Використання методів квантитативної лінгвістики в Паблік Рилейшнз

Нарешті, ще однією специфічною рисою інтерактивної стилістики є максимальне врахування сучасних комунікативних умов(у нашому випадку - сучасної концепції Паблік рилейшнз). Сучасний інформаційний простір зумовив кількісні сприйняттєві зміни (зростання кількості інформації, необхідної для опрацювання), а відтак і якісні зміни в механізмах сприйняття ("кліповість", уривчастість, потребу сформувати на основі неповного інформаційного матеріалу цілісне й несуперечливе уявлення про відображуваний фрагмент реальності).

Лінгвіст при роботі у Паблік рилейшнз повинен уміти належно використовувати досягнення функціональної стилістики (яка враховує мовні характеристики автора і реципієнта), психолінгвістики (яка аналізує тексти з погляду сприймача), соціолінгвістики (яка враховує соціально-психологічні ознаки учасників комунікативного процесу), когнітивної лінгвістики (яка вивчає механізми вербалізації навколишньої дійсності), етнолінгвістики (предметом якої є національні мовні пріоритети), власне Паблік рилейшнз (розробляється технологія впливу на масову свідомість). З усіх цих галузей можна дібрати такі відомості, методи і підходи, які знадобляться фахівцю з Паблік рилейшнз для створення інформаційно і психологічно досконалих текстів, котрі враховують психологію адресатів. Саме це є предметом інтерактивної стилістики.

У межах інтерактивної стилістики досліджується залежність ефективності комунікації від застосовуваних комунікаторами мовних засобів Паблік рилейшнз (з урахуванням контексту комунікації) [1]. Звідси - і практичне значення інтерактивної стилістики, оскільки за її допомогою можна визначити оптимальний добір мовних засобів, що їх доцільно використати для:

- досягнення певної комунікативної мети;

- вибудовування оптимальної комунікативної стратегії;

- оптимальної взаємодії з адресатами.

Мета сучасного фахівця з Паблік рилейшнз - досягти максимального взаєморозуміння (або рапорту) в архетипній парі автор-адресат. Установити рапорт з аудиторією - це значить свідомо, чуйно і з повагою підлаштуватися до неї [49]. Тут не йдеться про примітивне загравання автора з читачем, бо це образливо для обох. Підлаштування полягає у врахуванні психологічних особливостей аудиторії, у задоволенні її інформаційних очікувань, у відповідності текстів стереотипам сприйняття, характерним для адресатів.

Підсвідоме очікування адресата - отримувати психологічний комфорт від спілкування з текстом.

Для спілкування важливим є уявлення про того, на кого спрямована інформація. Учасниками комунікативного акту виступають люди з власними, специфічними психологічними особливостями. Отже, оптимальна вербальна поведінка має враховувати такі чинники:

- психологічний тип комунікаторів;

- індивідуальні фільтри інформації;

- етнопсихологічні й гендерні особливості сприйняття;

- професійно-психологічні очікування;

- контекст комунікації.

Розглянемо докладніше кожен із складників особистісної зорієнтованості.

По перше, це психологічний тип учасників комунікативного процесу. Щоб вибудувати оптимальну комунікативну стратегію, мовець повинен усвідомлювати і власні особистісні психологічні риси, і відповідні риси співрозмовника. У побутовому спілкуванні взаємний аналіз комунікаторів здійснюється завжди - інакше спілкування було б утрудненим чи навіть неможливим. Однак професійні мовці у Паблік рилейшнз повинні мати навички психолінгвістичного аналізу.

Серед багатьох класифікацій типів особистості, що їх пропонують сучасні психологи, досить переконливою видається класифікація німецького психіатра К. Леонгарда. У ній описано 12 типів акцентуйованих особистостей - людей, у характері яких яскраво вираженою, тобто акцентуйованою, є якась одна психологічна риса [5]. Успіх комунікації залежить від уміння встановлювати психологічний тип мовця на основі аналізу трансакційних стимулів і реакцій, і, за потреби, застосовувати певні мовні засоби нейтралізації акцентуйованих рис.

Стереотипні трансакційні стимули і реакції в сукупності становлять мовні патерни (патернами в теорії нейролінгвістичного програмування називають систематично повторювані, стійкі елементи чи послідовності елементів поведінки) [6]). У роботі [7] подано узагальнення стереотипних трансакційних стимулів і реакцій стосовно різних типів акцентуйованих особистостей.

У текстах Паблік рилейшнз завжди є "знаки" особистості, і найкраще сприйме текст той адресат, у якого особистісні характеристики максимально збігаються з тими, що є в тексті. Звідси випливає, що можна цілеспрямовано впливати на певні групи людей, використовуючи близьку для них лексику.

По-друге, це Типи репрезентаційної системи комунікаторів, розгляд яких входить до теорії нейролінгвістичного програмування [6], зумовлюють вербальну поведінку учасників процесу спілкування - добір тих чи інших мовних засобів.

Репрезентаційна система - це система кодування інформації в свідомості, тобто спосіб сприймання навколишнього світу і зберігання в мозку сприйнятої ззовні інформації. Так, частина людей переважно бачить навколишнє, інша частина - переважно чує його, інша - відчуває, ще інша - аналізує. Кожна людина з наявної в його рідній мові лексики підсвідомо вибирає й застосовує слова і вислови, характерні для його домінантної репрезентаційної системи. Аналізуючи усну чи письмову мову людини, можна визначити цю домінантну сисему. У цьому допоможуть списки сенсорно позначених патернів - слів і словосполучень, властивих для мовців з візуальною, аудіальною, кінестетичною і раціональною (дигітальною) системами. Слова-предикати, що відповідають основним каналам сприйняття зовнішнього світу, є однією з виразних психолінгвістичних характеристик тексту (і мовлення людини) [8]:

- візуальні: дивитися, розглядати, передбачати, ілюструвати, помічати, виглядати; картина, фокус, уява, перспектива, вигляд, огляд; неясний, немний; я бачу, що ви маєте на увазі; розгляньмо цю ідею; я погано уявляю; я не бачу виходу; це не відразу впадає в око тощо;

- аудіальні: говорити, акцентувати, запитувати, чути, слухати; тон, звук, наголос, дисонанс; голосний, монотонний, внятний, співзвучний, тихий; пропускати повз вуха; задавати тон і под.;

- кінестетичні: вручати, контактувати, штовхати, давити, тиснути, зачіпати; напруга, тиск, дотик; жорсткий, теплий, холодний, твердий, відчутний, важкий; вхопити ідею; я даремно із цим зв'язався; я відчуваю це; хапати зірки з неба тощо;

- раціональні: знати, вважати, вирішувати, розуміти, пам'ятати, мотивувати, робити, змінювати, усвідомлювати тощо.

Підлаштування під репрезентаційну систему співрозмовника збільшує кількість сприйнятої ним інформації, а крім того, створює належний психологічний мікроклімат (кожному приємно поговорити з людиною, яка її розуміє; вислови "ми говоримо різними мовами", "ми говоримо однією мовою") часто є свідченням спільності репрезентаційних систем комунікаторів.

Звичайним мовцям властиве підсвідоме поєднання принаймні двох репрезентаційних систем. Професійний мовець у Паблік рилейшнз повинен уміти свідомо оперувати засобами всіх систем.

По-третє, це етнопсихологічні й гендерні особливості сприйняття. Ідеальна комунікативна ситуація передбачає збіг контекстів адресанта та адресанта, а такий збіг відбувається за умови наявності ряду постійних опорних елементів, відбитих у свідомості комунікаторів у вигляді архетипних образів. У системі архетипів закріплюється світоглядна основа певної культури, на якій базуються всі прояви культурної творчості певного етносу . Іншими словами, система архетипів культури є засобом кодування культурного повідомлення (див., наприклад, вітчизняні архетипи - образи волі, долі, боротьби. У свідомості носіїв одного типу культури зберігається досвід інтелектуального освоєння дійсності, властивий даній культурі. Цей досвід закріплюється на нейролінгвістичному рівні - у вигляді безмежного набору клішованих структур, крізь призму яких сприймаються нові явища і події, а також тексти, що відтворюють ці явища й події. Національні архетипи активно використовуються в сучасних засобах масової комунікації для оптимізації комунікативних процесів у суспільстві [3].

В архетипах закріплюються риси менталітету тієї чи іншої нації. За кожним з архетипів стоїть явище ментального плану - певна ментальна риса. Причому тут слід розрізняти реальні й нав'язуванні риси. Стихійні етнічні самоспостереження й міжетнічні зіставлення, як правило, виливаються в численні стандартні образи - типового українця, росіянина, єврея тощо. Підсвідоме прагнення до етнічного психологічного самоаналізу певною мірою уможливлює досить простий спосіб маніпулювання масовою свідомістю: акцентуація одних етнічних рис з одночасним ігноруванням інших призводить до вироблення стереотипів, під дію яких підпадають і самі об'єкти цих стереотипів. Тож лише наукове вивчення психологічних особливостей комунікації, поєднане з адекватним етнологічним аналізом, може дати представникам певного етносу оптимальну модель вербальної поведінки і стати основою усунення деформацій етнічної самосвідомості.

Адресуючи статті певній аудиторії, варто концентрувати елементи тексту навколо архетипів. Адже головне комунікативне призначення архетипічних елементів полягає в досягненні ефекту причетності кожного індивідууму до культурних надбань соціуму, виникнення у читача відчуття входження до певної групи, полегшення відчуття самоідентифікації, тобто співвіднесення себе з конкретною статтю, соціальним прошарком і з певною етнічною групою. Все це зрештою викликає відчуття психологічного комфорту під час сприймання тексту, а отже, збільшує для автора шанси бути зрозумілим і прийнятим.

Для досягнення емоційного комфортної комунікації різні культури пропонують різні зразки поведінки, які ґрунтуються на різних вартісних орієнтаціях етнокультур, на різних ментальних рисах.

В останні десятиліття посилилися відмінності і між внутрішньо національними варіантами культури. Зокрема, виявилося більше, ніж це було раніше, розбіжностей між її віковими підтипами. Тому дослідження у фокус-групах варто проводити серед різних соціальних (принаймні вікових, освітніх і територіальних) категорій читачів.

Ще однією характеристикою, що впливає на аудиторію, є наявність слів з "чоловічою" і "жіночою" сексуальною символікою (за З. Фрейдом). Дослідники виявили позитивний вплив виразності сексуальної символіки в цілому на збільшення аудиторії - зокрема "чоловічої" символіки на частку жінок в аудиторії видання (хоча, до речі, частка "жіночої" символіки ніяк не зв'язана з читанням видання чоловіками).

Усе це великою мірою пов'язане з гендерними ознаками текстів, на які ще кілька років тому ніхто уваги не звертав. Дослідження останніх років свідчать про те, що на підсвідомому рівні в різних мовах переважають "чоловічі" чи "жіночі" ознаки. Фоносемантичні дослідження виявили певну "жіноч-ність" української мови в цілому. Цю думку підтверджують і спостереження у сфері власне семантики. Так, наприклад, в українській мові є велика кількість узагальнених найменувань людей, які мають форму жіночого роду і змушують усі залежні слова набирати форми жіночого роду (людина, особа, істота; порівнять з росийскою мовою - человек, лицо, существо). Унаслідок цього "жіночий" компонент у текстах звучить виразніше, ніж, скажімо, в російській мові [3].

Оскільки процес сприйняття - це надзвичайно складне явище, то впливати на нього можуть різні (часто несподівані) чинники. Так, скажімо, зарубіжні науковці довели, що їхні жінки більше довіряють авторам-чоловікам. То, може, й суто "чоловічі" тексти є найбільше особистісно зорієнтованими? А, може, в українські жінки до цього ставляться інакше? Цього ще ніхто ще перевіряв. Дати науково обґрунтовані рекомендації можна лише на основі цілеспрямованих маркетингових досліджень.

По-четверте, це професійно-психологічні очікування. Є сфери, де переважають етнопсихологічні чинники (до них належать насамперед гуманітарні сфери - культура, мистецтво, освіта). А є й такі, в яких суто професійні, специфічні чинники діють настільки сильно, що зрештою ставлять комунікацію над етнічними традиціями, забезпечуючи високий рівень її інтернаціоналізації. Переважання професійних чинників над етнічними властиве й сучасному виробництву, бізнесу, юриспруденції.

Одна з цілей професійної комунікації у зазначених сферах - максимально усунути етнопсихологічні особливості вербальної поведінки, підпорядкувавши їх професійним потребам. Завдання ускладнюється тим, що формально спілкування здійснюється національною мовою, а от різноманітні етнопсихолінгвістичні нюанси вербальної поведінки нівелюються.

Так, наприклад, однією з яскравих етнопсихолінгвістичних рис українця є його вміння оперувати невербалізованою інформацією. Власне, взагалі всім слов'янам - а українцям чи не найбільше - притаманна риса спілкуватися в двох і більше планах: говорити одне, а мати на увазі інше; використовувати натяки, розгадувати прихований зміст, і при цьому досить вільно почуватися в таких семантично непевних комунікативних ситуаціях. Параінформування (натяки, латентні, тобто приховані, смисли) - традиційна ознака комунікативного стилю українців, що переконливо доводить етнопсихолінгвістичний аналіз численної кількості комунікативних актів. У професійній сфері, де успішна діяльність великою мірою залежить від однозначності трансакційного стимулу й швидкості оптимальної трансакційної реакції, звичку українців висловлюватися неоднозначно варто викорінювати.

По-п'яте, це контекст комунікації. У нашому випадку контекст - це комунікативна ситуація в цілому. Врахування автором соціального контексту комунікації дає змогу передбачити адекватну (або організувати передбачувану) інтерпретацію повідомлення читачем.

Наприклад, якщо повідомлення призначене для молоді, варто подати матеріал з використанням сленгу, який на цей момент є модним у молодіжному середовищі. Це ніби маркер: "я - свій, я такий як ви". Орієнтуючись на інтелігентного читача середнього віку, можна додати у свій текст інтертекстуальні елементи, алюзії та ремінісценції.

Інтерактивна стилістика вчить авторів залучати читача до співпраці. Сучасні комунікативні обставини істотно змінюють характеристики комунікаторів: поступово нівелюється відмінність між ними стосовно участі в комунікації - автора як активного комунікатора і читача як пасивного. Дедалі більше й частіше сприймач активно вступає в реальну комунікацію (інтернет), сама наявність такої змоги породжує зміну ставлення до мови: готовність (можливість) вступити в діалог змушує - хай і підсвідомо - оцінювати, нагромаджувати, приміряти до різних ситуацій певні мовні засоби. Отже, сприймач стає суб'єктом мовотворчості, не пасивним читачем, а співавтором автора. А сучасний автор стає автором завдяки читачеві й у тісній взаємодії з ним [1].

Створення досконалих (у професійному й емотивному розумінні) текстів не зводиться у Паблік рилейшнз до застосування деякої техніки, деякого набору інструментів. Робота автора у Паблік рилейшнз - те саме, що праця поета. А гарна стаття чи ні - начебто і так відразу ясно. Інтуїтивно. Тимчасом і техніка обов'язково потрібна. Тому бажано, щоб фахівці Паблік рилейшнз, крім творчих здібностей, мали певний рівень фахової компетентності.

Отже, інтерактивна стилістика сприяє зростанню фахової компетентності текстотворців у Паблік рилейшнз.

3.3 Прагматичний аспект бізнесу-сленгу в сучасних ЗМІ з погляд Паблік рилейшнз

Здійснюється закономірність: чим крупніше структура, тим більше місце вона повинна займати в потоках інформації. Більшість публікацій, присвячених економіці в сучасній пресі, являє собою частина комплексу скоординованих дій по формуванню думки соціуму щодо якого-небудь наявних на ринку продукту, його якості, ціни, популярності або необхідності придбання і тих товарів і послуг, яких ще немає на ринку.

Проаналізувавши суспільну приходимо до висновку про диференціацію соціуму на визначені групи, з огляду на властиві їм установки, інтереси, соціальний стан. Таким чином, вплив на громадськість здійснюється через конкретні групи або окремі сегменти цільової аудиторії можливих споживачів.

ЗМІ мають здатність змінювати пропорції реальної події, роблячи з нього або більш могутнє, або більш слабке, впливаючи на суспільну думку.

На даний момент на території України практично цілком відсутня економічно незалежна преса. Велика частина статей в українських ЗМІ починає розглядатися з погляду того, хто за нею знаходиться, у суспільній думці міцно затвердилася думка, що просто так ніхто не пише.

Потрібно розмежовувати поняття комунікативного й інформаційного простору. Комунікативний простір знаходиться в сильній залежності як від споживача, так і від відправника інформації, у той час як інформаційний простір знаходиться в залежності тільки від відправника інформації [9].

Усі фінансові організації не менш залежні від своїх реальних або потенційних вкладників (акціонерів), чим державні служби від населення. Тому і робота з акціонерами, і написання щорічних звітів, і проведення зборів - усе це лежить у поле дії Паблик рилейшнз. При цьому було встановлено, що реальна вага одного вкладника (акціонера) на розвиток подій мінімальний. У процесах керування відіграють роль власники пакетів акцій, робота з якими вимагає інших підходів.

Ще одною істотною особливістю є динамічність цієї сфери: акціонери, продаючи свої акції, здатні цілком знищити компанію на ринку. Тому компанії ретельно аналізують вкладників, з огляду на вік, якими акціями володіють, з метою виходу на ті ЗМІ, що мають вплив на даних вкладників, і здатні переконати них у правильності їхніх позицій. Фінансова реклама, з одного боку, це чисто корпоративний імідж, у рамках якого працює нарощування таких параметрів, як «солідність», «серйозна репутація» і ін. З іншого боку, це чисто інформаційні об'єкти.

Бізнес зацікавлений у постійному виході на громадськість, якщо він нормально, а не кримінально функціонує. Це може бути запуск нового продукту, переїзд у новий будинок, «захоплення» нових потенційних клієнтів, презентація своєї компанії на новому ринку, поява нових імен у керівництві компанії. Тобто будь-який аспект новизни вимагає подальшої інформаційної реакції і становить інтерес для громадськості, що живе в інформаційно насиченому світі. З іншого боку, успіх бізнесу також залежить від рівня довіри громадськості. А довіра створюється як роботою у своїй фірмі, так і в сфері інтересів PR. Приміром, не може бути такої ситуації, що назва успішної фірми виявляється невідомим клієнтам. Марка-брэнд не повинна бути знаком, що опускається, але погано проконсультовані компанії, наприклад Коника (яка роками продавала свої плівки і камери під різними іменами), не використовують цілком ні марку, ні назва корпорації.

Імідж реально формується в непрямому виді (оскільки повідомлення на цьому рівні важко спростовувати раціональним способом). Імідж є символічним корелятом об'єкта. Але цей символічний вимір має досить реальне матеріальне наповнення. Наприклад, товарний знак “Dodge” був придбаний автомобільною компанією “Chrysler” за 74 мільйонів доларів.

Ділова сфера спілкування, як і спілкування в цілому, це складний і багатогранний процес, що може виступати одночасно і як процес взаємодії індивідів, і як інформаційний процес, і як відображення відносини, і як процес впливу. Чарльз Моріс підкреслював, що «висловлення газет, політичне кредо, філософські системи усе більше і більше розглядаються в термінах інтересів, що виражаються і уживаються виробництвом і використанням знаків».

Джон Остин, займаючись «філософією повсякденної мови», запропонував розмежовувати два типи висловлень: перформативні і констативні. Перші не просто описують ситуацію, а самі є її частиною. Це обвинувачення, твердження, прохання, наказ, подяка і т.д.; витяг їх із ситуації знецінює саму ситуацію [9].

Використання бізнесу-сленгу в подібному мовному акті спрямовано на встановлення довірчих відносин і на демонстрацію поінформованості мовця в даній професійній області. При цьому насамперед використовується лексика бізнесу-сленгу, зв'язана винятково з професійною діяльністю людини. Вираження наказу. У даному випадку бізнес-сленг використовується навіть з метою принизити співрозмовника. Найчастіше використовується і та лексика бізнесу-сленгу, значення якої свідомо містить зневажливу оцінку слухача.

Подібним же чином можна охарактеризувати й інші одиниці бізнесу-сленгу.

Як правило, умови успішного здійснення мети використання бізнесу-сленгу в мовному акті зв'язані з наявністю або відсутністю визначених властивостей контексту. Такими умовами можуть бути наміру що говорить, знання, думки, чекання й інтереси що говорить і слухає; інші мовні акти з використанням бізнесу-сленгу, уже здійснені в цьому ж контексті; час проголошення висловлення і результат, отриманий при його проголошенні.

ПР і реклама повинні бути зацікавлені в перформативах, оскільки саме вони є такими комунікативними покажчиками на реальні дії. Але перформативи повинні проходити в подібних текстах сховано, як би на другому плані. Наприклад, гасло Аерофлоту: Літайте літаками Аерофлоту - безглуздий, тому що не було інших авіакомпаній. Лише на глибокому рівні можливе використання перформативів, з метою посилення функції впливу тексту.

Розширюючи свою теорію, Д. Остин запропонував розмежувати локутивні та іллокутивні мовні акти. Перші мають значення і референцію. Другі володіють визначеної мово діючою силою.

Прагматичні теорії, скоріше, орієнтовані на експлікацію значення, уже даного в імпліцитній здатності суб'єкта. Це установка на експлікацію імпліцитного знання суб'єкта строго випливає з відомих вимог аналітичної філософії.

Вживання в мові експресивів багато в чому продиктовано визначеними прагматичними установками коммуникантів. Сказане рівною мірою відноситься до будь-якого різновиду просторічної форми мови, у тому числі і до розглянутому нами бізнес-сленгові.

Результатом виконання мовного акта стає перлокутивний ефект. Коли подібний мовний результат мав місце, він називав цей процес «перлокуцією».

Ще одною важливою ступінню досліджень у рамках прагматики стали дослідження постулатів спілкування. Стать Грайс запропонував визначений принцип кооперації між учасниками комунікативного акта, розклавши його виконання на рівні Якості, Кількості, Відносини і Манери. Категорія кількості вимагає повідомляти необхідний обсяг інформації, не даючи її більше, ніж потрібно в рамках дійсного контексту. Категорія якості вимагає висловлювати в рамках розмови те, у що ви самі вірите. Категорія відносини висуває правило говорити те, що має відношення, релевантне розмові. Висування подібних максим комунікативного поводження дозволило аналізувати стандартні елементи розмови, що слабко моделюються традиційною лінгвістикою [6].

Відповідно до законів економії мовних засобів, використання бізнесу-сленгу суб'єктом мови, як правило, підкоряється визначеним правилам, що диктуються принципом співробітництва. Даний принцип рекомендує будувати звертання відповідно до прийнятої мети і напрямком.

При написанні текстів, необхідно враховувати запропоновані розмежування, звертаючи увагу на значну розмаїтість самих перформативів. Рекламні кампанії є також прикладами перформативів.

3.4 Аналіз ролі та доцільності використання мовних засобів іміджевого тексту у Паблік рилейшнз

Іміджевий текст (ІТ) у Паблік рилейшнз є носієм іміджевої інформації, реалізованої мовними засобами. Дослідження функціонування категорії «імідж» у процесі комунікації дозволяє уточнити структуру мовної особистості автора / читача ІТ. Інтегративний підхід до вивчення ІТ дозволяє зв'язати інтерпретацію мовних засобів із пізнавальною діяльністю суб'єктів мовлення. Структура ІТ, вибір стилю подачі інформації та мови спілкування з адресатом детерміновані соціальним статусом, особливостями картини світу (концептуальної і мовної) [10].

Сучасна лінгвістика звертається до різноманітного мовного матеріалу, що маніфестує дискурсивні практики суспільства. Тексти, які функціонують у мас-медіа, не є винятком, оскільки визначають дискурс ЗМІ зі своїми правилами мовленнєвої поведінки та інтертекстуальними зв'язками. Вивчення феномену «іміджевий текст» конкретизує низку аспектів мас-медійного дискурсу.

ІТ -- актуальний об'єкт дослідження, який свідчить про формування сучасних способів презентації нових семіотичних об'єктів. ІТ належить до числа текстів, пов'язаних із професійною комунікацією, що здійснюється журналістами. За одними ознаками він віддаляється від інших медіатекстів, за іншими -- наближається. Для масмедійних текстів важливо, як зміст тексту розуміє і приймає адресат. В ІТ система мовних засобів націлена на створення позитиву за відношенням до значущої для іміджу інформації.

В ІТ можуть акцентуватися як утилітарні, так і моральні норми. Але, на відміну від рекламного тексту (РТ) Паблік рилейшнз, моральні норми посідають чільне місце як найбільш важливі для аксіоматичного ранжирування позиціонованого об'єкта. У рекламному тексті Паблік рилейшнз (і це відмежовує їх від ІТ) немає або дуже мало опосередкованих оцінок, фактично відсутня така ознака, як глибина тексту (під якою ми розуміємо співвідношення тексту і підтексту, їх зв'язок у формуванні смислу). Для РТ характерним є привертання уваги, інформування та переконання адресата в необхідності придбати товар або скористатися послугою. Мінімалізація РТ веде до обмеження і повторюваності прийомів мовленнєвого впливу. Позитивність -- основний принцип рекламного і -- здебільшого -- іміджевого тексту. У РТ Паблік рилейшнз переважає модальність категоричності, для ІТ ця модальність не є характерною. Мовні засоби ІТ повинні дати можливість зберегти ситуацію вибору, можливість адресатові розмірковувати, оцінювати, домислювати.

ІТ ніколи не буває деперсоналізованим як за «фактором адресанта», так і за «фактором адресата». Адресант і адресат -- рівнозначимі суб'єкти ІТ: адресант компонує текст із акцентом на позитивних ознаках іміджу; адресат зіставляє виділені ознаки зі своєю картиною світу, тобто зі своїм розумінням стану речей. При цьому адресант зобов'язаний враховувати особливості сприйняття і розуміння сказаного адресатом. Адресант-адресатні відношення в ІТ -- це відносини живих людей, що перебувають у конкретних умовах життя: економічних, соціальних, культурних, політичних.

Виділимо конститутивні ознаки ІТ: до іміджевих належать тексти, які в основному виходять від журналіста (в окремих випадках -- від персони, яка «нарощує» самоімідж); презентовані жанрами, які широко представлені в спеціальній літературі і активно використовуються в журналістиці; мають своїм адресатом читачів конкретного видання; створені з орієнтацією на мовну особистість як адресата (тому формується підбір мовних засобів тощо), так і адресанта (ІТ -- «портрет» людини, що пише); характеризуються різноманіттям мовних засобів і риторичних прийомів (таких, як контраст, іронія, сарказм, звинувачення, дискредитація тощо), завдяки чому забезпечується стійкість переконливої комунікації; мають широкий спектр тематичних інтересів -- від презентації діяча культури / науки до формування іміджу цілого підприємства, фірми, корпорації.

На основі інтеграції найбільш суттєвих ознак ІТ можна зробити наступне визначення: ІТ у Паблік рилейшнз -- це мас-медійний текст, який реалізує безальтернативну установку на створення позитивного (здебільшого) образу когось або чогось за допомогою мовних засобів, а також комплексу різноманітних внутрішньо текстових комунікативних дій інтерактивного характеру, структур впливу і переконання, спрямованих на адресата.

ІТ належить до текстів семантичної щільності. За допомогою образних висловів, фразеологізмів, синонімічних рядів робиться акцент на значущих для цільового адресата моментах тексту. Домінують основні людські смисли і цінності -- залежно від теми ІТ і стану громадської свідомості в конкретний соціальний час (ціни, побут, екологія, ставлення до інших країн тощо). В ІТ інформація супроводжується емоціями, які викликають інтерес адресата. Вербально симпатії або антипатії в ІТ розподіляються більшою частиною визначено: симпатії до «свого» адресата і антипатії -- до «чужого», до опонента.

У позитивне аргументування іміджу ІТ входять події, що підкреслюють високі моральні якості особи або фірми, компетентність особи, її уміння ладити з людьми тощо Через відповідні мовні засоби і риторичні прийоми визначається схожість із позитивно оцінюваними в такій культурі образами. Цій меті слугують «різнорівневі» мовні засоби: епітети, метафори і порівняння, фразеологія відповідної конотації, використовуються емоційні резерви конструкцій експресивного синтаксису і риторичні прийоми, спрямовані на «підвищення» іміджу шляхом підкреслення розуму, інтелекту, компетентності. Якщо ж метою ІТ є відокремлення від конкурентів, то створюється негативний імідж іншого за рахунок вербального використання негативних оцінок, натяків тощо.

Складення і затвердження іміджу у Паблік рилейшнз -- динамічний процес, який розгортається у часі. Змінність характеристик часу потребує корекції структури іміджу і, відповідно, ІТ, його мовних засобів. Додається нова інформація, змінюються критерії її інтерпретації, триває пошук нових прийомів і способів мовної організації ІТ. ІТ еволюціонує в бік інтенсифікації негативних оцінок осіб; осіб і влади; стану справ у інших осіб і у підприємств-конкурентів. Спостерігається асиметрія структур впливу: негативна інформація все частіше перевищує позитивну.

ІТ може стати ресурсом розвитку мови, її можливостей впливу, насамперед можливостей органічного поєднання інформаційної та оцінної функцій.

4 ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ КВАНТИТАТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ У ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ

4.1 Основні положення, які лежать в основі методів квантитативної лінгвістики при використанні їх у Паблік рилейшнз

Термін «квантитативна лінгвістика» характеризує міждисциплінарний напрямок у прикладних дослідженнях, у якому як основний інструмент вивчення мови використаються кількісні або статистичні методи аналізу. Іноді квантитативна (або кількісна) лінгвістика протиставляється комбінаторній лінгвістиці. В останньої домінуючу роль займає «некількісний» математичний апарат - теорія множин, математична логіка.

З теоретичної точки зору використання статистичних методів у мовознавстві дозволяє доповнити структурну модель мови імовірнісним компонентом, тобто створити структурно-імовірнісну модель, що володіє значним пояснювальним потенціалом. Цю сторону використання кількісних методів слід вважати додатком статистики в мовознавстві. Завдання побудови структурно-імовірнісної моделі функціонування мови відноситься до теоретичних проблем лінгвістики й входять у компетенцію теорії мови.

У прикладних областях, однією з яких є Паблік рилейшнз, квантитативна лінгвістика представлена фрагментами цієї моделі, використовуваними для лінгвістичного моніторингу функціонування мови. З'явився відчутний попит на лінгвістів, що працюють в області Паблік рилейшнз, тут мається на увазі їх активна участь в організація PR-компаній, зв'язках із громадськістю, моніторинг стану суспільної свідомості й т.п. Це активно сприяє, по-перше, рішенню основного завдання Паблік рилейшнз - котре слугує забезпеченню конкурентної переваги компанії шляхом формування позитивного образу компанії в суспільній свідомості; по-друге, досягненню основних цілей - позиціюванню PR-об'єкта, піднесенню іміджу, антирекламі, відмежуванню від конкурентів, контррекламі; по-третє, керуванню самим цінним майном - репутацією компанії шляхом встановлення й підтримки зв'язків зі ЗМІ, формування знань споживачів і іміджу товару, внутріфірмового PR. Методи квантитативної лінгвістики використовуються в Паблік рилейшнз найчастіше в PR-акціях і PR-технологіях при складанні медіапортрету компанії при проведенні моніторингу ЗМІ, у тому числі для оцінки власних дій по створенню іміджу фірми (як зворотний зв'язок на дії по піднесенню іміджу), а також для оцінки суспільної думки про компанію і окремо по різних видах її продукції (зворотний зв'язок на дії по формуванню суспільної думки); крім того, у цьому зв'язку варто згадати й прес-релізи - інформаційні повідомлення для ЗМІ.

Отже, актуальність і перспективи використання методів квантитативної лінгвістики у Паблік рилейшнз досить значні. Для вітчизняних лінгвістів лише недавно відкрилися дані напрямки використання методів квантитативної лінгвістики у Паблік рилейшнз, які вже стали традиційними для закордонного співтовариства професійних лінгвістів. Розглянемо основні положення, які використовуються при цьому.

Як відзначають дослідники, сучасна світова філологія вступає в новий етап свого розвитку, що відзначається міжсистемним вивченням кількісних параметрів порядку в тексті за допомогою квантитативних методів [11]. Від світового процесу істотно відстає філологія України (у т.ч. її лінгвістичного спрямування), де останнім часом спостерігається суттєве зниження інтересу до кількісних величин, наприклад, у дисертаційних дослідженнях. В лексикологічних дисертаціях ряд дослідників обмежується кількома цифрами, які вказують на кількість прочитаних сторінок вибірки та вибраних прикладів, акцентуючи у переповнених цитатами висловлюваннях логіко-інтуїтивного характеру якісні характеристики досліджуваних феноменів. Певне ігнорування кількісних величин у семасіологічних дослідженнях, пояснюється не лише нечіткістю самих семасіологічних об'єктів, а і недостатнім рівнем математичної підготовки в сучасних навчальних закладах.

Проте квалітативна (якісна) лінгвістика не може існувати без квантитативної (кількісної), якщо якісна лінгвістика не хоче залишатися на поверхні мови.

Стосовно до Паблік рилейшнз лише оптимальна інтерпретація кількісних даних робить аналіз якісним. Актуальними і перспективними для Паблік рилейшнз є використання формалізованих апроксимативних методів квантитативної лінгвістики. Багато досліджень у даному напрямку було виконано вченими Чернівецької квантитативної школи, очолюваної проф. В.В. Левицьким.

На противагу не завжди точним квалітативним висловлюванням, формалізація (що ґрунтується на вивченні мовних форм) є чіткою, однозначною і спонукає до точності та чіткості. Завдяки своїй близькості до синтезу, дедукції та мови вона особливо придатна при використанні у Паблік рилейшнз для відображення значних взаємозв'язків серед семасіологічних категорій.

Хоча обидва способи опису (і формальний, і парафразовий) доцільно використовувати при аналізі у Паблік рилейшнз, проте саме формалізований опис мовних явищ дозволяє найбільш наочно розрізняти та характеризувати їх за допомогою певних кількісних показників, які можуть об'єктивно характеризувати змістові якісні властивості.

Кількісні характеристики при аналізі у Паблік рилейшнз доцільно визначати за допомогою квантитативних методів, що ґрунтуються на емпіричному розподілі частот різнотипних формальних характеристик. Змістові явища об'єктивно описуються на основі їх формальних показників за допомогою відносно складних статистичних підрахунків (х2, К, r), вироблених шляхом багатофакторного аналізу стохастичних процесів [12-14], чи спрощених апроксимативних методів [15].

Зазначимо, що у випадку Паблік рилейшнз статистичні пошуки, що розглядаються, стосуються складного об'єкта, який, враховуючи абстрактні явища (семантику), не має чітко визначеної кількісної сторони. Невизначеність цієї кількості простежується навіть на частотах, які сягають широкого діапазону - від 0,07 до однієї десятимільйонної та менше [13]. Тому значення, з якими доводиться оперувати, необхідно,«апроксимувати» (англійське approximate «наближати; майже збігатися», латинське proximus «найближчий») й кількісно виразити, щоб оперувати ними для отримання якісно нових результатів. Суть апроксимативних методів оптимально визначає відома теорема Бернуллі, згідно з якою випадковим явищам притаманна 50%-на ймовірність появи: т/п->1/2 у великій кількості випадків). Невипадкові явища звично перевищують 2/3 випадків. Н. Котелова [16] вважає, що такі процедури, як кількісні підрахунки та арифметичні дії, набагато продуктивніші в порівнянні зі складними статистичними розрахунками, бо «вони є елементарними та наочними ... і можуть бути корисними для лінгвістичного опису».

Зупинимося детальніше на апроксимативних показниках, які доцільно використовувати у Паблік рилейшнз, розглянемо їх реалізацію в різних часових аспектах (синхронії, діахронії та панхронії) через повторюваність, коефіцієнти та складні співвідношення.

Повторюваність ґрунтується на частотності, особливо важливій для розуміння проблеми значення. Як засвідчує ряд психолінгвістичних досліджень, частотність у психобіологічній редакції є нічим іншим, як кількістю поєднань першочергово нейтрального подразнення з біологічно релевантним подразненням завдяки повторенню його за певну одиницю часу. За когнітивними експериментами вважається доведеним, що зі зростанням частоти подразнення словом збільшується ймовірність. Це дозволяє припустити наявність чіткіших слідів у пам'яті для більш частотних семем, які організовані за сітковим принципом. Завдяки цьому повторюваність виявляється через різнотипні явища: частотність слова/слів у тексті та словнику, частотність слова/слів із певними синтагматичними партнерами, частотність появи парадигматичних партнерів слова у тексті/словнику тощо.

У текстових дослідженнях можна враховувати частоти появи компонентів відповідних семантико-епідигматичних угруповань, виділених за відповідними значеннями. Завдяки аналітичному вивченню тексту у Паблік рилейшнз через репрезентативні вибіркові дослідження його складників (мовних характеристик) текст розглядається як хвилеподібний («куматоїдний») процес певної циклічності, частотні показники якої як концептуалізації оточуючої дійсності піддаються обрахункам. Не менші перспективи має використання частот для опису синтагматичних відношень у синхронії та діахронії на рівні мовлення, що можуть знайти лексикографічне вираження у словниках. Дослідження формативу слова чи слів, поєднаних між собою, досить наочні та піддаються числовим підрахункам (на противагу дослідженням значно абстрактнішої семантики). Зупинимося детальніше на синтагматичних зв'язках слова, які можуть досліджуватися у Паблік рилейшнз принаймні на трьох рівнях: окремого слова, групи (підкласу) та класу (лексико-семантичного розряду) слів для встановлення семантики слова в різних часових аспектах. Якщо вивчення синтагматичних зв'язків слова, тобто його сполучуваності, в синхронії дає при аналізі ключ до розуміння й опису семантики слова, то в діахронічних дослідженнях отримання повної й точної інформації про синтагматичні відношення досліджуваних лексичних одиниць набуває надзвичайно важливого значення - вони вказують на зміну семантики. Тому вивчення кола сполучуваності слова, звуження чи розширення його сполучувальних потенцій, частоти вживання з синтагматичними партнерами - не тільки важливий, а й головний об'єктивний засіб дослідження його семантичної еволюції, епідигматичних характеристик і парадигматичних зв'язків із іншими лексичними одиницями в межах досліджуваної лексіко-семантичної групи (ЛСГ).

При вивченні синтагматичних зв'язків слова у Паблік рилейшнз як у синхронії, так і в діахронії доцільно одержати дані про такі відносні частоти, як:

- частоти вживаності досліджуваного слова чи слів у тексті;

- частоти синтагматичних партнерів, сполучуваних у текстах із досліджуваними словами;

- частоти вживання підкласів, сполучуваних із досліджуваним словом;

- кількість синтагматичних партнерів або кількість підкласів (широта сполучуваності), з якими сполучається досліджуване слово, що при врахуванні їх частот дозволяє судити про величину семантичного обсягу вихідного слова;

- частоти появи парадигматичних компонентів певних семантико-епідигматичних угруповань у тексті тощо.

Частоти вживання слова (показник «а»), що є відносними величинами, які, однак, піддаються оперативному спостереженню, самі по собі не можуть бути єдиним критерієм визначення семантичного статусу слова всередині досліджуваної ЛСГ (наприклад, чи є слово домінантою групи, її ядерним або периферійним компонентом).

Однак в сполученні з іншими критеріями, наприклад парадигматичними (синоніми, гіперо-гіпоніми), частота вживаності слова - важливий показник його семантичного й синтагматичного статусу в певний синхронний період, а її зміна в діахронії засвідчує особливості семантичного розвитку слова.

Використання першого і другого критеріїв є важливим і досить надійним критерієм поділу контекстуального набору на необхідні підкласи, за якими визначаються значення слова. Однак найбільшу цінність дані про частоту спільного вживання становлять при визначенні ступеня селективності сполучуваності. Остання може бути встановлена за допомогою спеціальних статистичних розрахунків (коефіцієнта сполучуваності), механізм яких ґрунтується на врахуванні відносної частоти вживання тієї або іншої лексичної одиниці.

Дані про частоту вживання синтагматичних партнерів при аналізі у Паблік рилейшнз дозволяють вести спостереження за зміною сполучувальних потенцій слова, і отже, за зміною його семантики від періоду до періоду.

Частоти вживання підкласів, сполучуваних із досліджуваним словом, дозволяють визначати його основні значення, або семеми. Як і частоти окремих одиниць - синтагматичних партнерів, частоти їх підкласів дозволяють робити висновки про ступінь синтагматичної зв'язаності між сполучуваними одиницями і, отже, про селективність сполучуваності. Остання корелює певною мірою з особливостями семантики досліджуваних слів (диференційні семи) та звідти побічно з полісемією. При цьому частота вживання підкласу не ідентична ступеню інтенсивності семантичної зв'язаності сполучуваних партнерів. Маловживані підкласи або лексеми можуть виявляти високий ступінь зв'язаності (селективності) з тим чи іншим елементом ЛСГ.

А тепер, після розгляду повторюваності, зупинимося детальніше на реалізації у Паблік рилейшнз показників через індекси та інші коефіцієнти.

Системність мови передбачає системність організації її лексики як імовірнісної системи особливого роду. Закони, що діють у такій системі, не є строго детермінованими, а виступають лише як тенденції, що характеризують масові явища. На противагу окремим феноменам, вони "здійснюються в більшості випадків, пробиваючись крізь випадкові відхилення й винятки" [17].

Імовірнісний характер лексико-семантичної системи мови передбачає можливість її дослідження за допомогою різного виду розподілів кількісних характеристик її об'єктів щодо двох незалежних одна від одної величин: часу і позиції слова в тексті. Це осі, вздовж яких розвиваються стохастичні (імовірнісні) процеси, і тому об'єктом дослідження в мові може бути:

- те, що змінюється в часі (вживання певних слів, розвиток мовних феноменів, запозичення іноземних слів, зникнення відмінкових закінчень тощо);

- те, що позиційно зумовлено в тексті чи змінюється протягом тексту[15].

Звертання до кількісних характеристик з допомогою індексів при аналізі у Паблік рилейшнз допомагає визначити якісну специфіку мовного об'єкта, яка вказує на спосіб організації лексичної системи. Індекс - відносний спрощений показник, необхідний для порівняння явищ та вивчення впливу на них окремих факторів, характеризує відношення зміни рівня певного явища в часі та просторі [18]. Індекси уможливлюють об'єктивне порівняння:

- отриманих даних із очікуваними з метою встановлення міри їх збігу чи відхилення;

- двох індексів з метою встановлення значущості чи випадковості їх розбіжностей.

При аналізі у Паблік рилейшнз можуть бути використані три типи індексів, що описують лінгвістичні явища.

По-перше - часткові індекси (punctual indexes), що характеризують структуру тексту на певному відрізку, є найбільшим класом індексів. Типовий приклад часткового індексу - співвідношення між кількістю різних лексем і різних словоформ у тексті, яке певною мірою характеризує морфологічну структуру й дозволяє судити про ступінь синтетизму/аналітизму. За цим індексом, чим вище це співвідношення, тим більш аналітичною є мова. Недолік часткових індексів полягає в тому, що вони іноді можуть суттєво спотворити реальний стан речей. Так, співвідношення між кількістю лексем і словоформ у тексті буде різним на різних його відрізках, оскільки текст, як правило, неоднорідний.

По-друге - індекси перебігу певної якості (indexes of the course of the property), що характеризують структуру тексту в кожному його відрізку й передаються графічно більш чи менш плавною кривою. Ці індекси використовують для висування гіпотез, оскільки вони містять дві змінних: незалежну (наприклад відрізок тексту) і залежну (якість). До цього класу належить модифікований індекс співвідношення між кількістю різних лексем і словоформ у тексті, запропонований Ю.А. Тулдавою [17].

По-третє - індекси, що порівнюють на кожному відрізку актуальну структуру тексту зі середньостатистичною. Сюди належать модифікації індексу співвідношення між кількістю різних лексем і словоформ у тексті. Недоліком цих індексів є те, що при порівнянні актуальних і середньостатистичних величин спостерігається хаотичне розсіювання отриманих даних.

Типові зразки індексів - коефіцієнти показують співвідношення між повним обсягом явища та його окремою характеристикою. Останнім часом зростає потреба в пошуках ефективних коефіцієнтів, що повноцінно характеризують за отриманими співвідношеннями певні мовні тенденції. У Паблік рилейшнз найбільшим визнанням користуються процентні співвідношення (%), проте не менші перспективи мають коефіцієнт полісемічності (Кп) та коефіцієнт закономірності (Кт), які різними способами ґрунтуються на результатах теореми Бернуллі.

Далі в даному розділі будуть приведені приклади; аналогічні розрахунки можуть бути виконані стосовно текстів і словників Паблік рилейшнз (наприклад, в магістрській роботі), оскільки це виходить за рамки даної бакалаврської роботи.

Продемонструємо можливості використання коефіцієнтів за допомогою коефіцієнта полісемічності слів [19], який вираховується на 100-сторінковій вибірці зі 140-тисячного словника "Duden" [20] за апроксимативною формулою:

Кр = Q / S, (4.1)

де Кр - коефіцієнт полісемічності;

Q - кількість полісемантів;

S - кількість їхніх семем.

Установлені за матеріалом як попередньої 50-, так і 100-сторінкової вибірки коефіцієнти полісемічності розкладаються в такій же послідовності: дієслово (1,859) - прикметник (1,324) - іменник (1,263) - прислівник (1,238), де незначні відмінності у величинах коефіцієнта для прислівників та іменників пояснюються невеликим розміром вибірки. Достовірність результатів підтверджують дані, які отримано на основі повної вибірки стосовно окремих частин мови. Так, за повною вибіркою із словника "DUDEN", коефіцієнт полісемічності різнотипних дієслів становить від 1,67 (для всіх 12 818 дієслів) до 1,85 (для 3751 морфологічно простих дієслів) [21]. Подібна ієрархія частин мови виявляється і в дослідженнях словників інших мов Європи [8]. У такий спосіб підтверджується висновок А.А. Уфімцевої [22], який можна вважати універсальним для словників мов Європи, що семемний обсяг дієслова внаслідок семантичної деривації більший, ніж у номена.

На лексикографічному матеріалі можна простежити з допомогою коефіцієнта полісемічності зв'язок полісемії (багатозначності) із довжиною слова, його віком, морфологічною структурою та рядом граматико-морфологічних характеристик (у т.ч. і з граматичним родом), частотою вживання, належністю до певного семантичного чи стилістичного класу, до запозичень тощо [15]. Крім того, спостерігається взаємозалежність коефіцієнта полісемічності та розподілу обсягу полісемічних слів у складі словників, що отримав назву "закон спадаючої полісемії". Його можна сформулювати так: "Чим більше семем налічує полісемант у семантичній системі слова, тим менше таких полісемантів спостерігається в мові" [23].

Крім того, у Паблік рилейшнз коефіцієнт полісемічності можна використати для зіставного дослідження мови та тексту (контексту). Як відомо, за даними А.А. Полікарпова, в англійській мові налічується від 8 до 10% полісемантів, проте їхнє вживання охоплює від 80 до 99% тексту [24]. При цьому в американському варіанті англійської мови кожне слово має в середньому по 2,3 значення у словнику та, відповідно, 9,5 значень у письмових текстах, тобто в аналітичній англійській мові зберігається певне співвідношення між словниковими та текстовими значеннями (1:4). Це ще раз доводить припущення, що розгортання полісемії як мовного феномена готується в мовленні - у мову ж потрапляє вже тільки відібраний інваріант, який дещо чіткіше відрізняється від своїх текстових варіантів за допомогою певних контекстних колокацій.

До індексів належить і ранговий коефіцієнт (R), що розраховується за формулою:

(R = A / r , (4.2)

де А - кількість асоціацій;

r - їх ранговий номер.

Ранговий коефіцієнт на основі асоціативних реакцій дозволяє встановити ієрархічні структурні відношення в семантичній системі слова, щоб на цій основі побудувати шпальту словника [23].

Коефіцієнт закономірності (Кт) розраховується за формулою:

Кт = 3 / К, (4.3)

де З - це компоненти парадигми, які змінили свої значення та

продукують подібну семему;

К - загальна кількість компонентів парадигми допомагає визначити, наскільки закономірним (Кт > 0,7) є освоєння рядом слів того чи іншого значення.

Нарешті, після пояснення повторюваності, індексів та іншіх коефіцієнтів зупинимося детальніше на реалізації у Паблік рилейшнз показників через складні (рангові) співвідношення. Аналіз кількісних даних спрямовано на пояснення взаємозв'язків та відмінностей у мовному розвитку. Оскільки семантичні явища не мають кількісного вираження - кількість визначає лише повторювана форма, то доцільне надавати семантичним феноменам певний ранг, керуючись розміщенням експлікації у словнику. На противагу спрощеним індексам (у т.ч. і коефіцієнт рангу), які показують співвідношення явища в межах цілого феномена, семантичне ранжування виражає складніший рівень ієрархії взаємовідносин. Тому на основі відповідних операцій із цим рангом з'являються пояснення взаємозв'язків, які, хоч і за точністю поступаються даним кореляційного аналізу, проте оперативніше визначають необхідну інформацію. Саме на цих складних співвідношеннях і ґрунтуються формули для визначення W, M та А, які будуть приведені далі. Особливо ефективними виявляються складні співвідношення при інвентаризації ЛСГ (тобто при формалізованому визначенні компонентного складу певної лексико-семантичної групи) як у синхронії, так і в діахронії [25, 26]. Механізм формування групи діє в цьому випадку за принципом: чим ближче до поясненого слова розташований у правій частині словника (у дефініції) той чи інший компонент тлумачення (переданий словом), тим семантично тісніше пов'язаний він із поясненим словом. Математично ця ідея передається за допомогою формули: