Розробка методичного забезпечення варіативного модулю "Інкрустація виробів із деревини"

Лист пшону, який є фоном, і вирізану деталь перевертають на лицьовий бік. Вставку вставляють у гніздо, пригладжуючи стики кіпцем ручки ножа так, щоб фон і вставка лежали в одній площині. Вставку закріплюють клейовою стрічкою та заклеюють усі стики між фоном і вставкою.

Вставку з восьми ромбів можна виконати як вправу. Мета цієї вправи полягає в точному й щільному з'єднанні вставки з фоном. Усі ромби повинні бути однаковими за формою та розмірами. Напрямок волокон у них повинен співпадати з напрямком променів. Для виконання вставки використовують такі породи деревини: для фону - світлий горіх, для ромбів - бук і темний горіх.

Порядок виконання набору повинен бути різноманітним. Можна послідовно вирізувати гнізда в фоновому шпоні та заповнювати їх вставками-ромбами, поступово перевертаючи набір. При багаторазовому перевертанні крихкий шпон фону може порватися, тому доцільний інший порядок виконання набору. Ромби вирізують і склеюють у восьмикутну зірку, яку накладають на лист фонового шпону, підібравши потрібний напрямок волокон. Кінчиком ножа окреслюють зірку-вставку так, щоб на фоновому шпоні залишився тонкий слід від ножа. Вирізують гніздо, перевертають шпон і вставляють зірку в фон. Стики заклеюють клейовою стрічкою. Набір обрізують за фоном квадрата і обклеюють вузькою смужкою з червоного дерева або темного горіха.

Набір з об'ємним зображенням. При виконанні набору використовують три породи деревини: клен - для світлих ромбів, червоне дерево - для світлих чотирикутників, темний горіх - для темних.

Для одержання об'ємності зображення напрямок волокон в усіх елементів повинен бути неоднаковим. Слід використовувати властивість деревини різноманітно відбивати світло, яке падає залежно від напрямку волокон. Це дозволяє отримати світлотінь навіть при застосуванні в наборі однієї породи.

У цьому наборі напрямок волокон у деталях з клена повинен бути горизонтальним, а з горіха та червоного дерева - вертикальним або перехресним (паралельним більшим сторонам чотирикутників).

Паркетрі виконують способом набору в шпон. На фон (кленовий шпон) наносять малюнок мозаїки. Потім, починаючи з верхнього лівого кута, вирізують одне за одним гнізда та вставляють у них шматочки з горіха та червоного дерева. При цьому не слід вирізати підряд кілька гнізд, кожне наступне гніздо вирізують після того, як заповнюють вставкою та заклеюють попереднє, інакше шпон фона може порватися.

Готовий набір можна окантувати вузьким прожилком з горіха та більш широким фризом з червоного дерева. Таким набором, строгим за формою та невеликим за розміром, можна прикрасити кришку скриньки або тумбочки до ліжка.

Паркетрі з об'ємним зображенням можна виготовити і з більш складних за формою деталей. У цьому випадку також використовують три породи: клен, червоне дерево (світлі деталі) та горіх. Напрямок волокон найсвітліших деталей з клена горизонтальний, а решти - вертикальний.

Мозаїку слід робити способом набору в папір. На папір наносять малюнок набору. Потім накладають папір з малюнком на кленовий шпон, підібравши потрібний напрямок волокон і шпону. Притиснувши папір до шпону, вирізають і гніздо, і накреслену деталь, прорізуючи шпон і папір одночасно. Вирізану деталь вставляють у гніздо і закріплюють клейовою стрічкою на зворотному боці паперу. Папір накладають на горіховий шпон і вирізують наступну деталь одночасно з гніздом. Деталь вставляють у гніздо паперу та заклеюють. Саме так поступово вирізують усі деталі і заповнюють малюнок на папері шматочками шпону.

Виконання сюжетного набору. Перед тим, як приступити до виготовлення набору, слід підібрати деревину за кольором і текстурою у повній відповідності з підготовленим малюнком мозаїки.

Виготовлення сюжетного набору звичайно починають з набору фону. Якщо набирається натюрморт, фон набирають з двох шматків шпону різних порід з різноманітним напрямком волокон. Напрямок волокон нижнього шматка горизонтальний, верхнього - вертикальний або під кутом 45°. Щоб з'єднання листків шпону було точним і щільним, їх кладуть так, щоб один заходив за інший у місці стику (внапуск), і прорізують відразу обидва листи ножем по лінійці. Потім з'єднують листи клеєвою стрічкою. Якщо фон складається з кількох шматків шпону, спочатку набирають фон способом набору в папір. На аркуш міцного паперу наносять малюнок найбільших деталей мозаїки і, вирізуючи гнізда в папері, поступово заповнюють їх шпоном.

Якщо набраний таким чином фон достатньо світлий, на нього перебивають малюнок решти деталей мозаїки, котру потім виконують способом набору в шпон, спочатку вирізуючи більш великі, а потім більш дрібні деталі мозаїки.

Якщо фон темний і слід від копіювального паперу на ньому погано помітний, малюнок не перебивають на шпон, а кальку з малюнком приклеюють до шпону, який є фоном, по верхньому його краю. При вирізуванні гнізда кальку з малюнком притискають до фону і прорізують відразу і кальку, і шпон. Потім кальку з малюнком знімають, під гніздо підкладають шпон вставки, вирізують і вставляють її в гніздо. Знову накривають і калькою фон і вирізують наступне гніздо.

При великих розмірах набору (панно) фон повинен бути набраний з кількох ділянок шпону, які беруть з одної пачки. З'єднувальний шов повинен проходити по волокну деревини, тоді він буде непомітний. Якщо необхідно наростити смугу шпону по довжині, поперечний шов роблять не прямим, а зубчастим. При цьому розмір і форму зубців підбирають такими, щоб у малюнку деревини шов був менш помітний.

Якщо розміри набору великі, його незручно кожен раз перевертати, щоб вклеїти наступну вставку. До того ж крихкий шпон при цьому може порватися. У таких випадках окремі фрагменти набору виконують поза фоном, тобто набирають великі вставки, які складаються з кількох дрібних. Склеєну вставку накладають на відповідне місце фону, обводять кінчиком ножа по контуру, вирізують гніздо та вклеюють вставку.

Якщо вставку не можна отримати з одного шматка шпону (коли вставка має великі розміри і складну форму), її набирають частинами. Спочатку в фон вставляють один нескладний шматок цієї вставки. До нього підклеюють наступний так, щоб лінія їх склеювання співпадала з напрямком волокон деревини, тоді шов буде непомітним. Поступово набирають усю вставку.

В одному наборі не можна використовувати шпон, який різко відрізняється товщиною. Це може призвести до неякісного приклеювання набору до основи та ускладнює наступну обробку поверхні мозаїки.

Мозаїсту-початківцю не слід зразу братися за складний сюжетний набір - пейзаж, багатофігурну композицію. Починати треба з невеликих декоративних панно із зображенням птахів, квітів та ін., що мають орнаментальний характер.

Процес наклеювання мозаїчного набору на основу складається з таких основних стадій: підготовка основи, приготування й нанесення клею, формування пакета й витримування його під тиском при склеюванні.

При підготовці основи, на яку наклеюють мозаїчний набір, усувають дефекти у вигляді вм'ятин, подряпин, тріщин, отворів від випадання сучків, сколів і виривів волокон, щоб отримати рівну й гладку поверхню.

Матеріал для основи вибирають залежно від виду оздоблюваного мозаїкою виробу: для деталей меблів або великих настінних панно - деревностружні або столярні плити, для дрібних сувенірних виробів - фанеру або масивну деревину.

Деревностружні плити спочатку калібрують за товщиною. Потім їх шліфують для отримання необхідної шорсткості поверхні. Кращої якості підготовки плит досягають при обробленні їх на шліфувальних верстатах.

Поверхня столярних плит інколи буває хвилястою внаслідок короблення їх основи під час зберігання, тому перед облицьовуванням їх також калібрують і шліфують, попередньо приклеївши розкладки на кромки.

Заготовки з фанери зазвичай тільки шліфують.

При підготовці деталей з масивної деревини з їх поверхні видаляють смолу, жирові плями, зарівнюють торцеві поверхні.

Для цього торці або стики, які виходять на лицьову поверхню й зв'язані шиповими з'єднаннями брусків, зарівнюють брусочками деревини або накладками із шпону. Після цього поверхню зачищають і вирівнюють. Для вирівнювання поверхню деталі піддають шліфуванню або цинубленню. Цинубленням домагаються розпушування поверхневого шару деревини, наносячи цинубелем (рубанком із зазубреним лезом різця) сітку рисок, які направлені під кутом до волокон деревини. Далі під час запресування розпушені ділянки, які виступають, ущільнюються. У результаті поверхня основи і товщина клейового шару вирівнюються. На меблевих підприємствах: замість цинублення звичайно виконують шліфування великозернистими шкурками.

Якщо на поверхні основи є сколи, вириви волокон, тріщини, їх зарівнюють шпатльовкою (приготовленої з клею, яким приклеюють набір, і деревинного борошна в співвідношенні 3:1). Після висихання шпатльовки поверхню шліфують.

Після шліфування поверхню основи очищають від стружок і пилу.

Мозаїчний набір приклеюють до основи холодним або гарячим способом.

Для приклеювання набору до основи використовують полівінілацетатну дисперсію (ПВА) - в'язку рідину білого кольору, яка готова до застосування. Дисперсія практично нешкідлива, при висиханні створює безбарвну плівку, що робить непомітним незначне просочування клею при наклеюванні мозаїки.

Кількість клею, який наносять на основу, повинна бути достатньою для отримання клейового шару оптимальною товщиною 0,08…0,15 мм. При цьому робочий розчин клею повинен мати визначену в'язкість, щоб добре наноситися на поверхню та змочувати її.

Під час наклеювання мозаїчного набору слід рівномірно наносити шар клею. Клей наносять на основу за допомогою жорсткого пензля або щітки і рівномірно розрівнюють його на поверхні у двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Щоб запобігти коробленню в процесі надклеювання набору на широку заготовку або щит, на зворотний бік основи наклеюють компенсуючий шар шпону, рівний за товщиною набору. Напрямок волокон шпону повинен співпадати з переважним напрямком волокон деревини у наборі. Отже, пакет складається з двох облицьовок і основи. Якщо основою є фанера, напрямок волокон її зовнішніх шарів і переважний напрямок волокон у наборі повинні бути взаємно перпендикулярними. Сформований пакет поміщають між двома металічними прокладками й кладуть під прес.

Пресування проводять за допомогою гідравлічних, гвинтових, пневматичних пресів або струбцин.

Якісне облицьовування забезпечується при використанні пресів з тиском, який регулюють і контролюють.

Мозаїчний набір обробляють, щоб захистити його від забруднень, механічних пошкоджень, впливу світла й вологи повітря, а також для того, щоб набір став декоративнішим.

Найкраще декоративні якості деревини виявляються під зовсім безбарвними прозорими полірованими покриттями. Тому при виборі матеріалу для обробки мозаїчного набору необхідно ставити до нього такі вимоги: безбарвність, повна прозорість, здатність створювати на деревині гладке блискуче покриття, високі захисні якості.

Найбільше цим вимогам відповідають поліефірні лаки.

Готуючи до обробки, поверхню набору зачищають (знімають клеєву стрічку) і вирівнюють.

На обробленій поверхні не повинно бути нерівностей у вигляді вм'ятин, подряпин або виривів волокон, тому що при нанесенні лаку всі нерівності поверхні мозаїки проявляються.

Технологічний процес виконання інкрустації металом (жированє) простий, але дещо специфічний.

Як матеріал підбирають листову мідь, латунь, бакфон (сплав нікелю, цинку, міді), мельхіор, а також дріт з цих металів діаметром 1; 1,5; 2 і більше міліметрів, залежно від задуманої композиції; металеві цвяхи з декоративними голівками, а також дріт діаметром 0,7-0,8 мм для «крученки». При інкрустації металевих поясків береться заготовлена пластина товщиною 1 мм, одна сторона вирівнюється напильником, злегка загострюється з обох боків, як різець, відмічається стрічка 3-4 мм і відрізається від пластини. Гнізда підготовляють по задуманому орнаменту різцем приблизно на таку ж глибину. Металеві точки інкрустують за допомогою нарізаних із дроту шматочків (штифтів), які забивають у підготовлені гнізда, трохи менші, ніж діаметр дроту. Пластини і штифти повинні трохи виступати над поверхнею виробу, щоб потім їх можна було зачистити напильником, їх вставляють без клею для запобігання окислення й інкрустують останніми після інкрустації деревом.

Для виконання інкрустації крученим дротом беруть тонкий дріт діаметром 0,7-0,8 мм і довжиною приблизно 2 м, складають удвоє так, щоб довжина його була 1 м. Одну сторону закріплюють на нерухомий предмет (наприклад, цвяшок), а другу закріплюють у патрон дрилі (ручної).

Поки дриль повільно рухається, дротики сплітаються між собою і утворюється «кручена плетінка». Ступінь густоти сплетіння визначає майстер. Готову плетінку ріжуть на потрібні шматочки і забивають у підготовлені гнізда, шириною трохи меншою за діаметр плетінки, глибина ж дорівнює діаметру. Якщо дозволяє орнамент, кінці на стику згинають вниз і забивають у гнізда для кращого утримання на виробі.

Тверді вставки з рогу, перламутру, кістки тримаються на клею. Щільно підігнані декоративні елементи вставляються у попередньо підготовлені гнізда. Тверді вставки, як і метал, інкрустують після дерев'яних кольорових вставок і зачищують напильником, шліфують наждачним папером. Темні вставки з рогу інкрустуються у світлий фон дерев'яних вставок або безпосередньо у виріб, а світлі вставки - навпаки.

Інкрустацію перламутром бажано робити на виробах із темного дерева і на коричневих та червонуватих вставках. Вставки з рогу, як і з перламутру, підготовляються за допомогою пилки для металу, напильника, лобзика, а часом і наждачного круга. Закріплюються в гнізді за допомогою клею.

Технологічний процес інкрустації бісером полягає в тому, що на зачищену відшліфовану поверхню виробу наносяться позначки шилом під майбутній орнамент. Свердлом або спеціально виготовленим бориком робляться гнізда діаметром трохи меншим від розміру бісеринки і на глибину трохи більшу за висоту. Покладені одна біля одної бісеринки утворюють кольорову орнаментальну смужку. Інкрустація бісером може утворювати самостійний орнамент на поверхні виробу, а також поєднуватися з інкрустацією металом та кольоровим деревом. Якщо виріб лакується, полірується, то бісер вставляється на останній стадії, після лакування і полірування, у попередньо висвердлені гнізда.

Інкрустація «квадрата». На поверхні деревини з допомогою лінійки, шила і циркуля розмічають «квадрати». За розміченими лініями прямим долотом вирізують гнізда, які зачищають долотом - вибирачем на глибину трохи меншу за товщину вставки. Гнізда змазують клеєм і молотком забивають наперед приготовлені вставки, розміри яких дещо більші за розміри гнізд (для щільного з'єднання).

Інкрустація «ромба». Виконується аналогічно, як й інкрустація «квадрата».

Інкрустація «поясків». Цей елемент розмічають циркулем і лінійкою. Добре загострений циркуль розводять на ширину майбутнього «пояска» (приблизно на 2-3 мм), та по лінійці проводять дві паралельні лінії. Далі, з допомогою прямого широкого долота (20 мм), за розміченими лініями, вибирають гніздо під «поясок». Долотом-вибирачем зачищається канавка. Рейсмусом вирізають «поясок», трошки більший за ширину канавки, який на клею, з натягом вставляють у гніздо.

Інкрустація «пшенички». Цей елемент використовується для створення орнаментальних мотивів: «колосок», «квітка», «заячі вушка», «віночок». Виконують цей елемент у наступній послідовності. Розмітивши мотив, наприклад, «колоска», від «пояска» стебла проводять прямі лінії приблизно під кутом 45°. Підбирають різці-пшенички з однаковим радіусом заокруглення, але з різними за розмірами різальними кромками. Меншим долотом по лініям розмітки вирізують гнізда, які підчищають долотом-вибирачем. Долотом більшого розміру підготовляють вставку з «форніру», яку на клею з натягом вставляють у гніздо. Відстань між лініями береться з таким розрахунком, щоб «пшенички» щільно прилягали одна до одної. При цьому вибирання та вклеювання вставок виконується через одну, щоб не виникало сколювання.

Техніка виконання майже всіх елементів інкрустації металом однакова. Елементи у техніці «жировання», на відміну від «викладанки», виконують тільки по прямій лінії. Підібраними за формою елемента прямими або півкруглими долотами роблять зарубку на глибину 2,5 3 мм, внаслідок чого утворюється вузенька канавка, яка відповідає товщині леза долота. У канавку з допомогою молотка вставляють «крученки», «пояски» та інші елементи і мотиви.

Головна мета техніки впускання - це надання декоративній поверхні виробу яскравої завершеності та гармонійності. Бісер використовують також для акцентування центру; виділення головних елементів, підкреслення ліній в орнаментальній композиції. Переважно бісер розміщують на поверхні виробу для виділення елементів, виконаних у техніці «викладанки». Наприклад, бісером доповнюють такі елементи, як «очка», «попики», «штерно», «бані», «ментолі», «кучері», «соняшники» та ін., тобто ті, в основі яких лежить коло.

Інкрустацію деревом по дереву рекомендується виконувати в такому технологічному порядку. Спочатку розмічуємо шилом весь орнамент на виробі. Виконуємо інкрустацію одним тоном. Для виробів із світлої деревини використовуємо темний форнір, чорний фарбований, червону грушу або сливу. Для виробів із темної деревини - яворовий форнір або інший світлий.

Спершу бажано викласти великі вставки, які потім маємо ще раз перекладати, за ними - менші, потім перекладаємо великі. На великих вставках часом поміщаються цілі мотиви - «квітка», «ружа», «хрестики» та інші. Перед перекладанням іншими кольорами поверхню акуратно зачищаємо.

У кінці інкрустуємо пояски, які замикають орнамент. При перекладанні декілька разів різнокольоровими вставками зачищаємо всю інкрустацію цикліною та стамескою. Щоб уникнути різкого контрасту чорне-біле, а добитися плавного м'якого переходу, інкрустуємо в такій послідовності: чорний, темно-коричневий, світло-коричневий або червона груша, білий. Можна і в зворотному напрямку.

Підготовлені вставки щільно підганяються. Не бажано робити помітний нахил стінок вставки, тому що при забиванні вони не утримуються в гнізді, їх мовби викидає, тому нахил має бути мало помітний.

При зарубуванні гнізд різець треба тримати строго вертикально, навіть з ухилом на гніздо, щоб стінки гнізда були прямими. Всі дерев'яні вставки інкрустуються в гніздах на клею.

Вставки повинні міцно прилягати до стінок і до дна гнізда, тому що при перекладанні їх іншим кольором вони тріскаються. Перекладаються вставки тоді, коли клей повністю висох. При інкрустації мотивів «бані», «ментелі», які об'єднані в стрічковий ряд, викладаємо трикутники через один. Коли клей підсохне, закінчуємо ряд повністю. У кінці вирівнюємо основу й інкрустуємо поясок, потім - головки. Після закінчення інкрустації великі виступи знімаємо стамескою всю площину вирівнюємо цикліною, зачищаємо склопапером і покриваємо політурою чи лаком.

«Колосок», «пшеничка» - найбільш поширений мотив у гуцульській різьбі та інкрустації. Має свої технологічні особливості виконання. При інкрустації «колоска» необхідно зарубувати гнізда та вставляти вставки через одну, щоб не попсувати перегородок, почекавши коли підсохне клей. Це важливо тоді, коли елементи колоска стоять близько один до одного. Вставки вирізаємо із заготовленої смужки форніру.

Інкрустація трикутників і кругів, що поєднані в один орнаментальний мотив. Виконується даний мотив в такій послідовності. По рисунку орнаменту підбираються свердла-борики, яких для інкрустації завжди повинна бути пара - «завертач» і «обвертач». Завертачем висвердлюють гнізда, потім парним йому обвертачем вирізуються вставки із підготовленого форніру і укладаються в підготовлені гнізда на клей. Кружечки укладаються в гнізда так, щоб волокна ішли паралельно основі трикутника. Потім зарубується трикутник, вибирається гніздо, точно за розміром гнізда вирізується вставка, примірюється і вставляється у гніздо на клей.

«Кучері» - складний орнаментальний мотив. Може виступати як самостійний орнамент у смузі, на тарелях. Виконується в два прийоми, спершу інкрустуються пояски, що утворюють трикутники, потім - головки кучерів.

«Гачки», «рачки». На відміну від кучерів складаються лише з поясків. Прямим різцем затинають по контуру розміченого мотиву, вибирачами вибирають гніздо. За розмірами гнізда підготовляють пояски, примірюють і вставляють у гніздо на клей. Основні пояски повинні перетинати навхрест одні одних, а вусики з'єднуватися по діагоналі.

«Бані», «ментелі» - мотив дуже поширений у гуцульській різьбі та інкрустації. Складається із трикутника, «клинця», на вершину якого поставлено кружечок. Спершу інкрустують трикутники через один тому, що коли зарубати і вибрати їх всі підряд, ослаблюються гострі кінці і основи трикутників виходять неоднакові. Коли викладені всі клинці, інкрустується поясок, що завершує основу мотиву, тоді виходить, що основа клинців обрізана рівно на одній лінії. На вершинах клинців інкрустуються кружечки, центри яких повинні йти точно по одній прямій.

«Кружечок», або «кругла», - доповнюючий мотив, часто служить для організації центральної частини орнаменту. Перекладання кружечків іншими кольорами робиться після повного висихання клею.

Важливо правильно завершити роботу, так як без відповідної обробки поверхні інтарсія не буде виглядати красиво і ефектно.

Проблеми на завершальному етапі:

1. Невидимі тріщини. Пухка або щільна деревина (наприклад, дуба або махагона) часто має непомітні тріщини. Для різних порід дерева і різних способів розпилу, з'єднаних в одній мозаїці, недостатньо тільки шліфування для їх усунення, потрібні інші способи, найкращий з яких - обробка зворотною стороною гострої стамески або тонким скребком.

2. Деревина сочиться. Деякі екзотичні породи дерев містять велику кількість олії, і їх деревний сік має природне забарвлення, при шліфуванні сочиться, що може вплинути на колір сусідніх деталей. Щоб цього не сталося, протріть деревину (не натираючи її) в одному напрямку етиловим спиртом мінімум за 2 години до застосування ізолюючої речовини. Коли спирт випарується, уважно подивіться, чи не виділяється масло (можна прикласти серветку), якщо потрібно, повторіть обробку. Ще один спосіб вирішення цієї проблеми - заздалегідь відрізати шматок дерева, довести до потрібної товщини і висушити на повітрі, поки масло не випарується природним чином (процес може тривати місяць і навіть більше). Утримати деревний сік здатний епоксидний клей.

3. Клей. Невелика кількість будь-якого клею на поверхні може зіпсувати картину, тому переконайтеся в його відсутності при різному освітленні: природному, від ламп розжарювання і флуоресцентному (позбутися від нього дозволяє скобління, яке до того ж очищає поверхню від тріщин).

4. Нерівна обробка. Інкрустація виконується з різних порід деревини, по-різному розрізаних і неоднаково реагують на засоби обробки, тому її поверхня може виявитися нерівною.

5. Розводи. Засоби, які розпиляються з аерозолю, повинні добре висохнути інакше з'являються молочно-білі розводи. Припиніть розпилення поки кожен шар не висохне, а потім продовжуйте.

Отже, інкрустація - вид оздоблення виробів із деревини, який потребує певних вмінь і знань деяких нюансів.



2. Методика вивчення варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини»

2.1 Аналіз змісту варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини»

Технологічна освіта підростаючого покоління на порозі третього тисячоліття стала необхідною складовою загальної середньої освіти, важливою умовою цілісного й гармонійного розвитку особистості школяра.

Учні 10-11х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології за навчальною програмою «Технології. 10-11 класи».

В основі програми предмета «Технології», як і в програмах для 5-9 класів, лежить проектно-технологічна діяльність учнів. Програми мають модульну структуру.

Запровадження у виробництво нової техніки й технологій, становлення й розвиток ринкових відносин та нових форм господарювання, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії й інформації в інтересах людини, про загальні принципи цих перетворень вимагають підвищення рівня технологічної культури підростаючого покоління. На даний час технологічна освіта учнів має бути зорієнтованою на вивчення нових виробничих процесів, осучаснення виробничих стосунків, до яких включаються інформаційно-комунікаційні та інші сучасні засоби виробництва (автоматика, роботехніка, лазерна техніка тощо). У зв'язку з цим технологічна освіта старшокласників покликана забезпечити ґрунтовне оволодіння ними знань про закономірності проектної, техніко-технологічної та побутової діяльності, спираючись на знання з основ наук на рівні загально виробничих закономірностей; всебічне ознайомлення з професією, що відповідає індивідуальним можливостям учня; формування здатності мобілізувати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

Тому актуальним є побудова такої моделі навчально-виховного процесу, де першочерговим буде навчання старшокласників адекватно оцінювати нові обставини та самостійно формувати стратегію подолання викликів, які можуть виникати. Найбільший потенціал для подолання даної проблеми серед навчальних предметів має трудове навчання (технології), оскільки успішне розв'язання вищезгаданого завдання можливе за умов активної практичної діяльності учнів, коли їм передається ініціатива в досягненні навчальних цілей.

Трудове навчання завжди було орієнтовано на практичну підготовку учнів, застосування знань на практиці, навчання учнів поводитись з різними засобами праці, що вирізняло даний предмет від інших тим, що учнів залучали до розв'язання практичних завдань, наближених до реального життя. Очевидною є потреба розвинути сильні сторони предмета, і відмовитись від тих, які не відповідають сучасним вимогам виробничої діяльності людини, акцентуючи увагу на формування в учнів таких умінь, які є незалежними від змісту, який постійно змінюється.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку технологічної освіти не лише в межах вітчизняного, але й зарубіжного досвіду, програма ставить наступні завдання:

- індивідуальний розвиток особистості, розкриття її творчого потенціалу через реалізацію особистісно-орієнтованої парадигми навчання;

- розвиток у старшокласників критичного мислення, як засобу саморозвитку, пошуку і застосування знань на практиці, які є спільними для будь-яких видів виробничої діяльності людини;

- оволодіння вміннями практичного використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, інтернет технологій;

- формування системи компетентностей про перетворюючу діяльність людини, як основи для навчання впродовж життя;

- розширення та систематизація знань про технології і технологічну діяльність як основний засіб перетворювальної діяльності людини;

- виховання свідомої та активної життєвої позиції, готовності до співпраці в групі, відповідальності, вміння обґрунтовано відстоювати власну позицію, що є передумовою підготовки майбутнього громадянина до життя в демократичному суспільстві.

Навчальна програма «Технології» (академічний рівень) та навчальна програма «Технології» (рівень стандарту) мають модульну структуру і складаються з двох частин - інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової обох програм є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10 та 11 класах відводиться по 12 годин. Окрім того, за програмою академічного рівня учні мають освоїти по два варіативних модулі у 10-11 класах. За програмою рівня стандарту в 10-11 класах учні освоюють по одному варіативному модулю.

Базовий модуль «Проектна технологія у перетворювальній діяльності людини» сприяє оволодінню старшокласниками провідних засад проектно-технологічної діяльності, елементами пошукової діяльності, розвитку творчого та критичного мислення, формування вмінь не лише знаходити потрібні знання, а й застосовувати їх на практиці для досягнення поставлених завдань, що є основою будь-якого виду виробничої діяльності людини.

Тому відповідно до даної мети, у процесі вивчення базового модуля учні розширюють і поглиблюють знання про проектну технологію, як інструмент для розв'язання виробничих і життєвих проблем, основи якої вони вивчали на уроках трудового навчання в 5-9 класах.

Таким чином, базовий модуль умовно можна представити, як базу, підгрунття, інструментарій для вивчення варіативної частині програми, яка включає в себе змістове наповнення уроку технологій. За таких умов проектування, як система методів, які повинні засвоїти старшокласники, знаходиться в центрі їхньої технологічної підготовки, а змістове наповнення (певний вид предметно-перетворювальної чи трудової діяльності, що представлено варіативною частиною програми) учитель добирає, виходячи з індивідуальних інтересів та здібностей учнів, регіональних особливостей та виробничого оточення, в якому знаходиться навчальний заклад, наявної матеріально-технічної бази.

Структура базового модуля «Проектна технологія в перетворювальній діяльності людини» включає «Вступ» і шість розділів: «Проектна технологія як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини», «Інформаційні джерела та інформаційні технології в проектній діяльності», «Художнє конструювання об'єктів технологічної діяльності», «Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини», «Економічний аналіз проекту», «Проектування професійного успіху».

Перший розділ передбачає поглиблення, розширення, систематизацію знань старшокласниками про основи проектної технології в умовах сучасного виробництва та життєдіяльності людини. Новим і незвичним в даному розділі є те, що учитель знайомить учнів з методами творчого мислення, вчить їх застосовувати певні прийоми мислення. Отже, одним з основних завдань під час реалізації третього розділу базового модуля є навчання учнів основам творчого мислення, що передбачає оволодіння певними методами (сенектики, асоціативні методи, морфологічний аналіз інформації тощо), які в сукупності презентують технологію опрацювання інформації та пошуку нових ідей для розв'язання проблемних завдань. Учитель повинен слідкувати за тим, щоб старшокласники формулювали власні самостійні судження, які є ознакою творчого та критичного мислення, а не репродукували судження, які визначаються певними стереотипами. За таких умов навчально-трудовий процес обов'язково повинен бути зорієнтований на дослідження старшокласниками певної проблеми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії між усіма виконавцями проекту.

При вивченні другого розділу учні вдосконалюють уміння шукати необхідну інформацію, застосовуючи різні джерела інформації та пошукові системи Інтернету. Вчитель акцентує увагу учнів не лише на необхідності знайти, але й відібрати ту інформацію, яка є корисною для проекту, визначити, що саме може бути використано для розв'язання проблеми.

У третьому розділі «Художнє конструювання об'єктів технологічної діяльності» учні оволодівають системою знань про дизайн, технології створення дизайн-проекту, вміннями розробляти проектно-технологічну документацію, використовуючи ту інформацією, яку вони знайшли, і яка відповідає темі проекту.

Четвертий розділ спрямований на вивчення старшокласниками глобальних проблем людства, техногенний вплив людини та провідні природоохоронні технології.

У п'ятому розділі «Економічний аналіз проекту» передбачається проведення економічного та маркетингового обґрунтування проекту. Інакше кажучи, складений план дій переглядається з точки зору його економічності та конкуретноспрможності на ринку послуг.

Шостий, заключний, розділ модуля має назву «Проектування професійного успіху». Під час вивчення даного розділу учні виконують життєво значимий для випускників школи творчий проект «Моя професійна кар'єра», що дає змогу вчителю навчити старшокласників проектуванню власного професійного майбутнього.

Така структура базового модуля дозволяє залучати учнів до використання проектної технології у різних галузях виробництва та сферах життєдіяльності, в будь-якому виді технологічної діяльності, бізнесу і обслуговування. Під час виконання старшокласниками творчих проектів основна увага вчителя має бути зосереджена на формуванні в учнів умінь творчого та критичного мислення, уміння працювати з різними інформаційними джерелами, інтернет-технологіями, здійснювати дослідницьку роботу під час виконання відповідного проекту, проводити невеликі за обсягом маркетингові розвідки. Основний акцент ставиться на формування в старшокласників умінь не стільки засвоювати і відтворювати інформацію, як умінь більш високого рівня, які можуть діяти за будь-якого змісту, а саме: умінь здійснювати аналіз та синтез інформації, яка стосується певної проблеми, знаходити та вибирати необхідні ресурси для проекту, свідомо планувати власну діяльність для досягнення поставлених завдань, оцінювати об'єкти та результати власної роботи.

Реалізація змісту варіативної частини програми також відбувається за проектною технологією, тобто за активної та інтерактивної діяльності учнів, з використанням і вдосконаленням того комплексу прийомів, які закладено в базовий модуль програми.

Варіативні модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень, регіональних і національних особливостей виробничого середовища, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю їх навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Отже, в основу вивчення варіативних модулів покладено проектну діяльність учнів, результатом якої є творчий проект. Тематику творчих проектів учитель добирає з урахуванням часу, визначеного на вивчення матеріалу на уроках та самостійної роботи. На захист творчого проекту відводиться 1 година.

Резерв часу, передбачений навчальною програмою, учитель може використовувати на вивчення як базового, так і варіативного модулів.

Під час виконання практичних робіт слід звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії, особистої гігієни.

Варіативні модулі розраховано на 20 год. Структура їх така ж, як і в 5-9 класах: ознайомлення із обраною технологією, проектування та виготовлення задуманого виробу, презентація та оцінювання результатів проектування. Варіативний модуль у 10-11 класах вивчається тільки один раз.

Зміст модуля «Технологія інкрустації виробів з деревини» передбачає ознайомлення учнів з одним із видів художньої обробки деревини - інкрустацією. Заняття інкрустацією сприяє розвитку творчих здібностей учнів, їх уяви, фантазії, виховує гарний естетичний смак, почуття прекрасного.

Незважаючи на те, що інкрустація досить поширена в нашому побуті, не всі, хто хотів би займатися цим своєрідним мистецтвом, знають процес її виготовлення, хоч він не дуже складний і не потребує особливих інструментів і матеріалів.

Виконуючи інкрустацію, можна створювати як прості орнаментовані оздоблення для меблів та інших дерев'яних виробів, так і складні тематичні композиції для прикрашання інтер'єрів.

Реалізація змісту цієї варіативної частини повинна забезпечити вирішення наступних завдань:

- залучення учнів до традиційних українських промислів, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів поводження з різноманітними засобами праці;

- формування в учнів культури побуту та праці, трудових прийомів і вмінь виготовлення виробів у техніці інкрустації;

- розвиток естетичного смаку;

- створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація модуля має бути виконана у формі проекту. А це обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.

На вивчення варіативного модуля «Технологія інкрустації виробів з деревини», згідно програми, відводиться 20 годин, протягом яких учні повинні виконати творчі проекти та виготовити вироби.

Тематичний план модуля «Технологія інкрустації виробів з деревини»

№п/п	Назва теми	К-ть годин
1	Загальні відомості про техніку інкрустації виробів з деревини	2
2	Інструменти й пристрої для інкрустації виробів з деревини. Технологія виконання елементів і мотивів інкрустації	16
3	Презентація проекту й оцінювання результатів проектної діяльності	2
Усього	20

Програма модуля «Технологія інкрустації виробів з деревини»

К-ть го- дин	Назва теми та її зміст	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
2	Загальні відомості про техніку інкрустації виробів з деревини Короткі історичні відомості про виникнення й розвиток інкрустації. Розвиток інкрустації на Гуцульщині й ознайомлення з творчістю провідних майстрів гуцульського краю. Місце й роль інкрустації в сучасному декоративно-ужитковому мистецтві. Види інкрустації. Матеріали для виконання інкрустації виробів з деревини	Формулює власні враження, отримані під час вивчення матеріалу; розрізняє види інкрустації виробів з деревини; характеризує зміст декоративно-ужиткового мистецтва та його роль в житті людини; називає вироби, під час виготовлення яких застосовують техніку інкрустації; виявляє здатність давати естетичну оцінку художнім творам провідних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва
16	Інструменти й пристрої для інкрустації виробів з деревини. Технологія виконання елементів і мотивів інкрустації. Загальна характеристика інструментів і пристроїв для інкрустації виробів з деревини. Правила безпечної праці й санітарно-гігієнічні вимоги під час використання інструментів і пристроїв для інкрустації виробів з деревини. Формулювання проблеми. Визначення завдань для виконання проекту. Робота з інформаційними джерелами. Створення банку ідей і пропозицій. Основні елементи й мотиви інкрустації. Поєднання елементів і мотивів у композицію. Техніка роботи в інкрустації: · Підготовка поверхні під інкрустацію. (Вибір заготовки. Шліфування поверхні.) · Вибір тематики малюнка. Використання і стилізація природних форм з дотриманням специфіки інкрустації. Перенесення малюнка на поверхню заготовок. · Виконання інкрустації. Способи набирання. Підбір матеріалу за текстурою відповідно до ескізу, бісеру по кольору, частинок металу. · Зачищення готового виробу. Усунення дефектів. · Опорядження виробу. · Контроль якості готового виробу. Догляд за виробом. Економічне обґрунтування виробу.	Характеризує матеріали, які використовуються для інкрустації виробів з деревини; добирає інструменти й приладдя для роботи; обґрунтовує добір матеріалів, інструментів і приладдя для роботи; складає план роботи з виконання проекту й план проектної діяльності; здійснює пошук інформації та виробів-аналогів; аналізує та систематизує інформацію; виконує поєднання елементів і мотивів у композицію; добирає матеріал, інструменти, приладдя; визначає послідовність виконання робіт; здійснює контроль якості роботи; організовує робоче місце під час виконання робіт; дотримується правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог
2	Презентація проекту й оцінювання результатів проектної діяльності Компонування портфоліо проекту. Захист проекту (за планом)	Здійснює оцінювання виготовленого виробу й процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками; характеризує складові портфоліо; аналізує результати проектно-технологічної діяльності; захищає проект

Орієнтовний перелік об'єктів праці для оздоблення: предмети побутового та декоративного призначення, виготовлені з деревини.

Другу тему тематичного плану модуля «Технологія інкрустації виробів з деревини» можна розподілити на наступні заняття:

1. Визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей.

2. Загальна характеристика інструментів і пристроїв для інкрустації виробів з деревини. Правила безпечної праці.

3. Вибір заготовки. Підготовка поверхні під інкрустацію.

4. Основні елементи й мотиви інкрустації. Розробка ескізів композицій.

5. Вибір тематики малюнка. Перенесення композиції на поверхню заготовок.

6. Виконання інкрустації. Підбір матеріалу за текстурою відповідно до ескізу, бісеру по кольору, частинок металу.

7. Зачищення готового виробу. Усунення дефектів. Опорядження виробу.

8. Контроль якості готового виробу. Економічне обґрунтування виробу.

Отже, під час реалізації програми «Технології» учитель має звернути особливу увагу на міжпредметні зв'язки, які набувають особливого значення для проектно-технологічної діяльності учнів, оскільки сприяють формуванню у них цілісних знань, системного практичного досвіду як сукупності технологічних компетенцій.

2.2 Методичне забезпечення навчання оздоблення виробів із деревини технікою інкрустація

Методичне забезпечення викладання будь-якої дисципліни в школі, зокрема, трудового навчання, невід'ємне від методики її викладання. Тому, питання розробки необхідного навчально-методичного забезпечення варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини» розглянемо паралельно з особливостями методики викладання основних питань цієї теми.

Методика викладання інкрустації на уроках повинна ґрунтуватися на врахуванні інтересу учнів до навчального процесу.

Успіх у роботі залежить від вибору методів, що будуть застосовані. Їх раціональне використання дозволить педагогу сформувати в учнів міцні знання, уміння і навички.

Одним з важливих факторів ефективного засвоєння навчального матеріалу є інтерес учнів до його вивчення.

Визначення інтересу в учнів до вивчення варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини» проводилося на базі 10 класу Полошківського НВК. Для цього учням була запропонована відповідна анкета. Проаналізувавши результати, можна зазначити, що це нова тема для учнів, вивчення якої буде для них цікавим.

Перш ніж розпочати вивчення нового, треба викликати в учнів інтерес, потребу дізнаватися нове. З цією метою перше заняття з класом необхідно проводити в шкільній виставковій кімнаті, де зібрані кращі вироби школярів. Також на етапі вивчення нового матеріалу учням можна показати відео, з якого вони краще зрозуміють що собою представляє процес інкрустації, а також підвищиться інтерес до вивчення даної теми.

На уроках технології необхідно створити можливості для розвитку в учнів здібностей до складання композиції, а також відчуття матеріалу, лінії, контрасту, світлотіні та ін. У відповідності з цим основними виробами для виготовлення слід обирати прості предмети, як правило, плоскої форми. До методичного забезпечення в такому випадку слід додавати зразки зображень елементів композиції, зразки готових виробів, таблиці з відповідністю різних кольорів, технологічні карти тощо.

У інкрустації, як вже зазначалося, велике значення має матеріал - деревина різних порід. Для того, щоб показати красу дерева в художній обробці, виявити природні якості матеріалу, потрібні знання декоративних і фізичних властивостей деревних порід, що вживаються в інкрустації.

Народні майстри глибоко і тонко відчувають художні особливості матеріалу. Перетворюючи дерево в предмет мистецтва, вони його оживляють, примушують грати всіма властивими йому особливостями.

Отже, навчанню інкрустації передує ознайомлення учнів з різними породами деревини, їх художніми і фізичними властивостями. Розуміння деревини дасть можливість школярам повноцінно виявляти її можливості, щоб досягнути художнього звучання матеріалу. Виявлення природної краси деревини шляхом художньої її обробки і складає основне в майстерності інкрустації [39].

Як сказано вище, деревина, що використовується в інкрустації, повинна мати красиву текстуру, пластичність маси і слабко реагувати на зміни температури. У залежності від складності обробки деревні породи поділяються на тверді (груша, клен, явір, бук), середні (береза, тополя), м'які (липа, осика). Одні породи володіють хорошим природним малюнком волокон, в інших він майже непомітний.

Ознайомлення учнів з породами дерева, що використовуються в інкрустації, необхідно проводити таким чином: під час бесіди вчитель демонструє куски різних порід деревини і вироби народних майстрів, виготовлені з аналогічних порід дерева. Різноманітні заглиблення, що створюють приємну для ока гру світлотіні, особливо ефектно проявляються у матеріалі деяких деревних порід. Школярі наочно переконуються, як народні умільці вміють виявляти красу деревини.

У процесі подання матеріалу з теми необхідно демонструвати учням деревину в різних зрізах - радіальному, тангенціальному, торцевому, звертаючи увагу на текстуру і колір матеріалу. Особливо емоційно сприймають учні тангенціальний розріз бруска, при якому найбільш повно можна виявити малюнок його волокон. Вони, можливо, вперше з'ясовують, що деревині груші притаманні різноманітні кольорові відтінки в залежності від її різновидності, віку, вистояності та ін., їм стає відомо, що груша найбільш часто вживається в інкрустації; хвойні ж породи, що вміщують багато смоли, для інкрустації майже не використовуються; на них добре випалювати. Учні довідуються також, що інкрустацію виконують на твердих породах. При виборі деревини для певного виробу звертають увагу не тільки на декоративні властивості, але й на її фізичні якості, тобто вагу, твердість, пружність, здатність розколюватися вздовж поздовжніх волокон.

Продовженням вивчення художньої обробки виробів з деревини інкрустацією може стати екскурсія до лісу. Учні знайомляться з породами дерев у природних умовах, що збагачує їх уявлення про різноманітну деревину, викликає інтерес до їх вивчення.

Засвоєння учнями різних порід дерев, ознайомлення з їх декоративними властивостями має велике значення, але тільки безпосередня робота з матеріалом (деревиною) сприяє розвитку важливої здібності учнів - відчуття матеріалу. Формування цієї якості починається вже з роботи на тренажних дощечках. І далі продовжується, поглиблюючись і вдосконалюючись, протягом всього періоду навчання.

Для перших вправ бажано обрати липу. М'яка до серцевини, більш щільна і твердіша до кори, вона легко обробляється гострим інструментом. Білого кольору, з легким червонуватим відтінком, ця деревина має досить рівні волокна. Тверді породи дерева важче обробляти, бо вони вимагають затрати значної м'язової сили.

Під час пояснення процесу виконання інкрустації вчитель може використати відео, на якому детально показано, як виконувати даний вид оздоблення.

Отримавши необхідні розміри тренажних дощечок школярі розмічають і розрізують дошку, вибирають частини її без дефектів (сучків, трухлявини, гнилизни та ін.). Гладко і рівно її стругають. Результатом такої праці стають гладенькі красиві дощечки прямокутної форми для тренувальних вправ.

Робота з виготовлення тренажних дощечок викликає інтерес в учнів, бо вони знають й усвідомлюють мету і значення своєї праці: дощечки стануть засобом вивчення техніки виконання інкрустації, а потім будуть збережені як наочні посібники при вивченні композиції візерунків.

Поряд з формуванням технічної майстерності інкрустації дуже важливо розбудити у дітей любов до справи, до народного національного мистецтва, його історії, виховати повагу до таланту, праці, майстерності українських народних художників, розвинути інтерес до творчої роботи.

Вивчення кожного мотиву розпочинається зі зразка виробу. Той чи інший мотив учні виділяють з загальної композиції орнаменту і замальовують у заданому масштабі в своїх зошитах.

Викладач демонструє попередньо зроблені ним на папері замальовки орнаментального мотиву, що вивчався, супроводжуючи показ словесним поясненням. Готовий зразок виробу не дає можливості побачити послідовність зображення мотиву.

Під час замальовки, розмітки на папері певного мотиву, учні використовують лінійку, кутник, циркуль, олівець. Замальовка проводиться з демонстрацією зразка виробу, до композиції орнаменту якого входить мотив, що вивчається. Це необхідно, бо учні бачать і розуміють роль, місце і зв'язок його з іншими елементами в загальній композиції орнаменту. Замальовка мотиву закінчується його аналізом на зразку виробу, що сприяє розвитку розуміння учнями засобів зображення, за допомогою яких він створюється і пов'язується з іншими мотивами й формою предмета.

Таким чином, заняття із засвоєння мотивів будуються на конкретних предметах-зразках, і першим завданням для учнів є відображення їх на папері. При цьому вони вчаться самостійного аналітичного виділення частини (мотиву) із цілого (орнаменту виробу), а в подальшому - розуміння синтетичного об'єднання частин (мотивів) в одне ціле (орнамент).

Допускається збагачення більшості мотивів певними елементами. Можливі способи таких доповнень учні бачать на демонстрованих їм зразках під час замальовки. Окрім того, їм можна показати таблиці з різними варіантами елементів інкрустації.

Добре засвоївши один мотив, учні переходять до другого, більш складного.

Відомо, що усвідомлення практичної мети праці завжди стимулює трудову діяльність, тому відомий психолог Б. Теплов писав, що необхідно, щоб певна частина художньої діяльності дітей була спрямована на створення продукту, який на когось повинен мати вплив, був комусь потрібний, з яким пов'язане усвідомлення його можливої соціальної цінності. Без цього розвиток творчості дітей неодмінно підміняється розвитком деякого формального вміння.

Звичайно, чисто навчальна робота повинна бути присутньою в художньому вихованні, але не повинна бути єдиним видом роботи, особливо на перших етапах художнього виховання, коли закладаються основи ставлення до мистецтва [45].

При переході від тренування до виготовлення предметів, що мають практичне значення, основна складність - у задумі виробу. Учень повинен, опираючись на вивчені мотиви, використовуючи зображувальні засоби, створити оригінальний виріб, в якому художня форма і призначення предмета знаходилися б у єдності. Завдання вчителя - не пригнічувати творчої оригінальності учня, а всебічно заохочувати його пошуки, уважно допомагати долати труднощі. Не варто надто опікати дітей, бо це сковує ініціативу і гальмує їх творче ставлення до роботи.

Щоб посилити інтерес учнів до виготовлення практично потрібних предметів, завдання можна пов'язати з оформленням, скажімо, шкільної кімнати народознавства. Під час її відвідування вчитель може зауважити, що якість рамок для фотографій не відповідає рівню експонатів у кімнаті. Після такого зауваження учні можуть вирішити виготовити нові рамки і оформити ними названу кімнату.

При застосуванні раціональних методів навчання і правильному педагогічному керівництві учні здатні засвоїти композицію узору для простих виробів плоскої форми і їм під силу створення нескладного інкрустованого виробу.