Технологічний процес ручного дугового зварювання закладної конструкції

Розділ 3. Організація робочого місця, охорона праці та безпека життєдіяльності

3.1 Наукова організація праці зварника

Наукомва організамція прамці (НОП) -- процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).

Зварювальним постом називаються робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт. Зварювальний пост укомплектовують джерелом живлення (трансформатор, випрямляч), зварювальними кабелями, електродотримачем або пальником, пристосовуваннями, інструментами, засобами захисту.

Зварювальні пости можуть бути стаціонарні й пересувні.

Стаціонарні пости - це відкриті зверху кабіни для зварювання виробів невеликих розмірів. Каркас кабіни висотою 1800 - 2000 мм виготовляють із сталі. Для кращою вентиляції стіни кабіни піднімають над підлогою на 200 - 250 мм. Їх виготовляють із сталі, азбестоцементних плит, інших негорючих матеріалів і фарбують вогнетривкою фарбою (цинкові, титанові білила, жовтий крон), яка добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний проміжок закривають брезентовою ширмою. Підлогу роблять з бетону, цегли, цементу.

Кабіни повинні освітлюватись денним і штучним світлом і добре провітрюватись. Для роботи сидячи, використовують столи висотою 500 - 600 мм, а при роботі стоячи - близько 900 мм. кришку стола площею 1 мІ виготовляють із сталі товщиною 15 - 20 мм або з чавуну товщиною 25 мм. До стола під?єднують струмопровідний кабель від джерела живлення. Поряд із столом розміщують кишені для електропроводів, інструменти ( молоток, зубило, сталева щітка тощо) й технологічну документацію. Для зручності при зварюванні встановлюють металеве крісло з діелектричним сидінням. Під ногами має бути гумовий килимок, а все обладнання кабіни надійно заземлене.

Пересувні пости використовують при зварюванні великих виробів безпосередньо на виробничих ділянках, або в приміщенні цехів. Джерела живлення зварювальних постів повинні бути заземлені і підключені проводами до щита управління кабелем.

3.2 Нормування зварювальних робіт

Технічне нормування передбачає встановлення технічно-обґрунтованих норм часу на виконання різних зварювальних робіт. Норми часу дозволяють зварнику продуктивно використовувати робочий час, повністю завантажувати зварювальне обладнання, а при раціональних прийомах зварювання перевищувати встановлені норми.

До норми часу на виконання зварювальних робіт входять:

--основний час;

--підготовчо-заключний час;

--допоміжний час;

--час обслуговування обладнання і відпочинок.

Основний, або машинний час включає час горіння дуги або час плавлення електрода при зварюванні 1 м шва. Основний час визначають і підраховують з урахуванням технологічного процесу зварювання, продуктивності зварювання обладнання та режимів зварювання.

Підготовчо-заключний час включає в себе отримання завдання, інструктаж, вибір режиму зварювання, встановлення балонів, 1 підготовку джерела живлення, здачу готової продукції.

Допоміжний час складається з часу на встановлення деталі, ! поворот її в процесі зварювання, регулювання струму, розігрівання І кромок, перехід з одного місця на інше, огляд шва, очищання кромок і шва, клеймування й прибирання виробу тощо.

Час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби включає в себе прибирання робочого місця та устаткування. У більшості випадків підготовчо-заключний і допоміжний час, а також час на обслуговування робочого місця і відпочинок при дуговому зварюванні становить 30-50% основного часу.

3.3 Охорона праці та безпека життєдіяльності при виконанні зварювальних робіт

Охорона праці - це система законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, технічних і гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

При виконанні зварювальних робіт можливий виробничий травматизм та шкідливий вплив зварювання і термічного різання на людину. Вони можуть призвести до тимчасової втрати працездатності, а при певних обставинах і до тяжчих наслідків.

При ураженні електричним струмом необхідно:

--терміново відключити струм найближчим вимикачем або перенести потерпілого від струмоведучих частин, використовуючи

сухі підручні матеріали (дошку тощо), після чого положити його на теплу підстилку і по можливості зігріти;

--негайно викликати медичну допомогу, враховуючи, що затримка понад 5-6 хв може призвести до непоправимих наслідків;

--якщо постраждалий втратив свідомість, то його негайно роздягають, з ротової порожнини видаляють сторонні предмети, відтягують язик (щоб не западав) і негайно приступають до виконання штучного дихання, продовжуючи його до прибуття лікаря або відновлення нормального дихання.

В Україні до 80% виявлених випадків захворювань зварників викликані дією зварювальних аерозолей на органи дихання. Пріоритетними напрямами програми захисту зварників від дії різних виробничих факторів є захист органів дихання.

Електричний струм (постійний і змінний) небезпечний для людини, а змінний струм у 3-5 разів небезпечніший від постійного.

Ступінь небезпеки залежить від умов включення людини в коло і напруги в ньому, оскільки сила струму, що протікає через організм людини, зворотно пропорційна опору (за законом Ома); мінімальний розрахунковий опір людини становить 1000 Ом.

Розрізняють два види ураження електричним струмом: електричні удари і травми.

При електричному ударі уражуються нервова система, м'язи грудної клітки, серцевий м'яз; можливий параліч дихальних центрів і втрата свідомості. До електричних травм відносяться опіки шкіри, м'язів і кровоносних судин.

Ураження електричним струмом найнебезпечніше при включенні людини в двофазне коло, коли на неї діє повна напруга кола при порівняно невеликому опорі. Менш небезпечним є включення людини в однофазне коло, при якому коло замикається через землю (або повітря) при загальному збільшеному опорі.

Світлова радіація дуги діє на незахищені органи зору протягом 10-30 с у радіусі до 1 м від дуги, може викликати сильне подразнення, сльозотечу і світлобоязнь. Тривала дія світла дуги за таких умов може призвести до більш тяжких захворювань (електрофтальмія, катаракта). Промені зварної дуги діють на органи зору на віддалі до 10 м від місця зварювання. Підвищена яскравість променів дуги спостерігається в захисних газах, особливо при зварюванні плавким електродом алюмінію в аргоні.

Шкідливі речовини (гази, пара, аерозоль) при зварюванні виділяються в результаті фізико-хімічних процесів, які виникають при плавленні і випаровуванні зварного металу, компонентів покриття електродів і зварних флюсів, а також за рахунок рекомбінації газів під дією високої температури.

Повітряне середовище в зоні зварювання і оточуючому просторі може забруднюватися зварювальними аерозолями, які в основному складаються з оксидів зварювальних металів (заліза, марганцю, хрому, цинку, свинцю та ін.), газоподібних фтористих сполук, а також окисню вуглецю, азоту і озону.

Дія зварювального аерозолю може призвести до появи професійних інтоксикацій та пневмоконіозу, розвиток і тяжкість перебігу яких залежить від хімічного складу й концентрації шкідливих речовин.

Близько 80% виявлених випадків професійних захворювань зварників в Україні зумовлені дією зварювальних аерозолей на органи дихання.

Вибухонебезпека зумовлюється застосуванням при зварюванні й різанні кисню, захисних газів, балонів із стиснутими газами.

Вибухонебезпечні хімічні сполуки, що утворюються при ремонті резервуарів та іншої тари для зберігання горючих рідин, потребують спеціальних заходів для запобігання вибухам.

Теплові опіки, удари й поранення можуть виникнути внаслідок дії високої температури джерел зварювального тепла і значному нагріві металу при зварюванні й різанні, особливо при обмеженій можливості огляду робітником оточуючого простору при виконанні робіт із використанням щитків, масок та окулярів із світлозахисним склом.

Несприятливі кліматичні умови діють на зварників, різальників, будівельників більше половини року, оскільки їм доводиться працювати переважно на відкритому повітрі. Підвищена пожежна небезпека при зварюванні й різанні зумовлюється тим, що температура плавлення металу перевищує 1 000°С, а рідкі горючі речовини, дерево, папір, тканини та інші легкозаймисті матеріали загоряються при температурі 250-400°С.

До засобів індивідуального захисту відноситься маска зварника тут, яка буває різних модифікацій, навіть з подачею повітря. За допомогою якого обличчя й очі людини захищаються від попадання іскор і розжарених елементів, виникають у процесі зварювання. Маска розроблена так, щоб повністю закривати все обличчя, при цьому забезпечуючи хорошу оглядовість. Завдяки механізму щиток надійно кріпиться на голові.

Вбудоване дзеркальце-хамелеон володіє спеціальним покриттям, захищає очі від спалахів.

Таким образом, для безпеки зварника необхідно підбирати відповідне захисне обладнення, яке здатне захистити зварника від травматизму та опіків.

Пожежна безпека.

Пожежі на автопідприємствах можуть виникнути з таких причин:

1) порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;

2) виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами;

3) використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

4) експлуатація несправних систем опалення, електродвигунів, електронагрівальних приладів;

5) порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин.

До організаційних протипожежних заходів належать:

1) розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

2) організація вивчення цих правил та інструкцій;

3) визначення терміну, місця й порядку проведення протипопежного інструктажу;

5) організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

За здійснення всіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

1) внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

2) вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

3) ящики й бочки з піском, водою;

4) покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

5) ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Висновок

Зварювання та споріднені технології інтенсивно розвиваються, оскільки вони являються ключовими для ведучих галузей сучасної промисловості.

У зв'язку з цим зростають вимоги до підготовки робітників, зайнятих і, сфері виробництва. Вони повинні вільно орієнтуватись в сучасному зварювальному обладнанні, інструментах та матеріалах, Вміти користуватись електро- і газовим обладнанням, грамотно використовувати технічну документацію, виконувати основні зварювальні та рихтувальні операції, проводити контроль якості виготовлених виробів, знати безпечні методи праці.

Під час виконання дипломної роботи на тему: «Технологічний процес ручного дугового зварювання закладної конструкції мною було:

1 Здійснено огляд історії розвитку зварювання, передових прийомів і прогресивних технологій зварювання. Розглянуто високопродуктивні способи зварювання, проаналізовано перспективи розвитку зварювальних процесів.

2 Проаналізовано конструкцію зварного виробу та його складових частин. На основі аналізу зварної конструкції проведено вибір і дано характеристику зварювального обладнання, пристосування та приладдя зварника. Встановлено греками дугового зварювання. Підібрані зварювальні матеріали, описано техніку дугового зварювання.

3 Розглянуто особливості організації праці зварника, обладнання зварювального поста, нормування зварювальних робіт, Проаналізовано питання охорони прані та безпеки життєдіяльності при виконанні дугового зварювання.

Список використаної літератури

1 І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів, О.В. Гуменюк Технологія електродугового зварювання. Київ Грамота 2006.

2 І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів, Обладнання і технологія газозварювальних робіт. Київ Грамота 2005.

3 І.В. Гуменюк, Обладнання і технології зварювальних робіт.

4 І.В. Гуменюк, О.В. Гуменюк Обладнання і технологія слюсарно-складальних робіт. Київ Грамота 2006.

5 Александров О.Г., Заруба І.І., Піньковський І.В. Будова та експлуатація устаткування для зварювання плавленням. Київ Техніка, 1998.

Размещено на Allbest.ru