Товарознавча характеристика і конкурентоспроможність цукру та організація торгівлі ним в торгівельних підприємствах України

Культура торгівлі вимагає добре поставленої реклами, широкої інформації покупців про товари, місце й методи продажу, торговельних послугах і т.д. Реклама допомагає покупцеві вибрати товар, заощаджує його час.

Одним з невід'ємних ознак культурної торгівлі є високий санітарний рівень торговельних підприємств, чистота й порядок не тільки в торговельних залах, але й у підсобних, складських приміщеннях.

Культура торгівлі визначається діловими якостями працівників магазина. Продавець повинен знати властивості, призначення товару, способи кулінарної обробки різних продуктів і багато чого іншого. Крім кваліфікованих консультацій, важливо вміти запропонувати, показати й продати товар. Обслуговування повинне супроводжуватися уважним, попереджувальним відношенням до покупця. Мова продавця повинна бути грамотної, спокійної й переконливої. Спокоєм, ритмічністю, вправністю повинні відрізнятися робочі рухи продавця.

При обслуговуванні покупців потрібно бути тонким психологом, підбирати до кожному індивідуальний підхід, оберігаючи достоїнство й покупця й торговельного працівника.

Контролер-касир, продавці повинні вивчати попит покупців і на цій основі вносити пропозиції по розширенню асортиментів і поліпшенню якості товарів, сприяти впровадженню наукової організації праці, опановувати суміжною професією, вивчати досвід передовиків торгівлі, брати активну участь у соціалістичному змаганні[10].

Одним з основних напрямків підвищення культури обслуговування покупців є впровадження й удосконалювання прогресивних методів продажу продовольчих товарів. Для цього необхідно розширювати централізовану фасовку продовольчих товарів на промислових підприємствах, базах (у цехах) торговельних підприємств і керувань торгівлі; збільшувати ресурси продовольчих товарів, домагатися відповідності їхнього виробництва попиту покупців, широти й сталості їхніх асортиментів; поліпшувати впакування й маркування фасованих товарів; поліпшувати матеріально-технічну базу торгівлі, звертаючи особливу увагу на концентрацію й спеціалізацію торговельної мережі й рівень механізації технологічних процесів у магазині; впроваджувати раціональне планування торговельних підприємств, домагаючись ефективного використання торговельних площ і торговельного встаткування; організовувати зразкову рекламу й інформацію покупців у магазині; розширювати й удосконалювати додаткові послуги в торгівлі; домагатися росту професійної майстерності й культурно-технічного рівня торговельних кадрів.

Важливим фактором підвищення культури торгівлі є повсюдно впроваджувана комплексна система керування якістю праці (КСУКТ). Ця система є сукупністю заходів, методів і засобів, спрямованих на забезпечення необхідного рівня якості праці й, отже, культури обслуговування. Систему називають комплексною тому, що вона враховує економічні, технічні, організаційні й соціальні фактори, що впливають на якість торговельного обслуговування. Ця система дозволяє об'єктивно оцінювати якість труда кожного працівника, сприяє підвищенню виробничої активності, зміцненню трудової дисципліни, виконанню й перевиконанню планових завдань, підсилює роль матеріальних і моральних стимулів у підвищенні культури торгівлі. Це досягається прямою залежністю розміру нараховуємої премії, що залежить від коефіцієнта якості праці за місяць кожного працівника.

Показник рівня культури обслуговування покупців визначає наступні показники:

¦ стійкість асортиментів товарів (ступінь відповідності фактичних асортиментів товарів обов'язковому асортиментному переліку);

¦ впровадження прогресивних методів продажу товарів: додаткове обслуговування покупців (відношення фактичної кількості додаткових послуг, надаваних у магазині, до їхньої кількості, передбаченій переліком для даного типу магазина);

¦ витрати часу покупців на очікування обслуговування (на очікування консультації, розрахунку, одержання товарів);

¦ завершеність покупки товарів (відношення фактичної середньоденної кількості покупок до середньоденної кількості людей, що відвідали магазин);

¦ якість праці колективу (середній коефіцієнт якості праці колективу за квартал, півріччя, рік);

¦ культура обслуговування на думку покупців (думка визначається шляхом опитування).

При віднесенні магазинів до підприємств із високим рівнем культури обслуговування, крім величини цього показника, обов'язковою умовою є відсутність порушень режиму роботи магазина, правил ведення й порядку зберігання книги скарг і пропозицій, скарг покупців на низький рівень культури обслуговування, порушень правил продажу товарів. Тому перехід від старого, традиційного методу продажу до нового, прогресивного є об'єктивною необхідністю, викликаної всім ходом суспільного розвитку[5].

Відповідно до встановленої класифікації до прогресивних методів роздрібного продажу продовольчих товарів ставляться: продаж товарів методом самообслуговування, по попередніх замовленнях населення, вдома в покупців, через автомати.

Основне місце серед перерахованих методів займає самообслуговування. Воно є генеральним напрямком у розвитку всієї роздрібної торгівлі.

По-перше, самообслуговування заощаджує час покупця. Торговельні підприємства, що застосовують старий метод продажу, не можуть повністю задовольнити зрослі потреби покупців. При цьому методі часто виникають черги й не тільки до продавця, але й у касу. Покупці іноді звертаються до продавця лише для ознайомлення з асортиментами товарів, на що вони мають повне право. Самообслуговування усуває цей недолік, спрощує розрахунки з покупцем. Покупець може самостійно розпоряджатися своїм часом.

По-друге, застосування самообслуговування збільшує об'єм продажу товарів. Ріст товарообігу забезпечується насамперед за рахунок збільшення ефективності праці працівників і пропускної здатності магазина. Крім того, при безпосередньому доступі покупця до товару збільшується можливість здійснення незапланованих покупок, що також сприяє росту об'єму товарообороту, кількості покупок і середньої вартості однієї покупки.

По-третє, впровадження самообслуговування приводить до зниження витрат обігу в торгівлі. При продажі товарів по методу самообслуговування змінюються функції продавця, зменшуються трудові витрати, що спричиняє скорочення чисельності працівників магазина й економію засобів на виплату заробітної плати. У магазинах самообслуговування для викладення запакованих товарів максимально використається площа всього торговельного залу й збільшується обсяг товарообігу на один квадратний метр торговельної площі. У результаті знижуються витрати на оренду, зміст і ремонт приміщень розраховуючи на одиницю товарообігу. Це також значно заощаджує засобу торговельних підприємств.

По-четверте, самообслуговування збільшує пропускну здатність магазина. На одній і тій же площі торговельного залу при впровадженні самообслуговування можна обслужити значно більше число покупців, чим при традиційному методі продажу, коли кожен продавець обслуговує одночасно тільки одного покупця. При самообслуговуванні всі покупці, що перебувають у торговельному залі, одночасно відбирають товари. У результаті різко прискорюється процес продажу товарів і збільшується пропускна здатність магазина.

Отже, застосування самообслуговування дозволяє обійтися населенню міст меншою кількістю магазинів, що дає більшу економію засобів, що йдуть на їхнє будівництво й зміст. Ця економія є прямим економічним ефектом від впровадження самообслуговування.

І нарешті, по-п'яте, самообслуговування полегшує роботу продавців. При традиційному методі продажу продавець під час обслуговування покупця затрачає багато фізичних сил. Він виконує трудомісткі технічні операції, пов'язані з показом і відпусткою товару. При самообслуговуванні основне завдання контролера торговельного залу полягає в тім, щоб допомогти якщо буде потреба покупцеві вибрати товар і дати консультацію. Самообслуговування дозволяє значно збільшити ефективність праці й обсяг товарообігу на одного торговельного працівника[52].

Для широкого впровадження й подальшого вдосконалювання цього прогресивного методу продажу величезне значення має забезпечення високої ефективності магазинів самообслуговування, під якою розуміється досягнення більше високих у порівнянні з аналогічними магазинами старого типу основних показників господарської діяльності при одночасній економії часу покупців і високій культурі обслуговування.

Досвід роботи передових колективів наочно демонструє наступні шляхи підвищення ефективності магазинів самообслуговування: забезпечення ритмічності надходження товарів; концентрація фасування продовольчих товарів на оптових, плодоовочевих базах і розподільних холодильниках, на складах роздрібних торговельних організацій; впровадження прогресивної технології продажу продовольчих товарів з урахуванням доставки розфасованої й упакованої продукції в магазини в спеціалізованих контейнерах; оснащення магазинів засобами механізації, у тому числі для розвантаження контейнерів і доставки їх у торговельний зал і повне використання торговельної техніки; удосконалювання організації матеріальної відповідальності шляхом впровадження бригадної матеріальної відповідальності обмеженого кола осіб; удосконалювання викладення товарів, поліпшення внутрішньомагазиної реклами за рахунок впровадження товарних символів, поліпшення інтер'єрів магазинів;організація безперебійної роботи всіх касових машин розрахункових вузлів, широка практика сполучення професій і взаємозамінності працівників у випадку відсутності їх по різних причинах;установлення оптимальної чисельності працівників і підвищення ефективності їхньої праці; удосконалювання системи керування якістю праці всіх категорій працівників[10].

В ТД ”Дарниця” є всі передумови для переходу від торгівлі через прилавок до самообслуговування: доволі велика площа торговельної зали (700м²⁾, просторість цієї площі, наявність великої кількості 3-ох, 4-ох ярусних прилавків та сучасного холодильного обладнання, вдале планування приміщення, що дає змогу розмістити необхідну кількість касових апаратів та забезпечити як зручність руху потоку покупців, так і зручність подачі товарів на прилавок.

У задоволенні потреб населення в харчових продуктах основне місце займає стаціонарна роздрібна торговельна мережа. Однак на щоденне відвідування магазинів населення затрачає в рік мільярди годин неробочого часу. Завдання торговельних працівників - наблизити товари до населення, звівши до мінімуму витрати часу покупців.

Продаж товарів за попереднім замовленням сприяє підвищенню культури обслуговування, створенню зручностей для покупців і скороченню витрат часу на придбання продуктів. Продаж за попередніми замовленнями може здійснюватись відділами замовлень продовольчих магазинів. Замовлення може бути прийняте за телефоном, а продукти доставлені додому або за місцем роботи, за що з покупців стягується плата відповідно до тарифу.

Замовлення приймаються на всі товари, наявні в продажі на момент оформлення замовлення.

Замовлення приймають із попередньої, а також з наступною оплатою їхньої вартості в магазині (відділі) замовлень, вдома в покупців або за місцем роботи.

Підставою для оплати є заповнений бланк замовлення встановленої форми. У ньому вказується не тільки найменування товарів, їхня вартість, але й час, до якого ці товари повинні бути поставлені. Після оформлення замовлення працівникам магазину не дозволяється вносити в нього які-небудь зміни без узгодження з покупцем. При доставці замовлених товарів додому або до місця роботи необхідно дотримувати санітарні правила й забезпечувати схоронність товарів.

Завідувач магазином (відділом) замовлень або його заступник контролюють комплектацію замовлень, якість товарів, кількість, дотримання роздрібних цін і тарифів за послуги, строки виконання замовлень й ін.

Продаж продовольчих товарів по попередніх замовленнях має великий соціально-економічний ефект: заощаджується час трудящих, збільшується товарообіг і прибуток торговельних підприємств[69].

Значний розвиток одержав продаж товарів вдома в покупців. Важливою умовою розвитку цього методу продажі є регулярність і дотримання годин доставки продуктів на квартири. Найкращий час обслуговування покупців вдома з 6 год. 30 хв. до 8 год. чи з 16 год. до 18 год. 30 хв.

Магазини, що організують, продаж товарів вдома, у залежності від обсягу робіт можуть мати в штаті продавців-рознощиків, залучати на неповний робочий день домогосподарок, пенсіонерів, студентів, членів будинкових комітетів. Можна залучати до обслуговування вдома працівників магазина, вільних від основної роботи.

Керівництво магазина, з огляду на зону обслуговування, наявність продавців-рознощиків і транспортних засобів, визначає район діяльності кожного рознощика, розробляє найбільш раціональні маршрути доставки. Для доставки товарів додому використаються малолітражні автомобілі, моторолери, ручні візки. Рознощики мають найпростіші ємності для перенесення продуктів.

Оплата за доставку продуктів на квартири покупців ведеться по тарифу. Організація продажу товарів вдома зменшує навантаження на продавців у магазині, сприяє росту товарообігу, підвищує культуру обслуговування населення[52].

В ТД ”Дарниця” є всі передумови для впровадження вищезазначених прогресивних методів торгівлі.

Що стосується асортиментної та цінової політики, то в ТД ”Дарниця” слід також впровадити продаж цукру на розвіс, (сезон консервування), що значно знизить ціну товару, а також ввести до асортименту цукор з тростини, цукрову пудру, які теж користуються попитом у населення. ТД ”Дарниця” слід визначитись чи є доцільним закуповувати цукор у трьох виробників. Адже нормативні вимоги до цукру-піску є чіткими і досить жорсткими, а тому принципової різниці в якості не має. Доцільніше було б обрати одного виробника, який повністю відповідає вимогам ТД ”Дарниця” і укласти з ним довгострокову угоду на вигідних умовах. Адже, працюючи відразу з трьома виробниками, ТД ”Дарниця” несе затрати часу та коштів на оформлення документів, доставку товару та ін. Всі ці затрати безпосередньо впливають на ціну цукру, підвищуючи її. Працюючи з одним виробником на довгострокових умовах, ТД ”Дарниця” матиме можливість отримати знижку при купівлі цукру, корегувати виробництво (упаковка, фасування) під своє замовлення. Як правило така співпраця між виробником та торговельним підприємством є досить вдалою і плідною.

Висновки та пропозиції

З проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1.Управління якістю цукру під час його виробництва та в торговельному підприємстві здійснюється на кожному етапі, починаючи з вирощування цукрових буряків в сільському господарстві. Нажаль не всі підприємства-виробники цукру в Україні виготовляють якісний цукор, тому що не впроваджують системи якості. Так, на Чуднівському та Цюрупинському цукрових заводах впровадили системи управління якістю. Корнинський цукровий завод такої системи не має. Що підтверджується нашими експериментальними дослідженнями.

2. Забезпечення високої якості продукції перетворилось у магістральний напрямок соціально-економічного розвитку більшості країн світу в тому числі й для України. Україна прагне інтегруватись в європейські і світові економічні структури, тому повинна використовувати найсучасніші технології, для отримання найвищої якості продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі відповідні потреби і цим стимулює інтерес до виготовлення якісно нової продукції. З проведеної нами роботи видно, що цукор-пісок Корнинського цукрового заводу не відповідає вимогам цукру-піску для реалізації.

На мою думку може бути дві причин щодо виробництва цукру такої низької якості Корнинським цукровим заводом:

1. Намагання підприємства якнайменшими затратами та будь-яким шляхом виготовити якнайбільшу кількість продукції, нехтуючи при цьому показниками якості.

2. Технологічна та економічна неспроможність підприємства виготовляти цукор високої якості.

Нажаль на сьогоднішній день друга причина є болючою для більшості підприємств сучасної цукрової галузі України, адже всі ми розуміємо, що забезпечити якість недешево, але даний показник продукції є визначальним та основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Отже, якість є важливою ринковою характеристикою товару, а також вона є функцією часу, тому її потрібно постійно співвідносити зі змінами в технології виробництва і вимогами споживачів.

3. Крім проблеми забезпечення і підтримання якості продукції існує ще проблема забезпечення конкурентоспроможності. Необхідно зазначити, що однієї високої якості товару не достатньо для того, щоб він користувався найбільшим попитом у споживачів. Конкурентоспроможність більш широке поняття ніж якість, що є обов'язковим компонентом конкурентоспроможності. Адже конкурентоспроможність включає в себе різні економічні аспекти діяльності підприємства, організацію збуту, сервіс товару, економічні можливості і обмеження споживача, естетичні обмеження товару. Конкурентоспроможність товару, тобто можливість збути його на будь-якому ринку, можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між собою. Ми провели відповідні порівняння і визначили, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи є найбільший конкурентноспроможним, порівняно з цукром-піском Чуднівського і особливо Корнинського цукрових заводів. Це пояснюється тим, що цукор Корнинського цукрового заводу має низьку якість та високу ціну.

4. Що стосується ТД ”Дарниця”, то ми вважаємо, що магазину слід удосконалити основні напрямки маркетингової діяльності:

* вивчення запитів споживачів і моделювання поведінки споживача при здійсненні покупки;

* вивчення товарів-конкурентів та оцінка рівня конкурентоспроможності продукції;

* прогнозування рівня конкурентоспроможності продукції для прийняття ефективних управлінських рішень у перспективному розвитку підприємства;

* створення інформаційної системи маркетингу, що відбиває ринкові можливості підприємства і стан виробничого потенціалу.

Це дасть можливість торговельному підприємству більш ретельно дослідити ринок цукру, обрати виробників, які виготовляють якісний цукор та встановлюють на нього помірні ціни, що в свою чергу забезпечує конкурентоспроможності товару, який продається в магазині і отримання прибутку, та якнайбільш повне задоволення вимог споживачів.

Список використаних джерел і літератури:

1. Аванесов А.Ю., Идрисов Т.К., Сапрохин Г.Н. и др. Организация торговли. - М.; Экономика, 1984 - 336с.

2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Экономика,1996;

3. Ассортиментная политика розничного торгового предприятия // Маркетинг в России и за рубежом. №1, 2003. С.62-63.

4.. Барабанова Е.Н, Л.А Боровикова, В.С Брилева. М.: Экономика,1987г-319с.

5. Бергер И.Н., Чижевская Е.А. Торговые услуги. - К., Техника. 1984 - 192с.

6. Бергер И.Н., Задорожний В.К., Огородник М.А. Построение и размещение розничной торговой сети. - К.; 1974 - 114с.

7. Бурцев В.Л. Реализация готовой продукции: методология контролинга //Управление продажами. - №3 (7). - 2002. - ст.26-31.

8. Білаш В.П. - Інститут аграрної економіки УААН (044) 267-8337, 267-8332. В ринковому огляді використано статистичний матеріал Мінестерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, Національної асоціації цукровиків України.

9. Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торгової фірми. - К.: Лотос,1998;

10. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ.-М.-.Экономика,1991.-271с.

11. Войцеховський О. Что такое магазин самообслуживания // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.46-52.

12. Герасимчук В. Г.Маркетинг теорія і практика.-К. Вища шк., 1994.-327с.

13. Голубков Е.А. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. -М.: "Фин-пресс", 1998. - 416 с.

14. Гончар О.В. Цукор в Україні та за її межами (за даними держкомстату) // Фондовый рынок.- 2001.- №36.- C.22-25

15. Гвоздик О. Ассортиментная и ценовая политика // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.60-61.

16. Данилова Л.Л. Оптимізація асортиментної політики вітчизняних торговельних підприємств // Вісник ДонДУЕТ. №4, 2001. С. 192-196.

17. Жишман А.И., В.А Лосева., А.Р Сапронов. Общая технология сахара и сахаристых веществ - М.:Агропромиздат,1990.

18. Животова И.П. Есть ли предел у расширения? //Новый маркетинг. - 2003. - №8. - с. 19-25.

19. Журнал “ Фондовый рынок” №17, 1999р. с.28. Ринок цукру в Україні. Штефан фон Крамон-Таубадель.

20. Журнал “Економіка АПК”, 2001р., №4.ст.102. Ринок цукру в економічній системі України. Є.В Імас, президент СП ”Укрінтерцукор”.

21. Кирцнер И.Л. Конкуренция и предпринимательство. - М., 2001;

22. Кисляк Н.К.Споживча оцінка асортименту та якості товарів.- К.2000;

23. Коваль В.И. 30 методов стимулирования сбыта// Новый маркетинг. - 2002. - №12. с. 102-103.

24. Крылова Г.Д., Соколова М. Й.Маркетинг. Теория й 86 ситуаций: -М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999.-519с.

25. Конкурентоспособность товара // Маркетолог. -2000. -№4, 18-19;

26. Куць Т.В. Про оцінку конкурентоспроможності продукції // Економіка АПК. - 1998. - №2, с.58-61;

27. Ліськов В.В. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України//Економіка України.- 2003.-№2.-32-33с.

28. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конурентоспособности товаров и услуг. - М.: Юрайт, 2001;

29. Мазаракі А. Перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в Україні: критичний погляд // Вісник КНТЕУ №6 - 2002 - с.3-29

30. Мазаракі А.А., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. - К. “Хрещатик”, 1999.

31. Маркетинг/Под ред. проф, Уткина 3.А.-М.: ААИ "Тандем".Издательство ЭКМОС,2001.-320с.

32. Митина Л.А., Науменко Е.Н. Организация торговли продовольственными товарами. М.: Экономика. 1981 - 189с.

33. Мукосей Д. Искусство торговли// Продукты питания. №20, 2001. С. 26-27.

34. Орлова Н.Я. Фізіологія та біохімія харчування.-К.: КНТЕУ,2001-248с.

34. Панкратов Ф.Г. и др. Рекламная деятельност. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2001. -364 с.

36. Панкратов Ф.Г.,Серегина Т.К. Коммерческая деятельность.- М.:ИВЦ "Маркетинг",2000.-580с.

37. Памбухчиянц О.В. Технология розничной торговли. - М.; Издательский дом “Дашков и К”, 2000 - 184с.

38. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: -К.: ЦНЛ, 2003. -387с.

39. Прауде В.Р.,Білий О. Б. Маркетинг. -К.-.Вища шк., 1994.-256с.

40. Печенкин А.Н. Об оценке конкурентоспособности и товаропроизводителей // Маркетинг. -2000. -№2.;

41. Ромат Е. В. Мерчандайзинг - маркетинговая технология, реализуемая в розничной торговле // Маркетинг и реклама. №1, 2002. С.10-13.

42. Рибин Ю.Б. Конкуренция: реалии и перспективы.- М.: Знание, 1990;

43. Седов В.И. Новые формы конкурентной борьбы в условиях современного капитализма.- М.: Мысль, 1971;

44. Синецкий Б.Н. Основы коммерческой деятельности. Учебник, - М.: Юрист. 1998 - 659с.

45. Справочик товароведа - 1ч.

46. Справочник товароведа - 2ч.

47. Сидоренко О.В.Товарознавчі складові ринкознавства.К.-2001;

48. Статистичний щорічник України за 2002 рік. С.147.

49. Тарнавский В. Закон естественного отбора для товаров // Новый маркетинг. -№11, 2003. С.59-62.

50. Теплов С. М. и др. Комерческое товароведение. - М., 2000.;

51. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организиции в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. - М.: ИНФРА, 2002;

52. Фильченков Д. Организация объектов самообслуживания// Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.56-59.

53. “Химический состав пищевых продуктов” Пищ. пром.1979.

54. Чебан О. "Цукровий Донбас": дощ на непокриту голову // Урядовий кур'єр.- 7 ноября 2002 (№207).- С. 9

55. Цай Т.Н. Конкуренция и управления рисками на предприятиях в условиях рынка. - М.: 1997;

56. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. - М., 1998.

57. ДСТУ 2316-93 Цукор-пісок. Технічні умови

58. ДСТУ 2075-93 Методи визначення кольоровості. Цукор-пісок, цукор-рафінад.

59. ДСТУ 3659-97 Метод визначення вологи та сухих речовин.

60. ДСТУ 3661-97 Цукор. Методи визначеня цукрози.

61. ГОСТ 12576-89 Сахар. Метод определения внешнего вида.

запаха, вкуса и чистоты.

62. ГОСТ 12569-85, ГОСТ 12570-67, ГОСТ 12572-67, ГОСТ 12574 Сахар-песок и сахар-рафинад. Правила приемки и методы.

63. www.cant.com.ua

64. www.perfo.ru

65. www.niss.gob.ua

66. www.techinservice.kievmua

67. www.kv.com.ua

68. www.sahar.net.ua

69. www.cts.com.ua