Вступ

логістичний витрата продукція споживач

Логістика як наука з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв'язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона розбивається на декілька напрямків [15, 28].

1. За масштабами розроблюваних проблем логістика поділяється на:

- макрологістику;

- мікрологістику.

У сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні.

Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формуванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування,

Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів у загальному обсязі випуску продукції і т.д.

Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн-учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т.д.).

Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Надалі сутність мікрологістики буде розглянуто більш докладно.

2. За характером зон управління логістика поділяється на:

- зовнішню;

- внутрішню.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

В економічній літературі найбільш розповсюдженим принципом структуризації логістики є характер господарської діяльності. Відповідно до цього принципу виділяють такі види логістики: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну і т.д. Однак, на наш погляд, в цьому випадку коректніше вести мову не про види логістики, а про її функціональні області. Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних розділах.

2. Логістичний сервіс значення і сутність логістичного сервісу

Сучасна вітчизняна і світова практика свідчить про зростання ролі послуг та конкурентоздатності підприємств на ринках збуту. Це пояснюється в першу чергу тим, що в сучасній економіці, як уже зазначалося раніше, чітко простежується напрямок розвитку сукупної пропозиції «товару-послуги». Покупець фактично здобуває не тільки товар як фізичний об'єкт, але і послуги, які супроводжують його продаж. У цих умовах для більшості споживачів стала важливою не сама пропозиція, а, скоріше, суб'єктивний спосіб її сприйняття.

Тому в останні роки прерогативою логістики поряд з управлінням матеріальними потоками є й управління сервісними потоками. Крім того, логістичний підхід виявився ефективним і для підприємств, які тільки надають послуги (транспортні, експедиторські, вантажопереробні та ін.).

Зокрема на Заході широко використовується поняття «логістика сервісного відгуку» (service response logistics, SRL), що визначається як процес координації логістичних операцій, необхідних для надання послуг найефективнішим щодо витрат і задоволення запитів споживачів способом [43]. SRL-підхід є найчастіше основним стратегічним елементом менеджменту багатьох закордонних фірм, які надають послуги. Критичними елементами цього підходу є прийом замовлень на послуги і моніторинг надання послуг. Як і матеріальні потоки, потоки послуг поширюються у певному середовищі доставки (для готової продукції -- у розподільчій мережі), у якій існують ланки логістичної системи, логістичні канали, ланцюги і т.д. Цю мережу потрібно побудувати так, щоб з максимальною ефективністю задовольняти вимоги клієнтів щодо рівня обслуговування. Прикладами подібних мереж є мережі станцій технічного обслуговування і пунктів автосервісу автомобілебудівних фірм, мережі передпродажного і післяпродажного сервісу більшості фірм, які виробляють промислові електропобутові товари і т.п. [31, с. 68].

Таким чином, предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Підсистема обслуговування споживачів займає особливе місце у логістичній системі. Перша особливість цієї підсистеми полягає в тому, що споживач, на якого спрямовано логістичний сервіс, є частиною системи, а не тільки її метою. Тому під час формування підсистеми логістичного сервісу споживачів необхідно розглядати як специфічний структурний елемент, інтегрований зовнішнім середовищем у логістичну систему. Інша особливість підсистеми обслуговування підлягає в тому, що саме вона є базовою у забезпеченні зворотних зв'язків між споживачами і продуцентами логістичних послуг [27, с. 92].

Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також деякі інші фактори підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в сфері логістичного обслуговування споживачів.

Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах [29, с. 56-57]:

- обов'язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує вироби, які потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній боротьбі;

- необов'язковість використання. Підприємство зобов'язане пропонувати, але не може нав'язувати клієнтам сервіс, оскільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним;

- еластичність. Пакет наданих послуг повинен бути досить широким - від мінімально необхідних до максимально доцільних;

- зручність. Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій формі, що влаштовували б покупця;

- раціональна цінова політика. Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для придбання товарів і засобом зміцнення довіри покупців до підприємства;

- інформаційна віддача. У процесі надання послуг потрібно організувати збір інформації про всі сторони експлуатації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму сервісу конкурентів.

Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формування підсистеми логістичного сервісу, полягає у такому [4, с. 331-333]:

1) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з який можуть знадобитися певні послуги відповідно до особливостей споживання;

2) визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг;

3) ранжування послуг, які входять у складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах;

4) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку;

5) оцінка послуг, які надаються, встановлення взаємозв'язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії;

6) встановлення зворотного зв'язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців.

Сегментація споживчого ринку може здійснюватися за географічним фактором, за характером сервісу або за якою-небудь

2.1 Структури фірм її організація та керування логістикою в них

Для рішення логістичних задач у фірмах створюються логістичні підрозділи, що можуть здійснювати наступні «функції:

1. Розвиток і формування системи. Зміна технології виробництва продукції, технології деяких функціональних областей логістичной системи, організаційної політики фірми в умовах ринку. Визначення стратегії логістичної системи в зв'язку з ринковою політикою фірми. Логістична система функціонує в сфері продажу, транспорту, матеріальних запасів, складської обробки матеріальних ресурсів, кадрової й іншої політики. Ці моменти і формують стратегію логістики. Керуючий логістикою несе відповідальність не тільки за планування і підхід до формування логістки, але і за контроль і виконання стратегічних планів. Адміністрування і координація взаємозалежних функцій. у «організаційній структурі фірми майже всі управлінські функції взаємозалежні з логістичною системою. Тому відділ, чи група логістики повинна тісно взаємодіяти з різними органами фірми в області зовнішнього і внутрішнього, контролю над запасами, складських операцій, розміщення запасів, керування інформаційним потоком і іншими функціями. Вони не тільки повинні взаємодіяти, але і координувати взаємозалежні функції керування з відділом логістики. Формуючи систему логістики і розробляючи її стратегію, необхідно враховувати специфіку різних галузей і інші фактори. В даний час керування системою логістики здійснюється централізовано, чи навпаки, може бути децентрализованно на рівні відділів. Управлінська відповідальність може бути розділена між різними організаційними підрозділами, чи може бути сконцентрована в одного керуючого розподілом.

Рис 2.1 - Структура фірми

Можна виділити деякі структури фірм і організацію керування логістикою в них. Вони представлені на мал.2.1. Слід зазначити, що можливо деякі відхилення від даних схем в організації керування логістикою в різних фірмах, але представлена на малюнках організація найбільш типова.

При організаційній структурі, показаної на мал. 2.1, підрозділ логістики (воно може називатися «керування матеріалами» чи «керування логістикою») несе відповідальність за забезпечення ресурсами процесу виробництва в потрібний момент і в потрібній кількості. Воно має дорадчі функції у відношенні планування і контролю виробництва у виробничих підрозділах. При такій організації керування матеріалами і функції логістики підлеглі чи віце-президенту головному керуючому.

В останнє десятиліття спостерігається чітка тенденція до угруповання і централізації керування всією системою логістики. Такий підхід дозволяє знімати багато конфліктів між різними функціями. Крім того, централізація забезпечує визначені вигоди в області консолідації відвантажень, більш ефективного аналізу витрат логістики. Форма угруповання і ступінь централізації залежать від асортименту продукції і ринкового середовища, у якій функціонує дана форма. Керуючий логістикою звичайно відповідає за такі проблеми:

- транспорт і перевезення;

- контроль запасів і виробничих планів;

- керування продажами і замовленнями;

- обслуговування споживачів і складські операції на регіональних складах;

- керування складським господарством;

- дослідження в області логістики й удосконалювання системи.

Керуючий логістикою контролює процес постачання і відповідний йому інформаційний потік і систему зв'язку (мал.2.6-2.8).

Рис. 2.2 - Інтегрована ланка поставки

Рис 2.3 - Загальний канал розподілу

Процес зміни функцій керуючого логістикою проходить досить болісно. Роль одних організаційно-господарських форм інтеграції зростає, інші - утрачають свою чи значимість зникають зовсім. Цей процес супроводжується зміною державної політики, довгострокових зв'язків і т.д.

Підприємствам у такій ситуації приходиться при аналізі системи фізичного розподілу виходити за власні організаційні рамки.

Виробники засобів виробництва дуже часто контролюють не тільки оптову мережу, але і процес реалізації безпосередньо споживача, створюючи додаткову складську мережу для прямого відвантаження споживачу. Багато компаній і фірми мають безпосередній зв'язок з оптовиками для одержання точної інформації про рівень запасів у каналах розподілу в обсягах продажів.

У загальному виді інтеграційний ланцюжок просування матеріалопотоку від джерела (виробника) до споживачів представлена на мал. 2.3, що показує інтеграційний потік товарів і інформації, а також постачання і фізичний розподіл. У логистической системі загальний канал розподілу можна представити так, як показано на мал. 2.4.

При розробці логистической системи враховуються багато факторів, що роблять на неї вплив. Краще правило для реалізації логістичної стратегії: «Сім разів відміряй -- один раз відріж». Хоча темпи рішення задач по просуванню матеріалопотоку можуть бути повільними, однак кінцевий результат буде досить відчутним.

2.2 Логістична стратегія в області просування продукції

Логістика представляє систему, у якій одні підрозділу визначають необхідний обсяг продукції для безперебійної роботи підприємства - постачання, інші -- займаються розподілом продукції - збут, треті - здійснюють просування продукції від постачальників до споживачів, четверті -- збирають інформацію про постачальників, споживачів, продукцію, транспорті і т.д.

Логистическая стратегія з обліком усіх цих умов прагне організувати вільний розподіл і обмін продукції таким чином, щоб забезпечити оптимізацію попиту і просування при визначеній ціні на товари і послуги.

Для виконання зазначених умов у логистической системі створюються два потоки:

1) фізичний потік товарів між виробниками і споживачами;

2) комунікаційний (інформаційний) потік, що повинний передувати обміну, супроводжувати його і випливати за ним.

Перший потік, як вказують економісти, створює три типи корисності: корисність стану (упакування), просторова корисність (оптимальне транспортування) і тимчасова корисність (нагромадження продукції й одержання її будь-який час).

Для того щоб досягти пропорційності між попитом та пропозицією, необхідно не тільки організувати фізичний і комунікаційний потоки, але і вивчати і прогнозувати попит, удосконалювати взаємини між підприємствами і фірмами.

Крім попиту та пропозиції, важливим елементом є збутова мережа.

Збутова мережа -- це структура, сформована партнерами, що беруть участь у процесі конкурентного обміну, з метою надання товарів і послуг різним потребам.

Збутовий канал виконує визначений набір функцій.

До функцій розподілу, як правило, відносять:

* концентрацію чи розподіл товарів;

* розміщення товарів, сортування і нагромадження;

* перехід володіння товарів від покупця до продавця;

* схоронність і захист товарів, що знаходяться на збереженні;

* ведення переговорів і угод між продавцями і покупцями;

* передачу права власності на товар від продавця до покупця.

У процесі розподілу звичайно функції підрозділяються:

1) комерційний, початковий розподіл, тобто функції, що сприяють покупці і продажу, здійсненню передач прав власності і володіння;

2) фізичний розподіл, тобто функції збереження, схоронності і транспортування товару. Структура каналу збуту:

1) звичайна вертикальна структура (прямої і непрямий канали);

2) координована вертикальна структура: інтегрована, коли контролює один виготовлювач; договірна, коли контроль здійснюють трохи м фірм; контрольована, коли контроль здійснюється по всьому ланцюжку (виробник -- оптовик -- роздрібний торговець).

Структура каналів розподілу (число вертикальних посередників), їхній масштаб (число торгових крапок) і стабільність залежать від економічних факторів. Економічні фактори представляють кожен етап у каналі розподілу, тому для Досягнення економії необхідно визначати оптимальна кількість етапів для одержання продукції. Одним з напрямків досягнення економії є скорочення числа угод.

Стабільність каналу розподілу досягається за умови виконання усіх функцій на задоволення як виробника товарів, так і їхнього покупця.

Товаровиробники зіштовхуються, в основному, із двома підвидами ринку: по-перше, кінцеві споживачі продукції; по-друге, посередники, що надають продукцію кінцевим споживачам.

Кінцеві споживачі, як правило, прагнуть до одержання продукції невеликими партіями з високим ступенем її готовності. Посередники ж частіше ведуть закупівлі великими партіями. На практиці фізичний розподіл фірми використовує і перший, і другий шляху реалізації продукції. При цьому можна виділити три основних види відвантаження споживачу:

1) прямі з заводських запасів;

2) прямі відвантаження з виробничої лінії;

3) відвантаження через складську систему.

Вибір тактики відвантаження залежить від обсягу реалізованої продукції. Якщо партія досить великого розміру, то неї відвантажують безпосередньо з заводських чи запасів з виробничої лінії. Постачання сировиною здійснюють, як правило, прямими крупно-объемными постачаннями. Виключення складають виробництва, що споживають невеликі обсяги сировини. В обробній промисловості предпочтенье, де тільки можливо, віддається прямим постачанням. Однак, якщо готова продукція звичайно відвантажується споживачу невеликими партіями, то розподіл більш ефективний здійснюється через складську мережу.

Якщо відвантаження конкретному споживачу менше оптимальних для прямих постачань, то застосовується система постачання через склади. Це дозволяє знизити витрати по розподілі і поліпшити обслуговування. Такі склади, як правило, роблять ряд послуг споживачу. По суті справи вони перетворюються в розподільні центри, що акумулюють запаси і що забезпечують визначений рівень обслуговування споживачів.

Але просування продукції в каналах розподілу не завжди закінчується в момент її одержання споживачем. Частина продукції може бути повернута назад по різних причинах; наприклад, ушкодження продукції внаслідок поганого транспортування, неправильного маркірування, неправильного методу розподілу (порушення температурного режиму й ін.) чи внаслідок надання споживачу права повернення продукції відповідно до зміни потреби в ній. У будь-якому випадку функціями фізичного розподілу є прийом і розміщення поворотної продукції, а також відправлення її не доробку.

Масштаби поворотного процесу і його ефективність залежать від виду продукції, що розподіляється, і каналів розподілу. Налагодити повернення промислових товарів по прямих і коротких каналах легше, ніж через складні канали розподілу.

Основним етапом у поверненні продукції є її розміщення на складах виробника. Повернення може здійснюватися безпосередньо зі складів, що належать компанії (коли дефект виявлений до відвантаження) чи з первинних складів розподільників, контрольованих компанією. У такому випадку розміщення поворотної продукції є для керуючих розподілом, чи просто переміщенням з одного складу на інший, чи переміщенням у рамках одного складу. Процес повернення у випадку доставки і розміщення продукції зі складів посередників складніше. Самий дорогий процес повернення -- той випадок, коли продукція вже знаходиться в споживача.

Механізм поворотного розміщення продукції промислового призначення характеризується, в основному, установленням прямих зв'язків між виробником і споживачем, що забезпечують ремонт, переміщення продукції, пряму оплату рахунків, накладних і т.д. Керування матеріальним забезпеченням є своєрідним «дзеркальним відображенням» фізичного розподілу. Ця функція логістики сприяє просуванню продукції до місця виробництва.

Потреби виробництва визначаються замовленнями. Агент із закупівлі вибирає постачальників, що задовольняють фірму по багатьом параметрам (ціни, доставка, якість). Замовлення на постачання, відповідним чином оформлений, відсилається фірмі-постачальнику. Це замовлення містить основну необхідну інформацію (обсяг постачань, спосіб доставки, необхідна дата постачання і т.д.). Далі постачальник обробляє замовлення і готує його до відвантаження. Весь процес обробки замовлення представлений у табл. 2.1.

Таблиця 2.1- Процеси обробки замовлення

Оплата доставки обмовляється в договорі. Якщо вартість доставки включається в ціну продукції, то доставка виробляється постачальником. Після одержання продукції вона проходить контроль якості і неї розміщають на складі (якщо постачання йде в запас) чи надходить безпосередньо в процес виробництва. Схема постачання підприємства в спрощеному виді представлена на рис. 2.5.

Вибір постачальника залежить у першу чергу від ціни і якості одержуваної продукції, далі від тривалості зв'язку з постачальником, географічного місця розташування фірми-постачальника. Останній фактор також має немаловажне значення, тому що навіть незалежно від того, чи входять транспортні витрати в ціну чи продукції ні, віддаленість постачальників від споживача впливає на швидкість доставки вантажу.

Рис. 2.5 - Просування товарів і інформації в каналах виробництва,

3. Ефективність логістичної системи, методика її оцінювання