Формування позитивного іміджу керівників державних інституцій: визначення та систематизація основних вимог

На думку науковця, до професійно-кваліфікаційних вимог відносять, зокрема, такі: професійні знання; інтерес до професійної діяльності; професійні вміння та навички; задоволеність процесом роботи та її результатами; здібності творчо використовувати професійні знання та досвід; відповідність кваліфікаційного рівня за-планованій роботі; цілеспрямованість; самостійність у виконанні завдань; стабільність у віддачі; уміння орієнтуватися в реальній ситуації; організованість і зібраність; відповідальність; ініціативність; старанність у виконанні дорученого; позитивне ставлення до нового; здатність нагромаджувати та оновлювати професійний досвід; зацікавленість у службовій кар'єрі.

Всі вищенаведені професійно-кваліфікаційні вимоги відносяться до сучасного фахівця з державного управління. Які ж саме вимоги притаманні керівникам і чи тотожні вони з вимогами спеціалістів органів державної влади? Перш ніж відповісти на це питання, звернемося до нормативно-правової бази України.

У ст. 5 Закону України «Про державну службу » сформульовано основні вимоги етики поведінки державного службовця: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби або негативно вплинути на репутацію державного службовця. У дослідженні, проведеному кафедрою державного будівництва Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, щодо вимог, які висувають до керівників підлеглі, що є своєрідним ідеалом керівника, респонденти головною морально-етичною якістю вважають порядність, потім (такі за важливістю): дипломатичність, ввічливість, обов'язковість, надійність. Автори [32] роблять висновок, що внутрішній стан органів влади перебуває у критичному стані, коли порядність керівників не є нор-мою, а нагальною потребою, вимогою, бажанням».

І хоча стаття 3. Закону України «Про державну службу» і розглядає основні принципи державної служби, серед яких служіння народу України; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі тощо, проте, не визначено, які саме вимоги висуваються до керівників органів влади.

Згідно з наказом Голови Національного агентства України з питань державної служби» від 13 вересня 2011 № 11 «Про Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців» державний службовець повинен володіти:

- знаннями з Конституції України, законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції», а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу;

- вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі, відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію;

- аналітичним мисленням, розумінням сучасних проблем менеджменту, технологією адміністративної роботи, здатністю продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології.

Державні службовці повинні досконало володіти державною мовою. Крім того, державні службовці, які за характером своєї роботи вирішують питання, пов'язані з формуванням та здійсненням міждержавних зв'язків, повинні володіти на рівні побутового і професійного спілкування однією з іноземних мов.

При цьому обов'язковими для державних службовців різних категорій є такі загальні вимоги:

- для керівників органів державної влади:

- знання питань економіки та вміння застосовувати їх на практиці;

- для керівників структурних підрозділів органів державної влади:

- вміння реалізувати плани роботи свого підрозділу, аналізувати та узагальнювати інформацію з напряму його діяльності з метою визначення досягнень цього підрозділу та заходів щодо усунення недоліків в його роботі;

- здатність визначати терміни, порядок і послідовність виконання робіт.

Що стосується спеціалістів різних категорій, то вони повинні вміти реалізовувати плани діяльності свого функціонального напряму, систематизувати, обробляти, аналізувати та узагальнювати інформацію щодо своєї діяльності з метою визначення досягнень та заходів, спрямованих на усунення недоліків у цій діяльності.

Особистими вимогами для всіх держслужбовців є принциповість, рішучість і вимогливість у дотриманні чинного законодавства щодо рішення питань розбудови не-залежної України, ініціативність, особиста ввічливість, тактовність та витримка [17].

Конкуренція між різними політичними силами, що притаманна для демократичного режиму сьогодення, підвищує комплекс вимог, що стосуються керівника органу державної влади та вимагає аналізу його особистості. Покоління керівників нової сучасної генерації - реальних суб'єктів політики, повинно творчо підходити до ефективного вирішення завдань державного управління, поставлених новими умовами діяльності. Отже, це зумовлює необхідність мати своє «обличчя», запам'ятовуватися людям, а отже мати власний привабливий імідж

Слово «імідж» походить від англійської «іmage», що, у свою чергу, бере початок від латинської «іmago». Термін «імідж» - досить молодий у науці державне управління, тому він продовжує активно вивчатись, але єдиного визначення, яке задовольнило б усі точки зору дослідників, й досі немає. Слід відмітити багатозначність трактування такого складного феномену, як «імідж». Усталені наукові уявлення про імідж та його роль серед інших наукових категорій лише починають формуватися. На думку російського вченого Б.Л. Борисова, «в сучасній … мові англійське слово «image» наділяється такою ємкістю і багатозначністю, що його по праву можна віднести до категорії мультикультурних символів. Образ, мотив, роль, амплуа, маска, установа, фасад, репутація, лицедійство, прогнозоване чекання - такий неповний перелік сенсів цього поняття» [5]. Так, одні науковці розкривають його зміст як «цілеспрямоване формування образу» [32], «як утворений у масовій свідомості та той, що має характер стереотипу емоційно забарвлений образ» [31] як «набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю» [41, с. 56]; «імідж-це уявлення про те, яким має бути лідер» [27, с. 5].

З проголошенням Україною незалежності, становлення і розвиток молодої науки «державне управління» набуває нового виміру через зміну вимог до державних службовців, зокрема, до керівників органів влади. З огляду на це, вивчення іміджу пов'язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми в умовах обмежених ресурсів, визначення та систематизація вимог до керівників органів влади з позиції іміджевого аспекту, постає актуальною проблемою, що потребує вирішення.

І який саме імідж буде сформований - позитивний або негативний, залежить від загального ставлення до керівника органу влади, яке формується внаслідок позитив-ного або негативного емоційного сприймання його особистості, системного уявлення про нього та від відповідності змісту іміджу очікуванням людей.

Як зазначають автори навчального посібника [25, c. 37], «поняття «імідж» виникає тоді, коли виникає задача корекції цього образу в груповій або індивідуальній свідомості».

З точки зору утворення та функціональних особливостей, імідж є соціально-психологічною категорією. Введення поняття соціально-психологічного іміджу спонукає до вивчення саме соціально-психологічних механізмів його утворення та розвитку. Соціально-психологічний імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості. Серед науковців існує думка, що в процесі утворення іміджу беруть участь багато факторів, одні з яких є первинними, а інші - вторинними.

Первинні фактори діють при першій зустрічі з керівником, йдуть раніше вторинних за часом і складають первинну, або перцептивну, стадію утворення іміджу. Вторинні фактори продовжують утворювати імідж при тривалій взаємодії з керівником, пов'язані з більш глибоким пізнанням підлеглими його особистості і складають вторинну, або діяльнісну, стадію утворення іміджу. Первинна стадія включає такі елементи: первинну інформацію про особистість (зовнішність, одяг, манери тощо), перше враження і галоефект, які є пов'язаними між собою. Елементи первинної інформації в процесі цілеспрямованого формування іміджу комплексно входять в структуру самопрезентації.

Стадія вторинного утворення іміджу відбиває характерні риси управлінської діяльності і включає: професійні та особистісні якості, здібно-ті, знання, уміння, навички керівника органу влади, система його спілкування та поведінки. Вплив елементів первинної стадії поширюється на елементи вторинної, діяльнісної стадії, коли характер першого враження або ефекту ореолу продовжує впливати на загальний характер образу, який складається на вторинній стадії.

Досить детально питання факторів, які впливають на процес формування іміджу, вивчала О.Петрова, але, на жаль, ці фактори мають свою специфіку - вони стосуються лише іміджу політика, і не можуть відноситися до державних службовців різних категорій органів влади [24].

Вважаємо, що на відміну від політики, у сфері державне управління факторів формування іміджу керівника органу влади значно більше і вони будуть суттєво відрізнятися. Спробуємо окреслити вищезазначені фактори:

Перцептивний (первинний) - враження від першої зустрічі з керівником органу влади, його реальні особливості, зокрема, зовнішні дані, привабливість, вік, здоров'я, стиль одягу, жести, міміка, наявність або відсутність харизми, темперамент, характер тощо.

Мотиваційний - особливості мотивації керівника органу влади щодо його участі в управлінській діяльності;

Політичне позиціювання - політична позиція (або її відсутність) керівника органу влади.

Інформаційно-утворюючий - співвідношення різноманітної інформації про діяльність керівника органу державної влади, що надходить з основних каналів комунікації (ЗМІ, телебачення, Інтернет тощо); а також від каналів побічної імідж формуючої інформації (термін А.Ю. Панасюка) - інформації через треті руки (плітки, слухи, журнальні або газетні статті, висловлювання будь-яких думок про керівника органу влади авторитетною особою тощо). Другий шлях побічної імідж формуючої інформації і сприяє формуванню репутації або думки про людину задовго до впливу від безпосередніх вражень від спілкування з ним.

Ефекти сприйняття - певні психологічні особливості, у силу яких ми сприймаємо керівника або ні. Так, людина може бути блискучим фахівцем у якійсь сфері, але не може бути хорошим керівником.

Ситуативний (рухомий) - оперативно змінюється, коригується в залежності від ситуації [37] в залежності від ситуації - нові відомості, сукупність нових вражень, емоційне забарвлення ситуації можуть докорінно змінити сприйняття людини чи організації [38 , С. 221].

Діяльнісний фактор - в результаті діяльності (або бездіяльності) керівника органу державної влади;

Персоніфікований фактор. Складається з морально-етичних факторів, а саме: порядність, дипломатичність, ввічливість, обов'язковість, надійність. Ці якості відзначаються в першу чергу і є основою для будь-якої оцінки керівника і створення його позитивного іміджу;

- справедливість, повага до інших людей, уміння тримати своє слово, обов`язковість, доброзичливість, привітність, стриманість і урівноваженість. Ці якості без-посередньо зв`язані з морально-психологічним кліматом у колективі і визначають взаємовідносини між керівником і підлеглими;

- об`єктивність, організованість, дисциплінованість;

- найважливіші здібності (навички) сучасного керівника: організаторські здібності (вміння виділяти і чітко формулювати перспективні й поточні завдання; працездатність, об'єктивність;

- найважливіші знання керівника органу влади: професійні знання, компетентність, аналітичне мислення;

- основні уміння сучасного керівника: приймати ефективні рішення, вміння ста-вити завдання підлеглим, вміння орієнтуватися в ситуації тощо.

Ментальні - врахування ментальних особливостей та соціального самопочуття мешканців певного регіону, у владній інституції якого працює керівник. Важливим є ідеалізоване уявлення про відповідного на певну посаду керівника і співвідношення ним того образу, імідж якого вже сформований.

Висновки

На сучасному етапі розвитку українського суспільства визначальним критерієм оцінки діяльності органів влади стає задоволення потреб громадян в отриманні якісних публічних послуг. Державні послуги - це послуги, що надаються органами державної влади (насамперед, виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями. Державні та муніципальні послуги разом можна назвати публічними послугами. Тобто публічні послуги - це всі послуги, що надаються публічним сектором, а також приватним сектором під відповідальність публічної влади та за рахунок публічних коштів.

З проголошенням Україною незалежності, становлення і розвиток молодої науки «державне управління» набуває нового виміру через зміну вимог до державних службовців, зокрема, до керівників органів влади.

З огляду на це, вивчення іміджу пов'язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми в умовах обмежених ресурсів, визначення та систематизація вимог до керівників органів влади з позиції іміджевого аспекту.

Процес формування позитивного іміджу державної влади передбачає систематичну і планомірну діяльність, що фокусує і консолідує зусилля державних установ, засобів масової інформації, експертного співтовариства. Найбільш дієвим та ефективним засобом створення іміджу є засоби масової інформації, що підтверджують і соціологічні дослідження.

Одним із ключових завдань, які має ставити перед собою кожна державна інституція, є формування їх позитивного іміджу шляхом підвищення якості послуг, що надаються, компетентності й професіоналізму всіх працівників, організаційної культури спілкування, а також результативності вирішення соціальних проблем населення. Найбільшої уваги при формуванні іміджу державної інституції потребує створення прийнятного для суспільства іміджу керівника, бо часто саме через його образ іде сприйняття результатів діяльності цієї інституції.

Аналіз зазначених у цьому переліку складових елементів іміджу показує, що державна установа в даному разі розглядалась не стільки як складна система, скільки як підсистема комплексу інституцій, через які здійснюється реалізація державної влади. Такий підхід показує доцільність урахування в процесі формування іміджу державної інституції виконання нею свого суспільного призначення (місії) щодо надання послуг відповідно до потреб населення(а не таких, що забезпечують функціонування “державної машини” заради неї самої), її взаємодію з іншими державними інституціями, недержавними організаціями та населенням, а також взаємодію між підрозділами інституції, доцільність внутрішньої будови, раціональність виконання покладених на неї функцій.

Ключовими позиціями у реалізації іміджевої стратегії по забезпеченню позитивного іміджу є налагодження конструктивної взаємодії із громадськістю, забезпечення зворотного зв'язку, за допомогою різних засобів масової комунікації. Механізм реалізації державної іміджевої стратегії передбачає використання сукупності тактик, серед яких аналіз ситуації, визначення базових принципів і цілей, залучення засобів масової комунікації, моніторинг ситуації, належне використання фінансових та людських ресурсів.

Отже, імідж керівника потрібно розглядати як управлінську та соціально-психологічну категорію. Це дозволяє комплексно підходити до процесів створення та удосконалення іміджу управлінця, враховуючи професійні та особистісні іміджеутворюючі фактори.

Формування позитивного іміджу державних інституцій та їх керівників є одним з важливих завдань, яке не може вирішуватись без застосування комплексного підходу, визначення головної мети та її складових, а також без свідомого повсякчасного докладання зусиль у цьому напрямку. Подальші дослідження щодо іміджу державних інституцій мають вийти на розроблення готового до запровадження у практичну діяльність органів влади механізму, що дозволить істотно впливати на підвищення їх іміджу як серед населення України , так і в світі.

Підводячи підсумок, зазначимо, що імідж є показником рівня довіри населення до органів державної влади і критерієм оцінки суспільством ефективності управлінської діяльності. З кожним роком відбувається посилення вимог до кандидатів на керівні посади до органів влади у зв'язку з виконанням складних і відповідальних завдань та обов'язків, що покладе-ні державою на посадових осіб.

Список використаних джерел

Альтшуллер А. А. Суперменеджер: имидж и самопрезентация / А. А. Альтшуллер. - М., Феникс, 2004. - 160 с.

Андреева Ю. В. Взаимосвязь профессиональных и личных качеств имиджа руководителя. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 / Ю. В. Андреева. - Казанский государственный университет, 2002.

Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: [монографія] / В. М. Бебик. - К. : МАУП, 2005. - 440 с.

Бинецкий А. Е. Паблик рилейшнз. Защита интересов и репутации бизнеса: Учебно-практическое пособие / А. Е. Бинецкий. - М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003.

Борисов Б. Л. Технологии рекламы и PR / Б. Л. Борисов. - М. : Фаир-пресс, 2001. - 624 с.

Виханский О. С. Стратегическое управление / О. С. Виханский. - М.: Экономистъ, 2006. - 292 с.

Гончарук Н. Вітчизняний досвід здійснення адміністративної реформи в Украї-ні / Н. Гончарук // Публічне управління : теорія та практика : збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. - X.: Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2010. - № 2. - С. 11-17.

Думка громадян України про ситуацію в країні, оцінки діяльності влади, електоральної орієнтації. Підсумки 2011 року. Результати соціологічних досліджень Центру Разумкова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/

Енциклопедія державного управління: у 8 т. - К. : НАДУ, 2011. - Т. 6 : Державна служба. - 2011. - 524 с.

Журба О. В. Зміцнення управлінського потенціалу органів державної влади на місцевому рівні / О. В. Журба // Держава та регіони: науково-виробничий журнал. - Запоріжжя : «Класичний приватний університет, 2009. - № 2. - серія Державне управління. - С. 48-58.

Имиджевая полтика ЕС: цели, базовые принципы, перспективы развития. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.alleuropa.ru/imidzhevaya-politika-es-tseli-bazovie-printsipi-perspektivi-razvitiya

Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика / У. Кинг, Д. Клиланд. - М.: Прогресс, 1982. - 399 с.

Колосовська І. І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні : автореф. дис. … к.держ.упр. : спец. 25.00.02 / І. І. Колосовська. - Львів, 2004. - 20 с.

Колосок С. В. Зв'язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління : автореф. дис. … к.держ.упр. : спец. 23.00.01 / С. В. Колосок. - К., 2003. - 19 с.

Логунова М. М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності / М. Логунова. - К. : Вид-во КПІ, 2006. - 256 с.

Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М., Вильямс, 2009. - 672 с.

Наказ Голови Національного агентства України з питань державної служби» від 13 вересня 2011, № 11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://kds.org.ua/blog/ dovidnik-tipovih-profesijno-kvalifikatsijnih-harakteristik-posad-derzhavnih-sluzhbovtsiv.

Падафет Ю. Г. Складові елементи процесу формування іміджу державної установи / Ю. Г. Падафет // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - № 3 (18). - С. 98-105.

Панасюк А. Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психотехники / А. Ю. Панасюк. - М .: Издательство «Омега-Л», 2007. - 266с.

Пантелейчук І. Формування позитивного іміджу органів державної влади : теорія, методологія, практика : [монографія] / Ірина Пантелейчук. - К. : Альтерпрес, 2011. - 316 с. Пантелейчук І. Місце та роль зв'язків з громадськістю у формуванні іміджу державних інституцій / Ірина Пантелейчук // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. ХРІДУ НАДУ. - 2009. - № 4 (27). - С. 40-47.

Пантелейчук І. Теоретико-методологічні засади дослідження іміджу в контексті сучасних дослідницьких підходів [Електронний ресурс] / І. Пантелейчук // Право та управління : електрон. наук. фах. вид. - 2010.- № 1. - Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2010_1/zmist.html 2010. - Назва з екрану.

Пантелейчук І. Механізми формування та реалізації державної іміджевої стратегії [Електронний ресурс] / І. Пантелейчук // Державне управління : удосконалення та розвиток електрон. наук. фах. вид. - 2012. - № 9. - Режим доступу до журн. : http://www.dy.nayka.com.ua/

index.php?operation=8&word. - Назва з екрану.

Перелыгина Е.Б. Психология имиджа: Учебное пособие / Е.Б.Перелыгина. - М., Аспект-Пресс, 2002. - 223 с.

Политическая имиджелогия (коллективная монография) / Под общ. научн. ред Л. Г. Лаптева, Е. А. Петровой - М. : РИЦ АИМ, 2006. - 276с.

Политическая имиджелогия / Под ред. А. А. Деркача, Е. Б. Перелыгиной и др. - М. : Аспект Пресс, 2006. - 400 с.

Портер М. Конкуренция Конкуренция =On competition : [Учеб. пособие] /М. Портер . - СПб.: Вильямс, 2000. -495 с.

Почепцов Г. Имидж от фараонов до президентов / Г. Почепцов. - К. : Изд-во «АДЕФ-Украина», 1997. - 328 с.

Почепцов Г. Паблик рилейшнз для профессионалов / Г. Почепцов. - К.: Ваклер, 2005. - 640 с.

Почепцов Г. Г. Имеджелогия / Г. Почепцов. - М.: Издательство «Реал-Бук», 2007.

Про державну службу [Текст] : закон України : нормат. док. з урахуванням остан. змін в ред. станом на 28.01.2010 р. - Суми : ФОП Соколик Б. В., 2010. - 24 с.

Психологічний словник [Текст] / авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєн-кова ; ред. Н. А. Побірченко. - К . : Науковий світ, 2007. - 274 с.

Савченко Б. Г. Вимоги до керівника органів державної влади та місцевого са-моврядування / Б. Г. Савченко, Ю. В. Боковикова // Держава та регіони [Текст] : на-ук.-вироб. журн. Серія: Державне управління. - Запоріжжя : Класич. приватний ун-т, 2006. - С. 107-110.

Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством / С. М. Серьогін;. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2003. - 456 с.

Скрипаченко Т. В. Соціально-психологічний імідж сучасного керівника. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 / Т. В. Скрипаченко. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2001.

Современный словарь иностранных слов: толкование, словоупотребление, словообразование, этимология [Текст] : [Около 7200 слов, 14400 словосочетаний и предложений, 1750 цитат] / Л. М. Баш [и др.]. - 4. изд., стер. - М. : Цитадель-Трейд ; М. : Рипол классик, 2003. - 959 с.

Соловьев А. И. Принятие государственных решений / А. И. Соловйов. - М.: КНОРУС, 2006. - 344с.

Федорів Т. В. Співвідношення понять «імідж» та «репутація» у державному управлінні / Т. В. Федорів // Вісник НАДУ. - 2011. - № 2. - С. 25-29.

Шарков Ф. И. Константы гудвилла: стиль, паблисити, репутация, имидж и бренд фирмы : учеб. пособие / Ф. И. Шарков. - М. : Издат.-торгов. Корпорація «Дашков и К», 2010. - 272 с.

Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: навч.посібник / З.Є. Шершньова, С.В. Оборська. - К.: КНЕУ, 1999 - 356 с.

Размещено на Allbest.ru