Сутність і особливості процесу формування іміджу навчального закладу

Маніпуляція - переведення уваги з головного об'єкта на інший, наприклад на будь-яку особу, яка в подальшому асоціюється з головним героєм.

Міфологізація - створення міфу, в який підсвідомо бажає вірити цільова аудиторія і який практично не підлягає перевірці, оскільки підтверджується загальноприйнятим «усі так думають», «усі про це знають», «це відомо всім» тощо.

За свідченнями Г. Почепцова, у сучасному світі функціонують такі типи міфів: державні, сімейні, дитячі, історичні. Завданням іміджмейкера при міфологізації є уміння підключити до вже існуючого в масовій свідомості міфа ту інформацію, яка найбільше вдало буде проведена через його сюжет.

Візуалізація - створення візуальних елементів іміджу: товарних знаків, логотипів, кольорів, форми упаковки тощо.

До списку інструментів іміджелогії Г. Почепцев ввів емоціоналізацію - «переклад тексту з раціональної мови на емоційну». При цьому ним пропонується кілька способів впровадження емоцій у повідомлення. Конкретизація, чи розповідь не про якісь проблеми, а про конкретних людей і факти з використанням емоційно забарвлених слів. Спостереження - це ще один шлях упровадження емоціоналізації у свідомість реципієнтів і являє собою «підстроювання під чужу емоцію». Запозичення чужих емоцій - також шлях впровадження емоціоналізації.

У зміст формування закладається процес створення вигідних для комунікатора контекстів. Відомо, що більш гомогенна аудиторія легше піддається впливу, ніж різноманітна.

Не менш важливим інструментом в створенні іміджу є вербалізація, що застосовується ораторам, політиками, лідерами, чий імідж створюється чи промотується. Основні способи вербалізації: відхід від реальної ситуації до думки аудиторії.

Відхід від реальної ситуації відбувається, коли іміджуємий об'єкт називає загальноприйняті явища і факти іншими - зручними в даний момент - словами.

Приєднання до думки аудиторії використовується досить часто досвідченими ораторами і політиками.

Акцентування інформації - це інструмент, що застосовується у випадках, коли необхідно сховати (приховати), чи навпаки, випнути якусь визначену інформацію про лідера, подію, факт. В залежності від наших цілей ми акцентуємо ті чи інші характеристики складних об'єктів, з якими має справу людство. Цей підхід дозволяє також міняти «повістку дня» масової свідомості, коли у відповідь на одну обговорювану тему запускається інша для дискусії.

Також слід розглянути такий інструмент, як заміна цілей. Суть даного інструмента полягає в тому, що засоби масової інформації «вихлюпують» в народ дозовані порції потрібної інформації.

При використання такого інструменту як подання суперечливих сигналі, здійснюється подання народу різних типів суперечливої інформації. Масова свідомість, намагаючись обробити події, котрі суперечать один одному допускає помилки, на які і сподіваються ті, хто їх запускає В цій же області лежать і подача сигналів, котрі покликані служити не стільки комунікації, як перевірці реакції на них суспільної думки.

Дистанціювання - це інструмент, котрий може застосовуватись для самоусунення від відповідальності і перекладання на інших результатів якихось негативних вчинків. Правильно використовуючи цей інструмент, можливо створити і підтримати належну політику невтручання чи організувати необхідний імідж.

Ще одним інструментом для створення іміджу науковці виокремлюють метафоризацію. Такий інструмент іміджелогії служить могутнім фактором створення чи руйнування іміджу об'єкта. Процес метафоризації можна подати як використання в мовних добутках політиків і пресі різного виду тропів (слів у переносному значенні), у яких окремі вирази зближаються по подібності їхніх значень чи за х контрастом.

У ході метофоризації використовуються яскраві і часто нові слова чи слова-вирази, що чітко маркируют визначене явище, факт, особистість. Метафора особливо вигідна для опису нової діяльності, для якої у нас ще нема відповідної мови. У цьому випадку метафора стає описом однієї області діяльності з допомогою мови з іншої області.

Хоча опитування суспільної думки і займає одне з останніх місць серед інструментів іміджелогії, значимість функції від цього не зменшується. Опитування суспільної думки полягає у зборі думок респондентів шляхом надання їм пропозиції відповісти на заздалегідь складені і продумані питання щодо визначеного факту, події, особистості.

Отже, як бачимо з вище зазначеного, на сучасному етапі розвитку засобів масової комунікації та впливу інформаційних технологій на масову свідомість з кожним днем з'являються нові засоби формування іміджу. Це, насамперед, позитивний момент, але слід звернути увагу на те, що першочергово створення позитивного іміджу мало відігравати допоміжну роль при сприйнятті певного об'єкту. Сьогодні ж є можливість спостерігати наступне: саме імідж, той «штучно створений образ», є основним засобом формування громадської думки про певний об'єкт.

3. Структура позитивного іміджу загальноосвітнього навчального закладу

У зв'язку з ситуацією, яка склалася на ринку освітніх послуг як ніколи гостро стоїть питання про формування іміджу навчального закладу. В сучасних умовах шкільна освіта опинилась перед вибором нових пріоритетів: спеціалізації, диференціації, інформатизації, профілізації, гуманізації і т.п. Кожен директор і його педагогічний колектив мріють, щоб на їхній школі лежала печатка яскравої індивідуальності, щоб вона виділялася серед інших, викликала бажання влаштуватися на роботу чи вчитися саме в ній.

Стійкий позитивний імідж школи сьогодні можна розглядати як важливий сучасний компонент методичного продукту школи і як додатковий ресурс управління, ресурс розвитку освітнього закладу.

Школа - це відкрита, пов'язана з багатьма суспільними інститутами соціально-педагогічна система, про яку дедалі частіше говорять як про сферу послуг.

Під іміджем навчального закладу ми розуміємо емоційно забарвлений образ, який утворився у масовій свідомості і який визначається співвідношенням між різними сторонами його діяльності та транслюється у зовнішнє середовище.

Формування іміджу навчальної установи - це процес, у ході якого створюється якийсь спланований образ на основі наявних ресурсів. Метою створення іміджу є підвищення конкурентоздатності, залучення інвестицій, встановлення та розширення партнерських зв'язків.

Ефективність роботи навчального закладу має в першу чергу визначатися учнями та їхніми батьками, а потім уже тими надструктурами, які стоять над школою. Школа має перетворитися на заклад, у якому головною турботою всіх буде особистість дитини, її самопочуття та становище.

Грабовська С. до структури іміджу освітнього закладу включає наступні складові:

1. Соціальний імідж організації - це уявлення широкої громадськості про соціальні цілі та роль певного освітнього закладу в соціальному і культурному просторі міста.

2. Імідж освітньої послуги - це уявлення людей про особливі унікальні характеристики, якими с ці послуги.

3. Імідж керівника формується за рахунок не тільки його зовнішнього вигляду, але й поведінки, мови та розумових здібностей.

4. Імідж персоналу формується насамперед на основі прямого контакту із працівниками закладу. При цьому кожен працівник може розглядатися як обличчя організації, за яким судять про персонал у цілому. Важливим с все: фахова компетентність, культура спілкування, соціально-психологічні характеристики співробітників, навіть їх соціально-демографічні та фізичні дані: вік, стать, сімейний стан, наявність або відсутність фізичних вад.

5. Внутрішній імідж організації - це уявлення співробітників про свою організацію. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації та соціально-психологічний клімат.

6. Візуальний імідж організації - це уявлення про освітній заклад, субстратом якого є зорові відчуття, які фіксують інформацію про інтер'єр приміщення, навчальні кабінети, лабораторії, майстерні, наявність або відсутність зручних, відремонтованих доріг до будівлі, освітлення пришкільної території у вечірній час, використання у навчальному процесі комп'ютерної техніки, мультимедійного обладнання, створення комфортних умов для учнів, вчителів, технічного персоналу закладу, символіки організації.

Формування іміджу передбачає, перш за все, визначення основної мети та принципів діяльності навчального закладу. Основна мета полягає в забезпеченні, вихованні та розвитку здібних, обдарованих та талановитих дітей у відповідності з світовими та національними критеріями, створенні умов для інтелектуального, духовного та професійного розвитку особистості.

Досягнення даної мети, на думку Шеланкіна В., забезпечується в реалізації таких основних принципів навчання:

1. Національної спрямованості - побудови освіти з урахуванням історії та народних традицій, збереження та збагачення культури українського народу та інших народів, які проживають на території України, формування національної свідомості.

2. Відкритості навчання - орієнтації навчання на цілісний педагогічний світ, його глобальні проблеми, усвідомлення переваження загальнолюдських цінностей над груповими і класовими, інтеграція у міжнародні освітні, соціальні і культурні системи.

3. Гуманізму - утвердження людини як найвищої соціальної цінності, створення умов для врахування різноманітних потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій педагогів та дітей, врахування їх індивідуально-психологічних особливостей у процесі організації управлінської та навчально-виховної діяльності.

4. Демократизму - створення умов для активної участі педагогів та дітей у вирішенні актуальних проблем діяльності навчального закладу, організації навчально-виховного процесу на основі партнерства педагогів та учнів.

5. Варіативності освіти - забезпечення широкого вибору профілей та підпрофілей навчання, його методів та форм, реалізації принципів диференціації та індивідуалізації навчання.

6. Забезпеченні розвивального характеру навчання - створення умов для інтенсивного розвитку пізнавальних процесів, переорієнтації процесів навчання з предметного на процесуальні та мотиваційні аспекти освіти.

7. Активізації пізнавальної діяльності учнів - інтенсивне оволодіння знаннями, формування умінь та навичок здобування нових знань, формування позитивної мотивації до навчання та пізнавальної діяльності.

8. Формуванні творчого потенціалу - формування умінь та навичок ставити нові проблеми, як на теоретичному, так і на практичному рівнях, знаходити альтернативні способи їх розв'язання, розвивати гнучкість мислення, здатність адаптуватися до соціальних змін.

9. Єдності навчання та виховання - органічного поєднання навчання, виховання та розвитку особистості, спрямованість освіти на формування цілісної та гармонійно розвинутої особистості. Створенню позитивного іміджу навчального закладу сприяють спеціальні форми роботи серед членів адміністрації, викладачів, учнів та їх батьків.

Ми погоджуємось з думкою провідних школознавців що, потреба формування іміджу школи визначається такими чинниками:

- складна демографічна ситуація підсилює конкуренцію серед освітніх закладів однієї території в боротьбі за набір учнів і збереження контингенту;

- сильний позитивний імідж полегшує доступ освітнього закладу до кращих ресурсів: фінансових, інформаційних, людських тощо;

- маючи сформований позитивний імідж, освітній заклад за рівних умов стає привабливішим для педагогів, адже може забезпечити їм стабільність і соціальний захист, задоволеність працею і професійний розвиток;

- стійкий позитивний імідж дає ефект придбання освітнім закладом певної сили, тобто створює запас довіри до всього, що відбувається в стінах закладу, зокрема й до інноваційних процесів.

Аналіз кількох технологій формування іміджу організації, розроблених різними авторами (Даниленко Л., Піскунов М., Самохін М. та інші) дає підстави вважати, що алгоритм створення іміджу навчального закладу може містити: виявлення в соціальних груп, зацікавлених у наданні освітніх послуг, їхніх уявлень про школу; виявлення актуальних проблем і очікувань аудиторії; конструювання іміджу ЗНЗ, розробка стратегії формування ЗНЗ; безпосереднє формування іміджу школи; контроль проміжних результатів, коригування; моніторинг сформованого іміджу освітнього закладу.

Формування дитячого колективу з його «системою перспективних ліній» і відчуттям «завтрашньої радості», скріпленого «соціальним клеєм» із працездатності, відповідальності, свідомої дисципліни в ім'я спільної важливої справи, - це, на погляд І. Зуєвської, одна з найважливіших умов створення власного імені, власного обличчя освітнього закладу.

Провідний науковець І. Зуєвська пропонує виділити 3 етапи формування і утвердження іміджу ЗНЗ (внутрішнього та зовнішнього).

Внутрішній імідж школи на цьому етапі лише формується (коригується). Головні завдання, які потрібно вирішувати в цей час усередині школи:

- вироблення педколективом спільного бачення перспектив, визначення і формулювання місії школи, її термінових та перспективних цілей, складання планів діяльності;

- аналіз сформованої шкільної культури з її системою цінностей;

- виявлення очікувань основних «клієнтів» школи--учнів і їхніх батьків;

- розробка загального стилю (зовнішніх атрибутів освітнього закладу й етики педагогічної взаємодії).

Зовнішній імідж водночас вимагає таких дій:

- розробка (чи коригування) візуальних і діяльних елементів зовнішньої атрибутики для демонстрації духу єдності, корпоративності, для формування пізнаваного на ринку освітніх послуг образу;

- рекламна продукція, що випускається школою, робить наголос на унікальності пропонованих школою послуг, підкреслює їхню якісність.

Науковці Т. Антоненко, І. Срмаков, А. Головченко, Л. Карамушка зазначають: «Внутрішній імідж школи містить наступне: робота над упровадженням і зміцненням традицій шкли серед співробітників для створення корпоративного духу;формування системи стимулів створення позитивного іміджу, що полягає в розробці психологічних, соціальних і економічних механізмів заохочення членів колективу до цього процесу;створення загального стилю приміщень школи - відповідно до її традицій, особливостей діяльності і фінансових можливостей».

Зовнішній імідж освітнього закладу спрямований на:

- виготовлення різноманітних рекламних засобів для актуалізації іміджу школи: рекламні інформаційні матеріали, сувенірна продукція;

- використання можливостей радіо, телебачення для пропаганди досягнень школи;

- активне використання зовнішньої атрибутики школи будь-якої іміджевої діяльності;початок зв'язків із громадськістю, проведення піар-заходів: організація днів відкритих дверей, презентацій, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках освіти;

- організація заходів для аудиторій, у яких зацікавлений навчальний заклад, курування виховних і освітніх закладів, що виховують і навчають майбутніх учнів тощо;

- створення власного сайту в Інтернеті як проекту, у ході якого може діяти рекламний майданчик, де формуватиметься доброзичливий імідж закладу;

- активна соціальна реклама, де демонструється турбота про нове покоління через функціонування дитячих та юнацьких організацій, через конкретну діяльність із збереження та зміцнення здоров'я учнів, через зв'язки школи з різними соціальними інститутами, ВНЗ тощо, через створення умов для творчого розвитку;

- акцент у рекламі на стабільній діяльності школи, забезпечення регулярних і продуктивних зв'язків із випускниками різних років;

- організація постійного зворотного зв'язку для аналізу ефективності проведених заходів.

Керування процесом підтримки, коригування й оновлення внутрішнього іміджу полягає в:

- стимулюванні інноваційної діяльності, для чого персонал активно залучається до різних курсів підвищення кваліфікації, перепрофілювання, конкурсів, проектів тощо;

- створення напрямків діяльності, як таких, що вписуються в загальний стиль школи, так і абсолютно новаторських;

- постійна підтримка прямого і зворотного зв'язку зі споживачами освітніх послуг.

Таким чином, щоб та чи інша школа стала привабливою, мала свій неповторний сформований образ, насамперед вона повинна мати:

- чітко визначені пріоритети, власну філософію, своє бачення майбутнього, сформульоване в місії школи;

- унікальну, неповторну, особливу систему цінностей, звичаїв, традицій, стилів поведінки, названу шкільною культурою;

- різноманітні і якісні освітні послуги;

- оригінальну систему виховної роботи;

- зв'язки із закладами додаткової освіти, ВНЗ, різними соціальними інститутами і та ін.;

- яскраві, пізнавальні, вчасно поновлювані інформаційні матеріали, призначені для зовнішньої презентації;

- систему цільової подачі інформації споживачам про свій потенціал, успіхи і пропоновані освітні послуги.

Отже, як наголошує Л. Даниленко, при роботі над створенням стійкого позитивного іміджу школи необхідно першочергове значення надавати насамперед незмінним і постійним компонентам. На наш погляд, з позиції управління освітньою установою виявлені складові умовно можна згрупувати в наступні блоки:

- комфортність шкільного середовища (оптимізм і доброзичливість у колективі, своєчасна психологічна допомога окремим учасникам освітнього процесу й ін.);

- якість освітніх послуг (внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їх вихованості, психічних функцій, творчих здатностей, формування здорового способу життя; ясне бачення цілей утворення й виховання, сформульоване в місії освітнього закладу; зв'язку школи з різними соціальними інститутами й т. ін);

- позитивно сприйманий стиль школи;

- позитивний образ керівника й персоналу загальноосвітнього навчального закладу (педагогічна, соціальна й управлінська компетентність співробітників): яскрава зовнішня атрибутика (наявність зовнішньої символіки, ритуалів й ін.).

Основними методами формування іміджу школи є: ефективні піар-заходи (дні відкритих дверей, презентації і виставки освітніх послуг, публікації в ЗМІ і т.д.); благоустрій будівлі та території школи, підвищення педагогічної культури педколективу і всього персоналу школи.

Сформований позитивний імідж загальноосвітнього навчального закладу допоможе вирішити низку завдань: збільшити привабливість школи - у першу чергу для батьків, учнів і персоналу; підвищити ефективність заходів з інформування населення про нові освітні послуги; полегшити впровадження нових освітніх послуг; підвищити рівень організаційної культури школи; поліпшити соціально-психологічний мікроклімат у шкільному колективі.

Як наслідок, створений сприятливий імідж освітнього закладу може стати своєрідним показником рівня розвитку всього закладу, оцінки перспективності його починань, зрілості і професіоналізму всього колективу, своєчасності методичного продукту та креативності методичної роботи в школі [20, с. 30].

Таким чином, на нашу думку, можна виділити наступні основні етапи формування іміджу: аналіз зовнішнього середовища; виділення цільової групи, до якої буде звернений імідж; аналіз зовнішніх ресурсів; визначення завдань та їх класифікація (змістові, організаційно-результативні тощо); мотивація учасників проекту; виявлення співвідношення між складовими іміджу: науковий, освітній, суспільний; визначення принципів формування іміджу; розробка технології формування кожної складової іміджу; аналіз відповідності отриманого іміджу очікуваному результату.

Імідж освітнього закладу як позитивний образ може бути сформований лише у випадку надання якісних послуг споживачу.

Технологія формування іміджу повинна включати організацію просування інформації (форми, канали, періодичність, дозування), систему зворотного зв`язку (діагностика проміжних результатів, коригування, прогностична оцінка).

Модернізувати школу, як зазначає дослідниця М. Гур'янова, означає оновити всі компоненти її діяльності, знайти нові розв`язки старих проблем, запропонувати свіжі організовані ідеї, реалізація яких вдихне сили у життя школи.

М. Гур'янова умовно поділяє резерви модернізації шкіл на 2 групи: зовнішні та внутрішні. До числа зовнішніх вона відносить інтегративні моделі освітніх закладів. Внутрішні ресурси, як стверджує автор, слабо використовуються практикою. Проте серед них вона називає розвиток шкільної додаткової освіти, а також фінансування школи з урахуванням виконання нею соціокультурних функцій.

Отже, створення іміджу навчального закладу є однією із складових модернізації системи освіти. Необхідність формування іміджу загальноосвітнього навчального закладу визначається: складною демографічною ситуацією в системі загальної середньої освіти; диференціацією та варіативністю системи загальної середньої освіти; складністю вибору напрямків та перспектив самовизначення школярів; багато чисельними запитами соціальної практики; потребою освітньої та управлінської практики у формуванні уявлень про школу; наявністю досвіду роботи освітніх установ у даній галузі.

На думку Л. Даниленко, побудова іміджу навчального закладу як «емоційно забарвленого образу школи, часто свідомо сформованого, який має цілеспрямовано задані характеристики та який покликаний психологічно впливати на конкретні групи учнів та їх батьків» передбачає розв`язання ряду задач:

1. вивчення суспільної думки всередині школи з метою з`ясування задоволеності школою вчителями, учнями, батьками;

2. розповсюдження новин, пов`язаних із розвитком інноваційних процесів - процесів розробки, впровадження педагогічних новинок;

3. забезпечення наявності подій у діяльності навчального закладу - встановлення ефективного зворотного зв`язку з зовнішнім середовищем. Розв`язання даного завдання є реалізація одного з постулатів формування суспільної думки: «думка більше визначається подіями, ніж словами»;

4. розробка інформаційного матеріалу, який має бути доступним, зрозумілим, відображати позитивні зміни у шкільному житті, демонструвати досягнення школи, отримані в процесі змін.

Дослідження учених, аналіз літератури показують, що значущою характеристикою сучасної школи виступає її образ, який складається чи вже складений, основу якого складають:

- місія освітнього закладу, її пріоритети;

- шкільна культура

- особлива система цінностей, звичаїв, традицій, стилів поведінки конкретного навчального закладу;

- види та якість освітніх послуг даної школи;

- наявність та функціонування дитячих та юнацьких організацій;

- зв'язки школи з різними соціальними інститутами, вищими навчальними закладами тощо;

- внесок навчального закладу в розвиток: освітньої підготовки учнів, їхньої вихованості; психічних функцій; творчих здібностей; формування здорового способу життя.

Таким чином, імідж навчального закладу, який цілеспрямовано створюється, являє собою не набір випадкових компонентів, а струнку систему взаємопов`язаних якостей, інтегративну сукупність характеристик.

С. Сушко у статті «Сучасна модель управління гімназією» виділяє такі напрямки формування позитивного іміджу закладу освіти:

1. «внутрішній» - у процесі формування творчого середовища та соціально-психологічного настрою в колективі, а саме: обґрунтування та впровадження інноваційних підходів до діяльності членів адміністрації, вчителів, учнів (конкурси, презентації, тощо); формування творчої «управлінської команди», налагодження оптимальних міжособистісних стосунків у колективі, становлення «духу» навчального закладу, почуття патріотизму у вчителів та учнів;

2. «зовнішній» - при взаємодії закладу освіти з соціальним середовищем, передусім у місті, районі, області (розробка символіки, атрибутики, форми одягу, бланків, грамот, перехід з одного ступеня навчання на інший; оформлення приміщення, підготовка ділових паперів, інформаційних проектів, буклетів, презентацій навчального закладу, розробка проекту його розвитку).

Крім того, С. Сушко окреслює наступні етапи формування позитивного іміджу навчального закладу:

1. Початковий імідж (створення особистого іміджу керівника, власної концепції закладу освіти, яка приваблювала б новизною та актуальністю; робота з кадрами, добір їх та розстановка; укладання угод із вузами, створення оптимальних умов, які забезпечували б універсальність та елітарність освіти).

2. Прогресуючий імідж (заходи щодо створення реклами через засоби масової інформації).

3. Сталий імідж (стійка позитивна суспільна думка, сформована за допомогою фактичних даних за підсумками високих результатів навчання; акредитація чи ліцензування державної програми; загальновизнана популярність).

І. Зуєвська говорить про те, що позитивний імідж навчального закладу визначають: наявність довгострокової освітньої стратегії; сприятливий морально-психологічний клімат у колективі; захоплений, небайдужий, професійний педагогічний колектив; наявність об'єднаного дитячого колективу та його керівних органів; культ колективних традицій, проведення «сімейних» свят; постійний саморозвиток колективу, об'єднання спільною справою дитячого, батьківського і вчительського колективів; наявність яскравої зовнішньої атрибутики: девіз, прапор, елементи форми в одязі, власний сайт в Інтернеті тощо. Внаслідок цього дослідниця І. Зуєвська виділяє постійні і перемінні складники позитивного іміджу школи.

До числа постійних іміджу належать:

- чітке визначення педагогічним колективом місії та концепції освітнього закладу;

- оптимістичний настрой та доброзичливий мікроклімат у вчительському та дитячому колективах;

- педагогічна, соціальна й управлінська компетентність співробітників;

- сформований образ керівника-професіонала - лідера, особистості яскравої, захопленої, котра володіє неформальним авторитетом, здатної надихнути колектив на досягнення високої мети;

- ефективна організаційна культура школи, що включає поділювані всіма норми, цінності, певну філософію керування, весь спектр поглядів, відносин, які визначають специфіку поводження колективу в цілому;

- якість освітніх послуг;

- наявність і функціонування дитячих громадських організацій;

- зв'язки школи з різними соціальними інститутами, ВНЗ та ін.;

- внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їхньої вихованості, психічних функцій, творчих здібностей, формування здорового способу життя;

- турбота адміністрації про надання своєчасної актуальної психологічної допомоги окремим учасникам освітнього процесу;

- наявність яскравої зовнішньої символіки.

До числа перемінних іміджу:

- зміст місії та пріоритети навчального закладу;

- види освітніх послуг;

- матеріальну базу закладу.

Крім того, головними критеріями комунікативної (інформаційної) ефективності заходів щодо створення позитивного іміджу школи, на думку автора, є: ступінь поінформованості споживача (опитування суспільної думки про різні позитивні аспекти діяльності школи); розуміння; ставлення до школи; прихильність і дія. Показниками у даному разі є: набір учнів у перші та десяті класи (як демонстрація бажання вчитися саме в цій школі); плинність кадрів (як показник стабільності колективу).

Варто відзначити, що складові іміджу важко ранжувати, оскільки в залежності від конкретних потреб різних груп, які звертаються до послуг освітнього закладу, значущість одного й того ж компоненту іміджу школи коливатиметься. За даними досліджень провідними компонентами іміджу навчального закладу є:

? для учнів початкової школи та їх батьків - образ класного керівника;

? для старшокласників - образ учителя-предметника, образ директора;

? для батьків із вищою освітою - уявлення про якість освіти, стиль роботи школи;

? для батьків дітей із послабленим здоров'ям - комфортність шкільного середовища.

Таким чином, на підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що створення позитивного іміджу школи - складний і тривалий процес формування міцної і високої репутації, привабливості, створення ситуації успіху на всіх рівнях роботи школи.

Одним із компонентів створення позитивного образу сучасного навчального закладу є проблема створення позитивного образу керівника школи.

Одне з основних завдань сучасного директора школи - сформувати готовність педагогів до інноваційних пошуків, надати можливість самостійно визначити стратегічні напрямки у розвитку навчально-виховного процесу в школі. Це дасть можливість навчальному закладу мати індивідуальний шлях розвитку, своє обличчя.

Нинішній керівник школи повинен бути «діалогістом». Поняття «керівник-діалогіст», на погляд І. Струкової, і є тією зерниною, яка містить у собі енергію, здатну трансформувати освітній простір України відповідно до вимог ХХІ століття. Це, перш за все, особистість, яка здатна працювати в команді, робити акценти на партнерстві і співпраці.

В. Іценко зазначає, що один із показників успішної діяльності керівника - це рівень сформованості в колективі сприятливого психологічного клімату. Основні складові соціально-психологічного клімату школи, згідно його думки, виражаються у рівні задоволеності: стилем керівництва та особистістю керівника; міжособистісними стосунками з колегами; стосунками з учнями; умовами праці та побуту.

Згідно останніх розробок у цій галузі, створення позитивного образу керівника школи повинно здійснюватися по трьом основним напрямкам його професійної діяльності: соціально-економічній сфері діяльності керівника школи; техніко-технологічній професійної діяльності керівника школи; організаційно-управлінської професійної діяльності керівника школи.

Сучасному директорові школи необхідно знати, що особистий імідж не призначають, а працюють над ним.

Згідно думки О. Заєць, програма створення позитивного іміджу керівника школи може складатися з чотирьох етапів.

Перший етап - вивчення себе. Перед тим, як створювати якийсь певний імідж, необхідно об'єктивно оцінити свої зовнішні дані, які включають в себе й фізичні показники.

Другий етап - визначення психологічного портрету в зовнішньому образі. Характер, темперамент, риси особистості керівника - усе це має значення для створення позитивного образу директора школи.

Третій етап - відповідність іміджу керівника тій життєвій ролі, яку керівник собі обрав.

Четвертий етап - домогтися відповідності фізичного та психологічного стану та зовнішнього вигляду: одяг, зачіска, манера розмовляти.

Учені відмічають деякі фактори, які перешкоджають створенню гарної сучасної школи. Це такі:

1. Хибні уявлення про процеси, які протікають в школі, відсутність рефлексії власної діяльності, роз'єднаність педагогічного колективу та відсутність єдиного погляду на виховання та навчання.

2. Відсутність єдності адміністрації, неправильне поєднання педагогічних вимог та свободи розвитку дитини, невміння добирати та вирощувати кадри, невміння делегувати управлінські функції.

3. Невміння працювати в культурі управління, навчання та виховання успіхом, фронтальні форми взаємодії превалюють над індивідуальною роботою.

4. Невміння долати стомленість колективу, накопичення негативних напружень та тривог.

5. Невміння бачити та підтримувати зовнішню та внутрішню цінність традицій.

6. Слабка психологічна підготовленість керівника та педагогів.

7. У школі різко зростає роль контролю, моніторингу, аналізу, після яких зазвичай не слідує індивідуальна підтримка педагога.

8. Невдалі способи керування школою: управління за допомогою докорів; управління «вслід потягу, який від'їхав», управління через «здалося», управління методом спроб та помилок; управління, основане на певних особистісно-індивідуальних рисах характеру чи «натури» керівника.

Отже, новий тип керівника на етапі удосконалення усієї системи освіти передбачає набуття ним таких вмінь:

- зосередження уваги не тільки на результатах, а й на процесі та стосунках;

- пошук оптимального рівня залучення членів колективу до процесу прийняття рішень;

- полегшення (фасилітація) процесу досягнення поставлених задач;

- вироблення надихаючого бачення майбутнього та вміння ділитися ним з іншими членами команди;

- креативність як лідера так і наставника;

- діалогічність у спілкуванні з учнями та вчителями.

Зростаючого значення у формуванні іміджу набуває розвиток внутрішніх комунікацій організації і, перш за все, стосунки з персоналом, який визначає більшість параметрів іміджу організації: це і підвищення мотивації праці працівників, їх кваліфікації, демократичність в управлінні, розвиток зворотного зв'язку керівництва, у тому числі і через анкетування, уміння діяти у різних кризових ситуаціях і т.д.

Дух школи. Місія школи. Концепція її розвитку. Все це обумовлено в першу чергу також особистістю вчителя. Саме від нього в першу чергу залежить, чи навчальний заклад має своє індивідуальне обличчя, яке й визначає її конкурентні переваги над іншими, що в свою чергу сприяє суспільному авторитету школи, залученню до неї вчителів, учнів, батьків.

Саме сьогодні, якщо хочемо побудувати школу третього тисячоліття, її життя і побут потребують оновлення, а методика навчання виховання - звільнення від засміченості і формалізму. А це залежить від Учителя, від його небайдужої громадянської позиції. Водночас учитель навіть найвищого професійного рівня один осягти помітних результатів є завжди зможе. Для цього потрібен колектив однодумців, колектив, який би горів полум'ям жадоби до знань. Сформувати такий колектив може керівник, про якого б учасники навчально-виховного процесу сказали: «Це той керівник, якого ми давно чекали».

Вважаємо за необхідне розглянути основні складові іміджу педагога. В образі конкретного учителя поєднуються індивідуальний, професійний та віковий іміджі. Оточуючі виносять свої судження як про особистісні, вікові, статеві, так і про суто професійні якості педагога. Імідж учителя містить такі компоненти, як індивідуальні та особисті якості, комунікативні особливості професійної діяльності та поведінки.

Згідно сучасних досліджень, важливу роль у формуванні іміджу вчителя відіграють стильові особливості педагогічної діяльності, які виділяються на основі особистих рис.

Сучасному іміджу вчителя має відповідати еталон найвищого рівня педагогічної культури.

Учителя з високим іміджем (а отже, відповідним рівнем педагогічної культури) характеризують наступні позиції:

- має особистісні смисли загальнолюдської спрямованості, сам є індивідуальністю в розумінні «не стільки залученість індивіда до системи суспільних відносин, скільки його виділеність»;

- любить дітей, захищає їх права та інтереси, піклується про їхнє здоров'я та самопочуття, виявляє доброту й повагу до кожного школяра незалежно від успіхів у навчанні, відповідально ставиться до своїх виховних функцій, має авторитет у дітей і батьків;

- кожну дитину вважає неповторною, зі своїм унікальним смислом життя, тому не «формує» чи «впливає», а співпрацює й фасилітує, веде діалог;

- націлений на розвиток особистості дитини, її активність і здатність до змін;

- розуміє психологію школяра, застосовує педагогічно .виправдані вимоги до організації навчання та виховання, вміє аналізувати освітню ситуацію, причини неадекватної поведінки дітей, здатний приймати обґрунтовані рішення, передбачати їх соціальні наслідки;

- цікавиться психолого-педагогічними науками, володіє глибокими та різнобічними знаннями з предмета викладання, вміє самостійно добирати й виробляти оригінальні технології та індивідуальні програми навчання, викликає в учнів інтерес до навчання, домагається позитивних результатів у навчанні й розвитку дітей;

- здатний вийти за межі повсякденної практики, побачити свою працю в цілому і зробити її предметом практичного перетворення, розглядає будь-які труднощі як стимул для подальшого розвитку;

- творчо підходить до навчання та виховання, має індивідуальний педагогічний почерк, удосконалює систему власної (дидактичної, виховної, методичної) діяльності, має авторські методичні розробки, бере участь в інноваційній або науково-дослідній, роботі; постійно експериментує, створює нові зразки педагогічної практики, надає методичну допомогу колегам у засвоєнні нововведень;

- свій предмет викладає творчо, з ентузіазмом;

- має унікальну комбінацію особистісних якостей та позитивну «Я-концепцію»;

- здатний до надзвичайної реалізації свого творчого потенціалу та створення життя «заради блага всіх», істинною педагогічною творчістю вважає не лише нові авторські напрямки роботи, творення педагогічної культури, а реальне творення особистої культури учня;

- у всіх ситуаціях педагогічної взаємодії проявляє високу культуру поведінки, здатний до морально-вольової саморегуляції, займається професійною самоосвітою та самовихованням, є взірцем культурної людини.

Найдієвішим фактором зміцнення іміджу вчителя є його залучення до педагогічної творчості, інноваційної діяльності, дослідницького пошуку.

Визначальною для формування сучасного іміджу вчителя є гуманна педагогічна позиція, яка поєднується з творчим ставленням до освітньої діяльності. У іміджі вчителя поєднується ставлення учнів до своїх викладачів, ступінь емоційного контакту, уявлення про хорошого та поганого вчителя та ін., що, врешті-решт, визначає інтерес до навчання та ставлення до освіти в цілому.

У світовій практиці маркетингу термін «зв'язки з громадськістю» тлумачиться як налагодження відносин з різними контактними аудиторіями за допомогою створення вигідної для компанії репутації, позитивного іміджу, з одного боку, і ліквідації небажаних чуток, пліток і дій або запобігання їм - з іншого.

До головних інструментів здійснення зв'язків з громадськістю належать: контакти з пресою; створення репутації товару чи послуги (у нашому випадку - репутації освітнього продукту); зустрічі персоналу зі споживачами і консультування.

Зв'язки з громадськістю є могутнім інструментом реалізації маркетингової політики підприємства.

Необхідно визначити відмінність між зв'язками з громадськістю і рекламною діяльністю. Мета реклами полягає в тому, щоб представники тієї чи іншої адресної групи вибрали саме цю, а не іншу школу. Основна ж функція зв'язків із громадськістю - показати, які цілі й завдання визначає для себе школа, домогтися їх визнання, розуміння і схвалення суспільством.

В умовах конкуренції за допомогою добре налагоджених зв'язків із громадськістю школі вдається виграти «битву за учнів». Виграє та школа, що займає активну позицію, що завжди в курсі вимог, які висуває до неї соціум і, конкретніше, обрані адресні групи. Важливо не тільки інформувати про діяльність школи, але й одержувати зворотну інформацію.

Динаміка зв'язків школи з громадськістю базується на таких основних принципах:

1. Необхідно адаптувати діяльність школи до розвитку соціальних процесів. Інтереси і побажання соціуму щодо школи постійно змінюються. Персонал школи повинен уміти виявляти й аналізувати зміну потреб. Найбільш істотні зміни позначаються на освітній активності школи.

2. Слід сприяти соціальному визнанню шкільної політики. Школа, що втрачає підтримку соціуму, опиняється в ізоляції, що знижує її конкурентоспроможність. Школа має домагатися лобіювання своїх інтересів в органах влади, а не потурати різноманітним, найчастіше суперечливим, вимогам з боку суспільства.

3. Потрібно поліпшувати імідж школи. Імідж, чи образ школи - це бачення її суті оточенням. Образ складається з комплексу вражень і очікувань. У самій школі необхідно визначити, який образ вона хоче створити, а потім оцінити, наскільки бажаний образ збігається з дійсним. Після цього необхідно здійснювати коригування, використовуючи маркетингові прийоми.

4. Слід сприяти встановленню комунікацій між школою та адресними групами. Комунікація - це процес отримання, передачі й перетворення інформації різними суб'єктами. Школа як джерело інформації зацікавлена в адекватній реакції реципієнтів (одержувачів інформації).

Для планування зв'язків із громадськістю необхідно: по-перше, важливо знати про ситуацію в соціумі, про умови, необхідні для вироблення комунікаційної політики; по-друге, потрібно з'ясувати, з ким школа хоче підтримувати зв'язки і з якими конкретно соціальними групами прагне працювати; по-третє, слід визначити цілі й завдання комунікаційної політики; по-четверте, необхідно конкретизувати, яку інформацію якій групі реципієнтів школа збирається передати; по-п'яте, важливо визначити арсенал інструментів, якими буде користуватися школа для роботи в сфері комунікації; по-шосте, варто скласти й реалізувати конкретний план комунікації; по-сьоме, потрібно з'ясувати, наскільки ефективний розроблений план і в разі потреби відкоригувати його [48, с. 25].

З позицій освітнього маркетингу керівник сучасної школи може діяти за такими напрямами:

- вивчати ринок, динаміку споживчого попиту;

- враховувати вимоги ринку в організації педагогічного процесу;

- впливати на ринок за допомогою педагогічних і управлінських засобів;

- заохочувати педагогічних працівників до творчого розв'язання проблеми підвищення якості освіти;

- урізноманітнювати форми та види освітніх послуг;

- сприяти підвищенню професіоналізму педагогів;

- забезпечувати своєчасне надання нових освітніх послуг, уникати запізнення у виході на ринок;

- сегментувати ринок відповідно до різних груп споживачів, різних запитів тощо; намагатися точно визначати ту групу споживачів, якій слід пропонувати ту чи іншу освітню послугу;

- забезпечувати переваги свого навчального закладу в умовах конкуренції шляхом надання освітніх послуг у більшому обсязі та кращої якості;

- орієнтувати стратегію маркетингу на перспективу.

Освітній маркетинг потрібен споживачам освітніх послуг - учням і батькам - для того, щоб: розширити можливості задоволення духовних, соціальних, особистих потреб; отримати якісні освітні послуги, нові знання понад існуючий стандарт; свідомо здійснити вибір навчального закладу.

Освітній маркетинг, як зазначає В. Євтушевський, потрібен учителям, педагогам для того, щоб: використати ширші можливості для самореалізації; досягати вищого результату в роботі; мати можливість отримувати додаткову заробітну плату.

Освітній маркетинг потрібен керівникам навчальних закладів для того, щоб: визначити нову стратегію управління школою в умовах ринкових відносин; забезпечити сприятливі умови для розвитку педагогічної системи школи; ефективніше управляти матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Отже, ринкові відносини суттєво впливають на життя сучасної школи. Управління загальноосвітніми навчальними закладами буде ефективнішим за умови використання керівниками закономірностей і технологій менеджменту й маркетингу.

Додаток

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ

1. Дайте визначення поняття «ідеальний навчальний заклад (школа)» - це: ____________________________________________________.

якісні знання, можливість вступу до ВНЗ; кваліфіковані вчителі, сучасне технічне обладнання, престижність, комфортний ЗНЗ, можливості самореалізації, повага до учня, …..

2. Необхідно проранжувати характеристики, притаманні для ідеальної школи, від більш важливих (1) до менш значущих (11):

1. висока якість знань;

2. можливості майбутнього вступу до ВНЗ;

3. можливості самореалізації;

4. престижність школи;

5. позитивні відгуки про навчальний заклад;

6. історія та традиції школи;

7. наявність корпоративної культури;

8. визнання в суспільстві керівника школи;

9. наявність відомих випускників, вчителів тощо;

10. візуальна привабливість;

11. наявність символіки.

Ранжування величин - розміщення величин у певному порядку за ступенем важливості, значущості.

3. Які можливості для самореалізації, на Вашу думку, повинен надавати ідеальний загальноосвітній навчальний заклад?:

1. наявність різноманітних гуртків та секцій;

2. наукові товариства, конференції і турніри;

3. хороша матеріальна база;

4. наявність зони відпочинку;

5. конкурси;

6. учнівське самоврядування;

7. художня самодіяльність і культурно-масові заходи;

4. Чи принципово для тебе навчатися в нашій школі?

1. Школа близько до будинку, відношусь за місцем проживання.

2. В цій школі хороші й добрі вчителі.

3. Мені подобається навчатися у цій школі.

4. У цій школі навчаються мої друзі.

5. Це вибір моїх батьків.

5. Як ти вважаєш, які з формулювань найбільш відповідають напрямку роботи нашої школи?

1. Випускник нашої школи - здорова особистість, здатна до самостійної реалізації.

2. Наша школа вчить навчатися.

3. Школа створює умови для саморозвитку педагога й учня.

6. Що відрізняє нашу школу від інших шкіл?

1. Хороші вчителі.

2. Ніщо.

3. Хороша школа, затишна, краще за інші.

4. Відмінний спортивний майданчик та стадіон.

5. Не знаю, я в інших школах не бу(ла)в.

Размещено на Allbest.ru