Дороблювальні операції при складанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дороблювальні операції при складанні

1. Свердління

В процесі складання отвори свердлять, коли потрібна точність досягається найпростіше шляхом обробки двох або більшого числа деталей у з'єднанні (рис. 1, а, б), коли місце свердління (рис 1, в) важкодоступне для обробки на верстаті, а отвір невеликого діаметра і може бути просвердлений за допомогою механізованого інструмента, коли отвір не було передбачено при механічній обробці (наприклад, для встановлення пробок при виявленні шпарин у виливках: станині, картері, блоці, в різних корпусах), якщо це допускається технічними вимогами.

Рис. 1. З'єднання, що потребують сумісного свердління отворів при складанні

свердління торцювання шарошення штампування

Складальні цехи для таких операцій звичайно мають декілька свердлильних верстатів, встановлених поблизу лінії складання.

Для отворів діаметром до 10-12 мм застосовують переносні пристрої або невеликі верстати на колонках, а для більш великих - верстати на фундаменті.

Не торкаючись тут робіт на свердлильних верстатах, зупинимося лише на особливостях свердління отворів пневматичними і електричними машинками в процесі складання.

Користуватись свердлильними машинами, утримуючи їх в руках без упора, за можливістю не потрібно, оскільки при цьому внаслідок перекосу інструмента одержується "розбитий" отвір (зі збільшеним діаметром, з помітним овалом або конусністю). Робота механізованим інструментом, закріпленим в стояках чи на жорстких підвісках, забезпечує більшу точність та меншу шорсткість отворів. Не рекомендується давати прискорену подачу. Бажано застосовувати охолоджуючу рідину: мінеральне мастило при свердлінні сталі і гас при свердлінні алюмінію. При свердлінні чавуну рідину не застосовують.

В умовах дрібносерійного виробництва в процесі складання часто доводиться після свердління отвору нарізати різь. Для механізації цього процесу використовують пневматичні або електричні машини, на які встановлюють головки з реверсивним механізмом, що забезпечують прискорене вигвинчування мітчика. Застосовують також спеціальні різенарізачі.

2. Розвертання

Цю операцію виконують при складанні для одержання потрібної посадки у з'єднанні чи для забезпечення співвісності отворів деталей, що монтуються. Товщина шару металу, що знімається при розвертанні, коливається від декількох сотих до 0,2-0,3 мм і залежить від діаметра отвору.

При великому припуску застосовують декілька розверток з поступово збільшуючими діаметрами. На останню розвертку (чистову) залишається мінімальний шар, в результаті чого досягається шорсткість поверхні R_а = 2,5-1,25 мкм і висока точність. При розвертанні використовують ті ж охолоджуючі рідини, що і при свердлінні.

Розвертання отворів при складанні є відповідальною операцією, оскільки при неякісному виконанні цієї роботи можна зіпсувати декілька деталей чи навіть повністю вузол.

Деталі чи вузол, що піддаються розвертанню, повинні бути правильно і жорстко закріплені, оскільки зміщення їх може викликати перекошення отвору або ексцентричну його обробку.

Для механізації процесу розвертання застосовують електричні або пневматичні свердлильні машини з додатковими редукторами, які знижують частоту обертання до 30-50 об/хв.

3. Торцювання та шарошення

Операцію торцювання вводять за необхідності в процесі складання для зачищення базових площин під опорні частини фланців, шайб, гайок, упорів, а також для зняття шару матеріалу бобишок, втулок і штуцерів при підготовці розмірів цих елементів деталей по висоті.

Більшість зауважень, зроблених при розгляді процесу розвертання, повністю відноситься і до торцювання. Для цієї операції бажано застосовувати торцеві фрези з нерівним діленням зубів і з непарним числом їх. Щоб поверхня, що торцюється, була перпендикулярна осі отвору (а це звичайно основна вимога при торцюванні), необхідно мати на фрезі напрямну частину достатньої довжини, яка б входила в отвір з можливо меншим зазором.

Шарошення виконують конічними фрезами - шарошками. Останні, як і торцівки, закріплюють на спеціальних державках чи пристроях. Шарошки бувають суцільними і складеними.

Найбільш широко застосовують шарошки при припасуванні з'єднань клапанів, які сполучаються з базовою деталлю - сідлом по конічній поверхні. Для поліпшення якості фінішної обробки сідла звичайно шарошать в два прийоми: попередньо і остаточно.

Операції торцювання та шарошення доцільно виконувати за допомогою пневматичної або електричної свердлильної машини або на свердлильних верстатах, встановлення яких необхідно в таких випадках передбачати поблизу місця складання.

4. Згинальні роботи

З'єднання, що виконуються за допомогою згинання, мають в конструкціях машин невелике поширення. Типові вузли із закріпленням деталей за допомогою згинання однієї з них - шплінта, показано на рис. 2. Згинання в цьому випадку звичайно виконують ручним інструментом або за допомогою легкого преса.

Рис. 2. З'єднання, що одержуються згинанням деталей

Згинальні роботи при складанні машин виконуються головним чином у зв'язку з припасуванням різноманітних труб трубопроводів.

Мідні чи латунні трубки малого діаметра (до 8 мм) при великих радіусах заокруглень (більше 10-12 діаметрів), а також у випадку, якщо не висуваються вимоги щодо точності форми, звичайно гнуть вручну в холодному стані. Трубопроводи великого діаметра (8-14 мм) також можна згинати вручну по шаблону, але на місце згину надягається щільно накручена спіральна пружина зі сталевого дроту. При більших діаметрах таку пружину доцільно вставляти у середину труби, внаслідок чого забезпечується плавний згин і зберігається кругла форма трубопроводу.

Згинання труб вручну - малопродуктивна і важка робота. Тому там, де це можливо, доцільно застосовувати механічні або пневматичні пристрої та трубозгинальні верстати (рис. 3).

Рис. 3. Схема згинання труб за принципом штампування

Труби діаметром більше 20 мм згинають після наповнення їх піском або розплавленою каніфоллю. Пісок повинен бути дрібним і сухим, і чим щільніше він буде утрамбованим, тим менш ймовірна поява на трубі зморшок і вм'ятин при згинанні.

Сталеві труби діаметром до 10 мм згинають без нагрівання і без наповнювача, труби більших розмірів згинають у гарячому стані. Нагрівати трубу необхідно тільки в місці згинання.

Мідні труби нагрівати необов'язково, але ці труби перед згинанням повинні бути відпаленими, тобто нагріті та замочені в холодній воді.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Воробьёв Л.Н. Технология машиностроения и ремонта машин. - М: Высшая школа, 1981. - 334 с.

2. Новиков М.П. Основы технологии сборки машин и механизмов. - М. М., 1969. - 651 с.

3. Основы технологии машиностроения / Под ред. В.С. Корсакова - М.М., 1977. - 416 с.

4. Проектирование технологи / Под ред. Ю.М. Соломенцева. - М.М., 1990 - 416 с.

5. Руденко П.А. Раздел 3. Технология изготовления машин: Конспект лекцій. - Чернишов, 1986. - 159 с.

6. Справочник технолога-машиностроителя / Под ред А.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. Т. 2. - М. М., 1986. - 496 с.

7. Технология машиностроения (специальная часть) / Гусев А.А., Ковальчук Е.О., Колосов И.М. и др. - М.М., 1986. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru