Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ПЕРУКАРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

1.1 Історія розвитку перукарського мистецтва

1.2 Сучасні тенденції перукарського мистецтва

РОЗДІЛ II. ТЕХНОЛОГІЯ УКЛАДАННЯ

2.1 Характеристика холодного укладання, його методи. Засоби до кожного виду

2.2 Вибір певного виду укладання. Технологічна послідовність виконання зачіски. Фото, малюнок, графічних або фото зображень усіх операцій технологічної послідовності

2.3 Характеристика інструментів і косметичних засобів, які використовувалися

РОЗДІЛ III. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА САНІТАРНІ ВИМОГИ

3.1 Охорона праці

3.2 Санітарні вимоги до робочого місця

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Волосся - це дар природи, унікальний інструмент самовиявлення людини. У пошуках індивідуального стилю людина протягом життя експериментує зі своєю зовнішністю. За виглядом волосся визначають рівень культури, естетичного розвитку і смаку людини, її соціальний статус.

З рештою волосся - предмет праці перукарів, модельєрів, дизайнерів зачісок, усіх кваліфікованих фахівців, послугами яких багато хто з нас користується.

Вимоги до сучасного майстра перукарської справи дуже високі. Основні з них - глибокі теоретичні знання, володіння прийомами і методами практичної роботи з виконання стрижок, завивання і укладання волосся, його фарбування, моделювання зачісок.

Перукар має бути освіченим у питаннях, гігієни, безпеки праці, володіти знаннями з матеріалознавства, хімії, анатомії, біології; знати закони касористики, просторової композиції. Важливим компонентом професійного портрета перукаря є культура, уміння доброзичливо контактувати з людьми, знання з етики та психології, історії перукарської справи.

У перукарській справі творчі образи для створення нових зразків зачісок, нових колекцій треба шукати в минулому. Для досягнення, найвищого результату слід спиратися на сонові тези, викладені теоретично і перевірені на практиці.

Стрижки бувають різні. Бувають новомодні, такі, що прийшли до нас з європейських подіумів, бувають класичні, які вже багато років входять в топ-лист замовлень всіх світових салонів. Бувають стрижки особливі - вони не виходять з моди не декілька років, а багато століть, ті, на основі яких створюються різні варіації і які популярні в свого класичного виконання.

Прародителька більшості на сьогоднішній день модних стрижок - каре.

Каре - одна з якнайдавніших зачісок. Всі ми чудово пам'ятаємо єгипетські наскальні малюнки, що свідчать про те, що в Єгипті, де перукарському мистецтву приділялася значна увага, носили каре, причому не тільки царюючі персони, але і простолюдини. Єгипетське каре було простим - волосся остригалося по одній лінії трохи нижче за вухо, і вистригав прямий густий чубок. Така стрижка дала життя своєму гостромодному дітищу - стрижці «боб». Відмінність класичного каре від боба саме в тому, що каре - стрижка з чубком. Природно, на сьогоднішній день і у тієї і у іншої стрижки є різні варіації з чубком і без.

Стрижка «каре» може бути різної довжини - від зовсім короткого «на ніжці», коли волоссю додається об'єм в потиличній частині, до довгого каре, де кінчики практично лежать на плечах. Останній варіант був модний серед чоловіків за часів Середньовіччя.

Мета даної роботи полягає в характеристиці та розробці зачіски за допомогою холодного укладання.

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ПЕРУКАРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

1.1 Історія розвитку перукарського мистецтва

Протягом XVIII ст. у столичних і повітових містах були відкриті цирульні. На вивісках таких закладів писали, що тут не тільки роблять зачіски, стрижуть і голять, але й ставлять п'явки, пускають кров.

З XV ст. на території України було поширене Магдебурзьке право, за яким ремісники однієї спеціальності об'єднувалися у цехи -- своєрідні професійні спілки в межах міста. Цех як корпорація мав права, обов'язки та привілеї, закріплені у відповідних документах: «жалувана грамота», постанова міських властей, статут цеху. «Цехове право» давало ремісникам певну гарантію свободи діяльності. Статут регламентував види діяльності, кількість учнів у кожного майстра, ціни на вироби і послуги, розміри і види допомоги на випадок розорення чи хвороби, відрахування у державну скарбницю, правила поведінки та ін.

З другої половини XVII ст. історичний розвиток України був тісно пов'язаний із Росією, оскільки перша входила до складу Російської імперії. Проте Україна завжди зберігала свої особливості у культурі й мистецтві, зокрема мистецтві професійних перукарів.

На початку XVIII ст. цех майстрів, до якого входили київські цирульники, об'єднував кравців і перукарів. У 1767 р. цирульники створили власний цех. Вони працювали не тільки як майстри-перукарі, але й як медики. У пункті 10 статуту цеху цирульників було окремо зазначено: «Оное майстерство цирульницкое имеет состоять в том: бреить, кровь жильную й зашкурную пускать, раны гоить рубаные, пробитые й стреляные, а особливо в вырывании зуба й в излечивании французской й шолудней болезней...» Цехи були водночас і військовими організаціями, які брали участь в охороні й обороні міста. Вони виступали як окремі військові одиниці міського ополчення чи утримували своїх ополченців.

Так, київському цеху цирульників магістрат доручив утримувати міську артилерію. Цех мав свою атрибутику і символіку: емблеми із зображенням знарядь праці, прапори (корогви), цехову печатку, скриньку, в якій зберігалися документи та казна. Усі цехові організації міст об'єднувалися у братства.

Наприкінці XIX ст. в Європі було створено першу корпорацію «перукарів, голярів, майстрів постижерної справи». Корпорація складалася із власників численних дамських і чоловічих перукарень. Такі професійні об'єднання стали виникати в усіх містах Європи, включаючи Російську імперію.

У цей же час у Парижі та Барселоні почали проводити конкурси краси й перукарського мистецтва, в яких брали участь і російські перукарі. Так, Іван Андреєв на конкурсах 1888 і 1900 років (Париж) за свої прості й елегантні моделі отримав ряд винагород, почесний диплом і звання дійсного заслуженого професора Академії перукарського мистецтва. У 1910 р. він створив альбом зачісок, який викликав велику зацікавленість не лише серед фахівців, а й серед населення.

Вперше на виставці моди у Німеччині (1916) разом з моделями одягу та аксесуарами було представлено не тільки моделі зачісок, а й інструменти перукарів, перукарське приладдя та обладнання.

На початку XX ст. в Україні значно розвинулася перукарська справа. Збільшилася кількість перукарень і майстрів. Звичайним явищем стало розміщення кількох перукарень одна біля одної. У великих містах перукарі об'єдналися в спілки -- артілі.

У Києві на пл. Льва Толстого зберігся будинок (1901), в якому з 1902 р. до середини 90-х років XX ст. розміщувалася найстаріша перукарня міста.

Після жовтневого перевороту 1917 р. у більшості перукарень було націоналізовано не тільки меблі, а навіть інструменти. В період НЕПу, коли приватні підприємства на деякий час дістали право на розвиток, перукарська справа трохи пожвавилася.

На початку 30-х років значно зросла мережа перукарень у великих містах і промислових центрах, а також у маленьких містечках і селищах, на будовах, фабриках і заводах, у колгоспах. Всесоюзним Прибутпром об'єднанням було прийнято рішення підготувати 12 тисяч перукарів; для цього розробили першу програму курсів прискореного типу з перукарської справи. Тобто вперше було зроблено спробу створити навчальні заклади для професійної підготовки майстрів перукарської справи. У школах і на курсах викладали майстри, які навчалися ще в дореволюційні часи. Методика навчання залишалася традиційною -- від майстра до учня.

У 1932 р. Всесоюзне кооперативне об'єднання видало брошуру С. М. Черняка «Парикмахерское дело. Пособие для учеников школ й курсов мужского парикмахерского дела». Крім матеріалів із теорії професії, техніки виконання популярних стрижок і санітарних правил, у посібнику вперше було наведено план зразкової перукарні.

В залі очікування рекомендувалося мати кількість місць відповідно до кількості туалетів (виробничих місць) у виробничому залі. Площа виробничої зали мала бути розрахована за кількістю працюючих майстрів, тобто не менше ніж 4-4,5 м на кожного майстра, а умивальник -- один на п'ять майстрів. У перукарні обов'язково повинні бути механічна витяжка, вентиляція й підсобне приміщення площею не менше 5 кв. м. Підлога в залі мала бути щільною, пофарбованою або вкритою лінолеумом.

Для перукарського туалету чоловічої зали перукарні обов'язковим вважався такий набір предметів і приладдя: дзеркало, піддзеркальний столик, підножник, крісло для сидіння з металевим підголовником, маленька шафа (тумбочка), ящик для інструментів і полиці для білизни й серветок для гоління (верхня), для пеньюарів й підстрижників (нижня). Піддзеркальний столик покривали скляною дошкою або «мольбритом».

Предмети туалету розташовували таким чином: банка скляна або з порцеляни з 5%-ним розчином карболової кислоти для дезінфекції бритв; скляна баночка з розчином галуну («квасцьі»); порошечниця з отворами для мильного порошку; пудрениця з пудрою (у перукарській справі використовувалася виключно рисова біла пудра, трохи запашна); металевий флакон для простої води; металевий флакон для фіксатуару; флакончики для брильянтину, вежеталю, хінної води й одеколону.

З вежеталю, хінної або інших вод для волосся виготовляли так званий фріксіон. Цією речовиною змочували волосся після миття, обтирали серветкою, але не насухо. Після цього закріпляли волосся бріоліном або фіксатуаром, який не так блищав і не був таким масним, як бріолін); банка з бріоліном; тверда щітка для причісування волосся; тверда щітка для бріоліну; м'яка щітка для змахування волосся; щіточка для брильянтину; тютюнниця; ручне дзеркало; таця з чашкою, склянкою, помазком для гоління; гумка для знімання мила з бритви.

Під туалетним столиком біля підніжки ставилася плювальниця. У шухляді для інструментів мали розміщуватися: сталеві прямі ножиці, які виготовлялися спеціально для перукарських робіт, розміром від 15 до 20 см; гребінки (спеціальний перукарський гребінь розділявся на дві частини -- часту й рідку); машинки для стрижки різних систем -- шведські, німецькі, американські (останні вважалися найкращими.

Машинки були зі спіральними й кільцеподібними пружинами); бритви та станок і брусок для правлення бритв, а також спеціальна дощечка з мастиками, які використовувалися при правленні бритв.

У жіночих залах перукарень були популярні туалетні столики із дзеркалами -- трельяжі, а сам туалет покривався склом чи мармуровою дошкою. Використовувалися нагрівальні газові та електричні прилади. Газові вважалися найзручнішими, вигідними та надійними. До кожного туалету підводився газ, трубка закінчувалася вимикачем. Газ використовувався для нагрівання щипців під час завивки волосся. Електричні прилади не вважалися надійними, але сушуари «фен» і «гігант» широко застосовувалися.

У 1936 р. Наркомат комунального господарства видав наказ про поліпшення роботи перукарень. У Москві було організовано виставку перукарського реманенту, на якій демонструвалося як вітчизняне, так і закордонне обладнання. З 1936 р. перукарі почали проходити «кваліфікаційну експертизу», що дозволило ввести тарифікаційну систему оплати праці. Для перукарень не тільки почали розробляти санітарно-гігієнічні норми, спеціальне обладнання, а й проектувати приміщення. Розроблялися і популяризувалися нові технології зачісок.

У 1937 р. в Москві відбулася перша Всесоюзна нарада фахівців перукарської справи.

До 1940 р. в Москві існувала дворічна перукарська школа, у вузьких колах фахівців її називали «перукарською академією». В ній навчалися майстри вищої кваліфікації, а заняття проводили професори. Випускники школи отримували право навчати перукарської справи. Наприкінці 40-х років школу перетворили на 9-місячні курси, а у 1951 р. її було ліквідовано.

Історично так склалося, що досягнення перукарів не знаходили свого відображення в музейних експозиціях, бо вважалися зазвичайними, повсякденно-побутовими. Проте й досі серед музеїв різного тематичного спрямування музеї перукарського мистецтва є рідкісним явищем.

Тому ця тема в її історичному аспекті все більше приваблює сучасних майстрів перукарства, макіяжу та косметики. Все частіше у музеях різних країн світу створюються короткочасні експозиції, а у Німеччині, Голландії та Іспанії існують стаціонарні музеї перукарського мистецтва.

1.2 Сучасні тенденції перукарського мистецтва

У моді зараз немає ніяких обмежень, популярне сполучення матеріалів, що не сполучають, і відтінків, - як у волоссі, так й в одязі. І не потрібно цього боятися! Головне, усе підбирати грамотно, щоб зовнішня оболонка гармоніювала з вашим внутрішнім миром. Я вважаю, що стиль - це стан душі: наскільки ви зумієте себе піднести, настільки це буде виглядати красиво, цікаво й ефектно. Можна надягти зовсім неуявний костюм, і якщо ви зможете себе в ньому вдало піднести, це буде дуже здорово! Зараз у моді різні відтінки: яскраво-руді, червонясто-коричневі, бордові. Що ж стосується стрижок, те це довгі волосся, прямі й завиті, також актуальні зачіски «а-ля вісімдесяті», коли верхня тім'яна зона стрижеться досить коротко, а інші волосся залишаються довгими. Популярні й зовсім короткі стрижки, з виголеними ділянками, з фарбуванням у приглушені болотно-зеленуваті відтінки. Можна зробити й таке фарбування, що відмінно підійде екстравагантним людям: бордовий різко переходить у жовтий, потім у червоний, а потім у чорний. Це виглядає дуже ефектно й сучасно[6].

Аналізуючи роботи провідних зарубіжних майстрів, спочатку потрібно виділити найбільш популярних та найбільш відомих перукарів світу. Ними вважаються Луї Лонгераус, Відал Сасун Олександр де Ларі, Pivot Point, Альда Копала, Patrick Cameron.

Нагороджений титулом «людина легенда» Відал Сасун. Він справді відомий по всьому світу, навіть поза межами перукарської майстерності.

Patrick Cameron вважається найталановитішим стилістом по виготовленню зачісок з довгого волосся.

На сьогоднішній день перукарі модельєри пропонують лаконічність форм в вікторіанському стилі. Стрижки на основі видовженого квадратного силуєта з використанням техніки слайсінга. Виконуються завивки за допомогою різноманітних накруток сворюються оригінальні форми, насичені кольори. Також модними є природні, плавні лінії.

Є нові способи стрижок - це поінтинг, слайсінг, pointeut. Також з'являються нові методи укладки - брамінг, бомбаж, політинг.

Сем Макнайт (Лондон) запропонував завитки, які повинні бути блискучими розділеними. В покрасці I. Bogatti (Aduachic) (Франція) пропонує медові відтінки в співвідношенні з жіночою неповторною лінією.

Jean Marc Joubert (Франція) пропонує чотири варіанти ультра сексуальності для вечора: гладке і пряме, витягнуте за допомогою праски волосся або супернакручене, в безпорядку мілке та хвилясте чи викликаючий контраст між прямою та густою чілкою і по начесаними пасмами які підібрані на потилиці.

Щодо українських центрів моделювання зачіски, то до них можна віднести школи Тарасюка, та Дюденка. В сучасному світі вони найбільш відданіші з усіх інших. Світ моди в 2006 році характеризують чотири тренди: Tehno Nature («Техно природа»), Real Daydream («Сон на яву»), World Fusion («Етно Фюжн), Gothic Luxury («Готична розкіш»).

Ці напрямки символізують зв'язок різних світів, які демонструють дивовижний потяг протилежностей, який подібний багатогранній мозаїці.

Tehno Nature

Тісний взаємозв'язок природи та техніки створює нову естетику. «Техно природа» пропонує чисті пастельні тони і металічні відтінки, які викликають моціацію з прозорою водою, краплинами дощу, блакитним небом, льодовитим вітром чи світлозеленою весняною листвою яка купається в сонячних променях. Матеріали, як природні, так і штучні, передають чуттєвий настрій. Тканини які переливаються, вироблені з урахуванням високих технологій, підкреслюють прочерки тіла. Майже невагоме волосся спадає ніжною хвилею. Обличчя підкреслює стрижка майже ідеальної форми.

Real Daydream Аромат свіжого хліба, знайомі обриси і звуки можуть переносити з реальності в далекий і майже забутий час дитинства. «Сон вочевидь» - це ностальгія по безбуремності, душевній теплоті і гармонії. Тонкі бавовняні і напівпрозорі тканини символізують стрімкий потяг до комфорту та поезії, легкості та свободи. Вишивка та інші класичні елементи декору переплітаються з дизайнерськими знахідками сучасної моди. Мереживо та бархат делікатно підкреслюють фігуру. Кольори волосся: вигорівший на сонці «блонд», легкі відтінки міді, кориці, шоколаду, горіха та карамелі. Пряме чи кучеряве волосся ігриво спадає на плечі, створюючи легку і чуттєву еру форми і кольору.

World Fusion Співвідношення різноманітних культурних напрямків Перу, Лапландії, Кенії, Гаваїв і Індії…Образи форми і фарба створює справжній етнічний феєрверк. Сліпучий блакитний, лимонно - жовтий і блискучо - розовий нагадують спекотний гавайський день. Розкішні легкі тканини з малюнком екзотичної тропічної флори гармонує з вишуканими прикрасами з діамантів. Блискучий жалкард викликає асоціацію з атмосферою Сходу: етнічною музикою, ароматами кави та прянощів. Образ доповнюється аксесуарами, які виконані в стилі африканського і індійського мистецтва: кольорові стіклянні бусинки, каміння, ракушки. Для макіяжу використовують: блискучі блідо-жовтуваті і червонясті відтінки.

Подібні тони, але з добавкою інтенсивного коричневого, чорного та мерехтиво синього, підходить і для фарбування волосся. Об'ємні кучері, які підкреслюють рух зачісці, виключать енергію та спокусу.

Gothic Luxury Надоїдлива раціональність буденного життя приводить нас до таємниць магії. «Готична розкіш» допомагає створити інший, декілька екзальтований та екстравагантний світ, в якому панують розкіш і чуттєвість. Уява полонить чудесні декоровані інтер'єри, витвори мистецтва, рідкісні та дорогоцінні тканини: важкий шовк, легкий бархат, атлас. Чорна шкіра і мереживо, контрастують з сяючою білизною тіла. Шкіру ласкають вільні туніки і дорогі міха. Чудесним доповненням до образу є діаманти, перлини і яскраві срібні кольца. Колір волосся: елегантний чорний, глибокий червоний і холодний платиновий «блонд».

Звертаючи увагу на моду зачісок не можна не звернути увагу на моду та одяг та аксесуари. Жодна зачіска не може існувати без одягу та аксесуарів.

З'явилася мода на кепки - на вершині популярності всі її різновиди - твідовий картуз чи шкіряна фуражка.

Модними залишаються шкіряні куртки, які все більше віддаляються від спортивного стилю і наближаються до елегантності.

Знову в моді твід і смужка

В сучасній моді в жіночих стрижках почали з'являтись густі чубки та рвані форми; пишні та об'ємні кучерики, креативні фарбування; стрижки видовжені на обличчя та вкорочені на потилиці. Також в моді залишаються модними такі зачіски, як консервативні - це ті, які відповідають «вчорашній» моді.

Всі перукарі світу говорять, що сьогодні, так як і у всіх сферах діяльності, чоловіки задають тон в моді на зачіски. Toni & Guy пропонує стиль metrosexuals, який продиктований традиційною культурою brith-pop, яка диктує свій набір чоловічих якостей. Чоловіки носять волосся різної довжини від короткого до довгого. На короткому вибривають різноманітні малюнки та викрашують їх у екстремальні кольори, вибривають ірокези.

Дитячі зачіски повинні виглядати гарно, прикрашати дитину та водночас вони повинні бути простими у виконанні та не заважати дітям при грі чи за уроками. В дівчаток це можуть бути різноманітні стрижки, але без чітких, нависаючих на очі чубків, асиметричних стрижок. А в хлопчиків-короткі стрижки.

Так, як темою дипломної роботи передбачено вечірню зачіску -це зачіска нарядна, яка має складну форму, технологію виконання, виконується на один вечір, її можна доповнювати поступовими виробами, аксесуарами. Зачіску можна доповнити різноманітними джгутами, плетінням, накрутками на бігуді і т.д.

На сьогоднішній день з'явилися нові методи стрижок, таких, як слайтинг, градуїровка, pointcut, поінтінг; нові методи укладок - «бомбашинг», «брашинг», «полішинг».

Хімічна завивка стала простішою у виконанні і не так сильно пошкоджує волосся. Фарбування волосся виконується від простою (хрестоподібний проділ) до самих екстравагантних (риб'яча кістка, у вигляді букви, по діагоналі).

Всі ці технологічні прийоми змінилися завдяки новим технологіям, новим косметичним препаратам, які стали доступними у використанні і легкими у застосуванні.

Так, як темою дипломної роботи передбачено розроблення зачіски на основі стародавньої Греції, то вона буде виконуватись у тренді Real Daydream (Сон вочевидь), тому що він співпадає з модою саме цеї історичної епохи. В ньому присутні легкі напівпрозорі тканини, кучеряве волосся, а також колір волосся.

Таким чином, можна побачити, що перукарська майстерність з кожним роком йде до своїх злетів. Саме завдяки високій майстерності сучасних майстрів, перукарське мистецтво набуло престижності і ввійшло до елітних професій.

На сьогоднішній день перукарська справа є популярною і високо цінується. Щодня перукар не може обійтись без постижного виробу при виконанні зачіски, тому що за допомогою цих виробів можна збільшити об'єм, зробити довшим волосся, доповнити зачіску прикрасами з волоссям чи плетінням.

Мода з кожним роком йде все в перед, не зупиняючись на минулому. Цьому допомагають сприяти нові напрямки та тенденції в моді.

РОЗДІЛ II. ТЕХНОЛОГІЯ УКЛАДАННЯ

2.1 Характеристика холодного укладання, його методи. Засоби до кожного виду

Холодне укладання може виконуватись на всій масі волосся або на окремих ділянках. Холодному вкладанню піддається волосся усіх типів і структур, але найбільш придатне для цього хвилясте волосся, на якому надана форма зберігається довше.

Укладання здійснюється на вологому волоссі з використанням засобів для укладання. Пальцями рук, бігуді або щіткою пасму волосся задають форму, яка фіксується гарячим або холодним повітрям.

З інструментів та пристосувань використовують фени, сушуари, клімазони, гребінці, щітки, затискачі, шпильки, сітки для волосся.

Укладанні холодним способом добре піддаються волосся еластичні і м'які, і також з овальною формою поперечного перерізу. Волосся жорсткі і пружні укладати холодним способом дуже складно, і зачіска, виконана на таких волоссі, тримається значно менше часу.

Освоїмо технологічний процес холодного укладання з напрямком волосся і першої хвилі вправо (додаток №1).

2.2 Вибір певного виду укладання. Технологічна послідовність виконання зачіски

СПОСОБИ ТА ТЕХНІКИ УКЛАДАННЯ ВОЛОССЯ

Укладання волосся засноване на його здатності розтягуватися при зволоженні на 50-60%, зберігати нетривалий час надану форму після висушування або змінювати конфігурацію під впливом підвищеної температури й зафіксовувати її після остигання.

Залежно від таких властивостей волосся, існують техніки укладання, подані нижче.

Холодний спосіб:

-- виконання хвиль пальцями та гребінцем;

-- укладання волосся кільцями на пальцях та з фіксуванням шпильками;

-- укладання волосся за допомогою бігуді, папільйоток;

-- укладання волосся за допомогою фена. Гарячий спосіб:

-- укладання волосся електрощипцями (плойками).

При виконанні зачісок застосовують техніки збільшення об'єму волосся, надання елементам зачіски більшої міцності, які теж можна віднести до процесу укладання волосся, а саме:

-- начісування -- збивання пасма волосся на всю товщину пасма з обох боків;

-- тупірування -- збивання пасма волосся з внутрішнього боку без наскрізного проникнення зубців гребінця.

Загальна послідовність процесу вкладання волосся:

-- визначення напрямку волосся в зачісці;

-- вибір способу вкладання волосся;

-- вибір та підготовка інструменту;

-- вибір засобу для укладання волосся та фіксації зачіски;

-- миття волосся;

-- нанесення на волосся фіксуючого засобу;

-- здійснення накручування;

-- висушування волосся;

-- розчісування волосся;

-- надання зачісці форми, начісування, тупірування, фіксація укладеного волосся лаком.

Виконання начісування і тупірування волосся

Начісування виконують після ретельного розчісування волосся. На потрібній частині волосяного покриву відділяють пасма завширшки 1-1,5 см. Середню частину пасма розчісують і захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки, відтягують пасмо перпендикулярно до поверхні голови. Правою рукою вводять гребінець у волосся на відстані 5-6 см від коренів. Рухом гребінця в бік основи пасма (до коренів) починають начісувати пасмо. Рух гребінця вниз завершують при першому відчутті його гальмування. Наступний крок починають із введення зубців гребінця у волосся на 1-2 см вище попереднього рівня.

Переміщувати пальці лівої руки вгору по пасму та вводити гребінець у волосся слід узгоджено. Коли гребінець рухається вниз, пальці лівої руки міцно утримують волосся, коли ж гребінець починає рух угору, ліва рука послаблює захват і рухається по пасму в тому ж напрямку. Таким чином пасмо обробляють з обох боків.

При тупіруванні пасмо необов'язково відтягувати перпендикулярно до поверхні голови, -- його відтягують до того місця, яке воно буде займати в готовій зачісці. Начісують волосся лише до половини довжини пасма і з того боку, який буде внутрішнім при оформленні зачіски. Після тупірування волосся пригладжують щіткою або гребінцем, викладають хвилями, локонами, буклями та фіксують лаком.

Укладання волосся холодним способом

Холодне укладання може виконуватись на всій масі волосся або на окремих ділянках. Холодному вкладанню піддається волосся усіх типів і структур, але найбільш придатне для цього хвилясте волосся, на якому надана форма зберігається довше.

Укладання здійснюється на вологому волоссі з використанням засобів для укладання. Пальцями рук, бігуді або щіткою пасму волосся задають форму, яка фіксується гарячим або холодним повітрям.

З інструментів та пристосувань використовують фени, сушуари, клімазони, гребінці, щітки, затискачі, шпильки, сітки для волосся.

Технологія укладання волосся хвилями

Волосся миють, видаляють рушником зайву вологу, наносять засіб для укладання.

Пасмо волосся розчісують гребінцем з рідкими, а потім частими зубцями, притримуючи основу пасма лівою рукою. Середнім пальцем лівої руки притискають розчесане пасмо з правого боку, відступивши на 2-3 см від проділу.

Гребінець вводять частими зубцями у пасмо волосся щільно і паралельно до середнього пальця лівої руки, зубцями під кутом 90° до пасма. Рухом гребінця вздовж його площини зрушують волосся пасма праворуч на 1-1,5 см, утворюючи гребінцем між середнім пальцем лівої руки лінію першої хвилі.

Не виймаючи зубців з волосся, нахиляють обушок гребінця на себе під кутом 45°, вказівним пальцем лівої руки щільно притискають волосся між гребінцем та утвореною лінією хвилі. Другу лінію хвилі формують на відстані 2-3 см від першої.

Волосся лівого боку пасма притискають середнім пальцем лівої руки на такій же відстані від основи, як і в першому випадку. Зубцями гребінця, введеного в пасмо, зрушують його ліворуч з утворенням другої лінії хвилі, вказівним пальцем лівої руки затискають волосся, розчісують його від пальця. Аналогічно формують правий бік хвилі.

Укладене волосся накривають сіточкою і висушують природним шляхом або за допомогою сушуара. Сіточку знімають після повного висихання волосся, яке розчісують, надаючи зачісці м'якої форми. Формуючи хвилі, слід пам'ятати, що:

-- перший крон не окреслюють яскраво, лише злегка намічають;

-- зворотні хвилі вужчі, ніж лицьові;

-- від крайової лінії росту волосся хвилі вужчі, на потиличній зоні розширюються.

Крони формують поступово. Спочатку захоплюють частину хвилі з прямою ще несформованою ділянкою пасма, орієнтуючись на ширину дуги хвилі та розташування крону.

Якщо хвилі роблять по всій поверхні голови, потрібно:

-- врахувати анатомічну будову голови;

-- виконати проділ або визначити положення уявного проділу, відносно якого планується розташувати хвилі;

-- визначити, за якою схемою сполучатимуться хвилі.

Сполучення хвиль у зачісці з боковим проділом виконується за такою загальною схемою (додаток №2):

1) перший крон першої лицьової хвилі з більшого боку спрямований до кінця проділу і там закінчується;

2) другий крон першої лицьової хвилі через маківку виходить на перший крон зворотної хвилі з меншого (протилежного) боку;

3) перший крон другої лицьової хвилі з більшого боку сполучається з другим кроном першої лицьової хвилі з меншого боку;

4) другий крон другої лицьової хвилі з більшого боку на потилиці зводиться нанівець.

З більшого боку від проділу можна сформувати три хвилі, що виступають, -- лобну, скроневу, шийну, з меншого боку -- тільки дві: скроневу і шийну.

Помилки, яких слід уникати при укладанні волосся хвилями:

-- захоплення гребінцем занадто довгого пасма волосся, внаслідок чого утворюється хвиля глибокої форми, але через нетривалий час вона ослаблюється та псує форму зачіски;

-- недостатня фіксація хвиль, слабке виконання крону, що призводить до розтягування або сплющування хвиль;

-- волосся при зачісуванні нагору викладене проти його природного напрямку, що робить укладання нестійким;

-- використані затискачі, «невидимки» залишають слід на волоссі.

Укладання волосся кільцями

Цей вид укладання надає зачісці природних, м'яких ліній, однак вимагає чіткої техніки й акуратності виконання. Кільця можуть бути пласкими та об'ємними.

Пласкі кільця виконуються на волоссі середньої довжини. Впливати на модель зачіски можна, урізноманітнюючи напрямки та форми завитків. Наприклад, завитки з відкритим центром утворюють рівні, гладкі хвилі й однакові згини; завитки із закритим центром утворюють хвилі, що зменшуються до кінця (вони рекомендуються для тонкого волосся або коли необхідно створити враження пухнастості). Якщо із завитка випустити кінчики волосся, формується хвиля, широка до кінців і вужча біля основи. Якщо завитки спрямовані від обличчя, створюється загальна кругла форма, а якщо до обличчя - овальна форма зачіски.

Завитки можуть бути накручені з прямокутною, трикутною (для пасом біля обличчя), дугоподібною, квадратною основою (для будь-якої частини голови).

Технологія виконання. На волосся наносять засіб для укладання, розчісують, надають волоссю необхідного напрямку, розподіляють на зони. Відділяють вузьке пасмо волосся однієї із зон, утримують його правою рукою, із сильним натягуванням накручують на вказівний палець лівої руки (додаток № 3).

Пальцями лівої руки притримують завиток, «хвостиком» гребінця ослаблюють намотування І знімають волосся з пальця.

Розчесане пасмо потрібно намотувати на палець рівномірно, як стрічку, так, щоб кінець пасма утворив останній завиток локона.

Пасмо, накручене у формі кільця, кладуть на голову плоско й закріплюють шпильками або кліпсами. Кільця викладають у потрібному напрямку. Волосся накручують усе або частково при комбінованому способі укладання (додаток № 4).

Коротке підстрижене волосся потиличної та скроневих зон можна накрутити на палець на один оберт (додаток № 4 б) і затиснути «вусиками» або шпильками.

Вигляд хвилі або локона залежить від акуратності та ретельності виконання накручування. Укладене волосся сушать під клімазоном або сушуаром, попередньо надівши на волосся сіточку.

Об'ємні кільця виконують на довгому волоссі. Пасмо волосся відділяють квадратом 1,5x1,5 см, захоплюють указівними пальцями обох рук, виконують накручування. Отримане кільце знімають із пальців і закріплюють біля основи затискачем, висушують.

Укладання волосся за допомогою бігуді

Холодне завивання волосся на бігуді -- давно відомий спосіб утворення локонів, який надає волоссю більшої пружності, об'ємності та забезпечує тривале зберігання наданої форми. Широко застосовується в перукарській практиці і сьогодні.

Укладаючи волосся за допомогою бігуді, необхідно враховувати:

-- якість волосся (тонке--товсте, м'яке--жорстке, густе--рідке);

-- довжину волосся (коротке, середньої довжини, довге);

-- тип обличчя;

-- форму стрижки;

-- призначення зачіски.

Для закріплення форми перед накручуванням на бігуді волосся зволожують спеціальними засобами для укладання. Накручування зберігається до наступного миття волосся.

У процесі накручування застосовують бігуді різної форми та розміру, щітки, затискачі, гребінці, сіточку для волосся, сушуар.

Форму та розмір бігуді підбирають відповідно до бажаного кінцевого результату, типу та довжини волосся. Природність укладання за допомогою бігуді, загальний вигляд зачіски залежать від методу й техніки накручування на бігуді.

Основними методами накручування є горизонтальний і вертикальний, які зумовлені розміщенням бігуді.

Горизонтальний метод дає змогу підняти корені волосся, надати йому пишності та об'єму (додаток № 5). Пасмо відтягують перпендикулярно до поверхні голови у напрямку, протилежному росту волосся. Пасмо формується з основи смужок прямокутної форми на волоссі будь-якої довжини.

Вертикальний метод застосовують для формування спускних локонів без підняття волосся біля коренів (додаток № 6). Довжина волосся має бути не меншою 12-15 см.

Залежно від розміщення бігуді та напрямку накручування волосся розрізняють такі способи:

лицьовий -- бігуді однакового або почергово різних діаметрів дають змогу отримати стійкі, м'які хвилі, які надають зачісці пишності;

рельєфний -- чергуванням бігуді різного діаметра, а також різною спрямованістю накручування отримують великі стійкі хвилі;

зустрічний -- різноспрямоване накручування забезпечує стійкі хвилі і локони на довгому волоссі;

«ялинка» -- чергування зустрічного і протилежного напрямку накручування надає пишності волоссю біля обличчя, застосовується для довгого волосся;

«шаховий» -- шаховий порядок розміщення бігуді дозволяє рівномірне укладання при довгих каскадних стрижках.

радіальний -- бігуді розміщують на однаковій відстані від центру майбутньої зачіски.

-- ширина пасма волосся біля основи має дорівнювати довжині бігуді;

-- товщина пасма волосся біля основи має не перевищувати діаметра бігуді;

-- пасмо волосся слід відтягувати під кутом 90° до поверхні голови;

-- пасмо слід натягувати сильно і рівномірно для всього волосяного покриву;

- на волоссі більшої довжини товщина пасма зменшується.

Варіанти тримання бігуді під час накручування:

1) вказівні пальці обох рук згори пасма, великі пальці знизу, притримують і прокручують пасмо під час накручування волосся тім'яної, верхньоскроневої і верхньопотиличної зон (додаток № 7 а);

2) великі пальці згори пасма, вказівні знизу притримують і прокручують пасмо під час накручування волосся середньо- та нижньопотиличних і нижньоскроневих зон (додаток № 7 б).

Послідовність накручування волосся на бігуді:

-- відокремлене за правилами накручування пасмо беруть у ліву, а бігуді - у праву руку, кладуть пасмо на корпус бігуді;

-- притримують вказівним і великим пальцями обох рук кінець пасма;

-- роблять перший оберт бігуді, задаючи силу натягу пасма;

-- продовжують накручувати пасмо ковзаючими рухами вказівних і великих пальців обох рук, доки бігуді не торкнеться голови;

-- закріплюють накручене на бігуді пасмо прогумованою тасьмою або шпилькою, якщо фіксуючої прогумованої тасьми немає.

Для отримання різної об'ємності та форми зачіски, укладеної за допомогою бігуді, накручування виконують під різним кутом натягнення до поверхні голови (додаток № 8).

У формоутворенні майбутньої зачіски важливу роль має довжина волосся Одна и та ж схема накручування на бігуді на волоссі різної довжини дає неоднакові форми (додаток № 9)

Поєднуючи різні варіанти накручування бігуді, заздалегідь передбачають форму зачіски та її окремих частин. (додаток № 10, додаток № 11).

Технологія горизонтального накручування волосся на бігуді.

Волосся миють, підсушують рушником, наносять засіб для укладання, розчісують волосся. На тім'яній зоні двома вертикальними проділами від крайової лінії росту волосся на лобі до маківки виділяють доріжку завширшки таку, як довжина бігуді. Волосся скроневих зон розчісують униз за ростом.

«Хвостиком» гребінця відокремлюють горизонтальним проділом пасмо з основою, що відповідає діаметру бігуді; розчісують та відтягують пасмо перпендикулярно до поверхні голови.

Накручування виконують від кінчиків волосся до коренів. Перше пасмо по крайовій лінії росту волосся накручують з відтягуванням на обличчя, всі інші -- за правилами та послідовністю накручування.

Від маківки доріжку для накручування продовжують через середню частину потилиці до крайової лінії росту волосся на шиї. Далі накручують волосся лівої та правої потиличних, потім скроневих зон.

Щоб запобігти утворенню заломів по крайовій лінії росту волосся на лобі та на скронях, прогумовану тасьму з двох перших бігуді знімають і з'єднують затискачами.

Установлюють час висушування волосся, надівають сіточку, здійснюють процес висушування під ковпаком сушуара.

Перш ніж розкручувати бігуді, необхідно дати їм охолонути для кращої фіксації локонів. Бігуді починають розкручувати з нижньопотиличної зони, щоб волосся не сплутувалося. Накручене волосся розчісують за допомогою двох щіток від кінців до коренів.

Зачіску оформляють із використанням начісування або тупірування, фіксують надану форму лаком.

Особливості вертикального методу накручування волосся на бігуді. Розподіл волосся на доріжки, ширина яких дорівнює довжині бігуді, виконується проділами навкруг голови. Напрямок накручування волосся може бути до лиця, від лиця, чергуватися по доріжках або бути асиметричним в один бік.

Волосся тім'яної зони та маківки накручується залежно від майбутньої зачіски, розташування проділів.

Послідовність накручування виконується за тими правилами, що і при горизонтальному, але з початком у нижній зоні (додаток № 12).

Різновидом вертикального методу накручування с спіральне накручування, за яким пасмо волосся з квадратною основою накручується на бігуді спеціальної спіралеподібної форми (додаток № 13).

Причини неякісного укладання волосся за допомогою бігуді:

-- порушення вимог щодо накручування на бігуді;

-- невимите волосся;

-- недостатнє або надмірне нанесення засобу для укладання волосся;

-- заломи коренів волосся;

-- заломи кінчиків волосся;

-- нещільне накручування бігуді відносно поверхні голови;

-- недостатнє висушування або пересушування волосся;

-- недостатнє остигання волосся перед розчісуванням;

-- слабка фіксація укладки.

Укладання волосся за допомогою фена

Укладання волосся феном -- це процес моделювання вологого волосся під впливом потоку теплого повітря від ручного фена. Користуючись феном, можна:

-- висушити волосся;

-- надати напрямку кінцям пасом волосся;

-- підняти волосся біля коренів, надати йому об'єму;

-- укласти волосся за різними фасонами зачісок;

-- випрямити та витягнути волосся.

Техніка укладання волосся за допомогою фена вибирається залежно від структури, довжини, якості та кількості волосся, а також від типу стрижки й зачіски.

Феном краще працювати на сильному, густому волоссі, але застосування правильно підібраних кондиціонерів, фіксуючих засобів дає позитивний результат на волоссі будь-якого типу.

Зачіски, які укладають феном, потребують точної стрижки. Саме точна стрижка дозволяє за допомогою фена створити оригінальні різновиди зачісок на одній основі, зберегти рухливість і натуральність волосся (додаток № 14).

Ряд технік роботи з феном передбачають укладання волосся за допомогою пальців рук, але більшість із них базується на використанні щіток і гребінців.

У сучасній перукарській практиці знайшли поширення такі методи укладання волосся за допомогою фена і щіток, як «бомбаж» і «брашинг». Використання різних щіток зумовлюється довжиною волосся.

Метод «бомбаж». Укладання волосся методом «бомбаж» засноване на підніманні прикореневого волосся та його фіксації висушуванням за допомогою однойменної пласкої щітки. Прийом укладання визначають відповідно до напрямку волосся в зачісці та працюють у наведеній нижче послідовності.

Вимите волосся підсушують під клімазоном або видаляють надлишок вологи рушником. На волосся рівномірно наносять засіб для укладання, приділяючи особливу увагу кореням. Ретельна обробка коренів волосся фіксуючим засобом забезпечує більшу об'ємність зачіски.

Волосся розчісують. Для зручності волосяний покрив розподіляють на зони. Пасма під час роботи піднімають під кутом до поверхні голови, щоб забезпечити доступ нагрітого повітря до коренів та всього пасма волосся.

Розпочинати укладання феном можна з будь-якої зони, -- на вибір впливає форма майбутньої зачіски або манера роботи перукаря.

Пасма скронево-бокових зон укладають у напрямку від обличчя до маківки, тім'яної зони -- від маківки до обличчя.

Обов'язковою умовою є початок висушування й укладання з нижніх пасом волосся. Спочатку висушують нижні, потім верхні пасма, накладаючи їх одне на одне так, щоб сухе волосся не контактувало з вологим (додаток № 15).

Пасма визначають рівними проділами шириною, що не перевищує ширини щітки. Щітку вводять зубцями у відчесане пасмо біля коренів у напрямку, протилежному росту волосся. Прикореневу частину волосся трохи піднімають перпендикулярно до поверхні голови. Потік нагрітого повітря спрямовують на зубці щітки, висушують волосся. Фен утримують на відстані 5-10 см від місця просушування. Довге волосся, як і коротке, сушать від коренів до кінців (додаток № 15). Після висушування під струменем гарячого повітря волоссю необхідно дати час на охолодження.

Заключні операції з укладанням волосся за допомогою фена та щітки передбачають можливість виконання начісування, тупірування, надання зачісці форми та фіксацію лаком.

Метод «брашинг». Техніку вкладання волосся за допомогою фена та круглої щітки «брашинг» застосовують для відтягування волосся, створення об'єму. Для роботи з волоссям різної густоти та довжини потрібно мати декілька круглих щіток різного діаметра. Підготовчі роботи виконують у загальній послідовності. Волосся поділяють на пасма, враховуючи його довжину.

Укладання починають із потиличної зони від крайової лінії росту волосся. Пасма відділяють шириною, яка не перевищує ширини щітки. Пасмо підхоплюють щіткою, прочісують, щоб забезпечити рівномірну товщину пасма та легку проникність щітки у волосся. Волосся відтягують під кутом до поверхні голови. Кут відтягування пасма волосся залежить від того, наскільки об'ємною повинна бути зачіска, але не має перевищувати 90°. Потік нагрітого повітря спрямовують на зубці щітки. Під час просушування волосся щітка весь час рухається уздовж пасма, надаючи зачісці потрібного напрямку. Кінці пасма волосся натягують щіткою, прокручуючи її, та одночасно підсушують волосся феном. Перш ніж перейти до роботи з наступним пасмом, необхідно впевнитись, що волосся пасма, з яким працювали, повністю сухе, дати час для охолодження волосся на щітці для чіткої фіксації форми пасма.

Для прискорення процесу охолодження волосся застосовують декілька щіток «брашинг» або фіксують пасмо на щітці струменем холодного повітря за допомогою фена.

Укладання волосся феном з насадкою «дифузор». Дифузор, на відміну від інших насадок до фена, забезпечує рівномірність розповсюдження потоку нагрітого повітря, зменшує тиск і швидкість струменя, отже, береже волосся. Цей спосіб укладання особливо рекомендується для створення природних хвиль на кучерявому, хвилястому волоссі.

Волосся після миття і нанесення фіксуючого засобу розчісують гребінцем із широкими зубцями та надають гребінцем або пальцями форму, наближену до бажаної.

Волосся акуратно висушують, для чого дифузор неодноразово підводять близько до волосся та віддаляють від голови. Укладання здійснюють пальцями.

Якщо необхідно випрямити кучері або дещо згладити форму хвилі, повільно й обережно пропускають майже сухі кучері через пальці. Якщо потрібна кучерявіша зачіска, пасмо волосся захоплюють долонею, затискають у кулаці. Просушування виконують, відпускаючи та знову збираючи волосся пульсуючими рухами під потоком повітря з дифузора.

Довге волосся сушать безпосередньо на поверхні дифузора. Фен рухають круговими рухами або вперед у напрямку до голови і назад.

Причини неякісного укладання волосся за допомогою фена:

-- надмірне або недостатнє нанесення засобу для укладання волосся;

-- невимите волосся;

-- недостатньо просушене волосся;

-- пересушене волосся;

-- недостатньо просушені та підняті корені й кінці волосся;

-- кінці пасом укладені в неправильному напрямку;

-- надмірне нанесення лаку для волосся.

Укладання волосся гарячим способом

Для надання волоссю форми та створення зачіски гарячим способом застосовуються спеціальні електроінструменти -- електрощітці різної конструкції.

На сухе волосся, що знаходиться в природному стані, діють підвищеною температурою. При нагріванні змінюється структура волосся, його роговий шар розм'якшується. Волосся стає еластичнішим, легко піддається деформації, розтягуванню, завиванню в локони, накручуванню, формуванню хвиль. Після охолодження волосся зберігає надану форму.

Укладання волосся за допомогою електрощипців.

Перед тим, як розпочати роботу електрощипцями, обов'язково треба вимити волосся та висушити його. Небажано наносити на волосся пінку, лак або гель, щоб волосся не прилипало до металевих стержнів.

Електрощипці не рекомендується використовувати на блондованому волоссі та волоссі після хімічної завивки, тому що висока температура може завдати волоссю великої шкоди. Жорстке й сиве волосся можна обробляти щипцями, нагрітими до вищої температури.

На якість завивання впливають:

-- кут натягування волосся при накручуванні на щипці; оптимальним вважають кут 90° відносно осі обертання інструмента;

-- товщина затиснутого щипцями пасма; вона залежить від довжини волосся і визначається:

для невеликої довжини

— за правилами накручування бігуді; для середньої

— на третину менше;

для значної

-- удвічі менше.

Для рівномірного прогрівання волосся товщина основи пасма не повинна перевищувати 4 см.

При укладанні волосся електрощипцями застосовують гребінець із «хвостиком», яким зручно відокремлювати пасма для накручування, шпильки або затискачі для фіксації пасом.

Завивання локонів

За формою та розміщенням локони бувають:

прямі -- розміщені горизонтально;

косі -- під кутом 45° до вертикалі або горизонталі;

вертикальні -- у вигляді спіралі з волосся завдовжки 20-25 см.

Розрізняють горизонтальний і вертикальний способи завивання локонів.

Горизонтальний спосіб включає техніки «вниз», «догори», «вісімкою».

Вертикальним способом виконують спіральні та спускні локони.

Горизонтальний спосіб завивання локонів. Спосіб «униз» застосовується в різних зачісках. Потрібно враховувати, що круглі локони, виконані цим способом, обтяжують зачіску, тому їх слід робити дрібнішими, легкими.

Спосіб «догори» надає зачісці легкості, локони утворюють більшу хвилю. Цей спосіб рекомендується у комбінації з іншими способами.

Спосіб «вісімки» дає можливість накручувати волосся спіралеподібно, завивати комбіновані (м'яті) локони. Під час роботи кінці волосся постійно знаходяться в середній частині робочих поверхонь щипців, що забезпечує найбільш сприятливі умови для їх накручування, міцності зачіски. Завивання короткого волосся цим способом неможливе.

Слід зауважити, що:

-- оформлення зачіски можливе тільки після повного охолодження волосся;

-- для того, щоб локон був пружнішим і тривкішим, необхідно утримувати щипці довше з того боку пасма, який у локоні буде внутрішнім.

Послідовність завивання волосся способом «униз» (Додаток № 16):

-- пасмо відділяють за правилами накручування на бігуді, ретельно розчісують, відтягують перпендикулярно до поверхні голови;

-- щипці беруть у праву руку, пасмо -- в ліву;

-- щипці у відкритому положенні підносять до пасма, затискають його між жолобком та валиком і повільно проводять від основи до кінця пасма, прогріваючи волосся;

-- затиснутий кінець пасма накручують на щипці до основи пасма;

-- для запобігання опіку шкіри голови біля основи пасма під щипці підкладають гребінець;

-- щипці 5-7 секунд тримають до повного прогрівання пасма;

-- щипці відкривають, виймають їх із локона;

-- локон фіксують шпилькою або затискачем, залишають остигати природним шляхом.

Спосіб «догори». Локони виконуються так само, як і способом «униз», але при накручуванні волосся щипці заводять у пасмо жолобком униз, а валиком догори.

Послідовність виконання способу «вісімкою»:

-- пасмо волосся розчісують доти, поки гребінець не почне вільно проходити від коренів до кінців волосся;

-- визначають кількість локонів та їх розміщення;

-- відокремлюють частину волосся для одного локона;

-- волосся беруть у ліву руку, підводять до пасма щипці;

-- пасмо захоплюють робочою частиною щипців і повертають їх упівоберта до себе; роблять повний оберт щипцями, залишивши валик повернутим у бік основи пасма, а жолобок до себе (ліва рука в цей час натягує пасмо);

-- після нагрівання всього пасма волосся відтягують щипці від місця захвату пасма на достатню відстань і якомога швидше виконують ними наступний оберт;

-- під час обертання щипців у правій руці лівою рукою шюдять кінці волосся вниз із другого боку пасма, виконуючи «вісімку» (таке положення кінці волосся повинні займані через кожен повний оберт щипців) якщо при першому обери кінці були ліворуч, то при другому оберті вони будуть праворуч,

-- кінці локона проробляють так, як І при Інших способах завивки локонів,

-- при накручуванні наступного локона пасмо волосся захоплюють на тій же висоті, що й попереднє.

Вертикальний спосіб завивання локонів. Для формування локонів Із довгого волосся електрощипці тримають вертикально, а пасма накручуються на них по спіралі (Додаток № 17). Після того, як усе волосся буде накручене, необхідно дати час, щоб воно охолонуло, а потім оформляти зачіску.

Виконання спіральних локонів. Спіральні локони прикрашають зачіску і спрямовуються до обличчя з одного чи з обох боків (Додаток № 18).

Методика виконання - тонке пасмо волосся відділяють, прочісують гребінцем, прогладжують щипцями, щоб пасмо прогрілось по всій довжині.

-- щипці заводять з кінців пасма, формують завиток,

-- щипці повертають у вертикальне положення, накручують пасмо спіралеподібно до кореня, витримують декілька секунд:

-- роблять оберт у протилежний бік і, послаблюючи зажим, обережно виймають щипці

При завиванні локонів правого боку зачіски щипці тримають ручкою вниз Пасмо починають накручувати від замка щипців до кінця 3 лівого боку щипці тримають ручкою вгору та накручують пасмо від кінця до щипців

Локони не розчісують, викладають у зачіску й фіксують лаком.

Виконання спускних локонів. Локони цього виду як оформлення зачіски виконуються на середньому і довгому волоссі будь-якої частини волосяного покриву голови. Для цього пасмо волосся відділяють, прочісують гребінцем. Щипцями, які знаходяться в горизонтальному положенні, прогладжують пасмо по всій довжині. Щипці повертають у вертикальне положення, оформлюють кінець пасма до його повного розташування між валиком і жолобком. Пасмо щільно накручують знизу вгору, щоб кожний наступний виток пасма заходив на третину ширини попереднього витка. Спускні локони, як і спіральні, мають бути спрямовані до обличчя. Цей вид локонів потребує додаткового оформлення. Усередині локона виконують тупірування, пасмо вичісують і повертають у попереднє положення, фіксують лаком.