Технологічні відомості про станини

Службове призначення станин енергетичних та інших машин і агрегатів і рам: основні параметри, конструкції та технічні вимоги. Виливні та зварені станини: матеріали та заготовки. Типові технологічні маршрути обробки станин різних типів та розмірів.

Рубрика Производство и технологии
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 11.08.2011
Размер файла 330,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологічні відомості про станини

Содержание

  • 1. Службове призначення станин і рам
  • 2. Конструкції станин
  • 3. Технічні вимоги до станин
  • 4. Матеріал і заготовки
  • 5. Технологічні бази
  • 6. Типові технологічні маршрути
  • Використана література

1. Службове призначення станин і рам

Станини енергетичних та інших машин і агрегатів призначені для забезпечення потрібних відносних положень і рухів приєднуваних до них складальних одиниць і деталей в умовах допустимих навантажень і зовнішнього середовища протягом заданого терміну експлуатації.

В описі службового призначення станин, основи чи рами повинні бути вказані такі параметри:

потрібне відносне положення приєднуваних до станини нерухомих складальних одиниць і деталей;

потрібні відносні рухи рухомих складальних одиниць і деталей, що встановлюються на станину;

допустимі статичні та динамічні робочі навантаження;

допустимі теплові дії;

допустимі зовнішні дії та параметри навколишнього середовища;

потрібний термін експлуатації до ремонту і загальний термін експлуатації;

регламент обслуговування станини;

інші характеристики: енергономічні, естетичні, економічні тощо, габарити, маса.

При описі службового призначення конкретної станини чи рами повинно бути визначено необхідний і достатній якісний склад параметрів за всіма переліченими групами. На кожен параметр повинна бути дана повна кількісна оцінка, яка б включала не тільки номінальне значення, але й допустимі відхилення, а в деяких випадках і імовірнісні характеристики розподілу. Обґрунтування і розрахунок кожного параметра службового призначення станини здійснюється виходячи зі службового призначення і вимог щодо точності машини в цілому.

Визначення потрібних номінальних значень параметрів відносного положення і руху приєднуваних до станини вузлів і деталей, як правило, не викликає труднощів. Складніше встановити допустимі відхилення цих параметрів від номінальних значень, виходячи, наприклад, із необхідної точності обробки заготовок, яка є одним із параметрів службового призначення верстата, наприклад, токарного, і визначає потрібну точність положення заднього центра і точність руху супорта відносно осі обертання шпинделя. В свою чергу, потрібна точність відносного положення осі обертання шпинделя і заднього центра і точність руху супорта відносно осі обертання визначають при вибраних методах досягнення точності допустимі відхилення відносного положення основних баз передньої та задньої бабок і супорта на станині, які входять в параметри службового призначення станини. Так простежується функціональний зв'язок параметрів службового призначення верстата і станини, яка показана на рис.1.

Точність руху характеризується:

1) точністю напрямку, положення та форми траєкторії, наприклад, прямолінійністю;

2) точністю параметрів руху: швидкості, прискорення тощо;

3) точністю позиціонування.

РОБОЧІ НАВАНТАЖЕННЯ на станину визначаються компонуванням верстата, масою встановлюваних на станину складальних одиниць і деталей, видом робочого процесу, режимами роботи. Робочі навантаження характеризуються силами і моментами сил, що викликають пружну деформацію станини і, як наслідок, зміну у відносних положеннях і рухах складальних одиниць, установлених на станину.

ТЕПЛОВА ДІЯ на станину при роботі верстата призводить до зміни відносних положень і точності рухів встановлених на станину складальних одиниць і деталей, що в результаті знижує точність деталей, що виготовляються на верстаті.

ДОПУСТИМІ ЗОВНІШНІ ДІЇ ТА ПАРАМЕТРИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА описуються фізико-хімічними властивостями середовища, у тому числі вологістю, запиленістю, наявністю хімічно активних елементів та їх концентрації, а також температурою навколишнього середовища та її коливанням, тиском, наявністю та характеристиками теплових, магнітних, електричних та інших полів, вібрацією.

ПОТРІБНИЙ ТЕРМІН ЕКСПЛУАТАЦІЇ станини до ремонту визначає необхідну зносостійкість напрямних станин при відомих робочих навантаженнях, зовнішніх діях та інтенсивності режиму роботи.

РЕГЛАМЕНТ ОБСЛУГОВУВАННЯ станини визначає потрібну регулярність очищення та змащування напрямних, перевірок точності, відсутності задирок, корозії та інших пошкоджень.

В результаті аналізу параметрів службового призначення станин можна зробити наступні основні висновки.

1. Всі параметри службового призначення станини витікають із службового призначення верстата і пов'язані з впливом їх на точність відносного положення і руху робочих органів верстата, що встановлюються на станину.

2. Потрібна точність положення і руху приєднуваних до станини складальних одиниць і деталей повинна забезпечуватись станиною із врахуванням допустимих дій при експлуатації протягом заданого періоду часу.

Потрібні параметри службового призначення станини забезпечуються сукупністю певних властивостей станини, до числа яких відносяться:

1) геометрична точність поверхонь основних і допоміжних баз і точність їх відносного положення;

2) статична і динамічна жорсткість станини;

3) зносостійкість напрямних;

4) теплова стабільність;

5) відсутність жолоблення;

6) малий і стабільний коефіцієнт тертя по напрямних.

Точність відносного положення комплектів допоміжних баз станини, що створюють, наприклад, координатні системи ХВ1YВ1ZВ1 і ХВ2YВ2ZВ2 (рис.1) безпосередньо визначає точність відносного положення складальних одиниць і деталей (у даному випадку передньої та задньої бабок з координатними системами Х1Y1Z1 і Х2Y2Z2 відповідно), що встановлюються на станину. Точність відносного положення баз кожного комплекту і точність базових поверхонь визначають точність встановлення приєднуваних до станини деталей і складальних одиниць, а також жорсткість нерухомого з'єднання. При рухомому з'єднанні точність базових поверхонь, тобто напрямних, визначає точність траєкторії переміщення з'єднаних з напрямними складальних одиниць, наприклад, прямолінійність руху супорта, а шорсткість поверхні визначає коефіцієнт тертя, інтенсивність зношування та строк служби при заданій точності обробки на верстаті.

Досягнута в процесі виготовлення станини вихідна геометрична точність зазнає змін в процесі експлуатації станини під дією зовнішніх сил і моментів, напружень в результаті пружних деформацій, старіння, теплових деформацій станини і зношування напрямних.

Для забезпечення високої зносостійкості чавунних напрямних за рекомендаціями ЭНИМС повинна бути забезпечена твердість поверхні не менше НВ 180…200, поле розсіювання твердості однієї напрямної - не більше НВ 20.

Теплова стабільність досягається в основному вибором термосиметричної конструкції, в якій при зміні температури не відбувається суттєвих змін, головним чином, у відносних поворотах координатних систем ХВ1YВ1ZВ1 і ХВ2YВ2ZВ2 (рис.1) допоміжних баз станини.

Рис.1. Зв'язок параметрів службового призначення (СП) і вимог точності (ВТ) до станини з параметрами службового призначення і вимогами точності до токарного верстата

Розглянуті найважливіші експлуатаційні властивості станини дозволяють зробити такі висновки:

1. Допустимі зміни показників експлуатаційних властивостей станини розраховують, виходячи із заданих параметрів службового призначення станини із врахуванням можливості та економічності їх досягнення.

2. Всі експлуатаційні властивості станини описують в кінцевому рахунку спроможність станини зберегти потрібну геометричну точність поверхонь основних і допоміжних баз станини, точність їх відносного положення, а також точність руху по напрямних протягом заданого періоду експлуатації в умовах допустимих дій, визначених службовим призначенням станини.

3. Забезпечення всіх потрібних експлуатаційних властивостей станини досягається в кінцевому результаті вибором матеріалів для виготовлення станини, що має відповідні властивості, і розрахунком відповідних розмірів конструкції станини.

2. Конструкції станин

Конструктивні форми і розміри станини визначаються компонуванням і конструкцією машини або верстата, службовим призначенням станини, а також вибраним матеріалом і методом виготовлення станини, які визначають конструктивну відмінність у зв'язку з особливостями розрахунку і вимогами до технологічності конструкції. У відповідності з цим станини можна класифікувати за різними ознаками.

З розташуванням станини можуть бути горизонтальними, вертикальними і похилими. Станини можуть бути суцільними і складеними.

У відповідності зі службовим призначенням всі станини верстатів та інших машин можна поділити на дві групи:

1. Станини без напрямних, в службове призначення яких входить тільки забезпечення потрібного відносного положення приєднуваних до них складальних одиниць і деталей.

2. Станини з напрямними, в службове призначення яких входить, крім забезпечення потрібного положення, забезпечення потрібних рухів вузлів (кареток, супортів, столів), що встановлюються на напрямних.

Станини другої групи відрізняються числом систем напрямних, їх формою, конструкцією, відносним розташуванням у просторі. За траєкторією руху, що забезпечується, напрямні поділяються на прямолінійні та кругові, за видом тертя - на напрямні ковзання, кочення та комбіновані, за формою - на плоскі, призматичні, циліндричні. Напрямні можуть бути відлиті разом зі станиною, а можуть бути накладними у вигляді планок чи пластин, які прикріплюють до станини гвинтами або за допомогою клею. Кожен з перелічених видів напрямних має свої характерні конструктивні відмінності та раціональні області застосування.

В результаті конструювання станини необхідно вибрати компонування станини і зв'язати конструктивні розміри і властивості застосовуваних матеріалів так, щоб станина виконувала своє службове призначення з потрібною надійністю при мінімальних затратах на виготовлення та експлуатацію верстата в цілому. Одним з критеріїв оптимізації конструкції станини є мінімальна металомісткість станини.

3. Технічні вимоги до станин

Технічні вимоги до станин повинні регламентувати допустимі відхилення розмірних параметрів і характеристики властивостей матеріалів, додержання яких в результаті виготовлення станини забезпечить виконання станиною службового призначення при мінімальних затратах.

Вимоги до властивостей матеріалу станини включають вимоги до марки матеріалу, його хімічного складу і фізико-механічних властивостей, до однорідності та густини матеріалу особливо в найбільш відповідальних місцях. Висуваються вимоги до мікроструктури і твердості поверхневого шару напрямних.

Основні вимоги з геометричної точності висуваються до поверхонь допоміжних баз станини. Відносно висока точність виготовлення комплекту основних баз станини і точність положення допоміжних баз відносно основних необхідна:

за службовим призначенням, якщо станина встановлюється на інші деталі несучої системи верстата, наприклад, на основу або тумби, або є частиною складеної станини;

за технологічними міркуваннями, коли основні бази станини використовують технологічні бази для неодноразового встановлення заготовки станини при обробці.

У загальному випадку вимоги точності включають:

точність поверхонь баз;

точність відносного положення баз в кожному комплекті;

точність відносного положення комплектів баз (рис.2).

Рис.2. Профіль, в якому необхідна паралельність площини Б і призми В до призми А

Як приклад наведемо технічні вимоги до станини верстата, показаного на рис 3: (з регламенту Оргстанкінпрому): матеріал - чавун СЧ 30 (ГОСТ 1412); допуск площинності поверхонь А і Б - 0,003 мм; допуск прямолінійності поверхні Г у вертикальній площині - 0,012/1000 м (допускається тільки опуклість); вивернутість напрямних поверхонь В1, В2, В3, В4 - не більше 0,025 мм по всій довжині напрямних; допуск паралельності поверхонь Д і Є напрямним поверхням В1 і В4 - 0,015 мм на довжині 1000 мм; допуск перпендикулярності поверхні Ж до загальної прилеглої поверхні В13 - 0,03 мм на довжині 250 мм.

Рис.3. Лита станина прецизійного верстата

4. Матеріал і заготовки

Станини будь-якого призначення можуть бути сконструйовані як виливаними або зварені. Таким чином, вже в процесі конструювання вирішується питання про вид заготовки. Підставою для вибору одного з двох видів заготовки є конструктивні та економічні розрахунки.

При конструктивних розрахунках враховують вагу, міцність та зносостійкість станин. Вага зварених конструкцій у 2-3 рази менша ваги виливаних чавунних при однаковому призначенні. Це пояснюється тим, що механічні властивості (особливо межа міцності при розтягуванні) листової сталі, що застосовується у зварених конструкціях, приблизно в 2,5 рази більші, ніж у чавунних і за умовами технології виробництва великих чавунних виливок товщина стінок і ребер у виливаних деталей у 2-2,5 рази більша, ніж у зварених. Зносостійкість враховується для станин з напрямними. Вона значно більша у чавуну, ніж у сталі, яка має схильність до створення задирок на поверхнях ковзання. Застосування ж накладних напрямних з інших матеріалів дуже ускладнює конструкцію зварених станин.

При економічних розрахунках, які полягають у порівнянні собівартості станин, сконструйованих по обох варіантах, не можна користуватись укрупненими показниками, наприклад, собівартістю тони ваги машин, узагальненим відсотком накладних витрат, оскільки це може привести до грубої помилки. Калькуляцію собівартості необхідно виконувати диференційовано.

Виливані станини роблять з алюмінію, сталі та чавуну. Алюмінієві станини в машинобудуванні застосовуються рідко, виключно для машин, що транспортуються, де їх застосування обгрунтоване малою вагою. Сталеві виливані станини застосовують лише у виключних випадках, коли вони піддаються надзвичайно великим навантаженням, особливо ударним, наприклад, в деяких типах горизонтально-кувальних машин.

Основне застосування у машинобудуванні мають чавунні виливані станини. Для більшості типів станин без напрямних цілком задовольняє чавун середнього класу СЧ 15-32. Для станин, що піддаються великим навантаженням, де необхідна підвищена міцність, економічно доцільне використання модифікованих чавунів від СЧ 21-40 до СЧ 32-52. Для станин з напрямними для підвищення їх зносостійкості доцільне застосування тільки модифікованих чавунів вказаних вище марок, а в деяких випадках - високоміцних чавунів, наприклад, ВЧ 50-1,5.

Виливки станин відносяться до категорії середніх і великих, а виробництво - до типу дрібносерійного чи серійного і, як виняток, великосерійного. У більшості випадків виливки станин отримують ручним формуванням по дерев'яних моделях в парних опоках, а виливки особливо великих розмірів - методами формування в землю. В міру зростання серійності виробництва стають економічними металеві моделі.

Заливання, як правило, необхідно виконувати в сухі чи підсушені форми. Сирі форми допустимі лише для невідповідальних станин невеликих розмірів. При заливанні найбільш раціонально розташовувати станину основою вверх. В цьому випадку розташовані внизу форми привалочні площини або напрямні будуть мати більш щільну структуру і менше ливарних вад.

У виливках станин, як правило, є значні залишкові напруження. У зв'язку з цим для відповідальних станин передбачається старіння виливок: природне протягом якомога більшого терміну або штучне.

Штучне старіння виконують нагріванням в печах при певному тепловому режимі, який залежить від хімічного складу чавуну і ваги виливки. Наприклад, для станин з чавуну СЧ 21-40 вагою від 2 до 4 т застосовують такий тепловий режим: температура в печі при завантаженні - 200-300 єС; швидкість нагрівання - 80-100 єС за годину до температури 550 єС; витримка при цій температурі - протягом 4-5 годин; остигання з піччю - протягом 6-8 годин до температури 150 єС; розвантаження - з печі.

Для зварених станин у більшості випадків застосовують листову сталь Ст.3, а для станин, що піддаються великим навантаженням, - сталь Ст.5. Найчастіше використовують листи товщиною від 10 до 15 мм і тільки для окремих потовщених деталей - до 25 мм. У деяких зварених станинах важких машин, наприклад, для гідравлічних пресів великої потужності, застосовують листову сталь товщиною до 50 мм.

У зварених станинах завжди виникають значні залишкові напруження, під дією яких вже після закінчення зварювання станина виявляється деформованою (особливо часто відбувається скручування вздовж поздовжньої осі) до 3-5 мм на 1 погонний метр. При наступній механічній обробці деформації під дією залишкових напружень можуть ще зростати. Тому для відповідальних станин передбачають термічну обробку в печах для зняття залишкових напружень.

5. Технологічні бази

Технологічний маршрут обробки станин найрізноманітніших типів і розмірів починається з обробки основи, оскільки при подальших операціях вона служить технологічною базою. Тому на першій операції за базу вибирають поверхню напрямних, і всі похибки виливки чи звареної конструкції за висотою усуваються на першій операції.

На всіх наступних операціях за базу застосовують оброблену основу. Цим забезпечується рівномірність припуску на поверхні напрямних, і отже, ідентичність якості поверхні напрямних.

Тільки при обробці торцевих поверхонь за базу використовують напрямні поверхні.

станина конструкція виливана зварена

6. Типові технологічні маршрути

Всі маршрути обробки найрізноманітніших конструкцій можуть бути зведені до шести варіантів. Найпростіший з них (маршрут № 1) розрахований на одиничне і дрібносерійне виробництво для станин з не високими технічними вимогами, найскладніший (маршрут № 6) - на серійне виробництво (з використанням пристроїв) для особливо точних, прецезійних верстатів. Решта маршрутів займає проміжне положення між маршрутами № 1 та № 6.

Маршрут № 1

1. Розмітка заготовки.

2. Чорнова і чистова обробка основи і площин на передній стінці.

3. Чорнова і чистова обробка верхніх площин (напрямних) і площин на задній стінці.

4. Чорнова і чистова обробка торців.

5. Друга розмітка.

6. Чорнова і чистова обробка головних отворів.

7. Третя розмітка.

8. Обробка кріпильних отворів (зверху, знизу, спереду, ззаду, на торцях).

9. Фінішна обробка напрямних і головних отворів.

Маршрут № 6

1. Чорнова обробка основи і площин на передній стінці.

2. Чорнова обробка верхніх площин (напрямних) і площин на задній стінці.

3. Чорнова обробка торців.

4. Чорнова обробка головних отворів.

5. Старіння.

6. Чистова обробка основи і площин на передній стінці.

7. Чистова обробка верхніх площин (напрямних) і площин на задній стінці.

8. Чистова обробка торців.

9. Чистова обробка головних отворів.

10. Повторне старіння.

11. Повторна чистова обробка основи.

12. Повторна чистова обробка верхніх площин (напрямних).

13. Повторна чистова обробка головних отворів.

14. Обробка кріпильних отворів.

Термічна обробка напрямних.

16. Фінішна обробка напрямних.

17. Фінішна обробка головних отворів.

Використана література

1. Руденко П.А. Раздел 3. Технология изготовления машин: Конспект лекцій. - Чернишов, 1986. - 159 с.

2. Технология машиностроения (специальная часть) / Гусев А.А., Ковальчук Е.Р., Колосов И.М. и др. - М.: М., 1986. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Технічні вимоги до корпусних деталей: службове призначення, умови роботи, конструктивні види, параметри геометричної точності. Марка матеріалу і заготовки деталей. Основні способи базування; варіанти і принципи технологічного маршруту операцій обробки.

    реферат [1006,7 K], добавлен 10.08.2011

  • Службове призначення ступінчастих валів, їх конструктивні різновиди і технічні умови на виготовлення. Матеріали і способи одержання заготовок. Схеми базування, типові технологічні маршрути. Методи виконання окремих операцій в умовах серійного виробництва.

    реферат [1,7 M], добавлен 16.08.2011

  • Службове призначення, конструктивні різновиди і технічні умови на виготовлення деталей зубчастих передач. Матеріали і способи одержання заготовок. Способи базування зубчастих коліс. Технологічний маршрут виготовлення циліндричних зубчастих коліс.

    реферат [160,8 K], добавлен 23.08.2011

  • Службове призначення та технічне завдання на проектування верстатного пристрою (пневматичні тиски з вбудованим діафрагменним приводом). Опис конструкції і роботи пристрою, технічні вимоги. Розрахунок сил затиску заготовки, елементів пристрою на міцність.

    практическая работа [187,7 K], добавлен 06.01.2012

  • Технологія процесу обробки станин, методи виконання операцій: розмітка, розмічувальні інструменти, контроль. Чорнова, чистова, зміцнююча і фінішна обробка основи, торцевих площин, кріпильних отворів. Опорні елементи пристроїв для оброблених напрямних.

    реферат [1,1 M], добавлен 10.08.2011

  • Сутність електроерозійних методів обробки металу, її різновиди; фізичні процеси, що відбуваються при обробці. Відмінні риси та основні, технологічні особливості і достоїнства електрохімічних методів. Технологічні процеси лазерної обробки матеріалів.

    контрольная работа [2,0 M], добавлен 15.09.2010

  • Дослідження технологічності заготовки, яка залежить від поєднання форм і розмірів з механічними властивостями матеріалу, що впливають на її оброблюваність. Аналіз основних способів виробництва заготовок: лиття, обробки під тиском, зварювання та спікання.

    реферат [30,1 K], добавлен 18.07.2011

  • Принципова схема маршруту поетапної механічної обробки поверхні деталі. Параметри службового призначення корпусу підшипника, які визначають правильне положення осі отвору. Службове призначення і вимоги технології забезпечення рівномірності товщини фланця.

    практическая работа [964,7 K], добавлен 17.07.2011

  • Сутність та етапи проектування технологічних процесів виготовлення деталі. Задачі підготовчого етапу проектування. Службове призначення деталі та основні вимоги до неї. Службове призначення корпусної деталі складальної одиниці редуктора конвеєра.

    контрольная работа [159,9 K], добавлен 13.07.2011

  • Классификация направляющих станин. Закалка деталей токами высокой частоты. Выбор стали, обкатка, термическая обработка направляющих. Газопламенная поверхностная закалка. Химический состав и механические свойства серого чугуна с пластинчатым графитом.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 25.06.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.