Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра товарознавства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

Товарознавство непродовольчих товарів

На тему: Дослідження асортименту, споживних властивостей та якості фарфорових виробів

на прикладі Сумського фарфорового заводу

Виконала:студентка 4-го курсу групи ТТП- 0801

Сахненко Анна Сергіївна

Керівник:Ст. викл. Лисенко Наталія Павлівна

Суми - 2011

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ з/п	Найменування етапів курсової роботи	Термін виконання етапів роботи	Примітка
1	Підбір літератури	1.10.11- 4.10.11
2	Вступ	5.10.11
3	Стан ринку керамічних товарів в Україні	6.10.11- 7.10.11
4	Характеристика Сумського фарфорового заводу.	8.10.11- 9.10.11
5	Класифікація фарфорових виробів.	10.10.11- 12.10.11
6	Характеристика властивостей фарфорових виробів.	13.10.11- 15.10.11
7	Фактори, що формують якість фарфорових виробів.	15.10.11- 16.10.11
8	Сировина і матеріали.	16.10.11
9	Технологічний процес.	17.10.11
10	Характеристика асортименту фарфорових виробів.	18.10.11
11	Висновки щодо огляду літератури, обґрунтування обраної теми.	18.10.11
12	Аналіз асортименту виробів Сумського фарфорового заводу	18.10.11- 19.10.11
13	Проведення дослідження.	19.10.11- 19.10.11
14	Мета та завдання дослідження.	20.10.11
15	Предмет і методи дослідження.	20.10.11- 21.10.11
16	Дослідження якості фарфорових виробів на Сумському фарфоровому заводі.	21.10.11
17	Форми і методи контролю якості продукції на Сумському фарфоровому заводі.	21.10.11- 22.10.11
18	Сертифікація продукції на заводі.	22.10.11
19	Конкурентоспроможність продукції заводу.	22.10.11- 23.10.11
20	Висновки та пропозиції.	24.10.11- 25.10.11

ЗМІСТ

Перелік скорочень та словосполучень

Перелік ключових слів

Вступ

Розділ 1. Аналітичних огляд літератури

1.1 Стан ринку керамічних товарів в Україні

1.2 Характеристика Сумського фарфорового заводу

1.3 Характеристика властивостей фарфорових виробів

1.4 Фактори, що формують якість фарфорових виробів

1.4.1 Сировина і матеріали

1.4.2 Технологічний процес

1.5 Класифікація фарфорових виробів

1.6 Характеристика асортименту фарфорових виробів

1.7 Висновки щодо огляду літератури, обґрунтування обраної теми

Розділ 2. Експериментальна частина

2.1 Аналіз асортименту виробів Сумського фарфорового заводу

2.2 Форми і методи контролю якості продукції на Сумському фарфоровому заводі.

2.3 Проведення дослідження

2.3.1 Мета та завдання дослідження

2.3.2 Предмет і методи дослідження

2.3.3 Дослідження якості фарфорових виробів Сумського фарфорового заводу

2.4 Сертифікація продукції на заводі

2.5 Конкурентоспроможність продукції заводу

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

Слово (словосполучення)	Скорочення
Рисунок	рис.
Місто	М
Інше	Ін.
Відсоток	%
Таблиця	табл.
Гривня	грн.
Екземпляр	екз.
Штука	шт.
Нормативний документ	НД
Товари народного споживання	ТНС
Міліметр	мм
Сантиметр	см
Градуси	єС
Сумська область	Сумська обл.

ПЕРЕЛІК КЛЮЧОВИХ СЛІВ

керамічний товар фарфоровий асортимент сертифікація

Керамічні вироби, кераміка, фарфор, фаянс, майоліка, напівфарфор, черепок, побутові керамічні товари, твердий фарфор, м'який фарфор, структура фарфору, ринок, Сумський фарфоровий завод, класифікація, нормативна документація, сировина, матеріали, асортимент товарів, метод дослідження, сертифікація, метод контролю, конкурентоспроможність, хімічна міцність, термічна стійкість, густина, кварц, експлуатація, твердість, сортування, маса, випалювання, дозування, дроблення, промивка, декорування, матеріали, пластичність, шаблон, мінерали, етап, живопис, стрічка, відводка, трафарет, друк, товар, продукція, виробник, покупець, гончарні вироби, фаянсові вироби, людина, тріщина, засміченість, ринок, сплави, глазур.

ВСТУП

Товарознавство -- це наука про товари. Товаром є продукт праці, призначений для обміну. Залежно від характеру праці, витраченої на виробництво, розрізняють дві сторони товару -- вартість і споживну вартість. Вартість дозволяє виразити еквівалентність різнорідних товарів, показати, що в них закладена абстрактна праця. Споживна вартість товарів створюється конкретною працею. В результаті праці речовина природи (сировина, матеріали) перетвориться в річ, корисну для виробничого і невиробничого споживання.

Предметом товарознавства є вивчення споживних вартостей товарів.

Характеризуючи споживну вартість як корисність речі потрібно знати, що ця корисність не існує поза товарним тілом, вона обумовлена певними властивостями, що властиві даній речі і виявляються в процесі споживання. Такі властивості називаються споживними. Чим вище показники споживних властивостей, тим вище корисність і якість товару.

Сучасне товарознавство непродовольчих товарів займається вивченням наступних проблем:

§ розглядає комплекс питань, пов'язаних із споживними властивостями і якістю товарів, вивчає сировину і матеріали, основи технологічних процесів, а також вплив цих процесів на властивості товарів;

§ розробляє наукову класифікацію (асортимент) товарів, яка з розвитком наукових основ товарознавства все більш удосконалюється;

§ вивчає товари, що виробляються промисловістю, розробляє основні напрями по оновленню і розширенню асортименту товарів відповідно до попиту населення і розвитку виробництва;

§ досліджує проблеми, пов'язані із зберіганням, упаковкою, транспортуванням товарів;

§ по кожній товарній групі розробляє відповідні правила і інструкції;

§ займається пошуками і дослідженням методів якнайкращого зберігання товарів.

Товарознавство розробляє також методи дослідження товарів.

Споживну вартість і якість товарів оцінюють, використовуючи методи природних і суспільних наук -- фізики, хімії, біології, соціології і ін. При цьому встановлюють склад, властивості речовин і виробів, їх суспільну корисність і т.д.

Мета даної курсової роботи - розглянути питання асортименту і показників якості товарів, які формують споживні властивості, на прикладі сучасного виробничого підприємства.

Об'єкт дослідження - асортимент, споживні властивості та якість продукції АТЗТ «Сумський фарфоровий завод», що займається виготовленням і продажем фарфорової продукції.

Метод дослідження - спостереження, систематизація, аналіз.

Для досягнення мети курсової роботи я склала логічну модель стосовно виконання роботи, яка представлена на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Логічна модель для опрацювання окремих теоретичних питань та проведення досліджень з теми курсової роботи

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИХ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

З метою досконалого вивчення обраної теми мною був проведений огляд літературних джерел, наукової інформації, матеріалів Інтернет - ресурсів. Ця інформація спрямована на усвідомлення сучасного стану фарфорового виробництва, основних питань, пов'язаних зі споживними властивостями, класифікацією, характеристикою асортименту виробів, їх якістю.

1.1 Стан ринку керамічних товарів в Україні

З ростом у останні роки інтересу до історичної національності, українського національного колориту з'являються перспективи до збільшення попиту керамічних виробів, особливо які вироблені з національними мотивами.

Крім того, з ростом значення України на міжнародному ринку можливий інтерес закордонних покупців до керамічних виробів, виробництво та оздоблення яких пов'язано з українськими національними мотивами. Інтерес до ринку керамічних виробів обумовлений у першу чергу тим, що в останні роки ринок активно розвивається, причому багато в чому за рахунок зростання вітчизняного виробництва. Керамічні вироби, як ринковий товар, займають специфічне місце. З одного боку, це продукція виробничого призначення, з іншого боку, керамічні вироби є, безумовно, товаром народного споживання, що використовується у повсякденному житті. У цій якості споживання керамічних товарів однозначно визначається реальними доходами населення, тому, що поліпшення якості житла є однієї з першочергових потреб населення й у цей сектор направляється значна частина вільних засобів. В даний час виробництвом керамічних товарів в Україні займаються більш 10 спеціалізованих підприємств. За останні роки введені великі потужності з використанням сучасного, як правило, імпортного устаткування. Як приклад можна привести ЗАТ „Велор” в Чернівецькій області, АТ „Кераміка” в Житомирській області та Сумський фарфоровий завод. Також з використанням італійського устаткування на базі старих заводів практично заново створений АТ "Експериментальний керамічний завод" у Одеській області й АТ "Сокіл" у Дніпропетровській області. Реконструкція старих виробництв і введення нових виробничих потужностей - відображення зростаючого попиту на керамічні товари.

Минулий рік поклав край «верховодству» імпортної кераміки на вітчизняному ринку - обсяги імпорту та експорту зрівнялися, і зросло виробництво всередині України. Сталося це з простої причини. Так, падіння обсягів імпорту керамічної виробів було набагато більшим, ніж у країні в цілому і в інших галузях та сегментах різних ринків. Як підсумок - місце імпортної кераміки стала займати вітчизняна. Тому в 2009 році на ринку стало з'являтися багато абсолютно нових дрібних фірм і декілька великих. Деякі лідери, такі як ТД «Керамін», закінчили своє існування банкрутством. Інші ж, наприклад польська Cersanit, розширили присутність у нашій країні за рахунок відкриття нового виробництва.

Сам же імпорт керамічних виробів в 2007-2010 роках зростав «на очах». Так, в 2008році в країну було завезено кераміки вартістю на 36 млн доларів (110%) більше, ніж у 2007-му (100%). У 2009році (74%) це зростання було нижчим - до України було імпортовано товарів на суму вартістю на 39млн. доларів меншим, ніж у 2008 році. Така позитивна динаміка для імпорту закінчилася з початком кризи. Обсяги імпорту в доларах і євро впали більш ніж у два рази. У 2010 році падіння загального імпорту склало 47%. Ці дані представлені у діаграмі 1.

Імпорт керамічних товарів

1.2 Характеристика Сумського фарфорового заводу

Сумський фарфоровий завод - одне з унікальних підприємств Сумщини, вже багато років поєднує у своїй продукції високу якість, доступність і художню цінність. Відомий він далеко за межами України, а в нашій країні вже давно став лідером порцелянової промисловості. І це не випадково: впродовж всієї своєї історії підприємство вмить реагувало на нові запити споживачів, даючи життя оригінальним зразкам продукції. Незмінним залишалося тільки одне: якість готової посуду. Незалежно від того, призначена вона для закладів громадського харчування або дорогих художніх колекцій, її склад і технологія виробництва завжди відповідали всім стандартам екології та безпеки. Крім повсякденного й святкового посуду Сумський фарфоровий завод виробляє і унікальні, ексклюзивні сувеніри, які становлять значну художньо-естетичну цінність. Адже справжній фарфор всю свою історію був предметом колекціонування, багато його зразків прикрашають найвідоміші музеї. Такі вироби можуть стати окрасою будь-якого будинку або кабінету, оригінальним, незвичайним і цінним подарунком для друзів, колег, керівництва або ділових партнерів. Ці вази, сувеніри, унікальні сервізи - справжні предмети мистецтва, тонкими лініями і візерунками яких можна милуватися годинами.

Історія фарфорового заводу

Будівництво фарфорового заводу в м. Суми було розпочато в 1963 р. Перший посуд побачив світ у 1965 році. Це були сервізи, гуртки, сувенірно-подарункові вироби. Завод побудували всього за два роки, а тому вчитися і набиратися досвіду його працівникам потрібно було на ходу. І, тим не менше, вже в перший рік роботи завод випустив 770 тис. шт. готових виробів. Зараз ця цифра здається смішною - на початку 90-х Сумський фарфоровий завод виробляв за рік більше 16 млн. виробів. Для такого зростання знадобилося безперервний розвиток і вдосконалення технології, постійна робота над розширенням асортименту, пошук нових ринків збуту. Завдяки цій міцності підставі заводу вдалося не тільки пережити подальший розвал економіки, а й відродитися, пристосуватися до нових реалій і знову підтвердити високе звання лідера. Перші роки життя, як і перші кроки людини, були важкими. На кінець 1994 р. була досягнута потужність 16,1 млн. шт. готових фарфорових виробів на рік. У 1992 році колектив заводу оформив договір оренди державного майна організований на базі існуючого підприємства «Сумський орендний фарфоровий завод». У 1994 році після викупу колективом державного майна Сумської орендний фарфоровий завод був реорганізований в Акціонерне товариство закритого типу «Сумський фарфоровий завод». Як і люди, заводи теж можуть хворіти. Так трапилося і з фарфоровими заводами Україні. Сумський фарфоровий завод, хоч і знизив обсяги випуску продукції вдвічі, проте зумів зберегти і виробничий капітал, і основу всієї роботи - кадри. З 1996 по 2002 роки завод боровся за своє існування. Але не дивлячись на це, з другої половини 2002 року за короткий період Сумський фарфоровий завод відродив у повному обсязі колишній випуск продукції, знайшов ринки збуту і підігнав виробництво під примхи і потреби споживача. На сьогодні Сумський фарфоровий завод є брендом вітчизняної порцелянової промисловості. Вироби заводу успішно змагаються за якість, зовнішнім виглядом - з виробами підприємств, історія яких тягнеться за більш давніх часів. Виробляючи близько 150 найменувань порцелянової продукції, фарфорова продукція даного підприємства знаходить широке застосування практично у всіх сферах народного господарства. Її асортимент змінюється, виходячи зі споживчих переваг і кон'юктури ринку.

Сервірування столу вишуканим посудом «Сумського фарфорового заводу» - це прекрасна можливість продемонструвати свою гостинність і добрий смак. Мереживо квітів та краса стриманих ліній, безумовно, створять необхідний настрій, адже кожен предмет, чашка або блюдо, кавовий або чайний сервізи, зберігає тепло умілих рук майстра.

Якість виробів Сумського фарфорового заводу була підтверджена на конкурсах і виставках. Так, у 2003 році АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» був фіналістом Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» в номінації промислові товари.

У 2007 році підприємство було переможцем Всеукраїнського конкурсу - виставки «Кращий вітчизняний товар року 2007» в номінації «Виробництво порцеляни, фаянсу і скла». У червні 2008 року за підсумками регіонального етапу всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» був визнаний переможцем у номінації «Промислові товари для населення».

У 2009 році - лауреат у конкурсі «100 кращих товарів» у номінації «Промислові товари для населення».

У 2010 році АТЗТ Сумський фарфоровий завод переможець регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», в номінації «Промислові товари для населення".

1.3 Характеристика властивостей фарфорових виробів

До основних споживних характеристик фарфорових виробів відносяться:

Білизна - еталоном білизни є баритова пластина, білизна якої становить 100%. Білизна фарфору складає 55 - 63%. Білизна фаянсу не нормується стандартом, він може мати відтінки. Це - важливий естетичний показник фарфоро-фаянсових виробів.

Пористість - це наявність відкритих і замкнутих пор в черепку. Із збільшенням пористості знижується міцність виробів, їх термостійкість і хімічна стійкість, гігієнічність, просвічування, але дещо збільшується білизна.

Просвічування - відношення світла, що проходить через черепок, до світла, яке падає на черепок. Фарфор повинен просвічуватись при товщині черепка до 2,5 мм. Такі споживчі властивості мають тільки твердий і м'який фарфор.

Блиск глазурі - спроможність дзеркально відображати світло. Визначається складом глазурі і станом поверхні. Блиск фарфору менший, ніж майоліки. Деякі дефекти знижують блиск до 20%.

Твердість - характеризує міцність глазурі і визначає спроможність матеріалу протистояти вдавлюванню другого, більш твердого тіла. Твердість глазурі у фарфору у 3,5 разів більша, ніж у фаянсу.

Механічна міцність - спроможність матеріалу протистояти руйнуванню під дією зовнішніх сил. Керамічні вироби добре протистоять зжиманню, але швидко руйнуються при ударних навантаженнях.

Термічні властивості - залежать від сировини, властивостей глазурі і її співпадання з черепком по термічному розширенню. Вироби із фарфору більш термостійкі.

Електричні властивості - вироби із фарфору хороші діелектрики.

Хімічна стійкість глазурі і надглазурного декору - визначають нешкідливість, гігієнічність виробів, спроможність не руйнуватися під дією води, харчових кислот і лугів. Керамічні вироби вважаються хімічно стійкими.

1.4 Фактори, що формують якість фарфорових виробів

Якість фарфорових виробів залежить від багатьох факторів. Основними них є сировина і матеріали, технологічний процес, рівень вимог нормативної документації, а також пакування, маркування, умови зберігання. В своїй курсовій роботі я акцентувала увагу на двох основних факторах: це сировина та технологічний процес.

1.4.1 Сировина і матеріали

Сировинні матеріали, вживані в фарфоровому виробництві, можна розділити на три групи: пластичні (головним чином, глинисті) матеріали; непластичні матеріали (охлялі і плавні); матеріали для глазурі і барвники.

Пластичні матеріали. Пластичними називають матеріали, які, будучи замішані з водою, здатні під впливом зовнішніх впливів приймати потрібну форму і зберігати її після сушки і випалення. У виробництві кераміки використовують глинисті матеріали - глини і каолін.

Глини - це тонкодисперсні гірські породи, які утворюються в результаті механічного та хімічного руйнування гірських порід. При глибокому хімічному впливі води, кисню повітря, вуглекислоти та інших факторів відбувається процес каолінізаціі з утворенням нової речовини - каолініту. В глинах міститься до 80% каолініту, а також кварц, вапняк, польовий шпат та ін. Домішки можуть надавати виробам різні відтінки, тому для тонкої кераміки використовують білі глини з вмістом оксидів заліза і титану від 0,8-1 до 2, 5% (у сумі).

Каолін на відміну від глин складається в основному з каолініту, що забезпечує велику білизну і тугоплавкість виробів. Для виробництва гончарних виробів застосовують жовтуваті глини, які мають достатню пластичність, тому форма виробів при випалі не змінюється.

Глинисту сировину класифікують за дисперсністю: високодисперсну, дисперсну, грубо дисперсну; частинки розміром більше 0,5 мм вважаються включенням.

Властивості глинистих матеріалів, від яких залежить технологічний процес, можна поділити на чотири основні групи: водні, механічні, сушильні і термічні (випалювальні властивості глинистих матеріалів).

Водні властивості глинистих матеріалів визначаються розмоканням глин. При розмоканні глини вода проникає в пори між частинками її, відбувається розпад крупних частинок на дрібні, частки набухають, збільшується їх обсяг.

З механічних властивостей глинистих матеріалів найважливішим є пластичність, тобто здатність глинистої маси деформуватися без розривів, тріщин і зберігати певну форму після припинення дії зовнішніх зусиль. Вона залежить від природи глин, форми і розміру часток, кількості рідкої фази. Пластичність регулюється вилежування і вакуумування, введенням кварцового піску і інших речовин.

Сушильні властивості - ступінь повітряної усадки, чутливість до сушки і ін. Лінійні розміри виробів з глини змінюються при сушінні. Зазвичай усадка при сушінні становить 2-8%, що сприяє відділенню виробів від гіпсових форм. Величина усадки залежить від режиму сушіння: при повільній сушці вона більше. Чутливість глин до сушіння характеризує їх стійкість до утворення тріщин, тріщини утворюються внаслідок неоднакової усадки виробу в різних напрямках (по поверхні). При додаванні матеріалів усадка зменшується.

Термічні властивості матеріалів проявляються в процесі нагрівання (випалу) фарфорових виробів. Найважливіші термічні властивості - вогнетривкість, спікання, вогнева усадка.

Вогнетривкість - це здатність глинистих матеріалів витримувати високі температури не розплавляючись. Залежно від вогнетривкості глинисті матеріали ділять на легкоплавкі (нижче 1350° С), тугоплавкі (1350-1580°С), вогнетривкі (вище 1580°С). Легкоплавкі глини використовують для виробництва будівельної цегли, черепиці, гончарних виробів, тугоплавкі - для порцеляни та фаянсу, а вогнетривкі глини - для технічної кераміки.

Спікання характеризує здатність глин ущільнюватися з утворенням щільного черепка (з водопоглиненням не більше 5%).

Непластичні матеріали. Охлялі матеріали застосовують для зменшення деформації, розтріскування, усадки виробів при тепловій обробці глинистих матеріалів. Як відчеплення глинистої маси застосовують кварцовий пісок тонкого помелу, з невеликим вмістом оксидів заліза (0,2-0,3%). Наявність оксидів заліза в сировині викликає утворення темних плям мушок. Крім піску, для відщеплення глин застосовують шамот (обпалену глину), шлаки, бій керамічних виробів та ін.

Плавні - це речовини, які при взаємодії з сировинними матеріалами шихти утворюють легкоплавкі з'єднання. Їх вводять до складу маси для зниження температури випалу, так як температура плавлення їх 1200-1290°С. Вони сприяють розчиненню інших мінералів, ущільнюють черепок, збільшують щільність, міцність, просвічуваність обпалених виробів, зменшують пористість. Як плавнів застосовують польовий шпат і пегматит.

Керамічні фарби - це є оксиди металів, які при випаленні випалюються до поверхні виробів. До складу керамічних фарб входять і легкоплавкі (флюси), які сприяють кращому зчепленню фарби з черепком виробу. Фарби бувають надглазурні і підглазурні.

Надглазурні фарби наносять на попередньо обпалені і покриті глазур'ю вироби. Як пігменти застосовують оксиди кобальту, хрому, міді, рідко земельних металів; надглазурні фарби яскраві, блискучі, різноманітних кольорів.

Підглазуровими фарбами покривають висушені або тільки обпалені вироби. Вони повинні бути термостійкими, тугоплавкими, так як закріплюються одночасно з закріпленням глазурі - на фарфорових виробах при температурі 1250 - 1410 ° С.

Прикрашають фарфорові вироби люстрами, які надають поверхні красивий металевий блиск, райдужні переливи.

Підготовка сировинних матеріалів і приготування керамічної маси.

Підготовка сировинних матеріалів полягає в їх очищення та через подрібнення.

Пластичні матеріали (глина, каолін) знаходяться в масоприготувальних цехах у вигляді порошків, грудок різного розміру. Перед змішуванням з непластичними матеріалами глини розпускають у воді і отримують суспензію, яку проціджують через сита. Одночасно проводять сепарацію залізовмісних матеріалів; при мокрій сепарації видаляється до 80% вільного заліза, що запобігає появі дефекту мушка. Непластичні матеріали знаходять на заводі також з більшою кількістю домішок, різних за величиною. Для кращого сортування та подрібнення їх нагрівають (до 1000°С), а потім різко охолоджують. Матеріал подрібнюють спочатку з допомогою бігунків (котків) з граніту, а потім в мокрому вигляді в кульовому млині.

Способи приготування маси повинні забезпечувати постійне співвідношення матеріалів, які входять в шихту, їх вологості, формуючих властивостей; порушення цих умов призводить до появлення дефектів. Керамічну масу готують із сухих порошків (для вогнетривів, цегли) або рідким способом. Для того, щоб маса мала високу ступінь однорідності, її готують з суспензій шляхом змішування. В шаровий млин, де подрібнювались непластичні матеріали, додають глину, каоліни; через 5-8 год утворюються тонко дисперсні матеріали. Отриману суспензію проціджують, зневоднюють до вологості 18-25% (для пластичного формування) або 36% (для відливання в форм). Склад різних частин маси, отриманої в камерних фільтр-пресах, неоднорідний, крім того, в масі міститься велика кількість повітря. Для поліпшення властивостей формувального складу масу вирівнюють, проводять гомогенізацію. Раніше це досягалося тривалим вилежування (до двох тижнів).

Формування та сушка виробів.

При виробництві тонкої кераміки в залежності від форми виробів використовують три основні методи формування: формування з пластичної маси у формах (гіпсових, стальних, пластмасових); формування з рідкої маси (шлікера); пресування з порошкоподібної маси (щільного тіста).

Формування пластичної маси з вологістю 23-28% застосовують для виробництва посуду з фарфору. Вироби, що мають форму тіл обертання (тарілки, блюдця), виготовляють у гіпсовій формі. На гіпсову форму укладають заготовку, форма обертається, виріб формується шаблоном, який поступово опускається. Під дією шаблону маса розподіляється по поверхні форми, а надлишок її виходить назовні. Гіпсову форму знімають з верстата, виріб через 10-15 хв відділяється від форми, і його направляють на сушку. Виробництво помітно підвищується при використанні верстатів з нерухомою гіпсової формою і обертовим шаблоном, роликом, який поступово розгортає глиняну масу. 3 останнім часом стали застосовувати форми з порошкоподібного поліхлорвінілу і ролики з гідрофобних пластмас, що дозволило підвищити оборотність форм в 4-7 разів при зменшення їх маси в 2 рази.

Пластичним формуванням отримують вироби з невеликою кількістю повітряних включень, щільною й однорідною структурою, формування не вимагає великих зусиль, тому формувальні автомати і напівавтомати прості за конструкцією, високопродуктивні. Але цим методом неможливо покращити вироби складної форми, наприклад чайники, чашки. Формування з рідкої маси (лиття) засновано на тому, що шлікер (текуча густа керамічна маса) здатний віддавати воду пористій гіпсовій формі з утворенням на її поверхні щільного шару. Шлікер повинен бути однорідною сумішю і повинен містити мінімальну кількість води, мати невисоку в'язкість і проходити у вузьких місцях форми. При дотримання цих умов відходи при формуванні мінімальні. Вологість шлікера для фаянсу 29-30%, для фарфору - 32-34%. Вироби виготовляють двома способами - зливним і наливним. Зливним способом отримують чашки, чайники, цукорниці та інші порожнисті вироби. Шлікер заливають у форму і залежно від товщини черепка витримують в ній кілька хвилин. При наливному способі шлікером заповнюють порожнину між двома або кількома роз'ємними формами. Цим способом одержують вироби різної товщини, більшість розмірів (скульптури), а також приставні ручки для чайників, чашок і ін.

Відливанням з рідкої маси виробляють чашки для чайних і кавових сервізів з дуже тонкими стінками. З маси вологістю 8-11% виготовляють товстостінні з вироби, методом напівсухого пресування в пресформах.

Швидкість сушки багато в чому залежить від сировини, способу формування і форми виробів. Наприклад, вироби кулястої форми висихають рівномірно, а вироби з гострими кутами, з тонкими стінками сохнуть нерівномірно, при цьому можуть утворитися дефекти. В даний час широко застосовують сушку гарячим повітрям, інфрачервоними променями, струмами високої частоти, ультразвуком та іншими способами; час сушки скоротився до декількох хвилин, особливо при підвищеній температурі (до 140°С). Вологість висушених виробів не більше 3%, великих - до 0,5%.

Після сушіння вироби піддають оправці, тобто видаляють сліди форми, нерівності поверхні та інші дефекти.

Випал і глазурування фарфорових виробів

Основні властивості фарфорових вироби набувають у процесі випалу. Випал порцелянових виробів відбувається у дві стадії: перший випал - попередній (утельний), другий - политий (після глазурування). Утельний випал необхідний для додання черепку достатньої міцності і для зручності подальшої обробки (глазурування). При другому випалі - политому - закріплюється глазур, черепок остаточно спікається і набуває необхідні властивості. Перший випал протікає при температурі 900-1000°С. На початку відбувається видалення вологи, розкладання компонентів, а потім спікання черепка. При порушенні режиму можливі різні деформації виробів. Після першого випалу вироби сортують, легкими ударами визначають їх цілість.

Глазур'ю вироби покривають зануренням, обливанням, пульверизацією. Після глазурування з ніжки (або верхнього краю) вироби зчищають від тютюну глазурі щоб уникнути сплавлення її з підставкою. Политий випал фарфору протікає при температурі 1350 - 1400°С. Порушення режиму цього випалу викликає такі дефекти глазурі, як брижі, капи, хвилястість, кратер і ін.

Вироби з фарфору без розділок називаються «білизна».

Для випалу кераміки використовують різні печі, які відрізняються від раніше застосовуваних горнів високими виробництвом і ступенем автоматизації.

Декорування фарфорових виробів

Художня цінність фарфорових виробів визначається гармонійним поєднанням матеріалу, форми предмету і оздоблення. Художники прагнуть поєднувати виразну форму і розпис кераміки з функціональною доцільністю і сучасною технологією. Декорують фарфорові вироби при формуванні (рельєфами н поглибленими візерунками), а також завдяки нанесеним фарфоровими фарбами і декоративним глазурям. Фарфорові фарби наносять кистю (вусик, відводка, стрічка, живописні малюнки, оброблення) і напівмеханізованим способом (криття, трафарет, печатку, штамп, фотокераміка). Нерідко па одному виробі знаходиться декілька видів декору, що додає велику виразність виробам.

Вусик, відводка, стрічка - смуги, які наносять фарбою або золотом. Ширина вусика до 1 мм, відводки - 1-3, стрічки - від 4 до 10 мм. Відводку наносять пензлем на турнетках (підставки), що приводяться в обертання двигуном. Процес нанесення ліній на вироби, що мають форму тіл обертання (чашки, кружки, блюдця тощо), механізований, однак ручки, носики, різні виступаючі деталі розфарбовують вручну.

Живописні малюнки можна розділити за художньою цінністю, складністю, трудомісткістю на кілька груп: ручні малюнки на виробах масового випуску - нескладні, є доповненням до інших оброблень (трафаретом, деколлю); малюнки середньої складності - один і той же малюнок, зазвичай рослинного мотиву, багаторазово повторюється; високохудожні малюнки - виконані кількома фарбами, оригінальною тематикою, з назвами («Червона гвоздика», «Ранок», «Золотистий»), застосовуються для подарункових наборів, сервізів. Від інших оздоблень живописні малюнки відрізняються наявністю слідів (мазків) кисті, пера, і, крім того, однакові малюнки на однотипових виробах можуть дещо різнитися, так як неможливо відтворити їх абсолютно точно.

Види живописних малюнків: арабеска - вузький бортовий орнамент; пестріння рельєфу - часткове розмальовування рельєфу для підкреслення окремих деталей; промазка рельєфу - рельєф повністю покритий фарбою; домальовування - є додаткові штрихи до основного малюнку (часто до деколі); оброблення медальйона - виділення кордону медальйонах.

Криття - вироби покривають фарбою за допомогою пульверизатору (аерографа). Криття розрізняють суцільне, таке, що сходить, напівкриття і з прочищенням. Криття називається суцільним, коли борт тарілок, корпус штучних виробів (чашок, чайників, цукорниць тощо) покриваються рівномірним шаром фарби. Поверхня блюдця також покривається повністю, за винятком місце для чашки. При низхідному критті роблять поступовий перехід від сильного тону фарби до слабкого. Напівпокриттям називається суцільне покриття фарбою шириною більше 20 мм. Якщо в суцільному надглазурному покритті залишені незафарбовані ділянки (край виробу, медальйон, малюнок у вигляді горошку та ін), то це криття з прочищенням.

Трафарет - це малюнок, який наносять за допомогою пульверизатора через трафарет. Трафарети виготовляються з тонких листів фольги, та інших матеріалів, являють собою гнучкі пластинки з прорізами, що відтворюють малюнок. При використанні одного трафарету виходить одноколірний малюнок, кількох трафаретів - багатоколірний. Трафарети повинні щільно прилягати до поверхні, щоб фарба не попадала під них, інакше контур малюнка буде розпливчастим. Малюнок, нанесений трафаретом, з різко окресленими гранями, площинний, без тональних переходів, як би розчленований тонкими лініями.

Друк - графічний, переважно одноколірний малюнок, одержаний за допомогою гравірувального валу (пластини). На тонкий папір (типу цигаркового) наносять малюнок, потім вологий відбиток обережно накладають на виріб, притискають губкою і прокочують валиком. На виробі залишається відбиток, який потім обпалюють. В даний час застосовують механізований спосіб нанесення друку за допомогою еластичного конуса, який залишає малюнок на поверхні виробу. Друкований малюнок контурний, на ньому помітні рисочки, дрібні штрихи. Друк часто доповнюють іншими малюнками.

Штамп - один з найпростіших способів декорування фарфорових виробів. Це одноколірний малюнок, найчастіше доповнює інші малюнки. Ручним способом штамп наносять спеціальним штемпелем. Штемпелі, прижимають, до розтертого на склі тонкому шару фарби або препарату золота, а потім, злегка натискаючи, прикладають до виробу. Для нанесення бортового орнаменту часто застосовують штемпельний ролик.

Використовують також напівавтомати, у яких желатинова подушка періодично набирає фарбу і переносить її на виріб; продуктивність їх - до 500 шт. на годину.

Декалькоманія (деколь) - одноколірний або багатофарбовий малюнок, що наноситься на виріб за допомогою перекладних малюнків. Малюнки на папері отримують двома способами - літографічним або методом шовкографії.

Літографські деколь наносять за наступною схемою: печатні малюнків на спеціальній швидко розмокає папері; нанесені на поверхню виробу спеціальної клейкої мастики; розмочування у воді протягом 1-2 хв паперу з нанесеним малюнком; накладення на виріб малюнка і відділення папери; розгладження перекладеного малюнка від центру до країв, так як при надлишку повітря і води під малюнком деколь розривається при випалюванні; випал при температурі 775-820°С. Малюнок, нанесений методом літографський деколі, не дуже яскравий, на ньому помітні сліди точок, штрихів.

Методом шовкографії наносять зсувну деколь. Цей спосіб дозволяє спростити процес нанесення малюнка (не потрібні такі операції, як нанесення і видалення мастики), а також печатати малюнок будь-якої складності, причому він виходить більш щільний, рельєфний, яскравий. Велике значення має режим випалу, так як при неправильному виробі температури (790 С) лак, мастика згортаються, що викликає збірку деколі.

Шовкографія - нанесення малюнка безпосередньо на виріб за допомогою сітчастих трафаретів. Фарбу продавлюють через отвори спеціальної паклі роликом. Сітку трафарету виготовлять з капрону або іншій синтетичної тканини. Методом шовкографії отримують яскраві, соковиті, рельєфні зображення високих груп розділок.

Фотокераміка не отримала великого поширення, оскільки це складний і тривалий процес. У теперішній час малюнки фотокераміки в основному коричневого кольору, проте з розвитком кольорової фотографії відкриваються нові можливості декорування виробів. Цим методом користуються в основному для нанесення портретів, різних пейзажів.

За характером розташування і кількості прикрас на виробі розрізняють малюнки букетом - з кількістю малюнків або лепків до трьох включно; розкидані - п'ять і більше малюнків і ліпленнь; розкидані з великим букетом - наносять на вироби столового асортименту, в центрі великий букет - чотири и більше ліпленнь або малюнків; бортові - орнаментальна безперервне прикраса, найчастіше по краю виробу; суцільні - це прикраси, що наносяться на всю внутрішню або зовнішню поверхню, наприклад по всьому борту тарілок,блюдець до нижнього вигину.

Крім фарб, для надглазурування і підглазурвання декорування застосовують препарати рідкого і порошкоподібного золота і срібла. Препарат рідкого золота містить від 10 до 15% металу. Після нанесення і випалу при температурі 600-800°С виходить дзеркальна блискуча плівка товщиною 0,1 мм. У якості в'яжучих речовин застосовують бензол, скипидар та ін Для отримання матової плівки змінюють концентрацію препарату і вводять добавки інших металів. Іноді по матовому золоту виконують гравірувальний малюнок - цировку.

1.4.2 Технологічний процес

Технологічний процес виготовлення фарфорових виробів на Сумському фарфоровому заводі має наступні технологічні операції. Кожна із цих операцій має велике значення в формуванні якості готових виробів. При недотриманні режимів однієї з них може виникнути цілий ряд дефектів, які понизять сорт виробів або ж переведуть їх у брак. Продуктивність помітно підвищується при використанні сучасного обладнання і нових технологічних схем. Вироби на заводі виготовляють двома способами - пластичним формуванням та литтям (зливним і наливним способами). Пластичним формуванням виготовляють вироби типу тарілок, кружок тощо. Наливним - полі, об'ємні вироби складної форми типу чайники, кав'ярники тощо. Кожний спосіб має свої переваги, їх технологія роками відпрацьована на заводі. Випадки отримання браку рідкі.

Фарфорову масу готують із сухих порошків (для вогнетривів, цегли) або рідким (шлікерної) способом (для виробництва посуду). Для того щоб маса мала високу ступінь однорідності, її готують з суспензій шляхом змішування. У кульовий млин, де подрібнювались непластичні матеріали, додають глину, каоліни; через 5-8 год утворюються тонко дисперсні матеріали. Отриману суспензію проціджують, очищають від домішок металу, зневоднюють до вологості 18-25% (для пластичного формування) або 36% (для відливання в формах). Склад різних частин маси, отриманої в камерних фільтр-пресах, неоднорідний, крім того, в масі міститься велика кількість повітря. Для поліпшення властивостей формувального складу маси вирівнюють, проводять гомогенізацію. Раніше це досягалося тривалим вилежування (до двох тижнів), тепер застосовують дворазовий промин з м'ялкою і добове витримування в контейнері.

При виробництві тонкого фарфору в залежності від форми виробів використовують три основні методи формування: формування з пластичної маси у формах (гіпсових, стальних, пластмасових); формування з рідкої маси (шлікера); пресування з порошкоподібної маси (щільного тіста).

Основні властивості фарфорових виробів набувають у процесі випалу. Випал виробів відбувається у дві стадії: перший випал - попередній (утельний), другий - политій (після глазурування). Утельний випал необхідний для додання черепку достатньої міцності і для зручності подальшої обробки (глазурування ). При другому випалі - политому закріплюється глазур, черепок остаточно спікається і набуває необхідні властивості.

Перший випал протікає при температурі 900-1000°С. Спочатку відбувається видалення вологи, розкладання компонентів, а потім спікання черепка. При порушенні режиму можливі різні деформації виробів. Після першого випалу вироби сортують і легкими ударами визначають їх цілість.

Политий випал фарфору протікає при температурі 1350 - 1400 ° С. Порушення режиму цього випалу викликає такі дефекти глазурі, як брижі, капи, хвилястість, кратер і ін.

Схема технологічного процесу представлена у табл.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, технологічний процес має велике значення для формування якості готових фарфорових виробів. При порушенні технології саме: недотриманні режиму обпікання, часу обпікання тощо на виробах виникати додатки, які з нормативою документацією є недопустимими.

1.5 Класифікація фарфорових виробів

Вироби із фарфору класифікуються за наступними ознаками:

За видом черепка - фарфор відноситься до кераміки із щільним, спеченим черепком.

За функціональним призначенням - побутовий посуд та художні вироби.

За призначенням - побутовий посуд поділяється на чайний, кавовий, столовий, дитячий та інші вироби. Художні вироби на серійні і унікальні;

За фасонами - фасон визначається висотою корпусу та конструкцією.

За розмірами - полі (об'ємні), плоскі, високі, а також- посуд - мілкі та крупні вироби; художні вироби - мілкі, середні, крупні.

За видами декору - без декору (білизна); з декором - всі види декору в залежності від його складності поділяються на групи, які впливають на ціну готового виробу.

За комплектністю - штучні, парні та комплектні вироби.

1.6 Характеристика асортименту фарфорових виробів

Фарфорові вироби відносять до виробів складного асортименту. Групи виробів та види наступні:

Столовий посуд:

тарілки - глибокі з діаметром 240 мм, висота більше 40 мм, місткість 0,5 л та глибокі діаметром 200 мм, місткість 0,25 л - десертні ; мілкі з діаметром 240 мм; закусочні - 200 мм; десертні - 175 мм, пиріжкові - 150 мм, дитячі -178 мм. Край тарілок буває гладким, вирізним, потовщеним;

миски - діаметр170 - 220 мм, місткість 350 см³, глибина 60-70 мм;

салатники - відрізняються різними фасонами - круглі, квадратні, овальні тощо. Місткість порційних від 120 см³, для подачі салатів - до 1000 см³;

блюда - для подачі гарячих і холодних закусок, пиріжків тощо. Мають більш товстіші стінки, діаметр 300-450 мм; бувають глибокі, різних фасонів;

вази для супу чи компоту - круглі, овальні. Кришка має виріз для ложки. Місткість 2000-3500 см³;

оселедниці - різних фасонів, діаметр 135 - 300 мм, бувають з низьким і високим бортом, порційні і звичайні;

підливочники - для подачі соусів і підлив. Місткість 80-400 см³. Мають злив і ручку, іноді - піддон;

сухарниці - неглибокі блюда круглої, овальної, трикутної форми, розмір 270-300 мм;

а також - перечниці, гірчичниці, хрінниці, солонки, сметанниці, менажниці, графини і кувшини з рюмками і стаканами до них.

Фарфоровий чайний і кавовий посуд:

чашки з блюдцями (парні вироби) - різних фасонів і прикрас. Бувають для чаю ( місткість 200-250 см³ - звичайні; 260-275, 300-350 см³ - напівапетитні; 400-500 см³ - апетитні і подарункові, які мають тематичний рисунок, виготовлені ручним способом.); для кави (місткість 60-130 см³, можуть виготовляти із кісткового фарфору); дитячі (мають нескладні рисунки дитячого характеру, місткість 175 см³). Блюдця для звичайних чашок мають діаметр 135-140 мм, для напівапетитних - 150-155 мм, для апетитних - 160-190 мм, для кавових - 110-120, для дитячих - 138 мм. У комплекті вартість чашки складає 60%, блюдця - 40%;

блюдця для варення - більш глибокі, мають діаметр 90-100 мм;

кружки на відміну від чашок випускають без блюдець, більш простих фасонів, іноді без ручок; мають форму корпусу циліндричну чи конічну. Малюнок крупний, сувенірний чи тематичний. Місткість кружок з потовщеним черепком (до 7 мм) від 100 до 150 см³, із звичайним - 90-500 см³, іноді і більшим;

бокали нагадують велику чашку, мають місткість 400-600 см³, овальну чи циліндричну форму, з ручкою, бувають у комплекті з блюдцями. Прикраси носять подарунковий характер;

стакани мають розміри 100-250 см3, не мають ручки;

піали мають місткість 140-400 см³. По формі нагадують відкриту чашу, призначені для чаю;

цукерниці бувають з ручками і без них, різних фасонів, місткість 250-600 см³;

маслянки бувають на піддоні і без нього, з кришкою, місткість до 400 см3, різної форми;

чайники поділяють на доливні (1000-1400 см3 ) та для заварювання чаю (до 400 см3). Фасони дуже різноманітні. Кришка має отвір для виходу пари, а в корпусі є сіточка. Бувають сувенірні;

кав'ярники відрізняються від чайників витягнутою вгору формою, вузьким довгим носиком, сіточка відсутня, кав'ярник можна нахиляти під великим кутом, так як на кришці є виступ;

молочники мають місткість 500 см³, а вершківниці - 150-425 см³, з кришками чи без неї;

вази для фруктів різних фасонів, на ніжці не нижче 30 мм, діаметром 240-270 мм;

вази для варення мають діаметр 120 мм, висота ніжки від 25 мм;

кувшини для молока та ін. напоїв виробляють з кришкою, місткість до 2000 см³.

Комплектні вироби із фарфору.

Сервізи. Столові сервізи на 6 персон складаються із 30-35 предметів і включають тарілки глибокі, мілкі, вази для супу, салатники, блюдо кругле і овальне, підливочник, солонку, перечницю. Сервізи на 12 персон мають подвійну кількість виробів. Сервізи мають назву, пов'язану з їх формою, прикрасою або виготівником (Овальний, Біла роза, Сумський).

Чайні сервізи виробляють у більш широкому асортименті, ніж столові. Вони дуже різноманітні за прикрасами. Кількість виробів на 6 персон 14-24, це - чашки з блюдцями, чайники, маслянки, цукерниці, вершківниці. Сервіз на 12 персон може мати 50 предметів, в тому числі тарілки пиріжкові, десертні, блюдця для варення тощо. Кавові сервізи включають кав'ярнники, чашки з блюдцями. Цукерниці, мілкі тарілки, вершків ниці. Бувають на 6 персон (15-21 предмет) і на 12 (до 40 предметів.). Чайно-кавові сервізи містять елементи чайного і кавового сервізів. Кількість предметів 35 і 41.

Гарнітури - комплектні вироби, які містять предмети столового сервізу, чайного, ковового одночасно.

Набори - включають вироби одного виду - набір салатників і т. д.

Прибори - містять вироби різних видів одного призначення - для води, варення, крюшону, туалетні. Вироби комплектів характеризуються єдністю художньо-конструктивного рішення.

Тонкокам'яний і напівфарфоровий посуд.

Тонкокам'яні вироби мають високу механічну міцність, мають спечений черепок сірувато-жовтого кольору, тому їх часто покривають напівпрозорими глазурями. Виробляють різні вироби для зберігання продуктів, кув шини, кружки для пива, тарілки, миски, сервізи. Вироби із напівфарфору мають велику товщину черепка, тому вони механічно міцні. Покривають білими і кольоровими глазур'ями.

Столовий посуд - горшки, салатники, графини, соусники, різні вироби для зберігання продуктів;

Чайно-кавовий посуд - кружки, стакани, маслянки, чайники, кофейники, молочники тощо.

Дитячий посуд;

Комплектні вироби;

Художні вироби.

1.7 Висновки щодо огляду літератури, обґрунтування обраної теми

Провівши аналітичний огляд літературних джерел можна зробити наступні висновки. Керамічні товари - це вироби, які виготовлені із глиняних матеріалів з мінеральними добавками або без них шляхом формування і наступного випалювання. Фарфоровий посуд - це один з основних товарів народного споживання. З ростом у останні роки інтересу до історичної національності, українського національного колориту з'являються перспективи до збільшення попиту керамічних виробів, особливо вироблені з національними мотивами.

Вони мають велике значення в організації побуту та роботи. Покращання їх якості, споживчих властивостей - важлива передумова покращення рівня життя населення.

В своїй курсовій роботі я вирішила дослідити асортимент фарфорових виробів, споживні властивості та якість.

Розглянувши тенденції розвитку ринку фарфорових виробів, що Україні за 2009 - 2011 рік вік покращився. Зараз імпортується близь 500000 тис. різновидів фарфорових виробів. Але з кожним разам питома вага вітчизняних виробів зростає. Ринок фарфорових товарів в Україні стабільно розвивається, працює здорова конкуренція.

Для задоволення різних потреб споживачів фарфор має комплекс споживних властивостей: функціональні, культурно - побутові, естетичні надійність, безпечність.

Тема курсової роботи являється актуальною, тому що дає змогу детально дослідити сучасний асортимент фарфорових виробів, визначити пріоритетні напрямки у виробництві та забезпеченні якості товарів, провести дослідження конкретних зразків фарфорових різних виробів, порівнявши їх якість та споживні властивості.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Для системного підходу щодо опрацювання експериментальної частини курсової роботи мною була розроблена логічна модель експериментальних досліджень, яка представлена на рис. 2.1 :

Рис. 2.1 Логічне моделювання експериментальних досліджень курсової роботи

2.1 Аналіз асортименту виробів Сумського фарфорового заводу

АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» спеціалізується на виробництві фарфорових виробів побутового призначення. Асортимент виробів, що виробляє підприємство досить широкий. Він поділяється на шість основних груп:

1 Блюда;

2 Сервізи;

3 Набори;

4 Сувеніри;

5 Тарілки та кружки;

6 Інші предмети.

Асортимент продукції яку виробляє Сумський фарфоровий завод наступний:

1 Блюда

Блюдо для торта «Ажур», деколь, живопис, відведення золотом.

Блюдо, фасон «Меркурий», живопис, деколь в асортименті, відводка золотом.

Блюдо банкетне «Собор», Таємничий знак, живопис, відводка золотом.

Ваза для фруктів «Корзина», деколь, живопис, іризація, відведення золотом

Ваза для фруктів і цукерок деколь, живопис, промазка золотом

Менажниця «Океан», живопис, деколь. відведення золотом

Блюдо «Лоза», деколь, живопис, відведення золотом

Менажниці «Лист» і «Листочок», відведення золотом, люстр, деколь.

2 Сервізи

Сервіз чайний «Сад», аерограф

Сервіз чайний «Лотос», люстр, живопис, золото

Сервіз чайний «Фортуна», відведення золотом, люстром, деколь

Сервіз чайний «Фортуна», промазка золотом

Сервіз кавовий, грань,деколь

Сервіз чайний, грань, деколь

Сервіз чайний, деколь в асортименті, відведеннялюстром, золотом

Сервіз кавовий «Виноградна лоза», відведення золотом

Сервізкавовий грань «Чистий», промазка золотом

Сервізкавовий «Дзвоник», живопис, відведення золотом

Сервіз кавовий, грань, «Ромашка», люстр, відведення золотом

Сервіз чайний «Ромашка», люстр, відведення золотом

Сервіз кавовий «Конвалія», живопис люстром, промазка золотом

3 Набори

Набір для варення «Журавлиха», аерограф

Комплект столовий, живопис, відведення люстром, золотом, деколь

Набір для спецій «Полюшко», живопис, деколь

Комплект для напоїв, «Мрія», відведення золотом, люстром, деколь

Набір для соку «Струмочок», живопис, відведення золотом