт.

Для обробки карбонатних колекторів здебільшого застосовують солянокислотні розчини (СКР), а для піщаних колекторів після СКР нагнітають глинокислотні розчини (ГКР). Такі обробки називаються відповідно солянокислотними (СКО) і глннокислотними (ГКО).

Хімічно активною основою перелічених кислотних розчинів (КР) є відповідно соляна кислота (10...30% НС1) і суміш соляної (10...15% НСІ) та плавикової (1...5% HF) кислот.

Для проведення КО в свердловину спускають 62...73 mm HKT у більшості випадків до нижнього перфораційного отвору оброблюваного інтервалу. Гирло свердловини обладнують арматурою для обв'язування труб з колоною і зворотним клапаном на вході в порожнину НКТ. Напірна сторона насосного агрегата ЦА-320, 4АН-700 чи іншого обв'язується через зворотний клапан з порожниною НКТ, а приймальна з кислотовозом (Аз-30А) і автоцистернами (4ЦР, АП), в яких транспортуються кислотні розчини й продавлювальні рідини. Нагнітальні трубопроводи обпресовуються тиском у півтора рази більшим від очікуваного тиску нагнітання рідин у свердловину.

Найпростіша схема КО передбачає підняття глибинного обладнання зі свердловини, спускання НКТ з промиванням до вибою і підняття башмака труб до інтервалу перфорації. У свердловину запомповують прямою циркуляцією КР в об'ємі НКТ, закривають затрубну засувку, нагнітають решту запланованого об'єму кислоти та продавлювальної рідини. Після нагнітання всього об'єму рідин закривають буферну засувку свердловини, від'єднують насосний агрегат і іншу спецтехніку та починають очищення привибійної зони від продуктів реакції. У насосних свердловинах процес звичайно підрівняється. Після протиснення КР у пласт і зниження тиску піднімають НКТ, спускають глибинне обладнання і видаляють продукти реакції насосом, встановивши раціональний режим експлуатації. Невчасне видалення продуктів реакції з пласта часто зумовлює зменшення ефективності СКО і, особливо, ГКО.

Механізм кислотної дії на колектор розглянемо з позицій ступеня розчинності порід і швидкості реакції, утворення продуктів реакції та зміни проникності порід після обробки. Вважають, що розчинність порід, які підлягають КО, повинна забезпечити збільшення пористості не менш ніж на 10%, а розчинність чужорідних матеріалів, які забруднюють пори та тріщини пласта, має бути найповнішою (хоча б на 50%). Виходячи з таких принципів, добирають склад активної частини розчинів.

При плануванні КО потрібно знати розчинність порід у кислоті. Наприклад, відомо, що 1 м³ різних кислот розчиняє: 15% НС1 -- 200 кг вапняку (СаСО₃), або близько 70 кг легкорозчинної частини еоценового пісковику, що містить 89% SiO₂, 3% карбонатів і 7% глин; 4% HF - 48 кг каоліну; 10% HCl+1% HF - 70 кг глинопорошку, що складається з гідрослюди та монтморилоніту.

Якщо після обробки надлишком СКР застосувати ГКР, то 1 м³ 10% HCl+1% HF розчинять 36 кг еоценового пісковику. Збільшення концентрації HF в ГКР до 3% забезпечує зростання розчинності до 51 кг, а до 5% -- зумовлює зростання розчинності до 66 кг.

Наведені дані використовують при розрахунках об'єму кислотних розчинів і оцінках можливої глибини проникнення активної частини кислоти в пласт.

Продукти реакції спричинюють зниження проникності порід після КО, якщо вони відкладаються в поровому просторі у вигляді гелю або твердої фази, чи взаємодіють з пластовими флюїдами, утворюючи осади або емульсії.

Під час взаємодії соляної кислоти утворюються:

- з карбонатами порід -- водорозчинні солі CaCl₂, MgCl₂, газ CO₂, вода;

- з окисами заліза на трубах і його сполуками у складі порід (наприклад, у вигляді сидериту FеCO₃) - хлорне залізо FеCl₃, яке після нейтралізації кислоти гідролізує у вигляді осаду Fe(OH)₃, що здатний закупорити пори;

- з сульфатами кальцію в складі порід з температурою до 66 °С - осад гіпсу;

- з окисом кремнію в глинах -- осад, гель кремнієвої кислоти;

- з окисами лужних і лужноземельних металів у глинах -- відповідні солі.

Таким чином, під час реакцій СКР утворюються розчинні та тимчасово розчинні продукти, тому технологія обробки СКР повинна бути такою, щоб попередити випадання нерозчинних осадів.

Зміна проникності порід після фільтрації через них кислотних розчинів залежить від хімічного та мінералогічного складу, структурі порового простору, режимів фільтрації й термобаричних умов перебіг реакції. Наприклад, після обробки еоценових пісковиків карбонатність С_к=2...9% надлишком СКР (10...15% НСІ), щодо вмісту карбонатів збільшення проникності порівняно з початковою можна наближено вирахувати так: k_с=0,8 C_k. Звичайно, після такої обробки теригенних колекторів проникність зразків порід зростає в 2--7 разів. Під час обробки карбонатних порових порід ріст проникності практично не обмежений.

На вибір раціональних режимів обробки і технологію робіт впливає швидкість реакції КР з породами, яка залежить від початкової концентрації кислоти, термобаричних умов перебігу реакції в пласті, відношення поверхні породи, що контактує з кислотою, до об'єму кислотного розчину та гідродинамічних умов перебігу реакції, які описуються параметром Рейнольдса (Re).

Відомо, що за однакові проміжки часу ступінь нейтралізації кислоти породою не залежить від початкової концентрації. Отже, при інших рівних умовах за однаковий проміжок часу вдвічі знижується концентрація кислоти (від 20 до 10% чи від 12 до 6%). Можна було б думати, що застосовуючи більшу початкову концентрацію кислоти, можна збільшити глибину обробки пласта. Однак, оскільки швидкість реакції в поровому середовищі велика, це практично не впливає на глибину обробки.

Збільшення температури пласта на 10 °С зумовлює зростання швидкості реакції приблизно в два рази. При збільшенні тиску реакція з соляною кислотою сповільнюється, а з плавиковою -- прискорюється.

Значний вплив на швидкість реакції має відношення реагуючої поверхні породи до об'єму кислоти в порах, яке різко збільшується при зменшенні розміру пор. Наприклад, у каналі діаметром 1 мм це відношення дорівнює 40, а в порах діаметром 20 мкм - 2000. Тому в порових колекторах спостерігаємо різке збільшення швидкості нейтралізації. Наприклад, розрахункова глибина проникнення у вапняк активної соляної кислоти в каналах діаметром 1 см дорівнює 600 см, діаметром 1 мм -- 20 см, а в порових каналах 10 мкм -- 5 см за інших рівних умов.

Таким чином, нейтралізація кислоти в поровому просторі відбувається під час нагнітання її в пласт, тому витримки для реагування не потрібно.

Вплив гідродинамічних умов фільтрації кислоти на швидкість її нейтралізації відчутний лише у великих каналах або тріщинах. Тут зі збільшенням витрат кислоти, а отже, і Re. глибина обробки пласта дещо зростає. Під час фільтрації кислоти через поровий простір теригенних колекторів значення Re дуже малі. Експериментально доведено, що за таких умов збільшення витрат кислоти практично не збільшує глибину обробки піщаного пласта.

Перед проектуванням кислотної обробки слід обґрунтувати вибір свердловини, вибрати рецептуру та об'єм кислотних розчинів, визначити витрату та тиск рідини під час помпування в пласт, вибрати рецептуру й розрахувати об'єм протискуючої рідини, визначити час перебування кислоти в пласті й спосіб очищення привибійної зони від продуктів реакції.

Вибір рецептури КР здійснюють з урахуванням хімічного та мінералогічного складу порід, їх фільтраційних властивостей, хімічного складу й властивостей пластових флюїдів, пластової температури, причин забруднення привибійної зони.

Типовий КР складається з активної частини (НС1, HC1+HF), розчинника, інгібітора корозії, стабілізатора та інтенсифікатора.

Для обробки вапняків, карбонізованих (С_к>3%) пісковиків, колекторів, забруднених відкладенням карбонатів, застосовують СКО 15% НСІ. а при Тпл>100 °С - інколи й 30% НС1. Для обробки піщано-глинистих порід (С_к<3%) застосовують ГКО, спочатку напомповують СКР. 10...15% НСІ, а за нею -- ГКР 1...5% HF. Співвідношення об'ємів першої та другої частин розчину залежить від карбонатності породи і при С_к=3% його можна записати як 1:1.

Кислоту розводять звичайно водою. Однак під час КО поліміктових піщано-алевролітових вологомістких порід Західного Сибіру добрі результати одержують при приготуванні КР на ацетоні, якщо обводненість свердловини менша 10%. Під час обробки газових і газоконденсатних свердловин корисно готувати КР на спирті (метанол, спирт ізопропіловий). Застосування названих вуглеводневих розчинників сприяє зневодненню порід і зменшує поверхневий натяг на границі розподілу фаз.

Ефективність інгібіторів корозії оцінюється коефіцієнтом гальмування корозії К_гк, який є співвідношенням кількості розчиненого металу в неінгібованій кислоті до кількості розчиненого в інгібованій. При пластових температурах до 100 °С достатньо забезпечити значення К_гк=20. Якщо температура 15% НСІ під час проходження кислоти по НКТ досягає 100 °С, то розчиняється 3500 г/(м²/год) заліза, а застосування інгібітора «Север-1» зменшує розчинність до 176 г/(м²/год). Інгібітори мають температурні обмеження й за концентрацією НСІ. Наприклад, інгібітор катапін КИ-І можна застосовувати для Т<110°С, С₀<22% НСІ з К_гк =23; інгібітор В2 - для Т<100°С, С₀<36% НСІ з К_гк =260; інгібітор ПБ-5 - для Т<100°С, С₀<22% НСІ з К_гк =7 та інші. Добавка інгібіторів становить звичайно 0,5...1%.

Стабілізатори запобігають випаданню осаду Fе³⁺ у вигляді гідроокису заліза. Найчастіше для стабілізації розчину використовують органічні кислоти, які утворюють з залізом розчинні комплекси. Кількість стабілізаторів дозується відповідно до очікуваного вмісту Fе³⁺, який звичайно становить 0,3%. За таких умов стабілізуючі властивості залежать від температури. Наприклад, для 2%-ної оцтової кислоти -- до Т<60 °С: для 0,5%-ної лимонної кислоти -- до Т<90 °С; для 0,065%-ної КРАСТа -- до Т<140 °С. Збільшення вмісту стабілізатора не підвищує стабілізуючі властивості. Зазначимо, що стабілізація КР необхідна для проникності менше 0,01 мкм².

Інтенсифікатори застосовують, щоб поліпшити фільтрацію КР в породі, запобігти блокуванню привибійної зони продуктами реакції й полегшити їх видалення на поверхню. Для КО нафтовидобувних свердловин краще застосовувати катіоноактивні ПАР, які знижують поверхневий натяг на границі нафта -- продукти реакції й гідрофобізують породи -- катапіни, АНП-2 та інші в кількості 0,3...0,5%. Замість катіоноактивних ПАР можна застосовувати неіоногенні ПАР -- превоцел, ОП-10, неонол та інші, але їх дія не спричинює гідрофобізацію породи. Додавати ПАР необхідно, якщо нафта містить асфальтенів більше 2% або смол більше 6%.

При КО водонагнітальних свердловин рекомендується додавати 0,3...0,5% неіоногенних ПАР, які гідрофілізують породу.

Об'єми кислотних розчинів. Для планування об'єму КР поки що здебільшого застосовують емпіричний підхід. Якщо КО призначені для розчинення порід і домішок, занесених у пласт у процесі буріння або ремонтів, то під час першої КО звичайно запомповують КР 0,5 м³/м поглинаючої товщини пласта, при другій -- 1 м³/м, а при третій -- 1,5 м³/м. Якщо ж КО призначено для вилучення карбонатних солей, що відкладаються під час експлуатації нафтових свердловин, збільшення об'єму КР при послідовно здійснюваних СКО не обов'язкове. Якщо обробку проводять шляхом запомповування в пласт стабільних вуглеводневих кислотних емульсій, то об'єм емульсій дорівнює добутку витрати емульсії на тривалість розпаду. Звичайно стабільність емульсії при пластовій температурі становить 30...60 хв.

Під час КО найчастіше застосовують не менше 6... 12 м³ КР і тільки зрідка 24 м³ і більше.

Тиск на гирлі свердловини під час нагнітання КР у пласт при КО порових колекторів (особливо теригенних) не повинен перевищувати тиск розриву пласта (розкриття глибоких тріщин), щоб забезпечити рівномірне проникнення КР у розріз свердловини. Для КО тріщинуватих колекторів (особливо карбонатних) тиск на обсадну колону повинен бути максимально допустимим, бо це дає змогу досягнути найбільшої глибини обробки пласта.

Витрата рідини під час нагнітання в пласт для обробки карбонатних тріщинуватих колекторів повинна бути максимально можливою в межах технічно допустимих тисків. Під час обробки порових колектори (теригенних), коли приймальність свердловини звичайно мала, витрата КР здебільшого невелика, але це мало впливає на глибину проникнення активної кислоти (глибину обробки).

Об'єм протискуючої рідини для обробки карбонатних колекторів розраховують так, щоб витіснити весь КР за межі експлуатаційної колони в пласт.

Під час обробки карбонізованих теригенних колекторів С_к<10% використовують окрім протискуючої рідини ще й витісняючу рідину. При цьому виходять з таких міркувань: з початку нагнітання КР у пласт на стінці стовбура свердловини встановлюється початкова концентрація С₀, а під час фільтрації в пласті вона різко падає (за експотенціальним законом) і вже на віддалі декількох сантиметрів С=0,1 С₀. Поступове збільшення об'єму КР у пласті приводить до нерівномірного розчинення глинисто-карбонатного матеріалу пласта в радіальному напрямку. Формується зона від стінки свердловини аж до радіуса проникнення фронту активної кислоти, в якій С=С₀ і де спостерігається повне видалення розчинного матеріалу. За нею формуються ще дві кільцеві зони -- вузька з С₀>С>0 і широка з С=0, аж до радіуса фронту проникнення КР. Щоб повністю використати хімічну активність кислоти в пласті й попередити вихід КР з початковою концентрацією в стовбур свердловини і на поверхню під час дренування пласта, потрібно запомповувати в нього витісняючу рідину, об'єм якої дорівнює 30...50% об'єму кислотного розчину.

Витісняюча рідина не повинна знижувати проникності породи. При цьому застосовують водні розчини ПАР, спиртів тощо залежно від характеристики порід і пластових флюїдів.

Перебування кислотних розчинів у пласті не повинно перевищувати часу нейтралізації кислоти. КР нейтралізується ще під час руху в порах теригенного пласта та порах і тріщинах карбонатного пласта. Це значить, що в порових теригенних колекторах витримка КР у пласті не потрібна, а в карбонатних -- небажана. Якщо після входження кислоти в пласт видаляти продукти її реакції з привибійної зони негайно, то закупорення порових каналів практично не відбувається і ефективність КО зростає.

Видалення продуктів реакції із привибійної зони здійснюють шляхом збудження припливу флюїдів із пласта в свердловину під час відкритого переливу, якщо пластовий тиск більший гідростатичного, або шляхом дренування з застосуванням газоподібних агентів (азоту, повітря) чи пінних систем, якщо пластовий тиск менший гідростатичного. У випадку, коли застосовувати вказані способи неможливо, корисно витіснити продукти реакції із привибійної зони в глибину пласта шляхом запомповування 20...30 м³ водного розчину ПАР, нафти, конденсату тощо. Осадження продуктів реакції в глибині пласта практично мало шкідливе й несуттєво погіршує результати КО порівняно з випадком, коли осадження відбувається в привибійній зоні. Однак КО з витісненням продуктів реакції не бажано багаторазово повторювати у тій же свердловині.

Технологія КО глибиннонасосних свердловин часто передбачає видалення продуктів реакції насосом, яким здійснюється експлуатація свердловини.

Для зменшення корозії труб при транспортуванні через них кислот застосовуються різні інгібітори. Основними з них є такі:

I. Формалін як інгібітор соляної кислоти застосовують в промисловій практиці біля 40 років. Однак як інгібітор солянокислотної корозії формалін має ряд недоліків, серед яких такі:

1) низька ступінь захисту металу: добавка 0,6-0,8% 40%-го формаліну знижує корозійну активність 10-12%-ної кислоти лише в 7-8 разів;

здатність до полімеризації при зберіганні, що приводить до втрат здатності розчинятись в соляній кислоті;

висока вартість інгібування.

Якість формаліну регламентується ГОСТ1625-75, згідно якого технічний формалін повинен містити 40±0,5% формальдегіду, 7-12% метилового спирту, 0,0005% заліза (для І сорту).

Унікол ПБ-5 заводи-виготовлювачі використовують для інгібування соляної кислоти. Якість уніколу ПБ-5 регламентується технічними умовами ТУ БУ 17-53. Інгібітор добре розчиняється в соляній кислоті, але не розчиняється в воді. Добавка 0,25-0,5% його до соляної кислоти знижує корозійну активність в 31-42 рази.

Інгібітор U-1-A звичайно застосовується з уротропіном, і при певних співвідношеннях утворюється високоактивний інгібітор корозії металу при дії гарячою соляною кислотою до + 87 °С при тисках 20 і 30 МПа.

Уротропін технічний в кислоті гідролізується, утворюючи формальдегід і аміак. Формальдегід входить в склад формаліну. Тому інгібуючі властивості уротропіну неістотно відрізняються від властивостей формаліну при перерахунку на зіставлені концентрації формальдегіду.

V. Інгібітор БА-6 (В-1, D-2) - маслоподібна рідина густиною 1055 кг/м³ жовтого або світло-коричневого кольору, своєрідного запаху, легко утворює з соляною, сірчаною, фосфорною та іншими кислотами солетворні з'єднання, добре розчинні в надлишку кислот або воді. Цей інгібітор застосовується при інгібуванні кислоти високої концентрації і кислотних розчинів для обробки свердловин з високими пластовими температурою і тиском.

6.4 Приготування розчинів соляної кислоти

Розчин соляної кислоти приготовляють на поверхні або на вибої. Перший спосіб найбільш поширений.

1. Розведення кислоти. Для приготування розчинів соляної кислоти її розводять водою до потрібної концентрації. Об'єм товарної кислоти Vm, необхідний для приготування п м³ розчину із заданою концентрацією, може бути визначений за формулою

(6.9)

де с_z і с_m - густини відповідно кислотного розчину заданої концентрації і товарної кислоти, кг/м³ .

Густину с_m визначають в лабораторії, а с_z за таблицею. Кількість води для розбавлення кислоти знаходять як різницю між повним об'ємом розчину і об'ємом товарної кислоти з включенням в неї добавки.

Розлити кислоту можна в чани, куди зливають спочатку заміряну кількість води, а потім концентровану кислоту, а також в заливочних трубах, куди одночасно нагнітають розраховану кількість води і концентрованої соляної кислоти.

Роботи по доведенню концентрації до заданої з високою точністю, як і введення температурних поправок в розрахунки, не є обов'язковими в промисловій практиці. В той же час потрібний ретельний контроль за заводською якістю кислоти, зміненням її властивостей під час зберігання на складі.

2 . Добавка каталізатора. Основним реагентом, який використовується в якості каталізатора, є оцтова кислота СНзСООН, яку можна добавляти в інгібовану кислоту. Для визначення кількості товарної оцтової кислоти, яку буде добавлено в солянокислотний розчин, спочатку визначають необхідну кількість СНзСООН, виходячи із 100%-ної концентрації.

В додатку Г наведений детальний розрахунок проведення солянокислотної обробки, в результаті якого:

· час закачки соляного розчину становить 2.731 год;

· час продавки соляного розчину становить 35.631 хв;

· радіус проникнення солянокислотного розчину 1.464 м;

· дебіт свердловини збільшився з 135 до 185 тис.м³/добу.

Приріст видобутку внаслідок проведення СКО (тривалість дії СКО в середньому становить 100 діб) склав 4.988 млн. м³ газу.

7. Охорона праці, надр та довкілля при експлуатації свердловин на морі

7.1 Значення охорони праці в забезпеченні безпечних та здорових умов праці

Охорона праці являє собою комплекс правових, організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві. Такі організаційні заходи, як інструктажі з техніки безпеки, знайомлять працівників з небезпечними факторами, що мають місце при виконанні певної роботи, а це дозволяє зменшити кількість виробничих травм і нещасних випадків.

Заходи технічного характеру дозволяють запобігати виробничим травмам і нещасним випадкам, полегшують працю робітників і усувають причини, що викликають травми. Так, наприклад, при роботі з електричними установками такі заходи, як улаштування електроблокування, влаштування захисного заземлення , обгородження електроустановок і встановлення неізольованих струмовідвідних елементів на недосяжній висоті, також зменшують кількість нещасних випадків і травм.

Санітарно-гігієнічні заходи ( виробнича санітарія ) забезпечують здорові умови праці, усувають дію шкідливих речовин на людину. Цього досягають влаштуванням вентиляції, освітлення, забезпеченням нормального режиму праці і відпочинку.

Головним завданням охорони праці є усунення або зменшення дії виробничих шкідливих факторів, які можуть виникнути в процесі експлуатації обладнання, в процесі виконання технологічних процесів.

Для підприємств нафтогазової промисловості характерне складне виробниче середовище , яке впливає на механізми і працівників. Вплив виробничого середовища на технологічні процеси: вібрація призводить до порушення вузлів, деталей машин; підвищена вологість, перепади температури, наявність у повітрі домішок зменшує їх працездатність. Разом з тим недостатня освітленість, підвищений рівень звуку та інші фактори можуть призвести до неправильних дій людини внаслідок психологічного або фізичного стомлення.

З метою попередження і недопущення нещасних випадків на виробництві в Управлінні по видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» були розроблені заходи:

- переглянути і конкретизувати посадові інструктажі і перевірки знань працюючого та інженерно-технічного персоналу, виконавчого роботи по експлуатації, обслуговуванню та ремонту двигунів внутрішнього згорання;

- передивитись і конкретизувати доленосні інструкції, інструкції по охороні праці, інструкції по технічній експлуатації для персоналу, експлуатуючого енергетичне обладнання;

- провести позачергову перевірку безпечної експлуатації енергетичного обладнання на всіх об'єктах Управління;

- провести перевірку на дійсність вимогам кваліфікаційної групи по електробезпеці характеру виконавчих робот машиністами ДВЗ;

- внести в посадові інструкції майстрів, керівників служб видання щоденних завдань робочому персоналу.

Для забезпечення безпечності виробництва всі платформи укомплектовані спеціальними засобами, газоаналізаторами до вибухонебезпечних гранично допустимих концентрації горючих і токсичних газів. Всі робітники забезпечені засобами індивідуального захисту згідно галузевим нормам.

На виробництві розроблені «Комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпечності, гігієни труда і виробничої середи, підвищенню існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, профзахворювань і аварій ».

З метою забезпечення безпеки виробництва на підприємстві діє система депреміювання за порушення вимог з охорони праці. В таблиці 7.1 приведені дані виробничого травматизму на промислі за останні три роки.

Таблиця 7.1 Стан охорони праці на Управлінні по видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» за 2010-2012 рік

Назва показника безпеки	Розподіл по роках
	2010	2011	2012
1. Кількість виробничих нещасних випадків	1	1	3
2. Загальна кількість днів непрацездатності всіх потерпілих	20	8	80
3. Середньооблікова кількість штатних працівників, осіб	486	486	486
4. Коефіцієнт частоти травматизму	2,06	2,06	6,17
5. Коефіцієнт важкості травматизму	20	8	26,6
6. Фінансування заходів з охорони праці, тис. грн.: - планове - фактичне	458,0 426,72	632,96 159,57	1230,20 585,98
7. Кількість працівників, притягнутих до відповідальності за порушення правил охорони праці	26	21	34
8. Кількість навчань з охорони праці	218	322	543
9. Кількість виявлених порушень правил охорони праці	64	--	--
10. Кількість проведених перевірок на рівні підприємства/на рівні структурних підрозділів / проведених органами Держпромміськнагляду	3/-/2	9/78/3	2/76/1
11. Кількість атестацій робочих місць	3	--	--
12.Кількість працівників позбавлених премій за порушення правил охорони праці	37	29	33
13. Накладено штрафів на посадових осіб (чол./сума грн.)	2/850	4/2318	--
14. Оголошено доган за порушення правил охорони праці	2	4	9

Матеріал про розподіл нещасних випадків на підприємстві ДАТ «Чорноморнафтогаз» представимо у вигляді таблиці 7.2

Таблиця 7.2 Розподіл виробничого травматизму за видами робіт та професіями

Технологічний процес	Професія травмованого	Вид робіт (травмуючий фактор)
Промивання вибою свердловини	Оператор	Струмінь рідини під тиском
Експлуатація обладнання, устаткування, машин, механізмів	Машиніст	Дія предметів та деталей, що рухаються, обертаються
Регулювання роботи свердловини за допомогою засувки з ручним керуванням	Помічник бурильника	Травмування штоком засувки, який вилітає внаслідок заводського дефекту
Робота з соляною кислотою	Помічник бурильника	Отруєння парами соляної кислоти

Отже, основними причинами виробничого травматизму є:

1) невиконання робітниками правил безпечного проведення робіт;

2) невідповідність професії або Кваліфікації робітників виду робіт, що виконується;

3) незадовільний стан робочих місць, території підприємств і цехів;

4) порушення трудової і виробничої дисципліни;

5) відсутність відповідальних керівників або невірні їх дії;

6) несправність обладнання, інструктажів;

7) інші причини.

Покращення умов праці, підвищення їх безпеки позитивно впливають на результати виробництва, ведуть до зменшення виробничого травматизму, професійних захворювань.

7.2 Аналіз потенціальних небезпек та шкідливих факторів, що мають місце при здійсненні солянокислотної обробки пласта

Кислотні розчини відносяться до сильнодіючих шкідливих речовин. Пари соляної, плавикової кислот надають сильну подразнюючу дію на слизові оболонки (особливо носа). Викликають запалення з'єднувальної оболонки ока, катар верхніх дихальних шляхів, помутніння рогівки, захриплість, почуття задухи, шлунково - кишкові розлади, хімічні опіки, шкірні захворювання.

У зв'язку з цим при підготовці і проведенні робіт по кислотній обробці привибійної зони пласта необхідно дотримуватися вимог охорони праці, які викладені в наступних документах:

- ДНАОП 1.1.21-1.20 Правила безпеки у нафтогазовидобувній промисловості України;

- Стандартах і технічних умовах на реагенти, які при цьому використовуються.

- Справжнім технологічним регламентом.

Аналіз потенціальних небезпек та шкідливих факторів відіграє важливу роль в забезпеченні нормальних умов праці та попередженні виникнення травмонебезпечних ситуацій..

Концентрація уваги на зонах підвищеного ризику - основний підхід до аналізу небезпечних явищ.

Оцінку небезпечних явищ застосовують на всіх стадіях експлуатації МНС і виробничого обладнання. Реальна і точна оцінка можливих небезпечних явищ зводить до мінімуму ризик травмування персоналу, вихід з ладу обладнання і нанесення шкоди навколишньому середовищу. Аналіз небезпек сам по собі не гарантує адекватного рівня безпеки на установці, а це тільки частина загального комплексу заходів щодо забезпечення безпеки.

Загальний напрям аналізу небезпечних явищ - це розробка методів визначення не передбачуваних небезпек, а також методів детальної оцінки ризиків. Більшість цих методів складні і вимагають значних затрат часу і коштів.

Причинами більшості аварій на морських експлуатаційних установках було застосування небезпечних методів роботи, керування, неякісні ремонти, технічне обслуговування та випробування.

При проведенні СКО можуть мати місце такі потенційно небезпечні шкідливі фактори :

1.Природній газ знаходиться під високим тиском і при високих температурах і до того ж його властивості являють небезпеку для здоровя людини. При тривалому вдиханні газ наркотично діє на людину.

2. Обладнання і установки постійно знаходяться під високим тиском.

3. В технологічному процесі використовують шкідливі речовини, серед яких метанол, конденсат, поверхневоактивні речовини, інгібітори корозії , а в приладах - ртуть. Крім того, використовують, також, кислотний розчин, який є отруйним і може призвести до опіків. Метанол - це сильна отрута, яка діє на нервову і судинну системи людини. При випаровуванні метанол вибухо- небезпечний. Конденсат, як і газ, діє на людину наркотично. ПАР - токсичні, тривала їх дія може викликати розбухання шкіри. Пари інгібіторів корозії негативно впливають на організм людини, а попадання їх на шкіру може призводити до шкірних захворювань.

4. Необхідність обслуговування обладнання і установок в будь - яких метеорологічних умовах на відкритих ділянках, а також у нічний час.

5. Виникнення шуму при роботі агрегатів ЦА - 320, ЦА - 400 і компресора УКП - 8 - 80.

Продуктивність праці підвищується завдяки збереженню здоровя та працездатності людини, економії живої праці шляхом підвищення рівня використання робочого часу, продовження періоду активної трудової діяльності людини, економії загальної праці шлахом підвищення якості продукції, зменшення числа аварій.

Покращення умов праці та її безпечність приводять до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, інвалідності, що зберігає здоровя працюючих і одночасно приводить до зменшення затрат на оплату пільг та компенсації за роботу в небезпечних умовах праці, на оплату наслідків такої роботи ( тимчасової та постій ної непрацездатності ), на лікування, перепідготовку працівників виробництва у звязку з текучістю кадрів по причинах, які повязані з умовами праці.

Таблиця 7.3 - Аналіз потенційно-небезпечних факторів при СКО

Потенційно - небезпечний фактор	Травмонебезпечна ситуація (фактор)
Необхідність проведення робіт на висоті	Падіння з висоти. Травмування
Висока напруга	Враження електрострумом
Отруєння парами отруйних речовин	Хімічні опіки, ураження органів дихання
Наявність великої кількості рухомих елементів	Травмування
Обладнення під тиском	Струмінь рідини під тиском. Можливість руйнування обладнення
Пожежна небезпека	Опіки, отруєння продуктами згорання
Несприятливі метеорологічні умови	Травмування

7.3 Забезпечення нормальних умов праці при проведенні СКО

Взаємне розташування викидних і повітрязбірних шахт має бути виконане у відповідності з вимогами санітарних норм і має виключити всмоктування відпрацьованого повітря.

Приміщення, в яких можуть виділятись гази, що вміщують сірчисті сполуки, мають бути обладнанні вентиляцією з механічним приводом, в разі необхідності - місцевою механічною вентиляцією.

Обслуговування вентиляційних систем має доручитись спеціально навченим для цього робітникам.

Ефективність вентиляції необхідно періодично інструментально провіряти і виявлені дефекти усувати.

В компресорних станціях, з газомоторними двигунами місце забору проточного повітря має бути розташоване зі сторони повітряних фільтрів на відстані не менше 16 м від вихлопних труб газомотокомпресорів чи на 6 м нижче вихлопних труб газомотокомпресорів при горизонтальній відстані між ними не менше 16 м.

Газорозподільні пункти мають бути обладнані природною витяжною вентиляцією з видаленням повітря з нижньої і верхньої зон приміщення при допомозі шахт з дефлекторами.

Лабораторії мають бути обладнані загально-обмінною проточно-витяжною вентиляцією з механічним збудженням, в разі необхідності - з місцевим відсмоктуванням.

Для приміщень, де проводяться роботи з особливо шкідливими і отруйними речовинами, вентиляційна система має бути окремою, не пов'язаною з вентиляцією інших приміщень.

Об'єднання кількох вибухонебезпечних приміщень спільними повітропроводами не допускається.

Нормальна зорова робота передбачає створення на робочих місцях освітлення згідно санітарних норм і правил або відомчих нормативів. Для створення нормальних умов зорової роботи встановлюється мінімальне освітлення згідно СНіПІІ-479 “строительные нормы и правила естественного и искуственного освищения” - та відомчих нормативів.

Важливими оздоровчими заходами на промислі є облаштування і належне утримання санітарно-побутових приміщень для обслуговування персоналу. До санітарно-побутових приміщень відносяться: приміщення для відпочинку, душова, гардероб, їдальня, туалет і т.д..

Виробничі приміщення повинні бути обладнані та збудовані у відповідності до СніП санітарних норм проектування промислових підприємств, вказівок по будівельному проектуванні споруд нафтової і газової промисловості та протипожежним технічним умовам проектування.

Також для забезпечення нормальних умов праці при проведенні СКО потрібно такі заходи та засоби захисту від потенційно небезпечних факторів:

1. Для уникнення нещасних випадків через отруєння парами метанолу необхідно забезпечити герметичність метанольних ємностей та ліній, а також безперебійну роботу вентиляційних систем.

2.Обслуговування вентиляційних систем має доручитись спеціально навченим для цього робітникам. Ефективність вентиляції необхідно періодично контролювати і виявлені дефекти усувати. Приміщення, в яких можуть виділятись гази, що вміщують сірчисті сполуки, мають бути обладнанні вентиляцією з механічним приводом, в разі необхідності - місцевою механічною вентиляцією. Взаємне розташування викидних і повітрозбірних шахт має бути виконане у відповідності з вимогами санітарних норм і має виключити всмоктування відпрацьованого повітря.

3.Газорозподільні пункти мають бути обладнані природною витяжною вентиляцією з видаленням повітря з нижньої і верхньої зон приміщення при допомозі шахт з дефлекторами.

4.Для запобігання електротравматизму при виконанні робіт, зокрема підключенні обладнання, необхідно використовувати засоби індивідуального захисту: гумові рукавиці,спец взуття. Також все обладнання, що працює за рахунок електроенергії в обов'язковому порядку повинно бути заземлене.

5.Для локалізації та ліквідації пожежі, морська стаціонарна платформа повинна бути обладнана автоматичною системою пожежогасіння, а також сигналізацією та вогнегасниками.

6.Щоб уникнути порізів рук гострими кромками при монтажі обладнання та під час виконання процессу інтенсифікації припливу вуглеводнів кавітаційно-пульсаційним методом необхідно застосовувати захисні рукавиці.

7.Вплив несприятливих метеорологічних умов на організм людини можна мінімізувати шляхом використання спецодягу, взуття та рукавиць в зимовий період, а також чиклічним перебуванням в преміщенні, обладнаному кондиціонером, в літній період для нормалізації температурного балансу тіла.

8.При виконанні робіт, що супроводжується шкідливою дією на організм людини та проявами підвищеної небезпеки передбачається застосування засобів індивідуального захисту, а саме: спецодяг, взуття, гумові рукавиці, захисні окуляри, каска. Приміщення на МСП повинні бути обладнані та збудовані у відповідності до СНіП санітарних норм проектування морських стаціонарних платформ, вказівок по будівельному проектуванні споруд газової і газової промисловості та протипожежним технічним умовам проектування.

В таблиці 7.4 приведені заходи та засоби захисту від потенційних небезпек для персоналу, що задіяний в проведенні процесу капітального ремонту свердловин.

Таблиця 7.4 - Заходи та засоби захисту від потенційних небезпек під час проведення СКО.

Потенційно небезпечний фактор	Заходи та засоби захисту
Необхідність проведення робіт на висоті	Запобіжний пояс. Огорожа
Висока напруга	Засоби індивідуального захисту. Заземлення.
Отруєння парами отруйних речовин	Засоби індивідуального захисту. Вентиляція.
Наявність великої кількості рухомих елементів	Засоби індивідуального захисту, постійний контроль за обладнанням
Обладнення під тиском	Встановлення запобіжних пристоїв та клапанів
Пожежна небезпека	Вогнегасники, сигналізація, системи пожежогасіння
Несприятливі метеорологічні умови	Засоби індивідуального захисту.

На рисунку 7.1 приведена принципова схема конструкції підводної свердловини яка дозволяє з максимальною безпекою здійснювати експлуатацію свердловин в умовах морського родовища .

Рисунок 7.1 - Принципова схема конструкції підводної свердловини

7.4 Розрахунок заходів з охорони праці та довкілля

Визначити безпечну відстань до газового факела

Таблиця 7.5 - Вихідні дані для розрахунку

Коефіцієнт випромінювання полум'я
Висота труби факела
Висота полум'я
Максимальна швидкість вітру
Об'ємна витрата газу
Діаметр труби факела

Розрахунок:

1.Визначаємо швидкість вітру на рівні центру полум'я. Визначаємо співвідношення висот труби факела та полум'я

hт + 0,5·hп = 4,5 + 0,5·6,5 = 7,75 м

Оскільки ця величина знаходиться в межах hт +0,5·hп < 60, використовуємо формулу

UB = UТ·[0,9 + 0,01· (hт +0,5·hп)]=4,5·[0,9 + 0,01·(4,5 + 0,5·6,5)]=4,4м/с

2.Визначаємо швидкість витікання газу

Рисунок 7.2 - Вектори швидкостей витікання газу

3. Кут нахилу осі полум'я

4. Зміщення центру полум'я від осі свердловини в напрямку вітру (в проекції на горизонтальну площину):

Рисунок 7.3 - Схема для визначення радіуса зони підвищеного теплового випромінювання

5. Радіус зони підвищеного теплового випромінювання

Теплота горіння природного газу q=35 МДж/м3

Границя переносимості теплового випромінювання людиною Едоп= =1кВт/м2

Звідки:

Відповідь: радіус зони підвищеного теплового випромінювання складає rТ = 17,65 м.

8. Техніко-економічна ефективність запропонованих технологічних і технічних рішень

8.1 Загальний аналіз та розрахунок основних ТЕП

Під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення виробничо - господарської діяльності підприємства.

Аналіз заснований на використанні методів деталізації явищ і процесів,

У процесі аналізу широко використовуються ряди динаміки, угрупування, середні величини, показники варіації, елімінування, графічні методи та ін.

Використання рядів динаміки. Неодмінною умовою правильності аналізу є розгляд всіх явищ в динаміці. Це дозволяє уникнути випадкових висновків. Для характеристики аналізу динаміки процесу і явищ використовують показники абсолютного рівня у, абсолютного відхилення Ду, темпу росту Т_р і темпу приросту Т_пр.

Абсолютний рівень - абсолютний розмір членів ряду динаміки.

Абсолютне відхилення в порівнянні з попереднім роком - це різниця абсолютних рівнів двох суміжних періодів:

· Абсолютне відхилення ланцюгове:

(8.1)

· Абсолютне відхилення базисне:

(8.2)

Для визначення ступеня поліпшення показників використовують темпи росту та темпи приросту. Вимірюються вони звичайно у відсотках. Темпи росту по відношенню до попереднього періоду, вимірюється як відношення показників двох суміжних періодів(ланцюгове):

(8.3)

Темпи роста по відношенню до базового періоду, вимірюється як відношення показників даного та базисного років(базисне):

(8.4)

Темпи прироста показника по відношенню з попереднім періодом - це відношення абсолютного відхилення за розглядаємий період до значення

показника за попередній рік (ланцюгове):

(8.5)

Темпи приросту в порівнянні з попереднім періодом визначаються як відношення абсолютного відхилення за даний період до значення показника за базовий період (базисне):

(8.6)

Абсолютне відхилення, темпи росту та темпи приросту по відношенню з попереднім періодом називаються ланцюговими, по відношенню із базовим періодом - базисні.

Для розрахунку показників ТЕП ми можемо скористатись такими кількісними показниками, як обсяг видобутку газу, виробництво продукції в планових цінах, чисельність працюючих на МСП - 2, середня заробітна плата в місяць, витрати на ремонт свердловин. Також візьмемо якісний показник - продуктивність праці.

Обрахунки будемо проводити згідно формулам 8.1 - 8.6.

Для спрощення всіх розрахунків будемо проводити їх у Microsoft Office Excel.

Зведемо отримані дані у таблицю 8.1, яку наведено нижче.

Таблиця 8.1 - Динаміка основних ТЕП МСП - 2

Показники	2 009р.	2 010р.	2 011р.
		У05	ДУі л,б	Тр, %	Тпр, %	У06	ДУ і	Тр, %	Тпр, %
							Л	Б	Л	Б	Л	Б
Обсяг видобутку газу, тис. м3	803	730,5	-72,5	90,97	-9,03	687,4	-43,1	-115,6	94,1	85,6	-5,9	-14,4
Виробництво продукції в планових цінах, тис. гр.	146049,6	219150	73100	150,05	50,05	256960	37810	110910,4	117,3	175,94	17,25	75,94
Чисельність працюючих на МСП - 17, ос.	54	59	5	109,26	9,26	71	12	17	120,3	131,48	20,34	31,48
Середня заробітна плата в місяць,тис. гр.	140,5	153	12,5	108,9	8,9	183	30	42,5	119,6	130,25	19,61	30,25
Витрати на ремонт свердловин, тис. гр.	28	35	7	125	25	140	105	112	400	500	300	400
Продуктивність праці, тис.м3/ос.	334,98	334,51	-0,47	99,86	-0,14	337,86	3,35	2,88	101	100,86	1	0,86

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміну темпу росту кожного з показників протягом цих трьох років можна виразити в графічній формі. Що і показано нижче на графіку. Приймемо значення всіх показників за базисний 2009 рік рівними 100 %.



Рис. 8.1 - Графічна інтерпретація основних ТЕП

Маючи графічну інтерпретація основних ТЕП ми можемо провести короткий аналіз кожного з наведених показників.

З діаграми бачимо, що обсяги видобутку на Голіцинському родовищі падають з кожним роком. Це зумовлене з:

- перехід родовища на завершальну стадію розробки, яка потребує значних матеріальних затрат для вилучення вуглеводнів;

- зниження потенційної енергії більшості розробляємих продуктивних пластів через формування у їх присвердловинному просторі зон зі зниженими фільтраційними властивостями за рахунок кольматації;

- накопичення пластових вод на вибої свердловини з-за недостатньої енергії пластового флюїду;

- втрата фільтраційних властивостей ПЗП після капітального і поточного ремонту свердловин через застосування неякісних рідин глущіння.

Щорічне падіння видобутку газу тягне за собою і зменшення виробництва продукції в планових цінах, що ми можемо наглядно побачити з діаграми.

Зростання потреб у проведені ремонту свердловин та самої МСП, а також зобов'язаність працевлаштовувати студентів - випускників Івано - Франківського національного технічного університету нафти і газу, з якими ДАТ «Чорноморнафтогаз» заключало контракти тягне за собою зростання робочих місць, а як наслідок зростання чисельності працюючих на МСП.

З діаграми можна побачити, що середня заробітна плата теж потрохи росте, що зв'язано з реформами на підприємстві.

Кожна свердловина потребує своєчасного капітального ремонту, щоб вона була у працездатному стані і давала змогу підіймати на денну поверхню вуглеводні. Звісно на МСП також проводяться ремонти і з діаграми видно, що вони зростають з кожним роком. І максимальне значення вони мали у 2011 р., тому що на відміну від 2009 та 2010рр. було проведено не тільки заміну НКТ, а ремонт частини трубопроводів, заміну засувок та дія на при вибійну зону пласта.

Продуктивність праці на протязі періоду лишається стабільною. Так, за наведеними розрахунками, можна зробити висновок, що обсяги видобутку продукції зменшились на 9 тис. м³ (9 %) в 2007 році та на 5,9 тис. м³ (5,90 %) в 2008 році в порівнянні з попереднім періодом, та на 9 тис. м³ (9 %) в 2007 році та на 14,4 тис. м³ (14,4 %) в 2008 році в порівнянні із базовим періодом.

8.2 Коротка характеристика запропонованого рішення. Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності від його реалізації

У даному дипломному проекті мною запроектовано здійснення капітального ремонту свердловини за допомогою соляно-кислотного оброблення привибійної зони пласта на свердловині №12 Галіцинського газоконденсатного родовища Чорного моря.

Солянокислотне оброблення- це метод збільшення проникності при вибійної зони свердловини шляхом розчинення складових частинок породи пласта, а також сторонніх частинок, якими засмічені породи. Суть соляно-кислотного оброблення пласта полягає в тому, що у свердловину попередньо закачують соляний розчин, який проникає глибоко в пласт і реагує з карбонатними мало проникними відкладами розчиняючи їх, що в результаті і підвищує продуктивність свердловини.

Роботи по проведенню процесу солянокислотного оброблення свердловин проводиться з використанням спеціального обладнання та реагентів за участю бригади цеху КРС.