Методика розробки розмірної схеми технологічного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика розробки розмірної схеми технологічного процесу

1. Теоретичні основи розмірного аналізу

Основою розмірного аналізу є розмірна схема механічної обробки. Вихідною інформацією для побудови розмірної схеми є операційні ескізи технологічного процесу, який аналізується. Операційні ескізи повинні бути виконані з дотриманням всіх вимог, які висуваються до технологічної документації. Основні з них такі: операційні ескізи креслять без масштабу, але в такому вигляді, щоб усі необхідні елементи давали чітке уявлення про конструкцію деталі (заготовки). В тому випадку, коли однієї проекції не вистачає для того, щоб показати всі елементи деталі, головну проекцію доповнюють іншими проекціями з усіма необхідними розрізами. На ескізах показують всі базові поверхні з обов'язковою простановкою опорних точок, поверхні, які обробляються, показують товстими лініями [/2 - 3/S], позначають всі операційні та координатні розміри, проставляють шорсткість оброблюваних поверхонь, вказують окремі технічні умови (наприклад, неспіввісність, неперпендикулярність тощо).

При побудові розмірних ланцюгів операційні розміри, які обов'язкові до виконання в межах заданих відхилень, є складовими ланками. Розмір, який буде отриманий в ході виконання операції, буде замикальною ланкою розмірного ланцюга. Найчастіше замикальними ланками виступають конструкторські розміри, розміри припусків, величини ексцентриситетів, неспіввісність та інші технічні умови на виготовлення деталі.

Операційні розміри позначають великими літерами з індексами, які вказують номер операції, на якій цей розмір виконується, через крапку вказується номер переходу або порядковий номер розміру. Наприклад, А05.1 - розмір А на операції 05 першого переходу.

Розміри заготовки також позначають тими ж великими літерами з індексами, першою цифрою яких є 0, що означає розмір який відноситься до заготовки, друга цифра означає порядковий номер розміру. Наприклад, А01 - це перший розмір заготовки.

Радіус циліндричної поверхні позначають заголовними літерами з індексом, який свідчить про номер операції та переходу. Діаметри позначають тими ж літерами та індексами з подвійним значенням радіуса. Наприклад, А05.2 - радіус циліндричної поверхні, яка отримана на 05 операції при виконанні другого переходу, 2А05.2 - діаметр цієї ж поверхні.

Припуски позначаються літерою Z теж з подвійною індексацією. Наприклад, Z05.1 - припуск, який знімається з поверхні, яка обробляється на операції 05 першого переходу.

Відхилення поверхні показують видом відхилення з цифрами, які позначають поверхні або номер відхилення. За необхідності вид відхилення позначають [1]:

N(n) - відхилення від перпендикулярності

P(p) - відхилення від паралельності;

Е(е) - відхилення від співвісності.

Наприклад, N1-2 - відхилення від перпендикулярності поверхні 1 відносно поверхні 2.

При числовому визначенні ланок радіусів беруть від відомого розміру діаметра половину номінального значення та половину відхилень з тими ж знаками. Якщо відомо, що діаметр складає 2А = 30-0,3 мм, то радіус А = 15-0,025 мм.

Ланки-відхилення від перпендикулярності, паралельності, співвісності приймають з номінальним значенням, рівним 0 та симетричним розташуванням відхилень. Якщо допустиме відхилення від співвісності 0,05 мм, то при розрахунках воно складає 00,025 мм, радіальне биття - 00,05 мм.

Часто при підсумовуванні відхилень від перпендикулярності та паралельності потрібно враховувати їх значення, віднесені до одиниці довжини.

Розмірні схеми є спеціальними технологічними документами, в яких графічним методом вказують розмірні параметри деталі на кожній технологічній операції та фіксують зміни кожного розмірного параметру в міру виконання процесу.

Розмірні схеми можна поділити на чотири групи:

· розмірні схеми лінійних розмірів;

· розмірні схеми діаметральних розмірів і відхилень від співвісності;

· комбіновані розмірні схеми для визначення параметрів точності деталей типу корпусних;

· розмірні схеми відхилень розташування поверхонь деталей.

відхилення комбінований розмір поверхня

2. Побудова розмірної схеми лінійних розмірів

Побудова розмірної схеми починається з перетвореного креслення заготовки. Незалежно від проекції креслення (фронтальна, вигляд збоку, вигляд зверху) ескіз заготовки показують таким чином, щоб розміри були розміщені тільки горизонтально. Масштаб на ескізах не витримується, але потрібно показати всі поверхні заготовки таким чином, щоб зберегти зовнішній вигляд заготовки.

На ескіз заготовки послідовно наносять операційні ескізи, що показують всі поверхні, які обробляються в технологічному процесі (рис. 1).

Рис. 1. Приклад схеми розмірного аналізу поздовжніх розмірів втулки

Всі поверхні нумеруються. Вниз від кожної обробленої поверхні опускають вертикальні лінії. Під ескізом між вертикальними лініями розташовують поздовжні розміри заготовки, а потім поздовжні операційні розміри, які мають однобічну направленість - від базової поверхні до оброблюваної поверхні. Початок розміру позначають точкою, кінець розміру - стрілкою. Між раніше обробленою поверхнею та поверхнею, яка обробляється на даній операції, показують припуск хвилястою лінією. Найнижче між вертикальними лініями, які відносяться до поверхонь деталі, вказуються конструкторські розміри деталі у вигляді товстих ліній, які позначаються літерою К з індексом. Цифра індексу вказує на номер конструкторського розміру. В ході перенесення всіх ескізів технологічного процесу у вибраному напрямку на ескіз заготовки здійснюється побудова розмірної схеми.

3. Побудова розмірної схеми діаметральних розмірів

Розмірну схему у другій проекції (тіла обертання) будують подібно до першої (схеми лінійних розмірів), проте є і відмінності. Справа від розмірної схеми креслять вертикальні лінії, які імітують осі кожної циліндричної поверхні заготовки і деталі (якщо вони не збігаються, наприклад, зміщуються в процесі обробки за рахунок базування). Центрові фаски також мають свої осі. Всі поверхні, в тому числі і осі, нумеруються. Радіуси-ланки проводять від осі до твірної циліндричної осі. Осі між собою можуть бути з'єднані за допомогою зв'язків-відхилень від співвісності (лінії з кружечками на кінцях) (рис. 2). Всі ці зв'язки (ексцентриситети) беруть з ескізів операції маршрутної технології. Таким чином, до складу розмірних ланцюгів треба включати і величини ексцентриситетів, що виникають між осями поверхонь заготовки і деталі. Ексцентриситети виникають внаслідок зміщення поверхонь заготовки, які викликані зміщенням частин ливарних форм (штампів), а також внаслідок зміщення поверхонь за рахунок похибки базування деталей при механічній обробці і похибок технологічної системи.

На розмірній схемі (рис. 2) прийняті такі позначення осей: 11 - вісь зовнішньої поверхні заготовки; 12 - вісь внутрішньої поверхні заготовки з більшим діаметром; 13 - вісь внутрішньої поверхні заготовки з меншим діаметром; 14 - вісь внутрішньої поверхні деталі з меншим діаметром (вона зміщена відносно такої ж осі заготовки за рахунок неспівпадання технологічних баз при обробці цієї поверхні). Ексцентриситети між осями поверхонь заготовки показані на схемі зв'язками е1 і е2.

Рис. 2. Приклад схеми розмірного аналізу радіальних розмірів втулки

4. Побудова схем відхилень розташування поверхонь

Зображення схеми відхилень розташування починають з нанесення вертикальних ліній, які повторюють всі вертикальні лінії, які були на розмірній схемі поздовжніх розмірів (рис. 1). Нумерація цих ліній береться також з цієї схеми. Справа від цих вертикалей, через якийсь проміжок, наносять вертикалі, що імітують горизонтальні поверхні (в даному випадку осі циліндричних поверхонь). Нумерацію осей беруть зі схеми діаметральних розмірів (рис. 2). З'єднуючи між собою вертикалі, графічно показують просторові відхилення. В схемі діаметральних розмірів допуск паралельного зміщення осей. В цих же межах може мати місце і перекіс осей, що зображується на схемі відхилень розташування.

Аналогічно зображуються всі просторові відхилення, що мають відношення до вказаних на схемі поверхонь і осей. Лінії, що з'єднують вертикалі, які лежать по один бік середнього проміжку, будуть ілюструвати просторові відхилення між паралельними поверхнями (тобто величини відхилень від паралельності). Лінії, що з'єднують вертикалі, які лежать по різні боки проміжку, ілюструють величини відхилень від перпендикулярності поверхонь і осей (рис. 3).

Рис. 3 Приклад розмірної схеми відхилень розташування поверхонь

В схему відхилень розташування як ланки потрібно включати всі види просторових відхилень (як самостійні, так і ті, що входять в допуск розміру) всіх операцій технологічного процесу.

Необхідно звернути увагу, що номінали всіх величин на схемі розташування (і в рівняннях) дорівнюють нулю, і відхилення симетричні, тому всі ланки приймаються як збільшуючі і записуються в рівняннях зі знаком плюс.

5. Побудова комбінованої розмірної схеми

Комбіновані розмірні схеми будують у тих випадках, коли повинен бути виконаний розмірний аналіз деталі, що має різні поверхні (плоскі та циліндричні). В основному комбіновані схеми будують для корпусних деталей, які можуть бути представлені розмірними зв'язками в трьох і більше проекціях. Для кожної проекції, а за необхідності і для окремих перерізів, можуть бути побудовані комбіновані розмірні схеми, в яких будуть відображені не тільки зміни розмірів поверхонь, але й зміни їх взаємного розташування.

Для корпусної деталі необхідно будувати загальну схему відхилень розташування, що суміщає всі проекції та перерізи. Для побудови останньої необхідно в технічних вимогах на операцію задати не тільки вид і допустиму величину відхилень розташування, але й напрямок їх вимірювання. Вказання напрямку вимірювання (по осях координат) дозволяє правильно зв'язувати поверхні різних проекцій, забезпечити безпомилковий обхід контурів при складанні розрахункових рівнянь і вести розрахунок в питомих величинах просторових відхилень.

Побудова розмірних схем корпусних деталей, які не мають циліндричних поверхонь (отворів) не відрізняється від побудови розмірних схем для поздовжніх розмірів. Різниця буде тільки в тому, що таких схем буде три (у напрямку кожної з координатних осей), і при побудові схем розташування треба вказувати напрямки вимірювання.

Побудова розмірних схем корпусних деталей, які мають отвори, відрізняється від побудови розмірних схем поздовжніх розмірів деякими особливостями. Особливості ці полягають в тому, що осі отворів не виносяться вліво від схеми, їх показують на місці розташування як звичайні поверхні, причому, якщо осі заготовки і деталі не збігаються (причини неспівпадіння вказані вище), то на схемі показують і ті, й інші, між ними показують зв'язок ланками ексцентриситету. Напрямок зміщення осей на схемі не має значення, оскільки при розрахунках номінальна величина ексцентриситетів дорівнює нулю. Припуски на обробку отворів показують тільки однобічно і на схемі показують не діаметри, а радіуси отворів.

Використана література

1. Рудь В.Д. Курсове проектування з технології машинобудування. Луцьк, 1996. - 300 с.

Размещено на Allbest.ru