Ринок роздрібної торгівлі та його маркетингове дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

За останнє десятиліття торговельна діяльність набула вагомого значення у розвитку економіки країни та регіону, стала важливим фактором соціально-економічної стабільності в суспільстві. Характерною особливістю торгівлі є її мінімальна інерційність порівняно з іншими господарськими структурами. Це зумовило випереджувальну функцію торгівлі у процесі реформування господарського механізму, яка виступає також стимулятором процесів реформування інших інерційніших галузей. У кризових ситуаціях вона залучає до себе значну частину працездатного населення, яке вивільнюється з інших секторів, знижуючи гострі соціальні проблеми.

Про важливу роль торгівлі в умовах ринкового господарювання свідчить досвід економіки розвинених країн. Частка капіталовкладень у сферу товарного обігу в цих державах у 2,5 разів більша, ніж в Україні. У багатьох країнах частка торгівлі та послуг у валовому національному продукті перевищує 50%, а у США, Японії вона складає біля 68% .

Події останніх років в Україні, зміни в економіці, пов'язані з переходом до ринкових відносин, призвели до значного збільшення об'єму ринку споживчих товарів, розширення їх асортименту, особливо за рахунок різкого збільшення на вітчизняному споживчому ринку частки імпортних товарів. У зв'язку із зміною форм власності істотно змінилася подоба торгівельних підприємств і характер їх діяльності.

Торгівля в Україні є одним з видів економічної діяльності, які найшвидше зростають. Обсяг роздрібного товарообігу України, за даними Державного комітету статистики, в 2010 році склав 100,9 млрд. грн., що в порівняльних цінах на 23% більше обсягу минулого року. Питома вага оптової та роздрібної торгівлі у ВВП протягом 2010-2011 рр. коливається в межах 11-12%, що є другим результатом після промисловості. Однак, цей показник є дещо нижчим, ніж у таких країн, як Російська Федерація (19-20%), Польща (18-19%), США (15-16%) та Великобританія (14%).

Це свідчить про порівняну нерозвиненість цього виду економічної діяльності в нашій країні. Особливо ненасиченим є ринок роздрібної торгівлі. За оцінками консалтингової компанії AT Kearney, яка щорічно складає Global Retail Development Index, на сьогодні найперспективнішими з позиції потенційного розвитку торгівельних мереж є ринки країн, що розвиваються, зокрема, у трійку найпривабливіших країн увійшли Індія , Росія і Україна.

Проблемами оцінки та підвищення ефективності діяльності підприємств роздрібної торгівлі займалися як вітчизняні так і зарубіжні вчені: І. Алексєєв, В. Загорський, І. Бланк, Р. Малевич, Н. Власова, П. Лігоненко, П. Ліпич, В. Марцин, А. Мазаракі, О. Макарюк, А.Сощенков, В. Садєков, Т. Футало, О. Шубін, В. Юров, та інші. Однак розробці комплексного підходу до ефективності функціонування фінансово-господарської діяльності роздрібних торговельних підприємств з урахуванням специфіки їхньої діяльності належної уваги дотепер не приділялося.

Основним фактором розвитку сфери торгівлі в Україні є зростання доходів населення, яке визначається темпами росту реальної заробітної плати та зниженням рівня безробіття. Проте, зростання доходів населення в 2010 р. не супроводжувалося адекватним розширенням товарної пропозиції. Це пов'язано зі зміною системи перерозподілу доходів, яка виражена у підвищенні заробітної плати при падінні темпів росту економіки в цілому. Рівень доходів ще не є достатнім для забезпечення всіх першочергових потреб, а ринок роздрібної торгівлі є недосить насиченим.

Тому, незалежно від тенденцій розвитку економіки, попит на непродовольчі, побутові та продовольчі товари зростає випереджальними темпами.

Метою курсової роботи є дослідження процесу організації роздрібної торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами. На основі вивчення економічної літератури і переробки теоретичного матеріалу, проаналізувати і оцінити економічні, організаційні результати діяльності посередника роздрібної торгівлі «Сільпо».

Основними завданнями курсової роботи є:

дослідити форми, типи роздрібної торгівлі непродовольчими та непродовольчими товарами в Україні;

визначити основні фактори, що впливають на розвиток роздрібної торговельної мережі;

проаналізувати економічну діяльність, фінансове становище, організацію, репутацію серед клієнтів та процес управління магазину;

оцінити рівень обслуговування покупців;

зробити аналіз проблем даного магазину та висунути пропозиції стосовно їх розв'язання;

запропонувати напрями та пропозиції вдосконалення організації торгівлі даного посередника товарів.

Об'єктом дослідження є представник мережі роздрібної торгівлі «Сільпо», що знаходиться в Оболонському районі міста Києва.

Інформаційна база дослідження теоретико-методологічних основ проводилося за допомогою теоретичної та методологічної літератури вітчизняних та зарубіжних авторів. Аналіз діяльності мережі магазинів проводився за допомогою матеріалів аналітичних, статистичних та маркетингових досліджень, опитувань.

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та пропозицій та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Товарний ринок

роздрібний торгівля сільпо

Товарний характер розширеного суспільного відтворення обумовлює об'єктивну необхідність існування товарного ринку - місця і сфери здійснення обміну нововиготовленого товару, оцінки його вартості.

У процесі сучасного розвиненого постіндустріального виробництва щодня створюється широка гама споживчих вартостей (товарів і послуг), найрізноманітніших за характером, місцем, часом і обсягами споживання. Спільним для більшості з них є те, що основна маса новостворених товарів і послуг скеровується на товарний ринок для їхньої оцінки шляхом співвідношення попиту і пропозиції з метою подальшої реалізації (продажу).

Весь товарний ринок в організаційному аспекті може бути поділений на дві великі складові частини: роздрібний (споживчий) і оптовий (інституціональний) ринки. (Рис. 1.1)

Рис. 1.1 - Система елементів товарного ринку

Основними ознаками, що дозволяють провести такий, до деякої міри умовний, поділ товарного ринку, є мета і характер подальшої комерційної діяльності з придбаним товаром, а також усереднені загальні обсяги торговельних операцій і оборудок, що характерні для окремих його складових елементів.

1.2 Роздрібний ринок

Перший елемент, або підсистема, - роздрібний (споживчий) ринок, який включає в себе попит, пропозицію і ціни матеріальних благ, що скеровуються на особисте споживання окремих індивідів або домогосподарств. Відмінності між окремими секторами цієї підсистеми випливають із відмінностей у способі використання споживних властивостей різних товарів: частина товарів може служити для задоволення потреб окремої особи (предмети одягу, взуття, гігієни), тоді як інші товари задовольняють потреби всього домогосподарства (посуд, килими, меблі). Однак в обох випадках спільною є мета пред'явлення попиту на роздрібному ринку - кінцеве споживання товарів.

Роздрібна реалізація товарів і послуг відбувається в мережі найрізноманітніших за видом, типом, форматом, організаційно-правовою формою роздрібних торговців. Справді, в організаційному плані будь-який суб'єкт роздрібної торгівлі з числа продавців за своїм змістом є роздрібним торговцем. Незважаючи на певні відмінності між окремими класами і групами роздрібних торговців, за територіальною ознакою вони об'єднуються в локальну, регіональну, національну роздрібну торговельну мережу.

Організація продажу товарів у роздрібній торгівлі регулюється такими основними законодавчо-нормативними документами:

1) Закон України «Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 р. № 3161-ІV;

2) Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» від 15 червня 2006 р. № 833;

3) Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 1 червня 2009 р. № 1776-ІII та ін.

Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

1) формування асортименту товарів і послуг;

2) розподіл великих і середніх партій товарів на одиничні екземпляри;

3) збереження товарів, розміщення їх у торгових залах і встановлення цін;

4) падання інформації споживачам про товари засобами реклами;

5) консультаційні послуги;

6) продане товарів споживачам через торговельну мережу;

7) здійснення заходів для стимулювання збуту і просування товарів.

Основні поняття роздрібної торговельної мережі:

Роздрібна торговельна мережа - це загальна сукупність стаціонарних, напівстаціонарних, пересувних, віртуальних суб'єктів роздрібного продажу товарів і послуг, об'єднаних за територіальною ознакою.

Під узагальненим поняттям суб'єктів роздрібної торгівлі розуміють тих учасників даної підгалузі, що функціонують на споживчому ринку в загальних організаційних формах - як організації, підприємства, одиниці тощо.

Організація в роздрібній торгівлі - це роздрібний торговець, що об'єднує два або більше підпорядкованих (рідше - незалежних) торговельних підприємства і може доповнюватися будь-якою кількістю торговельних одиниць. При цьому підпорядковані крамниці працюють на умовах внутрішнього госпрозрахунку, тоді як незалежні об'єднуються в організації на асоціативних засадах. Своєю чергою, торговельні організації можуть бути складовими елементами таких більш складних ієрархічних утворень, як концерни, корпорації, групи тощо.

Класичними прикладами роздрібної торговельної організації можуть бути галузеві роздрібні торговельні об'єднання (РТО) і так звані госпрозрахункові роздрібні торговельні підприємства (ГРТП) в системі споживчої кооперації, які організовують роздрібний продаж продовольчих або непродовольчих товарів через мережу відокремлених магазинів на території всього чи частини сільського адміністративного району. Натомість у міській роздрібній торгівлі приватної та колективної форм власності сьогодні активно впроваджуються такі види організацій, як роздрібні торговельні мережі (на Заході - ритейлінгові мережі) під єдиною торговою маркою («Вол Март», «IKEA», «Ельдорадо», «Крез», «Домотехніка» і т. п.). Вони володіють розгалуженою інтернаціональною, національною або регіональною мережею крамниць з уніфікованою технологією організації роботи аж до єдиного оформлення екстер'єру й інтер'єру.

Окремим підприємством у галузі роздрібної торгівлі є такий роздрібний торговець, що характеризується повною юридичною, організаційною, економічною і комерційною (технологічною) самостійністю. Юридична самостійність торговельного підприємства виявляється в його статусі абсолютно незалежної юридичної особи; організаційна - у браку підпорядкованості і підзвітності іншій юридичній особі; економічна - у веденні господарських процесів за власний кошт, на власний розсуд і ризик; комерційна (технологічна) - у здійсненні повного комплексу комерційних процесів і операцій роздрібного торговця.

Складові елементи роздрібної мережі представлені найрізноманітнішими видами і типами роздрібних торговців:

торговельними комплексами, центрами, магазинами, дрібнороздрібними одиницями, торговими автоматами, пунктами продажу;

поштою і віртуальними електронними мережами;

ресторанами, кафе, їдальнями, барами, закусочними;

комбінатами обслуговування, салонами мод, ательє, перукарнями, пунктами побутового обслуговування;

ринковими комплексами, ринками, їх філіями, майданчиками для ведення дрібнороздрібної торгівлі;

аптеками, аптечними кіосками;

готельними комплексами, готелями, мотелями, кемпінгами;

прокатними ательє та пунктами тощо.

Соціальне значення торгової мережі сьогодні не обмежується тільки скороченням часу, зусиль і коштів рядових споживачів на придбання потрібних товарів і послуг. Мережа роздрібних торговців усіх форм організації і власності, яка разом із супутньою інфраструктурою має стабільну тенденцію до зростання, є важливим ресурсом скорочення безробіття, працевлаштування передусім молоді, джерелом доходів як підприємців, так і найманих працівників.

Базовими принципами організації мережі роздрібних торговців (в першу чергу підприємств і одиниць) залишаються:

доступність для споживачів;

рівномірність розосередження;

концентричність розташування;

групування за асортиментом.

У сучасних умовах принцип доступності для споживачів у організації торговельної мережі полягає не в територіальному наближенні суб'єктів роздрібної торгівлі до кожного домогосподарства, а тим більше індивідуального споживача. Навпаки, даний принцип є внутрішньо притаманною особливістю ринкове орієнтованої роздрібної торгівлі, яка ставить основною стратегічною метою опанування дедалі ширших контингентів споживачів, через що постійно відбувається «м'яка експансія» роздрібних торговців не тільки через територіальне наближення, але й інформаційно-ідеологічний вплив на потенційного споживача. У сучасних умовах доступність торговельної мережі для споживача скорочується під впливом постійного розвитку засобів інформаційної й транспортної комунікації.

Принцип рівномірності розосередження роздрібних торговців у розміщенні й розвитку торговельної мережі в ринкових умовах зводиться до розташування однотипних за спеціалізацією і форматом підприємств відносно рівномірно за територією населеного пункту (адміністративного району) з урахуванням густини населення та щільності заселення в розрахунку на 1 км2 площі міського мікрорайону або адміністративного району.

Мережа роздрібних торговців безумовно розвивається за принципом концентричного розташування, який передбачає об'єктивне включення, способом поглинання до зони охоплення (радіусу впливу) гіпер- і суперцентрів роздрібної торгівлі, радіусів дії однотипних, але менших за форматом, потенціалом, а також вузькоспеціалізованих роздрібних й дрібнороздрібних торговців. Декларований принцип концентричності (ступінчастості) широко визнавався й у межах радянської планово-розподільної економіки, тимчасом як вади централізованого планування зазвичай відносилися на практику незадовільної роботи місцевих торговельних організацій. У сучасних ринкових умовах принцип концентричності підлягає в основному правилу внутрішньовидової конкуренції між роздрібними торговцями, коли конкурентна боротьба розгортається між однотипними, але різноформатними роздрібними торговцями з різними ареалами (зонами) впливу.

Сучасна практика здійснення торговельного продажу матеріальних благ підтверджує потребу в додержанні принципу групування суб'єктів роздрібної торгівлі за ознакою єдності зосередження крамниць і торгових одиниць, відмінних за асортиментним профілем, а отже і спеціалізацією, в єдиному центрі торговельно-сервісного обслуговування. Такий підхід до організації обслуговування населення на сьогодні є найперспективнішим, оскільки дозволяє не тільки максимально збільшувати кількість потенційних покупців для всіх суб'єктів даного згрупованого центру торгівлі (нерідко різних форм власності, організаційно-правової підпорядкованості, потенціалу тощо), але й максимально повно враховувати потреби споживачів за рахунок можливості задовольняти потреби різних за соціальним, майновим та дохідним становищем верств населення.

В ході формування мережі роздрібних торговців ринкового типу у вітчизняній галузі роздрібної торгівлі підвищується значення вимог до її організації, які є базовими як для розвинутих, так і для пострадянських країн. До основних із них належать:

максимальне наближення до покупців;

оптимальна забезпеченість споживачів мережею;

дотримання раціональних типів і видів спеціалізації;

забезпечення рентабельності роботи.

Підпорядкованість торговельної мережі вимозі максимального наближення до покупців безпосередньо випливає із суті й головного завдання роздрібної торгівлі - максимально повного забезпечення потреб споживачів. При цьому наближення до споживачів є взаємною потребою як роздрібних торговців, оскільки дозволяє планомірно організовувати процес реалізації, так і покупців, бо скорочує затрати їх часу на здійснення купівель. Наближення роздрібних продавців до покупців у сучасних умовах зростає не тільки за рахунок подрібнення торговельної мережі, але й унаслідок використання нових комп'ютерно-комунікаційних і збутово-реалізацій-них технологій.

Вимога оптимальної забезпеченості споживачів мережею роздрібних торговців визначається такими факторами:

склад і чисельність, спеціалізація і характер зайнятості населення;

щільність і складений тип розселення мешканців за територією;

відповідність типів і достатність кількості роздрібних торговців контингенту обслуговування.

Додержання раціональних типів і видів спеціалізації в сучасних умовах забезпечується не тільки зрослою міжвидовою і внутрішньовидовою конкуренцією в галузі роздрібної торгівлі, але й необхідністю уніфікації будівництва та експлуатації об'єктів торговельного обслуговування, раціоналізації й індустріалізації торговельно-технологічних процесів у торговельній мережі та потребою неухильного підвищення рівня обслуговування споживачів.

Забезпечення рентабельності роботи роздрібних торговців є загальною вимогою функціонування будь-яких суб'єктів комерційної діяльності в ринкових умовах і потребує постійної оцінки динаміки споживчого ринку, правильного вибору спеціалізації з урахуванням рентабельності окремих груп торговельного асортименту, урахування реальних доходів населення і його купівельних фондів.

1.3 Характеристика основних видів, типів і форматів роздрібних торговців

Види роздрібних торговців:

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів:

стаціонарну,

посилкову,

електронну,

напівстаціонарну,

пересувну (рис. 1.2).

Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками:

ступенем сталості місцезнаходження,

принципами організації роботи,

характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється надтривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, - посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібнороздрібних і віртуальних. У складі мережі підприсмств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і палатки, тоді як до дрібнороздрібної частини торговельної мережі належать:

кіоски,

ятки,

автомати,

пункти пересувної торгівлі,

нестаціонарні торгові одиниці тощо.

При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце, оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформаційної систем.

За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється на декілька типів:

капітальні магазини;

легко-конструкційні павільйони, автомати;

некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця;

мобільні засоби пересувної, розвізної і розносної торгівлі.



Рис. 1.2 - Види роздрібної торгівельної мережі

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, має торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання новоотриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний магазин - квазіінститут торговельного обслуговування, що існує віртуальне, умовно, поєднуючи реальних, але територіальна роз'єднаних продавців і покупців.

Сучасна віртуальна торгівля - це відкрита електронна комп'ютерна мережа з необмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персонального комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля - особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з дальшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, має невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка - це невеликий об'єкт дрібнороздрібної торгової мережі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної зали для покупців.

Торговельний кіоск - це дрібний об'єкт дрібнороздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відособлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців і без підсобного приміщення.

Ятка - це напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішого типу, призначена для дрібнороздрібної реалізації товарів переважно на ринках, а також у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат - це автоматичний механічний пристрій, що здатний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі - це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних засобів з механічним приводом (автомагазини, моторозвозки, гужові й ручні візки». Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

Торгове місце - відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за формами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (масового) харчування, побутового обслуговування, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає:

стаціонарні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари);

дрібнороздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо);

пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послуги, а з другого - від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів.

Типи роздрібних торговців:

В організації роздрібної торгівлі суттєвого значення набуває визначення різновиду, або типу, вітчизняного роздрібного торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роздрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

Під типом роздрібного торговця розуміють характерний аналог, зразок торговельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб'єкта торгівлі, а також основної його спеціалізації. Вид і параметри споруди, в якій розташовується роздрібний торговець та його провідна спеціалізація, завжди тісно пов'язані і взаємно обумовлюють одне одного: неможливо організувати універмаг у приміщенні павільйонного типу, як і нераціональним є, скажімо, використання великих торговельних площ для організації дрібнороздрібної торгівлі.

Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного підприємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак:

місцем розташування,

товарною спеціалізацією,

розміром торговельної площі,

характером процесу обслуговування,

номенклатурою послуг,

типовим набором торгово-технологічного устаткування,

формами продажу товарів.

Роздрібна торговельна мережа традиційно тяжіє до уніфікації окремих типів роздрібних торговців через їх типізацію. Типізація роздрібних торговців - це об'єктивний процес добору ефективних у технічному, технологічному, економічному змістах зразків торговельних підприємств і одиниць для забезпечення високорентабельної діяльності за умови створення максимальних зручностей для покупців. Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки і дозволяє забезпечити кілька напрямів роботи суб'єктів споживчого ринку:

індустріалізувати, а отже, здешевити будівництво й улаштування торговельних підприємств і одиниць;

уніфікувати організацію торгово-технологічних процесів у них;

сформувати й закріпити відому, а головно, зручну для покупців модель обслуговування.

Найпомітнішими є відмінності в структурі типів магазинів (крамниць) - найбільших і найчисленніших суб'єктів роздрібного торговельного обслуговування населення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації виділяють такі основні типи:

Гіпермаркет магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею понад 3000 м2, з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Універмаг магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 11500 м2, з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) непродовольчих товарів.

Універсам, або супермаркет великий магазин самообслуговування всередині жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м2, з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Міні-маркет - магазин самообслуговування торговою площею до 200 м2, з обмеженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Торговельний центр - група торговельних об'єктів, зосереджених в одному місці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

Комісійний магазин - магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах договору комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.

Дискаунт - тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізуються за порівняно низькими цінами або з наданням постійних торгових знижок.

До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять:

«Гастроном» (400-2000 м2);

«Овочі-фрукти» (250-400 м2);

«Хлібокондитерські вироби» (250-400 м2);

«Риба» (250-400 м2) та інші вузькоспеціалізовані продовольчі крамниці.

Основними типами звичайних непродовольчих магазинів є також:

«Товари для дітей» (650-5600 м2);

«Товари для жінок» (650-5600 м2);

«Товари для чоловіків» (650-2500 м2);

«Товари для дому» (250-1500 м2);

«Культтовари» (250-1000 м2);

«Радіотовари» (250-650 м2);

«Книги» (250-400 м2);

низка спеціалізованих магазинів - «Квіти», «Меблі», «Автомобілі, «Ювелірні вироби» тощо.

Перспективні типи і формати роздрібних торговців:

Склад і структура типів вітчизняних роздрібних торговців поступово розвивається аналогічно до структури типів торговельних суб'єктів інших країн. Зважаючи на значну подібність вітчизняних і закордонних типів роздрібних торговців, сліди зазначити, що існують деякі відмінності в підходах до організації за кордоном основних типів роздрібних торговельних інститутів. Загалом у розвинених країнах розрізняють продовольчі магазини і магазини загального профілю (непродовольчі і змішані).

Серед продовольчих виокремлюють: супермаркети, гіпермаркети, гіперцентри, гуртові супермаркети, дрібні незалежні магазини і міні-магазини (табл. 1.1).

Супермаркетом або звичайним супермаркетом вважається магазин самообслуговування з річним обсягом продажу понад $ 2 млн і загальною площею близько 2200 м2, до того ж у ньому реалізація непродовольчих товарів є обмеженою. При цьому супермаркети в Європі мають значно меншу площу (400 - 2500 м2), тоді як американські - 500 - 4000 м2.

До гіпермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м , а схожі з ними гіперцентри - це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркету і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис. м2 і розташовуються зазвичай на околиці міста, що є дуже привабливим для покупців з урахуванням специфіки розселення за кордоном.

Гуртові супермаркети - це умовні магазини, які торгують продовольчими товарами і продуктами харчування за зниженими (гуртовими) цінами. Вони особливо широко розповсюджені в США, де подібні магазини поділяються на гуртові супермаркети з обмеженим набором продуктів і гуртові магазини-склади з повним І набором продуктів.

Гуртові супермаркети з обмеженим асортиментом продуктів мають в одночасній реалізації близько 1500 товарних найменувань у стандартних упаковках і зазвичай однієї торговельної марки. Вони працюють за методом магазину-складу з самообслуговуванням і не пропонують жодних додаткових послуг покупцям, які самостійно вибирають продукти в транспортних упаковках, пакетованих на транспортних піддонах.

Гуртові супермаркети з повним набором продовольчих товарів за своєю суттю є великими продовольчими складами із загальною площею понад 5500 м2 і річним обсягом товарообігу до $ 50 млн. Відмінність цього типу магазинів від попереднього (з обмеженим асортиментом) не тільки в параметрах площі і обсягах обігу, вони практикують торгівлю значно ширшим асортиментом продовольства загальнонаціональних торговельних марок, а також продуктами, що швидко псуються і потребують спеціальних температурних режимів при зберіганні. Для обох типів гуртових супермаркетів притаманна стратегія, орієнтована на отримання невисокої норми прибутку при значних обсягах продажу.

Дрібні незалежні продовольчі магазини зазвичай є приватними (або ж на засадах партнерства) і функціонують незалежно від великих національних і інтернаціональних торговельних корпорацій і торговельних мереж, розміщуються на площі 1000 - 2000 м2 і реалізують протягом року продовольства на суму до $2 млн.

Міні-магазини продовольчої спеціалізації за кордоном характеризуються відносно обмеженим асортиментом товарів, що компенсується зручним розташуванням для широких контингентів покупців. Площа таких магазинів коливається в межах 300 - 1000 м2, що за західними мірками зовсім небагато, асортимент орієнтований на штучні товари масового попиту (сигарети, вино, пиво, напої) і готові продукти харчування за відносно вищими від рівня супермаркетів цінами. У всіх дрібних продовольчих магазинах практикується застосування методу самообслуговування з прискореним проведенням розрахунків, що дозволяє уникнути черг при значних постійних напливах покупців, зацікавлених порівняно швидше, аніж у супермаркетах, придбати продукти і зекономити час, який був би витраченим на чергу до каси, навіть за вищою ціною. Дрібні крамнички в Європі і Північній Америці найчастіше організовуються поруч із транспортними розв'язками, що абсолютно відповідає мобільному західному стилю життя.

Таблиця 1.1 - Характеристика продовольчих магазинів

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ОЗНАК ПЕРСПЕКТИВНИХ ТИПІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ МАГАЗИНІВ
Основні ознаки	Гуртовий супермаркет або клуб	Суперцентр	Звичайний супермаркет	Невеликий продовольчий магазин
Ширина асортименту	широка	широка	середня	вузька
Глибина асортименту	середня	глибока	середня	мілка
Рівень сервісу	низький	низький	середній	середній
Рівець цін	низький	низький	середній	високий
Площа, м2	5 500 - 7 800	11 100 - 16 500	1 000 - 8 300	220 - 450
Кількість товарних позиція	30 000	30 000	15 000	2 000
Середній обсяг продажу,$	58 100	103 400	141 300	27 000

Непродовольчі магазини, або магазини загального профілю, представлені традиційними (універмаги, магазини, що торгують зі знижками; спеціалізовані магазини) і відносно новими («спеціалісти в категорії», центри господарських товарів, магазини знижених цін на товари, демонстраційні зали, «оптові клуби») типами роздрібних торговців (табл. 1.2)

Непродовольчими універмагами вважаються торговельні підприємства, що пропонують для реалізації широкий і глибокий асортимент товарів і забезпечують високий рівень обслуговування. Дуже часто універмаги належать до власності однієї торговельної мережі - торговельної корпорації, яка володіє більше від десяти однотипними обслуговуючими підприємствами, розміщеними в регіонах однієї країни або в різних країнах. Універмаг будує свою роботу через організацію спеціалізованих відділів і секцій, кожен з яких має окремий вузол розрахунків. Особливістю універмагів є створення їх працівниками надзвичайно широкого кола основних і додаткових послуг покупцям, що не тільки підвищує загальний рівень сервісу, але й впливає на підвищення рівня цін на товари в цьому типі торговельних підприємств.

Підвищення загального рівня конкуренції в роздрібній торговельній мережі за кордоном, виникнення і розвиток нових спеціалізованих торговельних підприємств привело в цілому до скорочення кількості відділів у традиційних універмагах і до зміни «товарної концепції» непродовольчих гіпермаркетів і універмагів. Вони почали розширювати номенклатуру послуг для покупців, вносити зміни в товар-мікс - набір товарних найменувань усередині товарних груп, тобто закуповувати унікальні товари під широковідомими товарними марками і налагоджувати прямі зв'язки з товаровиробниками, продаючи їхні товари під власними (внутрішньомагазинними) торговими марками.

Гіпермаркети різняться від універмагів більшою загальною площею, вужчим асортиментом, нижчим рівнем сервісу і цін.

Традиційні спеціалізовані магазини орієнтують свою збутову концепцію на концентрацію вузького і глибокого асортименту при високих рівнях обслуговуваній і, відповідно, цін.

Останнім часом на Заході з'явились і розвиваються нові типи суб'єктів роздрібної торгівлі. До них належать «спеціалісти в категорії», центри господарських товарів, «гуртові клуби» і магазини низьких цін.

Магазини низьких цін - це непродовольчі магазини, які торгують зі скидками і пропонують відносно широкий, але неглибокий асортимент товарів за невисокого рівня обслуговування і порівняно низьких цін. Відносно нижчі ціни пояснюються: орієнтацією таких магазинів на покупців зі середніми і низькими доходами; меншими видатками такого магазину на зарплатню працівників, що надають послуги, адже їх значно менше, ніж в універмазі; нижчими витратами на оренду земельних ділянок за межами престижних центральних районів, на яких розташовуються магазини такого типу.

Таблиця 1.2 - Характеристика непродовольчих магазинів

ХАРКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ТИПІВ НЕПРОДОВОЛЧИХ МАГАЗИНІВ
Тип магазину	Ширина асортименту	Глибина асортименту	Рівень сервісу	Рівень цін	Параметри площі, м 2	Середня кількість товарних одиниць	Розташування
Гіпермаркет	широка	середня	низький	низький	Понад 22 000	50 000	Окрема споруда
Універмаг	широка	глибока-середня	середній-високий	середній-високий	11 100-22 200	100 000	Заміські торговельні центри
Магазин низьких цін	широка	середня-дрібна	низький	низький	6 600- 8 900	25 000- 30 000	Окремо збудовані магазини, «стрічкові» торговельні центри
Спеціалізований магазин	вузька	глибока	високий	високий	450- 1 300	5 000	Заміські торгівельні центри
«Спеціалісти в категорії»	вузька	дуже глибока	низький	низький	5 500-13 300	25 000- 40 000	Окремо збудовані магазини, «стрічкові» торговельні центри
«Оптовий клуб»	середня	дрібна	низький	дуже низький	8 900-11 100	4 000- 5 000	Окремо збудовані магазини,
Магазини знижених цін	середня	глибока, швидко-змінна	низький	низький	2 800- 4 400	100 000	Окремо збудовані магазини, «стрічкові» торговельні центри
Демонастраційні зали	вузька	середня	низький	середній-низький	550- 4 400	10 000- 15 000	«стрічкові» торгівельні центри

«Спеціалістами в категорії» називають магазини надвузького, проте надглибокого асортименту товарів, який обмежується товарними найменуваннями однієї товарної групи (підгрупи). Саме магазини цього типу в умовах щільної конкуренції на західному товарному ринку сконцентрували в своїх мережах торгівлю товарами окремих товарних груп, практично виключивши ці групи з асортименту універмагів і традиційних непродовольчих магазинів. «Спеціалісти в категорії» отримали назву «вбивць категорій», а саме таких товарних груп, як іграшки, побутова електроніка, товари для спорту, товари для офісів, комп'ютери, автомобільне приладдя тощо.

Центри господарських товарів - це різнотип «спеціаліста в категорії», що об'єднує в собі магазин товарів для ведення домашнього господарства і магазин будівельних матеріалів. За внутрішньою організацією такий магазин практично не різниться від складу, однак його продавці є висококваліфікованими спеціалістами-консультантами в частині застосування окремих господарських товарів і матеріалів, а також користування інструментами і приладдям для будівництва і ремонту помешкань і садових ділянок.

Гуртовий клуб - це специфічне торговельне підприємство, яке обслуговує жителів і інші торговельні підприємства вузьким асортиментом товарів з низьким рівнем сервісу. За типом улаштування гуртовий клуб- це великі за розмірами (до 11 000 м2) приміщення складського типу з примітивними інтер'єрами і широкими проходами для пересування підйомно-транспортного обладнання. Асортимент такого магазину непостійний, адже більшість товарів закуповується гуртом під час розпродажу, а співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів становить приблизно 50/50 відсотків. Членами гуртового клубу можуть бути дрібні гуртові продавці, інші магазини й індивідуальні покупці, часто представники однієї професії. Магазини знижених цін проводять закупівлі товарів під час сезонного розпродажу, «пакетом» викуповують надлишки товарів, непарні вироби, непопулярні моделі і фасони або товари з незначними вадами в товаровиробників, гуртових і роздрібних торговців зі скидкою в 50-75 відсотків. Зрозуміло, що при цьому асортимент таких магазинів є надзвичайно нестабільним, і для його відносної стабілізації магазин докуповує частину товарів за звичайними цінами. Магазини знижених цін мають три різнотипи: фірмові магазини, магазини розпродажу і «магазини однієї ціни». Фірмові магазини є власними торговельними підприємствами товаровиробників («заводські магазини»); гіпер-, супер- і звичайних універмагів; мереж спеціалізованих магазинів. Магазини розпродажу є дуже популярними на Заході, незважаючи на їх непостійний, проте доволі широкий асортимент, приваблюючи широкі маси покупців порівняно низькими цінами. Магазини однієї ціни - це специфічний розпродаж, коли всі товари продаються за дуже низькою (зазвичай єдиною, напр. $ 1) ціною.

Демонстраційні зали - це роздрібні магазини, улаштовані безпосередньо при гуртових складах. За принципами організації діяльності вони нагадують магазини-салони, коли товари відбираються покупцями за демонстраційними зразками в залі або в каталозі, після чого працівниками магазину доставляються зі складу.

1.4 Спеціалізація та принципи організації роздрібної торгівлі

Спеціалізація в роздрібній торгівлі - це форма поділу праці між роздрібними торговцями на основі одночасного добровільного обмеження, проте, і поглиблення основного асортименту.

За ознакою товарної спеціалізації розрізняють:

Вузькоспеціалізовані роздрібні торговці обмежують товарний асортимент кількома найменуваннями товарів, найчастіше - товарною підгрупою (ґудзики, хліб, молоко, дитяче взуття).

Спеціалізовані торговельні підприємства й одиниці проводять реалізацію товарів тільки однієї товарної групи (взуття, одяг, хліб і хлібобулочні вироби).

Роздрібні торговці комбінованої спеціалізації займаються реалізацією товарів кількох споріднених за характером попиту груп (овочі-фрукти, галантерея-парфуми).

Універсальні магазини, до яких належать універмаги, універсами, гіпермаркети, супермаркети, реалізують товари надзвичайно широкої номенклатури через спеціалізовані секції або торгові місця.

Змішана спеціалізація характерна для тих торговців, що одночасно реалізують продовольчі й непродовольчі товари без організації відокремлених спеціалізований секцій чи торгових місць.

Принципи організації товаропостачання:

Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі має ґрунтуватися на принципах:

плановості,

безперебійності,

ритмічності,

оперативності,

технологічності,

економічності.

Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магазини за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства

Принцип безперебійності товаропостачання полягає у регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.

Принцип ритмічності товаропостачання полягає у завезенні товарів через визначені, як правило, однакові проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.

Принцип оперативності товаропостачання передбачає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип полягає у періодичному поповненні запасів за певних умов: за рівномірного попиту товари завозяться через однакові проміжки часу; за нерівномірного (динамічно змінюваного) попиту, який скорочується або зростає, ритм завезення товарів мас зростати або сповільнюватися відповідно до коливань попиту. У такому разі завезення товарів мас здійснюватися у моменти наближення до мінімуму запасів ("точка замовлення").

Принцип технологічності товаропостачання передбачає застосування прогресивних технологічних рішень па всіх етапах та лапках товаропросування, враховуючи транспортні, оптові й роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принцип економічності товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напрямів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація з авантажу вально-розвантажувальних робіт, правильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Разом з тим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників даної системи (на складах виробничих та оптових торговельних підприємств-постачальників).



РОЗДІЛ 2. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Дослідження мережі роздрібної торгівлі «Сільпо»

Торгівля однією з перших вступила на шлях ринкових відносин та істотно змінилася за роки реформ. В даний час для входу в ринок роздрібної торгівлі продовольством немає високих бар'єрів, тому на цьому ринку оперує багато незалежних фірм, що виробляють однорідні послуги. Нецінова конкуренція, заснована на якості продуктів / послуг, рекламі, умови продажу, супроводжує цінову. Таким чином, є всі ознаки монополістичної конкуренції. Сукупність ринкових сегментів, для яких підходять товари та / або послуги, вироблені фірмою, називається її фундаментальною ринковою нішею. Частина фундаментальної ніші, яку фірмі вдається утримати в боротьбі з конкурентами, називається реалізованої нішею. Особливість ринку роздрібної торгівлі полягає в тому, що всі продовольчі магазини, розташовані в одному мікрорайоні, мають одну фундаментальну ринкову нішу, а реалізовані ніші розрізняються досить істотно. Як оцінити частки ринку зайняті конкурентами? Чим керується споживач, вибираючи місце покупки продовольчих товарів? За рахунок яких чинників слід забезпечити утримування існуючих покупців і що необхідно зробити для залучення нових покупців? Ці та подібні питання виникають при розробці стратегії розвитку підприємств роздрібної торгівлі. Тим часом відсутність достовірної інформації про актуальних і потенційних покупцях, призводить до того, що магазини, які прагнуть продавати за принципом «всі товари - для всіх груп покупців» погано позиціоновані.

Дане дослідження полягає в тому, щоб визначити найголовніших конкурентів, переваги мережі роздрібної торгівлі «Сільпо» та розробити рекомендації щодо покращення роботи даної роздрібної торговельної мережі.

У результаті аналізу отриманих даних виявилося, що конкуренція на даному ринку - це не боротьба всіх проти всіх. На основних сегментах ринках Оболонського району конкуренцію «Сільпо» складають ринок «Оболонь» та гіпермаркет «Караван». Частка ринку інших точок незначна, але вони створюють фон, на якому розгортається основна конкурентна боротьба, і заповнюють ніші, не зайняті основними конкурентами.

Для дослідження було проведено опитування споживачів за даною анкетою (табл. 2.1).

Респонденти повинні були дати оцінку вказаних якостей кожної із точок торгівлі за 5-ти бальною шкалою:

5-дуже добре;

4-добре;

3-задовільно;

2-погано;

1-дуже погано;

0-важко відповісти.

Таблиця 2.1 - Анкета для опитування

	мережа гіпермаркетів «Караван»	мережа супермаркетів «Сільпо»	ринок «Оболонь»
1.Великий вибір товарів
2. Якість товару
3.Оформлення торгового залу
4. Зручна розкладка продуктів на вітринах
5. Зручний під'їзд на автомобілі
6.Час роботи
7.Відношення продавців до покупця
8.Швидкість обслуговування
9.Рівень цін



Цікаво розподілилися відповіді на питання: «Назвіть кілька найбільш важливих для Вас характеристик магазину». Найбільш забезпечені покупці назвали якість товару, великий вибір товарів та рівень цін, а покупці з категорій з мінімальними доходами - рівень цін, великий вибір товарів, якість товару. Таким чином, групи покупців, що знаходяться на краях спектру за рівнем доходу, слідують правилам: одні вважають за краще вибирати дешевий товар із самого кращого, а другі кращий з найдешевшого.

Середньо - арифметичні дані після опитування респондентів (Табл. 2.2):

Таблиця 2.2 - Дані за анкетою опитування

	мережа гіпермаркетів «Караван»	мережа супермаркетів «Сільпо»	ринок «Оболонь»
1.Великий вибір товарів	5	5	4
2. Якість товару	4,5	4,5	3,8
3.Оформлення торгового залу	4	4	3
4. Зручна розкладка продуктів на вітринах	5	4	3
5. Зручний під'їзд на автомобілі	4	3,8	3
6.Час роботи	5	4,5	3,8
7.Відношення продавців до покупця	4	3,8	3
8.Швидкість обслуговування	4	4	3,8
9.Рівень цін	5	4,5	4

На діаграмі конкурентоспроможності (Рис. 2.1) порівнюються ринок «Оболонь», мережа супермаркетів «Сільпо» і мережа гіпермаркетів «Караван». Наведена діаграма точно відображає характер конкуренції та вигідність між продовольчими магазинами та ринком та показує привабливість різних посередників роздрібної торгівлі. Згідно (Рис. 2.1.) порівнювальній діаграмі типів роздрібних торговців бачимо, що мережна «Сільпо» займає ІІ місце в привабливості, як оптимальний канал посередника.



Рис. 2.1 - Порівнювальна діаграма типів роздрібних торгівців

Вибір посередників:

У межах оптимального каналу вибір безпосередніх учасників розподілу є важливим завданням. Як засвідчує практика, для пошуків потенційних дистриб'юторів найчастіше використовуються особисті візити в країну експорту для дослідження ринку, дані національних торгових палат, рекомендації партнерів, участь у виставках та ярмарках.

Які критерії слід врахувати керівництву підприємства, вибираючи посередника? За Н.Палеєм, таких критеріїв є вісім:

фінансове становище. Безперечно, широкі фінансові можливості, стабільне фінансове становище, досвід у веденні справи у певній сфері бізнесу свідчать на користь потенційного агента;

організація та основні показники збуту. Наявність розгалуженої збутової мережі, високі темпи товарообігу є певною гарантією ефективного збуту продукції фірми. При цьому беруться до уваги чисельність зайнятих працівників (що більше, то краще), рівень компетентності у технічній і комерційній сферах діяльності, динаміка обсягу продажу за останні п'ять років;

збут якої продукції здійснює посередник? Це питання потребує ретельного аналізу "м'яких" показників якості робіт, які виконує посередник. Скажімо, інколи доцільно довірити збут своєї продукції фірмі, що торгує товарами конкурентів. Перевагу слід надавати посередникам, які вже займаються збутом продукції вашого підприємства. Ще один плюс на користь посередника - висока якість виробів, які він реалізує;

загальна кількість товарів і виробів різних фірм, які продає посередник. Якщо таких товарів багато, то перш ніж обрати цього посередника, слід переконатися, що виробам вашого підприємства буде приділено достатню увагу;

репутація серед клієнтів;

охоплення ринку:

- у географічному розрізі слід уникати дублювання своєї збутової мережі та конфліктів між дилерами;

- у галузевому розрізі збутова мережа дилерів повинна охоплювати основні сегменти споживачів;

- періодичність отримання замовлень - що рідше надходять замовлення, то менша ймовірність збереження своєї присутності у бізнесі;

запаси та складські приміщення. Головне при цьому - готовність посередника підтримувати запаси на рівні, необхідному для регулярного постачання споживачів. Крім того, складські приміщення мають бути оснащені всім необхідним для обробки вантажів;

управління. Впевнене лідерство у своїй сфері завжди є гарантом успіху. Отже, один з напрямів вивчення дилера - оцінювання його агресивності на ринку.

Розпишемо всі вісім критеріїв для мережі роздрібної торгівлі «Сільпо»:

Фінансове становище: спостерігається стабільне фінансове становище, вже функціонує понад десять років на всій території України.

Організація та основні показники збуту: наявна розгалужена система збутової мережі у всіх великих та малих містах України. Кожної неділі проводять акції, знижки на конкретний товар, чим і залучають покупців, а також збільшують збут продукції. Динаміка обсягів продажу з кожним роком зростає, не дивлячись на періодичні фінансові кризиси.